"Спасение" предметов залога от обращения


Recommended Posts

В настоящее время банки достаточно активно пытаются обращать взыскание на предметы залога. Судебная система Украины принимает сторону банков, залогодатели оказываются в трудном положении. Однако, если хорошо подумать и изучить тот или иной договор ипотеки (залога, поручительства), то возможно найти выход из создавшейся ситуации и повернуть её в свою пользу, например, разделить предмет залога...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

В настоящее время банки достаточно активно пытаются обращать взыскание на предметы залога. Судебная система Украины принимает сторону банков, залогодатели оказываются в трудном положении. Однако, если хорошо подумать и изучить тот или иной договор ипотеки (залога, поручительства), то возможно найти выход из создавшейся ситуации и повернуть её в свою пользу, например, разделить предмет залога...

дело в том что щас деньги -гривна и иновал ничего не стоит что подтверждается последними событиями в штатах и только за один день седня азар раз 8 трендел о стабильности гривны --а это признак ее конца исходе из его ранее сделанных заявлениях о стабильности цен на бензин гречку сахара и прочее

такчто для банка наилучшее это хранение недвижимости как актива банка

вот чем это можно пояснить недвижимость и движимость это реальное обеспечение с реальной ценой

что делать подавайте в суд на оплошности нотариусов как админ нарушения тоесть ставить под сомнение сами договора залога и ипотеки а также договора кредита ими завизированные

это даст возможность ограничить апетиты банка на реальные вещи и перевести их взгляд сугубо на обои -иновал или гривну

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

разделить-это как?

Охотно вкратце поясню. Бак Форум выдал многомиллионный кредит юридическому лицу, в обеспечение которого третье лицо (физическое) - имущественный поручитель ранее передало в ипотеку достаточно большой принадлежащий ему объект недвижимого имущества. В последствии по причине экономического кризиса у заемщика возникли проблемы с возвратом кредита, в связи с чем банк предъявил иск о обращении взыскания на предмет ипотеки. В дальнейшем появилось ещё одно физическое лицо (назовём его инвестором), которое стало утверждать, что оно передало ипотекодателю достаточно крупную сумму наличными на строительство предмета ипотеки с тем условием, что после окончания строительства и ввода в эксплуатацию инвестор приобретает право собственности на определённую долю в таком объекте. В последствии инвестор в хозяйственном суде предъявил иск к ипотекодателю (банк являлся третьим лицом) о определении и выделении в натуре доли в общем совместном имуществе, признании права собственности на такую долю. Суд иск удовлетворил в полном объёме, в результате чего прекращено право общей совместной собственности на предмет ипотеки, была выделена доля в объекте инвестора и признано право собственности на такую долю. В итоге, на основании этого судебного решения БТИ успешно зарегистрировало право собственности и на долю инвестора и на долю ипотекодателя, сформировав два разных инвентарных дела.

Вобщем не буду вдаваться в дальнейшие подробности но получилось так, что оказывается банк в своё время принял в ипотеку общее совместное имущество, доли в котором не были выделены в натуре и по отдельности право собственности на такие доли не регистрировалось, причём имущество передано в ипотеку без согласия сособственика. Кроме того, на момент рассмотрения в суде иска банка о обращении взыскания на предмет ипотеки оказалось,что такого предмета уже не существует, а вместо него имеются два различных самостоятельных объекта, которые не являются да и не являлись предметами ипотеки.

К слову, указанное решение суда первой инстанции успешно устояло в судах апелляционной и кассационной инстанций, хотя банк Форум настойчиво пытался добиться отмены такого решения. Вот такие дела !!!

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Вкратце поясню...В дальнейшем появилось ещё одно физическое лицо (назовём его инвестором), которое стало утверждать, что оно передало ипотекодателю достаточно крупную сумму наличными на строительство предмета ипотеки с тем условием, что после окончания строительства и ввода в эксплуатацию инвестор приобретает право собственности на определённую долю в таком объекте. В последствии инвестор в хозяйственном суде предъявил иск к ипотекодателю (банк являлся третьим лицом) о определении и выделении в натуре доли в общем совместном имуществе, признании права собственности на такую долю.

Очень интересная мысль. Давно пытался обсудить, что-то подобное, но так и не определился до конца с правовым обоснованием. А если не вкратце, не могли бы вы выложить иск, решение хоз. суда (можно в "личку"), буду очень признателен.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Очень интересная мысль. Давно пытался обсудить, что-то подобное, но так и не определился до конца с правовым обоснованием. А если не вкратце, не могли бы вы выложить иск, решение хоз. суда (можно в "личку"), буду очень признателен.

Подробную позицию обязательно выложу, но немного позже. А также охотно поделюсь иными подобными идеями, которые лично мной уже воплощены.

К слову, позиция, избранная мной в отношении банка Форум успешно была мною реализована в отношении банка Финансы и кредит

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Подробную позицию обязательно выложу, но немного позже. А также охотно поделюсь иными подобными идеями, которые лично мной уже воплощены.

К слову, позиция, избранная мной в отношении банка Форум успешно была мною реализована в отношении банка Финансы и кредит

Да, но здесь преимущественно физлица с ипотечными договорами. Ипотека проверялась не слабо перед заключением...
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Да, но здесь преимущественно физлица с ипотечными договорами. Ипотека проверялась не слабо перед заключением...

