Решения 3-х инстанций о недействительности договора ипотеки с Кредитпромбанком

[у.zaporozhskiy]

Справа № 2-275/11

Провадження № 2/1910/3/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2012 р.

Лановецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Сарновського В. Я. ,

при секретарі Колесніку С.В.,

з участю позивача ОСОБА_1, яка є законним представником позивача ОСОБА_2, прокурора Сипня В.М., який діє в інтересах малолітнього позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третіх осіб по справі: приватного нотаріуса ОСОБА_4 та представника органу опіки та піклування ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ланівці справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» та ОСОБА_6, з участю третіх осіб: приватного нотаріуса ОСОБА_4, органу опіки та піклування -Лановецької районної державної адміністрації, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, про визнання іпотечного та кредитного договору недійсним

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, яка також діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2, звернулася до суду із позовом про визнання недійсними іпотечного договору №13/09/І01/08-С та кредитного договору №06/09/08-С на суму 175000 гривень, укладених 30 січня 2008 року між її чоловіком ОСОБА_6 і ВАТ «Кредитпромбанк», мотивуючи тим, що вони укладені з порушенням вимог закону.

В судовому засіданні позивач позов підтримала і пояснила, що кредитний договір між ОСОБА_6 та ВАТ «Кредитпромбанк»був укладений на суму 175000 гривень, а тому він виходить за межі дрібного побутового договору і на укладення даного договору вона мала дати письмову згоду. Однак, вказаний договір був укладений без її відома, що суперечить ст. 65 СК України. Так, для проведення реструктуризації кредитної заборгованості банк вимагав копії її паспорта, як дружини позичальника, а також ідентифікаційного коду, свідоцтва про укладення шлюбу, заяву-згоду на зміну умов кредитування, однак при укладенні самого кредитного договору банк даних документів не зажадав. Крім того, її чоловік повертає кредит із коштів, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності, так як у нього не було власних коштів на рахунках у банках чи якоїсь спадщини. Іпотечний договір, який був укладений в забезпечення вищевказаних кредитних зобов'язань, укладений без дозволу органів опіки та піклування, з порушенням прав неповнолітніх та малолітніх дітей, які проживали та були зареєстровані в житловому будинку на момент укладення договору іпотеки. Таким чином, вказаним договором порушено їх право на користування цим житлом, визначені ст. 177 Сімейного кодексу України та ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства».

Прокурор, який вступив у справу на стороні малолітнього позивача ОСОБА_2, в судовому засіданні позов підтримав і просив його задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в попередньому судовому засіданні позов визнав повністю і пояснив, що він дійсно уклав із ВАТ «Кредитпромбанк»кредитний договір на суму 175000 гривень без відома дружини. Із вказаних коштів він близько 38 тис.грн. використав на погашення власних боргів, 100 тис.грн. позичив ОСОБА_9, а решту витратив для власних потреб. Згоду дружини при укладенні кредитного договору банк від нього не вимагав і вона про цей договір нічого не знала. В забезпечення кредитного договору він передав в іпотеку належний йому житловий будинок, в якому на той час проживали його неповнолітні син та племінниця. Для укладення цього договору він надав нотаріусу довідку міської ради про склад сім'ї, в якій було вказано, що в будинку зареєстровані та проживають лише він і його сестра, ОСОБА_8 Про неповнолітніх дітей він нотаріусу не повідомляв, хоча в даному будинку були зареєстровані та фактично проживали його син та племінниця. Після отримання кредиту він деякий час працював, але потім втратив роботу і не зміг сплачувати кредит. Банк письмово повідомив про виникнення заборгованості та вимагав її погасити і тоді дружина дізналась про укладені ним договори. Також, відповідач заявив клопотання про проведення судового засідання і розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача ПАТ «Кредитпромбанк»ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що ПАТ «Кредитпромбанк»є правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк». Також, представник відповідача позов не визнав, мотивуючи тим, що згода дружини на укладення кредитного договору не потрібна, оскільки кредит видавався на поточні потреби позичальника і не створює жодних обов'язків для неї. Укладений договір іпотеки є лише способом забезпечення зобов'язання і на його підставі майно не відчужувалось, а тому права неповнолітніх не порушувались. Крім того, для укладення договору було надано відповідні документи про відсутність прав неповнолітніх на предмет іпотеки.

