ВССУ отказал в признании поручительства прекращенным! Что делать?


Recommended Posts

Уважаемые специалисты! Очень нужна ваша помощь! Боремся с Укрсиббанком о произнании поручительства прекращенным по ст. 559 ЦКУ. Проиграли район, выиграли апеляцию, а касация все отменила и оставила в силе решение районного суда.

Наш основной аргумент, что между банком и основным заемщиком без ведома поручителей была подписано дополнительное соглашение. В данном соглашении стороны установили новые процентные ставки за нарушение взятых на себя обязательств по кредитному договору. (т.е. увеличивается процентная ставка в два раза в случае возникновения просрочки)

Суд первой инстанции исходил из того, что основным договором предусмотрено увеличение процентной ставки на 20% в случае возникновения просрочки, а потому основное обязательство по договору не изменилось:
 

Згідно п. 8.1. кредитного договору, передбачено, що у випадку порушення зобов'язання позичальником в частині не сплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено цим договором: на прострочену суму основного боргу Банк нараховує підвищені проценти, в розмірі діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу збільшеної на 20 відсотків. Нарахування підвищеної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу (дня сплати ануїтетного платежу).

укладаючи та підписуючи додаткову угоду №2 до договору про надання споживчого кредиту № 11274428000 від 21.12.2007 року сторони з’ясували та погодили процедуру підвищення процентної ставки, а поручитель підписуючи договір поруки погодився з тим, що у випадку порушення зобов'язання боржником в частині несплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати, позивач за первісним позовом має право нарахувати на прострочену суму основного боргу підвищені відсотки,  в розмірі діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу, збільшеної на 20 відсотків, тому суд вважає, що основне зобов'язання не змінювалось, отже підстав для припинення поруки немає.

 

Суд апеляционной инстанции отменил это решение, признав, что основное обязательство было изменено, а утверждение суда первой инстанции неверно, поскольку ставка увеличилась не на 20%, а в два раза, как было предусмотрено дополнительный соглашением:

 

Враховуючи зазначені вимоги закону та встановлені обставини про збільшення процентної ставки за користування кредитними поштами без згоди поручителів, внаслідок чого збільшився ії обсяг відповідальності, а також не пред'явлення до них вимоги на 32 день після отримання боржником повідомлення банку про погашення заборгованості, слід вважати, що порука вказаних припинена. У зв'язку з цим зустрічний позов Особа_1 про припинення поруки підлягає задоволенню.

Твердження банку та відповідний висновок суду першої інстанції про те, що збільшення процентної ставки на 20% передбачалось основним договором, з умовами якого погодились поручителі, безпідставні, оскільки збільшення процентної ставки фактично здійснено банком не у вказаному розмірі, а у передбаченому додатковою угодою подвійному розмірі, на що відповідна згода поручителів ним не була отримана.

 

 

Касация отменила решение апеляционного суда, мотивируя это тем, что увеличенная процентная ставка ни что иное как штрафные санкции (!), поэтому основное обязательство не изменилось, а то что эта сама "санкция" вместо 20% увеличилась в два раза какбы не является увеличением отвественности поручителя!:

 

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи зустрічний позов Іванюти І. О., апеляційний суд виходив із того, що укладення між банком та боржником зазначених додаткових угод призвело до збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності у зв'язку з чим порука Особа_1 припинилася.

У той же час, на порушення приписів ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не звернув уваги на те, що даними угодами не встановлювалися процентні ставки, а лише визначалися можливі їх розміри у випадку настання обставин, передбачених кредитним договором. Додаткові угоди фактично конкретизували умови основного договору і не свідчать про зміни основного зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Згідно з п. 1.3.1 кредитного договору за використання кредитних коштів у межах установленого строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 12,4 %.

Згідно з п. 8.1 кредитного договору у випадку порушення позичальником зобов'язань в частині не сплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено цим договором на прострочену суму основного боргу банк нараховує підвищені проценти в розмірі діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми боргу збільшеної на 20 %. Нарахування підвищеної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу - дня сплати ануїтетного платежу.