Ипотека банком проверялась как надо. Более того, в договоре ипотеки прямо указано, что ипотекодатель утверждает, что на момент заключения договора ипотеки какие-либо третьи лица не предъявляют свои притязания в отношении предмета ипотеки. Однако данное обстоятельство никак не повлияло, да и повлиять не могло на суть этой истории, а самое главное на положительный результат для ипотекодателя.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Да, но здесь преимущественно физлица с ипотечными договорами. Ипотека проверялась не слабо перед заключением...

Совершенно аналогичные истории часто имеют место и по договорам ипотеки, где ипотекодателем выступает просто физическое лицо. Надо просто подобно опросить "пациента", и выясняется, что на приобретение предмета ипотеки частично выделялись денежные средства какого-нибудь родственника, который, разумеется, в этой связи, имеет право общей совместной собственности, т.к., получается, что предмет ипотеки приобретён за совместные средства.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Совершенно аналогичные истории часто имеют место и по договорам ипотеки, где ипотекодателем выступает просто физическое лицо. Надо просто подобно опросить "пациента", и выясняется, что на приобретение предмета ипотеки частично выделялись денежные средства какого-нибудь родственника, который, разумеется, в этой связи, имеет право общей совместной собственности, т.к., получается, что предмет ипотеки приобретён за совместные средства.

Согласен.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

В дальнейшем появилось ещё одно физическое лицо (назовём его инвестором), которое стало утверждать, что оно передало ипотекодателю достаточно крупную сумму наличными на строительство предмета ипотеки с тем условием, что после окончания строительства и ввода в эксплуатацию инвестор приобретает право собственности на определённую долю в таком объекте. В последствии инвестор в хозяйственном суде предъявил иск к ипотекодателю (банк являлся третьим лицом) о определении и выделении в натуре доли в общем совместном имуществе, признании права собственности на такую долю. Суд иск удовлетворил в полном объёме, в результате чего прекращено право общей совместной собственности на предмет ипотеки, была выделена доля в объекте инвестора и признано право собственности на такую долю. В итоге, на основании этого судебного решения БТИ успешно зарегистрировало право собственности и на долю инвестора и на долю ипотекодателя, сформировав два разных инвентарных дела.

Надо раскручивать эту тему.

Я уже где-то писал, что подобную ситуацию возможно перенести практически к любому заемщику.

Например, при наличии родственников, которые внезапно появляются, вспоминают о том, что акт приватизации недействителен, т.к. они также имеют право на часть предмета ипотеки. Они также вложили свои деньги, например, в ремонт квартиры. Т.е. мало того, что родственники, и имеют право, так еще и деньги были вложены.

Как результат приватизация незаконна, соответственно как следствие предмет ипотеки вообще можно вывести из залога, договор ипотеки недействителен или прекращен. Банк нервно курит в сторонке.

Это даже нужно применять, когда банкиры уже наезжают с целью отобрать имущество.

Надо крутить. Надо готовые решения, желательно по гражданским искам.

Но и по хозяйственному тоже подойдет.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Надо раскручивать эту тему.

Я уже где-то писал, что подобную ситуацию возможно перенести практически к любому заемщику.

Например, при наличии родственников, которые внезапно появляются, вспоминают о том, что акт приватизации недействителен, т.к. они также имеют право на часть предмета ипотеки. Они также вложили свои деньги, например, в ремонт квартиры. Т.е. мало того, что родственники, и имеют право, так еще и деньги были вложены.

Как результат приватизация незаконна, соответственно как следствие предмет ипотеки вообще можно вывести из залога, договор ипотеки недействителен или прекращен. Банк нервно курит в сторонке.

Это даже нужно применять, когда банкиры уже наезжают с целью отобрать имущество.

Надо крутить. Надо готовые решения, желательно по гражданским искам.

Но и по хозяйственному тоже подойдет.

У меня есть готовые решения, вступившие в законную силу, однако только по хозяйственным делам. Я лично изначально разрабатывал такую позицию от начала и до конца. Мне всё удалось, потому, что подошёл к решению вопросов "творчески".

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

У меня есть готовые решения, вступившие в законную силу, однако только по хозяйственным делам. Я лично изначально разрабатывал такую позицию от начала и до конца. Мне всё удалось, потому, что подошёл к решению вопросов "творчески".

Я вижу, что Вы тоже "творческий" юрист. Эту тему просто необходимо раскрутить, поскольку в данном случае можно реально успешно оказать правовую помощь, в первую очередь, людям, которые могут потерять единственное жилище и не только по своей вине, а и вследствие того, что в нашем славном государстве сложилась и существует такая замечательная экономическая ситуация, а также "празднует" правовой беспредел, в первую очередь со стороны судебной ветви власти.

Основное, на мой взгляд, предназначение юриста - это помогать, не навредив при этом. Совершенно очевидно, что национальные суды Украины открыто заняли сторону банков. Много практикующих юристов в Украине безуспешно пытаются биться лбами в непреступную судебную стену, например предъявляя иски к банкам о признании недействительными валютных кредитных договоров, хотя, в основном, юристами избирается совершенно правильная и обоснованная позиция. В итоге, несмотря на это, суды бесспорно и беззаговорочно удовлетворяют иски банков о обращении взыскания на предметы ипотеки, которыми являются жилые помещения, вследствие чего достаточно наших с Вами граждан свели счёты со своей жизнью.

