Решения 4-х инстанций о признании недействительным договора ипотеки с Укрсоцбанком


Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

1 member has voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/286

26.11.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків"

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

треті особи

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Пузата хата",
2) Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України,
3) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф.

про визнання недійсним договору та зобов’язання вчинити дії

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Прессер Р.В. –представник

від відповідача Домашенко О.О., Муравка Т.П. –представники

від третьої особи-1 Яшин С.В. –розпорядник майна

від третьої особи-2 Шевченко С.В. –представник

від третьої особи-3 не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про:

- визнання недійсним Іпотечного договору, який 09.08.2007 було укладено між позивачем та відповідачем та 09.08.2007 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. за реєстровим № 2388, із змінами та доповненнями, внесеними Договором від 25.04.2008 про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 09.08.2007 за реєстровим № 2388 та Договором від 25.06.2008 про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 09.08.2007 за реєстровим № 3106;

- скасування запису № 5458793 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна про заборону відчуження нежилого приміщення –службово-виробничого загальною площею 1011,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 1/2, літера "А", що 09.08.2007 був внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. на підставі Іпотечного договору від 09.08.2007;

- зобов’язання Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис №5458793 про заборону відчуження нежилого приміщення –службово-виробничого загальною площею 1011,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 1/2, літера "А";

- скасування запису № 5458601 в Державному реєстрі іпотек про обтяження нежилого приміщення –службово-виробничого загальною площею 1011,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 1/2, літера "А", що був внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. до Державного реєстру іпотек на підставі Іпотечного договору від 09.08.2007.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, Іпотечний договір від 09.08.2007 не містить всіх істотних умов, що зазначені в ст. 18 Закону України "Про іпотеку", а тому його зміст суперечить вказаній нормі, що відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" є підставою для визнання Іпотечного договору недійсним. Внаслідок визнання недійсним оскаржуваного Іпотечного договору позивач просить суд скасувати запис про обтяження вказаних нежилих приміщень та вилучити відповідний запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. Враховуючи, що на підставі Іпотечного договору від 09.08.2007 до Державного реєстру іпотек був внесений запис про обтяження вказаних нежилих приміщень, позивач просить також суд скасувати вказаний запис у Державному реєстру іпотек.

Відповідач проти позову заперечує з огляду на те, що на дату укладення Іпотечного договору позивач мав зареєстроване в установленому законодавством порядку право власності на нерухоме майно площею 1 011,1 кв.м., яке є предметом іпотеки, що свідчить про проведення його технічної інвентаризації, в зв’язку з чим доводи позивача про неіснування предмету іпотеки на момент укладення Іпотечного договору вважає такими, що не відповідають об’єктивним обставинам справи.

Відповідач вважає також безпідставним підтвердження обставин, викладених у позові, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 у справі № 2/304, оскільки в силу ст. 35 ГПК України не може бути приюдиційним у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пузата хата" (третя особа-1) в письмових поясненнях зазначило, що орендувало приміщення, яке є предметом договору іпотеки, однак, йому не відомо чи були змінені технічні характеристики та ознаки предмета іпотеки та чи вносились зміни до технічної документації об’єкта нерухомості.

Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (третя особа-2) у наданих поясненнях зазначає, що запис з Реєстру щодо зняття заборони на відчуження визначеного в позові майна може бути вилучений лише на підставі відповідної належним чином оформленої заяви уповноваженої особи, поданої одному з реєстраторів Реєстру, якими, відповідно до п. 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, визначено державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до реєстру через комп’ютерну мережу, Держінформ’юст та його регіональні філії.

Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України з огляду на статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вважає, що позовні вимоги до Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про вилучення відповідного запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна не можуть бути заявленими, оскільки порушують норми господарського процесуального кодексу України.

До складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 18 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі є позивачі і відповідачі. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Статтею 27 Господарського процесуального кодексу України передбачена також участь у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, які можуть вступити у справу або бути залученими до участі у справі на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Основною позовною вимогою, пред’явленою позивачем до відповідача, є визнання недійсним Іпотечного договору, укладеного 09.08.2007 між ПАТ "Укрсоцбанк" і ТОВ "Харків", наслідком задоволення якої є скасування запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна про заборону відчуження Предмету іпотеки.

Вимога про вилучення відповідного Запису з Єдиного реєстру заборон є похідною та такою, що підлягає задоволенню у разі визнання судом недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007, скасування запису № 5458793 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна про заборону відчуження Предмету іпотеки. Оскільки вказані вимоги є похідними та такими, що підлягають задоволенню у разі задоволення основної позовної вимоги, то лише у випадку визнання Іпотечного договору від 09.08.2007 недійсним, рішення суду може вплинути на права та обов’язки третьої особи, таким чином суд вважає, що пред’явлення заявлених вимог до третьої особи не суперечить ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Третя особа-3 письмових пояснень по суті спору не надала, повноважних представників в судове засідання не направила.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

В С Т А Н О В И В:

09.08.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (кредитор) (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пузата Хата" (позичальник) (далі –ТОВ "Пузата хата") укладено Договір про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору кредитор зобов’язався надавати позичальнику грошові кошти на умовах визначених цим Договором та Додатковими угодами.

Відповідно до пп. 1.3.3. п. 1.3 Договору про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії для забезпечення виконання боржником обов’язків за Кредитним договором кредитор укладає з ТОВ "Харків" договір іпотеки нежилого приміщення, що належить майновому поручителю ТОВ "Харків", загальною площею 1011,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літ. А.

09.08.2007 між ТОВ "Харків" (іпотекодавець) та ПАТ "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) укладений Іпотечний договір, який 09.08.2007 був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 2388 (далі –Іпотечний договір, Іпотечний договір від 09.08.2007, оскаржуваний договір),

До вказаного Договору були внесені зміни Договором від 25.04.2008 про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 09.08.2007 та Договором від 25.06.2008 про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 09.08.2007.

Відповідно до преамбули Іпотечного договору від 09.08.2007 ТОВ "Харків" є майновим поручителем за виконання всіх зобов’язань ТОВ "Пузата хата" (позичальника) згідно договору про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 від 09.08.2007, укладеного між іпотекодержателем та позичальником, надалі за текстом –основне зобов’язання.

У відповідності до п. 1.1 Іпотечного договору від 09.08.2007 для забезпечення виконання позичальником всіх зобов’язань за основним зобов’язанням позивач передав в іпотеку відповідачу нерухоме майно: нежиле приміщення –службове-виробниче загальною площею 1011,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літ. "А" (далі –предмет іпотеки).

Згідно з пп. 1.1.1. Іпотечного договору від 09.08.2007 предмет іпотеки належить позивачу на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу нежилих приміщень при викупі, посвідченого 12.06.2002 державним нотаріусом першої Київської державної нотаріальної контори Барановою Т.І., зареєстрованого в реєстрі за № 2-1201. Право власності на предмет іпотеки зареєстровано Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" 08.07.2002 та записано в реєстрову книгу № 3п-101 за реєстровим № 312п.

Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки. Згідно з ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У відповідності з ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

В силу вищезазначених норм Цивільного кодексу України предмет іпотеки є нерухомою річчю, якій притаманні такі ознаки, як площа 1 011,1 кв.м, та адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літ. "А".

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.02.2010 у справі № 2/304 встановлено, що 10.01.2003 між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест" (далі –підрядник) було укладено Договір генерального підряду, відповідно до якого підрядник зобов’язався виконати комплекс загально-будівельних, монтажних і спеціальних робіт в нежилому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А".


Підрядник протягом лютого-листопада 2003 року виконав вказану вище роботу, в результаті виконання якої загальна площа нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", збільшилась на 108,7 кв.м та склала 1 119,8 кв.м., було створено інше приміщення.

В період часу з лютого 2003 до лютого 2010 нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", не було введено в експлуатацію.

Даним судовим рішенням у справі № 2/304 за ТОВ "Харків" визнано право власності на самочинно реконструйоване нежиле приміщення –службове-виробниче приміщення загальною площею 1 119,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А" без введення його в експлуатацію.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює рішення Господарського суду міста Києва у справі № 2/304 від 09.02.2010 в сукупності з іншими поданими у справі доказами та враховуючи всі обставини справи.

Відповідно до ст. 124 Конституції України положень та ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. З матеріалів справи вбачається, що Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 у справі № 2/304 залишено без змін, таким чином вказане рішення суду набрало законної сили та є обов’язковим до виконання.

З огляду на те, що дане рішення суду є письмовим доказом, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення даного спору, набрало законної сили, в силу ст. ст. 4-5, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України є належним та допустимим доказом у справі.

Отже, враховуючи ту обставину, що Іпотечний договір від 09.08.2007 був укладений після проведення будівельних робіт по реконструкції нежилого приміщення площею 1 011,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", суд приходить до висновку про те, що на дату укладення Іпотечного договору змінилась площа зазначених нежилих приміщень.