 

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, банк з дати виникнення простроченої суми основного боргу нараховуватиме на прострочену суму основного боргу підвищені проценти, а саме, в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу.

Задовольняючи зустрічний позов Особа-1., на порушення приписів ст. 303 ЦПК України апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та залишив поза увагою те, що відсоткова ставка за кредитним договором фактично не змінювалася протягом дії кредитного договору, а нарахування збільшеної відсоткової ставки на прострочену заборгованість передбачено умовами кредитного договору та фактично є санкцією за неналежне невиконання умов договору, з якими були ознайомлені поручителі (п.п. 1.2., 5.1. договору поруки).

Укладання додаткової угоди до кредитного договору від 21 грудня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та боржником не свідчить про зміну умов кредитного договору внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, оскільки відповідальність боржника та поручителя за цією угодою не перевищує обсягу їх відповідальності, передбаченої п. 8.1. кредитного договору.

 

 

Решения нет в реестре, выложу сканы чуть позже.

Подскажите, есть ли практика ВССУ или ВСУ на стороне поручителей по аналогичному вопросу. Ведь по логике вещей отвественность поручителя возросла, даже если учесть, что речь идет о санкциях. Хотя закон и договор четко разграничивают понятия "проценты" и "штрафы". Как нам быть? Влезли по глупости помочь родственнику. Теперь кусаем локти. Один шанс - писать в ВСУ. Но на какие решения ВССУ сослаться? Может, подскажите, какие темы почитать? Ведь отбиваются люди, но конкретно такой ситуации не нашел. Очень прошу помочь разобраться.

Link to comment
Share on other sites

Я бы искал новые причины для снесения поручительства...

Это если по сути.

А так да...никто не мешает писать в ВСУ.

Link to comment
Share on other sites

                                                                                                               справа  6-73цс12

 

 П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

 

18 червня 2012 року

м. Київ

 

 

Верховний Суд України у складі:

 

головуючого

Жайворонок Т.Є.,

 

 

суддів:

Балюка М.І.,

Барбари В.П.,

Берднік І.С.,

 

Вус С.М.,

Глоса Л.Ф.,

Гошовської Т.В.,

 

Григор’євої Л.І.,

Гриціва М.І.,

Гуля В.С.,

 

Гуменюка В.І.,

Гусака М.Б.,

Ємця А.А.,

 

Заголдного В.В.,

Канигіної Г.В.,

Ковтюк Є.І.,

 

Колесника П.І.,

Короткевича М.Є.,

Коротких О.А.,

 

Косарєва В.І.,

Кривенди О.В.,

Лященко Н.П.,

 

Маринченка В.Л.,

Онопенка В.В.,

Охрімчук Л.І.,

 

Панталієнка П.В.,

Пивовара В.Ф.,

Потильчака О.І.,

 

Пошви Б.М.,

Прокопенка О.Б.,

Редьки А.І.,

 

Романюка Я.М.,

Сеніна Ю.Л.,

Скотаря А.М.,

 

Таран Т.С.,

Терлецького О.О.,

Шицького І.Б.,

 

Школярова В.Ф.,

Яреми А.Г., -

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк»), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання договору поруки припиненим,

 

в с т а н о в и в :

 

У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненим.  Зазначала, що 23 серпня 2007 року між нею та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений договір поруки НОМЕР_1 з метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту НОМЕР_2 від 23 серпня 2007 року. Після уточнення позовних вимог просила визнати договір поруки припиненим, посилаючись на те, що 17 березня 2009 року між позичальником та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено додаткову угоду НОМЕР_3,  за якою до основного договору було внесено зміни, унаслідок чого збільшився обсяг її, поручителя, відповідальності.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 31 березня   2011 року,  позов задоволено: визнано припиненим зобов’язання за договором поруки від 23 серпня 2007 року НОМЕР_1, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року рішення  Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 19 квітня 2011 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

10 листопада 2011 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції  одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. 559 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах,  та клопотання про поновлення строку подання такої заяви.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2012 року справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 20 січня 2012 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи за вказаним  позовом і здійснено підготовчі дії відповідно до ч. 2 ст. 360№ Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12 березня 2012 року  справу повернуто до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2012 року поновлено ОСОБА_1 строк подання вказаної заяви.

