Решение Антрацитовского райсуда о признании недействительным договоров кредита, ипотеки, поручительства с Укрсоцбанком и рассрочке на 4 года


Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

6 голосов

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      6
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      6
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

справа 2-4231/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

25 жовтня 2010 року . Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі

головуючого - судді : Афанасьєва В.О.,

при секретарі : Лисенко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа ОСОБА_2 «про захист прав споживача, про визнання угоди недійсною, про повернення сторін в первинний стан, про визнання угод нікчемними» , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про захист прав споживача, про визнання угоди недійсною, про повернення сторін в первинний стан та про визнання угод нікчемними.

В обґрунтування позову зазначено, що 17 липня 2007 року між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк" вчинено правочин - укладено договір кредиту №10-29/3788, а також договори забезпечення основного договору, а саме: договір поруки №210/2497, укладений 17 липня 2007 року між позивачем, ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2; договір іпотеки №0210/2495, укладений 17 липня 2007 року між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк"; додаткова угода №1 до договору про відступлення майнових прав № ДВМП 008301 від 17 липня 2007 року, укладена 17 липня 2007 року між позивачем, ПАТ "Укрсоцбанк" та ККУП "Фінансова компанія "Житло-інвест", проте зазначений договір кредиту є недійсним з моменту укладання з підстав прямої суперечності вимогам чинного законодавства, а договори, укладені у забезпечення основного договору кредиту, є нікчемними. Зокрема позивач вважає , що відповідачем під час укладенні оспорюваних договорів , допущено порушення вимог ст.533 ЦК України, ст.35 Закону України "Про Національний банк України" та Положення "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу", затвердженого Постановою Правління Національного банку України №483 від 14.10.2004 р.

Позивач , посилаючись на суперечність закону укладених між ним та відповідачем договорів, прохає суд визнати недійсним правочин - договір кредиту №1029/3788, укладений 17 липня 2007 року між ним та Приватним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", разом з додатковою угодою №1 від 10 жовтня 2008 року , повернувши сторони за договором у первинний стан, для чого стягнути з нього , на користь Приватного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" грошові кошти у сумі 310 666 гривень 32 копійки. Визнати нікчемним правочин - договір поруки №210/2497, укладений 17 липня 2007 року між ним , його дружиною ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством "Укрсоцбанк". Визнати нікчемним правочин - додаткову угоду №1 до договору про відступлення майнових прав №ДВМП008301 від 17 липня 2007 року, укладену 17 липня 2007 року між ним , Приватним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Комунальним комерційним унітарним підприємством "Фінансова компанія "Житло-інвест". Визнати нікчемним правочин - договір іпотеки №0210/2495, укладений 17 липня 2007 року між ним та Приватним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", разом з договором від 16.07.2009 р. про внесення змін до іпотечного договору №0210/2495 від 17.07.2007 р. Вилучити з державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис щодо майнових прав на квартиру №23 на 7 (сьомому) поверсі у житловому будинку на ділянці №7 у 3-му мікрорайоні ж/м Позняки у Дарницькому районі м. Києва, які було передано в іпотеку за договором іпотеки №0210/2495, укладеним 17 липня 2008 року між ним та Приватним акціонерним товариством "Укрсоцбанк". Також позивач прохає розстрочити виконання рішення в частині стягнення з нього грошових коштів у сумі 310 666 гривень 32 копійки на користь ПАТ "Укрсоцбанк" на 7 років шляхом стягнення рівними платежами в розмірі 6 672 гривні 22 копійки щомісячно до повного погашення заборгованості, а також стягнути з відповідача, Приватного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на його користь судові витрати.

Дослідивши позовну заяву та обставини, викладені у ній, а також додані до позову документи, суд дійшов висновку, що позовна заява відповідає вимогам ст.ст.118-120 ЦПК України, справа є цивільною.

Оспорюваний договір кредиту, у відповідності до його п.1.2, та з урахуванням положень договору про відступлення майнових прав №ДВМП008301 від 17 липня 2007 року, обумовлює надання позивачеві грошових коштів на придбання житла.

На підставі викладеного , оспорюваний кредитний договір у відповідності до п.23 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" є договором споживчого кредиту, і тому підпадає під дію зазначеного Закону, що зумовлює підсудність позову про визнання такого договору недійсним у відповідності до ч.5 ст.110 ЦПК України. Зважаючи на вказані обставини, враховуючи , що позивач мешкає у м. Антрацит, а справа є цивільною, у відповідності до положень ч.5 ст.110 та ст. 15 ЦПК України, справа підсудна Антрацитівському міськрайонному суду Луганської області.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав позовні вимоги у повному обсязі , та прохав позов задовольнити із зазначених у позові підстав.

Третя особа ОСОБА_2 до судового засідання не з’явилася , надавши заяву про слухання справи за її відсутності . Проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Відповідач про час та дати судових розглядів повідомлений належним чином, в судові засідання не одноразово не з'явився, заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило, тому суд вважає за можливе у відповідності до ст. 224 ЦПК України розглянути справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановити заочне рішення), про що постановлено ухвалу від 25.10.2010 р.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким , що підлягає частковому задоволенню , з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні , 26 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ККУП "Фінансова компанія "Житло-інвест" укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва №КНТР-000830/кв.

17 липня 2007 року, між ОСОБА_1 та ККУП "Фінансова компанія "Житло-інвест", укладено договір про відступлення майнових прав №ДВМП008301, згідно якого він після сплати належної суми грошових коштів отримував у власність житло, а саме квартиру №23 на сьомому поверсі, у житловому будинку на ділянці №7 у 3-му мікрорайоні ж/м Позняки у Дарницькому районі м. Києва.

