Определение ВСУ об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по кредиту

[sirota88]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

25 липня 2007 року  

 

м. Київ

  

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

 

головуючого

Гнатенка А.В.,

суддів:

Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І.,

Данчука В.Г., Косенка В.Й.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства Комерційний банк (далі - ЗАТ КБ) “Приват-Банк” в особі Мукачівської філії до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) “Євроглоб”, ОСОБА_1 про стягнення суми, за касаційною скаргою ЗАТ КБ “Приват-Банк” на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 листопада 2003 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 16 березня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2003 року ЗАТ КБ “Приват-Банк” звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що згідно кредитної угоди № НОМЕР_1, укладеної між Мукачівською філією “Приват-Банк” та ТзОВ “Євроглоб” в особі директора ОСОБА_1., відповідачу було надано кредиту сумі 10000 доларів США на термін до 29 квітня 2003 року, зі сплатою 18% річних за користування кредитом. 30 квітня 2002 року було укладено також договір поруки між Мукачівською філією “Приват-Банк” та ОСОБА_1., відповідно до якого поручитель та боржник за кредитною угодою № НОМЕР_1 відповідають перед кредитором як солідарні боржники. В порушення вимог вказаної кредитної угоди та договору поруки відповідач не повернув кредит та нараховані відсотки в обумовлений договором строк, його заборгованість станом на 20 травня 2003 року становить 55 331 гривню 87 копійок. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 листопада 2003 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 16 березня 2004 року, у позові відмовлено.

ЗАТ КБ “Приват-Банк” звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ЗАТ КБ “Приват-Банк”, з чим погодився суд апеляційної інстанції, місцевий суд обґрунтовано виходив із того, що позивачем у судовому засіданні жодними доказами не доведено, що відповідач отримав кошти згідно кредитної угоди №НОМЕР_1 і розпорядився ними, як передбачено ст. 381 ЦК України. Надана позивачем виписка про рух коштів ТзОВ “Євроглоб” достовірно не стверджує, що кредитними коштами у сумі 53 270 гривень розпорядився саме відповідач. Крім того, позивачем не спростовані доводи відповідачки ОСОБА_1. про те, що позичальник заяви та згоди на перерахування кредитних коштів не давав.

       Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги.

       Оскільки доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи, зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом оцінки, і висновків суду не спростовують, а оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального і матеріального права, тому передбаченихст. 338 ЦПК України підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства Комерційний банк “Приват-Банк” відхилити.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 листопада 2003 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 16 березня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А.В. Гнатенко

Судді:

Л.І. Григор'єва

 

В.І. Гуменюк

 

В.Г. Данчук

 

В.Й Косенко

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/843929

 

[sirota88]

У кого какие мысли по этой суд. практике?

[maggain]

В 17.03.2017 в 21:26, sirota88 сказал:

У кого какие мысли по этой суд. практике?

было хорошее, законное решение суда - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62835468  , но уже его нет....отменено апелляцией, обращено взыскание на ипотеку... 

[Bolt]

В 18.03.2017 в 23:07, maggain сказал:

было хорошее, законное решение суда - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62835468  , но уже его нет....отменено апелляцией, обращено взыскание на ипотеку... 

Ещё есть время для кассации... Ещё не всё потеряно, в любом случае надо пытаться пробовать...

[maggain]

7 часов назад, Bolt сказал:

Ещё есть время для кассации... Ещё не всё потеряно, в любом случае надо пытаться пробовать...