У заяві ОСОБА_1  просить скасувати рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

В обґрунтування неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав ухвалу судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2011 року, посилаючись на те, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права, що потягло, на її думку, ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме ч. 1      ст. 559 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах  є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Під час розгляду справи судом установлено, що 23 серпня 2007 року між ОСОБА_2 (позичальник) та ПАТ «УкрСиббанк» (кредитор) укладено договір про надання споживчого кредиту НОМЕР_2 у сумі 65 тис. доларів США терміном дії до 21 серпня 2037 року зі сплатою 11,3% річних за користування коштами протягом перших 30 календарних днів з переглядом розміру процентної ставки відповідно до умов договору після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування (п. 1.3.1 договору). Згідно з п. 1.3.2 договору новий розмір процентної ставки може бути встановлений у разі настання будь-якої з обставин, передбачених ч. 1 п. 5.2 цього договору, а саме: порушення позичальником кредитної дисципліни, документально підтвердженого погіршення фінансового стану позичальника, здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та (або) кредитами, зміни в грошово-кредитній політиці Національного банку України (далі – НБУ) та таке інше, звільнення позичальника з основного місця роботи.

Для забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором між ОСОБА_1 (поручитель) та банком було укладено договір поруки від 23 серпня 2007 року НОМЕР_1. Відповідно до  п. 2.1  договору поруки  кредитор не має права без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, унаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під «згодою поручителя» сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та(або) отримання його письмової згоди з такими змінами та(або) шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та(або) укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін. 

23 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» укладено додаткову угоду НОМЕР_4,  згідно з якою п. 5.2  договору споживчого кредиту доповнено положеннями, що у разі порушення позичальником кредитної  дисципліни або документально підтвердженого погіршення фінансового стану позичальника процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки (22,6%), а в разі здійснення поточних коливань, процентних ставок за вкладами та (або) кредитами, зміни в грошово-кредитній політиці НБУ та таке інше – збільшується не більш ніж на 10% для кредитів у національній валюті.

 17 березня 2009 року між ОСОБА_2 та банком укладено додаткову угоду НОМЕР_3 до  договору споживчого кредиту, згідно з якою перенесено строки виконання зобов'язань позичальника зі сплати процентів за кредитним договором,  викладено в новій редакції графік погашення кредиту і встановлено, що за користування кредитними коштами понад визначений договором термін установлюється процентна ставка в подвійному розмірі, яка застосовується до всієї простроченої суми основного боргу, починаючи з дати виникнення прострочення, та діє до моменту погашення заборгованості.

Згода ОСОБА_1 на внесення вказаних змін і доповнень до основного договору отримана не була, це питання банк із поручителем не погоджував.  

Заборгованість ОСОБА_2 за користування кредитними коштами до                     31 березня 2008 року нараховувалась за процентною ставкою в розмірі 11,3%, а після вказаної дати  -  22,6%.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й  апеляційний суд, виходив із того, що   без згоди та повідомлення поручителя відбулося збільшення обсягу  його відповідальності, що відповідно до вимог ч.1 ст. 559 ЦК України є підставою для визнання договору поруки припиненим.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій і відмовляючи  в задоволенні позову ОСОБА_1, суд касаційної інстанції виходив із того, що   поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник; що сторони кредитного договору, з яким був ознайомлений поручитель, погодили можливість зміни банком розміру процентної ставки в бік збільшення; що ч. 1 ст. 559 ЦК України не передбачає припинення поруки внаслідок збільшення розміру відповідальності поручителя.

В обґрунтування неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права заявник надав ухвалу судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2011 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за позовом  ОСОБА_3  до  ПАТ  «УкрСиббанк», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_1, про визнання договору поруки припиненим за касаційною скаргою ПАТ «УкрСиббанк» на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 19 квітня 2011 року.

