Иск по валютным основаниям

[sofi]

Ну если бы банк "оформлял вам инд лицензию", то их должно было бы быть как минимум три, каждый год, 3400 стоила раньше, а сейчас и тарифа на нее нет.

никто вас не путает, просто все это уже разобрали давно, с год назад и на все ваши претензии по платежам % в инвалюте вам укажут, абсолютно беспочвенно, но шо поробиш, п.1.5 пост483, вот и готовьтесь его парировать, о чем я и писала в начале.

и все -таки, где вы видите, что я оспариваю возможность банка выдавать кредит в инвалюте? Да хоть туалетной бумагой, если она является грошовыми коштами... ну так написано в ст.1054

фишка в том что банк не имеет права менять установленный статус валют /ст 92 КУ/, а в украине ед. зак ср-во платежа -грошови кошти, гроши-гривна. и перед законом все равны - ст.4 ЦКУ, т.е. для банка и для вас закон одинаков, а лицензии им для проведения валютных операций даны, а не на установление статуса валют.

я не призываю вас к тому, чтобы действовали по этой схеме, просто, вы просили дискуссии , для устранения слабых мест...

посмотрите решения приморского суда одессы, там как раз по процентам, есть в теме "суд.решения" в самом начале. Все лаконично и красиво, о том что вы пишите, удачи !

[stairtov]

Я извиняюсь...если позволите..

1054 Гражданского кодекса Украины, банковский кредит это договор о том, что банк принимает обязательства передать (выполнить действие) средства (кредит) заемщику, а заемщик обязуется вернуть (выполнить действие) кредит и уплатить(выполнить действие) проценты и другие суммы.

определи что деньги это платежное средство . а ино валюта это вещ с родовыми ознаками !

тогда банк не правильно применил статью . 1054 имеет отношение к кредиту а не позыке!

ну тогда и дог должен называтся позычковый договир .

также можно намекнуть что банк нарушил обязательства и не предоставил вам законное платежное на которое вы ращитывали ---- дополнительный аргументик и повод

[alexburko]

С Вашего позволения, выражения типа впускать и выпускать валюту ,оплата процентов есть плата за товар и т.д советую не употреблять.. как то не профессионально..

п.1.5 Постановления НБУ относится не только к банкам...суды ним обосновывают право использования валюты как средство платежа..

и еще не мешало бы просмотреть решения судов что бы приготовить им контр аргументы..

Я Вам предложил свои аргументы и там ответ на п.1.5 есть..

Свои аргументы я изложил на основе анализа решений судов..

...первой и второй инстанции...осталась только кассация..

А в общем в Вашем варианте много тумана...

Никакого тумана, все предельно четко и ясно. Вот и в практике, что o.morzovik подбросила (спасибо!) - это четко указано, - смотрите положительное решение, по банку "Финансы и Кредит" там то, что надо. А негативные решения, кстати, здесь не показатель, они-то как раз и ведут линию генеральных лицензий банков, там заемщики свое право платить проценты в валюте как раз и не оспаривают, они спорят на счет наличия у банков лицензий и дозволов...

Что лишний раз подтверждает, что я на правильном пути.

А насчет профессиональности выражений - ну пардон, это я для наглядности, мы ж по сути "бодались"...

[Yuriy 19]

Если цель иска признание КД не действительным то логическая цепочка доводов должна выглядеть так...

Договор не может противоречить действующему законодательству в целом или его положения..

положение такое то противоречит тому то...

на этом основании прошу признать не действительным..

На Конституцию ссылаться не рекомендую...ответ суда... об использовании ин. ВАЛЮТЫ там ничего нет..

[alexburko]

Если цель иска признание КД не действительным то логическая цепочка доводов должна выглядеть так...

Договор не может противоречить действующему законодательству в целом или его положения..

положение такое то противоречит тому то...

на этом основании прошу признать не действительным..

На Конституцию ссылаться не рекомендую...ответ суда... об использовании ин. ВАЛЮТЫ там ничего нет..

Юрий19, это прописные истины, спасибо большое. Я ж рассчитывал на людей, которые тут уже зубы съели на валюте и нормативку уже наизусть помнят...

Поэтому рассуждаю только над канвой, над идеей. Естественно, это потом все обставится и обоснуется, каждый пункт.

Алексашка, никакой демагогии, вопрос обсуждается в принципе. Если существенных замечаний нет, напишу все уже в виде иска, со ссылками, тогда можно и критиковать.

Блин, ну неужели это непонятно?

Софи: за дискуссию - спасибо, это то, что нужно. Давайте еще. Я это все учту и потом выложу.

[alexburko]

пардон муа за мои 5 копеек--если я буду утверждать на суде что я не знал чего то на момент подписания и узнавать не хотела потому что доверяю банку, а банк гад мне не сказал, суд не может мне парировать тем что незнание меня не освобождает от ответственности а банк не обязан был мне ничего разьяснять если я не спрошу и где написано о том что банк обязан был меня предупредить? хотя в принципе мог бы и написать хотя бы в общих правилах)? (дело в том что напрмер в альфа банке всегда говорят "банк не обязан" "банк ничего не должен" и тп..