Таким чином, на дату укладення Іпотечного договору не існувало введеного в експлуатацію нежилого приміщення площею 1 011,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А".


Враховуючи наведене, реєстраційні дані предмета іпотеки, зазначені в Іпотечному договорі від 09.08.2007, не належать нежилому приміщенню, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", що існувало на дату укладення Іпотечного договору від 09.08.2007.

Відповідач вважає, що предмет іпотеки існував на дату укладення Іпотечного договору від 09.08.2007, оскільки право власності на нього було зареєстровано за ТОВ "Харків", що, на думку відповідача, свідчить про проведення його технічної інвентаризації.

Судом встановлено, що право власності на предмет іпотеки за ТОВ "Харків" зареєстроване Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" 08.07.2002.

Будівельні роботи по реконструкції нежилого приміщення, що було предметом іпотеки, внаслідок проведення яких відбулись зміна площі та створення нових приміщень, виконувались в період лютого по листопад 2003 року, тобто після реєстрації права власності за ТОВ "Харків" на Предмет іпотеки.

На дату прийняття рішення у справі № 2/304 вказані роботи були завершені, однак в експлуатацію в порядку передбаченому законом не введені. Проведення технічної інвентаризації нерухомого майна, переданого в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" згідно Іпотечного договору від 09.08.2007 після реєстрації 08.07.2002 Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" на нього права власності за ТОВ "Харків" до дати укладення Іпотечного договору від 09.08.2007 не підтверджується матеріалами справи.


Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

З огляду на те, що речі, визначені індивідуальними ознаками, відповідно до ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України, є незамінними, враховуючи, що згідно ч. 1 ст. 332 Цивільного кодексу України внаслідок переробки однієї речі створюється нова річ, суд погоджується з позивачем в тому, що внаслідок зміни ознак речі, які її індивідуалізують, та внаслідок її переробки припиняється існування самої речі та з’являється нова річ.

Таким чином, враховуючи проведення будівельних робіт з реконструкції нежилого приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", зміну площі цього приміщення та створення нових приміщень, суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про існування на дату укладення Іпотечного договору від 09.08.2007 нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

На підставі вищезазначеного, з огляду на те, що нерухомого майна з ознаками, притаманними предмету іпотеки, не існувало на дату укладення Іпотечного договору, керуючись ст.ст. 184, 332 Цивільного кодексу України, суд дійшов до висновку про те, що зміст Іпотечного договору від 09.08.2007, суперечить ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку".


Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір повинен містити, зокрема, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації та/або його реєстраційні дані. Вказані умови відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" є істотними умовами іпотечного договору.

Іпотечний договір (п. 1.1.) містить відомості про площу предмета іпотеки, яка згідно договору складала 1 011,1 кв.м, однак вказаний опис предмета іпотеки виключає його ідентифікацію з нежилими приміщеннями, що існували на дату укладення оскаржуваного договору за вказаною адресою, оскільки на дату його укладення внаслідок проведення будівельних робіт з реконструкції фактична площа нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", була змінена, створено нові приміщення.

В свою чергу, судом встановлено, що в Іпотечному договорі від 09.08.2007 відсутні відомості про те, чи введені в експлуатацію нежилі приміщення, що є предметом іпотеки.

Отже, зі змісту п. 1.1 Іпотечного договору від 09.08.2007 встановлено, що в ньому відсутній опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, а саме: дані про дійсну площу та інформацію про введення/не введення в експлуатацію нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А".

Крім того, внаслідок проведення будівельних робіт з реконструкції нежилого приміщення площею 1 011,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", реєстраційні дані нежилого приміщення, вказані в Іпотечному договору від 09.08.2007, належать нерухомому майну, якого не існувало на дату укладення Іпотечного договору.

Таким чином, нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А" з ознаками та реєстраційними даними, зазначеними в Іпотечному договору від 09.08.2007, не існувало на дату його укладення.


Враховуючи, що Іпотечний договір від 09.08.2007 не містить істотних умов, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", суд приходить до висновку про те, що зміст оскаржуваного Іпотечного договору суперечить п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку".

В свою чергу, пунктом 1.1.2. Іпотечного договору від 09.08.2007 передбачено, що невід’ємною частиною предмету іпотеки вважаються всі наступні покращення, переобладнання предмета іпотеки, що будуть проведені за термін обслуговування боргу за основним зобов’язанням.

Відповідно до 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки також може бути об’єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

Враховуючи зазначені норми закону, суд погоджується з позивачем про те, що віднесення до предмету іпотеки всіх наступних покращень, переобладнання предмета іпотеки, на які у позивача не виникло право власності на дату укладення спірного правочину та не було підтвердження того, що таке право виникне у майбутньому, не відповідає положенням ч. 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що зміст Іпотечного договору від 09.08.2007 суперечить ч. 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку".


Вказане положення Іпотечного договору від 09.08.2007, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" свідчить також про відсутність в ньому опису предмета іпотеки та про відсутність в договорі істотної умови, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з істотних умов, він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Згідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити також Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи, що в Іпотечному договорі від 09.08.2007 відсутні вищезазначені істотні умови, а його зміст суперечить ч. 1-2 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", суд приходить до висновку про укладення Іпотечного договору без додержання вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).


Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є однин із способів захисту цивільних прав та інтересів особи.

Щодо доводів ПАТ "Укрсоцбанк" про відсутність підстав для визнання недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007 у зв’язку з підтвердженням своїми діями відповідності змісту правочину внутрішній волі позивача (ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України), нотаріальним посвідченням оскаржуваного договору у відповідності до вимог чинного законодавства України (ч. 3 ст. 209 Цивільного кодексу України), суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 215 Цивільного кодексу України до підстав недійсності правочину, крім тієї, на яку вказує відповідач, віднесено також підстави, зазначені позивачем. Водночас, як вбачається зі змісту ст. 215 Цивільного кодексу України, дотримання в момент укладення правочину однієї з вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, з одночасним недодержанням однієї з решта вказаних вимог, не свідчить про вчинення правочину з дотриманням вимог ЦК України та актів цивільного законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 209 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Однак, стаття 209 Цивільного кодексу України не містить положень щодо презумпції дійсності та правомірності нотаріально посвідченого договору, як зазначає відповідач, а встановлює вимогу щодо нотаріального посвідчення виключно такого договору, який відповідатиме загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що 09.08.2007 відбулось нотаріальне посвідчення Іпотечного договору, який не відповідав вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Таким чином, довід відповідача про відсутність підстав для визнання недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007 в зв’язку з його нотаріальним посвідченням та відповідністю внутрішній волі позивача, не спростовує наявність заявлених позивачем підстав для визнання недійним Іпотечного договору від 09.08.2007, передбачених ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України "Про іпотеку".

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 17, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Харків", є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.


В свою чергу, відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Відповідно до п. 1.1. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 №31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5), та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 за № 364/3657 (далі –Положення про Єдиний реєстр заборон) єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (далі –реєстр заборон) –це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна, вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. –реєстратором Реєстру заборон було внесено до Реєстру заборон запис за № 5458793 про заборону відчуження Предмета іпотеки наступного змісту: "Підстава обтяження: іпотечний договір, 2388, 09.08.2007, ПН КІНО Марченко М.Ф. Об’єкт обтяження: нежиле приміщення, літ. А, нежиле приміщення –службово-виробниче загальною площею 1 011,1 кв.м, м. Київ, вул. Басейна, будинок 1/2 / Кловський узвіз, будинок 1/2. Власник: ТОВ "Харків", код: 21452812, м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2-А".

Тобто, підставою для внесення Запису № 5458793 до Єдиного реєстру заборон був Іпотечний договір від 09.08.2007.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи про обтяження нерухомого майна скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Таким чином, у разі визнання недійсним Іпотечного договору, який був підставою для внесення Запису до Єдиного реєстру заборон, запис згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підлягатиме скасуванню.

Згідно з п. 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна реєстраторами Єдиного реєстру заборон є, зокрема, Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. Реєстратори Єдиного реєстру заборон вилучають записи з Єдиного реєстру заборон про заборони щодо нерухомого майна.

Таким чином, наслідком визнання Іпотечного договору недійсним є скасування заборони відчуження предмета іпотеки і вилучення відповідного запису з Єдиного реєстру заборон.

Як вбачається зі змісту ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вказаною нормою визначено правову підставу для скасування записів, а не порядок проведення державної реєстрації.

З позовної заяви вбачається, що серед позовних вимог відсутня вимога про проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно.

З огляду на те, що скасування записів про заборони щодо нерухомого майна не є правом, що підлягає державній реєстрації, отже не є складовою порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV в редакції від 11.02.2010, яка набула чинності 16.03.2010, таким чином позивач обґрунтовано посилається на ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV в зазначеній редакції, а тому твердження третьої особи-2, що позивач некоректно посилається на вказані норми, судом не приймається.

