Определение Апелляционного суда Херсонской области о недействительности кредитного договора c Ерсте банком и отказе в аресте по ст. 1057-1

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Номер провадження: №22-ц/791/1060/13

 

Головуючий в І інстанції: Кузьміна О.І.

Категорія 27 Доповідач: Слюсаренко О.В.

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

2013 року червня місяця 07 дня

 

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

 

головуючого : Радченко С.В.

суддів: Вербицької Л.І.

Слюсаренко О.В.

при секретарі: Герасименко І.В. 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 14 лютого 2013 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Суворовського районного суду м. Херсона від 14 лютого 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ''Ерсте Банк'' про визнання кредитного договору недійсним,-

 

 ВСТАНОВИЛА:

 

У квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» ( далі за текстом - Банк) звернулось до суду зі вказаним цивільним позовом , посилаючись на те, що 28.03.2008 року з ОСОБА_2 укладено кредитний договір за умовами якого відповідачеві була відкрита відновлювальна кредитна лінія у розмірі 80 000 доларів США з кінцевим строком погашення до 27.03.2010 року із сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору в той же день з ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1.

 

У зв'язку з порушенням відповідачем строків погашення кредиту та відсотків за користування коштами позивач просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитом у розмірі 80 000 дол. США, заборгованість по відсотках у сумі 34 743, 23 дол. США, пеню за несвоєчасну сплату кредиту у сумі 224 294,62 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 81 552,74 грн.; звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною встановленою на рівні не нижче від звичайної на цей вид майна на підставі проведеної оцінки та задовольнити за рахунок предмету іпотеки майнові вимоги Банку.

 

У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Ерсте Банк» , посилаючись на те, що кредитний договір від 28.03.2008 року та інші надані Банком документи він не підписував, а про існування зазначеного договору йому стало відомо лише після пред'явлення позову до нього. Виходячи із зазначеного, просив суд визнати кредитний договір №014/5150/9/12425 від 28.03.2008 року недійсним.

 

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 14 лютого 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним кредитний договір від 28.03.2008 р. укладений між ВАТ « Ерсте Банк» та ОСОБА_2, зобов'язано ОСОБА_2 повернути Банку грошові кошти у розмірі 73481, 86 дол. В задоволенні позовних вимог Банку відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

 

Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 14 лютого 2013 року за заявою Банку накладено арешт на предмет іпотеки.

 

ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на ухвалу суду від 14 лютого 2013 року , в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права , просить її скасувати та відмовити Банку у задоволенні заяви про накладення арешту.

 

В апеляційній скарзі ПАТ «Ерсте Банк» просить скасувати рішення та ухвалити нове яким позовні вимоги по первинному позову задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. 

 

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_2, пославшись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального закону, неповне з'ясування обставин справи, просив рішення скасувати , ухвалити нове , яким відмовити у задоволенні позовних вимог Банку.

 

В письмових заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу суду Банк просить її відхилити , а ухвалу залишити без змін.

 

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ПАТ « Ерсте Банк» та ОСОБА_2 підлягають відхиленню. 

 

Перевіривши доводи апеляційної скарги на ухвалу суду та її відповідність вимогам процесуального закону, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 належить задовольнити.

 

Задовольняючи заяву Банку про накладення арешту на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з недійсності кредитного договору і наявності визначених ст. 1057-1 ЦК України підстав для накладення арешту на заставне майно.

 

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.

 

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань " від 02.10.2012, який набрав чинності з 04.11.2012 року Цивільний кодекс України доповнено ст.1057-1. Відповідно до ч. 2 ст. 1057-1 ЦК України, визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт.

 

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

 

А відтак дія норми ст. 1057-1 ЦК України поширюється на кредитні договори та договори застави , укладені після набрання ним чинності , тобто після 04.11.2012 року.

 

Зважаючи, що спірний кредитний договір був укладений до набрання чинності зазначеним Законом, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про накладення арешту на предмет іпотеки, а тому ухвала суду від 14 лютого 2013 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову Банку у задоволенні заяви про накладення арешту на предмет іпотеки .