сори если мимо кассы...

Банк, еще на стадии переговоров перед подписанием кредитного договора, был просто обязан все Вам разжевать, объяснить и показать. Это ему вменяется массой нормативки, в частности - постановлением НБУ №168. Вы - потребитель, а банк предоставил Вам услугу. Финансовую услугу. Договор не может противоречить существующему законодательству. Кредитный договор разрабатывал банк, поэтому ответственность за его соответствие закону лежит на банке.

[stairtov]

пардон муа за мои 5 копеек--если я буду утверждать на суде что я не знал чего то на момент подписания и узнавать не хотела потому что доверяю банку, а банк гад мне не сказал, суд не может мне парировать тем что незнание меня не освобождает от ответственности а банк не обязан был мне ничего разьяснять если я не спрошу и где написано о том что банк обязан был меня предупредить? хотя в принципе мог бы и написать хотя бы в общих правилах)? (дело в том что напрмер в альфа банке всегда говорят "банк не обязан" "банк ничего не должен" и тп..

сори если мимо кассы...

какое незнание или знание ты оплатила, за проведение \с юридической точки\

договора как юриста так и мальчика или девочки кои буковки вписывали .

это фин услуга ты потребитель пришла послушала поситала и ушла оплатив за это оформление

[stairtov]

Банк, еще на стадии переговоров перед подписанием кредитного договора, был просто обязан все Вам разжевать, объяснить и показать. Это ему вменяется массой нормативки, в частности - постановлением НБУ №168. Вы - потребитель, а банк предоставил Вам услугу. Финансовую услугу. Договор не может противоречить существующему законодательству. Кредитный договор разрабатывал банк, поэтому ответственность за его соответствие закону лежит на банке.

ну прям в один голос энт о чомто уже говорит

[morgan]

Банк, еще на стадии переговоров перед подписанием кредитного договора, был просто обязан все Вам разжевать, объяснить и показать. Это ему вменяется массой нормативки, в частности - постановлением НБУ №168. Вы - потребитель, а банк предоставил Вам услугу. Финансовую услугу. Договор не может противоречить существующему законодательству. Кредитный договор разрабатывал банк, поэтому ответственность за его соответствие закону лежит на банке.

Тоесть фактически банк меня умисно спонукав на вчинення правопорушення скориставшись мою необизнанность и доверием з корисливих намирив? Этот момент может быть предметом встречного иска если банк уже допустим подал в суд за по задолжености?

спасибо

[morzovik.o]

А еще попробуйте ст. 524, ст. 632 ГК + ч.2 ст. 189 , ч.2 ст. 198 ХК, Отсутствие существенных условий - цены и общей стоимости.

[morgan]

Я несколько раз перечитала "Загальни умови надання кредиту" альфа банка.. несколько десятков пунктов с содержанием того на что банк имеет право и что заемщик обязан. но не единого слова о том на что имеет право заемщик...в договорах разумеется то же самое. это можно как то пришить в как несправедливость по отношению к заемщику или это личное дело банка--хочу халву ем хочу пряники...?

[alexburko]

Тоесть фактически банк меня умисно спонукав на вчинення правопорушення скориставшись мою необизнанность и доверием з корисливих намирив? Этот момент может быть предметом встречного иска если банк уже допустим подал в суд за по задолжености?

спасибо

У Вас особый статус - Вы потребитель. Потребитель - это не простой заемщик, он привилегированный, он защищен отдельным законом. Вы так сразу цепочечки не рисуйте, с основаниями иска надо тщательно разбираться. К какому правонарушению Вас склонил банк?

Я несколько раз перечитала "Загальни умови надання кредиту" альфа банка.. несколько десятков пунктов с содержанием того на что банк имеет право и что заемщик обязан. но не единого слова о том на что имеет право заемщик...в договорах разумеется то же самое. это можно как то пришить в как несправедливость по отношению к заемщику или это личное дело банка--хочу халву ем хочу пряники...?

"Пришить" можно. Поищите на форуме среди образцов иски по потребителям, Вам многое станет понятным.

[alexburko]

Ну опять же голая демагогия "со стороны физлица". Ни единой привязки к законам. Рассуждения...

3. Расчеты за товар в инвалюте на территории Украины - запрещены. (покажите статью?)

А вот отсюда - обман: для получения сверхприбыли и минимизации своих валютных рисков, - это же его бизнес, его риск... (докажите обман?-да никогда)

1. ст.162 КуАП - это по поводу "расчеты запрещены";

Стаття 162. Порушення правил про валютні операції

Незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави -

тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.