Понятно, что тягаться законными способами с судебной машиной Украины просто невозможно, однако если к проблеме подойти "творчески", то можно предпринять ряд правовых мер, фактически полностью исключающих возможность реального исполнения тех либо иных беспредельных судебных решений. Надо только хорошенько подумать и иметь желание помогать нашим с Вами гражданам.

Уверен, что среди "жителей" этого замечательного форума есть "творческие", способные мыслить нестандартно, имеющие крепкие знания и практический опыт в юриспруденции, и имеющие желания помогать людям. В этой связи я намерен на форуме создать новую тему:"Против беспредела банков и беспредельных судебных решений". Предлагаю активно присоединиться!!! Кратко о себе, 43 года, пол - мужской, два высших образования, добросовестно "отстоял" в судах двенадцать лет, видел всяко, знаю и умею достаточно много, успешно работаю с моим коллегой, который также мыслит и подходит к разрешению тех либо иных дел "творчески", по профессии плотно общаюсь со многими юристами.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

У меня есть готовые решения, вступившие в законную силу, однако только по хозяйственным делам. Я лично изначально разрабатывал такую позицию от начала и до конца. Мне всё удалось, потому, что подошёл к решению вопросов "творчески".

Так давайте. Для начала, думаю, необходимо выложить его или дать ссылку в реестре.

если переживаете за конфиденциальную информацию, можно ведь затереть.

Вот как бы похожее гражданское решение из этой области, но там были ущемлены права наследника. Как бы смысл тот же, - появилось третье лицо с претензией. В Вашем случае предъявили претензию из-за вложения денег, мол как это так за мои бабки тут еще и распоряжаются, а здесь из-за права наследования, как это так, моя часть собственности и отдали в ипотеку? Или без меня меня женили... . Да и какая разница, наследник, инвестор, родственник - главное, чтобы результат был.

Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як окремий об”єкт нерухомості.

...

У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі і в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Так як ОСОБА_2 є власником 1\4 частини переданої в іпотеку квартири із 16 лютого 2001 року, то незалежно від того, що право власності на цю частку квартири ним оформлене лише в лютому 2010 року, ОСОБА_3 не вправі був без його згоди укладати договір іпотеки із ВАТ „Державний ощадний банк України”, так як це суперечить положенням Закону України „Про іпотеку” та положенням Цивільного кодексу України.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2150 Устояло в трех инстанциях.

Давайте крутить тему.

Ударим беспределом по беспределу.

Их же методами.

Как у них: Бакс - это гроши, а гроши це кошти (или наоборот), а значит можно все что угодно с баксом творить. :)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Я вижу, что Вы тоже "творческий" юрист. Эту тему просто необходимо раскрутить, поскольку в данном случае можно реально успешно оказать правовую помощь, в первую очередь, людям, которые могут потерять единственное жилище и не только по своей вине, а и вследствие того, что в нашем славном государстве сложилась и существует такая замечательная экономическая ситуация, а также "празднует" правовой беспредел, в первую очередь со стороны судебной ветви власти.

Основное, на мой взгляд, предназначение юриста - это помогать, не навредив при этом. Совершенно очевидно, что национальные суды Украины открыто заняли сторону банков. Много практикующих юристов в Украине безуспешно пытаются биться лбами в непреступную судебную стену, например предъявляя иски к банкам о признании недействительными валютных кредитных договоров, хотя, в основном, юристами избирается совершенно правильная и обоснованная позиция. В итоге, несмотря на это, суды бесспорно и беззаговорочно удовлетворяют иски банков о обращении взыскания на предметы ипотеки, которыми являются жилые помещения, вследствие чего достаточно наших с Вами граждан свели счёты со своей жизнью.

Понятно, что тягаться законными способами с судебной машиной Украины просто невозможно, однако если к проблеме подойти "творчески", то можно предпринять ряд правовых мер, фактически полностью исключающих возможность реального исполнения тех либо иных беспредельных судебных решений. Надо только хорошенько подумать и иметь желание помогать нашим с Вами гражданам.

Уверен, что среди "жителей" этого замечательного форума есть "творческие", способные мыслить нестандартно, имеющие крепкие знания и практический опыт в юриспруденции, и имеющие желания помогать людям. В этой связи я намерен на форуме создать новую тему:"Против беспредела банков и беспредельных судебных решений". Предлагаю активно присоединиться!!! Кратко о себе, 43 года, пол - мужской, два высших образования, добросовестно "отстоял" в судах двенадцать лет, видел всяко, знаю и умею достаточно много, успешно работаю с моим коллегой, который также мыслит и подходит к разрешению тех либо иных дел "творчески", по профессии плотно общаюсь со многими юристами.

Идея интересная, готов принять посильное участие.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Так давайте. Для начала, думаю, необходимо выложить его или дать ссылку в реестре.

если переживаете за конфиденциальную информацию, можно ведь затереть.

Вот как бы похожее гражданское решение из этой области, но там были ущемлены права наследника. Как бы смысл тот же, - появилось третье лицо с претензией. В Вашем случае предъявили претензию из-за вложения денег, мол как это так за мои бабки тут еще и распоряжаются, а здесь из-за права наследования, как это так, моя часть собственности и отдали в ипотеку? Или без меня меня женили... . Да и какая разница, наследник, инвестор, родственник - главное, чтобы результат был.

Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як окремий об”єкт нерухомості.

...

У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі і в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Так як ОСОБА_2 є власником 1\4 частини переданої в іпотеку квартири із 16 лютого 2001 року, то незалежно від того, що право власності на цю частку квартири ним оформлене лише в лютому 2010 року, ОСОБА_3 не вправі був без його згоди укладати договір іпотеки із ВАТ „Державний ощадний банк України”, так як це суперечить положенням Закону України „Про іпотеку” та положенням Цивільного кодексу України.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2150 Устояло в трех инстанциях.

Давайте крутить тему.

Ударим беспределом по беспределу.

Их же методами.

Как у них: Бакс - это гроши, а гроши це кошти (или наоборот), а значит можно все что угодно с баксом творить. :)

Несовсем ещё владею гиперссылками и .т.п. (освою), поэтому направляю номер дела, рассмотренного Хозяйственным судом г. Севастополя (5020-2/086), решение весит в реестре. Это дело, которое в последствии коснулось банка Форум. Аналогичную ситуацию по банку Финансы и кредит направлю немного позже.

У меня в практике есть интересный вариант, когда "пациент" передал в ипотеку банку квартитру, которую он купил у своего родственника (как в последствии оказалось). Теперь родственник намерен предъявить в суде иск к ипотекодателю о признании недействительным договора купли-продажи квартиры (основания раскрывать не буду). Я так подозреваю, что в судебном заседании ипотекодатель признает иск, договор будет признан судом недействительным с момента совершения спорной сделки. Дальнейшие правовые последствия для банка-ипотекодержателя вполне предсказуемы.

Аналогичная история - это когда ипотекодатель купил у родственника дом, а в последствии оказалось, что дом на момент его продажи имел скрытые технические недостатки (бетон не тот и т.п.), о чём имеется соответствующее заключение специалиста. Далее "пациент", купивший такой дом, предъявляет иск к родственнику в суде о расторжении договора купли продажи и т.д.

По банку Финансі и кредит номер дела № 5020-2/085-2/188-251/2011, Хозяйственный суд г. Севастополя.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Несовсем ещё владею гиперссылками и .т.п. (освою), поэтому направляю номер дела, рассмотренного Хозяйственным судом г. Севастополя (5020-2/086), решение весит в реестре. Это дело, которое в последствии коснулось банка Форум. Аналогичную ситуацию по банку Финансы и кредит направлю немного позже.

У меня в практике есть интересный вариант, когда "пациент" передал в ипотеку банку квартитру, которую он купил у своего родственника (как в последствии оказалось). Теперь родственник намерен предъявить в суде иск к ипотекодателю о признании недействительным договора купли-продажи квартиры (основания раскрывать не буду). Я так подозреваю, что в судебном заседании ипотекодатель признает иск, договор будет признан судом недействительным с момента совершения спорной сделки. Дальнейшие правовые последствия для банка-ипотекодержателя вполне предсказуемы.

Аналогичная история - это когда ипотекодатель купил у родственника дом, а в последствии оказалось, что дом на момент его продажи имел скрытые технические недостатки (бетон не тот и т.п.), о чём имеется соответствующее заключение специалиста. Далее "пациент", купивший такой дом, предъявляет иск к родственнику в суде о расторжении договора купли продажи и т.д.

По банку Финансі и кредит номер дела № 5020-2/085-2/188-251/2011, Хозяйственный суд г. Севастополя.

давнож намекал что надо их давить ихже приемами ... законы они научились обходить а вот с беспределом ихже правил справится не смогут потомучто сами по ним играют
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

У меня в практике есть интересный вариант, когда "пациент" передал в ипотеку банку квартитру, которую он купил у своего родственника (как в последствии оказалось). Теперь родственник намерен предъявить в суде иск к ипотекодателю о признании недействительным договора купли-продажи квартиры (основания раскрывать не буду). Я так подозреваю, что в судебном заседании ипотекодатель признает иск, договор будет признан судом недействительным с момента совершения спорной сделки. Дальнейшие правовые последствия для банка-ипотекодержателя вполне предсказуемы.

Аналогичная история - это когда ипотекодатель купил у родственника дом, а в последствии оказалось, что дом на момент его продажи имел скрытые технические недостатки (бетон не тот и т.п.), о чём имеется соответствующее заключение специалиста. Далее "пациент", купивший такой дом, предъявляет иск к родственнику в суде о расторжении договора купли продажи и т.д.

Во-во, я о том же.

вариантов судебных тяжб между родственниками, компаньонами может быть уйма.

Здесь и возвратившийся из мест лишения свободы: приходит, а его родственники уже передали в ипотеку. 100% выигрышный вариант.

Оспаривания купли-продажи для нас не очень подходящий вариант, разве если купили -продали между собою родственники, как в Вашем случае.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Как вариант этой темы, начну с себя, мою ипотечную квартиру мой знакомый поставил под арест исполнительный лист естественно не брал, у него под покупку этой квартиры, я "одолжил часть денег 25% "и до сих пор не рассчитался, хотя сроки вышли, остальное кредит в банке-соответсвенно ипотека-суд-исполнительная, к слову в этой истории, исполнительная ничего до сих пор сделать не может.

Вопрос, как ему вместо возврата долга выделить долю в этой квартире.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ну что ж...