ОСОБА_5, представник органу опіки та піклування -Лановецької районної державної адміністрації, як третьої особи по справі, в судовому засіданні пояснила, що орган опіки не давав згоди на передачу в іпотеку житлового будинку в АДРЕСА_1. Враховуючи, що на момент укладення договору іпотеки та на даний час право проживання в цьому будинку мають неповнолітні діти, то вказаний договір є недійсним.

Треті особи по справі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 подали до суду заяви, в яких просили позов задовольнити повністю та провести судове засідання і розгляд справи у їх відсутності. Також, вони підтвердили, що на час укладення іпотечного договору в житловому будинку в АДРЕСА_1 проживали і були зареєстровані малолітній ОСОБА_2 та неповнолітня на той час ОСОБА_7

Третя особа по справі -приватний нотаріус ОСОБА_4 в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити повністю за його безпідставністю. Також, нотаріус пояснила, що перед посвідченням договору іпотеки особисто роз'яснила відповідачу ОСОБА_6 положення чинного сімейного законодавства та належним чином перевірила відсутність прав неповнолітніх на предмет іпотеки. А саме, ОСОБА_6 було надано довідку про склад сім'ї та будинкову книгу, згідно яких у житловому будинку по АДРЕСА_1, були зареєстровані лише ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ОСОБА_6 є батьком малолітнього ОСОБА_2 і лише він, а не будь-хто інший, має нести відповідальність за забезпечення прав своєї дитини. З наданих ОСОБА_6 документів, які були оформлені належним чином, не вбачалось жодних перешкод для посвідчення договору, який по формі і змісту повністю відповідає вимогам закону.

Заслухавши пояснення сторін і третіх осіб та їх представників, покази свідків, дослідивши докази по справі, суд з'ясував наступні обставини.

ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 19 листопада 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Лановецького районного управління юстиції 19 листопада 2005 року.

30 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» (далі за текстом -Банк), і ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №06/09/08-С, згідно якого Банк надав ОСОБА_6 кредит на споживчі цілі у розмірі 175000 гривень строком до 27 січня 2023 року під 13,4% річних.

Для укладення даного договору Львівській філії ВАТ «Кредитпромбанк»разом з документами, які необхідні для розгляду питання про надання кредиту, було надано заяву ОСОБА_1 від 23 січня 2008 року про згоду на отримання її чоловіком ОСОБА_6 зазначеного кредиту. Однак, згідно висновків судово-почеркознавчої експертизи №1129 від 7 березня 2012 року підпис на цій заяві виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком і ОСОБА_10 30 січня 2008 року було укладено іпотечний договір №13/09/І01/08-С, який в той же день посвідчено приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №199.

Предметом іпотеки за договором №13/09/І01/08-С є житловий будинок, загальною площею 70,40 кв. м, житловою площею 50,90 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_10 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (бланк -ВАС №912850), виданого завідуючою Лановецької державної нотаріальної контори ОСОБА_11 22 лютого 2003 року по реєстру за №387, зареєстрованого Лановецьким районним бюро технічної інвентаризації 24 лютого 2003 року.

При посвідченні вказаного іпотечного договору 30 січня 2008 року приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 накладено заборону відчуження житлового будинку, загальною площею 70,40 кв. м, житловою площею 50,90 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яку зареєстровано в реєстрі заборон за номером 200/8. Крім того, приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 до Державного реєстру іпотек на підставі Іпотечного договору№13/09/І01/08-С внесено запис реєстраційний номер 6493390 про обтяження зазначеного житлового будинку.

На момент укладення договору іпотеки, тобто станом на 30 січня 2008 року, в даному житловому будинку були зареєстровані та проживали малолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітня ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою Лановецького РВ УМВСУ від 27 квітня 2012 року №1006, показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, а також записами в оглянутій в судовому засіданні будинковій книзі прописки громадян, що мешкають в цьому будинку, та поясненнями сторін і третіх осіб ОСОБА_8 і ОСОБА_7

Відповідно до положень ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наведених положень закону слідує, що кредитний договір не є угодою щодо розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.

Також, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 під час шлюбу з ОСОБА_1 отримав кредит на суму 175000 гривень без її згоди та використав його не в інтересах сім'ї, а тому немає підстав стверджувати, що даний договір створив будь-які обов'язки для ОСОБА_1

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов у частині визнання кредитного договору недійсним з вказаних позивачем підстав задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.3 ст. 17 та ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»встановлено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Згідно положень ст.71 Цивільного кодексу України опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування відмовитися від майнових прав підопічного; видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири. Вказана норма відповідає змісту ст. 177 Сімейного кодексу України, якою крім зазначеного встановлено також, що дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В пункті 44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 зазначено, що згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства»батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

В судовому засіданні встановлено, що іпотечний договір №13/09/І01/08-С було укладено без дозволу органів опіки та піклування.

Суд вважає безпідставним твердження представника Банку про те, що на підставі договору іпотеки майно не відчужується і права дітей порушені не були, оскільки в судовому засіданні встановлено, що 6 липня 2011 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу на підставі іпотечного договору №13/09/І01/08-С вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №666, про звернення стягнення на житловий будинок в АДРЕСА_1, для задоволення вимог ПАТ «Кредитпромбанк»в сумі 216147,84 гривень.

Враховуючи наведений факт та беручи до уваги, що сума споживчого кредиту, який забезпечено іпотекою, було використано відповідачем ОСОБА_6 не в інтересах сім'ї та неповнолітніх, суд прийшов до висновку, що вказаний договір суперечив правам та інтересам дітей, які проживали житловому будинку на момент передачі його в іпотеку, та в подальшому він може суттєво вплинути на майнові права малолітнього ОСОБА_2, який проживає там і на даний час.

Частиною першою ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд вважає безпідставними доводи приватного нотаріуса ОСОБА_4 про дійсність іпотечного договору у зв'язку з наступним.

В судовому засіданні дійсно встановлено, що при посвідченні вказаного договору нотаріусом не було допущено порушень вимог чинного законодавства, в тому числі Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5, оскільки відповідачем ОСОБА_6 було надано довідку виконавчого комітету Лановецької міської ради від 23 січня 2008 року №512, згідно якої в АДРЕСА_1, були зареєстровані лише ОСОБА_6 та ОСОБА_8, а неповнолітні особи вказані не були. Тому в нотаріуса не було підстав вимагати згоди органу опіки та піклування на укладення іпотечного договору.

Однак, під час розгляду даної справи в судовому засіданні встановлено, що наведені у довідці №512 відомості не відповідають дійсності і на момент посвідчення договору в житловому будинку в АДРЕСА_1, фактично також проживали і були зареєстровані двоє дітей, а тому згода органу опіки на його укладення є обов'язковою.

Аналізуючи наведені обставини справи, суд прийшов до висновку, що визначені законом права дитини підлягають захисту у всіх випадках та незалежно від того, хто саме їх порушив, у тому числі і у випадку порушення цих прав особою, яка зобов'язана забезпечувати їх реалізацію, тобто батьком дитини.

Оскільки при укладенні іпотечного договору між відповідачами, ОСОБА_6 не отримав згоди органу опіки та піклування, яка визначена законом обов'язковою в даному конкретному випадку, і цей договір суперечив правам та інтересам малолітнього і неповнолітньої, які проживали в переданому в іпотеку житловому будинку, то в даному випадку є законні підстави для визнання іпотечного договору недійсним.

У відповідності до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Відповідно до п. 1.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 N 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 N 85/5), та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.99 за N 364/3657 (далі - Положення про Єдиний реєстр заборон) єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - реєстр заборон) - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна, вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2008 року приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 за номером 200/8 було зареєстровано в реєстрі заборону відчуження зазначеного в іпотечному договорі житлового будинку, який належить ОСОБА_6

Тобто, підставою для внесення запису до Єдиного реєстру заборон був Іпотечний договір від 30 січня 2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи про обтяження нерухомого майна скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Таким чином, наслідком визнання Іпотечного договору недійсним є скасування заборони відчуження предмета іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек" від 31.03.2004 N 410 (далі - Тимчасовий порядок) визначено, що Державний реєстр іпотек (далі - Реєстр іпотек) - єдина комп'ютерна база даних про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

30 січня 2008 року приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі Іпотечного договору№13/09/І01/08-С, укладеного 30 січня 2008 року було внесено до Реєстру іпотек запис реєстраційний номер 6493390 в Державному реєстрі іпотек про обтяження житлового будинку, загальною площею 70,40 кв. м, житловою площею 50,90 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ст. 17 Закону України "Про іпотеку" відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 25 Тимчасового порядку запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.

Таким чином, у разі визнання недійсним іпотечного договору, який був підставою для внесення до Реєстру іпотек запису N 6493390 про обтяження Предмета іпотеки, цей запис скасовується.

Наслідком визнання Іпотечного договору недійсним є скасування обтяження предмета іпотеки іпотекою.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як відновлення становища, яке існувало до порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування обтяження Предмета іпотеки іпотекою відповідають способу захисту прав, передбачених законом, та підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 16, 32, 71, 203, 214, 216, 207, 218, 1054 ЦК України, ст.ст. 65, 177 СК, Законами України "Про іпотеку", «;Про охорону дитинства», «;Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», «;Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5, ст.ст. 10, 11, 58- 61, 212-216 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним іпотечний договір №13/09/І01/08-С, укладений 30 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк»і ОСОБА_6 та посвідчений 30 січня 2008 року приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №199.

Скасувати заборону відчуження житлового будинку, загальною площею 70,40 кв. м, житловою площею 50,90 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що була зареєстрована приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 200/8 на підставі Іпотечного договору №13/09/І01/08-С, укладеного 30 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк»та ОСОБА_6

Скасувати запис реєстраційний номер 6493390 в Державному реєстрі іпотек про обтяження житлового будинку, загальною площею 70,40 кв. м, житловою площею 50,90 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що 30 січня 2008 року був внесений приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 до Державного реєстру іпотек на підставі Іпотечного договору№13/09/І01/08-С, укладеного 30 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк»та ОСОБА_6

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги через Лановецький районний суд протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В. Я. Сарновський

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25485718

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1990/22-ц-934/12

Головуючий у 1-й інстанції Сарновський В.Я.

Провадження № 22-ц/1990/934/12

Доповідач - Міщій О.Я.

Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2012 р.

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Міщія О.Я.

суддів - Бершадської Г. В., Ткача З. Є.,

при секретарі - Дуда Г.І.

з участю позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2, представника апелянта Голайда О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ "Кредитпромбанк" в особі Львівської філії ПАТ "Кредитпромбанк" на рішення Лановецького районного суду від 7 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, до ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Доротюк Р.Р., орган опіки і піклування Лановецької районної державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання іпотечного та кредитного договору недійсними, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року ОСОБА_1, діючи в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 звернулась в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що під час перебування у шлюбі з відповідачем, ОСОБА_2 уклав з ВАТ "Кредитпромбанк" кредитний договір, згідно якого отримав 175000 грн. під 13,4 % річних строком до 27.01.2005 року.

Позивачка зазначила, що вказаний договір є недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 65 СК України, оскільки укладений без її згоди і виходить за межі дрібної побутової угоди та потребує нотаріального посвідчення і державної реєстрації.

Крім того, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір іпотеки, яким забезпечено виконання кредитного договору, посилаючись на те, що без згоди органу опіки і піклування в іпотеку передано будинок, який є єдиним місцем проживання її неповнолітньої дитини ОСОБА_4, а також неповнолітньої ОСОБА_5 Вказала, що вказаний правочин порушує права дітей, визначені ст. 177 СК України та ст.ст. 17, 18 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".

Рішенням Лановецького районного суду від 7 червня 2012 року позов задоволено частково, визнано недійсним іпотечний договір №13/09/І01/08-С, укладений 30 січня 2008 року між ВАТ "Кредитпромбанк" і ОСОБА_2 та посвідчений 30 січня 2008 року приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Доротюк Р.Р. за реєстровим №199.

Скасовано заборону відчуження житлового будинку, загальною площею 70,40 кв.м., житловою площею 50,90 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що була зареєстрована приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Доротюк Р.Р. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 200/8 на підставі Іпотечного договору №13/09/І01/08-С, укладеного 30 січня 2008 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2

Скасовано запис реєстраційний №6493390 в Державному реєстрі іпотек про обтяження житлового будинку, загальною площею 70,40 кв. м., житловою площею 50,90 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що 30 січня 2008 року був внесений приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Доротюк Р.Р. до Державного реєстру іпотек на підставі Іпотечного договору №13/09/І01/08-С, укладеного 30 січня 2008 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ "Кредитпромбанк" просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого суду, посилаючись на те, що висновок про недійсність іпотечного договору є передчасним. Зараз проводиться перевірка щодо правомірності дій осіб, які уклали договір іпотеки і встановлені за її результатами обставини можуть мати значення для вирішення спору.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що договір іпотеки від 30.01.2008 року не відповідає вимогам закону, порушує права неповнолітніх дітей, оскільки укладений без згоди органу опіки та піклування, тому визнав правочин недійсним.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону, грунтується на матеріалах справи.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який був зареєстрований 19.11.2005 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась дитина ОСОБА_4

30.01.2008 року ВАТ (нині ПАТ) "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту, згідно якого банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 175000 грн. строком до 27.01.2023 року під 13,4% річних.

Укладаючи кредитний договір, сторони діяли відповідно до закону, тому суд підставно відмовив в задоволенні позову про визнання цього правочину недійсним.

Рішення суду в цій частині не оскаржується.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком і ОСОБА_2 30.01.2008 року укладено іпотечний договір № 13/09/І01/08-С, який посвідчений приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Доротюк Р.Р. за реєстраційним №199.

Предметом іпотеки є житловий будинок загальною площею 70,4 кв. м. по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину за законом.

На момент укладення договору іпотеки у житловому будинку був зареєстрований та проживав малолітній ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

Вказане підтверджується довідкою Лановецького РВ УМВС України в Тернопільській області №1006 від 27.04.2012 року, будинковою книгою, поясненнями свідків, іншими матеріалами справи.

Судом встановлено, що при укладенні договору іпотеки від 30.01.2008 року не отримано попередньої згоди органу опіки і піклування на вчинення цього правочину.

Відповідно до ч.3 ст. 17, ч.2 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" встановлено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно п.3 ч.1 ст. 71 ЦК України, ч.2, 4 ст. 177 СК України в редакції закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин, опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири.

Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:

укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

видавати письмові зобов'язання від імені дитини;

відмовлятися від майнових прав дитини.

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

З матеріалів справи видно, що при укладенні договору іпотеки від 30.01.2008 року сторона подала довідку Лановецького міськвиконкому №512 від 23.01.2008 року, яка не відповідала дійсності і у якій не було зазначено даних щодо реєстрації в будинку по АДРЕСА_1 неповнолітніх дітей.

У зв'язку з цим банк погодився підписати спірну угоду, а нотаріус посвідчив правочин без згоди органу опіки і піклування.

Тому, окремою ухвалою Лановецького районного суду від 7.06.2012 року повідомлено прокурора Лановецького району про вказані факти та запропоновано організувати їх перевірку для відповідного реагування в порядку ст. 97 КПК України.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як зазначено в п.44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року N 2402-III "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку з цим, суд підставно визнав недійсним договір іпотеки від 30.01.2008 року, оскільки він не відповідає вимогам закону і порушує права неповнолітніх осіб, які проживають та зареєстровані в будинку по АДРЕСА_1. При цьому суд правильно зазначив, що визначені законом права дитини підлягають захисту у всіх випадках та незалежно від того, хто саме їх порушив, у тому числі і у випадку порушення цих прав особою, яка зобов'язана забезпечувати їх реалізацію, тобто батьком дитини.

В апеляційному суді представник банку пояснив, що в даний час відповідно до іншого судового рішення стягнуто в користь банку усю суму заборгованості за кредитним договором від 30.01.2008 року, а також накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ "Кредитпромбанк", оскільки скарга не містить доводів щодо невідповідності рішення суду вимогам закону.

На підставі наведеного, згідно ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ПАТ "Кредитпромбанк" в особі Львівської філії ПАТ "Кредитпромбанк" відхилити.

Рішення Лановецького районного суду від 7 червня 2012 рокузалишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Я. Міщій

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25307344

Ухвала

іменем україни

3 жовтня 2012 року

м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Карпенко С.О., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 7 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_5, орган опіки та піклування Лановецької районної державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсними договору іпотеки та кредитного договору,

в с т а н о в и в :

Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 7 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2012 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним іпотечний договір № 13/09/101/08-С, укладений 30 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» і ОСОБА_4

Скасовано заборону відчуження житлового будинку по АДРЕСА_1, яка була внесена до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкті нерухомого майна за № 200/8 на підставі іпотечного договору № 13/09/101/08-С від 30 січня 2008 року та скасовано запис № 6493390 у Державному реєстрі іпотек про обтяження вказаного жилого будинку.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 7 червня 2012 року та ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2012 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

За змістом ч.1 ст.335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої й апеляційної інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до п.5 ч.4 ст.328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись ст. 328 ЦПК України, суддя

у х в а л и в:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 7 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_5, орган опіки та піклування Лановецької районної державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсними договору іпотеки та кредитного договору відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ С.О. Карпенко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26950451

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27192423

еще одно хорошее решение ВССУГУД.

[batyshka]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27192423

еще одно хорошее решение ВССУГУД.

У х в а л а

іменем україни

1 жовтня 2012 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Горелкіної Н.А., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_8 до ОСОБА_9, треті особи: служба у справах дітей Вінницької міської ради, Ленінський ВДВС Вінницького МУЮ, Вінницька філія публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», про поновлення строків позовної давності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права спільної сумісної власності на квартиру,

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на заочне рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 7 травня 2012 року

в с т а н о в и л а:

У грудні 2011 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_8, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_9 треті особи: служба у справах дітей Вінницької міської ради, Ленінський ВДВС Вінницького МУЮ, Вінницька філія ПАТ «Кредитпромбанк», про поновлення строків позовної давності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права спільної сумісної власності на квартиру.

Посилалися на те, що їм належала на правах спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1. У вказаній квартирі зареєстровані, проживали та проживають до цього часу: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та малолітній син ОСОБА_7 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Між ними-позивачами та відповідачем ОСОБА_9 1 листопада 2007 року був укладений і нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вказаної квартири. Але кошти в сумі 777 700 грн вони-позивачі від ОСОБА_9 не отримували, а згідно усної домовленості останній мав через рік переоформити цю квартиру знову на них-позивачів. Тому позивачі з вказаної квартири не виписувались і продовжували жити там своєю сім'єю та постійно сплачували відповідні комунальні платежі.

На початку 2010 року до позивачів звернулася Вінницька філія ПАТ «Кредитпромбанк», яка повідомила, що ОСОБА_9 уклав з банком кредитний договір, під заставу якого передав в іпотеку їх квартиру, крім того ОСОБА_9 перестав здійснювати погашення кредиту, і вони змушені будуть продати їх квартиру.

ОСОБА_9 повідомив їм, що у нього тимчасові фінансові труднощі, і якщо вони будуть сплачувати за нього кредит, то все буде нормально і він поверне їм гроші. Після чого вони сплатили з травня 2010 року по березень 2011 року за вказаним кредитним договором кошти в загальній в сумі 10596 грн.

Вважають, що при укладанні договору купівлі-продажу були допущені суттєві порушення діючого законодавства, оскільки в квартирі на момент укладання договору купівлі−продажу, крім них, проживав ще мололітній терещук К.К.. Таким чином, були порушені права та законні інтереси малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та користується вказаною квартирою, іншого житла в нього немає.

Заочним рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2012 року позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 1 листопада 2007 року, визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 право спільної сумісної власності в рівних долях на квартиру АДРЕСА_1, яка розташована в житловому будинку, цегляному, позначеному на плані літерою «А», 1889 року забудови та складається з: коридорів 20-1, 20-6, 20-7, 20-8, санвузлів 20-2, 20-9, кімнат 20-3, 20-4, 20-10, 20-11, 20-12, кухонь 20-5, 20-13, житловою площею - 73,2 кв.м., загальною площею - 123,2 кв.м. Стягнуто із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8 в рівних частках судові витрати в сумі 3011 грн. 20 коп. та повернуто ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 зайво сплачений судовий збір в сумі 37 грн. 90 коп.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 7 травня 2012 року заочне рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ПАТ «Кредитпромбанк» - Горобчук В.Ю. порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанції та просить ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки оспорювальний правочин вчинено без дозволу органу опіки та піклування, тим самим вчинено правочин, який суперечить правам та інтересам малолітнього ОСОБА_8

Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» відхилити.

Заочне рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 7 травня 2012 року, в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_8 до ОСОБА_9, треті особи: служба у справах дітей Вінницької міської ради, Ленінський ВДВС Вінницького МУЮ, Вінницька філія публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», про поновлення строків позовної давності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права спільної сумісної власності на квартиру, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О.І. Євтушенко Н.А. Горелкіна Ю.Г. Іваненко

виділив основні моменти, за їх відсутності таке рішення не могло бути прийнято

[Alex7777]

Цікаві та хороші рішення, серйозний арсенал при необхідному наступі

[у.zaporozhskiy]

Вот еще одно светлое пятнышко в судебной практике Украины:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26089002

Будем ждать решения.

Основная проблема в том, что суды пренебрегают тем, что ребенок проживал в квартире.

как правило указывают, что на момент заключения ребенок не был зарегистрирован в Квартире, поэтому там не проживал.

Возник интересный воспрос, будет ли пересмотр ВСУ, если ссылаться на определение ВСУУГУД топика данной темы и определение, которым было отказано в пересмотре определений предварительный инстанций об отказе в признании договора ипотеки недействительным в связи с проживанием несовершеннолетнего, который был зарегистрирован по другому адресу.

использовать данное определение:

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1867

Відповідно до задекларованого у принципі 4 Декларації прав дитини, а також: гарантованого ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» - діти - члени сімї власника житлового будинку мають право користування займаним приміщенням на рівні з власником.

Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобовязуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання.

Крім того, в ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» передбачено, що для здійснення будь - яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

Відповідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Ч.1 ст. 215 ЦК України встановлено, що однією з підстав недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 6 ст. 203 ЦК України.

Отже вірним є висновки судів про те, що дана вимога закону була проігнорована відповідачами, оскільки оспорюваний договір іпотеки укладений без дозволу органу опіки і піклування, який зобовязаний здійснювати контроль за додержанням батьками майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

[logoped]

Оскільки при укладенні іпотечного договору між відповідачами, ОСОБА_6 не отримав згоди органу опіки та піклування, яка визначена законом обов'язковою в даному конкретному випадку, і цей договір суперечив правам та інтересам малолітнього і неповнолітньої, які проживали в переданому в іпотеку житловому будинку, то в даному випадку є законні підстави для визнання іпотечного договору недійсним.

 

Получается, что согласно приведенной судебной практики можно признать недействительным договор ипотеки заключенный без согласия органов ОПиП даже если в момент обращения банка в суд с иском об обращении взыскания на ипотеку несовершеннолетний ребенок уже стал совершеннолетним и ничего не знал о том, что родитель отдал квартиру в ипотеку когда он был несовершеннолетним?

[ANTIRAID]

Оскільки при укладенні іпотечного договору між відповідачами, ОСОБА_6 не отримав згоди органу опіки та піклування, яка визначена законом обов'язковою в даному конкретному випадку, і цей договір суперечив правам та інтересам малолітнього і неповнолітньої, які проживали в переданому в іпотеку житловому будинку, то в даному випадку є законні підстави для визнання іпотечного договору недійсним.

 

Получается, что согласно приведенной судебной практики можно признать недействительным договор ипотеки заключенный без согласия органов ОПиП даже если в момент обращения банка в суд с иском об обращении взыскания на ипотеку несовершеннолетний ребенок уже стал совершеннолетним и ничего не знал о том, что родитель отдал квартиру в ипотеку когда он был несовершеннолетним?

Конечно

[batyshka]

 

 

Получается, что согласно приведенной судебной практики можно признать недействительным договор ипотеки заключенный без согласия органов ОПиП даже если в момент обращения банка в суд с иском об обращении взыскания на ипотеку несовершеннолетний ребенок уже стал совершеннолетним и ничего не знал о том, что родитель отдал квартиру в ипотеку когда он был несовершеннолетним?

оспорюються обставини, які виникли на момент укладення правочину. зміна цих обставин у подальшому не впливає.