Відмовляючи у відкритті провадження   в наданій для порівняння справі,   суд касаційної інстанції погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що внаслідок внесення додатковими угодами змін до кредитного договору та збільшення процентної ставки за кредитним договором без згоди й повідомлення поручителя відбулося збільшення обсягу його відповідальності, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України є підставою для визнання договору поруки припиненим.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм права, а саме: ч. 1 ст. 559 ЦК України, Верховний Суд України виходить із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом  указаних норм матеріального права поручитель хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.  Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг  (ч. 2              ст. 555 цього Кодексу).

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. 

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності  останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення  тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Ураховуючи викладене, висновок суду касаційної інстанції про те, що ч. 1 ст. 559 ЦК України не передбачає припинення поруки внаслідок збільшення розміру  відповідальності поручителя, є помилковим.

За таких обставин у справі, що переглядається, має місце неоднакове й неправильне застосування судом касаційної інстанцій положень ч. 1 ст. 559 ЦК України, тому на підставі п. 1 ст. 355, чч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України  рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня  2011 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 355, 360 - 3, 360 - 4 ЦПК України,  Верховний Суд   України

 

 

постановив:

 

Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року задовольнити.

Рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України. 

 

 

Головуючий

Т.Є.Жайворонок 

 

Судді

М.І. Балюк

В.П. Барбара

І.С. Берднік

С.М. Вус

Л.Ф. Глос

Т.В. Гошовська

Л.І. Григор’єва

М.І. Гриців

В.С. Гуль

В.І. Гуменюк

М.Б. Гусак

А.А. Ємець

В.В. Заголдний

Г.В. Канигіна

Є.І. Ковтюк

П.І. Колесник

М.Є. Короткевич

О.А. Коротких

В.І. Косарєв

О.В. Кривенда

Н.П. Лященко

В.Л. Маринченко

В.В. Онопенко

Л.І. Охрімчук

П.В. Панталієнко

В.Ф. Пивовар

О.І. Потильчак

Б.М. Пошва

О.Б. Прокопенко

А.І. Редька

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

А.М. Скотарь

Т.С. Таран

О.О. Терлецький

І.Б. Шицький

В.Ф. Школяров

А.Г. Ярема

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ  ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

(в справі  6-73цс12)

 

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. 

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності  останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення  тощо.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком. 

Ураховуючи викладене, висновок суду касаційної інстанції про те, що ч. 1 ст. 559 ЦК України не передбачає припинення поруки внаслідок збільшення розміру  відповідальності поручителя, є помилковим.

 

также см. інф. лист ВССУ  http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files/%D0...27.09.2012..doc

 

также см.

 6-112 цс 12

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року                                                                                            м. Київ

 

 

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

позже выложу ссылки еще. 

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

АлПет, Большое спасибо! Это как раз то что нужно! Ситуация один-в-один идентичная нашей. Даже дополнительные соглашения подписывались такие же. Пожайлуста скиньте еще решения, если можно.

Подскажите, как нам теперь все правильно оформить? Возник ряд вопросов, учитывая, что уже есть Правовая позиция ВСУ:

1. В заявлении я указываю противоположные решения ВССУ. Если такие заявления уже рассматривались ВСУ и даже есть правовая позиция в нашу пользу, должен ли я все равно подбирать решения именно ВССУ или можно прямо указать на решение ВСУ, как последнее звено в данном вопросе?

2. Если все же надо подавать решения ВССУ, то :

- Как подать примеры этих решений? Свое у меня есть, а вот противоположное могу взять только из интернета. Этого достаточно?

- Надо ли прилагать решения района, апеляции по своему делу соостветственно по противополжгному решению ВССУ (соответственно также взятые из интернета?)

3. Прилагая свои решения достаточно обычных копий, или надо оригиналы/ заверенные судом копии?

Link to comment
Share on other sites

АлПет, Большое спасибо! Это как раз то что нужно! Ситуация один-в-один идентичная нашей. Даже дополнительные соглашения подписывались такие же. Пожайлуста скиньте еще решения, если можно.