Уже готовим кассацию , надежда есть что это беспредельное решение отменят http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65371640 

[sirota88]

Возможно вам будет полезна эта судебная практика:

Ухвала

іменем   україни

17 лютого 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П.,

суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П., Остапчука Д.О., Савченко В.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2015 року,

вс т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1,     ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитними договорами від 28 квітня 2006 року, 25 квітня 2008 року та від  23 травня 2008 року, унаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в солідарному порядку як з боржника так і з поручителя -   ОСОБА_2

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від         23 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду           м. Києва від 15 липня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь           ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором                          № 140-28/04-2006И від 28 квітня 2006 року в розмірі 56 631, 09 доларів США, що еквівалентно 733 372 грн 96 коп.; заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11340205000 від 25 квітня 2008 року в розмірі 120 246, 14 доларів США, що еквівалентно 1 557 188 грн 23 коп.; заборгованість за договором про надання споживчого кредиту                        № 11350647000 від 23 травня 2008 року в розмірі 29 459, 30 доларів США, що еквівалентно 381 498 грн 13 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з вини відповідача ОСОБА_1, яким належним чином не виконувалися зобов'язання за кредитним договором виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в солідарному порядку з боржника та поручителя.

Апеляційний суд погодився з такими висновками районного суду, зазначивши про відповідність рішення суду вимогам матеріального та процесуального права.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 315 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зазначеним вимогам ухвала апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом установлено, що 28 квітня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 140-28/04-2006И, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 83 800 доларів США з цільовим використанням - придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1, зі сплатою 11,8% річних строком до 28 квітня 2027 року.

25 квітня 2008 року між банком та відповідачем було укладено договір споживчого кредиту № 11340205000, за яким ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 140 000 доларів США зі сплатою 13% річних строком до          26 квітня 2038 року.

23 травня 2008 року між сторонами також було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11350647000, відповідно до якого        ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 89 000 доларів США зі сплатою 15% річних строком до 23 травня 2018 року.

У забезпечення зазначених кредитних договорів, між банком та  ОСОБА_2 28 квітня 2006 року, 25 квітня 2008 року та 23 травня 2008 року були укладені відповідні договори поруки, за умовами яких відповідач зобов'язалася відповідати в повному обсязі за зобов'язаннями боржника перед банком.

Через неналежне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за вищевказаними кредитними договорами виникли заборгованості, а саме за договором № 140-28/04-2006И від 28 квітня 2006 року в розмірі                     56 631, 09 доларів США, за договором № 11340205000 від 25 квітня 2008 року - 120 246, 14 доларів США, за договором № 11350647000 від       23 травня 2008 року - 29 459, 30 доларів США.

Разом з тим, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Одним із документів, що підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника і який є обов'язковим для пред'явлення під час примусового стягнення заборгованості боржника за кредитом в судовому порядку, є оригінал заяви на видачу готівки.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 зазначав про відсутність у нього будь-яких зобов'язань перед банком через неотримання кредитних коштів за кредитними договорами від 28 квітня 2006 року, 25 квітня 2008 року та від 23 травня 2008 року.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експерта.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Проте, апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 303, 304, 315 ЦПК України на вищевказані положення закону уваги не звернув, не встановив усіх фактичних обставин справи, що мають визначальне значення для її вирішення, заперечень відповідача належним чином не перевірив, не витребував та не дослідив оригінали заяв відповідача про видачу кредитних коштів (готівки), унаслідок чого дійшов передчасного висновку щодо залишення рішення суду першої інстанції без змін та наявності правових підстав для задоволення позову.

Крім того, встановивши, що договори кредиту укладено в іноземній валюті, суд апеляційної інстанції не перевірив наявність у банка ліцензії на видачу кредиту в іноземній валюті, а відтак правильність нарахування боргу з урахуванням вимог ст. ст. 192 , 553 ЦК України, Закону України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», правового висновку Верховного Суду України викладеного у постанові від 24 вересня 2014 року, у справі № 6-145цс14, щодо порядку визначення суми боргу за договором кредиту в іноземній валюті. При цьому не враховано, що положення ч. 2 ст. 192 ЦК України та ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом, та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення неустойки.

Допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, згідно вимог ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого судового рішення і направлення справи на новий судовий розгляд до апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2015 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                          О.П. Касьян        

Судді:                                                                       В.П. Гончар

                                                                                   Т.П.Дербенцева

                                                                                   Д.О.Остапчук

                                                                                   В.О.Савченко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56161065

[sirota88]

 

Категорія справи № Начало формы 6-6015св15 Конец формы : не визначено.

Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.07.2015. Оприлюднено: 15.07.2015.

---

Ухвала

іменем   україни

10 червня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гончара В.П.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О., Савченко В.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство «БМ Банк» (далі - ПАТ «БМ Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором від 03 вересня 2008 року, щодо своєчасного та повного його погашення, унаслідок чого виникла кредитна заборгованість в розмірі 235 641, 80 швейцарських франків, яка підлягає стягненню на користь банку.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду         м. Києва від 09 лютого 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 235 641, 80 швейцарських франків, що еквівалентно 3 080 123 грн 21 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір й задовольняючи позов банку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з вини відповідача ОСОБА_1, який належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з нього на користь банку.

Однак з такими висновками судів погодитися не можна виходячи з наступного.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зазначеним вимогам ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом установлено, що 03 вересня 2008 року між ПАТ «БМ Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 24/8/030908, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 250 687 швейцарських франків із сплатою 8,99% річних строком до 01 вересня 2028 року.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань утворилася кредитна заборгованість, розмір якої, за розрахунком позивача, станом на   06 травня 2014 року складає 235 641, 80 швейцарських франків, що еквівалентно 3 080 123 грн 21 коп., з яких 185 462, 88 швейцарських франків - заборгованість за кредитом, 19 003,14 швейцарських франків - прострочена заборгованість по кредиту, 1 820,89 - заборгованість по строкових процентах, 24 985,68 швейцарських франків - заборгованість по прострочених процентах, 4 369,21 швейцарських франків - пеня.

Відповідно до ст. ст. 526 , 527 , 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Разом з тим, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Одним із документів, що підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника і який є обов'язковим для пред'явлення під час примусового стягнення заборгованості боржника за кредитом у судовому порядку, є оригінал заяви на видачу готівки.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання банком умов кредитного договору № 24/8/030908 від 03 вересня 2008 року, позивачем надано заяву ОСОБА_1 про видачу готівки за іншим кредитним договором, а саме договором № 24/8/020908.

Проте вирішуючи спір, суди попередніх інстанції на порушення вимог ст. ст. 213, 214, 315 ЦПК України на вищевказані положення закону та обставини справи уваги не звернули, з урахуванням відсутності оригіналу заявки про видачу готівки не перевірили наявність у позивача права вимоги повернення суми кредиту, не з'ясували належним чином чи був наданий кредит за зазначеним вище договором саме відповідачеві ОСОБА_1

Крім того, згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини 1, 3    статті 533 ЦК України ).

Положеннями ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету .

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зважаючи на викладене, вирішуючи спір про стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, суд має установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Суди першої та апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернули, не з'ясували питання про правомірність видачі кредиту в іноземній валюті, у зв'язку з чим дійшли передчасного висновку, що сума заборгованості в іноземній валюті має бути переведена в українську за курсом, установленим Національним банком України.

При цьому, розглянувши справу у відсутності відповідача ОСОБА_1, який вказує на неналежне його повідомлення про час і розгляд справи, суд першої інстанції допустив суттєву неповноту у з'ясуванні дійсних обставин справи й позбавив відповідача права на належний захист та реалізацію права заперечення проти позову, а також права на заявлене клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, передбаченого ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення пені.

Зазначене залишилося й поза увагою суду апеляційної інстанції.

Отже, суди у достатньому обсязі не визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою що підлягає застосуванню до них, й у порушення вимог ст. 10 ЦПК України не сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, висновки судів ґрунтуються на припущеннях.