2. Банк знал об отсутствии у меня полномочий на совершение валютной операцией (коей является осуществление оплаты за товар или услугу в долларах США)в момент подписания валютного кредитного договора, у меня лицензии не было и банк для меня ее тоже не покупал...Банк это знал, потому что он - агент валютного контроля. Тем не менее, - предложил мне подписать указанный договор, по которому подвел меня именно под указанную ст.162 КуАП. Для чего? Ответ - очевиден...

[sofi]

Софи, Вы чего?...

Стаття 536. Проценти

1. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

2. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Где ж тут про валюту процентов?

и ст1049 - % на деньги!

алекс, я не перемудриваю, а всего лишь оперирую норматикой Вы определитесь вначале, является ли доллар , евро грошовыми коштами в украине или нет?

Ну а потом "про валюту процентов "спрашивайте".

Заодно, объясните, каким образом вы пользуетесь полученными в кредит долларами.

по индлицензи постанова 483 от 14.10.2004

Про затвердження Положення

про порядок видачі Національним банком України

індивідуальних ліцензій на використання іноземної

валюти на території України як засобу платежу ,

Вы же все время об этих лицензиях говорите

[alexburko]

Софи, Вы чего?...

Стаття 536. Проценти

1. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

2. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Где ж тут про валюту процентов?

и ст1049 - % на деньги!

алекс, я не перемудриваю, а всего лишь оперирую норматикой Вы определитесь вначале, является ли доллар , евро грошовыми коштами в украине или нет?

Ну а потом "про валюту процентов "спрашивайте".

Заодно, объясните, каким образом вы пользуетесь полученными в кредит долларами.

по индлицензи постанова 483 от 14.10.2004

Про затвердження Положення

про порядок видачі Національним банком України

індивідуальних ліцензій на використання іноземної

валюти на території України як засобу платежу ,

Вы же все время об этих лицензиях говорите

Спасибо, я уже нашел постанову (валюта для меня - относительный "свежак", поэтому навскидку еще не помню... )

Доллары - меняем на гривну и используем по целевому назначению для приобретения чего-то... Автомобиля. Согласно договора. И что?

[Йивгеней]

"3. Расчеты за товар в инвалюте на территории Украины - запрещены. (покажите статью?)"

ЦК Стаття 192. Гроші (грошові кошти)

1. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

2. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link...REG7342.html#33

Стаття 32. Грошова одиниця

Грошовою одиницею України є гривня, що дорівнює 100 копійкам.

Випуск та обіг (!!) на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються.

Стаття 348. Контроль банку за використанням кредиту

1. Банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством.

2. У разі якщо позичальник не виконує своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором, банк має право зупинити подальшу видачу кредиту відповідно до договору.

Відповідно до статті 348 Господарського кодексу України банк зобов'язаний здійснювати контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством.

Цільове використання кредиту є одним із принципів банківського кредитування.

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/LB09022.html

надо задать вопрос в нбу: Согласно ст.348 ГК "Банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням.", "Цільове використання кредиту є одним із принципів банківського кредитування. ", как должен был поступить банк при заключении КД, если основная составляющая КД - ЦЕЛЬ для заемщика: не достижима?

[nameless]

Цей договір має бути визнаний недійсним, оскільки умовами договору зобов’язання позичальника та його виконання виражене з порушенням закону, в умовах договору мають місце недозволені розрахунки іноземною валютою за товари та послуги між резидентами на території України.

Як зазначив Відповідач, Банк має право за наявності банківської ліцензії проводити кредитні операції, у тому числі з іноземною валютою. Проте банківські операції, що розглядаються як кредитні операції, та фінансова послуга з надання оплатної позики за договором кредиту – є різними сферами діяльності фінансової установи, та регулюються окремо одна від одної відповідним законодавством.

Банківська операція з розміщення залучених коштів здійснюється відповідно банківської ліцензії, та є різновидом кредитних операцій банку. Це означає, що операція з розміщення залучених коштів дозволена банківською ліцензією, є різновидом кредитних операцій.

Відповідно п. 1.5. Постанови Правління НБУ від 27.12.2007 № 481 Банк оцінює надані (отримані) кредити, розміщені (залучені) вклади (депозити) під час первісного визнання за справедливою вартістю, уключаючи витрати на операцію. Відповідно Постанови Правління НБУ №516 Банки залучають кошти (як у національній, так і в іноземній валюті) або банківські метали від юридичних і фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки та розміщає у ощадні (депозитні) сертифікати.

Разом з тим, посилання на те, що правочин з надання грошей за кредитним договором є операцією проведеною у рамках банківської ліцензії за пунктом „розміщення залучених коштів” є необґрунтованим. Надання грошей за кредитним договором є правочином, що визначається як фінансова послуга, регулюється відповідним законодавством про фінансові послуги, Законом „Про захист прав споживачів”, Цивільним та Господарським кодексами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надання фізичній особі коштів на визначений строк під процент є фінансовою послугою.

Таким чином, здійснення операцій Банками у вигляді розміщення залучених коштів є видом банківської діяльності що здійснюється відповідно ліцензії, регулюється законодавством про банківську діяльність, включає у себе певні дозволені операції, та є відмінним від надання фінансової послуги за договором кредиту.