Подскажите, как нам теперь все правильно оформить? Возник ряд вопросов, учитывая, что уже есть Правовая позиция ВСУ:

1. В заявлении я указываю противоположные решения ВССУ. Если такие заявления уже рассматривались ВСУ и даже есть правовая позиция в нашу пользу, должен ли я все равно подбирать решения именно ВССУ или можно прямо указать на решение ВСУ, как последнее звено в данном вопросе?

2. Если все же надо подавать решения ВССУ, то :

- Как подать примеры этих решений? Свое у меня есть, а вот противоположное могу взять только из интернета. Этого достаточно?

- Надо ли прилагать решения района, апеляции по своему делу соостветственно по противополжгному решению ВССУ (соответственно также взятые из интернета?)

3. Прилагая свои решения достаточно обычных копий, или надо оригиналы/ заверенные судом копии?

1. Должны подобрать решения ВССУГУД или ВГСУ.

2. 1) Ссылки на реестр и приложения их в конце к иску в распечатнном варианте со ссылкой на реестр будет достаточно.

2) не нужно.

Можно копии.

Самое сложное не эти вопросы, а мотивация в чем именно неоднозначность применения норм материального права.

 

Link to comment
Share on other sites

Самое сложное не эти вопросы, а мотивация в чем именно неоднозначность применения норм материального права.

 

В том и дело, что если можно было бы сослаться на решение ВСУ, на мой взгляд было бы проще. Там четко описано, что к увеличению отвественности относится увеличение штрафных санкций. В нашей касации суд описал - увеличились штрафные санкции, поэтому ответственность не увеличилась.

Имеет ли смысл ссылаться на ВСУ в своем обоснованиии?

И еще. Сейчас полистал практику. Чаще всего ВССУ отказывает банку в открытии производства. И там не описано н а каких основания прекращено поручительство. Т.е. сама суть вопроса там детально не расписана. Нормально прилагать такие ухвалы?

Можно\нужно ли прилагать сразу несколько решений ВССУ или достаточно выбрать одно?

Link to comment
Share on other sites

В том и дело, что если можно было бы сослаться на решение ВСУ, на мой взгляд было бы проще. Там четко описано, что к увеличению отвественности относится увеличение штрафных санкций. В нашей касации суд описал - увеличились штрафные санкции, поэтому ответственность не увеличилась.

Имеет ли смысл ссылаться на ВСУ в своем обоснованиии?

И еще. Сейчас полистал практику. Чаще всего ВССУ отказывает банку в открытии производства. И там не описано н а каких основания прекращено поручительство. Т.е. сама суть вопроса там детально не расписана. Нормально прилагать такие ухвалы?

Можно\нужно ли прилагать сразу несколько решений ВССУ или достаточно выбрать одно?

необходимо ссылаться на Постановление ВСУ, в порядке ст.360-7 ЦПК. ВССУ обязан был в своем решении учитывать данное постановление!!!

Link to comment
Share on other sites

Спасибо, вот и обидно что должен был. Особенно когда читаешь положительные решения по "своему" же делу.  Но получается, что для принятия в производство я все равно должен подобрать решения ВВСУ, т.к. так гласит закон? А уже в описательной части указать решение ВСУ? Или все же есть практика, что прикладывают только решение ВСУ?

Link to comment
Share on other sites

Спасибо, вот и обидно что должен был. Особенно когда читаешь положительные решения по "своему" же делу.  Но получается, что для принятия в производство я все равно должен подобрать решения ВВСУ, т.к. так гласит закон? А уже в описательной части указать решение ВСУ? Или все же есть практика, что прикладывают только решение ВСУ?

Нет, ВСУ отказывает (также и ВССУ в допуске) если идет ссылка на Постановление ВСУ принятое по пересмотру. Тут катят решения ВСУ (как кассационной инстанции), ВССУ, ВАСУ, ВХСУ. Опять таки на Постановление ВСУ можно только сослаться, как на необходимость его применения в порядке 360-7 ЦПК, но неодинаковость подтверждать решениями кассации (окончательными).