Первое, как видится, основание для "втиснуть" кого бы то ни было в ипотеку: все ипотечные программы банков содержали условие, по которому сумма ипотечного кредита на приобретаемое жилье составляла 60-75% от реальной стоимости такого жилья. Ничего не мешает "притачать" первый взнос не к заемщику, а к третьему лицу (то есть первый взнос мы тоже "одолжили", у физлица, и оно требует совместной собственности)...

Но отсюда и первый вопрос: как быть со сроками давности? Подавляющее большинство проблемных кредитов заключалось в 2007-2008 годах...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Но отсюда и первый вопрос: как быть со сроками давности? Подавляющее большинство проблемных кредитов заключалось в 2007-2008 годах...

ну это не сложно... в расписке указать срок возврата денег этому лицу - 1 января 2011 года, например.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Я в ближайщее время хочу вот какой прием опробовать - на момент покупки квартиры мы с женой уже 3 года как состояли в гражданском браке, но квартиру и кредит я оформил только на себя. Первым делом жена подаст на меня иск о признании законными наших отношений за весь период (не юрист поэтому своими словами). После этого заявит свои права на часть понесенных затрат в ремонте и расчетах с банком, собственно стоит задача наложить арест на квартиру до лучших времен.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

В настоящее время банки достаточно активно пытаются обращать взыскание на предметы залога. Судебная система Украины принимает сторону банков, залогодатели оказываются в трудном положении. Однако, если хорошо подумать и изучить тот или иной договор ипотеки (залога, поручительства), то возможно найти выход из создавшейся ситуации и повернуть её в свою пользу, например, разделить предмет залога...

А как в этом случае обойти ЗУ "Про іпотеку", а именно ст. 3 " .....У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки."

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А как в этом случае обойти ЗУ "Про іпотеку", а именно ст. 3 " .....У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки."

Совершенно верно. Правильно рассуждаете. Давайте обсудим...

В теме идет речь о том, что ипотекодатель имеет право передать только собственную часть предмета ипотеки. В этом случае, действительно, все кто имеет право на его собственную часть предмета ипотеки имеют низший приоритет, чем ипотекодержатель. Например, наследники или правоприемники (дети, муж, жена), если их право наследства еще не зарегистрировано, т.е. не зарегистрировано до передачи в ипотеку или собственник еще не умер и спадщина не открылась автоматически до заключения договора ипотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 6, ст. 23 Закону України „Про іпотеку” від 05 червня 2003 року № 898-ІУ майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.

Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як окремий об”єкт нерухомості.

У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі і в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Кроме того,

мы ведь пытаемся оспорить не сам договор ипотеки, а предыдущий правочин, от которого и договор ипотеки становится недействительным.

Какой правочин? Например, договор купли-продажи, или приватизация, а от этого становится недействительным и договор ипотеки.

Т.к. незаконная приватизация, дает полное основание для признания незаконного укладання ипотечного договора.

Вот пример по наследству:

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належала однокімнатна кооперативна квартира № 56 в багатоквартирному жилому будинку АДРЕСА_1

У квартирі постійно проживали подружжя та їх неповнолітній син ОСОБА_2.

16 лютого 2001 року померла ОСОБА_6 і після її смерті відкрилась спадщина на 1\2 частину зазначеної квартири, яку фактично прийняли чоловік ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які разом із спадкодавцем проживали в зазначеній квартирі.

13 липня 2007 року ОСОБА_3 незаконно оформив своє право власності на всю квартиру, отримав свідоцтво про право власності і зареєстрував це право.

27 листопада 2007 року ОСОБА_3 уклав без відома та згоди ОСОБА_2 кредитний іпотечний договір із ВАТ „Державний ощадний банк України”, за яким отримав в банку кредит в сумі 128 000 гривень та передав банку в іпотеку зазначену квартиру вартістю 183 000 гривень.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 лютого 2010 року, яке набрало чинності і має преюдиційне значення, за позовом ОСОБА_2 визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 і визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6 на 1\4 частину зазначеної квартири.

Відповідно до положень Закону та зазначеного рішення ОСОБА_2 вважається власником 1\4 зазначеної квартири з дня відкриття спадщини із 16 лютого 2001 року.

Право власності ОСОБА_2 зареєстроване у реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Наведені обставини фактично визнаються сторонами та підтверджуються дослідженими судом належними та допустимими доказами: технічним паспортом на квартиру, свідоцтвом про право власності на неї, копією рішення Хмельницького міськрайонного суду, іпотечним кредитним договором, іншими доказами (а.с.6-15, 21-24, 27-30).

Так як ОСОБА_2 є власником 1\4 частини переданої в іпотеку квартири із 16 лютого 2001 року, то незалежно від того, що право власності на цю частку квартири ним оформлене лише в лютому 2010 року, ОСОБА_3 не вправі був без його згоди укладати договір іпотеки із ВАТ „Державний ощадний банк України”, так як це суперечить положенням Закону України „Про іпотеку” та положенням Цивільного кодексу України.

Такий іпотечний договір укладено з порушенням цих норм права та права власності позивача на квартиру і суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог позивача, ухвалив законне та обгрунтоване рішення, підстави до скасування якого в межах доводів апеляційної скарги апелянта відсутні.

Право власності на 1\4 частину квартири перейшло до ОСОБА_2 не від іпотекодавця ОСОБА_3, а від спадкодавця ОСОБА_6 задовго до укладання договору іпотеки. Тому ОСОБА_2 не може нести обов”язки за даним іпотечним договором.