Правомірність позовної вимоги про скасування запису № 5458793 про заборону відчуження Предмета іпотеки обґрунтовується також тим, що у відповідності до ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі визнання недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007, договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позовною вимогою, заявленою ТОВ "Харків" до ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України є зобов’язання вилучити з Реєстру заборон запис № 5458793 про заборону відчуження нежилих приміщень, що 09.08.2007 був внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. на підставі Іпотечного договору від 09.08.2007.

Водночас, крім положень ст. 216 Цивільного кодексу України, ТОВ "Харків" свої вимоги обґрунтовує нормами Положення про Єдиний реєстр заборон, що не заперечується третьою особою-2, відповідно до п. 1.5 якого реєстраторами Реєстру заборон є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу; державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії.

Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених цим Положенням; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також уносять та вилучають до (з) Реєстру заборон відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна.

Отже, п. 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон надає всім реєстраторам, яким є і третя особа-2, рівні права, зокрема щодо вилучення записів з Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна.

Згідно п. 1.4 Положення про Єдиний реєстр заборон державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України є також адміністратором Реєстру заборон та має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі заборон. З пп. 1.4, 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон вбачається, що повноваження Адміністратора третя особа-2 здійснює незалежно від повноважень реєстратора Реєстру заборон.

З огляду на зазначене, обґрунтування ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України нормами ст. 34 Закону України "Про нотаріат" та п. 252 Інструкції про порядок проведення нотаріальних дій нотаріусами України своїх доводів про те, що вилучення запису № 5458793 в Єдиному реєстрі заборон про заборону відчуження нежилих приміщень віднесено виключно до повноважень нотаріуса, а ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України є лише адміністратором Реєстру, є безпідставним.

Наведені представником ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України норми законодавства про нотаріат, встановлюють порядок правового регулювання діяльності нотаріату в України та порядок накладення та зняття заборон щодо відчуження нерухомого майна саме нотаріусами.

В свою чергу, п. 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон, яким встановлений порядок ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, унесення (одержання) інформації до (з) нього, визначено, що ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України є реєстратором Реєстру заборон та має повноваження вилучати записи з Реєстру заборон про заборони щодо нерухомого майна.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми, суд приходить до висновку про те, що наслідком визнання Іпотечного договору від 09.08.2007 недійсним є скасування заборони відчуження Предмета іпотеки і вилучення відповідного Запису з Реєстру заборон.

Позовні вимоги про скасування заборони відчуження предмета іпотеки і вилучення відповідного Запису з Єдиного реєстру заборон кореспондуються зі ст. 16 Цивільного кодексу України, якою передбачено, зокрема, такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як відновлення становища, яке існувало до порушення. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек" від 31.03.2004 № 410 (далі –Тимчасовий порядок) визначено, що Державний реєстр іпотек (далі –Реєстр іпотек) –єдина комп’ютерна база даних про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

09.08.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. –реєстратором Реєстру іпотек було внесено до Реєстру іпотек запис за № 5458601 про обтяження Предмета іпотеки наступного змісту: "Підстава обтяження: іпотечний договір, 2388, 09.08.2007, ПН КІНО Марченко М.Ф. Об’єкт обтяження: нежиле приміщення, літ. А, нежиле приміщення –службове-виробниче загальною площею 1 011,1 кв.м, м. Київ, вул. Басейна, будинок 1/2 /Крутий узвіз, будинок 1/2. Іпотекодержатель: АКБ "УКРСОЦБАНК", код: 000390019, м. Київ, вул. Ковпака, 29. Майновий поручитель: ТОВ "Харків", код: 21452812, м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2-А".

Згідно ст. 17 Закону України "Про іпотеку" відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 25 Тимчасового порядку запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов’язковим зазначенням порядкового номера запису.

Таким чином, у разі визнання Іпотечного договору недійсним, який був підставою для внесення до Реєстру іпотек Запису № 5458601 про обтяження Предмета іпотеки, Запис про обтяження майна іпотекою скасовується.

Наслідком визнання Іпотечного договору недійсним є скасування обтяження предмета іпотеки іпотекою. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування обтяження Предмета іпотеки іпотекою відповідають способу захисту прав, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та підлягають задоволенню.

У зв’язку із задоволенням позову судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Іпотечний договір, який 09.08.2007 було укладено між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків" (01001, м. Київ, вул. Басейна,/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", код ЄДРПОУ 21452812) та 09.08.2007 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. за реєстровим № 2388, із змінами та доповненнями, внесеними Договором від 25.04.2008 про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 09.08.2007 за реєстровим № 2007 та Договором від 25.06.2008 про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 09.08.2007 за реєстровим № 3106.

3. Скасувати запис № 5458793 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна про заборону відчуження нежилого приміщення –службово-виробничого загальною площею 1 011,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна, будинок 1/2, Кловський узвіз, будинок 1/2, літера "А", що 09.08.2007 був внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна на підставі Іпотечного договору, який 09.08.2007 було укладено між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків" (01001, м. Київ, вул. Басейна,/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", код ЄДРПОУ 21452812) та 09.08.2007 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. за реєстровим № 2388.

4. Зобов’язати Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (04050, м. Київ, вул. Мельникова 81-а, код ЄДРПОУ 25287988) вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис № 5458793 про заборону відчуження нежилого приміщення –службово-виробничого загальною площею 1 011,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна, будинок 1/2, Кловський узвіз, будинок 1/2 літера "А", що 09.08.2007 був внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна на підставі Іпотечного договору, який 09.08.2007 було укладено між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків" (01001, м. Київ, вул. Басейна,/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", код ЄДРПОУ 21452812) та 09.08.2007 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. за реєстровим № 2388.

5. Скасувати запис № 5458601 в Державному реєстрі іпотек про обтяження нежилого приміщення – службово-виробничого загальною площею 1 011,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна, будинок 1/2, Кловський узвіз, будинок 1/2, літера "А", що 09.08.2007 був внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. до Державного реєстру іпотек на підставі Іпотечного договору, який 09.08.2007 було укладено між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків" (01001, м. Київ, вул. Басейна,/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", код ЄДРПОУ 21452812) та 09.08.2007 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. за реєстровим № 2388.


6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків" (01001, м. Київ, вул. Басейна,/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", код ЄДРПОУ 21452812) державне мито у розмірі 340 (триста сорок) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 29.11.2010

http://reyestr.court.gov.ua/Review/12554274

Link to comment
Share on other sites

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2011

№ 11/286

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

позивача: Прессер Р.В. (дов. від 02.08.2010 року б\н);

відповідача: Колянчук А.І. (дов. від 28.12.2010 року, № 02-04\955) ;

Рогачова Ю.В. (дов. від 26.11.2010 року, № 08.7\3577)

третьої особи 1: Яшин С.В. (арбітражний керуючий )

третьої особи 2: Савчинська В.П. (дов. від 23.12.2010 року, № 01-01\2782)

третьої особи 3: Комлик І.С. (дов. від 15.02.2011 року, б\н)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.11.2010

у справі № 11/286 ( .....)

за позовом ТОВ "Харків"

до Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"

третя особа позивача

третя особа відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Пузата хата"

Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

про визнання недійсним договору та зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.2010 року у справі № 11\286 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Харків” (далі - позивач, ТОВ ”Харків”) до Публічного акціонерного товариства ”Укрсоцбанк” (далі відповідач, ПАТ ”Укрсоцбанк”), треті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Пузата хата” (далі третя особа 1, ТОВ ”Пузата хата”), Державне підприємство ”Інформаційний центр” Міністерства юстиції України ( далі - третя особа 2, Держінформюст), третя особа 3: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі третя особа 3, приватний нотаріус ОСОБА_1) про визнання недійсним договору та зобовязанні вчинити дії, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ ”Укрсоцбанк” та Держінформюст звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Так, ПАТ ”Укрсоцбанк” просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. ст. 203, 209, 215, 629 ЦК України та ст. 18 Закону України ”Про іпотеку”.

В свою чергу, Держінформюст в апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду частково, в частині , що стосується зобовязань третьої особи 2 і в цій частині відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних вимог третя особа 2 зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. ст. 18, 21, 84 ГПК України щодо зобовязань третіх осіб.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2010 року апеляційні скарги відповідача та третьої особи 2 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 45 хв. 08.02.2011 року.

01.02.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, де ТОВ ”Харків” просить рішення господарського суду м. Києва залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

07.02.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

08.02.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції зявились представники позивача, відповідача, третьої особи 1 та 2. Третя особа 3 в судове засідання не зявилась, про день, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.