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Еще такой момент. Для Верховного суда рабатает продление срока подачи по причине запоздалого получения решения? Я получил письмо спустя месяц после вынесения определения. Достаточный ли это аргумент? Нужно писать отдельное ходатайство или достаточно это указать в самом заявлении?

Link to comment
Share on other sites

Уважаемые специалисты, подскажите еще такой момент. Так сконцентрировался на решении касации, что совсем на обратил внимание, что апеляция аргументировала свое решение также ч.4. ст. 559 ЦКУ. А именно: в 2008 году должнику была направлена уведомление о необходимости оплаты долга и предопреждение о принудительном взыскании. Поручителю подобные уведомление было направлено только в 2011. В соответсвии с договором срок кредита считается таким, что настал на 32 календарный с даты получения должником указанного уведомления. Следовательно апеляционныйсуд, указавет одним из мотивов своего решения "не предявлення до поручителя вимоги на 32 день після отримання боржником повідомлення банку про погашення заборгованості."

А касационный суд этот момент вообще пропустил мимо ушей. Все его решение базируется на ч.1. ст 559, а про сроки скудно указано в полстроки : "За обставин належного повідомлення поручителів.......суд прийшов до помилкового висновку".

Как быть с этим обстоятельством? А именно:

1. Есть ли положительная практика ВВСУ по данному вопросу? Очень благодарен за ссылку.

2. Можно ли эти два обстоятельства описывать в одном завляении в ВСУ? Ведь по сути немного разные нормы?

3. Если нельзя все в одном, как тогда их разграничить?

Link to comment
Share on other sites

АлПет, Сейчас посмотрел внимательнее..Оказывается примеры неодинакового примениея ст.559 ЦКУ базируются на том, что была увеличена процентная ставка и увеличен срок в графике платежей. У нас то тоже есть увеличение графика, но били совсем на другое. В итоге про увеличенный график ни в одном решении нет ни слова. А нас увеличение ответственности базируется на увеличении процентов за просроченные платежи. В упомянутом решении ВСУ указывается, что увеличением отвтественности является увеличение штрафных санкций, но как это привязать к определению ВССУ. Так понимаю, что нужно положительное дело именно со применением ст. 559 за увеличение штрафных санкций (или вроде того)..? Или подойдут и такие? Подскажите, есть ли решение ВССУ в пользу поручителя с примением ст. 559 именно за увеличение "штрафных санкций", как в моем случае? Очень прошу помочь..Начинаю паниковать..

Link to comment
Share on other sites

Начинаю паниковать..

А вот это не надо. Кто паникует - идет на дно.

 

"Штрафные санкции" не могут подменять основное обязательство.

 

Задовольняючи зустрічний позов Особа-1., на порушення приписів ст. 303 ЦПК України апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та залишив поза увагою те, що відсоткова ставка за кредитним договором фактично не змінювалася протягом дії кредитного договору, а нарахування збільшеної відсоткової ставки на прострочену заборгованість передбачено умовами кредитного договору та фактично є санкцією за неналежне невиконання умов договору, з якими були ознайомлені поручителі (п.п. 1.2., 5.1. договору поруки).

 

П. 8.1 кредитного договора есть несправедливым условием договора, поскольку предусматривал изменение затрат заемщика, которые не касались процентной ставки. (п.3 ч.5 ст.11 ЗУоЗПП).

Link to comment
Share on other sites

Спасибо Олег. Вы как всегда вселяете надежду. Дело касается матери, поэтому не могу не нервничать..Ей грозит взыскание с пенсии до конца жизни. А теперь еще и вижу, что пошли не тем путем...

Простите, неправильно написал, поправил - "решение в пользу поручителя с примением ст. 559 именно за увеличение "штрафных санкций". Ведь и апеляция была нашей стороне и приняла, что увеличение штрафных процентов в доп. соглашении с 20% до двойного размера  без уведомления поручителя есть увеличением его ответственности.

