Огляд постанов Верховного суду України в кредитних спорах за січень-лютий 2015 року

[samuraj]

ОГЛЯД ПОСТАНОВ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ В КРЕДИТНИХ СПОРАХ ЗА СІЧЕНЬ-ЛЮТИЙ 2015 РОКУ

1. Постанова ВСУ у справі 6-243цс14 від 04.02.2015 року, номер в ЄДРСР 42685784
За положеннями частини першої статті 559, частини першої статті 593 ЦК України припинення поруки та права іпотеки у разі належного виконання основного зобов'язання, презюмується.
Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі частини першої статті 559, частини першої статті 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору. 
Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя, іпотекодавця передбачених частиною першою статті 559, частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов'язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п. 1 частини другоїстатті 16 ЦК України.
Таким чином права поручителя, іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання поруки (іпотеки) такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки (іпотеки) чи шляхом припинення зобов'язання за договором.

2. Постанова ВСУ у справі 6-190цс14 від 21.01.2015 року, номер в ЄДРСР 42576421
Пунктом 6.5 кредитного договору від 10 липня 2006 року передбачено, що кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у разі невиконання позичальником умов цього договору за умови попереднього (за тридцять днів) повідомлення позичальника рекомендованим листом.
Так, у справі, яка переглядається, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором.
У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України і пункту 6.5 кредитного договору використав право достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, надіславши 5 лютого 2010 року претензію-повідомлення (вимогу) про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів.
Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.
Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.
За таких обставин судом касаційної інстанції у справі, яка переглядається, неправильно застосовано зазначені правові норми. 

3. Постанова ВСУ у справі 6-197цс14 від 21.01.2015 року, номер в ЄДРСР 42496157
Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Крім того, поза увагою суду зилишилися й вимоги закону щодо наслідків спливу позовної давності.
Проте Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишено без уваги, що судом першої інстанції не було вирішено питання застосування строків позовної давності, хоча ОСОБА_18 звернулася до суду з відповідною заявою.

4. Постанова ВСУ у справі 6-214цс14 від 21.01.2015 року, номер в ЄДРСР 42496142
Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

5. Постанова ВСУ у справі 6-239цс14 від 04.02.2015 року, номер в ЄДРСР 42665523
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Із заявою про застосування позовної давності відповідач до суду першої інстанції не звертався, а тому відсутні правові підстави для застосуванням судом позовної давності.
Крім того, висновок суду першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанції, про те, що пункт 7 ч. 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки указана частина статті 11 Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

6. Постанова ВСУ у справі 6-143цс14 від 17.12.2014 року (+ трошки грудня smile emoticon )
При розгляді питання про дотримання при проведення торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.
При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені.
Отже, за загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей.
Проте у справі, яка переглядається, судом не встановлено, чи дотримані спеціалізованою організацією – ТОВ «Укрспецторг Групп» – вимоги пункту 3.11 Тимчасового положення щодо повідомлення боржника про час, місце проведення прилюдних торгів, чи є зворотнє поштове повідомлення із зазначенням причини не вручення (вручення) його позивачу.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

7. Постанова ВСУ у справі 6-238цс14 від 04.02.2015 року, номер в ЄДРСР 42665522
Передбачений розділом V Закону України "Про іпотеку" та частиною восьмою статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України "Про іпотеку").
У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження", а не нормами спеціального Закону України "Про іпотеку".
Разом з тим, у справі, яка переглядається, встановлено, що державним виконавцем вчинялися дії з виконання судових рішень про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі на користь іпотекодержателів, а не з виконання судових рішень чи виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку".
У цьому випадку при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень, слід виходити із загальних норм Закону України "Про виконавче провадження". У зв'язку із цим суд безпідставно застосував до спірних правовідносин норми Закону України "Про іпотеку", що призвело до неправильного вирішення справи.

8. Постанова ВСУ у справі 6-199цс14 від 21.01.2015 року, номер в ЄДРСР 42576418
У разі проведення прилюдних торгів на підставі примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, правовідносини по організації та проведені прилюдних торгів регулюються ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», Тимчасовим положенням, а не Законом України «Про іпотеку», а відтак порушення вимог п.п. 4.2, 7.1 указаного Тимчасового положення є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

9. Постанова ВСУ у справі 6-227цс14 від 21.01.2015 року, номер в ЄДРСР 42576423
Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).
При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).
Повторні прилюдні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після збігу цього шестимісячного строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме: частини п'ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»; пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення.
Касаційний суд, погодившись із висновком суду першої інстанції, дійшов передчасно висновку про те, що сплив строку оцінки майна не вплинув на результати торгів, оскільки вказані доводи суду не підтверджені належними і допустимими доказами у справі.

