Определение ВССУ об отмене решений предыдущих инстанций об удовлетворении требований Приватбанка о взыскании задолженности по карточку кредиту

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41296923

Державний герб України

Ухвала

іменем україни

29 жовтня 2014 року                                                                             м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого                   Штелик С.П.,

суддів:                           Дем'яносова М.В.,                             Кафідової О.В.,                        

Коротуна В.М.,                                  Парінової І.К.,                    

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 липня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги тим, що 05 вересня 2007 року між сторонами укладено договір № б/н, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 3 000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,2 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 31 грудня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 4 609 доларів 86 центів США, яка складається з: заборгованості за процентами за користування кредитом - 3 689 доларів 92 центи США, заборгованості за комісією - 640 доларів 85 центів США, штрафу (фіксована частина) - 500 грн та штрафу (процентна складова) - 1 730 грн 15 коп., яку позивач просив стягнути на свою користь із ОСОБА_3

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14 липня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з                ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту від 05 вересня 2007 року, яка складається з: процентів за користування кредитними коштами у розмірі 3 689 доларів 92 центи США, що еквівалентно 39 482 грн 46 коп., комісії у розмірі 640 доларів 85 центів США, що еквівалентно 5 120 грн 40 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штрафу (процентна складова) у розмірі 1 730 грн 15 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 213-214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані(пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржувані судові рішення указаним вимогам закону не відповідають.

Судами встановлено, що 05 вересня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір б/н, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 3 000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 19,2 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом на строк, що відповідає строку дії картки.

У заяві позичальника на отримання кредиту від 05 вересня 2007 року, яка завізована підписом відповідача, зазначено, що вона ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови), а також із Тарифами банку; погодилася із тим, що заява разом із Умовами, Тарифами та Правилами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг (а. с. 13).

Судовим наказом Соснівського районного суду м. Черкаси від                   22 березня 2010 року в справі № 2н-156/10 з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за договором кредиту від          05 вересня 2007 року б/н у розмірі 31 241 грн 73 коп.

ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 31 грудня 2013 року наявна заборгованість у розмірі 4 609 доларів 86 центів США, з яких: заборгованість за процентами за користування кредитом - 3 689 доларів 92 центи США, заборгованість за комісією - 640 доларів 85 центів США, штрафу (фіксована частина) - 500 грн та штрафу (процентна складова) - 1 730 грн 15 коп.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_3 не виконала зобов'язання за кредитним договором, а тому дійшов висновку про стягнення з неї заборгованості на користь ПАТ КБ «ПриватБанк». Також суд зазначив, що наявність рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Крім того, розірвання договору не відбулося, кредитний договір автоматично пролонгований на новий строк, а оскільки строк дії картки поновлюється кожного разу із спливом терміну дії карти, то доводи відповідача про сплив строку позовної давності для звернення кредитором до суду з вимогами є безпідставними.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та            вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною 2 ст. 264 ЦК України встановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що судовим наказом Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 березня 2010 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2007 року б/н у розмірі 31 241 грн 73 коп.

Проте, судом першої інстанції не з'ясовано, чи виконано зазначений судовий наказ та коли, а відтак не встановлено період за який банк мав право нараховувати проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, зазначивши, що судовий наказ про стягнення заборгованості, який не виконаний, не припинив зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів, суд першої інстанції не перевірив суми нарахованої заборгованості, зокрема, як утворилася вказана сума.

Крім того, поза увагою суду залишилося те, що за умовами п. п. 3.1.1, 3.1.3 Розділу ІІ Умов строк дії картки зазначений на лицьовій стороні картки (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня указаного місяця. За закінченням строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг із виконання розрахункових операцій за картрахунком (в передостанній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.

Також за змістом п. 5.4 Правил вбачається, що строк погашення кредиту у повному обсязі здійснюється не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці у полі «Month».

Відповідно до п. 9.4 Умов вбачається, що у разі наявності перевитрати платіжного ліміту по картці та непогашення його клієнтом протягом шести місяців, картка закривається.

Таким чином висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд про те, що позовна давність не сплинула, оскільки строк договору не закінчився, а строк дії картки відповідає строку дії договору, не ґрунтується на умовах договору та обставинах справи.

За висновками Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеними у постанові від  19 березня 2014 року № 6-14цс14, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

У порушення ст. ст. 213-214 ЦПК України суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернув, не встановив строк дії картки, виданої ОСОБА_3, не перевірив, чи були на картковому рахунку грошові кошти, за наявності яких банк міг пролонгувати строк дії картки, та чи було видано відповідачу нову картку.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та всупереч ст. ст. 303, 304, 315 ЦПК України не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги, не зазначив в ухвалі конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи та передчасно залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові рішення скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених     ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 липня             2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.  

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                           С.П. Штелик

Судді:                                                                             М.В. Дем'яносов

                                                                                                                                О.В. Кафідова

                                                                                                                                В.М. Коротун

                                                                                                                                І.К. Парінова                                                                                
 

[у.zaporozhskiy]

Исковая давность пропущена даже с учетом судебного приказа, посмотрим, что скажут суды по новому кругу.