Признать д\с недействительным


Recommended Posts

Я в свое время подписал с банком допсоглашение о том, что если мне перестает поступать зарплата на счет в банке, мне повышают ставку по кредиту. У меня есть два допсоглашения к кредитному одной датой, одним номером, только по одному новая ставка повышается до 12, а по другому до 16 % (просто в банке лохонулись). Мне хотят повысить до 16. Могу ли я предъявив в суде допсоглашение на 12 % против предъявленного банком на 16 % признать само допсоглашение недействительным?

Link to comment
Share on other sites

Я в свое время подписал с банком допсоглашение о том, что если мне перестает поступать зарплата на счет в банке, мне повышают ставку по кредиту. У меня есть два допсоглашения к кредитному одной датой, одним номером, только по одному новая ставка повышается до 12, а по другому до 16 % (просто в банке лохонулись). Мне хотят повысить до 16. Могу ли я предъявив в суде допсоглашение на 12 % против предъявленного банком на 16 % признать само допсоглашение недействительным?

нужно увидеть допсоглашения.

А вообще какие могут быть основания для признания недействительным?

номер и дата у обоих одинаковая?

Link to comment
Share on other sites

Почему? :)

Монжо подать в суд и сказать что 16% - недействителен, т.к. я подписывал на другое - вот смотрите!.

Но я посмотрю как вы будете обосновывать недействительность - обман?

Link to comment
Share on other sites

Почему? :)

Монжо подать в суд и сказать что 16% - недействителен, т.к. я подписывал на другое - вот смотрите!.

Но я посмотрю как вы будете обосновывать недействительность - обман?

привеликая вам прозьба раскройте вопрос о доказательстве обмана

у меня это основная тема иска

Link to comment
Share on other sites

Почему? :)

Монжо подать в суд и сказать что 16% - недействителен, т.к. я подписывал на другое - вот смотрите!.

Но я посмотрю как вы будете обосновывать недействительность - обман?

Обман не знаю как обосновывать, но и два договора осудье всовывать и пользоваться принципом, кто кого перекречит, тоже не пройдет(
Link to comment
Share on other sites

Обман не знаю как обосновывать, но и два договора осудье всовывать и пользоваться принципом, кто кого перекречит, тоже не пройдет(

Обосновать - просто: банк получает выгоду, пытаясь взыскать проценты повыше. При этом, уважаемый суд, он скрывает, что на самом деле есть доп.соглашение со ставкой 12 (именно скрывает, так как на этом соглашении есть печать и подпись банка). А умышленное сокрытие - есть обман. А согласно 230 ЦКУ - недействительно.

Тупо, но где-то так.

Link to comment
Share on other sites

Обосновать - просто: банк получает выгоду, пытаясь взыскать проценты повыше. При этом, уважаемый суд, он скрывает, что на самом деле есть доп.соглашение со ставкой 12 (именно скрывает, так как на этом соглашении есть печать и подпись банка). А умышленное сокрытие - есть обман. А согласно 230 ЦКУ - недействительно.

Тупо, но где-то так.

я пробиваю что банк предоставил путем обмана без предоставлния пред инфы 168,услугу которую не возможно использовать по назначению и погашать за ней обязанности без нарушения зу ст 16.

Я ОБРАТИЛСЯ В БАНК ЗА ПОЛУЧЕНИЕМ В КАЧЕСТВЕ КРЕДИТА ""наличного ЗАКОННОГО ПЛАТЕЖНОГО СРЕДСТВА ""

для проведения взаиморащота резидент с резидентом с возможностью погашать законным путем

ну и как последующий довод ---что даже если б и была индивидуалка коя расширяет возмозности использования ИНО.валюты!!

то даже в ней ПРИСУТСТВУЕТ ЗАПРЕТ НА ПОКУПКУ ВАЛЮТЫ, что с меня требует банк согласно договора и отказы в приеме гривны как законного платежного средства без пояснений и копии квитанций с их возвратом

и даже в ней не предусмотрено использовать ИНО.валюту как наличное средство платежа.

