Пенсионная реформа

[у.zaporozhskiy]

Если в самом КАСе предусмотрено, что ВРУ ответчик ( а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України), то стоит ли обращать внимание на какие-то разъяснения. тем более, что Вы нацелены на европейский суд в этом вопросе.

4. Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Стаття 1711. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

1. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;

2) актів Вищої ради юстиції;

3) дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції;

Нет права у нас оспаривать закон особенно в части конституционности.

Витяги с решений.

Керуючись статтями 17, 18, 109, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України, Голови Верховної Ради України про визнання незаконними норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

[AntiBank]

да суд просто прицепился к формулировке искового требования. Нужно поменять исковое требование, например на "визнати дию/бездияльнисть ВР неправомирною"

можно обжаловать неправомерное действие (например, голосование) или бездеятельность, например, соответствующего комитета по вопросам соц. политики или кто там отвечает за пенсии, которое повлекло, допустило принятие закона, который в свою очередь значительно сужает существующие права граждан, а именно право на своевременную пенсию вдовы (конкретного лица).

Можно официально обратиться в ВР с просьбой подачи подання в КС с целью признания неконституционным данного положения (акта), а уже когда откажут (отморозятся) будет еще одно основание на признание бездеятельности ВР.

Речь ведь не идет о перспективе в Уркаине . Здесь что в лоб, что по лбу, - все одно откажут.

Речь ведь идет о европейском суде.

Так вот там лучше делать виновным государство в лице ВР, чем в лице ПФ. ПФ - это просто исполнитель.

ИМХО.

[у.zaporozhskiy]

да суд просто прицепился к формулировке искового требования. Нужно поменять исковое требование, например на "визнати дию/бездияльнисть ВР неправомирною"

можно обжаловать неправомерное действие (например, голосование) или бездеятельность, например, соответствующего комитета по вопросам соц. политики или кто там отвечает за пенсии, которое повлекло, допустило принятие закона, который в свою очередь значительно сужает существующие права граждан, а именно право на своевременную пенсию вдовы (конкретного лица).

Можно официально обратиться в ВР с просьбой подачи подання в КС с целью признания неконституционным данного положения (акта), а уже когда откажут (отморозятся) будет еще одно основание на признание бездеятельности ВР.

Речь ведь не идет о перспективе в Уркаине . Здесь что в лоб, что по лбу, - все одно откажут.

Речь ведь идет о европейском суде.

Так вот там лучше делать виновным государство в лице ВР, чем в лице ПФ. ПФ - это просто исполнитель.

ИМХО.

если просто откажут в открытии производства по моему иску к ВРУ, то тогда врядли Получится обратится в Европейский суд.

Это не единственное решение, которое, я нашел, другие решения, где пытались просить признать бездеятельность ВРУ, а в иске ссылались на неконституционность закона тоже зарублены.

Просто 07.08. последнее число и нужно четко решить куда подавать, что бы не потерять столь Важное заявление.

[AntiBank]

если просто откажут в открытии производства по моему иску к ВРУ, то тогда врядли Получится обратится в Европейский суд.

Это не единственное решение, которое, я нашел, другие решения, где пытались просить признать бездеятельность ВРУ, а в иске ссылались на неконституционность закона тоже зарублены.

Просто 07.08. последнее число и нужно четко решить куда подавать, что бы не потерять столь Важное заявление.

Ну подавайте и туда, и туда.

Есть примеры, когда и принимают иски против ВРУ, где также обжалуется действие/бездействие ВР, а именно, согласно примеру:

про визнання незаконними дії по прийняттю до реєстрації 07 липня 2010 року за вх. № 6673 проекту Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та прийняттю його за основу та схваленню у цілому 08 липня 2010 року

http://reyestr.court.gov.ua/Review/11678127

Обратите внимание на формулировку исковых требований, нет никакой неконституционности. Есть обжалование конкретных действий по принятию проекта и принятие в целом такого то закона. У Вас абсолютно такая же аналогия. Подставляйте свои определения, и исковые требования будут верно сформулированы.

Ведь иск был принят к рассмотрению. Правда отказано позднее в удовлетворении по другим основаниям....

Но это к бабке ходить не надо...