Внимательно посмотрите на хронологию событий.

1.Умер собственник.

2. Автоматически открылась спадщина, причем пока не зарегистрированная.

3. Один из наследников на себя оформил собственность, других наследников, соответственно, кинул. Т.е. оформил незаконно.

4. Затем он отдает эту (всю, т.е. не свою часть выделенную в натуре) собственность в ипотеку; других наследников, соответственно кинул опять. Не спросил его. Т.е. после одного незаконного действия совершил другое незаконное.

5. Другой наследник подает в суд, признают неправомерными действия.

6. банк нервно курит в сторонке.

В этом случае указанная Вами статья, если ее применять как хочет банк, может противоречить Конституции, в части права на частную собственность.

Если же ее применять правильно, то можно сделать вывод, что речь в ней идет именно о собственном предмете ипотеки, или о собственной его части выделенной в натуре.

Т.к. Відповідно до ст.ст.203, ч. 1, 215, ч. 1; 317, 355, ч.1 та ч. 4, 356, 358, 361,366, 387, 392, 1216, 1268, ч.ч. 1, 3 та ч.5 ЦК України зміст правочину не може суперечити нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цих вимог.

Лише власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласник має право самостійно розпорядитись лише своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке можна звернути стягнення, може пред”явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.

У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов”язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Власник вправі вимагати витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а також має право вимагати усунення будь-яких перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник має право пред”явити позов про визнання його права власності на майно, якщо це право не визнається чи оспорюється іншою особою.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Несовсем ещё владею гиперссылками и .т.п. (освою), поэтому направляю номер дела, рассмотренного Хозяйственным судом г. Севастополя (5020-2/086), решение весит в реестре. Это дело, которое в последствии коснулось банка Форум. Аналогичную ситуацию по банку Финансы и кредит направлю немного позже.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12204004

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11127914

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13650295

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

1 листопада 2010 року

С права № 5020-2/086

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисової Ю.В.,

суддів Видашенко Т.С.,

Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

представник позивача - ОСОБА_2, довіреність № 3636 від 02.09.10 - фізична особа-підприємець ОСОБА_3;

відповідач - не з'явився - фізична особа - підприємець ОСОБА_4;

представник третьої особи - Висоцький Анатолій Олегович, довіреність № 13293 від 08.09.10 - публічне акціонерне товариство "Банк "Форум" в особі АКБ "Форум";

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 26 серпня 2010 року у справі № 5020-2/086

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, Севастополь,99011)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)

3-тя особа Публічне акціонерне товариство "Банк "Форум" в особі АКБ "Форум" (вул. Верховної Ради, 7, Київ, 02100) (вул. Вороніна, 10, Севастополь, 99011)

про визнання права власності на 1/12 частки нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/12 частки об'єкту нерухомого майна.

В процесі розгляду справи, позивачем були уточнені позовні вимоги, відповідно до яких позивач просила визначити та виділити в натурі 1/12 частки об'єкту нерухомого майна - торгівельно-складського комплексу за адресою: АДРЕСА_3 яка складається з вбудованих торгівельних приміщень: літ."А" торгівельне приміщення №10 площею 278,6кв.м., торгівельне приміщення №11 площею 91,6кв.м., а всього - площею 370,2кв.м.

Свої вимоги позивач обґрунтовував положеннями статті 367 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Однак, відповідач у порушення вказаної норми Закону, відмовляється від узгодження поділу в натурі майна, яке перебуває у спільній власності.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 26.08.2010 позов задоволено. Визнано за позивачкою право власності на 1/12 частки об'єкту нерухомого майна - торгівельно-складського комплексу за адресою: АДРЕСА_3

Припинено право спільної часткової власності на об'єкт нерухомості - торгівельно-складський комплекс, розташований по АДРЕСА_3

Виділено в натурі 1/12 частки об'єкту нерухомого майна - торгівельно-складського комплексу за адресою: АДРЕСА_3 яка складається з вбудованих торгівельних приміщень: літ. "А" торгівельне приміщення №10 площею 278,6кв.м., торгівельне приміщення №11 площею 91,6кв.м., а загальною площею 370,2кв.м.

Не погодившись з рішенням господарського суду, публічне акціонерне товариство "Банк Форум" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. Доводи заявника апеляційної скарги полягають в тому, що прийнятим рішенням порушені його права як іпотекодержателя: виділення в натурі 1/12 частки предмету іпотеки зробить неможливим звернення стягнення на нього. Також, публічне акціонерне товариство "Банк "Форум" посилається на недійсність договору між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, оскільки сторони договору не мали законних підстав для його укладення з огляду на вже існуючий нотаріальний договір про дольову участь у будівництві торгово-складського комплексу між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_6 З посиланням на приписи статті 321 Цивільного кодексу України заявник скарги стверджував, що укладення сторонами у справі договору про дольову участь у будівництві призвело до передання однакових прав ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на об’єкт нерухомості.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 публічне акціонерне товариство "Банк "Форум" залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.11.2010, суддю Плута В.М. у зв'язку з перебуванням його у відпустці було замінено у складі колегії на суддю Видашенко Т.С.

В судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник заявника скарги підтримав її вимоги, надавши письмові обґрунтування.

