Определение ВССУ, оставившее в силе решение апелляционного суда Киевской области об отказе во взыскании с поручителя

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/48889551

 

Державний герб України
УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

01 липня 2015 року                             м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,                

суддів:                                      Амеліна В.І.,                           Євграфової Є.П.,

                                                                                   Євтушенко О.І.,                                          Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» - Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення апеляційного суду Київської області від 24 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду з позовом до                   ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 06 березня 2008 року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит в розмірі 48 864 долари США із сплатою процентів за користування коштами в розмірі 12, 89 % на рік, сплатою щомісячних платежів в розмірі 203,6 долари США та кінцевим терміном повернення коштів не пізніше                   03 березня 2028 року.

Також вказував, що з метою забезпечення виконання зобов'язань                 ОСОБА_4 за вищевказаним кредитним договором 06 березня 2008 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір поруки.

При цьому, зауважив, що укладеною між сторонами 22 листопада              2010 року додатковою угодою до спірного кредитного договору, його умови викладено в новій редакції, зокрема, суму кредиту встановлено в розмірі              43 636 доларів США, а також погоджено новий графік погашення заборгованості за кредитним договором.

Посилаючись на те, що відповідачі своїх обов'язків зі сплати кредиту та процентів за користування коштами не виконують, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «Надра» суму заборгованості в розмірі 62 965,72 доларів США та 551 201 грн 34 коп.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 62 965,72 доларів США та 551 201 грн 34 коп. заборгованості за кредитним договором та 3 654 грн сплаченого судового збору.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 24 грудня 2014 року, рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Надра» - Стрюкова І.О. просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення місцевого суду та увалюючи нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що позивачем не надано розрахунку, який би підтверджував розмір заборгованості, відсутні докази видачі відповідачці коштів, а також в силу              ч. 4 ст. 559 ЦК України порука ОСОБА_5 припинилася.

Такі висновки апеляційного суду ґрунтуються на матеріалах справи й відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 11 своєї постанови «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

За змістом ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов'язання зазначені у ст. 526 ЦК України .

Згідно із ст. 554 ЦК України у разі порушення зобов.язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Судом встановлено, що 06 березня 2008 року між                               Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра»), правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір відповідно до умов якого остання отримала   48 864 долари США на умовах сплати 12,89 % річних і кінцевим терміном повернення коштів не пізніше 03 березня 2028 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним, 06 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено договір поруки.

22 листопада 2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 06 березня 2008 року, якою умови договору викладено в новій редакції.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 зобов'язань за спірним кредитним договором, станом на 26 травня 2014 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 110 235,24 доларів США, що складається з: 43 636,15 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 19 329, 57 доларів США - несплачені проценти за користування кредитними коштами,                  3 300,51 доларів США - пеня, 539,49 доларів США - реструктуризована пеня та 43 429,52 доларів США - штраф за порушення умов додаткової угоди, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 335, 337 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Апеляційний суд, на виконання вимог ст. 213 ЦПК України, встановивши на підставі доказів, яким було надано належну оцінку ті факти, що банком не надано підтверджень існування зазначеної в позовній заяві суми заборгованості за кредитним договором; розрахунок заборгованості відповідачки за кредитним договором не відповідає заявленому банком розміру, в якому не зазначена детально заборгованість за кредитом із визначеними датами та сумами коштів, що не дає можливості встановити період надходження грошових коштів, механізм нарахування пені та процентів за користування кредитними коштами, як наслідок перевірити і з'ясувати їх дійсну суму заборгованості, кількість платежів здійснених боржником в рахунок її погашення; фотокопія заяви на видачу готівки не може вважатися належним та допустимим доказом у справі, а завіреної у відповідності до чинного законодавства її копії або оригіналу для огляду в судовому засіданні представником банку не надано; всупереч ч. 4 ст. 559 ЦК України не було звернення до поручителя протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання, а ПАТ «КБ «Надра» звернувся до суду з позовом лише у травні 2014 року, втративши право вимоги до поручителя, за таких обставин дійшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором та правильно скасував рішення місцевого суду.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, апеляційний суд правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» - Стрюкової Ірини Олександрівни відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 24 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

         Головуючий    П.О. Гвоздик          Судді:    В.І. Амелін Є.П. Євграфова О.І. Євтушенко Ю.Г. Іваненко

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42240759

 

Справа № 2/381/1073/14   Головуючий у І інстанції Соловей Г.В.Провадження № 22-ц/780/6445/14   Доповідач у 2 інстанції МережкоКатегорія 26   24.12.2014

                                                                                                                                                                  

 

РІШЕННЯ

Іменем України

 

          24 грудня   2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

        Головуючого - Мережко М.В.