Законодавством встановлено розмежування операцій, що має право проводити установа, яка отримала банківську ліцензію, та правочину з надання кредиту, тобто фінансової позики.

Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” регулює надання фінансових послуг. Відповідно ст. 1 Закону, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг. До фінансових установ також належать Банки. Стаття 4 встановлює, що надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою.

Розміщення залучених коштів (вкладів) громадян і юридичних осіб у як банківська діяльність у рамках Банківської ліцензії, та надання фінансової послуги – оплатної позики (кредиту) за рахунок залучених коштів (фінансових активів) у рамках ліцензії кредитної установи – це не тотожні операції.

Надання коштів за кредитним договором та банківська діяльність з розміщення залучених коштів, що розглядається як кредитна операція це різні операції, що проводяться відповідно законів, що їх регулюють. Тому банківська ліцензія видана на здійснення банківських операцій не регулює дії з надання оплатної позики за кредитним договором, що здійснюється як операція з надання фінансової послуги фінансовою установою - банком.

Таким чином, укладання кредитного договору та розміщення залучених коштів є суто різними операціями. Надання грошових коштів є правочином, оформленим кредитним договором, а розміщення залучених коштів є різновидом кредитних операцій банку та розміщення цих коштів на рахунках банку. Позиція того, що надання грошових коштів за кредитним договором здійснюється за наявності банківської ліцензії (а саме пункту „розміщення залучених коштів”) також суперечить законодавству про фінансові послуги та унеможливлює надання грошових коштів за кредитним договором фінансовими установами, що не мають статус Банку. Не можна вважати надання фінансової послуги за кредитним договором операцією з розміщення залучених коштів і тому, що для розміщення коштів потрібен поточний рахунок клієнта, на якому можна розмістити надані кошти. Також інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджена Постановою НБУ № 280 від 26 липня 2004 р. встановила, що розміщення коштів облікується на рахунках типа 15, а надання кредитів на рахунку типу 22. Таким чином, Банк має право розміщувати кошти на власний ризик, але це право не поширюється на умови оспорюваного договору, не стосується справи. Договір про надання кредиту має відповідати законодавству, що регулює укладання таких договорів та їх умов, зокрема порядку розрахунків, а подальше проведення дій за цими договорами повинно відповідати вимогам законодавства, що регулює такі дії, у томи числі законодавству, що регулює операції з іноземною валютою. У даному договорі є дві сторони, тому зобовязання, передбачені договором, повинні відповідати правам та можливостям не тільки Банку, але й Позичальника.

Банк – це фінансова установа, що має спеціальну правосуб’єктність. Її правосуб’єктність визначається спеціальним законодавством – Законом „Про банки та банківську систему”, „Про Національний банк”, „Про фінансові послуги”, що встановлює правоздатність та дієздатність цих суб’єктів фінансових правовідносин. Окрема норма закону „Про банки та банківську діяльність”, у відповідність до Конституції, закріплює, що усі угоди між банком та клієнтом повинні відповідати загальному законодавству. Цивільний кодекс України, як основний акт цивільного законодавства, що регулює приватно - правові відносини у державі, вимагає здійснення прав та обов’язків у відповідності до меж, дозволених законом. Банк, що вступає у цивільно правові відносини, є стороною, що має певний обсяг цивільної правосуб’єктності, однаковий з усіма іншими учасниками цих відносин, та уточнений в залежності правового статусу суб’єкта, що вступає у відносини з банком. Тому певні відносини між банком та клієнтом регулюються положеннями Господарського кодексу України, законом „Про захист прав споживачів”, іншими актами законодавства. Тому у даному випадку, угоди між банком та клієнтом повинні перевірятись на відповідність широкому колу законодавства, що регулює споживче кредитування, укладання та виконання договорів з надання фінансових послуг – оплатної позики за кредитним договором. При цьому, у даному випадку, певні права банку не поширюються на відносини з споживачами, та банк не має права вступати у відносини, що неурегульовані, або покладати на споживача обов’язки, які є недозволеними.

У статті 1054 ЦК за кредитним договором, кредитом названі грошові кошти які передаються кредитодавцем позичальнику на засадах строкової оплатної позики. Договір позики та кредитний договір є формою кредиту, яка називається позикою. За договором позики позикодавець передає у власність позичальнику особисті кошти, а за кредитним договором кредитодавець зобов’язується передати у власність позичальнику особисті або залучені (окрім депозитних вкладів) грошові кошти, в обмін на зобов’язання повернути таку ж кількість коштів та сплатити винагороду – відсотки. Банк, що є фінансовою установою в силу закону, має право надавати фінансові послуги відповідно закону.

Виходячи із редакції ч. 1 ст. 1046, ст. 1054 Цивільного кодексу України грошові кошти передаються кредитодавцем позичальнику у власність, однак останній зобов'язується повернути таку ж кількість коштів та сплатити винагороду за надання фінансової послуги - проценти.