Представник позивача з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не погодився. Надав суду заперечення проти скарги та просив оскаржене рішення господарського суду залишити без змін.

Відповідач в судові засідання апеляційної інстанції жодного разу не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих осіб не перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причин неявки до суду від зазначеної сторони на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду не надходило, втім, як апеляційний перегляд господарських справ обмежений процесуальним строком, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність відповідача, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступні обставини.

Встановлено, що між сторонами у справі (позивачем та відповідачем) 07.07.2006 укладено договір про дольову участь у будівництві об'єкту нерухомого майна, відповідно до пункту 1.1 якого фізична особа-підприємець ОСОБА_3 доручає фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 укласти договір з підрядниками на будівництво об'єкту дольової власності або об'єкту, розташованого по АДРЕСА_3 в місті Севастополі (а.с.8-9).

Пунктом 2.4 вказаного договору передбачено, що після вводу в експлуатацію, при повній оплаті дольової участі, згідно пункту 2.2 договору, позивач отримує у власність відповідно до його частки приміщення першого поверху об'єкту згідно довідки БТІ у розмірі 1/12 частки, окрім приміщень загального користування.

З матеріалів справи вбачається, що Фондом комунального майна Севастопольської міської ради відповідачці ОСОБА_4 видано свідоцтво від 28.12.2007 на право приватної власності на торгівельно-складський комплекс по АДРЕСА_3 об'єкт 99/100 часток, що складається з: будівлі літ. "А" з цокольним поверхом (загальною площею 4434,3кв.м ), ганками та естакадами (а.с.11).

Крім того, 6 березня 2008 року, між ОСОБА_7 (діючою від імені ОСОБА_6 на підставі довіреності) та ОСОБА_4 був укладений договір куплі-продажу, згідно пункту 1 якого, продавець (ОСОБА_4) продала, а покупець (ОСОБА_7 від імені ОСОБА_6) купила 1/100 частку торгово-складського комплексу з цокольним поверхом, загальною площею 4434,30кв.м., ганками та естакадою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3

Підставою для звернення з позовом до суду послугувало невизнання відповідачем права власності на 1/12 частку спірного майна.

З висновку експертного будівельно-технічного дослідження №567 (а.с.22-31) вбачається, що об'єкт нерухомості, якій розташований за адресою: АДРЕСА_3, є складним об'єктом нерухомості, технічний розподіл якого можливий. В результаті поділу вказаного об'єкту можуть бути виділені два самостійних об'єкти нерухомості.

До одного самостійного об'єкту нерухомості (відособлений експлуатаційний нежитловий об'єкт нерухомості) на 11/12 часток можуть бути виділені приміщення у цокольному поверсі загальною площею 115,4кв.м., на першому поверсі загальною площею 1768,7кв.м., на другому поверсі загальною площею 2143,1кв.м.

До іншого самостійного об'єкту нерухомості (відособлений експлуатаційний нежитловий об'єкт нерухомості) на 1/12 частки можуть бути виділені наступні приміщення: торгівельне приміщення 1-10 площею 278,6кв.м. та торгівельне приміщення 1-11 площею 91,6кв.м.

Крім того, з експлікації БТІ та ДРОНМ вбачається, що за технічними показниками об'єкт нерухомого майна може бути поділений (а.с.42-45).

На підставі статей 316, 356, 358, 361, 364, 367 Цивільного кодексу України місцевим господарським судом зроблено висновок про обгрунтованість вимог позову, можливість визнання об’єкту спільною частковою власністю сторін, можливість поділу спільного майна та можливість виділу в натурі часток спільної власності.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з відповідною скаргою, заявник звертає увагу суду на такі обставини:

Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" є іпотекодержателем предмета іпотеки - торгівельно-складського комплексу по АДРЕСА_3 у місті Севастополі згідно іпотечного договору, укладеного між банком та ОСОБА_4, та який нотаріально посвідчено 06.05.2009.

Згідно свідоцтву, виданому 28 грудня 2007 року Фондом комунального майна й договору купівлі-продажу від 06.03.2008 одноособовим власником зазначеного комплексу є ОСОБА_4

Випискою від 06.05.2009 про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна на торгівельно-складський комплекс по АДРЕСА_3 у місті Севастополі накладена заборона відчуження 06.05.2009.

У відповідності до пункту 3.1.7 іпотечного договору, іпотекодавець зобов’язаний не відчужувати предмет іпотеки та не обтяжувати його зобов’язаннями з боку третіх осіб без отримання попередньої згоди на це іпотекодержателя, яким є банк.

З огляду на те, що у разі порушення певних обов’язків іпотекодавця банк має право вимоги дострокового виконання основного зобов’язання й відшкодування іпотекодавцем спричинених збитків (стаття 6 Закону України "Про іпотеку"), банк звернувся до Ленінського районного суду міста Севастополя з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - торгівельно-складський комплекс по АДРЕСА_3

Районним судом 07.09.2010 за даним позовом відкрито провадження у цивільній справі.

Таким чином, за переконанням банку, визнання права власності за позивачем і відповідачем й виділ в натурі часток торгівельно-складського комплексу, який знаходиться в іпотеці банку, права і вимоги якого зареєстровані у Державному реєстрі іпотек із накладенням заборони на відчуження, є незаконним і необґрунтованим.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги на вимогу суду апеляційної інстанції, скаржник зазначив, що оскарженим рішенням господарського суду першої інстанції порушені права банку на задоволення своїх вимог за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачені частиною 1 статті 589 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку".

