Определение ВССУГУД, оставившее в силе решение Красногвардейского райсуда г. Днепропетровска об отказе Марфин банку во взыскании с поручителя

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/35316714

Державний герб України

Ухвала

іменем  україни

13 листопада 2013  рокум. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого                               Дьоміної О.О.,      

суддів:                                                Касьяна О.П.,  Кафідової О.В.,                                                                  

Коротуна В.М., Парінової І.К.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу, за касаційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2013 року,                                        

в с т а н о в и л а:

У січні 2012 року ПАТ «Марфін Банк» звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 04 квітня 2008 року між        ВАТ «Морський транспортний банк» (перейменовано у ПАТ «Марфін Банк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір на суму 70 572 доларів США. В якості забезпечення виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, 04 квітня 2008 року з ОСОБА_4 був укладений договір поруки. Крім того, 04 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, предметом якого є будинок АДРЕСА_1.  Враховуючи невиконання відповідачами взятих на себе договірних зобов'язань, позивач просив стягнути з останніх у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 65 729,75 доларів США.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2013 року позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 526 067 грн 56 коп., з яких: кредитні кошти - 447 706 грн 05 коп., проценти на основну суму боргу - 77 461 грн 51 коп, пеня за несплачену суму кредиту - 300 грн, пеня за несплачені проценти за користування кредитом - 300 грн та штраф за невиконання взятих зобов'язань - 300 грн.

У решті заявлених вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2013 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2013 року скасовано та ухвалено нове.

Позовні вимоги ПАТ «Марфін Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь            ПАТ «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі       544 529 грн 32 коп., з яких: кредитні кошти - 447 706 грн 05 коп., проценти на основну суму боргу - 77 461 грн 51 коп, пеня за несплачену суму кредиту - 300 грн., пеня за несплачені проценти за користування кредитом - 300 грн. та штраф за невиконання взятих зобов'язань - 18 761 грн 76 коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційних скаргах заявники, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня          2013 року, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що  касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що 04 квітня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк», який з листопада 2010 року перейменовано у             ПАТ «Марфін Банк» та ОСОБА_3  укладено кредитний договір про надання кредиту у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на суму       70 572 доларів США.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним  договором між позивачем та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки, відповідно до якого останній виступив поручителем та зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання зобов'язань.

Крім того, 04 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за яким позичальник передав банку в іпотеку будинок           АДРЕСА_1.

Позичальник ОСОБА_3 не виконала умов кредитного договору і станом на 16 січня 2012 року має заборгованість в сумі 576 069 грн 97 коп., яка складається із:  кредитні кошти - 447 706 грн 05 коп., проценти на основну суму боргу - 77 461 грн 51 коп, пеня за несплачену суму кредиту - 14 186 грн 24 коп., пеня за несплачені проценти за користування кредитом - 17 954 грн 41 коп. та штраф за невиконання взятих зобов'язань -  18 761 грн 76 коп.

Відмовляючи в стягненні заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що банком пропущений передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк звернення до суду із позовом до поручителя, який сплинув 14 жовтня 2011 року, а з позовом банк звернувся 17 січня 2012 року.

Зменшуючи розмір штрафу за невиконання взятих зобов'язань із    18 761 грн 76 коп. до 300 грн, суд першої інстанції  виходив  з принципу справедливості, добросовісності та розумності, а також із часткового погашення ОСОБА_3 кредитних зобов'язань.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про солідарне стягнення з відповідачів кредитної заборгованості, виходив з того, що строк дії кредитного договору встановлений 03 квітня 2019 року включно, а строк дії поруки - до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Після направлення вимоги про дострокове погашення кредиту від 15 березня 2011 року позичальником ОСОБА_3 до грудня 2011 року сплачувалася заборгованість за кредитним договором. 23 травня 2011 року ОСОБА_3 подано, а банком прийнято заяву про реструктуризацію боргу. Повторна вимога про дострокове повернення кредиту направлена позичальнику в листопаді       2011 року, а поручителю - у січня 2012 року, тому висновок суду про те, що позивач пропустив 6-ти місячний строк на звернення до суду із позовом до поручителя не відповідає фактичним обставинам справи.

Збільшуючи розмір штрафу за невиконання взятих зобов'язань з        300 грн до 18 761 грн 76 коп., суд апеляційної інстанції виходив з того, що сплата штрафу за невиконання зобов'язань передбачена п. 18.8 договору іпотеки, а посилання ОСОБА_3 на можливість його зменшення відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України не ґрунтується  на законі.

Згідно з п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вірно збільшив розмір штрафу за невиконання зобов'язань з 300 грн до 18 761 грн 76 коп.

Проте з висновком суду апеляційної інстанції щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_4 погодитись не можна з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки                            п. п. 4.6 договору встановлено, що він діє до повного припинення зобов'язань боржника за кредитним договором.

Відповідно до  ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами                           (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).    

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного виконання всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому  в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Із роз'яснень, викладених у п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», вбачається, що відповідно до частини четвертої  статті         559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.  

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею                    526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.  

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам  статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_4, вірно виходив з того, що у позивача виникло право звернення до останнього з 14 квітня 2011 року до      14 жовтня 2011 року, проте банк звернувся до суду із позовом до поручителя лише 17 січня 2012 року, тобто з пропуском строку, передбаченого                   ч. 4 ст. 559 ЦК України.

З огляду на вищевикладене судове рішення апеляційного суду в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором не може вважатися законним і обґрунтованим та відповідно до положень ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.                        

Керуючись ст. ст. 336, 339, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

ухвалила:

Касаційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_3  задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2013 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 544 529 грн 32 коп., з яких: кредитні кошти - 447 706 грн 05 коп., проценти на основну суму боргу - 77 461 грн 51 коп, пеня за несплачену суму кредиту - 300 грн, пеня за несплачені проценти за користування кредитом - 300 грн. скасувати, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 526 067 грн     56 коп., з яких: кредитні кошти - 447 706 грн     05 коп., проценти на основну суму боргу - 77 461 грн 51 коп, пеня за несплачену суму кредиту - 300 грн, пеня за несплачені проценти за користування кредитом - 300 грн залишити в силі.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_3 штрафу за невиконання взятих зобов'язань у розмірі 18 761 грн 76 коп. залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

                              

Головуючий                                                                                                                  О.О. Дьоміна                                                                                  

                                                                                                 .П.  

Судді:                                                                                                                             О.П. Касьян

                                                                                                                                                                     О.В. Кафідова

                                                                                                                                                                     В.М. Коротун

                                                                                                                                                                     І.К. Парінова          

                                      

Ка Коротун
 

[у.zaporozhskiy]

Решение подойдет для подачи в ВСУ.

Интересно, что данным определением ВССУГУД признана необязательным обращение с требованием к поручителю, что бы обратиться к нему с иском.

Требование к заемщику (значит через месяц срок основного обязательства настал), после этого есть полгода, что бы обратиться к поручителю с иском в суд.