Між тим, ст. 1054 ЦК України передбачає визначення кредитного договору та не врегульовує правовідносини між сторонами договору.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та договором між клієнтом та банком. Тобто, умови договору та дії банку мають здійснюватись у рамках дозволених законом меж.

Угоди між банком та клієнтом також регулюються Цивільним та Господарським кодексами України.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 638. чітко встановила, що істотними умовами договору є умови що визначені законом як необхідні для договорів даного виду. Тому використовувати ст.2 Закону України „Про банки та банківську діяльність” що визначає термін „кошти” виключно для меж цього закону, як підставу для тлумачення ст. 1054 ЦК є безпідставним.

Згідно ст. 13 Цивільного кодексу України, цивільні права за договором здійснюються особою у межах, наданих актами цивільного законодавства. Тобто не можна вчиняти дії, які обмежені законом, а операції з валютними цінностями є обмеженими.

Згідно ч.3 ст. 5 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання - банківська установа, повинна здійснювати діяльність в межах встановленого правового порядку, з обов’язковим додержанням вимог законодавства. Тобто Банк, як фінансова установа може здійснювати лише ту діяльність, що прямо дозволена законом.

У даному випадку предметом розгляду є кредитний договір та його умови, а не банківська діяльність з залучення та розміщення коштів, що розглядається як кредитна операція банків. Укладання договору та надання Банком коштів за договором здійснюється відповідно до законодавства, що регулює саме цей конкретний правочин.

Згідно законодавства ціна або сума договору є фінансовим зобов’язанням сторін договору.

Визначення грошової суми є фінансовим зобов’язанням відповідно норм ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України. Ст. 180 Господарського кодексу України вимагає погодити предмет, ціну, строк дії договору.

Ст. 189 Господарського кодексу України встановлює, що ціна зазначається у договорі у гривнях.

Ст. 198 Господарського кодексу України встановлює, що зобов’язання виражається та виконується у гривнях. Зобов’язання може бути виконане у іноземній валюті, якщо сторони договору мають право виражати та виконувати зобов’язання у іноземній валюті відповідно закону, що надає таке право.

Ст. 524 Цивільного кодексу України імперативно вимагає визначення договірного зобов’язання у гривні.

Ст. 533 Цивільного кодексу України встановлює, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 35 Закону України „Про Національний банк України” гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про Національний банк України" встановлює, що обіг і використання, як засобу платежу, на території України інших грошових одиниць, окрім національної, забороняються.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р., валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України.

Відповідно ст. 192 Цивільного кодексу – Гроші, Грошові кошти – це національна валюта, що є платіжним засобом та є єдиним законним засобом платежу.

Отже, вираження та виконання зобов’язання за договорами в Україні здійснюється у національній валюті країни – гривні. Зобов’язання може бути виражено іноземною валютою та виконане нею виключно у випадку, коли закон прямо дозволяє такі дії.

Тобто, незаконними є вимоги цього конкретного договору з вираження зобов’язання у доларах США.

Суттєва умова договору – порядок розрахунків.

Іноземна валюта класифікується Національним банком України на три групи за класифікатором іноземних валют, затверджених Постановою Правління Національного банку України 04.02.98 N 34. Долар США відноситься до 1 групи Вільно конвертовані валюти, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями.

На сьогодні усі винятки з цього правила встановлені Національним банком України у статті 6 „Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 N 200, яка встановлює порядок використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу у виключних випадках, на територіях митниць, морських суден, тощо. Розрахунків у валюті за кредитними договорами, як і за будь-якими фінансовими зобов’язаннями між резидентами України постановою не передбачено, оскільки такі розрахунки недозволені без отримання спеціальних ліцензій на спеціальних умовах, якщо такі операції взагалі передбачені діючим законодавством.

Ст. 2 Декрету КМУ №15-93 встановлює, що резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України встановлюються статус іноземних валют на території України.

Стаття 193 ЦК України вказує, що 1. Види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом.

Відповідно ст. 1 Декрету КМУ № 15-93 валютними цінностями є іноземна валюта, інші фінансові та банківські документи, виражені в іноземній валюті.

Відповідно ст. 192 Цивільного кодексу – іноземна валюта може використовуватись виключно у випадках, встановлених виключно законом.

Ст. 533 Цивільного кодексу України встановлює, що використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, використання валютних цінностей, іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті за правочином при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, прямо встановлених законом.

Отже, якщо діючим в Україні законодавством не дозволені розрахунки на території України за зобов’язаннями між резидентами України у іноземній валюті, то такі розрахунки є заборонені.

Закон України "Про банки і банківську діяльність" не містить таких випадків, порядку та умов використання іноземної валюти на території України за зобов’язаннями, за яких сторони оспорюваного договору могли б допустити до виконання договору.