И ВСУ отметил про это в вышеуказанном Решении. Значит были прецеденты, на основании которых он внес такую графу?

Link to comment
Share on other sites

А вот это не надо. Кто паникует - идет на дно.

 

"Штрафные санкции" не могут подменять основное обязательство.

 

Задовольняючи зустрічний позов Особа-1., на порушення приписів ст. 303 ЦПК України апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та залишив поза увагою те, що відсоткова ставка за кредитним договором фактично не змінювалася протягом дії кредитного договору, а нарахування збільшеної відсоткової ставки на прострочену заборгованість передбачено умовами кредитного договору та фактично є санкцією за неналежне невиконання умов договору, з якими були ознайомлені поручителі (п.п. 1.2., 5.1. договору поруки).

 

П. 8.1 кредитного договора есть несправедливым условием договора, поскольку предусматривал изменение затрат заемщика, которые не касались процентной ставки. (п.3 ч.5 ст.11 ЗУоЗПП).

5. За змістом положень ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК, поручитель пов’язаний із боржником зобов’язальними правовідносинами, проте він є самостійним суб’єктом у відносинах із кредитором; має право висувати заперечення проти вимог кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У зв’язку з тим, що банк відповідно до умов кредитного договору збільшив процентну ставку за кредитом, у тому числі у зв’язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни, але без згоди поручителя у порушення договору поруки, підстав для покладання відповідальності на останнього за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком немає, оскільки порука припинилася (постанови Верховного Суду України від 21 листопада 2011 р. у справі № 6-49цс11, від 19 грудня 2011 р. у справі № 6-67цс11).

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/BD8838265C38F240C2257B7B004C786E

 

 Паниковать действительно не надо. В правовой позиции ВСУ, на которую я Вам указал четко указано:

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ  ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

(в справі  6-73цс12)

 

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. 

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності  останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштамиустановлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення  тощо.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком. 

Ураховуючи викладене, висновок суду касаційної інстанції про те, що ч. 1 ст. 559 ЦК України не передбачає припинення поруки внаслідок збільшення розміру  відповідальності поручителя, є помилковим.

 

Согласно ст. 14 ЦПКУ решение суда есть обязательным, а согласно ст.360-7 ЦПКУ :

 

Стаття 360-7. Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України

1. Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
 
Пока это все чем я могу помочь, сам сегодня получил решение 1-й инстанции от 16.12 об отказе мне  в прекращении поручительства. К исковому подавал 7 Постанов ВСУ с прав. висновками, инф.письмо, указывал на 360-7, судья вроде адекватный, в положительном решении был уверен на 300% (тьфу-тьфу), а в результате ххх. Пишу апелляцию.
 
П,С. Вот еще:

Правова позиція

(постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 року № 6-69цс11)

 

У випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1                 ст. 559 ЦК України на припинення зобов’язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 – 5, 11, 15, 31 ЦПК України)

Суд  обгрунтовано  виходив із того, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності   останнього; збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає, зокрема  у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

 Разом з тим,  помилковим є висновок суду про те, що право поручителів підлягають захисту шляхом припинення договору поруки, тобто за п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України,  оскільки це суперечить положенням ч. 1 ст. 559 цього Кодексу. Таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою.

 

 

 

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

5 червня 2013 року                                                                                              м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

 

6-43 цс 13

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

 

Згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності має бути очевидною і наданою в спосіб, передбачений договором поруки. Надання згоди учасником товариства з обмеженою відповідальністю, який є одночасно поручителем, на збільшення процентної ставки за наданим товариству кредитом без дотримання зазначених вище вимог не свідчить про надання ним згоди на збільшення обсягу своєї відповідальності як поручителя і тягне за собою припинення поруки.

 

 

 

 

 

Правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 лютого 2013 року в справі № 6-172цс12.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. 

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов’язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком.