Или Вы думаете, что если сделаете ответчиком только ПФ, то не зарубят?

Зарубят, что так, что так.

Но процессуально вернее будет подавать иск против ВР, т.е. против создателя закона, а не исполнителя (имхо).

Вспомните пример с ДВС у Алексашки http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3849

Там тоже ответчиком был "исполнитель", но не "создатель" документа, который оспаривался.

[у.zaporozhskiy]

Ну подавайте и туда, и туда.

Есть примеры, когда и принимают иски против ВРУ, где также обжалуется действие/бездействие ВР, а именно, согласно примеру:

про визнання незаконними дії по прийняттю до реєстрації 07 липня 2010 року за вх. № 6673 проекту Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та прийняттю його за основу та схваленню у цілому 08 липня 2010 року

http://reyestr.court.gov.ua/Review/11678127

Обратите внимание на формулировку исковых требований, нет никакой неконституционности. Есть обжалование конкретных действий по принятию проекта и принятие в целом такого то закона. У Вас абсолютно такая же аналогия. Подставляйте свои определения, и исковые требования будут верно сформулированы.

Ведь иск был принят к рассмотрению. Правда отказано позднее в удовлетворении по другим основаниям....

Но это к бабке ходить не надо...

Или Вы думаете, что если сделаете ответчиком только ПФ, то не зарубят?

Зарубят, что так, что так.

Но процессуально вернее будет подавать иск против ВР, т.е. против создателя закона, а не исполнителя (имхо).

Вспомните пример с ДВС у Алексашки http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3849

Там тоже ответчиком был "исполнитель", но не "создатель" документа, который оспаривался.

Спасибо большое.

буду думать.

Наверное и сделаю два иска в админ суд.

Один в ВАС

другой в местный суд общей юрисдикции.

[у.zaporozhskiy]

Вопрос № 1

Через Пенсионный фонд вопрос так и не удалось решить.

Поэтому обращаемся в суд

Согласно ст. 18 КАСУ, мы должны обращаться в местный суд по местунахождения ответчика или своего?

В окружной административный мы обратиться не можем?

Стаття 18. Предметна підсудність адміністративних справ

1. Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

3) виключено

4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

ВОПРОС № 2

КОНВЕНЦІЯ 128.

Конвенція про допомоги по інвалідності, по старості і у зв'язку з втратою годувальника

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 29.06.67 р.

ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 01.11.69 р.

Додатково див.

Рекомендацію

від 29 червня 1967 року N 131,

Статус Конвенції станом

на 25 лютого 2008 року

1. Охоплюваний випадок включає втрату засобів до існування удовою або дитиною внаслідок смерті годувальника.

2. Для удови право на допомогу може обумовлюватися досягненням установленого віку. Такий вік не може бути вище віку, установленого для отримання допомог по старості.

3. Жодної вимоги щодо віку не установлюється, якщо удова:

a) є інвалідом у встановленому розумінні; або

виховує дитину, яка була на утриманні померлого.

4. Для того, щоб удова, яка не має дітей, мала право на допомогу у зв'язку з втратою годувальника, може бути потрібною певна тривалість стану в шлюбі з померлим.

Конвенция не ратифицирована Украиной, возможно ли использовать ее положения, а именно то, что вдова воспитывала ребенка, который был на содержании умершего?

Данное положение Конвенции расширяет нормы действующего законодательства, которое предусматривает наступление определенного возраста для получения пенсионного пособия.

А вот и сам иск в суд, прошу Всех принять активное участие, так как данный иск являет основой для дальнейшего обращения в Европейский суд, что, как мне кажется, неизбежно.

До Запорізького окружного адміністративного суду

69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська 65-В

ПОЗИВАЧ:

ВІДПОВІДАЧ:

Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна 164

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про призначення пенсії

Ос.1, (дата народження – 17 січня 1962 р.) (надалі – Позивач), перебувала в шлюбі з Ос.2 (дата народження – 06 вересня 1962 р.) (надалі — чоловік).

Шлюб було зареєстровано 23 липня 1983 року.

Починаючи з 29.12.2002 року Позивач не працювала у зв’язку із хворобою свого чоловіка, що підтверджується Свідоцтвом про хворобу № 59 від 10.06. року, яке видане Військово-медичною комісією ВМС в Запорізькій області та копією її трудової книжки.