 

Задовольняючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, та відмовляючи Банку у задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підпис на кредитному договорі виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою, через що він є недійсним . 

 

Відповідно до роз'яснень даних у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

 

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

 

Судом встановлено, і підтверджується матеріалами справи, що відповідно до умов договору від 28.03.2008 р. ВАТ " Ерсте Банк" , правонаступником якого є ПАТ" Ерсте Банк", відкриває позичальнику ОСОБА_2 відновлювану кредитну лінію в сумі 80000 грн. зі строком користування до 27.03.2010 р.

 

28.03.2008 року між ВАТ « Ерсте Банк» та ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором від 28.03.2008 року було укладено договір іпотеки, предметом якої є житловий будинок АДРЕСА_1.

 

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 8076/02 від 31.10.2012 року підписи від імені ОСОБА_2 у кредитному договорі від 28.03.2008 р., у повідомленні позичальника- фізичної особи про умови надання кредиту від 28.03.2008 р., у розрахунку орієнтовної сукупної вартості споживчого кредиту виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

 

Оцінивши висновки експерта відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що кредитний договір від 28.03.2008 р. укладений без вільного волевиявлення ОСОБА_2, як сторони правочину, оскільки він кредитний договір не підписував, а тому обґрунтовано визнав цей правочин недійсним на підставі ч. 3 ст. 203 ЦК України і застосував наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України.

 

За таких обставин правильним є висновок суду про відмову Банку у задоволенні вимог про стягнення нарахованої заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ч 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов"язання не підлягає забезпеченню. 

 

Посилання судом при цьому на ст. 1057-1 ЦК України як підставу застосування наслідків недійсності правочину, яка не може бути застосована до спірних правовідносин , не впливає на правильність вирішення справи, а тому не вбачаться визначених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підстав для зміни рішення.

 

Доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що відсутність його підпису на кредитному договорі є підставою для визнання спірного договору неукладеним, не приймаються колегією суддів до уваги, як такі, що не ґрунтуються на законі, що регулює спірні правовідносини. 

 

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та доводи апеляції ПАТ «ЕрстеБанк», як такі , що не підтверджені належними доказами до уваги колегією суддів не приймаються і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції, який розглянув справу на підставі належної оцінки наданих сторонами доказів та в межах заявлених позовних вимог, норм матеріального та процесуального закону, як і б призвели до неправильного вирішення справи. 

 

Керуючись ст.303, 307, 308, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

 

УХВАЛИЛА:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

 

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" та ОСОБА_2 відхилити.

 

Ухвалу Суворовського районного суду м. Херсона від 14 лютого 2013 року скасувати, постановити нову .

 

У задоволенні заяви ПАТ " Ерсте Банк" про накладення арешту на предмет іпотеки відмовити.

 

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 14 лютого 2013 року залишити без змін.

 

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і з цього часу протягом 20 днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку.

 

головуючий: 

 

судді:

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31852325

[у.zaporozhskiy]

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 8076/02 від 31.10.2012 року підписи від імені ОСОБА_2 у кредитному договорі від 28.03.2008 р., у повідомленні позичальника- фізичної особи про умови надання кредиту від 28.03.2008 р., у розрахунку орієнтовної сукупної вартості споживчого кредиту виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

 

Оцінивши висновки експерта відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що кредитний договір від 28.03.2008 р. укладений без вільного волевиявлення ОСОБА_2, як сторони правочину, оскільки він кредитний договір не підписував, а тому обґрунтовано визнав цей правочин недійсним на підставі ч. 3 ст. 203 ЦК України і застосував наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України.

 

За таких обставин правильним є висновок суду про відмову Банку у задоволенні вимог про стягнення нарахованої заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ч 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов"язання не підлягає забезпеченню.

 

Отличное определение апелляции.

Единственное, что оно касается не только признания недействительным договора ипотеки , но и кредитного.

 

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 14 лютого 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним кредитний договір від 28.03.2008 р. укладений між ВАТ « Ерсте Банк» та ОСОБА_2, зобов'язано ОСОБА_2 повернути Банку грошові кошти у розмірі 73481, 86 дол.

