Решение Советского райсуда о признании кредитного договора с Укрсиббанком мнимым

[ANTIRAID]

Справа № 2-595/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 року Совєтський районний суд Автономної Республіки ОСОБА_1

у складі: головуючого - судді Петрової Ю.В.

при секретарі - Тріфоновій С.О.

за участю

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання угоди про надання споживчого кредиту, застави транспортного засобу, конвертації тілу кредиту удаваними, зобов’язання вчинити певні дії, визнання остаточної заборгованості за кредитом в розмірі 51 175 гривень 35 копійок,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання угоди про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу за договором № 11370543000, який укладено 11 липня 2008 року удаваною, визнання угоди по конвертації тілу кредиту відповідно квитанціям № 49 і № 51 про здійснення валютно-обмінної операції від 11 липня 2008 року фіктивною та зарахування збитків у сумі 6 514 гривень 30 копійок у рахунок погашення тілу кредиту за договором № 11370543000 від 11 липня 2008 року, про зобов’язання сторін врегулювати відносини за правилами угоди, яка була здійснена, а саме, за угодою по надання споживчого кредиту, визнання остаточної заборгованості у сумі 51 175 гривень 35 копійок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ПП «Авторитет-М» укладено договір купівлі-продажу з використанням банківського кредиту № 1167/05/08 автомобіля Nissan, модель Note 1.6 5DR HB ELE AT, 2008 року випуску, вартістю 112 908 гривень. З метою сплати основної суми 11 липня 2008 року між сторонами у справі було укладено кредитний договір № 11370543000 про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, відповідно до умов якого позивачу було надано кредит у сумі 22 333,41 доларів США з виплатою за користування кредитом 14% річних, в забезпечення якого було передано вищезазначений транспортний засіб у заставу, для чого банком відкрито наступні розрахункові рахунки: поточний рахунок в доларах США № 26206190861101 – тарифний пакет «Базовий», поточний рахунок в доларах США №26206190861101 – тарифний пакет «Ofset», поточний рахунок у гривнях № 26207190861100 – тарифний пакет «Базовий».

Заяву на видачу готівки № 49 від 11 липня 2008 року з поточного рахунку ФО № 2620719086110 передбачав видачу Банком позивачу кредитних коштів в сумі 22 333,41 долар США, що в еквіваленті складало 108 131,67 гривень, при цьому квитанція № 49 про здійснення валютно-обмінної операції від 11 липня 2008 року передбачала обмін позивачем отриманих коштів в сумі 0,41 долар США на гривню у сумі 1,87 гривень. Квитанція № 51 про здійснення валютно-обмінної операції від 11 липня 2008 року передбачала обмін позивачем отриманих кредитних коштів в сумі 22 333 долара США на гривню у сумі 101 615,15 гривень. Квитанція № 50 від 01 липня 2008 року передбачала, що після здійснення валютно-обмінних операцій позивач внесе на поточний рахунок № 262071908611000 107 617 гривень.

Відповідно до платіжного доручення № 1 від 11 липня 2008 року з р/р позивача відповідачем на р/р ПП «Авторитет-М» було перераховано 101 617 гривень. Однак кредитний договір є удаваним правочином, оскільки його було вчинено з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме: було здійснено надання кредиту в національній валюті України – гривні. Зазначене підтверджується тим, що наданий їй кредит носить цільовий характер та був виданий для часткової оплати вартості автомобіля, проте, у дійсності позивач кредит ні у доларах США ні у іншій валюті не отримувала, всі банківські операції з видачі кредиту і оплаті коштів на р/р ПП «Авторитет-М» виконувалися через поточний рахунок № 26207190861100, відкритий на ім’я позивача, кредит було видано шляхом зарахування грошових коштів на вказаний поточний рахунок позивача, на цей же рахунок було зараховані грошові кошти, які нібито пройшли конвертацію. Тобто, на думку позивача, кредит, з початку було видано з рахунку, який відкрито у національній валюті України – гривні.