Ос.2 матеріально забезпечував свою родину (Позивача та сина – Ос.3 – 11.03.1987 р. н.), купував все необхідне та оплачував усі комунальні послуги.

Чоловік Позивача помер 15 червня 2003 року.

Станом на день смерті чоловік Позивача отримував заробітну платню у розмірі 1464 грн., що підтверджується листом Управління в Запорізькій області від 12.05.2004 року.

Після смерті чоловіка, оскільки Позивач самостійно виховувала неповнолітнього сина, тому не мала змоги працювати.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Починаючи з 29.12.2002 року і по 15.06.2003 року, Позивач перебувала на повному утриманні свого чоловіка Ос.2, його заробітна плата була постійним і основним джерелом засобів до існування нашої сім’ї.

На момент смерті чоловіка була чинною редакція Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 03.04.2003 року.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до ч. 2 ст. 30 цього ж закону Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Чоловік Позивача, Ос.2, помер в період проходження служби.

Згідно п. в ч. 4 цієї ж статті цього ж Закону Непрацездатними членами сім'ї вважаються: батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років або якщо вони є інвалідами;

Таким чином, Позивач отримала право на пенсію з 50 років у зв’язку із тим, що її чоловік-військовослужбовець помер в період проходження військової служби.

Згідно п. б ч. 1 ст. 36 Закону України «Пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.»

У відповіді Пенсійного Фонду від 12.12.2011 року № 2970, зазначено, що для призначення пенсії Позивач мала надати такі документи:

заява;

копія свідоцтва про смерть годувальника;

довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні;

копія свідоцтва про шлюб.

Позивач надала відповідні документи разом із зверненням від 03.02.2012 року про призначення пенсії у разі втрати годувальника. Факт перебування Позивача на утриманні померлого підтверджено рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.01.2012 р. у справі № 2-0\808\13\2012р.

На звернення до Відповідача була надана відповідь від 07.02.2012 року про те, що пенсія в разі втрати годувальника буде призначена після досягнення 55-річного віку.

Позивач вважає таку відповідь та відмову у призначені пенсії неправомірною, так як:

Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно Відповіді Відповідача: «дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або якщо вони є інвалідами. На теперішній час для жінок, які народилися після 31.12.1961 року встановлено пенсійний вік 60 років Оскільки Ваш чоловік помер в період проходження військової служби, пенсію у разі втрати годувальника буде призначено після досягнення 55-річного віку.»

Таким чином, відбулося звуження змісту існуючого права Позивача на отримання пенсії у разі втрати годувальника з 50 років передбаченого п. в ч. 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в редакції від 03.04.2003 року, так як згідно п. в ч. 4 цього закону в редакції від 18.10.2011 року: «батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або якщо вони є інвалідами.»

Окремі обмеження прав і свобод можуть встановлюватися лише в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень відповідно до частини першої та другої ст. 64 Конституції України.

Ні умов воєнного, ні умов надзвичайного стану введено не було.

Це саме підтверджено і ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка ратифікована 17.07.97 р. (надалі – Конвенція): «Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.»

Єдиною статтею Конвенції, яка дозволяє обмежувати права і свободи людини є ст. 15 такого змісту: «Під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом.

Наведене вище положення не може бути підставою для відступу від статті 2, крім випадків смерті внаслідок правомірних воєнних дій, і від статей 3, 4 (пункт 1) і 7.

Будь-яка Висока Договірна Сторона, використовуючи це право на відступ від своїх зобов'язань, у повному обсязі інформує Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття. Вона також повинна повідомити Генерального секретаря Ради Європи про час, коли такі заходи перестали застосовуватися, а положення Конвенції знову застосовуються повною мірою.»

Таким чином, у держави в особі Пенсійного Фонду України було право обмежити або звузити право Позивача на отримання пенсії з 50 років лише у випаду війни чи іншої суспільної небезпеки. Жодної такої обставини в Україні на момент звернення до Пенсійного Фонду не було оголошено у відповідному порядку.

Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Про порушення свого права Позивач дізналася з моменту отримання Відповіді головного Управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області від 07.02.2012 року

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 99-107 КАС України,

ПРОШУ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити Ос.1 (17 січня 1962 р.н.) пенсію у разі втрати годувальника з 50 років.

3. Судові витрати покласти на Відповідача.

Додатки:

1) Оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 32,19 грн.

2) Копія Звернення до Головного управління Пенсійного Фонду України від «__» грудня 2011 року;

3) Копія паспорта Ос.1;

4) Копія свідоцтва про шлюб Ос.1 з Ос.2;

5) Копія трудової книжки Ос.1;

6) Свідоцтво про хворобу № 59 від 10.06.2003 року видане Військово-медичною комісією ВМС в Запорізькій області.;

7) Копія свідоцтва про народження Ос.3;

8) Копія свідоцтва про смерть Ос.2;

9) Копія листа Управління Запорізькій області від 12.05.2004 року:

10) Копія рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.01.2012 р. у справі № 2-0\808\13\2012р.

11) Копія Звернення до Пенсійного Фонду України від 03.02.2012 року;

12) Копія відповіді головного Управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області від 07.02.2012 року;

13) Копія Позовної заяви з додатками для Відповідача;

Позивач:

«__» липня 2012 р. Ос.1

Вот что ответил районный суд оставив админ. иск без движения:

Адміністративний позов не відповідає вимогам и. 4 ч. 1 ст.. 106 КАС України» оскільки не містить чіткого змісту позовних вимог.

Так, з п.1 проха-чьної частики позову» вбачається, що позивач просить суд зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити Вороніжа»кій Ксенії Вікторівні (17 січня 1962 р.н.) пенсію у разі втрати годувальника з 50 років.

Проте, така вимога є нечіткою та такою, що не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позовні вимоги повинні бути сформульовані з урахуванням ч. З та ч. 4 ст. 105 КАС України.

Таким чином, позивачу необхідно зазначений пункт прохальної частини позову викласти в новій редакції, чітко зазначивши на підставі яких норм діючого законодавства України необхідно зобов’язати відповідача призначити пенсію та з якого часу.

Крім того, позивачу слід уважно переглянути свої позовні вимоги та визначитися, чи необхідно у прохальної частині позову ставити питання щодо визнання неправомірності дій відповідача, які вчинені в тій чи іншій формі та зазначити вимогу щодо скасування або визнання не чинним рішення відповідача —суб’єкта владних повноважень повністю або окремого його положення.

Я так понимаю нужно указать четкую дату тоесть с 17.01.2012 года.

3. На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.

4. Адміністративний позов може містити вимоги про:

ч. 3 и ч. 4 ст. 105 КАС иск у меня соответствует.

п. 4 ч. 1 ст. 106 КАС зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

Этим требованиям иск тоже соответствует

поправьте, если я не прав.

[Тина]

Подскажите кто сталкивался.

Мой отец уволился из армии, не дослужил до пенсии 5 лет. С какого возраста он может получать пенсию. Уволился сам.

[у.zaporozhskiy]

Подскажите кто сталкивался.

Мой отец уволился из армии, не дослужил до пенсии 5 лет. С какого возраста он может получать пенсию. Уволился сам.

как все мужчины

с 60 лет

Сколько у него всего стажа?

[Тина]

как все мужчины

с 60 лет

Сколько у него всего стажа?

15,5 лет

[у.zaporozhskiy]

15,5 лет

Я имею в виду всего?

после войск он больше не работал?

[Тина]

Я имею в виду всего?

после войск он больше не работал?

Всего где-то 21-22 года,официального стажа

[у.zaporozhskiy]

Всего где-то 21-22 года,официального стажа

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про пенсійне забезпечення

Стаття 12. Умови призначення пенсій за віком

Право на пенсію за віком мають:

чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;

Желательно ему еще 4 года поработать.

[у.zaporozhskiy]

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про пенсійне забезпечення

Стаття 12. Умови призначення пенсій за віком

Право на пенсію за віком мають:

чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;

Желательно ему еще 4 года поработать.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24762644

есть такое решение, как найти его продолжение.

Под таким номером нового решения в первой инстанции нет.

