Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

6 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      6
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      6
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Державний герб України

465/6496/16-ц
2/465/3113/16

РІШЕННЯ
Іменем України

17.11.2016 року

Франківський районний суд м. Львова в складі:

Головуючого судді Дзеньдзюра С.М.
при секретарі Стасишин А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ВАТ «Універсал Банк», третя особа - ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застосування наслідків недійсності правочину,

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулись до суду з позовом, в подальшому змівши підставу позову, та просять визнати недійсним кредитний договір, договори іпотеки, застосувати наслідки недійсності правочину.

В обґрунтування позову посилаються на те, що 15.10.2007р. між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №11-1/737к-07 згідно якого банк надав позичальнику грошові кошти у тимчасове платне користування на наступних умовах: сума кредиту - 170 000,00 доларів США; термін кредиту - 360 місяців; дата погашення кредиту - 14 жовтня 2037 року; процентна ставка - 12,45%.

Вказують, що в кредитному договорі №11-1/737к-07 від 15.10.2007 року немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, не має умов, які п.п. 3.2, 3.4 розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року, визнані обов"язковими. Окрім того, банком не було надано окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. Відповідно до висновку експерта №2803-14 від 23.04.2014 року, складеного ТОВ «Агенція Судових Експертиз» позичальник ОСОБА_3 повинен був би сплатити після завершення строку користування коштами, окрім кредиту в розмірі 170 000 доларів США проценти на суму 290 252,24 доларів США.

Зазначили, що в порушення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач не надав позичальнику, як споживачу фінансових послуг, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору. Умови кредитного договору передбачають додаткові нарахування за користування кредитними коштами, зокрема винагороди за видачу кредиту в розмірі 1,0% від суми кредиту по курсу НБУ на день здійснення платежу. Таким чином, умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності та погіршують становище споживача. Окрім того, п.6.1.7. Кредитного договору банком встановлено обтяжливу перешкоду щодо права на отримання ОСОБА_3 іншого кредиту без попередньої згоди кредитора, чим порушено вимоги ст. 19 Закону України «Про захист права споживача». Просили позов задоволити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась.

Представник позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримав, просив його задоволити.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, подала заяву в якій позов підтримала, просила його задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав, просив його задоволити.

Представник відповідача ВАТ «Універсал Банк» в судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, вказав, що під час підписання кредитного договору ОСОБА_3 був ознайомлений з умовами договору. Просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, не повідомив про причини неявки, хоча належно повідомлений про час та місце слухання справи, наслідки неявки. Тому суд вважає за можливе справу слухати у його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5, пояснення відповідача ОСОБА_3 та представника відповідача ВАТ «Універсал Банк», дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 15.10.2007р. між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №11-1/737к-07 згідно якого банк надав позичальнику грошові кошти у тимчасове платне користування на наступних умовах: сума кредиту - 170 000,00 доларів США; термін кредиту - 360 місяців; дата погашення кредиту - 14 жовтня 2037 року; процентна ставка - 12,45%.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача - враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.(ст.627 ЦК України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності угод (ст.ст. 215-216 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, сплата яких передбачена ст.1048 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов»язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов»язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну скупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов»язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Відповідно до п.3.2 Правил надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168, кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Пунктами 3.3; 3.4 Правил надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168, передбачено, що банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту. Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

Разом з тим, відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління НБУ від 10.05.2007р. №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача, тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору).

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що кредитний договір №11-1/737к-07 не містить відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, кінцева сума відсотків перевищує суму кредиту більш ніж у два рази. Так, відповідно до висновку, експерта №2803-14 від 23.04.2014 року, складеного ТОВ «Агенція Судових Експертиз» позичальник ОСОБА_3 повинен був би сплатити після завершення строку користування коштами, окрім кредиту в розмірі 170 000 доларів США проценти на суму 290 252,24 доларів США.

Разом з тим, пункт кредитного договору щодо винагороди за видачу кредиту в розмірі 1,0% від суми кредиту по курсу НБУ на день здійснення платежу не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про захист прав споживача» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання.

Таким чином, п.6.1.7. кредитного договору, яким банком встановлено обтяжливу перешкоду щодо права на отримання ОСОБА_3 іншого кредиту без попередньої згоди кредитора, не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про захист права споживача».

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що кредитний договір №11-1/737к-07 слід визнати недійсним.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Банк Універсальний», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 15.10.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М., який зареєстрований у реєстрі за №8091. Предметом іпотеки була квартира АДРЕСА_1.

