Определение ВССУ о недействительности договора залога автомобиля одним из супругов в Надра банке


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Державний герб України

 

УХВАЛА

іменем україни

 

23 травня 2012 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі

 

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра»), третя особа - ОСОБА_4, про визнання договору застави недійсним за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 8 липня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 жовтня 2011 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 10 червня 2008 року між її чоловіком - ОСОБА_6 - та ВАТ КБ «Надра» укладено договір застави транспортного засобу для забезпечення зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором від 10 червня 2008 року. Предметом договору застави є автомобіль Урал 4320 лісовоз-Е, номерний знак НОМЕР_1, який придбаний під час її знаходження у шлюбі з ОСОБА_6, а тому є спільною сумісною власністю подружжя і вона не надавала згоди на укладення договору застави. У зв'язку із цим позивачка просила визнати договір застави транспортного засобу, укладений 10 червня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6, недійсним.

 

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 8 липня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 жовтня 2011 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. 

 

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

 

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

 

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що договір застави укладений з дотриманням письмової форми, підписаний чоловіком позивачки - ОСОБА_6 - і при його укладенні не потребується письмової згоди подружжя, оскільки згідно з ч. 2 ст. 65 СК України встановлено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

 

Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна.

 

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 

 

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

 

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають. 

 

Судом установлено, що 10 червня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано 250 тис. грн. на споживчі потреби. Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 цього ж дня між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6 укладено договір застави транспортного засобу майнового поручителя. Пунктом 1.2 сторони погодили, що предметом застави є автомобіль Урал 4320 лісовоз-Е, номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6

 

Судом також встановлено, що з 1985 року позивачка знаходиться в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6, заставлений автомобіль придбаний під час їхнього шлюбу. 

 

Відмовляючи в позові суди, пославшись на положення ст. 65 СК України, якою передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою, а при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, не звернули уваги на те, що згідно з положенням ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Ця норма матеріального права є імперативною і спеціальною для забезпечення виконання зобов'язання. 

 

Майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників (ч. 1 ст. 578 ЦК України).

 

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про заставу» заставодавцем при заставі майна може бути лише власник. 

 

Суди у порушення вимог ст. ст. 214-215, 315 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернули; не дали оцінки тому, що придбання майна в період шлюбу і реєстрація цього майна лише на одного з подружжя, не позбавляє права власності на це майно іншого з подружжя, оскільки у сімейному праві діє презумпція спільності майна подружжя, набутого під час шлюбу; дійшли передчасного висновку про те, що при укладенні договору застави згідно з ч. 2 ст. 65 СК України не потребується письмової згоди подружжя.

 

Крім того, при розгляді вимоги про визнання правочину недійсним, належними сторонами у справі є сторони цього правочину. Проте заставодавець - сторона договору застави ОСОБА_6 - до участі у справі залучений не був, чим порушені його права. 

 

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення в не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

 

у х в а л и л а :

 

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.

 

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 8 липня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 жовтня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий Д.Д. Луспеник 

Судді: Б.І. Гулько

А.О. Лесько

С.Ф. Хопта

М.Є. Червинська

 


Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Я тоже на эту тему давно думаю.

Вот у меня вопрос: договор залога нотариально заверенный, а КД обычный. В КД есть подпись супруги о том, что она не возражает на передачу ТС в залог, а в нотариальном деле такого заявления нет.

Можно ли утверждать, что супруга согласия не давала ссылаясь на абз. 3 ч. 2 ст 369 ЦК?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

У х в а л а


іменем  україни


        21 березня 2012 рокум. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах


Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:


головуючого                                         Ткачука О.С.,


 


суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Колодійчука В.М., Савченко В.О.,                                              


розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал», третя особа - Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, про визнання кредитного договору недійсним в частині застави за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2011 року,


 


в с т а н о в и л а:


                              


У березні 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з указаним позовом, який в ході розгляду справи уточнили шляхом заявлення окремих позовних вимог. Посилались на те, що 17 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Єврокапітал» укладено кредитний договір (із забезпеченням) на суму 46 055 грн. 50 коп. на придбання транспортного засобу. Відповідно до пп. 1.3-1.12, 5.1.7-5.1.12 та розділу 8 цього договору забезпеченням виконання зобов'язань ОСОБА_1 є застава автомобіля «SSANG YONG» ACTYON  2008 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1, який їй належить на праві власності згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 18 листопада 2008 року. На предмет застави накладено заборону відчуження та внесено до відомостей державного реєстру обтяжень рухомого майна.