[ANTIRAID]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24762644

есть такое решение, как найти его продолжение.

Под таким номером нового решения в первой инстанции нет.

Оставили без рассмотрения:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27201852

[у.zaporozhskiy]

Оставили без рассмотрения:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27201852

Вообщем абсолютно бесперспективное занятие судится с государством.

Продинамили человека по классике.

По моей маме -- дело ушло в Апелляционный админ суд Днепр. области в сентябре, так и не вернулось.

Но у меня еще круче, иск вернули по "классике" футбола.

[у.zaporozhskiy]

Возможно ли оспорить решение вынесенное в порядке "окремого провадження"о пребывании лица на содержании, если есть решения 3 инстанций об отказе в установлении такого факта??

[ANTIRAID]

Возможно ли оспорить решение вынесенное в порядке "окремого провадження"о пребывании лица на содержании, если есть решения 3 инстанций об отказе в установлении такого факта??

А отказали на основании чего?

[у.zaporozhskiy]

А отказали на основании чего?

По ситуации изложенной в этой теме, было рассмотрение в апелляционном суде, дело отправили на рассмотрение в первую инстанцию.

вот сам иск:

 

ПОЗИВАЧ:

ВІДПОВІДАЧ:

Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна 164

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про призначення пенсії

Ос.1, (дата народження – 17 січня 1962 р.) (надалі – Позивач), перебувала в шлюбі з Ос.2 (дата народження – 06 вересня 1962 р.) (надалі — чоловік).

Шлюб було зареєстровано 23 липня 1983 року.

Починаючи з 29.12.2002 року Позивач не працювала у зв’язку із хворобою свого чоловіка, що підтверджується Свідоцтвом про хворобу № 59 від 10.06. року, яке видане Військово-медичною комісією ВМС в Запорізькій області та копією її трудової книжки.

Ос.2 матеріально забезпечував свою родину (Позивача та сина – Ос.3 – 11.03.1987 р. н.), купував все необхідне та оплачував усі комунальні послуги.

Чоловік Позивача помер 15 червня 2003 року.

Станом на день смерті чоловік Позивача отримував заробітну платню у розмірі 1464 грн., що підтверджується листом Управління в Запорізькій області від 12.05.2004 року.

Після смерті чоловіка, оскільки Позивач самостійно виховувала неповнолітнього сина, тому не мала змоги працювати.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Починаючи з 29.12.2002 року і по 15.06.2003 року, Позивач перебувала на повному утриманні свого чоловіка Ос.2, його заробітна плата була постійним і основним джерелом засобів до існування нашої сім’ї.

На момент смерті чоловіка була чинною редакція Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 03.04.2003 року.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до ч. 2 ст. 30 цього ж закону Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Чоловік Позивача, Ос.2, помер в період проходження служби.

Згідно п. в ч. 4 цієї ж статті цього ж Закону Непрацездатними членами сім'ї вважаються: батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років або якщо вони є інвалідами;

Таким чином, Позивач отримала право на пенсію з 50 років у зв’язку із тим, що її чоловік-військовослужбовець помер в період проходження військової служби.

Згідно п. б ч. 1 ст. 36 Закону України «Пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.»

У відповіді Пенсійного Фонду від 12.12.2011 року № 2970, зазначено, що для призначення пенсії Позивач мала надати такі документи:

заява;

копія свідоцтва про смерть годувальника;

довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні;

копія свідоцтва про шлюб.

Позивач надала відповідні документи разом із зверненням від 03.02.2012 року про призначення пенсії у разі втрати годувальника. Факт перебування Позивача на утриманні померлого підтверджено рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.01.2012 р. у справі № 2-0\808\13\2012р.

На звернення до Відповідача була надана відповідь від 07.02.2012 року про те, що пенсія в разі втрати годувальника буде призначена після досягнення 55-річного віку.

Позивач вважає таку відповідь та відмову у призначені пенсії неправомірною, так як:

Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно Відповіді Відповідача: «дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або якщо вони є інвалідами. На теперішній час для жінок, які народилися після 31.12.1961 року встановлено пенсійний вік 60 років Оскільки Ваш чоловік помер в період проходження військової служби, пенсію у разі втрати годувальника буде призначено після досягнення 55-річного віку.»