Ухвалою суду від 08.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 15.02.2011 року на 13 год. 00 хв.

15.02.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника третьої особи 3 надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з подачею приватним нотаріусом ОСОБА_1 апеляційної скарги у даній справі.

Також, 15.02.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника третьої особи 1 надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду апеляційних скарг, у звязку з подачею касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.02.1011 року.

15.02.2011 року в судове засідання зявились представники сторін та третіх осіб.

Заслухавши думку представників сторін та третіх осіб, колегія суду ухвалила відмовити в задоволенні заявлених клопотань третьої особи 3 та 1 про відкладення розгляду справи, за відсутності підстав.

Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву на них, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" (кредитор) та ТОВ "Пузата Хата" (позичальник) укладено Договір про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобовязався надавати позичальнику грошові кошти на умовах визначених цим Договором та Додатковими угодами.

Згідно п. 1.3.3. п. 1.3 Договору для забезпечення виконання боржником обовязків за Кредитним договором кредитор укладає з ТОВ "Харків" договір іпотеки нежилого приміщення, що належить майновому поручителю ТОВ "Харків", загальною площею 1011,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літ. А.

В свою чергу, 09.08.2007 року між ТОВ "Харків" (іпотекодавець) та ПАТ "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) укладений Іпотечний договір, який 09.08.2007 року був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі за № 2388 (далі Іпотечний договір). 25.04.2008 року та 25.06.2008 року відповідно, вищевказаним Договором було про внесено зміни та доповнення до Іпотечного договору від 09.08.2007 та Договором про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 09.08.2007 року.

Відповідно до преамбули Іпотечного договору від 09.08.2007 року ТОВ "Харків" є майновим поручителем за виконання всіх зобовязань ТОВ "Пузата хата" (позичальника) згідно договору про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 від 09.08.2007, укладеного між іпотекодержателем та позичальником (далі - Основне зобовязання).

В свою чергу, пунктом .1.1 Іпотечного договору від 09.08.2007 року зазначено, що для забезпечення виконання позичальником всіх зобовязань за основним зобовязанням позивач передав в іпотеку відповідачу нерухоме майно: нежиле приміщення службове-виробниче загальною площею 1011,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літ. "А" (далі предмет іпотеки).

Згідно з пп. 1.1.1. Іпотечного договору від 09.08.2007 року предмет іпотеки належить позивачу на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу нежилих приміщень при викупі, посвідченого 12.06.2002 року державним нотаріусом першої Київської державної нотаріальної контори Барановою Т.І., зареєстрованого в реєстрі за № 2-1201. Право власності на предмет іпотеки зареєстровано Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна" 08.07.2002 року та записано в реєстрову книгу № 3п-101 за реєстровим № 312п.

Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обовязки. Згідно з ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У відповідності з ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду м. Києва від 09.02.2010 у справі № 2/304, (залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2010 року), визнано право власності на самочинно реконструйоване нежиле приміщення службове-виробниче приміщення загальною площею 1 119,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А" без введення його в експлуатацію, та встановлено, що 10.01.2003 року між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест" (далі підрядник) укладено Договір генерального підряду, відповідно до якого підрядник зобовязався виконати комплекс загально-будівельних, монтажних і спеціальних робіт в нежилому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А".

Рішенням у справі № 2\304 також встеновлено, що підрядник протягом лютого-листопада 2003 року виконав вказану роботу, в результаті чого загальна площа нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", збільшилась на 108,7 кв.м, склала 1 119,8 кв.м. та було створено інше приміщення.

В період часу з лютого 2003 по лютий 2010 нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", не було введено в експлуатацію.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи, враховуючи положення ст. ст. 4-5, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, колегія суду приходить до висновку, що рішення господарського суд м. Києва від 09.02.2010 у справі № 2/304 є належним та допустимим засобом доказування, що підтверджує виконання комплексу загально-будівельних, монтажних і спеціальних робіт в нежилому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А" протягом лютого-листопада 2003 року, збільшення на 108,7 кв.м загальної площі нежилого приміщення та створення іншого приміщення в результаті вказаних робіт, невведення в експлуатацію нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", в період часу з лютого 2003 по лютий 2010.

Отже, враховуючи укладення Іпотечного договору від 09.08.2007 після проведення будівельних робіт по реконструкції нежилого приміщення площею 1011,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", колегія суду приходить до висновку про те, що на дату укладення Іпотечного договору змінилась площа зазначеного нежилого приміщення.

З огляду на те, що речі, визначені індивідуальними ознаками, відповідно до ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України, є незамінними, враховуючи, що згідно ч. 1 ст. 332 Цивільного кодексу України внаслідок переробки однієї речі створюється нова річ, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок зміни ознак речі, які її індивідуалізують, та внаслідок її переробки припиняється існування самої речі та зявляється нова річ.

Таким чином, враховуючи проведення будівельних робіт з реконструкції нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", зміну площі цього приміщення та створення нових приміщень, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що на дату укладення Іпотечного договору не існувало введеного в експлуатацію нежилого приміщення площею 1011,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А".

Враховуючи наведене, колегія зазначає, що реєстраційні дані предмета іпотеки, зазначені в Іпотечному договорі від 09.08.2007, не належать нежилому приміщенню, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", що існувало на дату укладення Іпотечного договору від 09.08.2007.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі вищезазначеного, враховуючи, що нерухомого майна з ознаками, притаманними предмету іпотеки, не існувало на дату укладення Іпотечного договору, керуючись ст.ст. 184, 332 Цивільного кодексу України, колегія суду дійшла до висновку про те, що зміст Іпотечного договору від 09.08.2007 суперечить ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір повинен містити, зокрема, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації та/або його реєстраційні дані. Вказані умови відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" є істотними умовами іпотечного договору.

Іпотечний договір (п. 1.1.) містить відомості про площу Предмета іпотеки, яка згідно договору складала 1011,1 кв.м, однак вказаний опис предмета іпотеки виключає його ідентифікацію з нежилим приміщенням, що існувало на дату укладення оскаржуваного договору за вказаною адресою, оскільки під час проведення робіт з реконструкції площа нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", була змінена, створено нові приміщення.

Отже, зі змісту Іпотечного договору від 09.08.2007 вбачається, що в ньому відсутній опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, а саме: дані про дійсну площу та інформацію про введення/не введення в експлуатацію нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А".

Крім того, внаслідок проведення будівельних робіт з реконструкції нежилого приміщення площею 1011,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", реєстраційні дані нежилого приміщення, вказані в Іпотечному договору від 09.08.2007, належать нерухомому майну, якого не існувало на дату укладення Іпотечного договору.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані докази в їх сукупності, колегія суду приходить до висновку, що нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А" з ознаками та реєстраційними даними, зазначеними в Іпотечному договору від 09.08.2007, не існувало на дату його укладення.

Враховуючи, що Іпотечний договір від 09.08.2007 не містить істотних умов, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", колегія суду, приходить до висновку про суперечність змісту оскаржуваного Іпотечного договору п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку".

В свою чергу, пунктом 1.1.2. Іпотечного договору від 09.08.2007 передбачено, що невідємною частиною предмету іпотеки вважаються всі наступні покращення, переобладнання Предмета іпотеки, що будуть проведені за термін обслуговування боргу за Основним зобовязанням.

Відповідно до 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки також може бути обєкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

Враховуючи зазначені норми закону, колегія суду погоджується з судом першої інстанції в тому, що віднесення до предмету іпотеки всіх наступних покращень, переобладнання предмета іпотеки, на які у позивача не виникло право власності на дату укладення спірного правочину та не було підтвердження того, що таке право виникне у майбутньому, не відповідає положенням ч. 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, колегія приходить до висновку про те, що зміст Іпотечного договору від 09.08.2007 не відповідає вимогам ч. 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку".

Вказане положення Іпотечного договору від 09.08.2007, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" свідчить також про відсутність в ньому опису предмета іпотеки та про відсутність в договорі істотної умови, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з істотних умов, він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Згідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити також Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що в Іпотечному договорі від 09.08.2007 року відсутні вищезазначені істотні умови, а його зміст суперечить ч. 1-2 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", колегія суду приходить до висновку про те, що укладення Іпотечного договору відбулось без додержання вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, що відповідно до ст. 215 ЦК України, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» є підставою для визнання Іпотечного договору від 09.08.2007 недійсним.