З позивача, за фіктивну конвертацію тіла кредиту неправомірно вираховано 6 514,30 гривень, видача Банком позивачу кредиту у доларах США проводилася в силу відсутності можливості видачі грошових коштів у іноземній валюті з рахунку, відкритого у гривні. Єдиним законним засобом платежу на території України є гривня, операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребують індивідуальної ліцензії, відповідач, як агент валютного контролю, не мав права за законом надавати їй кредит в іноземній валюті для його використання з метою проведення розрахунку іноземною валютою між резидентами України на її території без індивідуальної ліцензії НБУ, відповідач перерахував на виконання умов договору купівлі-продажу в якості оплати кредитних коштів за автомобіль, на користь ПП «Авторитет-М». Згідно договору купівлі-продажу, що, на думку позивача, переконливо свідчить про те, що між позивачем та відповідачем насправді було укладено кредитний договір в національній валюті України – гривні, що не суперечить законодавству України, але кредитний договір було замасковано під договір кредитування в доларах США, що суперечить положенням Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України, якщо правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Вважає, що оскільки правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин; оскільки між позивачем та відповідачем фактично було укладено договір про надання позивачу кредиту в національній валюті України - гривні, в розмірі 108 131,67 гривень, що було еквівалентно 22 333,41 доларів США по комерційному курсу відповідача, який на 11 липня 2008 року складав 455 гривень за 100 доларів США, тобто відносини між позивачем та відповідачем мають бути врегульовані саме таким договором. Також зазначає, що, з моменту укладення кредитного договору, вона сумлінно виконує всі взяті на себе обов'язки по кредитному договору, в тому числі, справно гасить свої боргові зобов'язання та плату за користування кредитом, встановлені кредитним договором та графіком платежів, що є додатком № 1 до кредитного договору, позивачка станом на 25 серпня 2010 року переплатила відповідачу за відсотками на суму 3 738,79 гривень, а по оплаті кредиту на суму 33 716,47 гривень, що дозволяє визначити остаточну заборгованість позивача по тілу кредиту станом на 25 серпня 2010 року у сумі 51 175,35 гривень. З врахуванням вищезазначеного позивач вважає, що для погашення кредиту їй на вираховуванням втрачених на фіктивній конвертації тіла кредиту 6 514,30 гривень залишилося сплатити 51 175,35 гривень основної заборгованості, а також 14% річних за користування кредитними коштами за період з 25 серпня 2010 року по 10 липня 2015 року (строк закінчення дії Кредитного договору). За вказаних обставин просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27 вересня 2010 року до участі у справі залучено правонаступника відповідача АКБ «УкрСиббанк» – ПАТ «УкрСиббанк».

Ухвалою суду від 27 вересня 2010 року до участі у справі у якості спеціаліста залучено начальника Совєтського відділення Республіканської дирекції «ОСОБА_5 Аваль» ОСОБА_6.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги своєї довірительки з підстав, викладених у позовній заяві, наполягав на задоволенні позову, при цьому пояснив, що за текстом договору передбачалося, що кредит надається шляхом перерахування доларів США на рахунок, при цьому перерахування проводилося на рахунок його довірителя, який відкрито у гривнях, всі операції, у тому числі і нібито проведена конвертація, проводилися у гривнях. Зазначав незаконність виданих відповідачем документів, які видані за договором, оскільки у наданих банком документів відсутній базовий тарифний рахунок «Ofset», банк заповнив бланки документів вже після подачі позову до суду, крім того, дії банку порушують положення Закону України «Про банки та банківську діяльність», вважав, що у дійсності ОСОБА_4 було отримано гривневий кредит, та кредит брався з метою оплати автомобілю, банк мав наміри видати даний кредит за валютний, а у дійсності спірна угода була удаваною, оскільки договір було укладено по видачі національної валюти – гривні, зазначав, що при наявності документів до договору позивач усвідомлювала те, що кредит вона у дійсності отримувала у національній валюті, видати валютний кредит у доларах США на гривневий рахунок відповідно до Інструкції банку про порядок використання рахунків у національній валюті, затвердженою Постановою Правлінням НацБанку України № 492 від 1993 року. Вказував, що з самого початку банк припускав, що кредит буде видаватися у гривнях, крім того, відповідач, як агент валютного контролю, не мав права за законом надавати його довірительці кредит в іноземній валюті без індивідуальної ліцензії, зазначав, що якщо б позивачці було відкрито мультівалютний рахунок, то у кредитному договорі було б прописано, що клієнту відкривається для супроводження кредиту поточний мультівалютний рахунок або поточні рахунки у тарифному пакеті «Мультівалютний», проте про це у договорі не зазначено.