За таких обставин, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст.338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                     В.П. Гончар            

Судді:                                                                            В.І. Амелін

                                                                                                                                Т.П. Дербенцева

                                                                                                                                С.О. Карпенко                                                                                                                            

В.О. Савченко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46699588

 

[sirota88]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року                                                                             м. Київ  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого       Луспеника Д.Д.,

суддів:                 Гулька Б.І.,         Закропивного О.В.,

                            Хопти С.Ф.,        ШтеликС.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_5, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 8 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 листопада 2015 року

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2010 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ УкрСиббанк») звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 27 грудня 2007 року, згідно з умовами якого вона отримала кредит у сумі 265 тис. доларів США строком до 26 грудня 2014 року зі сплатою 12,9 % річних, унаслідок чого станом на 2 липня 2010 року утворилася заборгованість у розмірі 2 404 880 грн 97 коп., що підлягає стягненню в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який згідно з договором поруки від 27 грудня 2007 року зобов'язався відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед банком у повному обсязі.

12 грудня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») та ПАТ УкрСиббанк» укладено договір факторингу за зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_3, у зв'язку з чим до ТОВ «Кей-Колект» перейшли всі права нового кредитора, яке у судовому засіданні після заміни позивача у справі у порядку процесуального правонаступництва, підтримало позов у повному обсязі.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 8 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 2 листопада 2015 року, позов ТОВ «Кей-Колект» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2007 року станом на 2 липня 2010 року у розмірі 2 404 880 грн 97 коп., з яких: кредитна заборгованість у розмірі 257 637 доларів 37 центів США, що еквівалентно 2 037 576 грн 67 коп., заборгованість по процентах у розмірі 41 764 доларів 36 центів США, що еквівалентно 330 301 грн 79 коп., пеня у розмірі 36 502 грн 51 коп. і 500 грн. У задоволенні позову до ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині вимог до ОСОБА_3 скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Кей-Колект» відмовити.

Отже, судові рішення в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_4 не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (ст. 335 ЦПК України).    

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позов ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка порушила умови кредитного договору, допустила кредитну заборгованість.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши також про те, що ОСОБА_3 не довела, що кредит не отримувала, оскільки згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи саме нею підписано договір про надання споживчого кредиту, отже, договір є укладеним з цієї дати, а не з моменту передачі грошей, у зв'язку з чим цей же висновок експертизи про те, що вона не підписувала додаткову угоду до кредитного договору та заявку на видачу готівки у графі «отримувач коштів» значення немає, оскільки вона як позичальник частково виконувала умови договору.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.  

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що 27 грудня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу споживчий кредит у сумі 265 тис. доларів США зі сплатою 12,9 % річних із кінцевим терміном повернення - 26 грудня 2014 року. Того ж дня на забезпечення належного виконання зобов'язань за вказаним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно з яким він поручився за належне виконання позичальником усіх зобов'язань за кредитним договором перед банком у повному обсязі.

12 грудня 2011 року між ТОВ «Кей-Колект» та ПАТ УкрСиббанк» укладено договір факторингу за зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_3, у зв'язку з чим до ТОВ «Кей-Колект» перейшли всі права нового кредитора (ст. 512 ЦК України), яке у судовому засіданні після заміни позивача у справі у порядку процесуального правонаступництва, підтримало позов у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Апеляційний суд не врахував, що згідно з ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Скасовуючи попередні судові рішення, суд касаційної інстанції в ухвалі від 13 серпня 2014 року зазначив про необхідність перевірки фактичних обставин, які стосуються як укладення кредитного договору, так і отримання грошових коштів. При цьому також вказував на необхідність встановити дійсний розмір кредитної заборгованості з урахуванням заперечень відповідача, дослідити первинну бухгалтерську документацію.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 зазначала, що кредит вона мала намір взяти для розвитку бізнесу її батька, уклала договір, проте її батько помер, тому в подальшому кредитні кошти фактично не отримувала й підписи у заявках про їх отримання та квитанціях їй не належать, кредит не погашала.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 4 червня 2015 року, призначеної після скасування попередніх судових рішень судом касаційної інстанції, експертами встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 у договорі про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року виконані самою ОСОБА_3, а підписи від її імені в додатковій угоді до кредитного договору від 10 березня 2009 року та в заявках на видачу готівки і графах «підпис отримувача» виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу; висновок експерта не має переваг перед іншими засобами доказування, також підлягає дослідженню і перевірці.

