Постановление ВСУ по пересмотру о недействительности публичных торгов по исполнительной надписи нотариуса

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

4 березня 2015 року

 

м. Київ

 

Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Барбари В.П.,

Берднік І.С.,

Григор’євої Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Гуля В.С.,

Ємця А.А.,

Жайворонок Т.Є.,

Лященко Н.П.,

Охрімчук Л.І.,

Потильчака О.І.,

Сеніна Ю.Л.,

Сімоненко В.М.,

Шицького І.Б., -

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекарь», публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» у м. Обухові Київської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, треті особи: публічне акціонерне товариство «Платинум Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лезіс», приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, протоколів, свідоцтв, актів і договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року,

 

встановили:

 

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області (далі – ВПВР управління ДВС ГУЮ у Київській області), приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі – ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»), ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекарь» (далі – ТОВ «Аптекарь»), публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (далі – ПАТ «Креді Агріколь Банк») у м. Обухові Київської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, треті особи: публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» (далі – ПАТ «Платинум Банк»), товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лезіс» (далі – ТОВ «Фірма «Лезіс»), приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, протоколів, свідоцтв, актів, договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння.

 

Позов обґрунтовувала тим, що 27 жовтня 2011 року між ПАТ «Платинум Банк» як кредитором/іпотекодержателем і нею як іпотекодавцем/майновим поручителем ТОВ «Фірма «Лезіс» для забезпечення вимог ПАТ «Платинум Банк» відповідно до укладеного генерального кредитного договору НОМЕР_1 від 27 жовтня 2011 року та договору про відкриття кредитної лінії НОМЕР_2 від 27 жовтня 2011 року, що укладені між ПАТ «Платинум Банк» як кредитором і ТОВ «Фірма «Лезіс» як позичальником, укладено іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку передано належне їй на праві власності нерухоме майно: аптеку, загальною площею 483,7 кв.м, будівлю комерційних послуг, загальною площею 191,1 кв. м, земельну ділянку, загальною площею S_1, що розташовані АДРЕСА_1; магазин «Подарунки», загальною площею 39,8 кв. м, земельну ділянку, загальною площею S_2, що розташовані АДРЕСА_2.

 

4 квітня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за іпотечним договором вчинено виконавчий напис НОМЕР_3 про звернення стягнення на зазначене нерухоме майно в рахунок стягнення заборгованості в розмірі 3 192 725 грн 80 коп. 

 

17 квітня 2012 року вказаний виконавчий напис пред’явлено на виконання до управління ДВС ГУЮ в Київській області, у зв’язку із чим державним виконавцем ВПВР управління ДВС ГУЮ в Київській області ОСОБА_8 відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 про примусове виконання виконавчого напису. 

 

30 січня 2013 року проведені прилюдні торги з реалізації належного їй на праві власності нерухомого майна. Переможцем торгів стала ОСОБА_2 згідно з протоколами про проведення прилюдних торгів та затвердженими державним виконавцем актами про реалізацію предмета іпотеки. 

 

6 лютого 2013 року ОСОБА_2 приватним нотаріусом ОСОБА_5 видані свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

 

Посилаючись на те, що прилюдні торги проведено з порушенням норм законодавства, оскільки її не було повідомлено про день і час проведення торгів та про продаж належного їй на праві власності майна, звіт про оцінку майна на момент його реалізації втратив чинність, а відчуження ОСОБА_2 за договорами купівлі-продажу придбаного на торгах майна здійснено з порушенням вимог закону, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними результати прилюдних торгів, протоколів, свідоцтв, актів і договорів та витребувати майно з чужого незаконного володіння.

 

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 9 вересня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 9 вересня 2014 року залишено без змін.

 

У заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року, якою залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог із підстав неоднакового застосування норм матеріального права, а саме: частини п’ятої статті 58, статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», частини другої статті 43 Закону України «Про іпотеку», підпунктів 2.6, 3.2, 3.3, 4.7, 4.12 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі – Тимчасове положення).

 

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 додала постанови Вищого господарського суду України від 9 липня 2012 року, від 14 березня 2012 року, від 21 травня 2009 року та від 3 листопада 2010 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2013 року, від 25 грудня 2013 року й від 16 квітня 2014 року та постанови Верховного Суду України від 27 травня 2008 року, від 22 жовтня 2014 року та від 1 жовтня 2014 року, в яких, на думку заявниці, по-іншому застосовані зазначені правові норми.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2015 року справу допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

 

Оскільки судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, то відповідно до абзацу другого частини першої статті 3602 ЦПК України справа розглядається на спільному засіданні судових палат у цивільних і господарських справах Верховного Суду України. 