Позивач ОСОБА_4 у судовому засіданні від 13 жовтня 2010 року підтримала доводи свого довірителя, при цьому пояснила, що спочатку було обумовлено, що кредит є валютним і за валютними кредитами у УкрСиббанку була пільгова ставка на проценти, вона підписала документи, а банк самостійно видавав гроші, вказала, що вона думала, що буде брати гривневий кредит, а насправді сталося так, що конвертація доларів США була фіктивною, також зазначила, укладення даного удаваного кредитного договору порушує її права тим, що через значне підвищення курсу долара США до української гривні, позивачка в даний час змушена сплачувати значно більшу суму тіла кредиту в гривні, ніж фактично отриману від відповідача, та значно більшу суму процентів в гривні, ніж фактично передбачену кредитним договором, вказувала, що гроші у доларах на руки вона не отримувала, а лише просто підписала заяву про їх отримання, банк самостійно провів конвертацію валюти та перерахував грошові кошти вже у гривні на рахунок ПП «Авторитет-М». Крім того, зазначила, що зобов’язання за кредитним договором вона виконує в гривні, а те, що в квитанціях вказано дві суми сплаченого кредиту: в доларах і гривні вважає саме ознакою удаваності правочину, оскільки зобов’язання фактично виконується у гривні.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, наполягала на відмові у їх задоволенні з тих підстав, що фактично підставою для подачі позову до суду стали ті обставини, що у позивача виникли проблеми з виплатою кредиту, при отриманні кредиту ОСОБА_4 усвідомлювала, що отримує кредит у валюті, про що власне зазначено у договорі, зазначення гривневого еквіваленту на підставі діючого законодавства є обов’язковою умовою укладення кредитного договору у валюті, воля банку на момент видачі кредиту була направлена на видачу кредиту у доларах США, у той же час як і воля отримувача – кредитного позичальника, що підтверджується не лише умовами кредитного договору, а також заявою ОСОБА_4 про видачу готівки № 49 від 11 липня 2008 року, відповідно до якої позивач отримала кредитні кошти у розмірі 22 333,41 долар США, подальша конвертація кредитних коштів та валютно-обмінних операцій не стосується предмету кредитного договору, оскільки вони відбулися вже після укладання кредитного договору, вказувала що вимоги позивача щодо визнання кредитного договору удаваним на підставі ст. 235 ЦК України є безпідставними, оскільки позивач підставою для удаваності визначає лише валюту кредитного договору, а не договір в цілому, вказувала, що банк не мав за мету видачу кредитних коштів у гривнях. Щодо вимог позивача про неможливість ПАТ «УкрСиббанк» надавати кредит у іноземній валюті для використання його для розрахунків між резидентами України без індивідуальної ліцензії НБУ вказала, що відповідно до положень Декрета КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Отже, посилання представника позивача на обов’язковість отримання банком індивідуальної ліцензії є безпідставні, адже на сьогодні законодавчо не визначені межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті, тому операції з надання УкрСиббанком кредитів в іноземній валюті не потребують індивідуальної ліцензії.

Заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22 травня 2008 року між позивачем ОСОБА_4 та ПП «Авторитет-М» було укладено договір № 1167/05/08 (далі – Договір № 1167/05/08) купівлі-продажу з використанням банківського кредиту автомобіля Nissan, модель Note 1.6 5DR HB ELE AT, 2008 року випуску, за яким продавець зобов’язався продати вказаний автомобіль за ціною 112 908 гривень, а покупець протягом 5 робочих днів зобов’язався сплатити авансовий платіж у розмірі 11 290 гривень 80 копійок, а також у строк не пізніше 3 робочих днів з моменту повідомлення про надходження товару (автомобілю) на склад продавця, сплатити залишок платежу у розмірі 101 617 гривень 20 копійок (а.с. 10 -12).

Відповідно до п. 4.1.1 зазначеного договору позивач сплатила авансовий платіж у сумі 11 290 гривень 80 копійок, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 210 і № 0 (а.с. 13).