У порушення вимог ст. ст. 10, 57, 60, 212-214 ЦПК України суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів та заперечень сторін, не дав правової оцінки висновку проведеної у справі експертизи, не оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, взявши за основу висновок експертизи лише в частині підписання кредитного договору, проте правових висновків в іншій частині висновку експертизи належним чином не зробив, унаслідок чого дійшов суперечливих висновків та основаних на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

На порушення вимог ст. ст. 10, 11, 60, 212-214, 315 ЦПК України апеляційний суд не сприяв всебічному й повному з'ясуванню дійсних обставин справи, що мають юридичне значення для її вирішенні, допустив неповноту у з'ясуванні таких обставин, не встановив дійсній розмір кредитної заборгованості, якщо дійшов висновку про укладеність договору, і з урахуванням заперечень відповідачки не дослідив первинну бухгалтерську документацію на підтвердження видачі готівки позичальнику, а також погашення кредиту; не вказав, які докази підтверджують часткове виконання нею умов договору.  

Також апеляційний суд не дав належної правової оцінки твердженням представника ТОВ «Кей-Колект» про втрату первинної бухгалтерської документації, оскільки відсутні підтвердження цих доводів, а, крім того, факт видачі кредиту та розмір кредитної заборгованості згідно з вимогами ст. ст. 10, 60 ЦПК України має довести саме позивач.

Встановлення зазначених обставин має важливе юридичне значення, оскільки саме цими обставинами, докази чого на їх підтвердження позивач не надав, він та суд обґрунтували те, що відповідач частково виконувала умови кредитного договору, що вона заперечувала.

Посилання апеляційного суду на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові № 6-63 цс 12 від 11 липня 2012 року, безпідставне, оскільки у зазначеній постанові відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали суду касаційної інстанції з підстав відсутності неоднакового застосування судами норм права, а тому вона не може бути покладена в основу судових рішень як правова позиція, яка обов'язкова до застосування (ст. 360-7 ЦПК України). Крім того, у вказаній справі, яка була предметом перегляду Верховним Судом України, встановлено, що позичальник кошти отримала шляхом перерахування банком готівки на її позичковий рахунок, які вона у той же день зняла з рахунку. У цій справі фактичні обставини зовсім інші, на що апеляційний суд уваги не звернув.    

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановлені, судове рішення апеляційного суду в частині вимог до ОСОБА_3 не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану  представником - ОСОБА_5, задовольнити частково.  

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 листопада 2015 року в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                               Д.Д. Луспеник

Судді:                                                                          Б.І. Гулько

                                                                                    О.В.Закропивний

                                                                                    С.Ф.Хопта

                                                                                    С.П.Штелик

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55795311

[maggain]

41 минуту назад, sirota88 сказал:

Возможно вам будет полезна эта судебная практика:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56161065

 

Спасибо за помощь, использовал эту практику с последующим решением апелляцииhttp://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62520294 , прикладывал к возражениям на апелляцию, но отмороженной коллегии Запорожской апелляции  пох...на нормы ЦК, ЦПК, на постановы НБУ

[sirota88]

2 минуты назад, maggain сказал:

Спасибо за помощь, использовал эту практику с последующим решением апелляции http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62520294 , прикладывал к возражениям на апелляцию, но отмороженной коллегии Запорожской апелляции  пох...на нормы ЦК, ЦПК, на постановы НБУ

Измором берут, надеются, что сдадитесь и не будете оспаривать незаконное решение. Нужно просто подняться после неудачного второго раунда и нанести ответный удар. Вы сильнее потому что правда на вашей стороне, нужно просто не останавливаться и продолжать бороться.