Таким чином, відбулося звуження змісту існуючого права Позивача на отримання пенсії у разі втрати годувальника з 50 років передбаченого п. в ч. 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в редакції від 03.04.2003 року, так як згідно п. в ч. 4 цього закону в редакції від 18.10.2011 року: «батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або якщо вони є інвалідами.»

Окремі обмеження прав і свобод можуть встановлюватися лише в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень відповідно до частини першої та другої ст. 64 Конституції України.

Ні умов воєнного, ні умов надзвичайного стану введено не було.

Це саме підтверджено і ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка ратифікована 17.07.97 р. (надалі – Конвенція): «Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.»

Єдиною статтею Конвенції, яка дозволяє обмежувати права і свободи людини є ст. 15 такого змісту: «Під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом.

Наведене вище положення не може бути підставою для відступу від статті 2, крім випадків смерті внаслідок правомірних воєнних дій, і від статей 3, 4 (пункт 1) і 7.

Будь-яка Висока Договірна Сторона, використовуючи це право на відступ від своїх зобов'язань, у повному обсязі інформує Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття. Вона також повинна повідомити Генерального секретаря Ради Європи про час, коли такі заходи перестали застосовуватися, а положення Конвенції знову застосовуються повною мірою.»

Таким чином, у держави в особі Пенсійного Фонду України було право обмежити або звузити право Позивача на отримання пенсії з 50 років лише у випаду війни чи іншої суспільної небезпеки. Жодної такої обставини в Україні на момент звернення до Пенсійного Фонду не було оголошено у відповідному порядку.

Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Про порушення свого права Позивач дізналася з моменту отримання Відповіді головного Управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області від 07.02.2012 року

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 99-107 КАС України,

ПРОШУ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити Ос.1 (17 січня 1962 р.н.) пенсію у разі втрати годувальника з 50 років.

3. Судові витрати покласти на Відповідача.

Додатки:

1) Оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 32,19 грн.

2) Копія Звернення до Головного управління Пенсійного Фонду України від «__» грудня 2011 року;

3) Копія паспорта Ос.1;

4) Копія свідоцтва про шлюб Ос.1 з Ос.2;

5) Копія трудової книжки Ос.1;

6) Свідоцтво про хворобу № 59 від 10.06.2003 року видане Військово-медичною комісією ВМС в Запорізькій області.;

7) Копія свідоцтва про народження Ос.3;

8) Копія свідоцтва про смерть Ос.2;

9) Копія листа Управління Запорізькій області від 12.05.2004 року:

10) Копія рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.01.2012 р. у справі № 2-0\808\13\2012р.

11) Копія Звернення до Пенсійного Фонду України від 03.02.2012 року;

12) Копія відповіді головного Управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області від 07.02.2012 року;

13) Копія Позовної заяви з додатками для Відповідача;

Позивач:

«__» липня 2012 р. Ос.1

 

У кого есть какие мысли?

что можно добавить?

может стоит уточнить иск?

[у.zaporozhskiy]

Немного доработал иск:

 

вот, что получилось:

 

 

УТОЧНЕНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

про призначення пенсії

 

Особа 1 (дата народження - р., надалі - Позивач), перебувала в шлюбі з Мухою Особа2 (дата народження - , надалі — чоловік).

Шлюб було зареєстровано року.

Починаючи з 29.12.2002 року Позивач не працювала у зв’язку із хворобою свого чоловіка, що підтверджується Свідоцтвом про хворобу № 59 від 10.06.2003 року, яке видане Військово-медичною комісією ВМС ____в Запорізькій області та копією її трудової книжки.

Особа матеріально забезпечував свою родину (Позивача та сина - р. н.), купував все необхідне та оплачував усі комунальні послуги.

Чоловік Позивача помер року.

Станом на день смерті чоловік Позивача отримував заробітну платню у розмірі 1464 грн., що підтверджується листом в Запорізькій області від 12.05.2004 року.

Після смерті чоловіка, оскільки Позивач не мала змоги працювати, самостійно виховувала неповнолітнього сина.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»,Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Починаючи з 29.12.2002 року і по 15.06.2003 року, Позивач перебувала на повному утриманні свого чоловіка Особи 2, його заробітна плата була постійним і основним джерелом засобів до існування її сім’ї.