11 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11370543000 (далі – Кредитний договір), згідно якого позивачу надано кредит в іноземній валюті в сумі 22 333,41 доларів США, цільове призначення – придбання транспортного засобу, з виплатою за користування кредитом 14% річних, з терміном повернення не пізніше 10 липня 2015 року.

Сума кредиту дорівнює, як зазначено в п. 1.1. вказаного договору, еквіваленту 108 131,67 гривень за курсом НацБанку України на день укладання Договору.

Одночасно, згідно Кредитного договору транспортний засіб автомобіля Nissan, модель Note 1.6 5DR HB ELE AT, 2008 року випуску виступив предметом застави.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_4 у тому числі послалася на ч. 1 ст. 524 ЦК України, у відповідності з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 глави 3 розділу ІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року за № 281, резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань (у тому числі власних операцій суб'єктів ринку) за кредитними операціями та платежами за цими операціями (проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо) в іноземній валюті на підставі кредитних договорів і та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, однак ч. 3 цієї статті встановлює, що використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт «г» ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19 лютого 1993 № 15-93 визначає, що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання особою індивідуальної ліцензії.

Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 №483 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 за № 1429/10028, надає право уповноваженим банкам використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії за умови, що банк є ініціатором або отримувачем за валютною операцією.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки мають право на підставі банківської ліцензії здійснювати банківські операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, при цьому ст. 2 цього закону встановлено, що терміни «кошти» у цьому Законі вживається у значенні – «гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент». Даний пункт дозволяє банкам на власний ризик, при наявності ліцензії, проводити операції з кредитування, і не зобов’язує банки брати на себе будь-які ризики пов’язані з цим кредитуванням.

Зазначена ліцензія за № 75 отримана відповідачем 24 грудня 2001 року та йому надано дозвіл № 75-2 на право здійснення операцій з валютними цінностями.

Крім того, згідно з листом НБУ від 01 вересня 1994 року № 19013/2124 1. «Видавати кредити в іноземній валюті резидентам України може уповноважений банк України, в додатку до генеральної ліцензії якого передбачене таке право.»

Тому, невід'ємною частиною ліцензії № 75 є Дозвіл від 19 листопада 2002 року за № 75-2 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» з валютними цінностями.

Відповідно до Додатку до дозволу № 75-2 від 19 листопада 2002 року ОСОБА_5 має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема шляхом «Залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України».

Таким чином, правових перешкод для того, щоб Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» мало право укладати кредитні договори та видавати кредити в іноземній валюті - немає.

Щодо посилання позивача на обов'язкову наявність індивідуальної ліцензії в ПАТ «УкрСиббанк», на підставі п. п. «в» ч.4 ст.5 Декрету «індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі».

Згідно з листом НБУ від 07 грудня 2009 року № 13-210/7871-22612 «Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, повідомляємо: на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.»

Отже, відсутнє будь-яке обмеження та необхідність індивідуальної ліцензії, для видачі кредитів в іноземній валюті, банками, що мають ліцензію та дозвіл.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 та 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року N 9, за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Так, відповідно до п. 1.5. Кредитного договору кредит надається шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № 26207190861100 у Банку, код Банку 351005.

10 липня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк», з одного боку, та ОСОБА_4, з іншого, було укладено Договір-анкета Про відкриття та обслуговування банківського поточного рахунку фізичної особи (далі – Договір-анкета), за умовами якого банк відкрив клієнту поточні рахунки, перелік яких, наведений в Додатку № 1 до цього Договору банківського рахунку.

Згідно Додатку, який надано відповідачем у судове засідання, Банком від 10 липня 2008 року відкрито наступні поточні рахунки № 26207190861100 «Базовий» у гривні, № 26207190861100 «Базовий» у доларах США, № 26206190861101 «Базовий» у доларах США (с.а. 60).

При цьому, згідно до Додатку № 1 до Договору-анкети, який наданий позивачем до матеріалів справи, підписаний сторонами у справі та має мокру печатку банку, Банком від 10 липня 2008 року відкрито наступні поточні рахунки № 26206190861101 «Базовий» у доларах США, № 26206190861101 «Ofset» у доларах США, № 26207190861100 «Базовий» у гривні (а.с. 28).