[maggain]

Вот еще  ссылки из реестра 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58763617

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55612609

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55795581

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43357262

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54789119

Решения ВССУ, есть что почерпнуть, хоть вникли в суть..

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2572154 - ВСУ старенькое решение , но написано коротко и ясно : нет доказательств выдачи кредита - договор не заключен! )

 

[sirota88]

2 минуты назад, maggain сказал:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2572154 - ВСУ старенькое решение , но написано коротко и ясно : нет доказательств выдачи кредита - договор не заключен! )

 

Все новое хорошо забытое старое)

[Bolt]

В 26.03.2017 в 22:23, sirota88 сказал:

Все новое хорошо забытое старое)

Как там кстати, Ваша кассация...? Я раньше внимательно следил, а потом закрутился...))

[Bolt]

В 26.03.2017 в 22:19, sirota88 сказал:

Измором берут, надеются, что сдадитесь и не будете оспаривать незаконное решение. Нужно просто подняться после неудачного второго раунда и нанести ответный удар. Вы сильнее потому что правда на вашей стороне, нужно просто не останавливаться и продолжать бороться.

Абсолютно верно, в большинстве случаев судьи и банковские только на это и надеются, да и Закон о СС им в помощь...)))

[Bolt]

В 26.03.2017 в 22:10, maggain сказал:

но отмороженной коллегии Запорожской апелляции  пох...на нормы ЦК, ЦПК, на постановы НБУ

По ходу не только им...))

[Bolt]

В 26.03.2017 в 15:54, maggain сказал:

Уже готовим кассацию , надежда есть что это беспредельное решение отменят http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65371640 

Надежда всегда есть, надо идти до конца ни смотря ни на что, а иначе зачем всё было начинать...))

Держите нас в курсе дела, интересно ведь...

[sirota88]

В 29.03.2017 в 02:52, Bolt сказал:

Как там кстати, Ваша кассация...? Я раньше внимательно следил, а потом закрутился...))

Назначена к рассмотрению, есть определение суда об этом, звонил у ВССУ, дата пока неизвестна. Буду писать запрос о предоставление информации.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/65286841

[Bolt]

В 14.04.2017 в 19:00, sirota88 сказал:

Назначена к рассмотрению, есть определение суда об этом, звонил у ВССУ, дата пока неизвестна.

Ну теперь остаётся только ждать... А это может быть и год... Надеюсь будете держать в курсе...

В 14.04.2017 в 19:00, sirota88 сказал:

Буду писать запрос о предоставление информации.

Это бесполезно, я много раз писал, пока не надоело... Они отвечают одно и то же, что мол мониторьте на сайте по спискам назначенных дел до опупения... А они ничего не сообщают и не вызывают в суд на заседание... Но сообщают, что мы имеем право явиться в суд, если вычислим его дату по сайту или по спискам...

[Bolt]

В 14.04.2017 в 19:00, sirota88 сказал:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/65286841

Надо же, у меня сейчас по Привату дело попало к этой же самой судье...))

[sirota88]

В 16.04.2017 в 01:33, Bolt сказал:

Надо же, у меня сейчас по Привату дело попало к этой же самой судье...))

Что-то есть в этом зловещее. У меня тоже по другому делу эта же судья и тоже приват. Совпадение?, сомневаюсь

[sirota88]

В 16.04.2017 в 01:32, Bolt сказал:

Ну теперь остаётся только ждать... А это может быть и год... Надеюсь будете держать в курсе...

Это бесполезно, я много раз писал, пока не надоело... Они отвечают одно и то же, что мол мониторьте на сайте по спискам назначенных дел до опупения... А они ничего не сообщают и не вызывают в суд на заседание... Но сообщают, что мы имеем право явиться в суд, если вычислим его дату по сайту или по спискам...

И как же вы узнали когда будет судебное заседание по вашему делу?