Постановление ВХСУ о рассмотрении спора в хозсуде не смотря на третейскую оговорку

[ANTIRAID]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року

Справа № 5023/6007/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Демидової А.М., Воліка І.М., Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім"

на постанову від 05.02.2013 Харківського апеляційного господарського суду

у справі № 5023/6007/12 господарського суду Харківської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім"

про стягнення 24469,62 грн.

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача Григор"єв М.Г. (дов. від 01.10.2012 № б/н);

відповідачане з'явились;

Відповідно до розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 08.04.2013 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Шевчук С.Р.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс" (надалі - ТОВ "Прем'єр плюс") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім" (надалі -ТОВ "Будсім", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 24469,62 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки № 155/08/10/П-00000521 від 01.09.2010, яка складається з 23158,49 грн. - сума основного боргу; 1073,29 грн. - сума пені; 214,68 грн. - 3% річних; 23,16 грн. - інфляційні втрати, а також просив стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач - ТОВ "Будсім" звернувся до господарського суду з клопотанням про припинення провадження у господарській справі з направлення за підсудністю до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнський правовий союз підприємців" (61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1), посилаючись на те, що у пункті 9.2. Договору поставки №155/08/10/П-00000521 від 01.09.2010, сторони погодили третейське застереження, відповідно до якого у випадку недосягнення згоди за результатами взаємних переговорів за всіма неузгодженостями, що можуть виникнути під час дії даного договору, включаючи, але не обмежуючись спорами, що стосуються його виконання, порушення, припинення, розірвання або недійсності підлягають розгляду та вирішенню в Постійно діючому третейському суді при Асоціації "Всеукраїнський правовий союз підприємців" відповідно до його регламенту.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2013 у справі № 5023/6007/12 (суддя Сальникова Г.І.), клопотання ТОВ "Будсім" задоволено в частині припинення провадження та припинено провадження у справі № 5023/6007/12 на підставі пунктів 1 та 5 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 (колегія суддів: Істоміна О.А. - головуючий, судді - Білецька А.М., Гончар Т.В.), апеляційну скаргу ТОВ "Прем'єр плюс" задоволено; ухвалу господарського суду Харківської області від 09.01.2013 у справі № 5023/6007/12 скасовано; справу № 5023/6007/12 направлено на розгляд до господарського суду Харківської області.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанціі, відповідач - ТОВ "Будсім" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 скасувати, а ухвалу господарського суду Харківської області від 09.01.2013 залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, умовами Договору поставки № 155/08/10/П-00000521 від 01.09.2010, укладеного між ТОВ "Будсім" (Покупець) та ТОВ "Прем'єр плюс" (Постачальник), і зокрема в пункті 9.2, сторони погодили, що у випадку недосягнення згоди за результатами взаємних переговорів за всіма неузгодженостями, що можуть виникнути під час дії даного договору, включаючи, але не обмежуючись спорами, що стосуються його виконання, порушення, припинення, розірвання або недійсності, підлягають розгляду та вирішенню в Постійно діючому третейському суді при Асоціації "Всеукраїнський правовий союз підприємців" у відповідності до його регламенту.

Припиняючи провадження у справі ухвалою від 09.01.2013, з посиланням на приписи пунктів 1 та 5 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки договір поставки, на підставі якого позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості містить у собі третейське застереження щодо передачі спору на вирішення третейського суду, яке не визнавалося судом недійсним і залишається чинним, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України і повинен розглядатись третейським судом. Головним, на думку місцевого господарського суду, було заперечення однієї із сторін щодо вирішення спору в господарському суді, про що було завялено представником відповідача у клопотання про припинення провадження у справі.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що норми чинного законодавства не містять обмеження юрисдикції господарського суду у зв'язку з наявністю між сторонами третейської угоди, а припинення провадження у справі порушує норми Конституції України та право особи на судовий захист.

Постанова суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів пункту 5 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

При цьому, одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24.02.2004 № 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди").

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 02.11.2004 № 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (ст. 125 Конституції України). Отже, з аналізу положень Закону України "Про третейські суди випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Згідно з частиною 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Таким чином, у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок на звернення до третейського суду. Для такого звернення, необхідна наявність волі обох сторін (тобто наявність угоди про передачу даного (саме цього) спору на розгляд третейського суду. Лише за наявність волі обох сторін про розгляд спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі. Проте, таке клопотання заявив лише відповідач. За відсутності волі на звернення до третейського суду у позивача чинне законодавство України не позбавляє його права на вирішення спору господарським судом. Згідно ст. 1 ГПК України юридичним та фізичним особам гарантовано право на звернення до господарського суду, згідно із встановленою підвідомчістю справ.

Відповідно до пункту 3 ст. 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними.

Таким чином, вимога скаржника про припинення провадження у справі на підставі того, що даний спір повинен розглядатись тільки третейським судом, прямо порушує норми Конституції України.

З урахуванням наведеного, за наявності спірних правовідносин суд не вправі відмовити особі в розгляді позовної заяви, якщо з матеріалів справи вбачається, що даний спір підвідомчий господарському суду.

Відтак, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на приписах вказаних норм права.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 , 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 у справі № 5023/6007/12 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/30568061