        Суддів           - Данілова О.М.,Суханової Є.М.

        При секретарі - Франюк Т.В.

 

        Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 , ОСОБА_2    на рішення Фастівського  міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня   2014 р. по справі за позовом Публічного акціонерного товариства» комерційний банк « Надра » до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.  

       Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

 

                                           В с т а н о в и л а :

    У липні 2014 року ПАТ « Комерціний банк»Надра» звернувся до суду з даним позовом .

    Свої вимоги обгрунтовував тим, що 06 березня 2008 року між ВАТ КБ « Надра» , правонаступником якого є ПАТ КБ « Надра» ,  та ОСОБА_1   укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав кредит в в сумі 48 864 доларів США для придбання квартири, строком \до 03 березня 2028 року .

   Сторони  22 листопада 2010 року  уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою Договір викладений в новій редакції.

   На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, позивач

06 березня 2008 року уклав з ОСОБА_2 договір поруки ,відповідно до умов якого ОСОБА_2  зобов'язується відповідати перед ПАТ КБ « Надра» за виконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань за кредитним договором у сумі, що дорівнює 48 864 доларів США, всім належним йому майном та коштами.

  Відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, порушила умови додаткової угоди щодо строків сплати кредиту , процентів за користування кредитом ,у зв'язку з чим  станом на

26 травня 2014 року утворилась заборгованість в сумі 110 235,24 доларів США ,з яких-

Непогашений кредит - 43 636,15 доларів США ,

Несплачені відсотки - 19 329,57 доларів США ,

Пеня за прострочення сплати кредиту - 3 300,51 доларів США,

Реструктурізована пеня - 539,49 доларів США

Штраф за порушення умов Додаткової угоди - - 43 429,52 доларів США

   Крім того, як зазначає позивач за курсом Національного Банку України станом на 26 травня 2014 року 100 доларів США дорівнюють 1 166 ,08 грн , заборгованість за кредитним договором становить 1 285 433,35 грн , з яких -

Непогашений кредит - 508 833, 33 грн,

Несплачені відсотки - 225 398,68 грн,

Заборгованість по сплаті кредиту - 170 606,47 грн,

Пеня за прострочення сплати кредиту - 38 486 ,63 грн,

Реструктурізована пеня - 6 290,90 грн,

Несплачений штраф за порушення умов Додаткової угоди - -506 423,81 грн .

    Позивач вважає, що сума заборгованості за Кредитним договором у розмірі

62 965 ,72 доларів США та 551 201 ,34 грн підлягає стягненню солідарно з боржника та поручителя, просив стягнути солідарно  з відповідачів заборгованість за кредитним договором , судові витрати.

  Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області

від 01 жовтня  2014 року позов задоволено Стягнуто із відповідачів солідарно  заборгованість за кредитним договором  в сумі 62 965,72 доларів США , 551 201 ,34  грн. , судові витрати..  

  В апеляційній скарзі  відповідачі просять рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.

   В апеляційній скарзі зазначали , що суд не врахував положення ст. 559 ЦК України, і не взяв до уваги практику застосування вимогст. 559 ЦК України ,  прийшов до помилкового висновку про стягнення з поручителя суми заборгованості солідарно із боржником . Крім того , позивачем не доведено розмір заборгованості , а також відсутні будь-які докази щодо видачі відповідачу коштів готівкою за кредитним договором.

     Відповідно до ст. 27 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов»язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов»язки.

    Відповідно до ст.ст.74,76,77 ЦПК України сторони були повідомлені про день та час розгляду справи за адресами , які були зазначені в матеріалах справи, заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило, заяв про причини неявки в судове засідання від позивача  до апеляційного суду не надходило, а тому підстави ,вважати причини неявки позивача до суду поважними , відсутні.        

Апеляційна скарга підлягає задоволенню  з таких підстав.

  Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та

обґрунтованим.

  Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

  Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

  Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

  Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

   Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

    Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

   За змістом процесуальних норм ( ст.ст.3 ,15 ЦПК України ) об»єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту . Аналогічні роз»яснення містить п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14  від 18 грудня 2009 року « Про судове рішення у цивільній справі» ,  оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК) , то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

   Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

  Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України «якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)».

  Згідно із ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

  Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

     Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

    Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

    Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.  Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

     Відповідно до ст.599 ЦК України зобов»зання припиняються виконанням , проведеним належним чином .Загальні умови виконання зобов»зання зазначені у ст. 526 ЦК України.

