Решение апелляционного суда Черкасской области об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по карточному кредиту

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35816414

 

Державний герб України

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2967/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія :   19, 27   Совгира І.В.   Доповідач в апеляційній інстанції Бородійчук В. Г.   РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          04 грудня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого   Бородійчук В. Г. суддів    Демченко В. А. ,    Василенко Л. І. при секретарі  Котолуп А.В.                                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

26 вересня 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 28 651 грн. 40 коп..

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 25 травня 2007 року було укладено кредитний договір, де відповідач отримав кредит в розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Договір був укладений у формі заяви разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою.

Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання та автоматично пролонгується на той же строк у тому разі, якщо кожна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання щодо щомісячного повернення кредитної заборгованості, передбаченої договором.

А тому, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 31 серпня 2013 року становить 28 651 грн. 40 коп., в тому числі: поточна заборгованість за кредитом - 9 165 грн. 57 коп., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 13 428 грн. 93 коп., заборгованість по комісії - 4 216 грн. 36 коп., штраф (фіксована частина ) - 500 грн., штраф (відсоткова складова) - 1 340 грн. 54 коп., а також просив стягнути 286 грн. 51 коп. судового збору.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 25 травня 2007 року в розмірі 28 651 грн. 40 коп..

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 286 грн. 51 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить скасувати рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2013 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ «Приватбанк» в задоволенні їхніх позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а судове рішення до скасування із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи із слідуючих обставин.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, дане рішення суду вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом встановлено, що 25 травня 2007 року між сторонами по справі був укладений кредитний договір  № б/н (а.с. 15-22). Даний договір був укладений шляхом отримання позивачем особисто від відповідача письмового підтвердження про приєднання до умов договору, підписаної відповідачем заяви клієнта на оформлення кредитної картки (а.с. 13-14).

Відповідно до умов договору, ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Договір був укладений у формі заяви разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевиплаті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Згідно п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Звертаючись до суду з позовною заявою (а.с. 2-4) ПАТ КБ «Приватбанк» вказував на те, що ОСОБА_6 зобов'язання за взятим договором № б/н від 25 травня 2007 року належним чином не виконав і станом на 31 серпня 2013 року мав заборгованість за кредитним договором в сумі 28 651,40 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 9 165,57 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом 13 428,93 грн., заборгованість по комісії 4 216,36 грн., штраф (фіксована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 1 340,54 грн., тому необхідно вказану заборгованість стягнути в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з тих обставин, що ОСОБА_6 відкрито картковий рахунок за кредитним договором, укладеним сторонами у формі заяви про відкриття рахунку та надання кредитної картки з кредитним лімітом 5 000 грн.. З Умовами і правилами надання банківських послуг відповідач був ознайомлений, про що свідчать його підписи в заяві про відкриття карткового рахунку. Оскільки позивач виконав свої зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а відповідач заборгованість не погасив, що свідчить про невиконання договірних зобов'язань з боку позичальника перед банком. Надані позивачем розрахунки заборгованості ОСОБА_6 судом визнані обгрунтованими, а підстави пропуску строку, на які вказував відповідач визнані безпідставними.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками, виходячи з наступного.  

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,  визначених  змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Колегією суддів встановлено, що сторони по справі встановили як строк дії договору - до моменту  виконання  сторонами  в  повному  обсязі  взятих  на  себе  зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.  

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як  встановлено  судом,  останній платіж з погашення кредиту ОСОБА_6 здійснив 30 жовтня 2009 року на суму 800 грн., що підтверджено відомостями по операціях карткового рахунку (а.с. 40), після чого перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та зі сплати процентів за користування кредитом, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та з вимогами про дострокове повернення кредиту банк звернувся 26 вересня 2013 року (підтверджено штампом вхідної кореспонденції суду № 5384/13-Вх на позовній заяві (а.с. 2)), включивши до позовних вимог як всю заборговану суму, так і майбутні платежі.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після  переривання    перебіг   позовної   давності   починається   заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Повернення заборгованості за кредитним договором включає в себе зобов'язання позичальника здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається  з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, початок позовної давності для стягнення нарахованих платежів утвореної відповідачем заборгованості необхідно обчислювати з моменту  (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Так як останній платіж, як вже зазначалося вище, ОСОБА_6 здійснив 30 жовтня 2009 року і дана обставина підтверджена наявними матеріалами справи і не заперечується сторонами, тому строк позовної давності звернення ПАТ КБ «Приватбанк» за захистом своїх порушених прав до суду розпочався саме 30 жовтня 2009 року і закінчився 29 жовтня 2012 року. Оскільки позивач звернувся до суду лише 26 вересня 2013 року, тому колегія суддів вважає, що висновок районного суду про задоволення позовних вимог позивача не є обгрунтованим і суд першої інстанції неправильно застосував при вирішенні спору норми матеріального права та не звернув увагу на посилання відповідача про те, що позивач пропустив  строк позовної давності за зверненням до суду. Тому, такий висновок не є законним та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Крім того, дана правова позиція викладена і в правовому висновку ВСУ у справі №  6-116 цс 13 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Правова позиція ВСУ вказує, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Згідно зі змістом ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки, позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, тому не підлягає до задоволення і вимога про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по оплаті судового збору за подачу позовної заяви.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

 

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним  законної сили.

Головуючий :

          Судді :
 

[у.zaporozhskiy]

Здесь же считают с момента последнего платежа(скорее всего тоже просроченной задолженности).

[у.zaporozhskiy]

Данное решение оставлено в силе ВССУГУД.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/36971550

 

Державний герб України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

31 січня 2014 року                                                                             м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кафідова О.В., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Черкаської області від 04 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від           09 жовтня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором  в сумі 28 651 грн 40 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 04 грудня           2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду Черкаської області від 04 грудня 2013 року, рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування  норм матеріального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд апеляційної інстанції вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України, -

у х в а л и в :                    

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Черкаської області від 04 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ                                                                      О. В. Кафідова