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/29368134

Державний герб України

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2120/5466/12

Пров. №2/668/484/13

14.02.2013 року                                                                                 м.Херсон

Суворовський районний суд м.Херсона у складі:

головуючого судді                                                                      Кузьміної О.І.,  

при секретарі                                                                                Галенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про визнання кредитного договору недійсним,-

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» просить стягнути з відповідача   ОСОБА_2 заборгованість за договором № 014/5150/9/12425 від 28.03.2008 року заборгованість по кредиту у сумі 80 000,00 доларів США, заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами у сумі 34 743,23 доларів США, пені за несвоєчасну сплату кредиту, що нарахована за період з 10.05.2011 року по 24.04.2012 року у сумі 224 294 грн.    62 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків, що нарахована за період з 10.05.2011 року по 24.04.2012 року у сумі 81 552 грн. 74 коп., та звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок літ. «А» житловою площею 48,5 кв.м., загальною площею 109,1 кв.м., з навісом літ. «Є», гаражем літ. «З», туалетом літ. «Г», водопроводом № 1, огорожею № 2,3,4, мостінням І, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу ОСОБА_3, посилаючись на невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором та поручительством відповідача ОСОБА_3 своїм нерухомим майном перед банком по зобов'язанням ОСОБА_2, які випливають  з кредитного договору.

          ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 014/5150/9/12425 від 28.03.2008 року укладений між ним та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», посилаючись на те, що вказаний кредитний договір не відповідає вимогам законодавства, оскільки вказаний договір він не укладав та не підписував.

          В судовому засіданні представник позивача Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» підтримав заявлені вимоги за підставами вказаними у позові. Зустрічний позов ОСОБА_2 не визнав, заперечував проти задоволення його вимог, оскільки кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства, та надав заяву про застосування наслідків недійсності правочину у разі визнання судом кредитного договору недійсним й заяву про накладення арешту на заставне майно - житловий будинок літ. «А» житловою площею 48,5 кв.м., загальною площею 109,1 кв.м., з навісом літ. «Є», гаражем літ. «З», туалетом літ. «Г», водопроводом № 1, огорожею № 2,3,4, мостінням І, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, яке належить майновому поручителю ОСОБА_2 - відповідачу ОСОБА_3

          В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник вимоги Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» не визнали, просили відмовити у їх задоволенні, посилаючись на їх необґрунтованість. Підтримали заявлені вимоги позивача ОСОБА_2 за підставами вказаними у позові.

          В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 вимоги Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на їх необґрунтованість, при цьому підтвердив, що відповідач ОСОБА_3 згідно умов договору іпотеки № 014/5150/9/12425/1 від 28.03.2008 року дійсно виступила майновим поручителем перед ВАТ «Ерсте Банк» по зобов'язанням  ОСОБА_2, які випливають з кредитного договору № 014/5150/9/12425 від 28.03.2008 року.

          Заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі,  дослідиіши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а позов Публічного акціонерного товарситва не підлягає задоволенюю з наступних підстав.

          Відповідно до вимог ст.ст. 60, 61 ЦПК України, сторони зобов'язані надати докази та довести ті обставини, які обґрунтовують їх вимоги і заперечення та мають значення для справи, крім тих, які визнаються сторонами, є загальновідомими та встановлені рішенням суду.

          Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» і ОСОБА_2 28.03.2008 року був укладений в письмовому вигляді договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії за № 014/5150/9/12425, відповідно до умов якого банк відкрив ОСОБА_2 кредитну лінію на загальну суму 80 000 грн. 00 коп., в якій у межах встановленого ліміту здійснювалась видача грошових коштів, а останній в свою чергу зобов'язався погасити кредит щомісячними рівними частками(траншами) в строк до 27.03.2010 року.