Згідно заяви на видачу готівки № 49 від 11 липня 2008 року з поточного рахунку ОСОБА_4 № 26207190861100 банком видано позивачу кредитні кошти у сумі 22 333,41 долар США, що еквівалентно 108 131 гривня 61 копійка (а.с. 29).

Згідно квитанції № 49 від 11 липня 2008 року банком здійснено валютно-обмінну операцію грошових коштів у сумі 0,41 долар США на гривню у сумі 1,87 гривень за курсом долара 4,5500 гривень за 100 доларів США (а.с. 29).

Згідно квитанції № 51 від 11 липня 2008 року було проведено валютно-обмінну операцію грошових коштів у сумі 22 333 долара США на гривню у сумі 101 615 гривень 15 копійок за курсом долара 4,5500 гривень за 100 доларів США (а.с. 30).

Згідно квитанції № 50 від 01 липня 2008 року після здійснення обмінно-валютних операцій на поточний рахунок позивача № 26207190861100 внесено грошові кошти у сумі 107 617 гривень (а.с. 30).

Відповідно до платіжного доручення № 1 від 11 липня 2008 року з поточного рахунку позивача банком на розрахунковий рахунок ПП «Авторитет-М» було перераховано 101 617 гривень (а.с. 31).

Враховуючи вищенаведене, на думку суду, укладаючи кредитний договір у іноземній валюті, приховуючи вчинення правочину у національній валюті, банк, розуміючи відсутність законних підстав у позивача, як фізичної особи здійснити розрахунок з продавцем та придбати автомобіль, використовуючи валюту кредиту, фактично приховав порядок здійснення розрахунку та подальшу конвертацію іноземної валюти в гривню, надав кредит ОСОБА_4 у гривні.

Проведення конвертації валюти не передбачалося за умовами Кредитного договору.

Все вищенаведене підтверджено також показаннями допитаної у судовому в якості свідка спеціаліста начальник Совєтського відділення Республіканської дирекції «ОСОБА_5 Аваль» ОСОБА_6, яка пояснила, що якщо поточний рахунок відкритий у національній валюті – гривні, то використовувати його для видачі валюти не можливо, якщо рахунок відкрито на фізичну особу - резидента у валюті, то на цей рахунок можуть надходити кошти як у гривні так і у валюті, якщо рахунок відкрито у валюті, то відповідно Положення Нацбанку про відкриття та використання і закриття рахунків, то видача готівки може бути видана у валюті, або для видачі національної грошової одиниці – гривні, лише шляхом покупки банком валюти по встановленому курсу покупки на цей день цієї валюти, тобто з такого рахунку можна отримати валюту, напряму гривню зняти з такого рахунку не можна, спочатку йде розрахункова валютна операція про зняття готівки у валюті, у той же час банком здійснюється операція зміни валюти на гривню, у даному випадку у разі видачу кредиту у валюті на споживчі цілі з метою розрахунку із юридичною особою, на фізичну особу має бути відкрито два рахунки: валютний та гривневий, спочатку зараховують грошові кошти у валюті на валютний рахунок, потім видається готівка, при цьому видача валюти є формальною операцією, видача валюти готівкою не проводиться, а потім банком проводиться конвертація валюти і ці грошові кошти мають бути зараховані на рахунок фізичної особи у гривнях, а після цього грошові кошти банком перераховуються з рахунку фізичної особи на рахунок юридичної особи, в даному випадку автосалон, якщо рахунок відкрито у валюті, то поповнити рахунок можна лише у тій валюті, на яку він відкритий. Вказала, якщо у банка є дозвіл на відкриття мультівалютного рахунку, то рахунки, відкриті на нього, мають містити однаковий набор цифр із обов’язковим зазначенням валюти, якщо номера рахунків мають різність у цифрах, то такий рахунок не є мультівалютним.

Разом з тим, суд критично ставиться до письмових пояснень спеціаліста ОСОБА_6 та не приймає їх до уваги, оскільки вони надані з порушенням ч. 4 ст. 54 ЦПК України, тобто з порушенням порядку, встановленого ч. 1 ст. 59 ЦПК України, зокрема, спеціалістом проведено оцінювання наданих сторонами доказів, зроблено виводи про дійсність документів та належність підписів, а також зроблено висновки щодо порушення відповідачем певних норм законодавства.