10. Постанова ВСУ у справі 3-8гс15 від 25.02.2015 року, номер в ЄДРСР 43203775
Оцінка майна, необхідна під час здійснення виконавчого провадження, провадиться суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, виданий в порядку, передбаченому Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Під час розгляду справи судами установлено, що ОСОБА_5, залучений відділом ДВС як експерт для визначення вартості описаного та арештованого майна боржника, не є суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, який відповідно до наведених норм чинного законодавства має право вчиняти відповідні дії, і не був уповноважений самостійно без юридичної особи суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Експертно-консалтинговий центр» проводити оцінку такого майна.
При цьому ТОВ «Експертно-консалтинговий центр», яким фактично було складено та затверджено звіт про оцінку майна, не було залучено відділом ДВС у встановленому законом порядку до участі у виконавчому провадженні, що виключає можливість використання складеного цією особою звіту та визначеної нею ціни нерухомого майна як стартової ціни реалізації такого об'єкта при проведенні прилюдних торгів.

11. -Постанова ВСУ у справі 6-210цс14 від 21.01.2015 року, номер в ЄДРСР 42496150
Договори іпотеки були укладені між банком і ОСОБА_12 як фізичною особою, а при визнанні фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 банкрутом майно фізичної особи, яке перебувало під обтяженням, до ліквідаційної маси банкрута входити не могло, тому договори відчуження зазначеного майна за борговими зобов'язаннями суб'єкта підприємницької діяльності підлягають визнанню недійсними.

огляд ВСУ І-ІІ 15.docx

[Obelix]

Тут и март подоспел )))

[samuraj]

 

 

Тут и март подоспел )))

 

а я за березень теж зробив - в фейсбуку виклав на свої сторінці ) - Роман Посікіра

і за квітень теж - чекаю, коли останні з"являться )

[Vasil]

по текущим-транзитным счетам что-то есть? (лень перечитывать)

[samuraj]

по текущим-транзитным счетам что-то есть? (лень перечитывать)

лінитися не треба, а по тому немає )

[Obelix]

а я за березень теж зробив - в фейсбуку виклав на свої сторінці ) - Роман Посікіра

і за квітень теж - чекаю, коли останні з"являться )

Хорошее и нужное дело ))

[Vasil]

Хорошее и нужное дело ))

учись Олежка делать что-то безвозмездно

[Siringa]

по текущим-транзитным счетам что-то есть? (лень перечитывать)

Vasil, а почему Вы решили, что должно что-то быть (появиться) по текущим-транзитным счетам? 

[logoped]

по текущим-транзитным счетам что-то есть? (лень перечитывать)

Когда будет, мы Вам доложим

[samuraj]

Vasil, а почему Вы решили, что должно что-то быть (появиться) по текущим-транзитным счетам? 

по транзитним рахункам є таке: Sic transit gloria mundi — лат. Так проходит мирская слава.

[у.zaporozhskiy]

Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі частини першої статті 559, частини першої статті 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору. 
Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя, іпотекодавця передбачених частиною першою статті 559, частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов'язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п. 1 частини другоїстатті 16 ЦК України.
Таким чином права поручителя, іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання поруки (іпотеки) такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки (іпотеки) чи шляхом припинення зобов'язання за договором.

 

При наличии кучи практики о прекращении именно договоров поручительства/ипотеки - внесли ненужный сумбур и хаос.

 

2. Постанова ВСУ у справі 6-190цс14 від 21.01.2015 року, номер в ЄДРСР 42576421Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

 

 по второму вопросов нет.

[Obelix]

Еще с 2010 г. правильным считается прекращение поручительства, а не договора поручительства.

Ярослав, ты не подскажешь такой вопрос - Давеча видел на форуме решение (кажется ВССУ или ап) где написано, что суд не установил факт того, что кредит был потребительским. Не взирая на тот факт, что в договоре написано "потребительский", суд не счел его таким, т.к. нет предмета потребления. Типа если нет целевого назначения (покупка машины, квартиры и тыды), то кредит не потребительский.

Может встречал где? Сам пересмотрел кучу тем, а найти не могу (

Ты же знатный архивариус ))

[у.zaporozhskiy]

Еще с 2010 г. правильным считается прекращение поручительства, а не договора поручительства.

Ярослав, ты не подскажешь такой вопрос - Давеча видел на форуме решение (кажется ВССУ или ап) где написано, что суд не установил факт того, что кредит был потребительским. Не взирая на тот факт, что в договоре написано "потребительский", суд не счел его таким, т.к. нет предмета потребления. Типа если нет целевого назначения (покупка машины, квартиры и тыды), то кредит не потребительский.