Розрахунки у іноземній валюті за товари та послуги на території України між резидентами, встановлені оспорюваним договором, також недозволені Законом „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, що є одним з єдиних законів, який регулює розрахунки в іноземній валюті.

Отже, банк має право надавати кредити у іноземній валюті, отримувати відсотки у іноземній валюті, але цей випадок не відноситься до даного конкретного договору, оскільки позичальник не є особою, що може брати на себе такі зобов’язання та виконувати їх, здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі з поточним рахунком в іноземній валюті, або вести розрахунки за договором готівковою іноземною валютою.

За оспорюваним кредитним договором має місце використання позичальником валюти на території України як засобу платежу, а використання іноземної валюти на території України як засобу платежу повинно проводитись на підставі отриманої суб’єктом договірних відносин індивідуальної ліцензії, згідно п. г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”: індивідуальної ліцензії потребує така операція як використання іноземної валюти (як готівкової, так і безготівкової) на території України як засобу платежу.

Позичальник, що погашає кредит та сплачує проценти готівковою іноземною валютою, здійснює валютну операцію з використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу, яка потребує індивідуальної ліцензії. Також, за вказаним договором, Позичальник взагалі нібито повинен був купувати товари та послуги в Україні за долари США.

Стаття 16 Декрету № 15-93 зазначає, що здійснення операцій з валютними цінностями, які потребують одержання ліцензії Національного банку, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України, є порушенням.

Пункти 2.1, 2.2 Положення „Про валютний контроль” затверджене постановою правління Національного банку України № 49 від 08.02.2000р визначає, що здійснення банками валютних операцій без одержання генеральної ліцензії Національного банку, а також операцій, що потребують одержання ліцензій Національного банку без одержання індивідуальної ліцензії, є порушенням, та тягне юридичну відповідальність.

Права Відповідача на певні валютні операції не є підставою законності розрахунків, передбачених оспорюваним договором.

За наявності Генеральної ліцензії та письмового дозволу НБУ банк має право проводити операції, що чітко визначені ліцензією, та здійснювати ці операції в межах наявних прав. Генеральна ліцензія НБУ разом чи окремо з письмовим дозволом НБУ не дає права позивачу на вчинення дій, передбачених для позичальника оспорюваним договором в частині розрахунків та мети.

Право Відповідача здійснювати валютні операції не кореспондується із правом Позичальника бути учасником таких операцій, та обов’язком проводити розрахунки в іноземній валюті. Законодавством України не встановлено, що безпосередньо Генеральна ліцензія чи Письмовий Дозвіл надають право банку встановлювати обов’язок розрахунків у іноземній валюті на території України; надають право позичальнику - резиденту здійснювати валютні операції, зокрема виконувати грошові зобов’язання за кредитним договором в готівковій іноземній валюті.

Відповідно ст. 92, 99 Конституції, ст. ст. 192, 193, 533 Цивільного Кодексу України, здійснення правочинів з валютними цінностями та використання іноземної валюти можливі виключно на умовах, та у випадку, передбачених та дозволених законом.

Якщо ж така операція з іноземною валютою не передбачена, або не визначені умови її здійснення, здійснювати її недозволено законом.

Дійсно, Банк має право надавати кредити в іноземній валюті. Надання кредиту в іноземній валюті є законним, у випадку наявності у Банку Генеральної ліцензії та письмового дозволу НБУ. Це кореспондується з Узагальненням практики ВСУ від 07.10.2010р.

Операції по наданню кредиту в іноземній валюті врегульовані постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 р. N 270 "Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам", де вказані умови та сторони таких операцій. Відповідно Постанови, резиденти можуть одержувати кредити в іноземній валюті від нерезидентів відповідно до договорів та в порядку, установленому постановою. Резиденти-позичальники одержують та погашають кредити лише в безготівковій формі. Погашення кредиту здійснюється шляхом купівлі іноземної валюти обслуговуючим банком, за гривню клієнта, яка зараховується на поточний рахунок клієнта, та списується в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Операція з погашення передбаченого постановою кредиту дозволяється без індивідуальної ліцензії НБУ якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, відповідно п. 1.5. Постанови НБУ № 483 від 14.10.2004 р., що регламентує порядок та умови видачі резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

У даному випадку, посилання через п.1.5. Постанови №483 на правомірність використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії є недоречним, оскільки за договором мають місце готівкові розрахунки між резидентами, за кредитом наданим резидентом Банком резиденту – фізичній особі без прав здійснення валютних операцій. Окрім цього, Постанова НБУ не є актом, що має силу закону, та не може змінювати порядок вчинення дій, що обмежені законом, не може використовуватись за аналогією.

Для виконання розрахунків, передбачених договором, Позивач має отримати ліцензію на такі дії, але індивідуальна ліцензія надається встановленому колу осіб, у яке не входить Позивач. Він не є особою, що може брати на себе зобов’язання, встановлені договором, та виконувати їх.

Тобто розрахунки в іноземній валюті, передбачені оспорюваним договором, потребують наявності у Позивача Індивідуальної ліцензії НБУ, Позивач не є особою, що може проводити такі розрахунки.