В свою чергу, доводи ПАТ «Укрсоцбанк» про відсутність підстав для визнання недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007 року у звязку з досягненням згоди його сторонами за всіма істотними умовами договору, добровільним підписанням Іпотечного договору та нотаріальним посвідченням оскаржуваного договору у відповідності до вимог чинного законодавства України не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються наступними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Водночас, як вбачається зі змісту ст. 215 Цивільного кодексу України, дотримання в момент укладення правочину однієї з вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, з одночасним недодержанням іншої з вказаних вимог, не свідчить про вчинення правочину з дотриманням вимог Цивільного кодексу України та актів цивільного законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 209 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, стаття 209 Цивільного кодексу України не містить положень щодо презумпції дійсності та правомірності нотаріально посвідченого договору, а встановлює вимогу щодо нотаріального посвідчення виключно такого договору, який відповідатиме загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що 09.08.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 нотаріально посвідчено Іпотечний договір за реєстровим № 2388, який не відповідав вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України. Таким чином, апеляційний суд на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 17, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" приходить до висновку про обґрунтованість рішення господарського суду м. Києва в частині визнання недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007 року , укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Харків".

При цьому, посилання апелянта (відповідача) на обовязок позивача як Іпотекодавця у відповідності до ст. 10 Закону України «Про іпотеку» своєчасно повідомляти Іпотекодержателя (відповідача) про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором, зокрема про рішення господарського суду м. Києва у справі № 2/304, як на підставу для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним Іпотечного договору, не беруться судом до уваги, оскільки вказані доводи не стосуються предмету спору та в силу ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не є належним доказом.

Відповідно до ст. 1 ГПК України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи всі обставини справи, в тому числі суперечність змісту Іпотечного договору від 09.08.2007 р. вищезазначеним вимогам Цивільного кодексу та актам цивільного законодавства України, керуючись ст. 1 ГПК України, ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про іпотеку», колегія суд приходить до висновку про правомірність та достатність підстав для звернення ТОВ "Харків" до суду з заявленими позовними вимогами.

Згідно ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є однин із способів захисту цивільного права та інтересу. Таким чином, позовна вимога про визнання Іпотечного договору від 09.08.2007 р. недійсним кореспондується із вищевказаною нормою Цивільного кодексу України.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Згідно з ч. 2 ст. 236 ЦК України якщо за недійсним правочином права та обовязки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції від 30.01.2006 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме обмеження речових прав.

Згідно з п. 1.1. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 № 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 за № 364/3657 Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна (далі Єдиний реєстр заборон) це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна, вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна.

Як вбачається з матерів справи, 09.08.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 реєстратором Реєстру заборон було внесено до Реєстру заборон запис за № 5458793 про заборону відчуження Предмета іпотеки наступного змісту: "Підстава обтяження: іпотечний договір, 2388, 09.08.2007 року. Обєкт обтяження: нежиле приміщення, літ. А, нежиле приміщення службово-виробниче загальною площею 1 011,1 кв.м, м. Київ, вул. Басейна, будинок 1/2 / Кловський узвіз, будинок 1/2. Власник: ТОВ "Харків", код: 21452812, м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2-А".

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952 в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України від 11.02.2010 р. № 1878-VI (далі - Закон України № 1952) записи про обтяження нерухомого майна скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у разі визнання недійсним Іпотечного договору, який був підставою для внесення Запису до Єдиного реєстру заборон, запис про обтяження Предмета іпотеки згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягатиме скасуванню.

Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України вказує на те, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав на нерухоме майно, а не до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна. Крім того, апелянт вважає, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, встановленому Законом України № 1952 в редакції від 11.02.2010, здійснюється з 01.01.2012. Таким чином, третя особа -2 зазначає, зобовязання ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України вчиняти дії, не передбачені законом, порушує Конституцію України та ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Нежиле приміщення службове-виробниче загальною площею 1011,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літ. "А" обтяжена на підставі Іпотечного договору від 09.08.2007 шляхом передачі в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк».

З урахуванням того, що відносини, повязані з обтяженням прав на нерухоме майно, відносяться до сфери регулювання Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», судова колегія вважає правомірним його застосування до даних правовідносин.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» цей закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пунктів 3 і 5 розділу I та пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з 01.01.2012. Законом також встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 01.01.2012 року.

Судом встановлено, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» набрав чинності з 16.03.2010 р.

Як вбачається зі змісту ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вказаною нормою визначено правову підставу для скасування записів, а не порядок проведення державної реєстрації.

Оскільки позовні вимоги не стосуються проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, реєстрації обтяжень, колегія приходить до висновку про обґрунтоване застосування судом першої інстанції ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV в редакції від 11.02.2010 та відхиляє доводи третьої особи-2 про незаконне застосування судом вказаних норм.

Правомірність позовної вимоги про скасування в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна запису № 5458793 про заборону відчуження Предмета іпотеки обґрунтовується також тим, що у відповідності до ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі визнання недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007, договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Водночас, крім положень ст. 216 Цивільного кодексу України, ТОВ «Харків» свої вимоги обґрунтовує нормами Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. № 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 р. № 85/5) (далі Положення про Єдиний реєстр заборон), відповідно до п. 1.5 якого реєстраторами Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Реєстр заборон) є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії.

Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених цим Положенням; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також уносять та вилучають до (з) Реєстру заборон відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна.

Згідно п. 1.4 Положення про Єдиний реєстр заборон державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України є також адміністратором Реєстру заборон та має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі заборон. З пунктів 1.4, 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон вбачається, що повноваження Адміністратора державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України здійснює незалежно від повноважень реєстратора Реєстру заборон.

Позовні вимоги про скасування заборони відчуження Предмета іпотеки і вилучення відповідного Запису з Єдиного реєстру заборон кореспондуються зі ст. 16 ЦК, якою передбачено, зокрема, такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як відновлення становища, яке існувало до порушення.

Таким чином, наслідком визнання Іпотечного договору від 09.08.2007 недійсним є скасування заборони відчуження Предмета іпотеки і вилучення відповідного запису з Єдиного реєстру заборон.

Враховуючи вищенаведене, колегія суду приходить до висновку про правомірність задоволення господарським судом м. Києва вказаних позовних вимог.

Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України з огляду на статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, також вважає, що позовні вимоги до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про вилучення відповідного запису з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна не можуть бути заявленими, оскільки порушують норми Господарського процесуального кодексу України.

Колегія зазначає, що згідно ст. 18 ГПК України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі є позивачі і відповідачі.

Статтею 27 Господарського процесуального кодексу України передбачена також участь у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, які можуть вступити у справу або бути залученими до участі у справі на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Основною позовною вимогою, предявленою позивачем до відповідача, є визнання недійсним Іпотечного договору, укладеного 09.08.2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" і ТОВ "Харків", наслідком задоволення якої є скасування запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна про заборону відчуження Предмету іпотеки.

Вимога про вилучення відповідного Запису з Єдиного реєстру заборон є похідною та такою, що підлягає задоволенню у разі визнання судом недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007 року , скасування запису № 5458793 в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна про заборону відчуження Предмету іпотеки. Оскільки вказані вимоги є похідними та такими, що підлягають задоволенню у разі задоволення основної позовної вимоги, то лише у випадку визнання Іпотечного договору від 09.07.2007 року недійсним, рішення суду може вплинути на права та обовязки третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек» від 31.03.2004 № 410 (далі Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек) передбачено, що Державний реєстр іпотек єдина компютерна база даних про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 реєстратором Реєстру іпотек було внесено до Реєстру іпотек запис за № 5458601 про обтяження Предмета іпотеки наступного змісту: "Підстава обтяження: іпотечний договір, 2388, 09.08.2007, Обєкт обтяження: нежиле приміщення, літ. А, нежиле приміщення службове-виробниче загальною площею 1 011,1 кв.м, м. Київ, вул. Басейна, будинок 1/2 /Крутий узвіз, будинок 1/2. Іпотекодержатель: АКБ "УКРСОЦБАНК", код: 000390019, м. Київ, вул. Ковпака, 29. Майновий поручитель: ТОВ "Харків", код: 21452812, м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2-А" (далі Запис за № 5458601).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним, при цьому відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. № 410, запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обовязковим зазначенням порядкового номера запису.

Отже, у разі визнання Іпотечного договору недійсним, який був підставою для внесення Запису за № 5458601 до Державного реєстру іпотек, Запис за № 5458601 згідно з п. 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек підлягатиме скасуванню.

Наслідком визнання Іпотечного договору недійсним є скасування обтяження Предмета іпотеки іпотекою. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Таким чином, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ ”Харків” відповідають способу захисту прав, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції ПАТ ”Укрсоцбанк” та Держінформюст не доведено вимоги апеляційних скарг, отже, вони не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно зясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення у справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2010 року у справі № 11\286 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Харків” до Публічного акціонерного товариства ”Укрсоцбанк”, треті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Пузата хата”, Державне підприємство ”Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та зобовязанні вчинити дії - залишити без змін, а апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства ”Укрсоцбанк” та Державне підприємство ”Інформаційний центр” Міністерства юстиції України без задоволення.