Окрім того, між ВАТ «Банк Універсальний», ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 15.10.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М., який зареєстрований у реєстрі за №8087. Предметом іпотеки був цегляний житловий будинок разом з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Згідно ч.2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, задовольняючи вимогу про визнання недійсним кредитного договору, слід також визнати недійсними договори іпотеки від 15.10.2007 року, оскільки ці договори є похідними від головного договору. У зв'язку з цим підлягає скасуванню заборона відчуження зазначеного в іпотечних договорах нерухомого майна.

Керуючись ст. 8, 10, 11, 57, 58, 60, 79, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов задоволити.

Визнати недійсним кредитний договір №11-1/737к-07 від 15.10.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ВАТ «Банк Універсальний» про надання у тимчасове платне користування коштів у розмірі 170 000 доларів США.

Визнати недійсним договір іпотеки, укладений 15.10.2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Банк Універсальний», який зареєстровано у реєстрі під №8087 та припинити іпотеку згідно договору іпотеки.

Застосувати наслідки недійсності договору іпотеки, який укладено 15.10.2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Банк Універсальний» та зареєстровано у реєстрі під №8087, шляхом скасування в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону щодо цегляного житлового будинку разом із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 5841326, контрольна сума 02ГГБ46383, скасування запису в єдиному державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер 5898882, контрольна сума 49Д1БАЕ523 та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення іпотеки, згідно договору іпотеки від 15.10.2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Банк Універсальний» шляхом скасування запису про заборону щодо цегляного житлового будинку разом із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати недійсним договір іпотеки, укладений 15.10.2007 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний», який зареєстровано у реєстрі під №8091 та припинити іпотеку згідно договору іпотеки.

Застосувати наслідки недійсності договору іпотеки, який укладено 15.10.2007 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний» та зареєстровано у реєстрі під №8091, шляхом скасування в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону щодо квартири АДРЕСА_1, реєстраційний номер 5841282, контрольна сума 285215093Б, скасування запису в єдиному державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер 5841310, контрольна сума 38БАГБББ76 та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення іпотеки, згідно договору іпотеки від 15.10.2007 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний» шляхом скасування запису про заборону щодо квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ВАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 243,60 грн. судового збору.

На рішеня суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дзеньдзюра С.М.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62866222

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

Этим решением суд правомерно указал на грубейшие нарушения законодательства о защите прав потребителей и противоправность аннуитетной схемы погашения потребительских кредитов.

  • Like 3
Link to comment
Share on other sites

А что случилось с судом ? Им что зарплату Банк не выплатил. Меня удивило законное решение и обозначенные нарушения. В других городах и по другим банкам эти нарушения просто не хотят видеть. Спасибо судье за смелость. Хотя можно было бы  обратить внимание на ВСУ и на Европ решение. Ленивые судьи хоть и правильное решение

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

50 минут назад, ANTIRAID сказал:

Этим решением суд правомерно указал на грубейшие нарушения законодательства о защите прав потребителей и противоправность аннуитетной схемы погашения потребительских кредитов.

Это же только первая инстанция.

Если бы хотя бы ВССУ, тогда можно было принимать всерьез.

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

1 минуту назад, dav сказал:

А что случилось с судом ? Им что зарплату Банк не выплатил. Меня удивило законное решение и обозначенные нарушения. В других городах и по другим банкам эти нарушения просто не хотят видеть. Спасибо судье за смелость. Хотя можно было бы  обратить внимание на ВСУ и на Европ решение. Ленивые судьи хоть и правильное решение

Это то решение, которое идет вразрез с общей политикой в судах.

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

26 minutes ago, y.voronizhskiy said:

Это то решение, которое идет вразрез с общей политикой в судах.

Похоже, уже и сама природа окрысилась на этот беспредел. Заработал закон осмоса - никем не отменяемый и не изменяемый.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Если бы каждый проигравший участник процесса писал апелляцию и жалобу на судью, мы имели бы более адекватные решения по любым направлениям.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Есть такое волшебное слово - апелляция...)))

А решений первой инстанции не в пользу банков на самом деле хватает...

Довольно часто когда решение очень откровенное, то банк и не подаёт апелляции, боясь прецедента, поэтому то решение никак и не применить никуда, кроме того дела... 

То есть одно из двух, или апелляция или забвение...

Ну и самое главное, возможно оно просто заказное...

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

On 01.12.2016 at 9:52 AM, alexburko said:

Снесет апеляшка, аж загудит...

 

Бабка надвое гадала...

Нынешний "колебательный переходный процесс" в ВСУ увеличивает вероятность роста количества правосудных решений. А там, гляди, найдется в процессе судебной реформы место в мусорном баке и для статьи 360-7 ГПКУ - символа верховенства Заказа.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

В 02.12.2016 в 13:16, Лев сказал:

найдется в процессе судебной реформы место в мусорном баке и для статьи 360-7 ГПКУ - символа верховенства Заказа

Будем надеяться...

Link to comment
Share on other sites

Даже если это решение и наберёт законную силу то как я понимаю стороны должны вернуть друг другу всё что получили от не действительной сделки. Тоесть 170000$ надо вернуть банку как-то!

Link to comment
Share on other sites

37 минут назад, west11 сказал:

это разве проблема для заемщика ? Без ипотеки - это проблема для банка  :-)

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VS160945.html

После такого я б не был уверен так. 

Если даже решение и остается в таком виде, вопрос с деньгами думаю нужно всё равно решать

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

3 часа назад, хервам анеипотеку сказал:

Если даже решение и остается в таком виде, вопрос с деньгами думаю нужно всё равно решать

Я уже высказался по поводу бредовости этого решения ВСУ, которое, как минимум, противоречит ст. 41 Конституции Украины, во-вторых: дело отправлено на новое рассмотрения в суд первой инстанции и не факт, что суды примут другую позицию, просто при новом рассмотрении обоснование приведут с учетом "высоких мыслей" ВСУ, в-третьих: с ипотекой можно поступить еще умнее, чем подарить, и избежать претензий "от ВСУ"... Что касается вопроса "с деньгами", то его просто нет, потому, что денег у заемщика тоже нет, и что вы с него получите ? :-)

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

В 01.12.2016 в 20:47, Bolt сказал:

А решений первой инстанции не в пользу банков на самом деле хватает...

Вот одно из таких, не давних... Прошло тихо мирно, апелляцию по ходу боятся подавать, чтобы избежать прецедента... И таких полно на самом деле... Суд это лотерея...

http://reyestr.court.gov.ua/Review/61868567#

Державний герб України

    Справа № 545/2496/15-ц

Провадження № 2/545/65/16

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

     "23" вересня 2016 р.  Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді: Потетій А.Г.,

при секретарі:        Задорожна Ю.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства  «Комерційний банк» "Надра" Стрюкова І.О. до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк „Надра" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №531/05-К від 21.10.2005 року, відповідно до якого Банк надав Позичальнику грошові кошти у сумі 9500 доларів CШA строком на 240 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом 12% на рік.

Свої зобов'язання за вказаним кредитним договором Банк виконав, та здійснив перерахування кредитних коштів, у передбаченому Кредитним договором розмірі.

Всупереч п. 3.3.1. 3.3.2, 3.3.3. Кредитного договору, яким передбачено основний обов'язок Позичальника повернути Кредит та відсотки за його користування шляхом здійснення мінімально необхідного платежу у розмірі не менш ніж 130 доларів США., Позичальник свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконує, чим систематично порушує його основні умови.

Позичальник не відреагував на жодне письмове звернення з проханням повернути Кредит за вказаним Кредитним договором, чим уникають виконання зобов'язання за Кредитним договором та унеможливлюють вирішення даного спору в позасудовому порядку.

Відповідно до п. 5.2. Кредитного договору, у разі прострочення Відповідачем строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту/кредитної лінії., Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі одного відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи положення п. 4.2.3, 4.2.4. Кредитного договору. Банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів передбачених кредитним договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін визначений п. 3.3.3. кредитного договору.

Станом на 14.08.2015 р. заборгованість Позичальника перед Банком становить:

-     основний борг (тіло кредиту) - 7429,53 дол. США.,

-     по нарахованим відсоткам за користування кредитом - 571.17 дол. США.,

-     заборгованість по сплаті комісії - 97.56 дол. США.,

-     пеня за порушення строку погашення заборгованості по кредиту - 617.20 дол.

США.

Таким чином загальний розмір заборгованості Позичальника станом на 14.08.2015р. складає 8 715 доларів CША 46 цента, що в гривневом еквіваленті станом на дату розрахунку складає 186 478 грн. 13 коп.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 113 від 05.06.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» розпочалась процедура ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку.

В судове засідання представник позивача не з»явився, зазначивши в позові щодо розгляду справи за відсутністю позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, надавши суду заперечення проти позову, в якому позов не визнав та прохав відмовити в його задоволенні.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розгляд даної справи по суті у відсутності сторін.

Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк „Надра" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №531/05-К від 21.10.2005 року.