Того ж дня, а саме 17 липня 2007 року, між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк" в особі заступника керуючого Київською міською філією, вчинено правочин - укладено договір кредиту №1029/3788.

Згідно до положень ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з положень ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання виникають зокрема, з договору.

Таким чином, оспорюваним кредитним договором було встановлено взаємні зобов’язання позивача та відповідача, а саме: з боку відповідача - надати позивачу у тимчасове користування грошові кошти, а з боку позивача - повернути кредитні кошти та сплатити відсотки.

Пунктом 6 ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою.

Дослідженням оспорюваного кредитного договору встановлено, що згідно його п.1.1 відповідач надає позивачеві у тимчасове користування грошові кошти в сумі 105 117 доларів США.

Таким чином, у оспорюваному кредитному договорі зобов’язання визначене у грошовій одиниці – доларах США.

Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні; сторони можуть визначити в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов'язання.

Згідно із ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 8 Конституції України визначено, що норми Конституції України є нормами прямої дії та мають найвищу юридичну силу.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що оспорюваний договір було укладено всупереч приписам Конституції України та Цивільного кодексу України щодо визначення зобов’язання у належній грошовій одиниці.

В той же час суд залишає без уваги посилання позивача на порушення вимог ст.533 ЦК України, ст.35 Закону України "Про Національний банк України" та Положення "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу", затвердженого Постановою Правління Національного банку України №483 від 14.10.2004 р., щодо виконання зобов’язань у належній грошовій одиниці, оскільки згідно п.1.5 Положення "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу", використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Частиною 1 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення, а також інші способи, що встановлені договором або законом.

За таких обставин суд доходить висновку, що оспорюваний правочин - договір кредиту №1029/3788, укладений 17 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк", - підлягає визнанню недійсним з моменту вчинення, а сторони підлягають поверненню в первинний стан.

Статтею 216 ЦК України визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

ОСОБА_1 на момент вчинення оспорюваного правочину було отримано від відповідача грошові кошти у сумі 105 117,00 (сто п’ять тисяч сто сімнадцять) доларів США.

За відомостями НБУ, офіційний курс гривні до долару США на 17 липня 2007 року становив 505,00 гривень за 100 доларів США. За таких обставин, розмір первинного зобов’язання за оспорюваним договором склав 105 117,00 * 5,05 = 530 840,85 (п’ятсот тридцять тисяч вісімсот сорок) гривень 85 копійок.

Позивачем спільно з позовною заявою надано розрахунок суми його заборгованості, який виконано на підставі наданого відповідачем розрахунку заборгованості за кредитним договором (довідка №05.05.5646 від 16 березня 2010 року). У судовому засіданні судом перевірені вірність вихідних даних та правильність розрахунку.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що сума заборгованості позивача перед відповідачем, яка виникає внаслідок недійсності кредитного договору, та вираховується як різниця між сумою основного зобов’язання за оспорюваним договором, вираженим у валюті України - гривні, та сумою виплат, здійснених позивачем ОСОБА_1 на користь відповідача у виконання оспорюваного договору, та становить 530 840,85 220 154,63 = 310 666,32 (триста десять тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 32 копійки. Зазначена сума грошових коштів підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь відповідача.

Також в судовому засіданні досліджено наступні договори: договір поруки №210/2497, укладений 17 липня 2007 року між ОСОБА_1, ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2; договір іпотеки №0210/2495, укладений 17 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк"; додаткова угода №1 до договору про відступлення майнових прав №ДВМП008301 від 17 липня 2007 року, укладена 17 липня 2007 року між ОСОБА_1, ПАТ "Укрсоцбанк" та ККУП "Фінансова компанія "Житло-інвест".

Виходячи з аналізу змісту цих договорів, суд вбачає, що зазначені правочини вчинені у забезпечення зобов’язань за договором кредиту №1029/3788, укладеним 17 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк".

Ст.546, ч.1 ст.548 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною2 ст.548 ЦК України обумовлено , що недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) тягне недійсність угоди по її забезпеченню .

Згідно ст.215 ЦК України, правочин, недійсність якого встановлена законом (нікчемний правочин), є недійсним, і у цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Таким чином , на підставі викладеного, суд доходить висновку, що договір поруки №210/2497, укладений 17 липня 2007 року між ОСОБА_1, ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2; договір іпотеки №0210/2495, укладений 17 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк"; додаткова угода №1 до договору про відступлення майнових прав №ДВМП008301 від 17 липня 2007 року, укладена 17 липня 2007 року між ОСОБА_1, ПАТ "Укрсоцбанк" та ККУП "Фінансова компанія "Житло-інвест" - є нікчемними.

Окрім того, в судовому засіданні досліджено додаткову угоду №1 до договору кредиту №1029/3788 від 17 липня 2007 року, укладену між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк" 10 жовтня 2008 року, та договір про внесення змін до іпотечного договору №0210/2495, укладений 16 липня 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк".

Виходячи зі змісту зазначених угод суд вважає, що вчинення додаткової угоди №1 є неможливим без вчинення основного кредитного договору, а вчинення договору про внесення змін до іпотечного договору неможливе без вчинення основного договору іпотеки, що є підставою визначення додаткової угоди №1 від 10 жовтня 2008 року як невід’ємної частини договору кредиту №1029/3788 від 17 липня 2007 року, а договору про внесення змін до іпотечного договору від 16 липня 2009 року - як невід'ємної частини договору іпотеки №0210/2495 від 17 липня 2007 року.

