Определение ВАСУ о незаконности снятия с регистрации без решения о устранения препятствий путем прекращении права пользования, права собственности, признание лица безвести отсутствующим, оглашения умершим

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57199317

 

Державний герб України
 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

           "14" квітня 2016 р.                     м. Київ                              К/800/52757/14

          Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Іваненко Я.Л., Стародуб О.П.,  розглянувши в порядку письмового провадження  касаційну скаргу  ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Новозаводського районного відділу у м. Чернігові Управління державної міграційної служби країни в Чернігівській області , третя особа -         ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та зобов'язання поновити реєстрацію,

В С Т А Н О В И В :

          У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Новозаводського районного відділу у м. Чернігові Управління державної міграційної служби країни в Чернігівській області в якому просив визнати незаконними дії щодо зняття його з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати поновити реєстрацію його місця проживання.

          Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014р., в задоволенні позову відмовлено.    

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивача знято з реєстраційного обліку за заявою власника будинку, а відтак посилання позивача щодо правомірності проживання за вказаною адресою та відсутність рішення суду про позбалення позивача права на користування житлом є необгрунтованими.  

У касаційній скарзі позивач з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати та прийняти рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.  

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

          Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 28.11.2000р. зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, за згодою власника житла ОСОБА_4, як член сім'ї (зять). Після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, власником будинку АДРЕСА_1 став  ОСОБА_3, чоловік померлої, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10.03.2011р.

Згідно витягу про Державну реєстрацію прав від 28.03.2011р. №29451779      ОСОБА_3 є власником 1/1 (в цілому) будинку за адресою: АДРЕСА_1.

25.02.2014р. до Новозаводського РВ у місті Чернігові УДМС України в Чернігівській області звернувся ОСОБА_3 з заявою про зняття з реєстрації місця проживання  ОСОБА_2 та надав витяг про Державну реєстрацію прав від 28.03.2011р. № 29451779.

Листом від 05.03.2014р. № 74.11-Д/29 Новозаводського РВ у місті Чернігові УДМС України в Чернігівській області позивача повідомлено про його зняття з реєстрації місця проживання 25.02.2014р. з адреси: АДРЕСА_1

          Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зняття позивача з реєстрації здійснювалося за клопотанням власника житла, а тому дії відповідача є правомірними.

          Колегія суддів погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій не може з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" №1382-ІV від 11.12.2003р. (далі - Закон №   1382-ІV) зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1)   позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4)   оголошення фізичної особи померлою.

З огляду на те, що Закон № 1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 01.03.2016р. (справа № 21-5446а15) та від 30.06.2015р. (справа № 21-1438а15).

          За таких обставин дії відповідача щодо зняття позивача з реєстрації місця проживання, які здійснювалися за заявою власника житла без рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою, чи оголошення її померлою є неправомірними.

Оскільки у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судові рішення та ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014р. скасувати.

Ухвалити нове рішення.

           Позов ОСОБА_2 задовольнити.  

          Визнати протиправними дії Новозаводського районного відділу у м. Чернігові Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області щодо зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1

Зобов'язати Новозаводський районний відділ у м. Чернігові Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області поновити ОСОБА_2 реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.            

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач                                                     Кочан В.М.

          

          

          судді                                                                      Іваненко Я.Л.

                                                                                Стародуб О.П.