На момент смерті чоловіка Позивача була чинною редакція Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 03.04.2003 року.

Згідно з 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до ч. 2 ст. 30 цього ж закону,Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатнюл дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Чоловік Позивача, Особа, помер в період проходження служби.

Згідно п. в ч. 4 цієї ж статті цього ж Закону Непрацездатними членами сім’ї вважаються: батьки та дружини (якщовони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов’язку, мають право на пенсію після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років або якщо вони є інвалідами;

Таким чином. Позивач отримала право на пенсію з 50 років у зв’язку із тим, що її чоловік-військовослужбовець помер в період проходження військової служби.

Згідно з п б ч. 1 ст. 36 Закону України  «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.»

У відповіді Пенсійного Фонду від 12.12.2011 року № 2970, зазначено, що для призначення пенсії Позивач мала надати такі документи:

заява;

копія свідоцтва про смерть годувальника;

довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім’ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні;

копія свідоцтва про шлюб.

Позивач надала відповідні документи разом із зверненням від 03.02.2012 року про призначення пенсії у разі втрати годувальника. Факт перебування Позивача на утриманні померлого підтверджено рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.01.2012р. у справі № 2-0\808\13\2012р.

На звернення до Відповідача була надана відповідь від 07.02.2012 року про те, що пенсія в разі втрати годувальника буде призначена після досягнення 55-річного віку.

Позивач вважає таку відповідь та відмову у призначені пенсії неправомірною, так як:

Згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції України, При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з Відповіддю Відповідача від 12.12.2011 року № 2970, «дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або якщо вони є інвалідами. На теперішній час для жінок, які народилися після 31.12.1961 року встановлено пенсійний вік 60 років Оскільки Ваш чоловік помер в період проходження військової служби, пенсію у разі втрати годувальника буде призначено після досягнення 55-річного віку.»

Таким чином, відбулося звуження змісту існуючого права Позивача на отримання пенсії у разі втрати годувальника з 50 років, передбачених п. в ч. 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в редакції від 03.04.2003 року, так як згідно п. в ч. 4 цього закону в редакції від 18.10.2011 року, батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", або якщо вони є інвалідами.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 64 Конституції України, окремі обмеження прав і свобод можуть встановлюватися лише в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень

Ні умов воєнного, ні умов надзвичайного стану в Україні введено не було.

Це саме підтверджено і ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована 17.07.97 р. (надалі - Конвенція): «Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.»

Єдиною статтею Конвенції, яка дозволяє обмежувати права і свободи людини є ст. 15 такого змісту: «Під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах. яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом.

Наведене вище положення не може бути підставою для відступу від статті 2, крім випадків смерті внаслідок правомірних воєнних дій, і від статей 3. 4 (пункт. 1) і 7.

Будь-яка Висока Договірна Сторона, використовуючи це право на відступ від своїх зобов’язань, у повному обсязі інформує Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття. Вона також повинна повідомити Генерального секретаря Ради Європи про час. коли такі заходи перестали застосовуватися, а положення Конвенції знову застосовуються повною мірою.»

Таким чином, у держави в особі Пенсійного Фонду України було право обмежити або звузити право Позивача на отримання пенсії у 50 років лише у випадку війни чи іншої суспільної небезпеки. Жодної такої обставини в Україні на момент звернення до Пенсійного Фонду не було оголошено у відповідному порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України, Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України, Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Про порушення свого права Позивач дізналася з моменту отримання Відповіді головного Управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області від 07.02.2012 року.

Згідно з ч. 2 ст. 19 КАС України, Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Місцем проживання Позивача є: м. Запоріжжя, пр. Леніна 104, кв. 6, тому позивач має право звернутися до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 99-107 КАС України,

ПРОШУ:

1.                     Прийняти уточнену позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2.                     Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити Особі 1 (17 січня 1962 р.н.) пенсію у разі втрати годувальника з 50 років, а саме з 17 січня 2012 р.

3.                     Судові витрати присудити на користь Особи 1 з Державного бюджету України.