На підставі викладеного, за наявності достатніх підстав для визнання договору кредиту недійсним, а договору іпотеки - нікчемним , враховуючи неможливість вчинення додаткових угод без вчинення основних правочинів , та виходячи з положень ст.215 та ст.217 ЦК України, суд дійшов висновку, що додаткова угода №1 до договору кредиту №1029/3788, укладена 10 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк", є недійсною разом з основним правочином, а договір про внесення змін до іпотечного договору №0210/2495, укладений 16 липня 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк" - нікчемним разом з основним правочином.

Розглянувши заяву позивача про розстрочення стягнення з нього грошових коштів на користь відповідача на 7 років, зваживши на розмір щомісячного платежу позивача згідно кредитного договору, суд дійшов висновку, що ця заява підлягає задоволенню частково, та керуючись принципами розумності та справедливості , вважає за належне розстрочити виконання рішення в частині стягнення грошових коштів у сумі 310 666,32 (триста десять тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 32 копійки з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" на 4 роки, шляхом стягнення рівними платежами в розмірі 6 672,22 (шість тисяч шістсот сімдесят дві) гривні 22 копійки щомісячно до повного погашення заборгованості.

Судові витрати у справі сплачені позивачем при поданні позову, а саме збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 гривень , у відповідності до положень ст.88 ЦПК України, суд вважає такими , що підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на положення ст.ст.8, 99 Конституції України, ст.ст.15, 16, 203, 215-217, 236, 546, 548, 1054 Цивільного кодексу України, Закону України "Про Національний банк України", Положення "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу", затверджене Постановою Правління Національного банку України №483 від 14.10.2004 р., Закону України "Про захист прав споживачів" , керуючись ст.ст.4-8, 10, 11, 60, 88, 208, 209, 213-215 , 224-228 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним правочин - договір кредиту №1029/3788, укладений 17 липня 2007 року між ОСОБА_1, та Приватним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", разом з додатковою угодою №1 від 10 жовтня 2008 року.

Сторони за договором повернути у первинний стан, для чого стягнути з ОСОБА_1, на користь Приватного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" грошові кошти у сумі 310 666,32 (триста десять тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 32 копійки.

Визнати нікчемним правочин - договір поруки №210/2497, укладений 17 липня 2007 року між ОСОБА_1, Приватним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2.

Визнати нікчемним правочин - додаткову угоду №1 до договору про відступлення майнових прав №ДВМП008301 від 17 липня 2007 року, укладену 17 липня 2007 року між ОСОБА_1 , Приватним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Комунальним комерційним унітарним підприємством "Фінансова компанія "Житло-інвест".

Визнати нікчемним правочин - договір іпотеки №0210/2495, укладений 17 липня 2007 року між ОСОБА_1, та Приватним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", разом з договором від 16.07.2009 р. про внесення змін до іпотечного договору №0210/2495 від 17.07.2007 р.

Вилучити з державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис щодо майнових прав на квартиру №23 на 7 (сьомому) поверсі у житловому будинку на ділянці №7 у 3-му мікрорайоні ж/м Позняки у Дарницькому районі м. Києва, які було передано в іпотеку за договором іпотеки №0210/2495, укладеним 17 липня 2008 року між ОСОБА_1, та Приватним акціонерним товариством "Укрсоцбанк".

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення грошових коштів у сумі 310 666,32 (триста десять тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 32 копійки з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" на 4 роки шляхом стягнення рівними платежами в розмірі 6 672,22 (шість тисяч шістсот сімдесят дві) гривні 22 копійки щомісячно до повного погашення заборгованості..

Судові витрати в розмірі 37 грн. стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_1.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковано у нарадчій кімнаті

Головуючий: В.О.Афанасьєв

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12130414

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Действительно - все гениальное просто.

Еще никто не ткул нас носом в слово "момент"

Згідно ст.215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

---------------

524 СТАТЬЯ ИСПОЛНЯЕТСЯ В МОМЕНТ ПОДПИСАНИЯ

533 СТАТЬЯ ИСПОЛНЯЕТСЯ НЕ В МОМЕНТ ПОДПИСАНИЯ, А В СОВСЕМ В ДРУГОЙ МОМЕНТ.

Вот это да !!!

При исполнении обязательств нужно придерживаться 533 статьи.

А

при подписании - 524.

-------------

Подписание договора - это отдельный правочин. В момент его подписания должны быть соблюдены такие требования, которые относятся именно к этому моменту, а не к другим моментам (после подписания).

ОГО !!!

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Побочно:

В позыке и кредите моменты вчинення(укладання) - не совпадают. Вопрос о передаче прав собственности в кредите остается не решенным. Какие есть мнения с точки зрения вот этого самого "МОМЕНТА"?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Действительно - все гениальное просто.

Еще никто не ткул нас носом в слово "момент"

Згідно ст.215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

---------------

524 СТАТЬЯ ИСПОЛНЯЕТСЯ В МОМЕНТ ПОДПИСАНИЯ

533 СТАТЬЯ ИСПОЛНЯЕТСЯ НЕ В МОМЕНТ ПОДПИСАНИЯ, А В СОВСЕМ В ДРУГОЙ МОМЕНТ.

Вот это да !!!

При исполнении обязательств нужно придерживаться 533 статьи.

А

при подписании - 524.