Згідно з п. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На думку суду, позивачем доведено ті обставини, на які вона посилається як на законні підстави для визнання Кредитного договору удаваним правочином та таким, що укладений в національній валюті – гривні.

Оскільки між позивачем та відповідачем фактично був укладений договір про надання їй кредиту у національній валюті України в розмірі 108 131 гривня 67 копійок, що було еквівалентно 22 333, 41 доларів США по комерційному курсу на момент укладання договору, їх відносини з відповідачем мають бути врегульовані саме таким договором.

В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити у зв’язку з їх недоведеністю в порядку ст. 10, 60 ЦПК України та безпідставністю.

При цьому, судом враховується положення ст. 217 ЦК України, яка встановлює, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частини і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачені нею судові витрати по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме, з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_4 слід стягнути судовий збір у розмірі 2 гривні 80 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 12 гривень 35 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 14, 60, 61, 158, 169, 212-218, 223, 228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11370543000, який укладено 11 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, в частині надання споживчого кредиту в сумі 22 333 (двадцять дві тисячі триста тридцять три) долара США 41 цент, що дорівнює еквіваленту 108 131 (сто вісім тисяч сто тридцять одна) гривня 67 копійок визнати удаваним.

Визнати договір № 11370543000, який укладено 11 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, укладеним в Національній валюті України, а саме вважати, що кредит був наданий в розмірі 108 131 (сто вісім тисяч сто тридцять одна) гривня 67 копійок на умовах гривневого кредиту.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 2 (дві) гривні 80 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 12 (дванадцять) гривень 35 копійок, а взагалі 15 (п’ятнадцять) гривень 15 копійок.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки ОСОБА_1 шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки ОСОБА_1 апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду

Автономної Республіки ОСОБА_1 Петрова

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13190264

[Джульетта]

Хорошее решение, тут банк совсем побеспредельничал. Но все равно нужно отдать должное судье, хотя бы указали, что был эксперт, чье мнение не бралось во внимание, но все же не проигнорировали, вписали в решение. Не понятен расчет судебного сбора, что ж так мало и не 1700грн. Там в Крыму у всех принимают иски с правильным расчетом судебного сбора?

[у.zaporozhskiy]

Хорошее решение, тут банк совсем побеспредельничал. Но все равно нужно отдать должное судье, хотя бы указали, что был эксперт, чье мнение не бралось во внимание, но все же не проигнорировали, вписали в решение. Не понятен расчет судебного сбора, что ж так мало и не 1700грн. Там в Крыму у всех принимают иски с правильным расчетом судебного сбора?

Пошлина смешная.

[email protected]

Интересно реально ли такой пробел в Договоре есть?

Так, відповідно до п. 1.5. Кредитного договору кредит надається шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № 26207190861100 у Банку, код Банку 351005.

При цьому, згідно до Додатку № 1 до Договору-анкети, який наданий позивачем до матеріалів справи, підписаний сторонами у справі та має мокру печатку банку, Банком від 10 липня 2008 року відкрито наступні поточні рахунки № 26206190861101 «Базовий» у доларах США, № 26206190861101 «Ofset» у доларах США, № 26207190861100 «Базовий» у гривні (а.с. 28).

Подвезло ;)

Мотивировочка для мнимости слабая.

[VENERA]

Мотивировочка для мнимости слабая.

Зато результат сильный!

[IVANOVA]

надо отдать должное судье, уж очень постарался вникнуть в дело

у меня судья от эксперта отказалась, в истребовании доказ-в отказала, в счетах разбираться не посчитала нужным,

т.к. юрист из банка объяснила, что кредит выдавался наличными и расчетный счет заемщика тут не причем

как я понимаю деньги выносились наверное прямо из хранилища банка

короче судья предупредила, что так и быть, потратит пол-дня, но в позове откажет, потому что в узагальненнях есть ответы на все вопросы!!!!