я по такому пути пробую

ну и у меня тяж артилерия менты прокуратура и спроб сампидп все в делах

Link to comment
Share on other sites

я пробиваю что банк предоставил путем обмана без предоставлния пред инфы 168,услугу которую не возможно использовать по назначению и погашать за ней обязанности без нарушения зу ст 16.

Я ОБРАТИЛСЯ В БАНК ЗА ПОЛУЧЕНИЕМ В КАЧЕСТВЕ КРЕДИТА ""наличного ЗАКОННОГО ПЛАТЕЖНОГО СРЕДСТВА ""

для проведения взаиморащота резидент с резидентом с возможностью погашать законным путем

ну и как последующий довод ---что даже если б и была индивидуалка коя расширяет возмозности использования ИНО.валюты!!

то даже в ней ПРИСУТСТВУЕТ ЗАПРЕТ НА ПОКУПКУ ВАЛЮТЫ, что с меня требует банк согласно договора и отказы в приеме гривны как законного платежного средства без пояснений и копии квитанций с их возвратом

и даже в ней не предусмотрено использовать ИНО.валюту как наличное средство платежа.

я по такому пути пробую

ну и у меня тяж артилерия менты прокуратура и спроб сампидп все в делах

а что вы пишите? заявы о чем?

Link to comment
Share on other sites

Помилка, обман, тяжкі обставини.

Узагальнення ВСУ „Практика розгляду судами цивільних справ

про визнання правочинів недійсними” 2008 р.

Відповідно до статей 229—233 ЦК правочин, здійснений під впливом помилки, обману, або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв’язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Застосування закону про „Про захист прав споживачів” до кредитних відносин.

Абз. 3 п. 7 постанови Пленуму ВСУ від 12.04.96 № 5 Із змінами від 25.05.98. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» серед іншого передбачає ….Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними. Якщо внаслідок застосування умов такого договору споживачеві завдано збитків, вони мають бути відшкодовані винною особою в повному обсязі.

Абз. 2 пункту 2 передбачає, що …….відносини, які витікають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян у тому числі про надання кредитів регулюються положеннями Закону України «Про захист прав споживачів».

Правочин, який суперечить законодавству є недійсним.

Узагальнення Верховного Суду України суддями Я.М. Романюком, В.Й. Косенко та старшим консультантом управління вивчення та узагальнення судової практики З.П. Мельник. 2007 рік.:

Правові наслідки невідповідності змісту правочину, законодавству

Зміст правочину становлять права та обов’язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах).

У ст. 203 ЦК, в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. У судовій практиці нерідко виникають питання, чи застосовується зазначене правило до актів іншого галузевого спрямування, як-то: трудового, сімейного, законодавства про соціальне забезпечення. Більшість нормативно-правових актів, зокрема ЦК, мають комплексні положення, які містять норми різних галузей права.

Відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК.

Виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК, зміст правочину має відповідати: ЦК; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1—3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

Термін «нікчемність правочину», передбачений ЦК, до прийняття цього Кодексу у вітчизняному законодавстві не вживався. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд. Що ж стосується оспорюваного правочину, то він може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Нікчемні та оспорювані правочини розрізняються:

– ступенем важливості дефектів у складі правочину;

– характером прав та інтересів, які порушено у зв’язку з укладенням правочину;

– судовим порядком встановлення недійсності правочину й незалежністю встановлення недійсності правочину від судового рішення;

– строками позовної давності, які встановлені для звернення до суду з приводу визнання правочину недійсним.

Судам потрібно мати на увазі, що з огляду на ч. 2 ст. 215 ЦК підстави недійсності правочину, встановлені нормами ЦК та інших законодавчих актів, повинні мати імперативний характер.

При розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину з посиланням на ст. 203 ЦК необхідно враховувати, що ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Недійсність правочину визначається наявністю дефектів його елементів, а саме:

дефекти (незаконність) змісту правочину (невідповідність умов правочину вимогам законодавства, наприклад, фіктивні, удавані правочини, правочини, що порушують публічний порядок);

дефекти (недотримання) форми правочину, що стосуються письмової форми правочину (недодержання сторонами простої письмової форми правочину, яка передбачена законом, тягне недійсність правочину лише у випадках, передбачених законом, на відміну від цього недодержання нотаріальної форми правочину спричинює його недійсність);

дефекти суб'єктного складу (відсутність у сторін правочину дієздатності - у фізичних та правоздатності - у юридичних осіб); -

дефекти волі — невідповідність волі та волевиявлення (правочини, вчиненні без внутрішньої волі на їх вчинення, та угоди, в яких внутрішня воля особи сформувалася неправильно). Так, без внутрішньої волі вчиняються правочини особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, або правочини, вчинені особою під впливом обману.

Крім вищезазначеної підстави, ст. 215 Цивільного Кодексу України передбачає недійсність правочину у наступних двох випадках:

ч.2. Якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом недійсним не вимагається.

У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин є недійсний з моменту його підписання, але якщо почав виконуватись тільки судом визнається його недійсність.

ч.3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом ( оспорю ванний), але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин визнається судом недійсним.

Link to comment
Share on other sites

Помилка, обман, тяжкі обставини.

Узагальнення ВСУ „Практика розгляду судами цивільних справ

про визнання правочинів недійсними” 2008 р.

Відповідно до статей 229—233 ЦК правочин, здійснений під впливом помилки, обману, або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв’язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Застосування закону про „Про захист прав споживачів” до кредитних відносин.

Абз. 3 п. 7 постанови Пленуму ВСУ від 12.04.96 № 5 Із змінами від 25.05.98. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» серед іншого передбачає ….Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними. Якщо внаслідок застосування умов такого договору споживачеві завдано збитків, вони мають бути відшкодовані винною особою в повному обсязі.

Абз. 2 пункту 2 передбачає, що …….відносини, які витікають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян у тому числі про надання кредитів регулюються положеннями Закону України «Про захист прав споживачів».

Правочин, який суперечить законодавству є недійсним.

Узагальнення Верховного Суду України суддями Я.М. Романюком, В.Й. Косенко та старшим консультантом управління вивчення та узагальнення судової практики З.П. Мельник. 2007 рік.:

Правові наслідки невідповідності змісту правочину, законодавству

Зміст правочину становлять права та обов’язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах).

У ст. 203 ЦК, в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. У судовій практиці нерідко виникають питання, чи застосовується зазначене правило до актів іншого галузевого спрямування, як-то: трудового, сімейного, законодавства про соціальне забезпечення. Більшість нормативно-правових актів, зокрема ЦК, мають комплексні положення, які містять норми різних галузей права.

Відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК.

Виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК, зміст правочину має відповідати: ЦК; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1—3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

Термін «нікчемність правочину», передбачений ЦК, до прийняття цього Кодексу у вітчизняному законодавстві не вживався. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд. Що ж стосується оспорюваного правочину, то він може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Нікчемні та оспорювані правочини розрізняються:

– ступенем важливості дефектів у складі правочину;

– характером прав та інтересів, які порушено у зв’язку з укладенням правочину;

– судовим порядком встановлення недійсності правочину й незалежністю встановлення недійсності правочину від судового рішення;

– строками позовної давності, які встановлені для звернення до суду з приводу визнання правочину недійсним.

Судам потрібно мати на увазі, що з огляду на ч. 2 ст. 215 ЦК підстави недійсності правочину, встановлені нормами ЦК та інших законодавчих актів, повинні мати імперативний характер.

При розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину з посиланням на ст. 203 ЦК необхідно враховувати, що ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Недійсність правочину визначається наявністю дефектів його елементів, а саме:

дефекти (незаконність) змісту правочину (невідповідність умов правочину вимогам законодавства, наприклад, фіктивні, удавані правочини, правочини, що порушують публічний порядок);

дефекти (недотримання) форми правочину, що стосуються письмової форми правочину (недодержання сторонами простої письмової форми правочину, яка передбачена законом, тягне недійсність правочину лише у випадках, передбачених законом, на відміну від цього недодержання нотаріальної форми правочину спричинює його недійсність);

дефекти суб'єктного складу (відсутність у сторін правочину дієздатності - у фізичних та правоздатності - у юридичних осіб); -

дефекти волі — невідповідність волі та волевиявлення (правочини, вчиненні без внутрішньої волі на їх вчинення, та угоди, в яких внутрішня воля особи сформувалася неправильно). Так, без внутрішньої волі вчиняються правочини особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, або правочини, вчинені особою під впливом обману.

Крім вищезазначеної підстави, ст. 215 Цивільного Кодексу України передбачає недійсність правочину у наступних двох випадках:

ч.2. Якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом недійсним не вимагається.

У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин є недійсний з моменту його підписання, але якщо почав виконуватись тільки судом визнається його недійсність.

ч.3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом ( оспорю ванний), але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин визнається судом недійсним.

Как признать один из договоров недействительным?

если они одинаковы, только проценты разные мне не понятно.

Разве что использовать

Стаття 18. Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача

8. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Но это не основание для недействительности.

Link to comment
Share on other sites

Оба допсоглашения касаются одного и того же договора. И они не могут использоваться одновременно, поскольку противоречат друг другу и устанавливают неопределенность. Надо просить суд привести договор к законному виду и, как Вы заметили, - 8. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача, следовательно - оставлять соглашение с меньшим процентом.

А второе - признавать недействительным на основании ст.203 ЦКУ.

Link to comment
Share on other sites

Оба допсоглашения касаются одного и того же договора. И они не могут использоваться одновременно, поскольку противоречат друг другу и устанавливают неопределенность. Надо просить суд привести договор к законному виду и, как Вы заметили, - 8. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача, следовательно - оставлять соглашение с меньшим процентом.

А второе - признавать недействительным на основании ст.203 ЦКУ.

ребята извняюс мож не совсем в тему

просто никак не могу найти ответ

Стаття 7. Порядок органiзацiї розрахункiв у iноземнiй валютi

У розрахунках мiж резидентами i нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засiб платежу iноземна валюта. Такi розрахунки здiйснюються лише через уповноваженi банки.

а порядка розрахунку між резидент з резидентом іноземною валютою

чесно ну не вижу и не могу найти :P

біло в скасуані телеграми затронута тема пункта Е ну и далее №200 так там зметил что " З урахувань що резиденти мають індівідуалку!!

Дія телеграм НБУ N 19012 / 1793 від 15.09 . 93 та N 119 ( v0119500-94 ) від 23.05.94 щодо обмеження термінів та сум кредитів в іноземній валюті, які уповноважені банки мають право самостійно видавати своїм клієнтам, скасовується.

При наявності в генеральній ліцензії банку права видачі кредитів в іноземній валюті резидентам України він самостійно здійснює процес кредитування на внутрішньому валютному ринку України. В цьому випадку слід вважати, що позичальники-резиденти України мають індивідуальну ліцензію Національного банку України на отримання ними від такого банку кредиту в іноземній валюті на суму, що обумовлена кредитною угодою.

вот и отсекается отмазка на пункт Е

а єто вам уже знакомо

8. Штрафні санкції застосовуються в кожному випадку

порушення.

9. Норми цього Положення не мають зворотної дії в часі, крім

випадків, коли вони пом'якшують відповідальність, встановлення

якої згідно зі статтею 16 Декрету відноситься до компетенції

Національного банку України. ( Розділ I доповнено пунктом 9 згідно

з Постановою Нацбанку N 387 ( z0532-99 ) від 30.07.99 )

(такое в ЦКУ )

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи