Решение Франковского райсуда Львова о недействительности кредитного и ипотечного договора с Универсалбанком

[maggain]

13 часов назад, ainatim сказал:

апелляция будет примерно такая http://reyestr.court.gov.ua/Review/59844260, хотя в первой инстанции все тоже было хорошо http://reyestr.court.gov.ua/Review/50773865. Жду кассацию. Луспенник изучает дело.

Внимательно нужно читать решения.... эти дела и решения  по ним первой инстанции совсем разные...
А какая будет апелляция посмотрим...
Р.S. с таким настроением и кассация будет как ваша апелляция...

[tttgold]

Цього ж дня у цьому ж складі і такий же позов Франківський р/суд відхилив. А ви кажете про справедливість цього рішення.

 

[Bolt]

58 минут назад, tttgold сказал:

Цього ж дня у цьому ж складі і такий же позов Франківський р/суд відхилив. А ви кажете про справедливість цього рішення.

Покажите решение, сравним...

[tttgold]

8 hours ago, Bolt said:

Покажите решение, сравним...

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62866174

[tttgold]

8 minutes ago, tttgold said:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62866174

А це ВССУ у подібній справі 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57926384

[tttgold]

9 hours ago, Bolt said:

Покажите решение, сравним...

А такий був зустрічний позов 

Відповідно до ст.. 31, 123 ЦПК України  подається зустрічний позов про визнання недійсним кредитного договору, оскільки обидва позови є взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, та виходячи із того, що задоволення зустрічного позову може виключити задоволення первісного позову.

 

18.08.2008 р. між ВАТ «Ерсте Банк» табуло укладено кредитний договір з фізичною особою №  014/24.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 р. “Справа про захист прав споживачів кредитних послуг” випливає, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів” (в редакції на момент підписання Позивачем кредитного договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі певну інформацію зокрема: д) орієнтовну сукупну вартість кредиту ....; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до п. 2 абз. 3 ч. 4 ст. 11 вказаного закону у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 2) детальний опис загальної вартості кредиту для споживача;

Враховуючи те що Відповідач до укладення, під час укладення та після укладення Кредитного договору не надав Позичальнику відповідної письмової інформації про орієнтовну сукупну вартість, загальну вартість кредиту чим допустив грубе порушення прав споживача в частині інформування про вартість кредиту та скрив істину вартість кредиту Позивач вважає, що банк свідомо ввів споживача в оману щодо істинної вартості кредиту. Такі дії Відповідача щодо приховування інформації про сукупну вартість кредиту, є порушенням вищевказаних вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до пункту 1.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (далі Правила) випливає, що "банки зобов'язані забезпечувати виконання цих Правил під час укладення кредитних договорів зі споживачами".

Відповідно до умов п.п. “в” п. 2.1 Правил - Банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту.

У рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 ( справа про захист прав споживачів кредитних послуг) Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи  законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів ( робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим, споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів ( робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму ( ч.1ст.634 ЦК). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати непотрібні йому кредитні послуги. Тому, держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17.05.1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (пункти 9,13,14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на до контрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Враховуючи те що Банк не виконав обов’язкових вимог законодавства та не надав споживачу кредитної послуги усієї необхідної та повної інформації, яка повинна бути надана Позичальнику, укладення оспорюваного кредитного договору не відповідало внутрішній волі Позичальниці.

Відповідно до п. 12.1. Кредитного договору Невід’ємною частиною кредитного договору є: Додаток № 1 – Повідомлення позичальника – фізичної особи про умови надання споживчого кредиту.

Однак вказаний додаток не містить обов’язкових вимог, які передбачені законодавством.

Відповідно до п. 2.4. вищевказаних Правил  Банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.

За таких обставин на момент укладення Договору Позивач не знала, яка загальна  вартість кредиту в результаті чого не могла зробити правильний вибір щодо необхідності та доцільності отримання кредиту саме на умовах які визначені Банком.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Враховуючи те що інформація про сукупну вартість кредиту є нічим іншим як обставиною, що має вирішальне значення у вказаному правочині, а ненадання такої інформації Відповідачем пов'язане з намаганням скрити важливу інформацію про реальні витрати Позичальника Позивачка, вважає, що кредитний договір з фізичною особою №  014/24 є таким, що порушує права споживача, а тому він повинен бути визнаний судом недійсним.

 

Згідно ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів” - захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів” споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

 

Враховуючи вищевикладене, керуючись вимогами ст. 3, 16, 203, 215, 230 ЦК України, ст. 118-120, 137, 208, 213, 215 ЦПК України, Законами України “Про захист прав споживачів”, Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління НБУ № 168 від 10 травня 2007р.  

прошу:

 

1. прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду;

2. визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір з фізичною особою                 №  014/242 укладений 18.08.2008 р. між ВАТ «Ерсте Банк» та .