          Згідно виписки ВАТ «Ерсте Банк» від 15.02.1011 року по особовому рахунку ОСОБА_2 за  № 220306601 відкритому ВАТ «Ерсте Банк» згідно умов кредитного договору № 014/5150/9/12425 від 28.03.2008 року, ОСОБА_2 за період з 28.03.2008 року по 20.01.2009 року отримав у кредит від ВАТ «Ерсте Банк» грошові кошти у розмірі 140 000 доларів США, з яких, грошові кошти у розмірі 66 518,14 доларів США ОСОБА_2 банку повернув, а частину грошових коштів у розмірі 73 481,86 доларів США не повернув до теперішнього часу, що підтверджується відповідною випискою по особовому рахунку та наданим суду розрахунком заборгованості перевіреним в судовому засіданні.

          Крім того, 28.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» і       ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № 014/5150/9/12425/1, згідно з умовами якого в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед банком за вищевказаним кредитним договором відповідачем ОСОБА_3 надано в іпотеку належний їй житловий будинок літ. «А» житловою площею 48,5 кв.м., загальною площею 109,1 кв.м., з навісом літ. «Є», гаражем літ. «З», туалетом літ. «Г», водопроводом № 1, огорожею № 2,3,4, мостінням І, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 578 117 грн. 00 коп.

          Згідно ст.1.3 Статуту ПАТ «Ерсте Банк», зареєстрованого 13.01.2011 року, Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк».

          Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються, а правовідносини які виникли між сторонами регулюються нормами ЦК України.

          Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

          Відповідно до положень вищевказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

          Згідно вимог ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

          Відповідно до проведеної судом почеркознавчої експертизи № 8076/02 від 31.10.2012 року підписи від імені ОСОБА_2 у кредитному договорі № 014/5150/9/12425 від 28.03.2008 року виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

          Згідно ч.1 ст. 1057-1 ЦК України, у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені ч.1 ст. 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

          За таких обставин,  вимоги позивача ОСОБА_2 в силу ст.ст. 207, 215 УК України є законними та обґрунтованими й підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому, кредитний договір № 014/5150/9/12425 від 28.03.2008 року, укладений між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 підлягає визнанню недійсним, оскільки позивачем ОСОБА_2 не підписувався, а сторони повернуті у первісний стан шляхом зобов'язання ОСОБА_2 повернути Публічному акціонерному товариству «Ерсте Банк» отримані за вказаним кредитним договором грошові кошти у розмірі 73 481,86 доларів США, з урахуванням наданої суду заяви Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» щодо застосування наслідків недійсності правочину. З цих же підстав, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні вимог позивача Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

          Доводи  ОСОБА_2 та його представника, що ПАТ «Ерсте Банк» не надавав у кредит грошових коштів ОСОБА_2 та він їх не отримував, у зв'язку з чим не можуть бути застосовані наслідки недійсності правочину, не приймаються судом до уваги, як такі, що спростовані встановленими у судовому засіданні обставинами.

          Крім того, в силу ст. 88 ЦПК України, з відповідача Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_2 107 грн. 30 коп. в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.

          Керуючись ст.ст. 11, 14, 16, 203, 207, 215, 216, 526, 530, 572, 575, 589-591, 610, 611, 615, 1050, 1054, 1055, 1057-1 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

          Позов ОСОБА_2 задовольнити.

          Визнати недійсним кредитний договір № 014/5150/9/12425 від 28.03.2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» та ОСОБА_2.

          Зобов'язати ОСОБА_2 повернути Публічному акціонерному товариству «Ерсте Банк» грошові кошти у розмірі 73 481,86 доларів США.

          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» на користь ОСОБА_2 107 грн. 30 коп. в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.

          В позовних вимогах Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Суворовський районний суд м.Херсона.

СуддяКузьміна О. І.
 

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/29368134

Державний герб України

 

Грамотность решения первой инстанции страдает.

Удовлетворили арест со стороны банка, хотя не признали договор ипотеки недействительным. (зачем?).

Это кроме того, что положения ст. 1057-1 ЦК в редакции с наложением ареста на предмет залога, не распространяются на правоотношения между заемщиком и банком.

Применили последствия недействительности, хотя в мотивировочных частях решений апелляционного и районного суда не говорится о том, что истец просил применить последствия недействительности.

Апелляция тоже эти нарушения не увидела.

Возможна отмена данных решений из-за немотивированного применения реституции в кассации.

При условии, если человек действительно не просил о применении последствий недействительности.