                              Позивач ОСОБА_1 просила визнати договір застави транспортного засобу недійсним на підставі частин 1 і 4ст. 203 ЦК України та ст. ст. 1314 Закону України «Про заставу», оскільки такий договір не був нотаріально посвідчений.    


                              Позивач ОСОБА_2 просив визнати договір застави недійсним з тих підстав, що він знаходиться з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з 4 серпня 1984 року, придбаний автомобіль є спільним майном подружжя, а переданий у заставу без його згоди. На підставі частин 1 і 4 ст. 203 ЦК Українист. 65 СК України та ст. 6 Закону України «Про заставу» просив про задоволення позову.


                              Позивачі також просили застосувати наслідки недійсності правочину та зобов'язати відповідача надати ДП «Інформаційний центр» заяву про припинення обтяження предмета застави, виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна спірний транспортний засіб.


                              


Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31 травня 2011року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.  


 


У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.  


 


Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.


 


Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що на момент укладення кредитного договору (із забезпеченням) - 17 листопада 2008 року - ст. 17 Закону України «Про заставу» не передбачала обов'язкового нотаріального посвідчення договору застави транспортного засобу. Крім того, хоча згідно з висновком експерта підпис ОСОБА_2 від кредитним договором виконаний не ним, проте застава транспортного засобу є способом забезпечення виконання кредитного зобов'язання, застава не створює обов'язків для інших осіб, тому це не є розпорядженням майном подружжя, на яке потребується згода іншого з подружжя.


                              


Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.


 


Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  


Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.


 


Судом установлено, що 17 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Єврокапітал» укладено кредитний договір (із забезпеченням) на суму 46 055 грн. 50 коп. для придбання транспортного засобу. Відповідно до пп. 1.3-1.12, 5.1.7-5.1.12 та розділу 8 цього договору забезпеченням виконання зобов'язань ОСОБА_1 є застава автомобіля «SSANG YONG» ACTYON, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який їй належить на праві власності згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 18 листопада 2008 року.


 


Суди дійшли правильного висновку про те, що підстав для визнання договору застави недійсним через відсутність нотаріального посвідчення немає.


Так, згідно з ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.


При укладенні кредитного договору, забезпеченого заставою автомобіля, ОСОБА_1 не наполягала на нотаріальному посвідченні договору.


Кредитний договір (із забезпеченням) укладений 17 листопада 2008 року і відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу» (в редакції Закону від 27 квітня 2007 року № 997-Vнотаріальна форма договору застави транспортних засобів, що підлягали державній реєстрації, не вимагалась. Необхідність нотаріального посвідчення договору застави транспортних засобів передбачена наведеним Законом України в редакції від           6 липня 2010 року № 2435-VI, а в силу загального правила про дію закону в часі до спірних правовідносин повинен застосовуватись той закон, який діяв на момент укладення договору застави автомобіля (ст. 58 Конституції України).


 


Разом із тим, у порушення вимог ст. ст. 212-214315 ЦПК України суди не дали належної правової оцінки доводам ОСОБА_2 про те, що договір застави укладений його дружиною - ОСОБА_1 - на спільне майно подружжя, без його згоди; не звернули уваги на висновок експерта від 9 квітня 2011 року про те, що підпис під кредитним договором (із забезпеченням) від імені ОСОБА_2 виконаний не ним, а іншою особою.


Судом установлено, що ОСОБА_2 знаходиться з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з 4 серпня 1984 року, автомобіль, переданий у заставу та зареєстрований на ім'я ОСОБА_1, придбаний в період шлюбу - 18 листопада 2008 року. Відтак, автомобіль  в силу ст. 60 СК України є спільним майном подружжя.


Відповідно до ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про заставу» майно, що є у спільній власності, може бути передано в заставу лише за згодою усіх співвласників.


Згідно з ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.                          


За змістом ч. 4 ст. 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчиненим одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив цей правочин, необхідних повноважень.


 


                              Зазначених вимог закону як суд першої, так і суд апеляційної інстанції не врахували; не з'ясували наявності згоди ОСОБА_2 на укладення його дружиною договору застави спільного майна подружжя - автомобіля.  


 


Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.


 


Керуючись ст. ст. 336338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ


у х в а л и л а :          


Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.


Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.  


Ухвала оскарженню не підлягає.


 


Головуючий                                                              О.С. Ткачук                                                                                                                      


Судді:                                                                                   В.С. Висоцька


 


 


                                                                                                                                М.К. Гримич


 


 


                                                                                                                                В.М. Колодійчук


В.О. Савченко                                                                                                


 


http://reyestr.court.gov.ua/Review/23671008


Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...