Может встречал где? Сам пересмотрел кучу тем, а найти не могу (

Ты же знатный архивариус ))

Но тем не мене прекращаем договор поручительства и ни у кого нет претензий к такому способу защиты.

Следствие прекращения просто поручительства является подача иска о взыскании задолженности, которая образовалась по кредитному договору до прекращения поручительства.

 

п.с. сейчас гляну.

 

Я думаю, это была не позитивная практика, выложенная на форуме, а практика, которую я анализировал и о которой писал на форуме.

[samuraj]

Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі частини першої статті 559, частини першої статті 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору. 

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя, іпотекодавця передбачених частиною першою статті 559, частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов'язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п. 1 частини другоїстатті 16 ЦК України.

Таким чином права поручителя, іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання поруки (іпотеки) такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки (іпотеки) чи шляхом припинення зобов'язання за договором.

 

При наличии кучи практики о прекращении именно договоров поручительства/ипотеки - внесли ненужный сумбур и хаос.

 

2. Постанова ВСУ у справі 6-190цс14 від 21.01.2015 року, номер в ЄДРСР 42576421Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

 

 по второму вопросов нет.

та чому? така трактовка йде ще від Постанови ВСУ 7 листопада 2012 року у справі № 6-129 цс12 :Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право і кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати.

Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов’язальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки. 

[у.zaporozhskiy]

та чому? така трактовка йде ще від Постанови ВСУ 7 листопада 2012 року у справі № 6-129 цс12 :Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право і кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати.

Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов’язальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки. 

Я згоден, я пишу за те, до чого може це призвести з практики.

Моя позиція треба визнавати припиненим договір поруки, так як договір припиняєтся у звязку з припиненням поруку на підставі ч. 1 чи ч. 4 ст. 559 ЦК України.

[у.zaporozhskiy]

Проте Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишено без уваги, що судом першої інстанції не було вирішено питання застосування строків позовної давності, хоча ОСОБА_18 звернулася до суду з відповідною заявою.

 

В данном случае определение пересмотрено по процессуальным основаниям.

[у.zaporozhskiy]

4. Постанова ВСУ у справі 6-214цс14 від 21.01.2015 року, номер в ЄДРСР 42496142Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

 

Это то, с чем, я не согласен.

 

7. Постанова ВСУ у справі 6-238цс14 від 04.02.2015 року, номер в ЄДРСР 42665522У цьому випадку при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень, слід виходити із загальних норм Закону України "Про виконавче провадження". У зв'язку із цим суд безпідставно застосував до спірних правовідносин норми Закону України "Про іпотеку", що призвело до неправильного вирішення справи.

 

Все остальное более менее, кроме этой неоднозначной позиции.

[Obelix]

 

 

п.с. сейчас гляну.

 

Я думаю, это была не позитивная практика, выложенная на форуме, а практика, которую я анализировал и о которой писал на форуме

Возможно

Я згоден, я пишу за те, до чого може це призвести з практики.

Моя позиція треба визнавати припиненим договір поруки, так як договір припиняєтся у звязку з припиненням поруку на підставі ч. 1 чи ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Порука кончилась в силу закона. Но другая сторона этого не признала.

Истец обращается в суд с требованием признать поруку конченой.

Вот и все )

[samuraj]

 

а мене моя Львівська апеляція дістала по цьому питанню. Банк подав позов через 3,5 року після строку, вказаного в вимозі. Я розписав на дисертацію з 3-ма правовими позиціями, що строк позовної давності сплив. Суддя мені розказує, що скосить півроку, а далі  - діє графік. А те, що строк основного зоб-ння змінено і графік можна викинути в смітник до нього не доходить.

 

[у.zaporozhskiy]

Возможно

Порука кончилась в силу закона. Но другая сторона этого не признала.

Истец обращается в суд с требованием признать поруку конченой.

Вот и все )

как в одном, так и в другом случае прекращаются права и обязанности, которые возникли с поручительства,основа возникновения этих прав и обязанностей: договор поручительства.

Поэтому он подлежит прекращению как и поручительство.

[у.zaporozhskiy]

 

 

а мене моя Львівська апеляція дістала по цьому питанню. Банк подав позов через 3,5 року після строку, вказаного в вимозі. Я розписав на дисертацію з 3-ма правовими позиціями, що строк позовної давності сплив. Суддя мені розказує, що скосить півроку, а далі  - діє графік. А те, що строк основного зоб-ння змінено і графік можна викинути в смітник до нього не доходить.

 

 

Вся надія на ВССУ, що там буде адекватный склад, а якщо ні, то ВСУ.

У Вас і позовна давність минула, і шестимісячний строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК.

[samuraj]

Вся надія на ВССУ, що там буде адекватный склад, а якщо ні, то ВСУ.

У Вас і позовна давність минула,  шестимісячний строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК.

так поруку припинив в І інстанції, банк не оскаржував. Тут позовна давність по кредиту спливла. Наша апеляція того не розуміє: "взяв гроші - треба віддати" )))

[у.zaporozhskiy]

так поруку припинив в І інстанції, банк не оскаржував. Тут позовна давність по кредиту спливла. Наша апеляція того не розуміє: "взяв гроші - треба віддати" )))

Слава Богу есть положительная практика в ВСУ и ВССУ.

Так что бороться до конца.

[samuraj]

Слава Богу есть положительная практика в ВСУ и ВССУ.

Так что бороться до конца.

це мої 3-і додаткові пояснення)) суддя тіпа знайомий, хоч переносить і намагається думати (хоч особливо не виходить)

Підставність позову підтверджується правовими позиціями Верховного суду України та Колегій суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у схожих за своїм змістом справах, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

1.

У Правовій позиції від 17 вересня 2014 року у справі №6-125цс14, вказано:

 Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. 

Установивши, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов’язань боржника за кредитним договором, та що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, який був змінений відповідно до кредитного договору, не пред’явив протягом шести місяців позову до поручителя про виконання зобов’язання, суд дійшов правильного висновку про те, що зобов’язання за договором поруки припинилися. 

У самій постанові від 17.09.2014 року Верховний суд встановив таке: «Отже, пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та пені 4 лютого 2009 року, кредитор, відповідно до ч. 2 ст.1054 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов’язання і зобов’язаний був пред’явити позов до поручителя протягом шести місяців з цієї дати».

 

2.

У Правовій позиції від 24 вересня 2014 року у справі за № 6-106цс14 зазначено таке.

 У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за основним договором строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов’язання або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

 За умови пред’явлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобов’язання з повернення кредиту, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов’язання й порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов’язання.

В самій постанові від 24 вересня 2014 року Верховний суд вказав: «23 вересня 2010 року банком надіслано ОСОБА_1 повідомлення щодо порушення ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором і вимогою повернути суму кредиту в повному обсязі, нараховані проценти, комісії та штрафні санкції в тижневий термін від дати одержання цих повідомлень.

Таким чином, банк відповідно до положень статті 1050 ЦК України та пункту 5.2.4 основного договору скористався правом на повернення кредиту достроково, чим змінив дату виконання основного зобов’язання.

 

3.

У Правовій позиції Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі  № 6-169цс14 зазначено наступне

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В постанові по даній справі ВСУ було «установлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 отримали письмові повідомлення ПАТ «Сведбанк» від 25 листопада 2009 року про зміну умов кредитного договору, згідно з якими банк скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, і змінив строк виконання зобов’язань за кредитними договорами, зазначивши днем остаточного їх погашення десятий день з дня направлення відповідної письмової вимоги, тобто з 7 грудня 2009 року»

У відповідності до ч. 1. Ст.. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності (Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 р. № 15рп/2004), який має за мету забезпечити учасників правовідносин можливістю точно спрогнозувати результати своїх дій, бути впевненими в незмінності свого правового статусу, набутих прав і обов’язків. Цей принцип передбачає гарантування судового захисту, а також прогнозованість судових рішень, які не будуть змінюватися залежно від юрисдикції, регіону чи інших чинників. Принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання та існуючих правовідносин.

Елементом верховенства права є також принцип рівності всіх перед законом і судом.

У ст. 24 і п. 2 ч. 3 cт. 129 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, закріплено демократично-правовий принцип «всі рівні перед законом і судом». Він міститься і в ст. ст. 5, 10 ЦПК України. Очевидно, що рівність перед судом означає не просто рівний правовий статус всіх учасників процесу, що виступають в однакових правових ролях, не лише створення рівних прав та можливостей для сторін при відстоюванні своїх інтересів у судовому засіданні, але й однакове ставлення суду до вирішення схожих за своїм змістом справ.

Відтак, подібні справи мають вирішуватися однаково.

[Vasil]

Vasil, а почему Вы решили, что должно что-то быть (появиться) по текущим-транзитным счетам? 

потому что много таких договоров оспариваются в судах

 

когда-то же должны на сторону народа встать кровопийцы