-------------

Подписание договора - это отдельный правочин. В момент его подписания должны быть соблюдены такие требования, которые относятся именно к этому моменту, а не к другим моментам (после подписания).

ОГО !!!

совершенно верно: ч.1 ст.524.Зобов"язання МАЕ БУТИ ВИРАЖЕНЕ ( должно быть обозначено), а ч." говорит, что оно МОЖЕТ ( допускается) быть в эквиваленте.Т.Е. п."г" Декрета.В МОМЕНТ заключения(подписания) ДОЛЖНО стоят: надалы кредит 0000 ГРН. и никак по другому, Либо : надлы кредит в 000 грн,,що еквивалентно 0000долар.ОБАМИ
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

К укладанню договора кредита Декрет никакого отношения не имеет. Использование валюты в момент подписания не происходит. В момент подписания ничего не происходит, кроме достижения договоренностей о правах и обязанностях

Стаття 626. Поняття та види договору

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

А кроме домовленности ничего больше и нет. Валютное законодательство отваливается целиком. Договоренность - это еще не использование. Момент использования не наступил.

Отваливаются и 192 и 533.

А для прикола остается 193. И то как? Нужен законный порядок достижения договоренности? ХА-ХА-ХА

------

В римском праве очередная ловушка для ОЧЕРЕДНЫХ ДУРАКОВ.

-------

Например. По 168 и 270 постановам и по кризисному закону банк предоставляет кредит в валюте, пуляет бабки сразу за кордон (никакого валютного счета заемщика нет). Но в договоре обязательство банка прописывается в гривне. А исполняется в валюте. Есть и эквивалент и методика расчета курса и т.д. Но никакого валютного счета заемщика нет. Валютой никто не гасит. Это хоть как то похоже на ЦКУ. А у нас один бардак.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А подходит ли к моменту вчинення то, что мы заплатили комиссию банка за получение кредита в долларах? И то что перед этим заплатили страховку и оценку майна в навязаных компаниях? И пусть мы платим долларами после момента подписания, где нужна индивидуалка, но ведь в момент подписания график же ведь тоже в у.е , и в договоре написано что платить ТОЛЬКО в у.е. Значит для того чтобы подписывать такое условия, инд.лиц. должна была быть уже на момент подписания. Мы же ипотеку для обеспечения кредита сделали до момента, вот и банк должен был лицензию получить в обеспечение выконання нашего обязательства. Получается банк сказал: подписывайте, а я потом лицензию получу, чтобы вы при оплате закон не нарушали. И ОБМАНУЛ. Я иногда сталкиваюсь с разными договорами, и по личному опыту знаю, что все стороны договора должны получить все разрешительные документы, которые нужны для исполнения этого договора. Например у меня покупают что-то на экспорт, нужна аккредитация на таможне. Вот как я могу подписать не получив её? А если подпишу, возьму предоплату - а аккредит. вдруг не пройду? Причём покупатель будет думать, что я крутой перец и уменя всё есть. Много лирики пишу, но мне кажеться что и при договорах с банком всё должно быть так. Нет лицензии на момент вчинення, значит это должно быть написано в обязаностях банка в договоре- получить инд лиц. Я лично узнала об этой лицензии на форуме- 1 мес назад.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А подходит ли к моменту вчинення то, что мы заплатили комиссию банка за получение кредита в долларах? И то что перед этим заплатили страховку и оценку майна в навязаных компаниях? И пусть мы платим долларами после момента подписания, где нужна индивидуалка, но ведь в момент подписания график же ведь тоже в у.е , и в договоре написано что платить ТОЛЬКО в у.е. Значит для того чтобы подписывать такое условия, инд.лиц. должна была быть уже на момент подписания. Мы же ипотеку для обеспечения кредита сделали до момента, вот и банк должен был лицензию получить в обеспечение выконання нашего обязательства. Получается банк сказал: подписывайте, а я потом лицензию получу, чтобы вы при оплате закон не нарушали. И ОБМАНУЛ. Я иногда сталкиваюсь с разными договорами, и по личному опыту знаю, что все стороны договора должны получить все разрешительные документы, которые нужны для исполнения этого договора. Например у меня покупают что-то на экспорт, нужна аккредитация на таможне. Вот как я могу подписать не получив её? А если подпишу, возьму предоплату - а аккредит. вдруг не пройду? Причём покупатель будет думать, что я крутой перец и уменя всё есть. Много лирики пишу, но мне кажеться что и при договорах с банком всё должно быть так. Нет лицензии на момент вчинення, значит это должно быть написано в обязаностях банка в договоре- получить инд лиц. Я лично узнала об этой лицензии на форуме- 1 мес назад.

цілком вірно.Саме в момент вчинення правочину всі сторони повинні мати відповідну ДІЕЗДАТНІСТЬ на саме підписання,укладання,вчинення... :rolleyes:
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

цілком вірно.Саме в момент вчинення правочину всі сторони повинні мати відповідну ДІЕЗДАТНІСТЬ на саме підписання,укладання,вчинення... :rolleyes:

так ведь эо даже в инструкции НБУ написано, что дата выдачи лицензии должна быть до!! здийснення операции и грошы за лицензию не могут быть из суммы кредита.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

это выдержка из 483 постановы, я поинмаю мы их до дыр уже перечитали, но....

1.7. Дата видачі ліцензії має передувати даті здійснення

валютної операції.

1.8. Строк, який за умовами ліцензії надається її власнику

для здійснення валютної операції, не може перевищувати одного

календарного року з дати видачі ліцензії.