 

Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. 

 

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

 

За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним. 

 

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 27 жовтня 2011 року між ПАТ «Платинум Банк» і ТОВ «Фірма «Лезіс» укладено генеральний кредитний договір НОМЕР_1 на строк з 27 жовтня 2011 року до 26 жовтня 2016 року. Цього самого дня між позичальником і кредитором було укладено кредитний договір НОМЕР_5, за яким надано позичальнику грошові кошти в сумі 2 305 грн - строк користування 60 місяців, та кредитний договір НОМЕР_6, за яким надано позичальнику грошові кошти в сумі 795 000 грн – строк користування 60 місяців.

 

27 жовтня 2011 року ОСОБА_1 і ПАТ «Платинум Банк» укладено іпотечний договір НОМЕР_7, за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: аптеку, загальною площею 483,7 кв.м, будівлю комерційних послуг, загальною площею 191,1 кв. м, земельну ділянку, загальною площею S_1, що розташовані АДРЕСА_1, загальною площею 39,8 кв. м, земельну ділянку, загальною площею S_2, що розташовані АДРЕСА_2. Загальна вартість іпотечного майна за договором іпотеки складала 5 723 563 грн.

 

У зв’язку з невиконанням боржником – ТОВ «Фірма «Лезіс» - та ОСОБА_1 зобов’язань перед ПАТ «Платинум Банк» 4 квітня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог ПАТ «Платинум Банк» на суму 3 192 725 грн 80 коп.

 

Постановою старшого державного виконавця ВПВР управління ДВС ГУЮ у Київській області ОСОБА_8 від 17 квітня 2012 року на виконання виконавчого напису відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 та надано строк боржнику для добровільного виконання виконавчого напису, про що надіслано копії постанови ОСОБА_1 та ТОВ «Фірма «Лезіс». 

 

8 червня 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» (далі - ТОВ «Українська експертна група») наданий висновок про оцінку спірного майна. Ціна цього нерухомого майна, визначена суб’єктом оціночної діяльності ТОВ «Українська експертна група» в особі експерта – оцінювача ОСОБА_9, складала 1 787 734 грн. 

 

6 вересня 2012 року ВПВР управління ДВС ГУЮ у Київській області укладено з ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» договір про надання послуг з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки) за виконавчим написом від 4 квітня 2012 року НОМЕР_3.

 

ОСОБА_1 оскаржила виконавчий напис від 4 квітня 2012 року НОМЕР_3, і ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18 вересня 2012 року до вирішення справи заборонено ВПВР управління ДВС ГУЮ у Київській області вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_1, та зупинено виконавче провадження.

 

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 26 листопада 2012 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Платинум Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису про звернення стягнення на майно від 4 квітня 2012 року НОМЕР_3 залишено без розгляду.

 

27 грудня 2012 року старшим державним виконавцем ВПВР управління ДВС ГУЮ в Київській області винесено постанову про поновлення виконавчого провадження.

 

Листом від 10 січня 2013 року ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» повідомило учасників виконавчого провадження, у тому числі боржника, про день, час, місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну предмета іпотеки 1 787 734 грн. 

 

Оголошення про проведення прилюдних торгів були опубліковані в газеті «Експрес-Об’ява» НОМЕР_8 від 12-18 січня 2013 року та газеті «Aviso Plus» НОМЕР_9 від 14 січня 2013 року.

 

30 січня 2013 року ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» провело прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, що належало ОСОБА_1 та є предметом іпотеки. Переможцем торгів оголошено ОСОБА_2 згідно з протоколами НОМЕР_10 та НОМЕР_11 від 30 січня 2013 року за ціною 1 787 734 грн. 

 

6 лютого 2013 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 видані ОСОБА_2 свідоцтва про придбання з прилюдних торгів спірного нерухомого майна.

 

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходили з відсутності підстав, які передбачені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу недійсними, оскільки торги проведено з додержанням вимог Закону України «Про виконавче провадження» і Тимчасового положення та відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку». 

 

При цьому суди вважали, що звіт про оцінку майна на момент проведення прилюдних торгів не втратив чинності, тому що з моменту підписання звіту – 8 червня 2012 року - до моменту передачі нерухомого майна на прилюдні торги – 6 вересня 2012 року - передбачений частиною п’ятою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» строк чинності звіту не сплинув.

