Решение ВССУГУД о признании договора поручительства с Укрсиббанком прекращенным

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/26479428

Державний герб України

                                                      

                                                          

Р І Ш Е Н Н Я                                      

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

3 жовтня 2012 року                                                    м. Київ

                              Колегія суддів судової палати у цивільних справах

                    

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

                                              кримінальних справ у складі:

головуючого:          Кузнєцова В.О.,

суддів:                      Ізмайлової Т.Л.,   Наумчука М.І.,

                                 Кадєтової О.В.,     Остапчука Д.О.,-

                              

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "УкрСибБанк" про визнання правовідносин та договору поруки припиненими, за касаційною скаргою ОСОБА_3  на  рішення  Ворошиловського  районного  суду м. Донецька від                       20 вересня 2011 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 10 листопада  2011 року,

                                                         в с т а н о в и л а :

У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що на забезпечення виконання зобов'язань її чоловіка,                ОСОБА_4, за договором про надання споживчого кредиту між нею та відповідачем 6 листопада 2007 року укладено договір поруки. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Осіб, які б прийняти спадщину після його смерті,  немає. Вважає, що дію договору поруки припинено  ІНФОРМАЦІЯ_1.          

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 20 вересня                       2011 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 10 листопада 2011 року, з урахуванням ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 26 липня 2012 року про виправлення описки, рішення суду першої інстанції змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення висновок суду щодо припинення поруки ОСОБА_3 В решті вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.      

ОСОБА_3 звернулася  до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.          

Касаційна скарга підлягає  задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення не відповідають вищевказаним вимогам закону.          

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що зі смертю спадкодавця ОСОБА_4 припинені його зобов'язання за кредитним договором і порука ОСОБА_3, оскільки відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України права та обов'язки від померлої особи (спадкодавця) переходять до інших осіб (спадкоємців), які стають по суті новими боржниками у зобов'язаннях спадкодавця. Однак, чинним законодавством не передбачено такого способу захисту своїх прав та інтересів, як визнання в судовому порядку правовідносин та дію договору поруки припиненим, також не передбачений такий спосіб захисту і договором поруки від 6 листопада 2007 року.

                              Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення передчасно були зроблені висновки щодо припинення поруки ОСОБА_3 за кредитним договором, як такі, що не відповідають нормам закону.

Проте з  такими висновками судів погодитися не можна.  

Судами встановлено, що 6 листопада 2007 року між ПАТ «УкрСибБанк» та ОСОБА_4 був укладений договір про надання споживчого кредиту.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язання, 6 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСибБанк» був укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель (ОСОБА_3) зобов'язується перед кредитором (ПАТ «УкрСибБанк») відповідати за невиконання ОСОБА_4 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту від 6 листопада 2007 року, укладеного між кредитором та боржником (ОСОБА_4) в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, наявної в матеріалах справи. Спадщину за ОСОБА_4 ніхто не прийняв. ОСОБА_3 звернулась до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини (а.с. 43).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом за захистом позивач посилався на невизнання банком його права, передбаченого ч. 3 ст. 559 ЦК України на припинення поруки при переводі боргу на другу особу, якщо поручитель не поручиться за нового боржника.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом норм ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Вживаний законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України термін "порука" використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника, презюмується. У цьому випадку звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Саме це, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_3 в частині визнання поруки припиненою з підстав, передбачених ч. 3 ст. 559 ЦК України.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 - 5, 11, 15, 31 ЦПК України), слід дійти висновку про те, що у випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 3 ст. 559 ЦК України на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У зв'язку з цим відмова судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову ОСОБА_3 з тих підстав, що обраний нею спосіб захисту не передбачений законом не можна визнати обґрунтованим.

Крім того, судом не враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Обмежене тлумачення судами першої та апеляційної інстанцій ст. 16 ЦК України суперечить зазначеним положенням та призвело до неправомірної відмови ОСОБА_3 в реалізації її права на судовий захист.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до ст. 341,                                              ч. 2  ст. 344 ЦПК України вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати                  у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-                                                          

в и р і ш и л а:          

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

         Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 20 вересня                  2011 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 10 листопада 2011 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання правовідносин та договору поруки припиненими задовольнити.

                              Визнати договір поруки №155818, укладений 6 листопада 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСибБанк" та ОСОБА_3 припиненим.

                              Визнати правовідносини між публічним акціонерним товариством «УкрСибБанк» та ОСОБА_3 припиненими.

          Рішення оскарженню не підлягає.

          Головуючий    В.О. Кузнєцов           Судді:                                                                                   Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова М.І. Наумчук Д.О. Остапчук