Позивач зазначає , що відповідно до договору Банк надав Позичальнику грошові кошти у сумі 9500 доларів CШA строком на 240 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом 12% на рік.

Свої зобов'язання за вказаним кредитним договором Банк виконав, та здійснив перерахування кредитних коштів, у передбаченому Кредитним договором розмірі.

Всупереч п. 3.3.1. 3.3.2, 3.3.3. Кредитного договору, яким передбачено основний обов'язок Позичальника повернути Кредит та відсотки за його користування шляхом здійснення мінімально необхідного платежу у розмірі не менш ніж 130 доларів США., Позичальник свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконує, чим систематично порушує його основні умови.

Позичальник не відреагував на жодне письмове звернення з проханням повернути Кредит за вказаним Кредитним договором, чим уникають виконання зобов'язання за Кредитним договором та унеможливлюють вирішення даного спору в поза судовому порядку.

Відповідно до п. 5.2. Кредитного договору, у разі прострочення Відповідачем строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту/кредитної лінії., Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі одного відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи положення п. 4.2.3, 4.2.4. Кредитного договору. Банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів передбачених кредитним договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін визначений п. 3.3.3. кредитного договору.

Станом на 14.08.2015 р. на думку позивача заборгованість Позичальника перед Банком становить:

-     основний борг (тіло кредиту) - 7429,53 дол. США.,

-     по нарахованим відсоткам за користування кредитом - 571.17 дол. США.,

-     заборгованість по сплаті комісії - 97.56 дол. США.,

-     пеня за порушення строку погашення заборгованості по кредиту - 617.20 дол.

США.    

Таким чином загальний розмір заборгованості Позичальника станом на 14.08.2015р. на думку позивача складає 8 715 доларів CШA 46 цента, що в гривневом еквіваленті станом на дату розрахунку складає 186 478 грн. 13 коп.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 113 від 05.06.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» розпочалась процедура ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку.

Однак суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

По перше - позивач не надав жодного доказу, що ОСОБА_2 отримав кредит саме в доларах США.

Глава 72 ЦК України визначає, що Банківська ліцензія та письмовий Дозвіл на здійснення валютних операцій суворо регламентують механізм операцій банку з валютними цінностями. Єдиним можливим і законним шляхом видачі фізичній особі-резиденту готівкового кредиту в готівковій іноземній валюті є:

1. Відкриття клієнту поточного рахунку в банку, що надає кредит;

2. Перерахування на поточний рахунок клієнта суми безготівкового кредиту у валюті кредиту (у даному випадку - в доларах США) з рахунку Банку;

3. Видача готівки в доларах США клієнту на руки способом, передбаченим «Інструкцією про касові операції в банках України»,затвердженою Постановою Правління НБУ №337, тобто - за Заявою про видачу готівки з поточного рахунку клієнта в рамках касового обслуговування поточного рахунку, відкритого клієнту у банку на підставі Договору банківського рахунку, як це передбаченоглавою 72 ЦК України,

Згідно пункту 3 глави 2 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ №337 від 14.08.2003р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003р.за № 768/8089 приймання готівки іноземної валюти від клієнтів здійснюється за такими прибутковими касовими документами:

- за заявою на переказ готівки: від юридичних осіб-резидентів та представництв-нерезидентів - для зарахування на власні поточні рахунки; від уповноваженого представника нерезидента - суб'єкта підприємницької діяльності - для зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті, відкритий цим банком резиденту - суб'єкту підприємницької діяльності; від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки та переказу без відкриття рахунку; за прибутковим касовим ордером - від працівників та клієнтів уповноваженого банку за внутрішньобанківськими операціями;

- за документами, установленими відповідною платіжною системою: від фізичних осіб - на відправлення переказу, який приймається в готівковій формі.

Тобто, за Заявою на переказ готівки фізична особа може внести готівку іноземної валюти до каси банку виключно для зарахування на її поточний рахунок. Іншого способу внесення готівки іноземної валюти за таким касовим документом - не існує.

Позивачем не надано в якості доказу Заяву на переказ готівки від 21/10/2005 оформлену належним чином і підписану ОСОБА_2, ні при подачі позову до суду, ні на виконання ухвали Полатавського районного суду від 13.09.2016 року.

Натомість, позивач в своєму запереченні стверджує, що отримав на руки суму коштів в кількості 47975,00грн. (сорок сім тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять 00 гривень), та надав копію довідки № 1755/05 від 21/10/05 видану Полтавським регіональним управлінням ВАТ КБ «Надра», в якій зазначено, що ОСОБА_2 отримав кредит в гривневому еквіваленті, а не в доларах США.