У конкретному випадку не відповідають законодавству умови договору щодо порядку надання котів шляхом видачі готівки без зарахування на поточний рахунок, порядок проведення розрахунків між сторонами з метою оплати за послугу, розрахунки іноземною валютою за метою кредитування.

Банк має право надавати кредити за кредитним договорвами. Якщо договором передбачені валютні операції, Банк має право укладати договри з умовами, що передбачать здійснення валютніх операцій, у разі наявності Дозволу, тобто Генеральної або індивідуальної ліцензії НБУ, та письмового дозволу на проведення валютних операцій. Операції повинні проводитись відповідно законодавства, що встановлює порядок їх проведення у безготівковій формі через поточні рахунки в іноземній валюті, або порядок готівкових розрахунків. Але, чинним на момент укладення спірного кредитного договору законодавством України не було передбачено, що безпосередньо банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу Національного банку України надають право Позивачу здійснювати валютні операції, зокрема, брати на себе та виконувати зобов'язання за кредитним договором з розрахунками в іноземній валюті, в силу імперативних положень ст. ст. 192, 193, 524, 533 ЦК України, п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, зміст договору за умовами порядку надання коштів, ціни послуги вираженої в іноземній валюті, умови розрахунків, суперечать закону. Отже недодержані вимоги ч.1 ст. 203 ЦК України, що за приписом ч.1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності.

Відповідно Узагальненням, наданим ВСУ від 24.11.2008р, виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК, зміст правочину має відповідати: ЦК; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України та законом. Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції. Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами правочину має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. Суди повинні з’ясувати дотримання сторонами вимог, які є необхідними для чинності правочину (частини 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК).

Алекс - ну вот, я вижу иск как-то так. может повысмыкиваете чего отсюда.

У меня только одна просьба к тем, кто любит тупо "здирать" иск из форума и с ним в суд идти - хоть на суде не "тупите", почитайте все нормы, на которе тут есть ссылка.

[alexburko]

Nameless, спасибо за комментарий.

Другими словами - идея о неправомерности оплаты именно заемщиком процентов валютой - верна.

Засяду сейчас за иск...

[vekt]

Судья напишет, что есть 1046, позика в финпослугах и переход собственности в Декрете. Вывод - генералка катит.

Про переход собственности все равно дописать придется

[alexburko]

Судья напишет, что есть 1046, позика в финпослугах и переход собственности в Декрете. Вывод - генералка катит.

Для себя я разобрал этот пункт. Вывод - он касается банков. Понимаю, что суды этим спекулируют.

Вопрос: как максимально просто и четко сформулировать, что речі з родовими ознаками - это про одолжить пиджак поносить?

И еще: по 1046, фиг с ним, тело в долларах - могу возвращать, а платить за услугу? Использую другие доллары, не те, что получил, и использую как средство платежа внутри страны и без лицензии?...

[vekt]

От читайте внимательно че я щас напишу.

Дело не в пиджаке, а в переходе права собственности. Намлесс все правильно написал. Только обоснование того что речь идет о расчетах (международных) - отсутствует. Он только утверждает, что речь идет о расчетах, но не отсекает других видов валютных операций, перечисленных в п2 ст1 Декрета.

[polina]

Предлагаю дошлифовать иск, учитывающий все допущенные ранее ошибки в проигранных заемщиками "валютных судилищах".Основной акцент - это отсутствие права заемщика осуществлять платежи по кредиту (а именно - уплату процентов, как плату за кредитную услугу банка). Поскольку заемщик, согласно Закону, такого права не имеет, более того, за такую деятельность установлена административная ответственность, и на банк, как на агента валютного контроля, возложена ответственность по контролю за валютными операциями, следовательно, - заключенный кредитный договор является недействительным: он заключен под влиянием обмана и с нарушениями действующего законодательства, поскольку заемщик инд.лицензии в момент заключения договора - не имел и о таком запрете не знал (мог не знать), а компетентный банк - знал, но для увеличения выгоды и перекладывания валютных рисков на заемщика - об этом умолчал.

Итак:

КАНВА ИСКА:

Законодавством встановлено, що кредитна послуга - це послуга з надання коштів в тимчасове користування, винагородою за котре є отримання відсотків, тобто відсотки за кредитом - є доходом банку, як субєкту господарювання. Послуга у даному випадку є товаром, а відсотки - оплатою за товар.

Згідно ст.99 Конституції грошовою одиницею і платіжним засобом в Україні є українська гривня, відтак всі розрахунки всередині країни, тобто - між резидентами, повинні здійснюватись виключно у національній валюті (безспірний факт). За незаконні валютні операції, такі як: незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей, як засобу платежу або як застави статтею 162 КуАП встановлено адміністративну відповідальність, котра передбачає попередження або накладення штрафу від

тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.