и еще цирк - разделили позов в окремі провадження - один по недійсності, а другий забов"язати банк прийняти певну суму грошей,

т.к. представник банку сказала, що якщо договір визнають недійсним, то ніяких забов"язань існувати між сторонами не буде

і тому гроші віддавати не потрібно

[SAN4ES-86]

Народ очень интересует дальнейшая судьба этого дела !!!! Была ли подана апелляция, может быть в дальнейшем и кассацая???? очень нужно, скиньте плизз ссылочки, или ответьте в личку или на почтовый ящик: [email protected] Заранее Всем спасибо !!!!

[у.zaporozhskiy]

Народ очень интересует дальнейшая судьба этого дела !!!! Была ли подана апелляция, может быть в дальнейшем и кассацая???? очень нужно, скиньте плизз ссылочки, или ответьте в личку или на почтовый ящик: [email protected] Заранее Всем спасибо !!!!

Решение в апелляции не пересматривалось.

[SAN4ES-86]

Решение в апелляции не пересматривалось.

Огромное спасибо !!!! Значит оно вступило в законную силу и уже никак не может быть отменено. Это большой шаг и помощь всем кто будет в дальнейшем будет бороться против банков !!!!

[stairtov]

Пошлина смешная.

[email protected]

Интересно реально ли такой пробел в Договоре есть?

Так, відповідно до п. 1.5. Кредитного договору кредит надається шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № 26207190861100 у Банку, код Банку 351005.

При цьому, згідно до Додатку № 1 до Договору-анкети, який наданий позивачем до матеріалів справи, підписаний сторонами у справі та має мокру печатку банку, Банком від 10 липня 2008 року відкрито наступні поточні рахунки № 26206190861101 «Базовий» у доларах США, № 26206190861101 «Ofset» у доларах США, № 26207190861100 «Базовий» у гривні (а.с. 28).

Подвезло ;)

Мотивировочка для мнимости слабая.

уточненйе банк открывает ПОЗЫЧКОВИЙ РАХ. с которого переводит на ПОТОЧНЫЙ РАХ. ПОТОЧНЫЙ открывается на договорной основе по всем правилам тоесть описание условий обслуживания и условий зарахування и списання

ЭТО ОТДЕЛЬНЫЙ договор

[Pravoved_em]

А решение апеляционного суда имеется?

[у.zaporozhskiy]

А решение апеляционного суда имеется?

Решение в апелляции не пересматривалось.

По крайней мере в реестре его нет

[Pravoved_em]

Коллегі, у кого є гарний позов про визнання кредитного договора удаваним.

Особа придбала автомобіль в кредит, кредит валютний, без зазначення еквівалента в гривнях. Гроши звичайно на руки не отримував, було перерахування на автосалон. Подали позов про визнання договору недійсним, але бачу, що практика каже "дело глахое". Може вийде таким шляхом вирішити дане питання, а саме - визнання правочину удаваним. Або є якісь поради?

Електрона адреса: [email protected]

[у.zaporozhskiy]

Коллегі, у кого є гарний позов про визнання кредитного договора удаваним.

Особа придбала автомобіль в кредит, кредит валютний, без зазначення еквівалента в гривнях. Гроши звичайно на руки не отримував, було перерахування на автосалон. Подали позов про визнання договору недійсним, але бачу, що практика каже "дело глахое". Може вийде таким шляхом вирішити дане питання, а саме - визнання правочину удаваним. Або є якісь поради?

Електрона адреса: [email protected]

На жаль все впирається у Вказівки зверху.

По удаваності практика така ж, як по недійсності.

[Rimusato]

На жаль все впирається у Вказівки зверху.

По удаваності практика така ж, як по недійсності.

Во петушары, только хотел на удаванисть подавать.

[Silina]

Решение в апелляции не пересматривалось.

А как Вы думаете, можно применить эту практику в моём деле, и какие шансы в Киевских судах?

[у.zaporozhskiy]

А как Вы думаете, можно применить эту практику в моём деле, и какие шансы в Киевских судах?

Выше я написал, что практика по этим вопросам такая же как и недействительности с валютными основаниями.

Указания сверху свое дают.

[Rimusato]

А как Вы думаете, можно применить эту практику в моём деле, и какие шансы в Киевских судах?

В Киевских прикормленных судах - голяк.

Имел опыт взаимодействия с Шевченковским судом и судьей малинниковым, как "зеркалом украинского правосудия"

Никому не рекомендую.

Потрачено уйму времени и нервов