     Згідно із ст.554 ЦК України у разі порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

    Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

    Відповідлно до п.24 Постанови Пленуму  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5,  від 30 березня 2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

   При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

( Абзац другий пункту 24 із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 7 від 07.02.2014 )

    Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

     При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

    Як встановлено судом першої інстанції , 06 березня 2008 року між ВАТ КБ « Надра» , правонаступником якого є ПАТ КБ « Надра» ,  та ОСОБА_1   укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав кредит в в сумі 48 864 доларів США для придбання квартири, строком \до 03 березня 2028 року ( а.с.8 -15) .

   Сторони  22 листопада 2010 року  уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою Договір викладений в новій редакції ( а.с. 18-30).

   На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, позивач

06 березня 2008 року уклав з ОСОБА_2 договір поруки ,відповідно до умов якого ОСОБА_2  зобов'язується відповідати перед ПАТ КБ « Надра» за виконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань за кредитним договором у сумі, що дорівнює 48 864 доларів США, всім належним йому майном та коштами.( а.с. 31-32)

   Суд ,задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості , виходив із того , що відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, порушила умови додаткової угоди щодо строків сплати кредиту , процентів за користування кредитом ,у зв'язку з чим  станом на 26 травня 2014 року утворилась заборгованість в сумі 110 235 ,24 доларів США ,що за курсом НБУ станом на 26 травня 2014 року становить 1285 433,35 грн , яка складається з наступного -

непогашений кредит - 508 833,33 грн,

несплачені відсотки - 225 398.68 грн,

заборгованість по сплаті кредиту - 170 606 ,47 грн,

пеня за прострочення сплати кредиту- 38 486, 63 грн,

реструктурізована пеня - 6 290 грн ?

несплачений штраф за порушення умов додаткової угоди - 506 423,81 грн.

   Суд першої інстанції , стягнувши  заборгованість в сумі 62 965,72 доларів США та 551 201,34 грн , не навів жодного розрахунку в обґрунтування стягнення вказаної суми, оскільки загальна сума заборгованості складає 1 456 038 ,92 грн ( 508 833,33 + 225398,68 + 170 606,47 + 38 486,63 + 6 290 + 506 423,81 = 1 456 038,92 грн) , а відтак висновок суду про стягнення заборгованості саме в такій сумі є передчасним.

   Відповідно до ст. 60 ЦПК України , позивач не надав розрахунків заборгованості , які б підтверджували розмір заборгованості , крім того , позивач в позовній заяві  зазначив ,що заборгованість складає 110 235 ,24 доларів США , разом з тим просив стягнути 62 965 ,72 доларів США та

551 201 ,34 грн заборгованості не вказав з яких платежів складаються ці суми.

   Як видно з матеріалів справи , позивач не надав доказів щодо видачі коштів відповідачу ОСОБА_1, зокрема фінансові касові документи,  крім того, надані докази позивачем, в розумінні ст..ст. 58,59,64 ЦПК України не є належними і

допустими, оскільки надані лише в копіях, відповідно до вимог закону не посвідчені, і суд мав дати оцінку вказаним доказам.

   Відповідно до вимог законодавства , ( ч.4 ст.. 559 ЦК України) позивач мав право на захист свого цивільного права в строк , в межах якого особа може звернутися до суду з такою вимогою.

    За договором поруки сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання або одного року від дня укладення договору поруки , якщо строк основного зобов»язання не встановлений , припиняє поруку за умови ,що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя .

    Як зазначено у правовому висновку Верховного Суду України ( справа № 6-53 цс14 ) , який є обов»язковим відповідно до ст.. 360-7 ЦПК України , строк дії поруки ( будь-який із зазначених у ч.4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб»активного права кредитора й суб»єктивного обов»язку поручителя , після закінчення якого вони припиняються.

  Оскільки такого звернення до поручителя протягом шести років не було , позивач звернувся з позовом лише у травні 2014 року , пропустивши строки звернення до поручителя , суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про стягнення заборгованості з поручителя солідарно з боржником , оскільки вказана порука є припинею.        

    Враховуючи ,що відповідно до ст. 60 ЦПК України , позивач не надав належних і допустимих доказів щодо порушення його права ,    перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, , колегія суддів вважає ,що рішення суду підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.  

     Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ,313 - 316 ,319 ЦПК України ,колегія суддів ,

                                                В и р і ш и л а ;

   Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 -задовольнити .

   Рішення Фастівського  міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня   2014 р. - скасувати. Ухвалити нове рішення .

  В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства» комерційний банк « Надра » до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити .

   Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

     Головуючий

       Судді

[у.zaporozhskiy]

Самое странное решение, если учитывать решение первой инстанции: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40752800

Ни в одном из решений не указано, с какого момента должна исчисляться исковая давность.

[у.zaporozhskiy]

Не очень приятная практика: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57462912