Початок строку дії ліцензії не може встановлюватися раніше

дати видачі ліцензії.

1.9. Ліцензія надає отримувачу право на повне або часткове

повернення ініціатору валютної операції коштів, сплачених останнім

за цією ліцензією, у разі невиконання або неналежного виконання

сторонами валютної операції своїх зобов'язань (повернення

здійснюється в безготівковій формі на той рахунок, з якого кошти

перераховувались отримувачу).

1.10. Одержання ліцензії однією із сторін валютної операції

означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою

особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не

передбачено умовами ліцензії.

1.11. Валютна операція, на здійснення якої видана (отримана)

ліцензія, не може проводитися за рахунок іноземної валюти,

отриманої як кредит (позика) або купленої за гривні на

міжбанківському валютному ринку України.

Ну и почему же банки не покупали эти индивидуальные лицензии?

Вопрос, ведь столько денег могли бы опять же себе в карман положить? Ведь в конечном счете все равно с заемщиков эти деньги взяли бы?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

это выдержка из 483 постановы, я поинмаю мы их до дыр уже перечитали, но....

1.7. Дата видачі ліцензії має передувати даті здійснення

валютної операції.

1.8. Строк, який за умовами ліцензії надається її власнику

для здійснення валютної операції, не може перевищувати одного

календарного року з дати видачі ліцензії.

Початок строку дії ліцензії не може встановлюватися раніше

дати видачі ліцензії.

1.9. Ліцензія надає отримувачу право на повне або часткове

повернення ініціатору валютної операції коштів, сплачених останнім

за цією ліцензією, у разі невиконання або неналежного виконання

сторонами валютної операції своїх зобов'язань (повернення

здійснюється в безготівковій формі на той рахунок, з якого кошти

перераховувались отримувачу).

1.10. Одержання ліцензії однією із сторін валютної операції

означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою

особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не

передбачено умовами ліцензії.

1.11. Валютна операція, на здійснення якої видана (отримана)

ліцензія, не може проводитися за рахунок іноземної валюти,

отриманої як кредит (позика) або купленої за гривні на

міжбанківському валютному ринку України.

Ну и почему же банки не покупали эти индивидуальные лицензии?

Вопрос, ведь столько денег могли бы опять же себе в карман положить? Ведь в конечном счете все равно с заемщиков эти деньги взяли бы?

А потому что банк уверен что заёмщики- лохи. И кстати, может я невнимательная, но по моему ни в одном иске на форуме не указывается это нарушение на момент вчинення.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А потому что банк уверен что заёмщики- лохи. И кстати, может я невнимательная, но по моему ни в одном иске на форуме не указывается это нарушение на момент вчинення.

Очевидно потому что...: согласно п.1.2 Этого Положения ( пост.НБУ-483 от 14.10.2004 г.)оно регламентирует порядок и словия выдачи НБУ резидентам и нерезидентам инд.лицензий на использование БЕЗНАЛИЧНОЙ ( безготивковоъ) иностран.валюты на территории Укр. как средства платежа.Применение этой Постановы- нарушение материального права( применение нетого зкона,кот.надо было применять) в случае платежей физиками в кассу банка валюткой налички. К валют.СПОЖИВЧИМ ( о-как, и такие есть!) кредитам подходит Пост.НБУ-200 от 30.05.2007 г Правила использования наличной......Есть еще очень(ну очень) интересное Положення про алютный контроль.( Пост.НБУ-49 от 08.02.2000 г.),где п.2.2 перечислены когда безнаказанно можно осуществлять валют.операции без инд.лицензий. И п.2.5 - что грозит банку за ....,как агенту валют.контроля.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Стаття 1056. Відмова від надання або одержання кредиту

1. Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

2. Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

По 270 постанове про надання та залучення кредитов

сначала договор подписывается сторонами, а потом позычальник идет с полписанным договором в НБУ за индивидуалкой или регистрационным удостоверением.

--------

Ну вот скажите мне, что в момент подписания договора происходит использование валюты.

Где вы такое видели?

Сначала договор подписывается, а потом банкир что-то с коштами делает.

Где ж вы такое видели, что бы все это происходило одновременно.

------

Какая разница у кого и на что есть лицензия.

Лицензии на выражение обязательства иностранной валютой в природе не существует.

Неужели чем проще, тем непонятней?

------

Про выражение обязательств есть только два закона:

1. 524 ст. ЦКУ

2. 198 ст. ГКУ

Что непонятно? Других законов про ВЫРАЖЕНИЕ обязательств нет.

Ну вот нафига, скажите мне, в римском праве правила заключения договоров облачать в ЗАКОНЫ?

Ну типа, как договорились, так и составили. А законы в которых говорится про правила заключения договоров пофиг. Вы чЁ?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Вот если-бы это решение вступило в силу! Устоит-ли оно в апелл.суде? А так, решение замечательное. Особенно для меня: Фигуранты те-же и ситуация идентичная.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 months later...

Стаття 1056. Відмова від надання або одержання кредиту

1. Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

2. Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

По 270 постанове про надання та залучення кредитов

сначала договор подписывается сторонами, а потом позычальник идет с полписанным договором в НБУ за индивидуалкой или регистрационным удостоверением.

--------

Ну вот скажите мне, что в момент подписания договора происходит использование валюты.

Где вы такое видели?

Сначала договор подписывается, а потом банкир что-то с коштами делает.

Где ж вы такое видели, что бы все это происходило одновременно.

------

Какая разница у кого и на что есть лицензия.

