Решение апелляционного суда Луганской области о применении исковой давности к требованиям Приватбанк по пене

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31057830

Державний герб України

Головуючий суду 1 інстанції -  Кузьменко А.М.      

Доповідач -   Ступіна Я.Ю.

Справа №   1207/3271/12

Провадження №     22ц/782/679/13

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 р.     Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: Ступіної Я. Ю.,

суддів: Коновалової В. А., Авалян Н.М.,

при секретарі Скоробогатової Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 січня 2013 р. у цивільній справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

В квітні 2012 р. позивач звернувся в суд із зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на такі обставини. 25.10.2004 р. між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № LGM1R009190027, умови якого відповідач не виконує, внаслідок чого станом на 10.04.2012 р. утворилася заборгованість в розмірі 45 798,80 грн., яку він просив суд стягнути з відповідача на його користь та судові витрати у розмірі 457,99 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 18.01.2013 р. позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №LGM1R009190027 від 25.10.2004 р. у сумі 45 798,80 грн. та судові витрати у розмірі 457,99 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.

В судовому засіданні відповідач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представники позивача Слостін А.Г., Мусійченко Д.Л. заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язуєтьсь повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом і як вбачається з матеріалів справи,  25.10.2004 р. між сторонами було укладено кредитний  договір № LGM1R009190027, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 3 649,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 33.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.10.2006 року. Відповідач зобов'язання щодо погашення кредиту належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 10.04.2012 р. розміром 45 798,80 грн.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності позовних вимог.

З такими висновками суду повністю погодитися не можна, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в цьому позові позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за зазначеним кредитним договором розміром 45 798,80 грн. станом на 10.04.2012 р., яка склалася із заборгованості за кредитом - 3 481,34 грн., по процентах за користування кредитом - 15 177,50 грн. і пені - 27 139,96 грн.  

Відповідач не оспорював розмір, визначеної позивачем заборгованості, але вважав, що позивач пропустив позовну давність.

Згідно абз.1 ч.5 ст. 261 ЦК за зобов'язаннями з визначеним строком  виконання  перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки кредитним договором, укладеним між сторонами, визначено строк його дії до 25.10.2006 р., то перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 264 ЦК позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох  боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судовим наказом Жовтневого районного суду м. Луганська від 15.09.2006 р. із відповідача на користь позивача стягнута заборгованість за зазначеним кредитним договором, яка склалася на 07.09.2006 р., а саме: 3 481,34 грн. - за  кредитом; 2 156,12 грн. по процентах і 631,12 грн. - пені, а всього 6 268,58 грн., який не скасовано, набрав чинності, отриманий представником банку 17.01.2007 р. та  знаходиться на виконанні у Жовтневому відділі ДВС Луганського МУЮ; у зв'язку з наявністю таких обставин ухвалою апеляційного суду Луганської області від 29.04.2013 р. оскаржене судове рішення скасоване в частині стягнення заборгованості в сумі 6 268,58 грн. і провадження в цій частині закрито на підставі п. 2 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Судовим наказом Жовтневого районного суду м. Луганська від 11.08.2009 р. з відповідача на користь позивача стягнута заборгованості за зазначеним кредитним договором розміром 20 917,46 грн. станом на 01.04.2009 р., який не набрав законної сили, а тому не знаходиться на примусовому виконанні; у зв'язку з наявністю такого судового наказу ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 21.12.2012 р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 01.04.2013 р., відповідачу відмовлено в задоволені клопотання про закриття провадження у цій справі.

Враховуючи наявність двох судових наказів: від 15.09.2006 р. та від  11.08.2009 р., суд згідно положень ст. 264 ЦК дійшов правильного висновку про те, що перебіг позовної давності перервався.

Проте, при вирішені спору суд помилково не застосував положення п. 1 ч. 2 ст.258 ЦК щодо спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки в один рік.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 4.1 зазначеного кредитного договору при порушенні Позичальником кожного із зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.2., 2.2.3 даного Договору, Банк має право нарахувати, а Позичальник зобов'язується  сплатити Банку пеню в розмірі 0,15 % від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Внаслідок порушення відповідачем обов'язку щодо погашення заборгованості по кредиту щомісяця у період з 20 по 26 число кожного місяця виникла прострочена заборгованість, яку відповідач у добровільному порядку не погасив, тому позивачем відповідно до умов кредитного договору була нарахована пеня.

Оскільки позивач просив стягнути заборгованість станом на 10.04.2012 р. розміром 45 798,80 грн., щодо якої на суму 6 268,58 грн. станом на 07.09.2006 р., з яких  2 156,12 грн. по процентах і 631,12 грн. пені, провадження у справі закрито, то предметом спору є  заборгованість в сумі 39 530,22 грн., з яких 13 021,38 грн. по процентах (15 177,50 грн. - 2 156,12 грн.).

Оскільки до вимог про сплату пені встановлена позовна давність в один рік, а позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 26 508,84 грн. пені, нарахованої після 07.09.2006 р., то позивачем пропущено цей строк, тому позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню - в межах року на час звернення в суд з позовом, тобто на 10.04.2012 р. в сумі 7 248,53 грн. (27 139,96 грн. - 19 891,43 грн. (згідно наданого позивачем розрахунку, який не оспорений відповідачем).

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем позовної давності є частково обґрунтованими.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково: з відповідача на користь позивача стягнути заборгованість за зазначеним кредитним договором в сумі  20269,91 грн., а саме: 13 021,38 грн. - по процентах, 7 248,53 грн. пені, яка склалася на 10.04.2012 р.

На підставі ст. 88 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі  202,70 грн., виходячи із задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 261, 264, 546, 551, 629, 1054 ЦК України,  ст.ст. 3, 303, 307, 309, 316, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 січня 2013 р. в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 39 530,22 грн. забргованості за кредитним договором  №LGM1R009190027 від 25.10.2004 р.,  яка склалася на 10 квітня 2012 року, скасувати  і  ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" забргованість за кредитним договором  №LGM1R009190027 від 25.10.2004 р.,  яка склалася на 10 квітня 2012 року, в сумі 20269,91 грн., а саме: 13 021,38 грн. - по процентах, 7 248,53 грн. пені, а також 202,70 грн. судових витрат, а всього 20 472,61 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий:                                                      

        Cудді: