Рішення Апеляційного суду м. Києва про відмову в позові ПАТ КБ "ПриватБанк"


Recommended Posts

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА

                                             

РІШЕННЯ 

                                                      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

 

11 лютого  2016 року                                                                            м.Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Качана В.Я., Панченка М.М.

при секретарі Грабовій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  Публічного акціонерного товариства комерційного банку  «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою  представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського  районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року,

встановила:

 

У травні 2014 р. Публічне  акціонерне  товариство комерційний банк  «ПриватБанк»  ( надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), як правонаступник  прав та обов'язків Закритого  акціонерного товариства комерційного  банку  «ПриватБанк», звернулося до суду з вказаним  позовом до  ОСОБА_1  про  стягнення  заборгованості за  кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовувало  тим,  що відповідно до  укладеного  договору №б/н  від 24.10.2005  року ОСОБА_1 25.10.2005 р.  отримав кредит у розмірі 8200  грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.  Відповідач  підтвердив свою згоду  на те, що  підписана  заява  разом з «Умовами та правилами надання  банківських послуг»,  «Правилами користування  платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які  викладені  на банківському сайті, складає  між ним та Банком  договір, що  підтверджується  підписом  у заяві. 

Підписавши вказаний договір    позичальник також надав свою згоду  щодо  прийняття  будь-якого  розміру  кредитного ліміту, встановленого  банком, відповідно до  п.  3.3 Умов та Правил  надання  банківських послуг. 

Позивач  виконав  свої зобов'язання  в частині  надання  відповідачу кредитних коштів.  При цьому  відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, про що свідчить розрахунок заборгованості за договором, яка станом на 31.03.2014 р. становить  24215,11грн. та складається з заборгованості:  за кредитом - 4990,29 грн.;  за процентами  - 17595,53 грн.; по штрафам - 500 грн. (фіксована частина), 1129,29 грн. - (процентна складова).

У зв'язку з тим, що  відповідач  продовжує ухилятись  від виконання  зобов'язання і заборгованість  за договором не погашає, позивач  просив стягнути заборгованість на загальну суму 24215,11 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Оболонського  районного суду м. Києва від 14 травня  2015 року  позов  задоволено. Стягнуто  з ОСОБА_1  на користь    ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість  за кредитним договором у розмірі  24215,11 грн. Вирішено питання про стягнення  судового збору.

У поданій  апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2, посилаючись  на  порушення  норм  матеріального та процесуального права, просить скасувати  рішення  суду першої інстанції  та ухвалити нове рішення про  відмову в задоволенні  позову.

Свої доводи мотивує тим, що  підпис в договорі  від  14.10.2005 р.  виконаний іншою особою, що свідчить про відсутність  волевиявлення відповідача на  його  укладення та невідповідність вимогам  ст. 203  ЦК  України. На підтвердження  вказаної обставини було  заявлено клопотання  про  призначення  судової почеркознавчої експертизи, задоволене  судом.  Разом  з тим,  клопотання  експерта  про  надання  додаткових  матеріалів та  проведення  оплати  експертизи на адресу відповідача не  надходило, а тому  останній не  мав можливості його виконати.  Суд першої інстанції  на  дані  обставини уваги не звернув, помилково  вважаючи  за  можливе провести розгляд справи  без проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Крім цього,  надані  банком  розрахунки, покладені в основу судового рішення,  не мають  відповідної печатки  банківської  установи та складені  представником  відповідача без підпису  головного  бухгалтера.

Судом також  не  вирішено питання  застосування  строку позовної давності відповідно до  поданої заяви.  При цьому  суд не  звернув  уваги на те, що  Умови  в правила  надання банківських послуг, пунктом 1.1.7.31 яких установлено позовну давність  тривалістю в 50 років, не містить  підпису відповідача. Суд не  встановив  наявність  належних і допустимих доказів, які б  підтверджували, що саме ці Умови  містили  збільшений строк  позовної давності в момент підписання  заяви позичальника, або  в подальшому такі Умови не змінювались.  Наявні  в матеріалах справи  Умови  і правила  надання  банківських послуг  затверджені наказом  від 06.03.2010  р. №8СП-2010-256 та не діяли  в момент укладання  договору  24.10.2005 р.

В  судовому  засіданні представник позивача Олійник Н.О. просила  апеляційну  скаргу  відхилити, а  рішення  суду  першої інстанції залишити без змін.

Інші  особи, що  беруть участь  у справі, в судове  засідання  не  з'явились,  про час та місце  розгляду справи  повідомлені  судом  належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом  першої інстанції  встановлено, що  24.10.2005 року  між  сторонами було  укладено  договір  б/н, відповідно  до  умов  якого  відповідач  ОСОБА_1  отримав кредит  у розмірі  8200  грн. у вигляді  встановленого кредитного  ліміту  на  платіжну  карту зі сплатою  відсотків за користування  кредитом  у розмірі  36% на рік  на суму залишку заборгованості  за кредитом. При цьому  відповідач  погодився з «Умовами та правилами надання  банківських  послуг»  та «Правилами користування  платіжною  картою».  Заборгованість  відповідача  станом на  31.03.2014 р.  становить  24 215,11 грн. Розрахунок  заборгованості,  наданий позивачем,  повністю  відповідає  умовам укладеного  між сторонами  договору.

Доводи відповідача  про те, що  у червні  2005 року  він  втратив паспорт,  а кредит  по  вказаному  договору  він не  отримував, суд першої інстанції  відхилив, як  необґрунтовані. При цьому  судом першої інстанції  взято  до  уваги ту обставину, що почеркознавчу експертизу  не  було  проведено  з вини відповідача,  який не  провів оплату її вартості.

Враховуючи  те, що  загальний строк  позовної давності  був збільшений за  домовленістю сторін до  п'ятдесяти років ( п.1.1.17.31 «Умов та правил  надання  банківських послуг»),  суд першої інстанції  дійшов висновку,  що  позивач не  пропустив строк  позовної давності.

Колегія суддів  не  може  погодитись  з такими висновками суду  першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно  зі ст. 526  ЦК  України зобов'язання  має виконуватись  належним чином  відповідно  до  умов  договору та вимог  цього Кодексу,  інших актів  цивільного  законодавства,  а за відсутності таких умов  та вимог - відповідно  до  звичаїв ділового  обороту або  інших вимог, що  звичайно  ставляться.

Відповідно  до  ст.1054  ЦК  України  за  кредитним договором  банк  або  інша  фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується надати  грошові  кошти (кредит) позичальникові  у розмірах  та на  умовах,  встановлених  договором,  а позичальник  зобов'язується  повернути кредит та сплатити проценти  (  ч.1 ст.1048 ЦК України).

Відповідно  до  ч.2 ст207  ЦК  України правочин  вважається таким,  що вчинений у письмовій формі,  якщо  він  підписаний його  стороною (сторонами).

Доводи позивача щодо  наявності між ним та відповідачем  договірних  зобов'язань  ґрунтувались на  заяві, підписаній  сторонами  24.10.2005  року  (а.с.10 т.1).

Згідно  умов  цієї заяви, банк  надає  позичальнику  кредит  у розмірі  5000  грн.  у вигляді  встановленого  кредитного  ліміту на платіжну  картку зі  сплатою  відсотків за користування  кредитом  у розмірі  3%  на місяць  на  суму залишку  заборгованості за  кредитом. Вказана  заява  разом  з Умовами  надання  банківських послуг, Правилами користування  платіжною карткою і Тарифами  складає  між  позичальником  та банком  договір  про надання  банківських послуг.

Дана  заява підписана  з однієї сторони представником  ЗАТ КБ «ПриватБанк» та з іншої сторони  містить  реквізит  підпису  відповідача  ОСОБА_1

На підтвердження  доводів ОСОБА_1  в тій частині, що підпис в договорі  від  14.10.2005 р.  йому не  належить, що  свідчить  про  відсутність  його  волевиявлення на  його  укладення,  представником  відповідача було  заявлено  клопотання про  проведення  почеркознавчої  експертизи, яка при розгляді справи  в суді  першої інстанції проведена не була. 

За відсутності  доказів того, що відповідач  отримав  клопотання  експерта про  необхідність надання  додаткових матеріалів та проведення  оплати  експертизи,  колегія суддів  дійшла висновку про  необхідність проведення вказаної  експертизи.

При вирішенні  питання  про  призначення  експертизи,    17 вересня  2015 року  представника позивача Олійник Н.О.  зобов'язано  надати оригінал  заяви  про особисті  відомості  клієнта (заява позичальника) від  14.10.2005 р.  та оригінал  розписки про  отримання  кредитної картки.

Про необхідність  надання  оригіналів досліджуваних  документів було  повторно  проінформовано  ПАТ  КБ  «ПриватБанк»  листом від  09.10.2015 р.  та від  11.11.2015 р.  та попереджено  про  наслідки ухилення  від надання  експертам  необхідних матеріалів, передбачені  ч.1 ст.146  ЦПК  України  (а.с.103, 105, 115, 116 т.2).

У зв'язку з  тим, що  для виконання  почеркознавчої  експертизи  не  було надано  оригінали досліджувальних  документів,  експерти  повідомили про  неможливість  надання  висновку  судової  почеркознавчої експертизи  (а.с.120-121 т.2).

Не надавши обґрунтованих пояснень  з приводу  неможливості виконання  вимог  суду в період  з  вересня  2015 року по лютий  2016 року, враховуючи  строки розгляду справи, колегія суддів  дійшла висновку про відсутність  правових підстав для  задоволення  клопотання представника позивача  про необхідність надання для  цього  додаткового  часу.

Відповідно  до  ст.60 ЦПК  України  кожна сторона зобов'язана  довести ті обставини, на які вона  посилається  як на підставу  своїх вимог  і заперечень.

Згідно  з ч.1 ст.58, ч. 2 ст.59  ЦПК  України належними є докази,  які містять  інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом  мають  бути підтверджені  певними засобами доказування,  не можуть  підтверджуватись  іншими засобами доказування.

За наявності сумнівів в частині  підписання відповідачем  заяви від 14 жовтня  2005 року,  ненадання  суду  оригіналу  вказаної заяви, колегія суддів  дійшла  висновку про наявність  правових підстав для  відмови в задоволенні  позову.

При цьому  колегія суддів  враховує  сукупність  інших  доказів  у справі.

Як вбачається  з матеріалів справи, 29.06.2005  р. ОСОБА_1 звернувся до Оболонського  РУГУ  МВС України в м. Києві  з заявою про втрату паспорту та ідентифікаційного коду  (а.с.81  т.1).

04.09.2012  р.  ОСОБА_1 звернувся до  відділення «Дніпропропетровське  регіональне  управління» ПАТ КБ «ПриватБанк»  з проханням  розібратися в ситуації,  що виникла. Повідомив, що  з приводу  його  численних  звернень  до  банку  щодо неотримання кредитних коштів, оформлення  кредиту на підставі викрадених  документів, йому  повідомляли про відсутність  до  нього  претензій. При цьому на його  адресу знову  почались  СМС  та дзвінки  (а.с.82 т.1).

Враховуючи  дату звернення  відповідача  до  відділення    ПАТ КБ «ПриватБанк» -  04.09.2012 р.,  колегія суддів  критично  відноситься до  інформації, зазначеній  у виписці  з особового  рахунку  ОСОБА_1  в тій частині, що  04.09.2012 р.  ним було  здійснено  платіж  в сумі 477,25 грн. на  погашення  кредитної  заборгованості ( а.с.43  т.2).

Матеріали справи  також не  містять доказів,  які дають  можливість  перевірити правильність  наданого  суду  розрахунку.

Так,  факт  отримання  відповідачем 25.10.2005 р.  кредиту у розмірі  8200  грн. спростовується  даними, що  містяться  в заяви позичальника та випискою по рахунку,  відповідно  до яких кредитний ліміт  було  встановлено  в розмірі  5000  грн.

Надані  до  позовної заяви Умови та Правила надання  банківських послуг  були затверджені  наказом  від  06.03.2010 р.  №СП-2010-256,  а  наданий  до  суду  апеляційної інстанції    витяг  з Умов  та правил  надання  банківських послуг  містить  посилання  на  ліцензію  НБУ  №22 від  29.07.2009 р., що  не дає можливості  їх розцінювати як складову умову  договору  надання  банківських послуг.

Згідно  з  правовим висновком  Верховного  Суду України, викладеним у постанові від 19 березня  2014 року ( справа  №6-14цс14), відповідно  до правил  користування платіжною  карткою, яків є складовою  кредитного  договору,  картка діє в межах  визначеного  нею строку. За таким договором, що визначає  щомісячні  платежі погашення  кредиту та кінцевий строк  повного  погашення  кредиту,  перебіг позовної давності ( ст.257  ЦК  України) щодо місячних платежів  починається після  несплати чергового  платежу, а  щодо повернення  кредиту в повному обсязі - зі спливом  останнього  дня  місяця дії картки (  ст.261 ЦК  України), а не  закінченням  строку  дії договору.

Інформації  про період, на  який видавалась  платіжна  картка,  матеріали справи не  містять. 

Враховуючи викладене,  колегія суддів  дійшла висновку про те, що  ухвалене  по справі  рішення  ґрунтується  на недоведених  обставинах, що  мають значення  для  справи, які суд  вважав встановленими, з  порушенням норм    матеріального та процесуального права,  що  у відповідності до  ч.1 ст.309 ЦПК  України є підставою  для  його  скасування  та ухвалення нового  рішення  про  відмову в задоволенні  позову.

Керуючись ст. 303307309 , 313314316,  317319 ЦПК України, колегія суддів

 

Вирішила:

 

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14травня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні  позову  Публічного акціонерного товариства комерційного банку  «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

 

Головуючий :                                                                                   

                     

Судді:                                                                                                  

 

 Справа  №22-ц/796/185/2016

Головуючий у суді  першої інстанції: Камбулов Д.Г.

Доповідач  у суді  апеляційної інстанції:  Кирилюк Г.М.

 

Link to comment
Share on other sites

Киевская городская апелляция мне в последнее время определённо нравится... начинает радовать...

Link to comment
Share on other sites

Думаю, в дане рішення суд "забув" вказати ще постанову ВСУ 6-16цс15

 

Да можно было много постанов ещё указать, но хорошо и так...))

Link to comment
Share on other sites

P.S.: "Viam supervadet vadens"(идущему покорится дорога).

 

Киевская городская апелляция мне в последнее время определённо нравится... начинает радовать...

Вынесли законное решение.

В данном случае не вижу ничего сверхестественного, но тем не менее хорошо, что установили факт уклонения от проведения экспертизы.

Link to comment
Share on other sites

Вынесли законное решение.

В данном случае не вижу ничего сверхестественного, но тем не менее хорошо, что установили факт уклонения от проведения экспертизы.

 

Так я не про сверхестественное что то говорю, а про закон и личный опыт... У меня какраз сейчас там по двум делам подход тот же, чего ранее не было... 

Link to comment
Share on other sites

Вынесли законное решение.

В данном случае не вижу ничего сверхестественного, но тем не менее хорошо, что установили факт уклонения от проведения экспертизы.

Вы спрашиваете что в этом сверхъестественного? На первый взгляд ничего, аналогичной судебной практик много как в реестре так и на форуме.

 

Сложность этой ситуации была в том что заявление которое подлежало исследованию экспертом было датировано 2005 г. Никаких свободных образцов подписи за 2005 г. к моменту рассмотрения дела естественно не сохранилось. Когда апелляционный суд отправил нам письмо о предоставление свободных образцов подписи, написали объяснение о том что в своей переписке эксперт(еще в 1-й инстанции) сообщил что провести экспертизу возможно на основание материалов дела и образцов которые имеются в деле. Таким образом апелляционный суд принял нашу позицию и посчитал что именно банк в этом случае уклонился, не предоставив эксперту оригиналы заявления и расписки о получение карты.

 

На практике иногда случается иначе. Например когда, лицо которое инициирует проведение экспертизы не предоставляет образцы почерка(свободные) или подписи эксперт возвращает дело без проведения экспертизы. Далее суд принимает решение на основание доказательств которые есть в деле.

Link to comment
Share on other sites

  • 5 months later...
В 18.03.2016 в 18:29, sirota88 сказал:

Вы спрашиваете что в этом сверхъестественного? На первый взгляд ничего, аналогичной судебной практик много как в реестре так и на форуме.

Да, конечно, хорошее было решение, жаль, что его уже больше нет... оно скасовано, а Вы и молчите...(((

Чем закончилось заседание апелляции 14 сентября...

Link to comment
Share on other sites

В 10.03.2016 в 18:57, sirota88 сказал:

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА                                      

РІШЕННЯ  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

11 лютого  2016 року                                         

В общем этого решения уже нет в природе, Луспеник постарался...

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58248144

Державний герб України

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

8 червня 2016 року                                                                                                 м. Київ  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого          Луспеника Д.Д.,

суддів:                      Гулька Б.І.,                        Журавель В.І.,

Хопти С.Ф.,                        ШтеликС.П.,

 

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 24 жовтня 2005 року між банком і ОСОБА_3 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 8 200 грнзі сплатою 36 % річних, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого станом на 31 березня 2014 рокувиникла заборгованість        у розмірі 24 215 грн 11 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 4 990 грн   29 коп.; заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 17 595 грн 53 коп.; штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн; штраф (процентна складова) у розмірі 1 129 грн 29 коп.

З урахуванням наведеного ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з      ОСОБА_3 заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 24 215 грн     11 коп.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 215 грн 11 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 4 990 грн 29 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 17 595 грн 53 коп.,   а також штрафи відповідно до п. 8.6 умов та правил надання банківських послуг -     500 грн (фіксована частина) та 1 129 грн 29 коп. (процентна складова). Вирішено питання про розподіл судового витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року рішення районного суду скасоване й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову      ПАТ КБ «ПриватБанк»відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 порушив свої зобов'язання зі сплати кредиту. При цьому відповідач не довів, що кредит не отримував, вартість судово-почеркознавчої експертизи, призначеної за його клопотанням, не оплатив, а також регулярно частково погашав кредит, що свідчить про переривання строку позовної давності.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи   у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», виходив із того, що банк не надав доказів строку дії картки, а також не надав експертам документів для проведення призначеної на стадії апеляційного розгляду судово-почеркознавчої експертизи. Також суд зазначив, що сумнівними є докази, надані банком, про часткову сплату кредиту та переривання позовної давності, оскільки у вересні 2012 року відповідач звернувся до органів міліції з приводу втрати паспорту. Крім того, наявні у справі Умови та правила надання банківських послуг не можуть бути визнані складовою умовою кредитного договору.  

Проте повністюпогодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення апеляційноїінстанції не відповідає.

Судом установлено, що 24 жовтня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі       8 200 грн зі сплатою 36 % річних, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого за розрахунком банку станом на 31 березня 2014 рокувиникла заборгованість у розмірі 24 215 грн 11 коп.

Згідно зі змістом заяви клієнта від 24 жовтня 2005 року та                              пункту 2 розділу І Умов і правил надання банківських послуг строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. При цьому кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення). Порядок погашення заборгованості визначено щомісячними платежами.

Відповідно до розділу ІІ Умов і правил надання банківських послуг строк дії картки вказано з її лицьового боку (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця.

За змістом пункту 5.3 розділу ІІ Умов та правил надання банківських послуг за платіжними картками з установленим мінімальним обов'язковим платежем строки і порядок погашення кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) визначено в Пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.9 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням затвердженим постановою Національного банку України від 19 квітня 2005 року № 137 визначено, що кредитна лінія під операції з платіжними картками відкривається банком на визначений термін та в межах установленого договором ліміту (заборгованості або граничної суми) кредитування.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).Відповідач заявив про застосування позовної давності.

Відповідно до Умов таправил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки   (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Зазначена правова позиція викладена в постановіВерховного Суду України       від 19 березня 2014 року № 6-14 цс 14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

У порушення наведених норм права та вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України  апеляційний суд не встановив граничний строк дії картки, ураховуючи, що у матеріалах справи відсутні пам'ятка клієнта, яка є складовою укладеного договору про надання банківських послуг, довідка про умови кредитування та рішення банку, яким встановлено кредитний ліміт на кредитну картку, якщо таке рішення приймалось банком.

Встановлення зазначених обставин є важливим для застосування правил ЦК України про позовну давність.

Крім того, строк погашення процентів, як зазначено вище, визначено щомісячними платежами.

Згідно з чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Переривання позовної давності можливе лише в межах строку позовної давності.

Задовольняючи позов, районний суд послався на здійснені відповідачем платежі з 2012 року по 2013 рік, вказавши про переривання позовної давності.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду та відмовляючи в позові, послався лише на один платіж, а саме 4 вересня 2012 року в сумі 477 грн 25 коп., при цьому зазначив, що є сумнівним, що він вчинений саме відповідачем, який у вересні         2012 року звернувся до органів міліції з приводу втрати паспорту, зазначаючи, що кредит не отримував.

Проте такий висновок апеляційного суду оснований на припущеннях, що заборонено вимогами ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Крім того, апеляційний суд не надав оцінки та не звернув уваги й на інші платежі від імені відповідача, про які зазначав як районний суд, так і ПАТ КБ«ПриватБанк», надаючи відповідні докази, а саме: 23 серпня 2012 року в сумі 79 грн,   5 вересня 2012 року - 1 500 грн, 7 вересня 2012 року - 1 140 грн, 10 вересня           2012 року - 98 грн 20 коп., 4 серпня 2014 року - 3 800 грн (а.с. 34-44, т. 2).

Також висновки апеляційного суду є суперечливими за своїм змістом. Так, з одного боку суд зазначає, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не довело факту укладання кредитного договору з відповідачем, видачі та отримання ним коштів, посилаючись на те, що банк не надав експертам документи для проведення судово-почеркознавчої експертизи, тобто оспорює сам факт укладення договору. З іншого боку, апеляційний суд зазначив, що банк не довів строку дії кредитної картки та розмір заборгованості, тобто, що договір укладений.

Зазначені суперечності апеляційний суд має усунути. При цьому суду слід звернути увагу на те, що причиною непроведення судово-почеркозначої експертизи в районному суді є саме несплата вартості експертизи відповідачем, за клопотанням якого вона і була призначена (а.с. 159, т.1).

З урахуванням наведеного посилання апеляційного суду на те, що банк тривалий час не надавав експертам певні документи для проведення експертизи, призначеної під час апеляційного розгляду, і, як наслідок, витребування справи для продовження її розгляду з тих підстав, що порушуються строки розгляду справи, є передчасним, оскільки експертиза була судом призначена і для забезпечення повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів (ст. 212 ЦПК України), вона мала бути проведена. При цьому ПАТ КБ«ПриватБанк» просив про надання додаткового часу для подання експертам документів у зв'язку з об'єктивними підставами, зокрема, часом укладення спірного кредитного договору (2005 рік).    

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для обох сторін справи.  

За таких обставин, коли фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий                                                                                 Д.Д. Луспеник

 

Судді:                                                                                             Б.І. Гулько

 

В.І. Журавель

 

С.Ф. Хопта

 

С.П. Штелик

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

32 минуты назад, Bolt сказал:

Чем закончилось заседание апелляции 14 сентября...

А, уже увидел, перенесено на 12 октября...

Link to comment
Share on other sites

15 минут назад, izmailka сказал:

Вот не лень же было Луспенику столько понаписывать ((( для приват какой внимательный ((

наверно отрабатывает

Цитата

Крім того, строк погашення процентів, як зазначено вище, визначено щомісячними платежами.

пожизненно?

Цитата

При цьому ПАТ КБ«ПриватБанк» просив про надання додаткового часу для подання експертам документів у зв'язку з об'єктивними підставами, зокрема, часом укладення спірного кредитного договору (2005 рік).

т.е - документов у него нет, но в суд он обратился и суд должен защитить его права по никчтожному договору (отсутствие письменной формы договора кредита ) 

Цитата

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для обох сторін справи.

ну куда же теперь решение без "конвенции", только  нет в ней ничего о правах приватбанка:

 

Цитата

 

Стаття 1 
Зобов'язання поважати права людини

Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

 

 

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

Цитата

 

У порушення наведених норм права та вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України  апеляційний суд не встановив граничний строк дії картки, ураховуючи, що у матеріалах справи відсутні пам'ятка клієнта, яка є складовою укладеного договору про надання банківських послуг, довідка про умови кредитування та рішення банку, яким встановлено кредитний ліміт на кредитну картку, якщо таке рішення приймалось банком.

Встановлення зазначених обставин є важливим для застосування правил ЦК України про позовну давність.

Крім того, строк погашення процентів, як зазначено вище, визначено щомісячними платежами.

 

ну да, для ИД это важно, а для взыскания - плевать, что этого нет)))), чегой -то луспеник сам себе противоречит, впрочем, как вседа, еще с приснопамятных времен "узагальнень".

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

Подскажите. в  первом решении  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА

  РІШЕННЯ  от 11 лютого  2016 року  сказано:                                                 Крім цього,  надані  банком  розрахунки, покладені в основу судового рішення,  не мають  відповідної печатки  банківської  установи та складені  представником  відповідача  без підпису  головного  бухгалтера.                   каким законом или инструкцией предусмотренно что гл.бухгалтер должен заверять бухгалтерские выписки и расчёты ???  

а то у меня представитель Привата утверждает что она имеет право заверять бухгалтерские документы, без подписи гл.бухгалтера.

Спасибо.

Link to comment
Share on other sites

6 часов назад, Bolt сказал:

А, уже увидел, перенесено на 12 октября...

Есть противоположенная практика ВССУ и ВГСУ о том, что ежемесячный платеж не прерывает исковую давность.

Link to comment
Share on other sites

13 минут назад, акселератор сказал:

Подскажите. в  первом решении  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА

  РІШЕННЯ  от 11 лютого  2016 року  сказано:                                                 Крім цього,  надані  банком  розрахунки, покладені в основу судового рішення,  не мають  відповідної печатки  банківської  установи та складені  представником  відповідача  без підпису  головного  бухгалтера.                   каким законом или инструкцией предусмотренно что гл.бухгалтер должен заверять бухгалтерские выписки и расчёты ???  

а то у меня представитель Привата утверждает что она имеет право заверять бухгалтерские документы, без подписи гл.бухгалтера.

Спасибо.

В таком случае необходимо истребовать выписку и делать у бухгалтера-специалиста справку о неправомерности расчета задолженности.

Link to comment
Share on other sites

23 минуты назад, y.voronizhskiy сказал:

Есть противоположенная практика ВССУ и ВГСУ о том, что ежемесячный платеж не прерывает исковую давность.

Вот об этом и надо говорить Сироте на заседании в апелляции...

Link to comment
Share on other sites

1 час назад, акселератор сказал:

Подскажите. в  первом решении  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА

  РІШЕННЯ  от 11 лютого  2016 року  сказано:                                                 Крім цього,  надані  банком  розрахунки, покладені в основу судового рішення,  не мають  відповідної печатки  банківської  установи та складені  представником  відповідача  без підпису  головного  бухгалтера.                   каким законом или инструкцией предусмотренно что гл.бухгалтер должен заверять бухгалтерские выписки и расчёты ???  

а то у меня представитель Привата утверждает что она имеет право заверять бухгалтерские документы, без подписи гл.бухгалтера.

Спасибо.

все права представителя указіваются в доверенности его.

есть там такое право?

по поводу подписи глбуха на финансовіх док-х - зу про бухучет, ищите там

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

В 16.09.2016 в 11:13, sofi сказал:

все права представителя указіваются в доверенности его.

есть там такое право?

по поводу подписи глбуха на финансовіх док-х - зу про бухучет, ищите там

в доверености есть пункт где разрешается подписывать бух.галтерские документы, но по идеи это оплата или ещё какие то документы документы связанные с ведением процесса, а визировать выписки по счетам должен уполномоченный на то человек , как Вы правильно пишите это определенно какими то финансовыми и бухгалтерскими законами или инструкциями. так я и спрашиваю: Знает ли кто      каким законом или инструкцией предусмотренно что гл.бухгалтер должен заверять бухгалтерские выписки и расчёты ??? 

Спасибо 

Link to comment
Share on other sites

В 16.09.2016 в 10:24, y.voronizhskiy сказал:

В таком случае необходимо истребовать выписку и делать у бухгалтера-специалиста справку о неправомерности расчета задолженности.

Выписку банк даёт, но она заверена юристом банка, её печать и написано " згідно з орігіналом " 

Вопрос а где оригинал с которого сделали копию, ведь на оригинале должны быть печати банка и подписи ответственных лиц !!!

 

Link to comment
Share on other sites

28 минут назад, акселератор сказал:

Вопрос а где оригинал с которого сделали копию, ведь на оригинале должны быть печати банка и подписи ответственных лиц !!!

Оригинала нет на самом деле в природе... Ксерокс ведь не может пропустить печати и подписи... Это или скриншот или просто распечатка с компьютера...

Link to comment
Share on other sites

13 минут назад, Bolt сказал:

Оригинала нет на самом деле в природе... Ксерокс ведь не может пропустить печати и подписи... Это или скриншот или просто распечатка с компьютера...

совершенно верно, это распечатка с компьютера, но откуда я знаю, что это распечатка именно моей задолженоcти ? может первая  страница моя а вторая  с другого дела ?

Законом всё это предусмотренно, я не могу найти, но где то я читал, что если банк делает выписку, то там должно быть указано:

1. Клиент Ф,И.О

2. время за которое составлена выписка

3. кол-во страниц 

4. ну подпись ответственного работника и печать банка

только не могу найти где я это читал !!!

Link to comment
Share on other sites

а вот это подходит ?

Об утверждении Типовой инструкции по делопроизводству в центральных органах исполнительной власти, Совете министров Автономной Республики Крым, местных органах исполнительной власти

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP111242.html

         II. Документування управлінської інформації

Загальні вимоги до створення документів

9. Документування управлінської інформації полягає у створенні документів, в яких фіксується з дотриманням установлених правил інформація про управлінські дії.

10. Право на створення, підписання, погодження, затвердження документів визначається актами законодавства, положеннями (статутами) установ, положеннями про структурні підрозділи і посадовими інструкціями.

15. Документ повинен містити обов'язкові для певного його виду реквізити, що розміщуються в установленому порядку, а саме: найменування установи - автора документа, назву виду документа (крім листів), дату, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту, текст, підпис.

Підпис

52. Посадові особи підписують документи в межах своїх повноважень, визначених у положеннях (статутах) про установу, положеннях про структурні підрозділи, посадових інструкціях, наказі (розпорядженні) про розподіл обов'язків між керівником та його заступниками тощо. У зазначених документах визначається також порядок підписання документів іншими особами у разі відсутності керівника установи та посадових осіб, які уповноважені їх підписувати.

 

Документи, що надсилаються підприємствам, установам, організаціям, громадянам, підписуються керівником установи або його заступниками згідно з розподілом повноважень або керівниками структурних підрозділів відповідно до їх повноважень.

 


У разі надсилання документа одночасно кільком підпорядкованим установам підписується тільки оригінал, який залишається у справі установи - автора, а на місця розсилаються засвідчені службою діловодства його копії.54. У разі надсилання документа одночасно кільком установам одного або вищого рівня керівник підписує всі його примірники.або

55. Документи підписуються, як правило, однією посадовою особою, а у разі, коли за зміст документа несуть відповідальність кілька осіб (акти, фінансові документи тощо), - двома або більше посадовими особами. При цьому підписи посадових осіб розміщуються один під одним відповідно до підпорядкованості осіб. Наприклад:

Директор

підпис

ініціали (ініціал імені), прізвище

Головний бухгалтер

підпис

ініціали (ініціал імені), прізвище

 

Link to comment
Share on other sites

нашёл !!!  

З А К О Н У К Р А Ї Н И 

   Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

   Розділ III 
    ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 

 Стаття 9. Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку 
    2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: 

    назву документа (форми); 

    дату і місце складання; 

    назву підприємства, від імені якого складено документ; 

    зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; 

    посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; 

    особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

 

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...