Определение ВССУГУД об отмене решений судов предыдущих инстанций о взыскании задолженности с поручителя в пользу Брокбизнесбанка

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/34303249

Державний герб України

УХВАЛА

іменем   україни

23 жовтня 2013 рокум. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого       Луспеника Д.Д.,

    

суддів:                  Гулька Б.І.,                 Лесько А.О.,

                              Хопти С.Ф.,                 Червинської М.Є.,      

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 4 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 червня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК» (далі - ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК») звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 20 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальнику надано споживчий кредит у розмірі 7 030 грн строком на 36 місяців з виплатою 33 % річних зі строком повернення кредиту до 17 грудня 2010 року. На виконання зобов'язань за цим договором між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки. Оскільки позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, як він, так і поручитель на претензії не реагували, станом на 10 жовтня 2012 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 5 322 грн 75 коп., по відсоткам 3 421 грн 26 коп., пеня по кредиту та відсоткам у розмірі 3 437 грн                   34 коп.  Ураховуючи наведене, позивач просив  стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 181 грн                35 коп.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 4 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 червня 2013 року, позов                                                ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» задоволено частково. Стягнуто солідарно з                     ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» за кредитним договором від 20 грудня 2007 року заборгованість по кредиту у розмірі 5 322 грн 75 коп., за відсотками 3 421 грн 26 коп., та нараховану за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків пеню у розмірі 3 437 грн 34 коп., а усього - 12 181 грн 35 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з нього заборгованості за кредитним договором та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову до нього відмовити.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому у касаційному порядку не переглядаються (ч. 2 ст. 335 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги,  суд першої інстанції виходив із того, що з часу порушення ОСОБА_3 зобов'язань щодо погашення кредиту і до часу подання позивачем позову до суду сплинуло 36 місяців та з урахуванням подвійного розміру відсотків (66 % річних), позивач має право на відшкодування визначеної судом суми. Оскільки виконання умов кредитного договору забезпечувалось договором поруки, укладеним 20 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_4, а позичальником не виконано взяті зобов'язання, то відповідати перед банком мають ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як солідарні боржники.

Апеляційний суд погодився з такими висновками, пославшись і на те, що договір поруки діє до повного погашення кредитної заборгованості.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.  

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду в частині вимог до ОСОБА_4 не відповідає.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 20 грудня 2007 року між                 АТ «Брокбізесбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано споживчий кредит у розмірі 7 030 грн строком на 36 місяців з виплатою 33 % річних зі строком повернення кредиту до 17 грудня 2010 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за даним договором, 20 грудня              2007 року між АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором станом на жовтень 2012 року виникла заборгованість у розмірі 12 181 грн 35 коп.

Відповідно до ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, а у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно ч. 4 ст. 559 цього Кодексу порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору.

У п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так  і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання. При цьому сама по собі умова про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З матеріалів справи вбачається, що кінцевим строком сплати кредиту та відповідних виплат за кредитним договором є 17 грудня 2010 року. Отже, банк мав право пред'являти вимоги до поручителя протягом шести місяців. Проте, банк звернувся до суду з вимогами щодо поручителя лише у жовтні 2012 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого законодавством. При цьому діє презумпція припинення поруки.

Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційний суд передчасно вважав, що оскільки договір поруки діє до повного погашення заборгованості боржником або поручителем перед кредитором, то як позичальник, так і поручитель мають відповідати перед банком до повного погашення заборгованості за кредитним договором. Такий висновок не відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_4 посилався на вказані обставини, як на підставу скасування судового рішення в своїй апеляційній скарзі, проте апеляційний суд у порушення ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України ці доводи не перевірив.

Крім того, аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21 травня 2012 року № 6-48цс11 та від 23 травня 2012 року                         № 6-33цс12, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині позовних вимог до ОСОБА_4 не відповідає вимогам ст. 231 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого рішення з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетрвоської області від 5 червня                2013 року в частині позову ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» до ОСОБА_4 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

                              Головуючий                                                        Д.Д. Луспеник

          

Судді:                                                                   Б.І. Гулько

                                                                                                                         А.О. Лесько

                                                                                         С.Ф. Хопта

                                                                                          

М.Є. Червинська