Суддя Верховного Суду України Н.П. Лященко

 

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/e469e9ba32f4b213c2257b210028570e?OpenDocument

 

 

Link to comment
Share on other sites

Еще такой момент. Для Верховного суда рабатает продление срока подачи по причине запоздалого получения решения? Я получил письмо спустя месяц после вынесения определения. Достаточный ли это аргумент? Нужно писать отдельное ходатайство или достаточно это указать в самом заявлении?

 

Не работает.

У Вас есть 3 месяца с момента вынесения решения ВССУГУД.

Насколько у Вас пропущен срок?

Можно прикладывать ходатайство отдельной страницей в дополнениях к заявлению, так и включать его в само заявление о пересмотре.Я выбираю второй вариант.

Link to comment
Share on other sites

Спасибо Олег. Вы как всегда вселяете надежду. Дело касается матери, поэтому не могу не нервничать..Ей грозит взыскание с пенсии до конца жизни. А теперь еще и вижу, что пошли не тем путем...

Простите, неправильно написал, поправил - "решение в пользу поручителя с примением ст. 559 именно за увеличение "штрафных санкций". Ведь и апеляция была нашей стороне и приняла, что увеличение штрафных процентов в доп. соглашении с 20% до двойного размера  без уведомления поручителя есть увеличением его ответственности.

И ВСУ отметил про это в вышеуказанном Решении. Значит были прецеденты, на основании которых он внес такую графу?

 

Без документов, очень сложно, советовать что-то дельное.

Какие основания были для подачи иска о признании договора поручительства прекращенным?

только ч. 1 ст. 559 ЦК?

ч. 4 ст. 559 Вы не трогали, тогда подайте новый иск.

По ч. 1 ст. 559 ЦК решения можно найти с помощью реестра. В постановлениях ВСУ есть ссылки на решения ВССУГУД, ВГСУ и ВСУ (как суд кассационной инстанции), которые стали основанием для пересмотра противоположенных решений.

 

Link to comment
Share on other sites

Не работает.

У Вас есть 3 месяца с момента вынесения решения ВССУГУД.

 

Вот это новость....

Решение было вынесено 25 сентября. Получили письмо 20 октября. Что же тогда делать?..

Link to comment
Share on other sites

Стаття 356. Строк подання заяви про перегляд судових рішень
1. Заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

 

3. У разі пропущення строку, встановленого частинами першою, другою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено.

 

Получение копии решения 20 октября есть уважительная причина пропуска. Мне по аналогичной причине срок восстановили.

 

Нужно, либо писать заяву про поновлення строку, либо искать свежее решение ВССУ, на которое можно ссылаться на подтверждение неодинакового применения материального закона.

Link to comment
Share on other sites

Вот это новость....

Решение было вынесено 25 сентября. Получили письмо 20 октября. Что же тогда делать?..

 

Ого! И что же Вы с 20 октября расслаблялись... Что же Вы 2 месяца об этом не думали, а теперь о ужас, аврал...

Link to comment
Share on other sites

Стаття 356. Строк подання заяви про перегляд судових рішень

1. Заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

 

3. У разі пропущення строку, встановленого частинами першою, другою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено.

 

Получение копии решения 20 октября есть уважительная причина пропуска. Мне по аналогичной причине срок восстановили.

 

Нужно, либо писать заяву про поновлення строку, либо искать свежее решение ВССУ, на которое можно ссылаться на подтверждение неодинакового применения материального закона.

 

Все индивидуально, но это не железобетонные основания для восстановления сроков.

Ричард голд, у Вас было времени до 25.12.2013 подать заявление в ВСУ.

Возьмите справку или командировочный с 25-30.12, а 31.12 отправите заявление в ВСУ почтой.

 

Link to comment
Share on other sites

Яб подал другой иск...

Имхо указанные телодвижения пустые хлопоты казённый дом ;)

Link to comment
Share on other sites

Яб подал другой иск...

Имхо указанные телодвижения пустые хлопоты казённый дом ;)

cогласен, по 559-ой можно вжарить еще два иска точно

Link to comment
Share on other sites

покопаться, нарыть 100% основания, красиво их оформить и снести поруку нафиг :)

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

    No members to show