 

Разом із тим у наданих для порівняння судових рішеннях у справах, які виникли з подібних правовідносин – про визнання прилюдних торгів недійсними, а саме: постанові Вищого господарського суду України від 9 липня 2012 року, від 14 березня 2012 року, від 21 травня 2009 року й від 3 листопада 2010 року та в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2013 року, від 25 грудня 2013 року й від 16 квітня 2014 року, суди дійшли висновку про те, що оцінка майна є дійсною впродовж шести місяців з моменту її проведення, незалежно від строків передання майна на реалізацію, а тому проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» та підставою для визнання таких торгів недійсними.

 

Що стосується постанов Верховного Суду України від 27 травня 2008 року, від 22 жовтня 2014 року та від 1 жовтня 2014 року, то на них не може здійснюватись посилання в обґрунтування підстав, які передбачені пунктом першим частини першої статті 355 ЦПК України, тому що вони ухвалені в порядку перегляду судових рішень за правилами глави 3 розділу 5 ЦПК України, тобто не є рішеннями, постановленими судом касаційної інстанції.

 

Не можуть бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 203, 215 ЦК України й постанови Вищого господарського суду України від 21 травня 2009 року та від 3 листопада 2010 року, оскільки в них не вбачається тотожності встановлених фактичних обставин справи. 

 

Отже, існує неоднакове застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права – частини п’ятої статті 58, статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», частини другої статті 43 Закону України «Про іпотеку», підпунктів 2.6, 3.2, 3.3, 4.7, 4.12 Тимчасового положення. 

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, судові палати у цивільних і господарських справах Верховного Суду України виходять із такого. 

 

Порядок реалізації арештованого майна передбачено Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 21 квітня 2005 року № 74/5, (далі – Інструкція) та Тимчасовим положенням. Питання реалізації іпотечного майна регулюється також нормами Закону України «Про іпотеку».

 

Частиною третьою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

 

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». 

 

Частинами другою, третьою та четвертою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

 

У разі коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право оскарження звіту суб’єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (частина п’ята статті 58, частина третя статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», частина друга статті 43 Закону України «Про іпотеку). 

 

Відповідно до пункту 2.6 Тимчасового положення стартова ціна лота - ціна, яка дорівнює початковій вартості майна, що виставляється на торги, зазначеній у заявці державного виконавця на реалізацію арештованого майна. 

 

Згідно з пунктом 2.7 зазначеного положення продажна ціна лота - фактична ціна реалізації лота на прилюдних торгах.

 

Пунктом 3.2 Тимчасового положення передбачено, що спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою, та інші відомості, передбачені Інструкцією.

 

Разом із тим відповідно до частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання і до дня проведення прилюдних торгів. Після закінчення цього строку звіт втрачає чинність і оцінка майна проводиться повторно.

 

Отже, виходячи з правового аналізу зазначених норм необхідно дійти висновку про те, що звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після закінчення цього строку обов’язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна.

 

Установивши, що звіт про оцінку нерухомого майна підписаний суб’єктом оціночної діяльності 8 червня 2012 року, а прилюдні торги з реалізації майна відбулись лише 30 січня 2013 року (тобто після закінчення шести місяців), суди, на відміну від судових рішень, що надані для порівняння, не дали юридичної оцінки зазначеному факту та неправильно застосували до спірних правовідносин норму частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», яка підлягає застосуванню. 

 

Оскільки неправильне застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до частин першої, другої статті 3604 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

 

Керуючись статтями 3602, 3603, 3604 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України 

 

п о с т а н о в и л и:

 

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року скасувати, справу передати на новий касаційний розгляд. 

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий

 

Судді: А.Г. Ярема

В.П. Барбара 

І.С. Берднік

Л.І. Григор’єва

В.І. Гуменюк

В.С. Гуль 

А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок 

Н.П. Лященко 

Л.І. Охрімчук

О.І. Потильчак

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко 

І.Б. Шицький

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ 

(у справі № 6-18цс15)

 

Виходячи з правового аналізу частини п’ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 3.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 слід дійти висновку про те, що звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після збігу цього строку обов’язковою умовою призначення і проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна.

 

Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність, є порушенням частини п’ятої статті 58 Закону України та підставою для визнання таких торгів недійсними.

 

Суддя 

Верховного Суду України Л.І. Григор’єва 

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/D629AA02AFEB3595C2257E0400225213