Додатки:

1)                     Копія Відповіді ГУ ПФУ в Запорізькій області від 12.12.2011 року;

2)                     Копія рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.01.2012 р.           у

справі № 2-0\808\13\2012р.;

3)                     Копія Звернення до Пенсійного Фонду України від 03.02.2012 року;

4)                     Копія відповіді головного Управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області від 07.02.2012 року;

5)                     Копія Позовної заяви з додатками для Відповідача;

 

Позивач:

«__» квітня 2014 р.      

 

  Изменил то, что выделено жирным.

Иск в такой редакции без жирного.

Был оставлен без движения.

У серпні 2012 року до суду надійшов адміністративний позов Особи1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про призначення пенсії.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2012 року зазначений адміністративний позов повернутий позивачу на підставі п. 1 ч. З ст. 108 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 р. ухвала судді суду першої інстанції' від 23.08.2012 р. у цій справі скасована, матеріали справи направлені до суду першої інстанції' д\я надання позивачу додаткового строку д\я виконання ухвали про залишення позову без руху.

ГІри новому розг,\яді питання про відкриття провадження у цій справі встановлено наступне.

Адміністративний позов не відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст.. 106 КАС України, оскільки не містить чіткого змісту позовних вимог.

Так, з п.1 прохальної частини позову, вбачається, що позивач просить суд зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити Особі 1 (р.н.) пенсію у разі втрати годувальника з 50 років.

Проте, така вимога є нечіткою та такою, що не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позовні вимоги повинні бути сформульовані з урахуванням ч. З та ч. 4 сг. 105 КАС України.

Таким чином, позивачу необхідно зазначений пункт прохальної частини позову викласти в новій редакції, чітко зазначивши на підставі яких норм діючого законодавства України необхідно зобов'язати відповідача призначити пенсію та з якого часу.

Крім того, позивачу слід уважно переглянути свої позовні вимоги та визначитися, чи необхідно у прохальної частині позову ставити питання щодо визнання неправомірності дій відповідача, які вчинені в тій чи іншій формі та зазначити вимоіу щодо скасування або визнання не чинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю або окремого його положення.

Керуючись ст. 108, 109 КАС України, суддя

 

4. Адміністративний позов може містити вимоги про: 

 

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 

 

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 

 

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 

 

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 

 

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 

 

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 

 

Вопросы:

1) правильно ли я сформулировал п. 2 просительной части?

Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити Особі 1 (17 січня 1962 р.н.) пенсію у разі втрати годувальника з 50 років, а саме з 17 січня 2012 р.

2) Стоит ли добавить еще один пункт просительной части?

Визнати нечинним рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про призначення пенсії у разі втрати годувальника після досягнення Особою 1 55 років.

[у.zaporozhskiy]

UP

[ВАСИЛЬ]

UP

ЯК НА МЕНЕ НЕОБХІДНО БУЛО Б звенути ОСОБЛИВУ увагу,щодо строка позовної даності по виплаті пенсій ПФУ- коли є їх вина, якце зазначено в законі.

[у.zaporozhskiy]

ЯК НА МЕНЕ НЕОБХІДНО БУЛО Б звенути ОСОБЛИВУ увагу,щодо строка позовної даності по виплаті пенсій ПФУ- коли є їх вина, якце зазначено в законі.

А з приводу вимог судді?

чи адекватні вони?

Правильно я сформував позовні вимоги?

[ВАВАНчик]

Ярослав, долго писать. Вкратце: суд не может оставлять иск без движения, если нечетко (криво, боком и т.п.) написаны исковые требования. (если нужно, могу найти свое определеение по этому поводу!)

Требования немого с ошибкой написаны.....

[у.zaporozhskiy]

Ярослав, долго писать. Вкратце: суд не может оставлять иск без движения, если нечетко (криво, боком и т.п.) написаны исковые требования. (если нужно, могу найти свое определеение по этому поводу!)

Требования немого с ошибкой написаны.....

Найдите пожалуйста.

По исковым требованиям вкратце напишите, что нужно изменить.

Спасибо за хоть какую-то подсказку.

[ВАВАНчик]

на gro-za.pp.ua/forum/index.php/topic,5369.msg17847.html

остальное утром. я спать!