Справу № 11\286 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України

Головуючий суддя

Судді

16.02.11 (відправлено)

http://reyestr.court.gov.ua/Review/13834862

http://reyestr.court.gov.ua/Review/13799919

Link to comment
Share on other sites

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 р. № 11/286

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М.,

суддів: Коваленко С.С., Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

1. Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (відповідач);

2. Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (третя особа-2)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 р. (залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р.)

у справі № 11/286 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків"

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пузата хата" (третя особа-1);

2. Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (третя особа-2);

3. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. (третя особа-3)

про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії

за участю представників:

від позивачаПрессер Р.В.

від відповідачаКолянчук А.І., Рогачова Ю.В.

від третьої особи-1Яшин С.В.

від третьої особи-2Шевченко С.В.

від третьої особи-3ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків" (далі ТОВ"Харків") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі ПАТ "Укрсоцбанк") про:

- визнання недійсним іпотечного договору, який 09.08.2007 р. було укладено між позивачем та відповідачем та 09.08.2007 р. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за реєстровим № 2388, із змінами та доповненнями, внесеними договором від 25.04.2008 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 09.08.2007 р. за реєстровим № 2388 та договором від 25.06.2008 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 09.08.2007 р. за реєстровим №3106;

- скасування запису № 5458793 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про заборону відчуження нежилого приміщення службово-виробничого загальною площею 1011,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 1/2, літера "А", що 09.08.2007 р. був внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. на підставі іпотечного договору від 09.08.2007 р.;

- зобов'язання Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №5458793 про заборону відчуження нежилого приміщення службово-виробничого загальною площею 1011,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 1/2, літера "А";

- скасування запису № 5458601 в Державному реєстрі іпотек про обтяження нежилого приміщення службово-виробничого загальною площею 1011,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", що був внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. до Державного реєстру іпотек на підставі іпотечного договору від 09.08.2007 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що іпотечний договір від 09.08.2007 р. не містить всіх істотних умов, що передбачені ст. 18 Закону України "Про іпотеку", а тому його зміст суперечить вказаній нормі, що відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" є підставою для визнання вказаного іпотечного договору недійсним. Внаслідок визнання недійсним оскаржуваного іпотечного договору позивач просить суд скасувати запис про обтяження вказаних нежилих приміщень та вилучити відповідний запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Крім того, враховуючи, що на підставі іпотечного договору від 09.08.2007 р. до Державного реєстру іпотек був внесений запис про обтяження вказаних нежилих приміщень, позивач просить також суд скасувати вказаний запис у Державному реєстру іпотек.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р. у справі № 11/286 (суддя Смирнова Ю.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011р. (колегія суддів у складі: Андрієнка В.В. головуючого, ВербицькоїО.В., Буравльова С.І.), позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011р., ПАТ"Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказані судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "Харків" повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що вказані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Також, не погоджуючись частково з рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011р., Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (далі - ДП "Інформаційний центр" МЮУ) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати частково вказані рішення та постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині, що стосується ДП "Інформаційний центр" МЮУ. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові акти прийняті з неправильним застосуванням і порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 21.03.2011 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Воліка І.М., Коваленко С.С. прийнято касаційні скарги ПАТ "Укрсоцбанк" та ДП "Інформаційний центр" МЮУ до касаційного провадження та призначено розгляд скарг у судовому засіданні на 05.04.2011р. о 10 год. 15 хв.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 01.04.2011 р. № 03.07-05/240 для розгляду справи № 11/286 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Демидова А.М., судді Коваленко С.С., Шевчук С.Р.

28.03.2011 р. до Вищого господарського суду України надійшов відзив ТОВ "Харків" на касаційні скарги, у якому позивач просить суд рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011р. залишити без змін, а касаційні скарги без задоволення.

05.04.2011 р. до Вищого господарського суду України надійшло клопотання ПАТ "Укрсоцбанк" про відкладення розгляду справи за касаційною скаргою відповідача для надання можливості стороні ознайомитись з матеріалами справи.

Розглянувши вказане клопотання ПАТ "Укрсоцбанк", вислухавши представників учасників судового процесу, враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином повідомлені про розгляд касаційних скарг, а отже мали можливість своєчасно ознайомитися з матеріалами справи, колегія суддів касаційної інстанції дійшла до висновку, що заявлене клопотання підлягає відхиленню.

Вислухавши представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга ДП "Інформаційний центр" МЮУ підлягає задоволенню, а касаційна скарга ПАТ "Укрсоцбанк" частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, з метою забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Пузата Хата" (далі ТОВ "Пузата хата") обов'язків за договором про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 від 09.08.2007 р., укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" (Кредитор) "Укрсоцбанк"), та ТОВ "Пузата Хата" (Позичальник), 09.08.2007 р. між ТОВ "Харків" (Іпотекодавець) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Іпотекодержатель) укладено іпотечний договір (далі Іпотечний договір), який 09.08.2007 р. був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. та зареєстрований в реєстрі за № 2388.

До Іпотечного договору були внесені зміни договором від 25.04.2008 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 09.08.2007 р. та договором від 25.06.2008 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 09.08.2007 р.

Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору для забезпечення виконання Позичальником всіх зобов'язань за основним зобов'язанням позивач передав в іпотеку відповідачу нерухоме майно: нежиле приміщення - службово-виробниче загальною площею 1011,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А" (далі предмет іпотеки).

09.08.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. реєстратором Реєстру заборон було внесено до Реєстру заборон запис за №5458793 про заборону відчуження предмета іпотеки.

Також, 09.08.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. реєстратором Реєстру іпотек було внесено до Реєстру іпотек запис за №5458601 про обтяження предмета іпотеки.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначених цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір повинен містити, зокрема, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації та/або його реєстраційні дані. Вказані умови відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" є істотними умовами іпотечного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з істотних умов, він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованих висновків про те, що на дату укладення Іпотечного договору була виключена можливість ідентифікації предмета іпотеки.

За таких обставин, обґрунтованими є висновки господарських судів про те, що Іпотечний договір не містить істотної умови опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", а отже суперечить приписам вказаної правової норми.

Враховуючи обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди на підставі ст. 215 ЦК України та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" дійшли до правомірних висновків про задоволення позовних вимог у частині визнання недійсним Іпотечного договору.

Щодо решти позовних вимог колегія суддів касаційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі позивачами та відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено вимогу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Частиною другою статті 84 ГПК України визначено, що при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються, зокрема, найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії.

Згідно з ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов'язки щодо однієї зі сторін.

Із вказаних правових норм вбачається, що не є можливим покладення на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-яких матеріально-правових обов'язків, а також установлення чи захист їхніх прав. Тобто є неможливим винесення рішення суду про права чи обов'язки цих третіх осіб.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувані судові рішення у частині позовних вимог, що стосуються покладення на третіх осіб обов'язків виконати відповідні дії, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України задовольнити повністю.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 р. та рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р. у справі № 11/286 скасувати частково в частині:

- скасування запису № 5458793 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про заборону відчуження нежилого приміщення службово-виробничого загальною площею 1 011,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна, будинок 1/2, Кловський узвіз, будинок 1/2, літера "А", що 09.08.2007 р. був внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі Іпотечного договору, який 09.08.2007 р. було укладено між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків" та 09.08.2007 р. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за реєстровим № 2388;

- зобов'язання Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №5458793 про заборону відчуження нежилого приміщення службово-виробничого загальною площею 1 011,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна, будинок 1/2, Кловський узвіз, будинок 1/2 літера "А", що 09.08.2007 р. був внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі іпотечного договору, який 09.08.2007 було укладено між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків" та 09.08.2007 р. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за реєстровим № 2388;

- скасування запису № 5458601 в Державному реєстрі іпотек про обтяження нежилого приміщення службово-виробничого загальною площею 1 011,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна, будинок 1/2, Кловський узвіз, будинок 1/2, літера "А", що 09.08.2007 р. був внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. до Державного реєстру іпотек на підставі Іпотечного договору, який 09.08.2007 р. було укладено між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків" та 09.08.2007 р. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за реєстровим № 2388.

У цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 р. та рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р. у справі № 11/286 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.С. Коваленко

С.Р. Шевчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/14881699

Link to comment
Share on other sites

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 червня 2011 р. № 11/286

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Плюшка І.А.

суддів:

Владимиренко С.В.

Козир Т.П.

Малетича М.М.

Мирошниченка С.В.

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 05.04.2011

у справі №11/286

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків"

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

треті особиТовариство з обмеженою відповідальністю "Пузата хата",

Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України,

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

про визнання недійсним договору та зобовязання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2010 у справі №11/286, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2011 у справі №11/286 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задоволено частково, касаційну скаргу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України задоволено повністю. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2010 скасовано в частині: скасування запису №5458793 в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна про заборону відчуження нежилого приміщення службово-виробничого загальною площею 1 011,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна, будинок 1/2, Кловський узвіз, будинок 1/2, літера "А", що 09.08.2007 був внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна на підставі іпотечного договору укладеного 09.08.2007 Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків" та посвідченого 09.08.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим № 2388 (далі нежиле приміщення); зобовязання Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис №5458793 про заборону відчуження нежилого приміщення; скасування запису №5458601 в Державному реєстрі іпотек про обтяження нежилого приміщення; у цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2010 у справі № 11/286 залишено без змін.

Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.04.2011 у справі №11/286.

Заявник у заяві від 04.05.2011 №08.7-03/82 (вх. №03.14.04-11/1071/2011) просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 у справі №11/286 і направити справу на новий розгляд до Вищого господарського суду України. Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах. При цьому, заявник посилаючись на постанови Вищого господарського суду України від 23.02.2011 у справі №07/135-10(38/193-09), від 09.12.2009 у справі №38/193-09, вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини третьої статті 18 Закону України "Про іпотеку", статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 05.04.2011 у справі №11/286, про перегляд якої просить заявник, та доданої до заяви постанови Вищого господарського суду України від 23.02.2011 у справі №07/135-10(38/193-09), вбачається, що судами касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права (положень частини третьої статті 18 Закону України "Про іпотеку", статей 203, 215 ЦК України) з огляду на таке.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу (стаття 215 ЦК України).

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір повинен містити опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При цьому, зазначені умови, виходячи з частини першої статті 18 Закону України "Про іпотеку", є істотними для договору іпотеки.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України ”Про іпотеку” у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з істотних умов, він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Приймаючи постанову від 05.04.2011 у справі №11/286, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин про те, що на дату укладення спірного іпотечного договору була відсутня можливість ідентифікації предмета іпотеки, а отже іпотечний договір не містить істотної умови опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, в звязку з чим суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання спірного іпотечного договору недійсним на підставі приписів частини другої статті 18 Закону України "Про іпотеку" та статті 215 ЦК України.

Водночас, приймаючи постанову від 23.02.2011 у справі №07/135 10(38/193 09), на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції стосовно відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним спірного договору іпотеки з підстав невідповідності його вимогам статті 18 Закону України "Про іпотеку", виходячи з того, що спірний договір іпотеки містить опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації.

Тобто неоднакові правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи .

Щодо посилання заявника на постанову Вищого господарського суду України від 09.12.2009 у справі №38/193-09, то слід зазначити таке.

Вказаною постановою касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Донгорбанк" задоволено, скасовано рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2009 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2009 у справі № 38/193-09, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому в порядку, передбаченому розділом ХІІ2 ГПК України, на відповідну постанову не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті11116 цього Кодексу.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" у допуску справи №11/286 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя І.Плюшко

Судді С.Владимиренко

Т.Козир

М.Малетич

С.Мирошниченко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/17687623

Link to comment
Share on other sites

Ну что тут скажешь - высший пилотаж юристов и судей.

Вот решение, которое можно назвать отправной точкой.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/304 09.02.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків»

до Закритого акціонерного товариства «ЮРИДИЧНИЙ

КОНСАЛТИНГОВИЙ ЦЕНТР»;

Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної

інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти

нерухомого майна

про розірвання договору, визнання права власності та

зобов’язання вчинити дії

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Прилепа Р.А.

Від 1-го відповідача Дранчук І.Я.

Від 2-го відповідача не з’явився

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про: розірвання Договору №12/07 про спільне інвестування від «12»липня 2006 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем-1; визнання права власності на самочинно реконструйоване нежиле приміщення –службове-виробниче, загальною площею 1119, 8 (одна тисяча сто дев’ятнадцять цілих вісім десятих) кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А за Позивачем; зобов’язання Відповідача-2 скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно –нежиле приміщення, загальною площею 1 011, 1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А, скасувати запис в реєстровій книзі №3п-101 за реєстровим номером 312-П та закрити реєстраційну справу об’єкту; зобов’язати Відповідача-2 зареєструвати право власності на самочинно реконструйоване нерухоме майно - нежиле приміщення –службово-виробниче, загальною площею 1119, 8 (одна тисяча сто дев’ятнадцять цілих вісім десятих) кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А за Позивачем та завести нову реєстраційну справу.

У

хвалою суду від 3 листопада 2009 року відкрито провадження з розгляду справи та призначено судове засідання на 17 листопада 2009 року.

В судовому засіданні 17 листопада 2009 року Представником Позивача Прилепою Р. А. було заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Судом було оголошено перерву та призначено судове засідання на 19 листопада 2009 року.

Ухвалою суду від 19 листопада 2009 року призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Після отримання висновку експерта, ухвалою суду від 26 січня 2010 року призначено судове засідання на 02 лютого 2010 року.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно: нежиле приміщення –службове виробниче, загальною площею 1011, 1 (одна тисяча одинадцять цілих і одна десята) кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А, на підставі

Договору купівлі-продажу нежилих приміщень при викупі від «12»червня 2002 року, та зареєстрованого в реєстрі за №2-12-01. Право власності на згадане вище нежитлове приміщення зареєстроване Відповідачем-2 08 липня 2002 року та записано в реєстрову книгу №3п-101 за реєстровим №312п.

10 січня 2003 року між Позивачем (Замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ»(Генпідрядник) було укладено Договір генерального підряду б/н. Відповідно до умов Договору Генпідрядник зобов’язався виконати комплекс загально будівельних, монтажних і спеціальних робіт на Об’єкті (нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2 літера А) в повному обсязі і передати його Замовнику готовим у встановлений строк, а Замовник (Позивач) зобов’язується прийняти будівельно-монтажні роботи належної якості і оплатити їх за умовами Договору.

За результатами проведених Генпідрядником робіт у період з лютого по листопад 2003 року, між ним та Позивачем було складено Акти приймання виконаних підрядних робіт.

В результаті проведених робіт змінилися характеристики об’єкту нерухомості, а загальна площа нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2 літера А, збільшилася на 108, 7 кв.м. та складає 1119,80 кв.м. Позивач вказав, що доказом цього зокрема є акт приймання-передачі приміщень б/н від 01 грудня 2003 року.

Загальна вартість робіт проведених за договором генерального підряду б/н від 10 січня 2003 року склала 2058002,03 грн. (два мільйони п’ятдесят вісім тисяч дві гривні 03 коп.). Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі і оплатив вищезазначені роботи в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні у матеріалах справи.

В результаті проведеної Відповідачем-2 поточної інвентаризації було встановлено, що станом на 04 серпня 2009 року загальна площа нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2 , літера А складає 1119,80 (одна тисяча сто дев’ятнадцять цілих вісім десятих) кв.м.

Згідно винесеної судом ухвали, була проведена судова будівельно-технічна експертиза. Проведення експертизи доручено Київському науково –дослідному інституту судових експертиз На вирішення експерта були поставлені наступні запитання:

1) чи виконувалась реконструкція нежилого, службово-виробничого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А?

2) якщо виконувалась реконструкція, то в який проміжок часу?

3) чи завершено будівництво (реконструкція) нежилого, службово-виробничого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А?

4) чи змінилась загальна площа нежилого приміщення в результаті проведення його реконструкції, і якщо змінилась, то яким чином?

5) які нежитлові приміщення створені (побудовані) внаслідок реконструкції, нежилого, службово-виробничого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А?

6) чи можливо використовувати за призначенням нежиле, службово-виробниче приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А під час їх реконструкції?

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням висновку експерта, пояснень сторін, та інших доказів наявних у матеріалах справи судом встановлено наступне.

Для вирішення питання щодо того, чи виконувалась реконструкція досліджуваних нежилих приміщень, було порівняно документи технічних інвентаризацій цих приміщень станом на 04.01.2005 року та 04.08.2009 року, а також акти приймання виконаних робіт, складені за формою КБ-2в на загальну суму 2058002,03 грн.

При цьому встановлено наступне: 1) згідно наданої до дослідження експерта виконавчої документації вбачається за можливе стверджувати, що приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А, згідно договору підряду б/н від 10 січня 2003 року виконувалися будівельні роботи, замовником яких був Позивач, підрядником –ТОВ «Гефест»;

2) порівнянням даних акту технічного стану нерухомості №532 від 14 листопада 2001 року та даних технічної інвентаризації досліджуваних приміщень станом на 04.08.2009 року встановлено, що за цей період змінилися техніко-економічні показники приміщень, а саме їх кількісний склад та загальна площа приміщень;

3) перелічені у актах КБ-2 роботи відносяться до тих робіт, що виконуються під час проведення капітальних ремонтів (заміна електротехнічних та санітарно-технічних мереж, оздоблювальних покриттів, тощо) та реконструкцій (розбирання та облаштування перегородок, стін, сходів, перекриттів підвісних стель), що відповідає вимогам нормативно-технічної літератури, п. 4.4. КДП-204/12 Україна 193-91 «При проведенні реконструкції будівель мусять одночасно виконуватися необхідні роботи по ремонту».

Враховуючи викладене, можливо стверджувати, що у нежилих, приміщеннях, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А виконувались будівельні роботи по реконструкції. Роботи виконувались без дозволу на їх проведення та належно затвердженого проекту.

Згідно даних акту технічного стану нерухомості № 532 від 14 листопада 2001 року приміщення були такими, що не відповідають стану на сьогоднішній день, а згідно даних технічної інвентаризації на 04.08.2009 досліджувані приміщення були вже реконструйовані. Договір підряду на виконання будівельних робіт у досліджуваних приміщеннях, замовником яких було ТОВ «Харків», підрядником –ТОВ «Гефест», укладено 10 січня 2003 року. Акт приймання –передачі завершених реконструкцією приміщень датований 01 серпня 2006 року. У п. 4 вказаного акту зазначено, що будівельні роботи проводилися в період з лютого 2003 року по листопад 2003 року.

Акти приймання виконаних робіт датовані березнем-червнем 2005 року.

А тому можливо стверджувати, що будівельні роботи по реконструкції нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А проводились в період з лютого 2003 року по листопад 2003 року.

Як вбачається з висновку експерта, будівельні роботи по реконструкції нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А завершені, але акт про приймання приміщень до експлуатації, після проведення в них робіт по реконструкції

Позивачем надано не було та він відсутній в матеріалах справи.

Внаслідок реконструкції відбулися зміни площ приміщень будівлі по літ «А»( підвал, перший поверх, антресоль, другий поверх) наступним чином:

Площа приміщень згідно акту технічного стану нерухомості № 532 від 14 листопада 2001 року - 1011, 1 кв.м.; Площа приміщень згідно паспорта БТІ від 04.08.2009 р - 1119, 8 кв.м.. Таким чином загальна площа нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А після проведення в них робіт по реконструкції збільшилася на 108,7 кв.м.

Згідно роз’яснень Державного комітету з будівництва та архітектури України, викладених в листі від 30.04.2003 року №7/7-401 постанова будівлі на капітальний ремонт (в даному випадку на реконструкцію із одночасним виконанням робіт по капітальному ремонту) передбачає виведення на час проведення ремонту будівлі з експлуатації.

Також про виведення з експлуатації будівлі на час проведення її реконструкції передбачається і

іншими нормативно-правовими актами відповідно до прийнятого проектного рішення, зокрема:

1) ДБН А.3.1-5-96 «Організація будівельного виробництва».

2) СНиП III-4-80* «Правила производства и приемки работ. Техника безопасности в строительстве».

Тому, використовувати за призначенням нежилі, службово-виробничні приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А під час їх реконструкції було неможливо. На момент розгляду справи, після проведення в приміщеннях робіт по їх реконструкції, нежитлові приміщення розташовані за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А, в експлуатацію в установленому законом порядку введені не були.

Суд, враховуючи наведене вище, прийшов до висновків, що у нежилих приміщеннях, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А виконувались будівельні роботи по реконструкції в період з лютого 2003 року по листопад 2003 року, внаслідок яких було творено інші приміщення, перелік яких із зазначенням площ наведено у висновку експерта та документах технічної інвентаризацій приміщень станом на 04.08.2009 року

Будівельні роботи по реконструкції нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А, фактично є завершені, проте приміщення не введені в експлуатацію в порядку передбаченому законом.

Оскільки об’єкт нерухомості в якому, в результаті проведення будівельних робіт збільшилася його загальна площа, належить Позивачу на праві приватної власності, а отже тому реєстрація прав на нього за Позивачем - жодним чином не порушує права третіх осіб.

Судом також встановлено, що 12 липня 2006 року між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено Договір №12/07 про спільне інвестування.

Відповідно до умов Договору про спільне інвестування, його предметом є участь його Сторін у спільному інвестиційному проекті, з подальшим отриманням Відповідачем відповідної частки в

Об’єкті інвестування, який належить Позивачу на праві приватної власності, на умовах і в порядку, визначених цим договором.

За умови виконання Відповідачем-1 узятих на себе за Договором №12/07 про спільне інвестування зобов'язань по внесенню грошових коштів у розмірі 2000000,00 (два мільйони) гривень останній має отримати у власність частку в розмірі 20% (двадцяти відсотків) загальної площі нерухомого майна: нежилого приміщення –службове виробниче, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А, яка визначатиметься за результатами інвентаризації, проведеної бюро технічної інвентаризації.

Однак, як встановлено судом, Відповідач-1 свої зобов’язання за Договором №12/07 про спільне інвестування не виконав, та не вніс інвестиції на реалізацію інвестиційного проекту. Це свідчить про істотне порушення останнім його умов. На претензію Позивача з пропозицією розірвати Договір та надати гарантійний лист відповіді не надав. На думку Позивача, такі дії Відповідача свідчать про невизнання ним права власності Позивача на 100 % належного йому та реконструйованого за власні кошти нерухомого майна - нежилого приміщення , загальною площею 1119,8 кв. м за адресою : м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2 літ «А». Існування ж Договору № 12/07 про спільне інвестування ставить під сумнів, та передбачає можливість в подальшому оспорювання права власності Відповідача-1 на вищезазначений об’єкт нерухомого майна..

Представник Відповідача-1 заявив про невизнання ним права власності за Позивачем на 100% (сто відсотків) реконструйованого за власні кошти нежилого приміщення –службове-виробниче приміщення, загальною площею 1119, 8 (одна тисяча сто дев’ятнадцять цілих вісім десятих) кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А та ставив під сумнів проведення Позивачем робіт по реконструкції.

Судом також встановлено, що з метою реєстрації права власності на нерухоме майно Позивач звертався до Відповідача-2 з проханням зареєструвати за ним право власності на нежиле приміщення –службове-виробниче приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А, як на об’єкт самочинного будівництва, однак уповноважений представник Відповідач-2 в усній формі відмовив у здійсненні реєстрації права власності. Відмова була мотивована відсутністю правовстановлюючого документа на підставі якого здійснюється реєстрація. Представник Відповідача-2 факт звернення Позивача до Відповідача-2 підтвердив, проте про причини такої відмови не зазначив.

Вислухавши пояснення сторін та проаналізувавши їх в сукупності із матеріалами справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача необхідно задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2.6 Договору про спільне інвестування, укладеного між Позивачем та Відповідачем-1 передбачено, що договір може бути достроково розірваний будь-якою зі Сторін у судовому порядку на підставах, встановлених чинним законодавством.

Статтею 651 Цивільного кодексу України ( частина 2) передбачено, що Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Частиною п. 1 ст. 376 Цивільного кодексу встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про планування і забудову території», забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво).

Правилами забудови м. Києва, затвердженими рішенням Київської Міської Ради від 27 січня 2005 року N 11/2587, передбачено, що реконструкція, це перебудова існуючих об'єктів і споруд (будов) цивільного або виробничого призначення з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, надання послуг, збільшення виробництва продукції та підвищення її якості та ін., пов'язана зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій та їх елементів, зміною основних техніко-економічних показників.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державні реєстрації. В прикінцевих положеннях Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»зазначено, що реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. (п. 5. Розділу V «Прикінцеві положення»вказаного закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 182 ЦК України відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації можуть бути оскарженні до суду.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Щодо вимог позивача в частині зобов’язання Відповідача-2 скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно –нежиле приміщення, загальною площею 1 011, 1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А, скасувати запис в реєстровій книзі №3п-101 за реєстровим номером 312-П? закрити реєстраційну справу об’єкту, а також в частині зобов’язання Відповідача-2 завести нову реєстраційну справу, то суд визнає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,–

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Розірвати Договір №12/07 про спільне інвестування від «12»липня 2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харків»(код ЄДРПОУ 21452812) та Закритим акціонерним товариством «ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТИНГОВИЙ ЦЕНТР»(код ЄДРПОУ 30437482).

Визнати право власності на самочинно реконструйоване нежиле приміщення –службове-виробниче приміщення, загальною площею 1119, 8 (одна тисяча сто дев’ятнадцять цілих вісім десятих) кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А за Товариством з обмеженою відповідальністю «Харків»(код ЄДРПОУ 21452812) без введення його в експлуатацію.

Зобов’язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»зареєструвати право власності на нежиле приміщення –службове-виробниче приміщення, загальною площею 1119, 8 (одна тисяча сто дев’ятнадцять цілих вісім десятих) кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А за Товариством з обмеженою відповідальністю «Харків»(код ЄДРПОУ 21452812).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяІ.О.Домнічева

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...