{ Стаття 162 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4134-11

від 12.06.87; Законами N 2468-12 від 17.06.92, N 3890-12 від

28.01.94, N 55/97-ВР від 07.02.97, в редакції Закону N 1744-III

( 1744-14 ) від 18.05.2000 }

______________________________________________________________________________

Єдиною законною можливістю здійснювати валютні операції (проводити оплату товарів та послуг, згідно п. «г» ст.5 Декрету ) є умова отримання фізичною особою індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютної операції, а саме - на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, в іншому випадку, згідно ст.162 КуАП, всі здійснені платежі будуть конфісковані в дохід держави, як протизаконні.

Отримання індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції фізичною особою - неможливе через неможливість виконання нею ліцензійних умов (тут нужна нормативка, кто-то уже исследовал и приводил...)

Це унеможливлює законне й належне виконання умов кредитного договору, а за невиконання умов договору передбачено штрафні санкції та можливість вимоги банку дострокового повернення позичальником всієї суми кредиту, що позбавляє кредитний договір змісту, а позичальника - власних коштів та результату, задля якого укладався кредитний договір.

ВИКОНАННЯ УМОВ ДАНОГО ДОГОВОРУ ПОЗИЧАЛЬНИКОМ-ФІЗОСОБОЮ - ЗАБОРОНЕНО ЧИННИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ!

Позичальнику - заборонено сплачувати відсотки готівкою у валюті без наявності індивідуальної ліцензії НБУ.

Це підтверджується, зокрема, й положеннями статей 524 і 533 ЦК України.

Згідно ст.60 Конституції (насчет статьи - слабенько, там о приказах, надо подумать, может и не Конституции) ніхто не може бути примушений здійснювати дії, що протирічать чинному законодавству. вот тут нужно обоснование со ссылкой на нормативку.

Виконання умов кредитного договору спричиняє пряме порушення валютного законодавства та тягне за собою адміністративну відповідальність.

Згідно ст.203 ЦКУ договір не може протирічити чинному законодавству України.

Згідно ст.215 ЦКУ договір, що порушує вимоги ст.203 - є недійсним з моменту його укладення.

Ну і далі, - зовсім просто і неспростовно:

Банк підсунув договір, що протирічить чинному законодавству, будучи при цьому агентом валютного контролю, - омана!!! (а умисел - отримання прибутку та мінімізація власних валютних ризиків перекладенням їх на клієнта).

Згідно ст.230 - при омані договір недійсний і т.д.

Иск будет бесспорным. Проиграть его можно, разве что при беспределе судьи.

Но надо отшлифовать выделенные красным моменты. Помогайте.

а может это как-то поможет: ведь когда нас примусывают платить валютой резеденту за услуги нас заставляют нарушать публичный порядок

Перелік правочинів, що порушують публічний порядок встановлено в ч.1 ст. 228 ЦК України.

Згідно роз’ясненнями наданими в П о с т а н о в і № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», до правочинів, що порушують публічний порядок належать правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права.

Відповідно до ч.2 ст.228 Правочин, що порушує публічний порядок є нікчемним.

[nameless]

Вет, я не расписаю международку Исключительно Дабы суд не заснул.

Вект, зачем им писать что баксами можно расчитываться только по межнар обязательствам по декрету?

Я делаю уклон на то, что нельзя для Алекса выражать в валюте, т.к. он не может вести расчёты валютой в силу императива.

А банк - всё может, но с себе равным, а не с Алексом.

Между прочим я там всё-таки написал, что можно было бы кабы алекс имел ВЭД, по ХК.

Про переходы прав - рассказывать не нужно, т.к. это аксиома, и она не имеет никакого отношения к делу, ввиду того, что проценты Алекс платит Своими кровными, купленными где-то в обменнике.

полина - уже обсудили и забыли то, что вы тут пишете. Слово в слово. Если нужно - скину в ЛС итог темы.

[polina]

Вет, я не расписаю международку Исключительно Дабы суд не заснул.

Вект, зачем им писать что баксами можно расчитываться только по межнар обязательствам по декрету?

Я делаю уклон на то, что нельзя для Алекса выражать в валюте, т.к. он не может вести расчёты валютой в силу императива.

А банк - всё может, но с себе равным, а не с Алексом.

Между прочим я там всё-таки написал, что можно было бы кабы алекс имел ВЭД, по ХК.

Про переходы прав - рассказывать не нужно, т.к. это аксиома, и она не имеет никакого отношения к делу, ввиду того, что проценты Алекс платит Своими кровными, купленными где-то в обменнике.

полина - уже обсудили и забыли то, что вы тут пишете. Слово в слово. Если нужно - скину в ЛС итог темы.

спасибо, буду благодарна. Я для себя и так уже за основу взяла Ваше предложение (описанное выше). Это мне сейчас надо для второй атаки буду подавать иск по недействительности от имени поручителя в другой суд (по месту ипотеки)

[alexburko]

Vekt, Nameless - согласен на все 100. Значит, правильно думаем. Все, сажусь за иск.