Лицензии на выражение обязательства иностранной валютой в природе не существует.

Неужели чем проще, тем непонятней?

------

Про выражение обязательств есть только два закона:

1. 524 ст. ЦКУ

2. 198 ст. ГКУ

Что непонятно? Других законов про ВЫРАЖЕНИЕ обязательств нет.

Ну вот нафига, скажите мне, в римском праве правила заключения договоров облачать в ЗАКОНЫ?

Ну типа, как договорились, так и составили. А законы в которых говорится про правила заключения договоров пофиг. Вы чЁ?

Есть-ли информация о дальнейшей судьбе этого решения? Оно было обжаловано? Спасибо за ответ.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 months later...

справа №2477/201 0

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

29 листопада 2010 року. Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі :

головуючого – судді : Афанасьєва В.О.,

при секретарі : Лисенко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі відділення №18 філії ВАТ КБ "Надра" Луганське РУ, «про визнання угоди недійсною, про повернення сторін в первинний стан, про визнання угод нікчемними», -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі відділення №18 філії ВАТ КБ "Надра" Луганське РУ, про визнання угоди недійсною, про повернення сторін в первинний стан, про визнання угод нікчемними.

В обґрунтування позову зазначено, що 23 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ Надра" в особі начальника відділення №18 філії ВАТ КБ "Надра" Луганське РУ, вчинено правочин - укладено кредитний договір №ПК 171/0818, а також договори забезпечення основного договору, а саме: договір застави цінних паперів №ПК 171z/0818 від 23.07.2008 р. та договір застави майнових прав на передачу квартири у власність №1 (без дати), проте зазначений договір кредиту є недійсним з моменту укладання з підстав прямої суперечності вимогам чинного законодавства, а договори, укладені у забезпечення основного договору кредиту, - є нікчемними.

Дослідивши позовну заяву та обставини, викладені у ній, а також додані документи, суд дійшов висновку, що позовна заява відповідає вимогам ст.ст.118-120 ЦПК України, справа є цивільною, заявлено позов про захист прав споживача, позивач мешкає у м. Антрацит Луганської області, і тому, у відповідності до ст.15, ч.5 ст.110 ЦПК України, справа підсудна Антрацитівському міськрайонному суду Луганської області.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився , про причини неявки суду не повідомив , судом про дату та час слухання справи сповіщався належним чином. До суду надійшли заперечення на позовну заяву , які однак не підписані представником відповідача, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

29 листопада 2010 року постановлено ухвалу про заочній розгляд справи.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

17 липня 2008 року між ОСОБА_1 з одного боку та ТОВ "КУА "Круар", яке діяло від свого імені та за рахунок ПФІВ "Центр-інвест" НЗ, в особі ТОВ фірма "Сердолік", з другого боку, укладено договір №761Б12С8, згідно якого ОСОБА_1 було прийнято лот звичайних безпроцентних (цільових) облігацій вартістю 1 160 000,00 гривень (а.с.14-19).

Того ж дня між ОСОБА_1 та ЗАТ "Центрбудінвест" укладено договір про резервування об’єкту нерухомості та порядок погашення облігацій №373/12С8, згідно якого вона після погашення облігацій отримувала у власність об’єкт нерухомості, а саме квартиру (а.с.23-28).

23 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ Надра" в особі начальника відділення №18 філії ВАТ КБ "Надра" Луганське РУ, вчинено правочин - укладено кредитний договір №ПК 171/0818 (а.с.18-22).

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з положень ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання виникають зокрема, з договору.

Таким чином, оспорюваним кредитним договором було встановлено взаємні зобов’язання позивача та відповідача, а саме: з боку відповідача - надати позивачеві у тимчасове користування грошові кошти, а з боку позивача - повернути кредитні кошти та сплатити відсотки.

Пунктом 6 ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою.

Оспорюваний договір кредиту, з урахуванням його положень та положень договору №761Б12С8 від 17 липня 2008 р., та договору про резервування об’єкту нерухомості та порядок погашення облігацій №373/12С8 від 17 липня 2008 р., обумовлює надання позивачці грошових коштів на придбання житла.

Дослідженням оспорюваного кредитного договору встановлено, що згідно його п.п.1.1 відповідач надає позивачеві у тимчасове користування грошові кошти в сумі 210 055,48 (двісті десять тисяч п’ятдесят п’ять) доларів США.

Таким чином, в оспорюваному кредитному договорі зобов’язання визначене у грошовій одиниці - доларі США.

Згідно із ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 8 Конституції України визначено, що норми Конституції України є нормами прямої дії та мають найвищу юридичну силу.

Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні; сторони можуть визначити в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов'язання.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що оспорюваний договір було укладено всупереч приписам Конституції України та Цивільного кодексу України щодо визначення зобов’язання у належній грошовій одиниці.

В той же час суд критично ставиться до посилань позивача на порушення вимог ст.533 ЦК України, ст.35 Закону України "Про Національний банк України" та Положення "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу", затвердженого Постановою Правління Національного банку України №483 від 14.10.2004 р., щодо виконання зобов’язань у належній грошовій одиниці, оскільки згідно п.1.5 Положення "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу", використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, а у ВАТ КБ "Надра" наявна ліцензія НБУ №21 від 23 серпня 2002 р.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, які не оформлені належним чином, не підписані представником відповідача , однак враховуючи обставини справи , вважає що позиція позивача , яка випливає з укладених договорів, щодо відповідності оспорюваного договору вимогам чинного законодавства є не обгрунтованою, оскільки посилання на положення ст.192 ЦК України про те, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, не враховує вимог ст.524 ЦК України, якими встановлено пряму заборону на використання іноземної валюти у якості валюти вираження зобов’язання у договорі.