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог скарги і скасування рішення господарського суду, виходячи з наступного.

Пункт 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначає поняття права власності, відповідно до якого правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 356 Цивільного кодексу України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до статті 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Стаття 361 Цивільного кодексу України передбачає право співвласника самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Пунктом 1 статті 364 Цивільного кодексу України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Як на підставу для задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши можливість розподілу спільного майна та виділення в натурі часток спільної власності сторін за договором, послався на положення статті 367 Цивільного кодексу України, згідно якої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому, суд врахував, що домовленості між сторонами стосовно розподілу майна досягнуто не було.

Погоджуючись із висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, і залишаючи його без змін, судова колегія апеляційної інстанції виходить з наступного.

І позивач, і відповідач у справі є самостійними суб’єктами підприємництва – фізичні особи-підприємці, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Аналізуючи укладений цими сторонами договір на дольову участь у будівництві від 07.07.2006, слід враховувати, що у відповідності до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, а статтею 6 цього кодексу передбачена можливість укладати договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до положень статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Критикуючи зазначений вище договір, укладений сторонами у справі у липні 2006 року, заявник апеляційної скарги так і не навів правових підстав вважати його недійсним, посилаючись лише на порушення відповідачкою положень іпотечного договору та законодавства про іпотеку.

Втім, приймаючи до уваги приписи статті 204 Цивільного кодексу України, згідно яких правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, судова колегія, встановивши, що досліджений договір ніким не оспорюваний, не визнаний в судовому порядку недійсним, не вбачає підстав для застосування положень пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України для визнання цього договору таким, що суперечить законодавству.

Посилання заявника скарги на наявність договору іпотеки, як на підставу для відмови в задоволенні позову, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки, згідно частини 1 статті 27 Цивільного кодексу України правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним. У даному випадку, договором іпотеки, учасником якого фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не є, не може бути обмежене її, передбачене статтями 361, 364 Цивільного кодексу України право розпоряджатися своєю часткою майна та вимагати виділу її в натурі.

Крім того, доводи банку про те, що ухваленим рішенням порушені його права як іпотекодержателя, спростовуються нормами Закону України "Про іпотеку".

Згідно статті 1 вказаного Закону, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, банк має право за договором іпотеки звернути стягнення на предмет іпотеки. Це право не припиняється у разі прийняття рішення суду про виділення частки співвласнику, оскільки, відповідно до статті 3 Закону, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

За цим, судова колегія погоджується із доводами представника ОСОБА_3 що іпотека на виділену частку майна позивачці виникає на підставі статті 23 Закону України "Про іпотеку": у разі переходу права власності, у даному випадку на 1/12 частку предмету іпотеки, іпотека є дійсною для набувальника нерухомого майна. А особа, до якої перейшло право власності, у даному випадку на 1/12 частки за ОСОБА_3, набуває статусу іпотекодавця, і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором ( частина 2 статті 23 Закону "Про іпотеку").

Таким чином, під час переходу права власності на 1/12 частки предмету іпотеки, обсяг прав іпотекодержателя, передбачений договором, не зменшується і жодним чином не обмежується наявністю другого співвласника.

Отже, посилання заявника апеляційної скарги на те, що виділення в натурі 1/12 частки предмету іпотеки зробить неможливими звернення стягнення на нього, є необґрунтованими і спростовуються вищевикладеними положеннями статті 23 Закону України "Про іпотеку".

З цього приводу також слід зазначити, що у відповідності до частини 7 статті 3 Закону України "Про іпотеку" пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації, що також спростовує твердження заявника апеляційної скарги про порушення його прав іпотекодержателя.

Доводи скаржника щодо недійсності договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за відсутності його нотаріального посвідчення, суд не може визнати підставними, оскільки договір був укладений між двома суб'єктами господарської діяльності (тобто з правами юридичних осіб - стаття 51 Цивільного кодексу України), а предметом договору була сумісна пайова участь в будівництві об'єкту нерухомого майна, що, у свою чергу, виключає необхідність його нотаріального посвідчення, оскільки права власності на нерухоме майно зареєстровано не було в силу відсутності самого майна.

Також суд наголошує, що статтею 328 Цивільного кодексу України, про порушення якої в оскарженому рішенні вказує скаржник, встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. У даному випадку відсутня норма закону, що свідчить про нікчемність вищезгаданої угоди і не існує доказів оскарження чи визнання даної угоди недійсною або незаконною.

На підставі вищевикладеного, визнавши, що інтереси банку не порушені ані угодою сторін у справі, ані оскарженим судовим рішенням, судова колегія вважає апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено, що його законні і передбачені іпотечним договором права порушені рішенням господарського суду, а визнання права власності на 1/12 частку об'єкту іпотеки за іншою особою будь-яким чином зменшує права іпотекодержателя або передбачені законом гарантії можливості звернення стягнення на предмет іпотеки, з огляду на збереження обтяжування цього майна і неможливість його відчуження власниками.

На підставі висловленого, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду або його зміни не вбачається.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 26 серпня 2010 року у справі № 5020-2/086 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.В. Борисова

Судді Т.С. Видашенко

Ю.М. Гоголь

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения