Определение ВССУ об отказе Приватбанку в выселении заемщика


Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

2 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Державний герб України

 

Ухвала

іменем україни

 

31 липня 2013 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Журавель В.І.,

Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 січня 2013 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

У червні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначало, що відповідно до укладеного договору про іпотечний кредит №K2S4GI0000004302 від 25 грудня 2007 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 840 000 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних з кінцевим терміном повернення 25 грудня 2027 року.

 

У порушення норм цивільного законодавства та умов договору відповідачка зобов'язання за договором належним чином не виконує, станом на 25 лютого 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 1 071 061, 06 грн.

 

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ним та ОСОБА_3 25 грудня 2007 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1.

 

Посилаючись на наведене, банк просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу предмету іпотеки банком з укладанням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, виселити ОСОБА_3, яка зареєстрована та проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

 

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 9 січня 2013 року, позов задоволено.

 

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 071 061 грн. 31 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 25 грудня 2007 року за реєстровим номером 1116 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, за початковою ціною 1 127 000 грн.

 

Виселено ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1.

 

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

 

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

 

Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

 

Судами установлено, що 25 грудня 2007 року між ВАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачкою був укладений договір про іпотечний кредит № K2S4GI0000004302, відповідно до якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 840 000 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних з кінцевим терміном повернення 25 грудня 2027 року.

 

З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору 25 грудня 2007 року між банком і відповідачкою був укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 62, 60 кв.м., жилою площею 42, 20 кв.м., яка належить останній на праві особистої приватної власності.

 

ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконає, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1 071 061, 06 грн.

 

Задовольняючи позовні вимоги про виселення ОСОБА_3 із квартири, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що банком були додержані вимоги щодо повідомлення відповідачки про добровільне виселення.

 

Однак із такими висновками судів повністю погодитися не можна.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

 

Із змісту ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР та ст. 40 Закону "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) випливає, що виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя (кредитора) або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

 

Як роз'яснено у п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

 

Матеріали справи не містять письмової вимоги про добровільне звільнення відповідачем квартири.

 

Посилання апеляційного суду на листа банку від 17 грудня 2009 року , де зазначено, що у разі невиконання взятих на себе зобов'язань по поверненню коштів за кредитним договором банк змушений буде звернутись до суду, є помилковим, оскільки це не є вимогою про добровільне виселення мешканців з квартири. В матеріалах справи відсутні докази отримання навіть цього листа відповідачем.

 

Оскільки при ухваленні судових рішень в частині виселення відповідача з квартири порушені норми процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, згідно з ч.2 ст.338 ЦПК України ухвалені по справі судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

В решті судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

 

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 

 

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

 

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 січня 2013 року в частині виселення ОСОБА_3 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

В решті рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 січня 2013 року залишити без змін.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий П.О. Гвоздик

Судді: Н.А. Горелкіна

В.І. Журавель

І.М. Завгородня

Ю.Г. Іваненко

 


  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

С выселением все понятно, сначала решение суда об  обращении взыскания на предмет ипотеки, потом требование о выселении и только потом можно подавать иск и требовать выселения.

 

Более важный вопрос, как бороться с такой резолютивной частью решения суда:

 

звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 25 грудня 2007 року за реєстровим номером 1116 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, за початковою ціною 1 127 000 грн.

 

Смежная тема:http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5836

Link to comment
Share on other sites

Так вроде "суд не вправе удостоверять доверенность" (решения видел на форуме)...

 

Если "продать от своего имени", то да, это из закона "Об ипотеке",  но "от имени ОСОБИ1" - ....

Link to comment
Share on other sites

Так вроде "суд не вправе удостоверять доверенность" (решения видел на форуме)...

 

Если "продать от своего имени", то да, это из закона "Об ипотеке",  но "от имени ОСОБИ1" - ....

Я также считаю, что суды не могут банку давать доверенность. таких решений ВССУ предостаточно.

Link to comment
Share on other sites

Я также считаю, что суды не могут банку давать доверенность. таких решений ВССУ предостаточно.

 

Я с Вами абсолютно согласен, но что делать, если такое решение есть и устояло в 3-х инстанциях.

Не всегда побеждает законность.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...