Определение Апелляционного суда Ивано-Франковской области об отказе Приватбанку во взыскании долга по карточному кредиту

[ANTIRAID]

Державний герб України

Справа № 342/587/14-ц 

 

Провадження № 22-ц/779/2152/2014 

 

Категорія 27 

 

Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р.М. 

Суддя-доповідач Пнівчук О.В. 

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

06 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

 

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

 

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовський В.М.

 

секретаря Турів О.М.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Городенківського районного суду від 29 серпня 2014 року,-

 

в с т а н о в и л а :

 

07 травня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 3365, 24 дол. США, що еквівалентно 39039, 39 грн.

 

Свої вимоги позивач мотивував тим, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 01.03.2007 року укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит в розмірі 2200 дол. США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,20 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

 

Позивач, посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов»язання, просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, що станом на 31.03.2014 року становила 39039,39 грн.

 

Рішенням Городенківського районного суду від 29 серпня 2014 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

 

На дане рішення ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

 

Апелянт зазначив, що суд помилково застосував загальну позовну давність до спірних правовідносин.

 

Так, із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач ОСОБА_2 здійснював погашення кредиту, а саме 25.06.2011 року вніс 199 дол. США, 29.09.2011 року, 26.10.2011 року та 01.12.2011 року по 100 дол. США, а тому позовна давність починає перебіг з дати останнього погашення, тобто з 01.12.2011 року та закінчується 01.12.2014 року, а тому позовна заява, подана 07.05.2014 року в межах строку позовної давності.

 

Апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог банку в повному обсязі.

 

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ПАТ КБ «ПриватБанк» Рокетська С.В. підтримала доводи апеляційної скарги.

 

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечив доводи апелянта щодо погашення відповідачем кредиту в 2011 році та просив рішення суду залишити без зміни.

 

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

 

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 згідно поданої заяви від 01.03.2007 року отримав в ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит в розмірі 2200 дол. США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,20% на рік на суму залишку заборгованості кредитом.

 

ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що подана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» і Тарифами складають договір про надання банківських послуг, про що свідчить його підпис (а.с. 15).

 

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що ОСОБА_2 належним чином не виконував взяті на себе зобов»язання за кредитним договором, пред»явив до останнього позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 31.03.2014 року становить 39039,39 грн.

 

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено розрахунок суми заборгованості, із якого вбачається нарахування суми боргу за період з 01.03.2007 року по 31.03.2014 року із зазначенням внесених позивачем сум на погашення кредитних зобов»язань (а.с. 9-12).

 

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив із того, що позивач пред»явив позов після спливу позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

 

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

 

Судом встановлено, що ОСОБА_2 01.03.2007 року отримав кредит у розмірі 2200 дол. США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна». Термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії кредитної картки - березень 2009 року. 

 

Згідно Правил користування платіжною карткою після закінчення строку дії картка продовжується банком на новий строк, шляхом надання клієнту картки з новим строком дії, якщо раніше від клієнта не поступало письмової заяви про закриття карткового рахунку.

 

Позивач не представив доказів про отримання відповідачем ОСОБА_2 картки з новим строком дії картки.

 

Тому з часу закінчення терміну дії картки «Універсальна», тобто з квітня 2009 року почався перебіг позовної давності.

 

З врахуванням наведених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач пред»явивши позов 07 травня 2014 року пропустив встановлений ст. 257 ЦК України загальний трьохрічний строк позовної давності.

 

Відповідач звернувся з письмовою заявою про застосування спливу позовної давності, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову за спливом позовної давності.

 

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 здійснював погашення кредиту, а саме 25.06.2011 року вніс 199 дол. США, 29.09.2011 року, 26.10.2011 року та 01.12.2011 року по 100 дол. США не знайшли свого підтвердження.

 

Представник апелянта на вимогу суду представила суду виписку по кредитному рахунку ОСОБА_2, однак із вказаної виписки встановлено, що погашення здійснено фізичною особою шляхом внесення готівкових коштів в касу банку для зарахування на картрахунок, при цьому платником зазначено ОСОБА_5, а не ОСОБА_2

 

Крім того, в розрахунку суми заборгованості, долученому до матеріалів позовної заяви та представленої в засіданні апеляційного суду виписки з кредитного рахунку містяться суттєві розбіжності щодо сум погашення кредиту так і суми заборгованості по ньому, а тому такі не можуть бути належними доказами як заборгованості за кредитом, так і погашення ОСОБА_2 кредиту в 2011 році, на що посилається апелянт, як доказ переривання перебігу позовної давності згідно ст. 264 ЦК України.

 

Інших належних доказів на підтвердження обгрунтованості проведеного розрахунку суми заборгованості за кредитним договором представником позивача не представлено.

 

Таким чином, рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

 

Керуючись ст. ст. 307,308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

 

у х в а л и л а :

 

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.

 

Рішення Городенківського районного суду від 29 серпня 2014 року залишити без зміни.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

 

Головуюча: Пнівчук О.В.

Судді: Беркій О.Ю.

Соколовський В.М.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/41305209

[у.zaporozhskiy]

Представник апелянта на вимогу суду представила суду виписку по кредитному рахунку ОСОБА_2, однак із вказаної виписки встановлено, що погашення здійснено фізичною особою шляхом внесення готівкових коштів в касу банку для зарахування на картрахунок, при цьому платником зазначено ОСОБА_5, а не ОСОБА_2

 

Апелляционный суд молодец, что разобрался.