Частиною 1 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення, а також інші способи, що встановлені договором або законом.

За таких обставин суд доходить висновку, що оспорюваний правочин - кредитний договір №ПК 171/0818, укладений 23 липня 2008 р. між ОСОБА_1 та ВАТ КБ "Надра",- підлягає визнанню недійсним з моменту вчинення, а сторони підлягають поверненню в первинний стан.

Статтею 216 ЦК України визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

ОСОБА_1 на момент вчинення оспорюваного правочину було отримано від відповідача грошові кошти у сумі 210 055,48 (двісті десять тисяч п’ятдесят п’ять) доларів США.

За відомостями офіційного сайту НБУ, (http://www.bank.gov.ua/KURS/last_kurs1.htm), офіційний курс гривні до долару США на 23 липня 2008 року становив 484,00 гривень за 100 доларів США.

За таких обставин, розмір первинного зобов’язання за оспорюваним договором склав 210 055,48 * 4,61 = 968355,76 (дев’ятсот шістдесят вісім тисяч триста п’ятдесят п’ять) гривень 76 копійок.

Позивачем спільно з позовною заявою надано розрахунок суми його заборгованості, який виконано на підставі наданого відповідачем розрахунку заборгованості за кредитним договором. Судом перевірені вірність вихідних даних та правильність розрахунку.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що сума заборгованості позивача перед відповідачем, яка виникає внаслідок недійсності кредитного договору, та вираховується як різниця між сумою основного зобов’язання за оспорюваним договором, вираженим у валюті України - гривні, та сумою виплат, здійснених ОСОБА_1 на користь відповідача у виконання оспорюваного договору, та становить 968 355,76 (418 808,98 + 15 865,00) = 533 681,78 (п’ятсот тридцять три тисячі шістсот вісімдесят одну) гривню 78 копійок.

Зазначена сума грошових коштів підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь відповідача.

Також в судовому засіданні досліджено наступні договори: договір застави цінних паперів №ПК 171z/0818 від 23.07.2008 р. (а.с.31-33), та договір застави майнових прав на передачу квартири у власність №1 без дати (щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1) (а.с.34-37).

Виходячи з аналізу змісту цих договорів, суд вбачає, що зазначені правочини вчинені у забезпечення зобов’язань за кредитним договором №ПК 171/0818, укладеним 23 липня 2008 р. між ОСОБА_1 та ВАТ КБ "Надра".

Ст.546, ч.1 ст.548 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком; виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Недійсність правочину щодо забезпечення основного зобов'язання (вимоги) в разі недійсності основного зобов'язання прямо встановлена ч.2 ст.548 ЦК України.

Згідно ст.215 ЦК України, правочин, недійсність якого встановлена законом (нікчемний правочин), є недійсним, і у цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що договір застави цінних паперів №ПК 171z/0818 укладений 23.07.2008 р. між ОСОБА_1 та ВАТ КБ "Надра",та договір застави майнових прав на передачу квартири у власність №1 (без дати), - є нікчемними.

Розглянувши заяву позивача про розстрочення стягнення з нього грошових коштів на користь відповідача на 7 років, суд прийняв до уваги, що на цей час позивач одноособово виховує двох доньок ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та зважив на розмір щомісячного платежу позивача згідно кредитного договору, - і дійшов висновку, що ця заява підлягає задоволенню частково, та вважає за належне розстрочити виконання рішення в частині стягнення грошових коштів у сумі 533 681,78 (п’ятсот тридцять три тисячі шістсот вісімдесят одну) гривню 78 копійок з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ "Надра" на 5 років шляхом стягнення рівними платежами в розмірі 8 895,00 (вісім тисяч вісімсот дев’яносто п’ять) гривень щомісячно до повного погашення заборгованості.

Судові витрати у справі сплачені позивачем при поданні позову. Державне мито за подання позовної заяви склало 51 гривню, збір на інформаційно-технічне забезпечення справи склав 37 гривень. У відповідності до ст.88 ЦПК України, судові витрати по цій справі слід покласти на відповідача. Таким чином, у відшкодування судових витрат слід стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 88 гривень.

На підставі викладеного, зважаючи на положення ст.ст.8, 99 Конституції України, ст.ст.15, 16, 203, 215-217, 236, 546, 548, 1054 Цивільного кодексу України, Закон України "Про Національний банк України", Положення "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу", затверджене Постановою Правління Національного банку України №483 від 14.10.2004 р., Закон України "Про захист прав споживачів", керуючись ст.ст.4-8, 88, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати недійсним правочин - кредитний договір №ПК 171/0818, укладений 23 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра".

3. Сторони за договором повернути у первинний стан, для чого стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" 533 681,78 (п’ятсот тридцять три тисячі шістсот вісімдесят одну) гривню 78 копійок.

4. Визнати нікчемним правочин - договір застави цінних паперів №ПК 171z/0818, укладений 23 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра".

5. Визнати нікчемним правочин - договір застави майнових прав на передачу квартири у власність №1 без дати (щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1), укладений 23 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра".

6. Розстрочити виконання рішення в частині стягнення грошових коштів у сумі 533 681,78 (п’ятсот тридцять три тисячі шістсот вісімдесят одну) гривню 78 копійок з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" на 5 років шляхом стягнення рівними платежами в розмірі 8 895,00 (вісім тисяч вісімсот дев’яносто п’ять) гривень щомісячно до повного погашення заборгованості.

7. Судові витрати в розмірі 88 грн. стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" на користь ОСОБА_1.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковано у нарадчій кімнаті

Головуючий: В.О.Афанасьєв

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, які не оформлені належним чином, не підписані представником відповідача , однак враховуючи обставини справи , вважає що позиція позивача , яка випливає з укладених договорів, щодо відповідності оспорюваного договору вимогам чинного законодавства є не обгрунтованою, оскільки посилання на положення ст.192 ЦК України про те, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, не враховує вимог ст.524 ЦК України, якими встановлено пряму заборону на використання іноземної валюти у якості валюти вираження зобов’язання у договорі.

Процессуальщики!!! АУ !!! Вы можете сюда подтянуться?!!

Судья вяло и неубедительно "отшивает" 192 статью. Ненормативно.

Если в иске не оспаривается право банка на выполнение договора, если в иске оспаривается только текст правочина, как процессуально отшить "использование валюты" (192), которое происходит после подписания текста правочина?

Ведь оспаривается действие (подписание правочина), которое произошло еще до "использования валюты" (192).

Что является пидставою иска, что является предметом иска?

Как судье доказать, что то-то - является пидставой, а то-то - является предметом иска.

И как судье доказать, что рассмотрение 192 статьи не входит в вопросы, поставленные в иске?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Процессуальщики!!! АУ !!! Вы можете сюда подтянуться?!!

Судья вяло и неубедительно "отшивает" 192 статью. Ненормативно.

Если в иске не оспаривается право банка на выполнение договора, если в иске оспаривается только текст правочина, как процессуально отшить "использование валюты" (192), которое происходит после подписания текста правочина?

Ведь оспаривается действие (подписание правочина), которое произошло еще до "использования валюты" (192).

Что является пидставою иска, что является предметом иска?

Как судье доказать, что то-то - является пидставой, а то-то - является предметом иска.

И как судье доказать, что рассмотрение 192 статьи не входит в вопросы, поставленные в иске?

Підстава і предмет это теорія.

Можно вбить в гугле и посмотреть красивые понятия у русских авторов.

А почему ст. 192 не входит в основания рассмотрения иска?

стороны имеют право выполнять договор в и.в., если это допущено Законом.

если сторонам не предоставлено такое право, то предусматривать такие условия не имеют права.

и никакие там Лицензии будущие и так далее не сделают их действительными.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Підстава і предмет это теорія.

Можно вбить в гугле и посмотреть красивые понятия у русских авторов.

А почему ст. 192 не входит в основания рассмотрения иска?

стороны имеют право выполнять договор в и.в., если это допущено Законом.

если сторонам не предоставлено такое право, то предусматривать такие условия не имеют права.

и никакие там Лицензии будущие и так далее не сделают их действительными.

+100. Исчерпывающе.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Підстава і предмет это теорія.

Можно вбить в гугле и посмотреть красивые понятия у русских авторов.

А почему ст. 192 не входит в основания рассмотрения иска?

стороны имеют право выполнять договор в и.в., если это допущено Законом.

если сторонам не предоставлено такое право, то предусматривать такие условия не имеют права.

и никакие там Лицензии будущие и так далее не сделают их действительными.

На процессуальный вопрос вы так и не ответили.

За все время пребывания на форуме вы так ничего и не поняли ни в кредитном ни в валютном законодательстве.

Да еще и в цку ни фига не плаваете.

Из-за этого, блин, руки опускаются.

кд представляет из себя совокупность правочинов. В каждом валютном кд есть отдельный правочин в виде 1054. Но в договоре он не соответствует 524. Этот отдельный 1054 должен отвечать требованиям 203. Оспаривания одного только 1054 достаточно, что бы признать весь кд недействительным (или неукладеним)

От теперь объясните мне - нафига вы прилепляете сюда 192, если достаточно и 1054. Вы что, работаете от банкиров? Им говорят, что должно быть, как в 524. Им говорят про выражение. Они отвечают, мол, не понимаю, мол, тупой, знаю только, что имею право предоставить.

На хрена мне их предоставление, если барьер валюте поставлен еще до предоставления?!!

От объясните мне, у кого из нас наркотические галюцинации? Кто смотрит в книгу, а видит фигу?

-------------------

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, які не оформлені належним чином, не підписані представником відповідача , однак враховуючи обставини справи , вважає що позиція позивача , яка випливає з укладених договорів, щодо відповідності оспорюваного договору вимогам чинного законодавства є не обгрунтованою, оскільки посилання на положення ст.192 ЦК України про те, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, не враховує вимог ст.524 ЦК України, якими встановлено пряму заборону на використання іноземної валюти у якості валюти вираження зобов’язання у договорі.

Процессуальщики!!! АУ !!! Вы можете сюда подтянуться?!!

Судья вяло и неубедительно "отшивает" 192 статью. Ненормативно.

Если в иске не оспаривается право банка на выполнение договора, если в иске оспаривается только текст правочина, как процессуально отшить "использование валюты" (192), которое происходит после подписания текста правочина?

Ведь оспаривается действие (подписание правочина), которое произошло еще до "использования валюты" (192).

Что является пидставою иска, что является предметом иска?

Как судье доказать, что то-то - является пидставой, а то-то - является предметом иска.

И как судье доказать, что рассмотрение 192 статьи не входит в вопросы, поставленные в иске?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения