Постановление Окружного админсуда Киева об отмене постановления ГИСа о взыскании исполнительного сбора

[ANTIRAID]

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 березня 2013 року 08:35

№ 826/1579/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі

головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про визнання неправомірними дій та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (надалі - відповідач) про визнання неправомірними дій та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, в якому просив:

- визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Іванюк Д.С. щодо винесення в межах виконавчого провадження № 26712070 постанови від 12.11.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 28 336,39 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Іванюк Д.С. відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві ВП від 12.11.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 28 336,39 грн.

Одночасно із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на подання адміністративного позову про визнання неправомірними дій та визнання протиправною постанову, яке обґрунтовано тим, що позивач ознайомився з матеріалами виконавчого провадження ВП №26712070 лише 21.12.2012 року, підтвердженням чого, як зазначає позивач, є підпис у матеріалах виконавчого провадження про ознайомлення з цими документами. Як вбачається з вищезазначеного клопотання, після ознайомлення з оскаржуваною постановою у межах строку на її оскарження позивачем було подано позовну заяву до Подільського районного суду м. Києва. Однак, Подільський районний суд м. Києва виніс ухвалу від 24.01.2013 року, якою відмовлено у відкритті провадження у зв'язку з тим, що позовну заяву не належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.03.2013 року.

Суд у судовому засіданні задовольнив клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та визнав причини пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду з даним адміністративним позовом поважними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що хоча заборгованість позивачем була погашена із пропуском встановленого строку на добровільне виконання, проте сам по собі сплив строку на добровільне виконання не може бути достатньою підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки виконавчою службою не вчинено дій, пов'язаних із виконанням рішення Подільського районного суду м. Києва. Крім того, позивач наголошує, що сума боргу була погашена ним самостійно, що підтверджує постанова про закінчення виконавчого провадження від 10.12.2012 року, а тому примусового стягнення в порядку, визначеного Законом України «Про виконавче провадження» не відбулося, у зв'язку з чим не має підстав для стягнення виконавчого збору.

У судове засідання від 05.03.2013 року з'явився представник позивача, який позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 05.03.2013 року у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, відповідно до ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Клопотань про перенесення судового засідання або про розгляд справи без його участі від представника відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд у судовому засіданні від 05.03.2013 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

У зв'язку з тим, що відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 25.02.2013 року не було надано належним чином завірених копій матеріалів виконавчого провадження ВП №26712070 та доказів направлення і отримання/неотримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №26712070 від 25.05.2011 року, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2013 року повторно витребувано вищевказані матеріали виконавчого провадження.

21.03.2013 року через канцелярію суду від відповідача надійшли витребувані матеріали виконавчого провадження ВП №26712070 (вх. № 03-4/17202 від 21.03.2013 року).

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Старшим державним виконавцем Іванюк Д.С. органу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.05.2011 року ВП №26712070 з виконання виконавчого листа №2-1106, виданого 26.11.2010 року Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ «Правекс Банк» заборгованість у загальній сумі боргу 283 363,93 грн. Разом з тим, даною постановою боржнику встановлено строк для добровільного виконання до 01.06.2011 року.

У зв'язку із невиконанням боржником у встановлений строк рішення, державним виконавцем було здійснено ряд заходів, спрямованих на примусове виконання рішення: направлення запитів до Головного управління земельних ресурсів, адресного бюро, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна; складено акт опису й арешту майна № 759/18 від 29.03.2012 року; винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 23.04.2012 року.

У межах ВП №26712070 державним виконавцем Сидоренком Р.Г. відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.11.2012 року, у якій постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 28 336,39 грн.

10.12.2012 року державним виконавцем Сидоренком Р.Г. відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №26712070, оскільки згідно довідки №37454/04-01 від 07.11.2012 року борг сплачений. При цьому, у п. 2 зазначеної постанови вказано, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій винесена в окреме провадження.

Вважаючи постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.11.2012 року протиправною, а дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення зазначеної постанови неправомірними, представник позивача звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (наділі - ЗУ «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Приписами ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам (ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Частиною 1 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

На виконання ЗУ «Про виконавче провадження» наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 затверджено Інструкцію про проведення виконавчих дій, п. 4.1. якої передбачено, що постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

З аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору має виноситися лише після закінчення строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду, при встановленні обставин, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано, та за умови направлення боржникові копії постанови про відкриття виконавчого провадження у порядку, передбаченому законодавством.

Представник позивача у позовній заяві та в судовому засіданні зазначив, що позивач не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.05.2011 року ВП №26712070.

Крім того, у витребуваних від відповідача матеріалів виконавчого провадження №26712070 не міститься доказів належного повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження.

Так, боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Однак, як вбачається з матеріалів справи, у виконавчому листі №2-1106/10, виданого Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ «Правекс Банк» заборгованість у загальній сумі боргу 283363,93 грн. не вказано місце проживання чи перебування боржника (позивача). В свою чергу, у заяві про відкриття виконавчого провадження (вх. № 6548/03-43/18 від 23.05.2011 року) від представника АКБ «Правекс Банк» за довіреністю Чуба Є.В., що наявна в матеріалах справи, зазначено наступне місце проживання боржника (позивача): АДРЕСА_1 (що відповідає реквізитам ОСОБА_1, вказаним у договорі іпотеки №795-001/07Ф від 04.05.2007 року, наявного в матеріалах виконавчого провадження №26712070). Проте, відповідно до матеріалів виконавчого провадження №26712070, постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.05.2011 року була направлена за адресою: АДРЕСА_2, тобто за місцезнаходженням земельної ділянки - предмету іпотеки.

Як свідчать матеріали виконавчого провадження, поштове направлення, направлене за вказаною державним виконавцем адресою (АДРЕСА_2), не було вручено адресату та повернулося.

Більше того, з матеріалів виконавчого провадження також вбачається, що на запит старшого державного виконавця Іванюк Д.С. органу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від адресного бюро надійшла відповідь від 09.06.2011 року, що ОСОБА_1 не значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2

Разом з тим, навіть отримавши зазначену відповідь від 09.06.2011 року державний виконавець не взяв до уваги те, що ним було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження не за місцем реєстрації боржника, вказаному стягувачем у його заяві про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2011 року, а за місцем розташування земельної ділянки - предмету іпотеки.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що відповідачем не було належним чином повідомлено позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, про відкриття виконавчого провадження та відповідно, про встановлення відповідачем строку для добровільного виконання ним рішення суду до 01.06.2011 року, що в свою чергу свідчить про те, що позивача було фактично позбавлено можливості добровільно виконати рішення суду у встановлений державним виконавцем постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.05.2011 року ВП №26712070 строк.

Суд звертає увагу на те, що обов'язок державного виконавця з'ясувати обставину отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження передує вчиненню будь-яких дій стосовно примусового виконання рішення.

З огляду на встановлені судом обставини та вищенаведені норми ЗУ «Про виконавче провадження» суд дійшов висновку про неправомірність дій державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки її винесення в силу ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» можливо у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, за умови вчинення державним виконавцем, передбачених законодавством дій щодо належного повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження та встановленого строку для добровільного виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності свого рішення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій щодо винесення оскаржуваної постанови у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 28 336,39 грн. від 12.11.2012 року ВП №26712070.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 12.11.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 28 336,39 грн. ВП №26712070.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок

http://reyestr.court.gov.ua/Review/30449463