Також суд звертає увагу на те, що ПАТ КБ «Надра» при стягненні з відповідача сум заборгованості за кредитом накопичував їх як «кредиторську заборгованість», тобто зобов'язання Позивача перед відповідачем збільшувались від моменту першої оплати, що підтверджується копіями квитанцій про оплату «кредиторської заборгованості» на рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Інструкція НБУ «про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», затверджена постановою НБУ №280, чітко визначає рахунок 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку», як Пасивний, Призначення рахунку: облік сум іншої кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку, наприклад, - суми коштів, що отримані для зарахування на вклади клієнтів банку.

Для контролюючих органів, власне для Державної фіскальної служби, та для Національного Банку України, ця операція виглядає, як створення іншої кредиторської заборгованості, а не як створення нового активу, як бази для подальшого оподаткування у відповідності до Національних стандартів бухгалтерського обліку, Податкового кодексу України та інструкцій НБУ «про порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України поточних і відстрочених податкових активів та податкових зобов'язань». Відповідно, всі подальші господарські операції по кредитному договору замість того, щоб відображатись, як отримання Позивачем доходів, відображаються як понесення витрат - погашення кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку.

Також судом встановлено, що в п 3.3.1 кредитного договору не зазначено номер поточного рахунку, натомість було відкрито замість поточного рахунку 2620 на якому обліковуються «кошти на вимогу фізичних осіб», як того вимагає ст..1066, ст..1072 ЦКУ та План рахунків в банках України, затверджений Постановою правління НБУ №280 від 17.06.2004р, два інших рахунки НОМЕР_1 і НОМЕР_2 на яких обліковується інша кредиторська заборгованість банку.

Таким чином, Позивач не вчинив дій, що встановлені актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, чим позбавив відповідача законного способу виконання зобов'язання і прострочив зобов'язання Кредитора.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положення ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного , приймаючи також до уваги той факт, що позивач не надав до суду жодного витребуваного судом документу згідно ухвали про витребування доказів від 19.11.2015 року ( на протязі 11 місяців) тому суд вважає про відсутність у справі належних доказів на пітвердження позовних вимог а тому позов є таким, що не підлягає до задоволення.

Також з позивача відповідно до ст..88 ЦПК України підлягає до стягнення на користь держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 11, 27, 31, 88 118-120, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст.  526, 546, 548, 610, 611, 651, 1049  ЦК України , суд, -      

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ  КБ "Надра" Стрюкова І.О. до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ  КБ "Надра" Стрюкова І.О. на користь держави судовий збір в розмірі 2797 грн. 17 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд на протязі десяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

 

Головуючий:                                     А.Г.Потетій

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

6 часов назад, Olenka24 сказал:

Интересно, а как тут с исковой давностью, неужели банк не заявлял?

А где там ИД...

Link to comment
Share on other sites

В 02.12.2016 в 13:16, Лев сказал:

Нынешний "колебательный переходный процесс" в ВСУ увеличивает вероятность роста количества правосудных решений. А там, гляди, найдется в процессе судебной реформы место в мусорном баке и для статьи 360-7 ГПКУ - символа верховенства Заказа.

Не згідний. Такий безпрєдєл як зараз роблять судді я не бачив раніше. Скаргу на суддю не подасиш, купа не розглянутих справ, апеляція дрюкає суддів 1 інстанції щоб ті швидше виносили рішення, у ВСУ подаєш бо є аналогічні повністю справи з протилежним результатом два рази відмовляють , при тому, що перший раз не просили сплатити збір, а другий - зобовязали. не вказавши в якому розмірі бо самі не знають. І ще купа випадків...

  • Like 4
Link to comment
Share on other sites

3 часа назад, пароплав сказал:

у ВСУ подаєш бо є аналогічні повністю справи з протилежним результатом два рази відмовляють

Да-а-а-а, ВСУ зараз не у кращому вигляді...

3 часа назад, пароплав сказал:

не вказавши в якому розмірі бо самі не знають

Ось це і є головна проблема такого судочинства - суди вже самі не знають як викрутити ситуацію на користь "замовлення" і не потрапити під "роздачу"

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

13 часов назад, Bolt сказал:

Вот одно из таких, не давних... Прошло тихо мирно, апелляцию по ходу боятся подавать, чтобы избежать прецедента... И таких полно на самом деле... Суд это лотерея...

http://reyestr.court.gov.ua/Review/61868567#

Интресное решение, особенно касаемо счетов и, как по мне, ещё интересно по поводу налогообложения. Чего ДФС не дрюкает за такое, ведь все на поверхности, глядишь и денег в казну накалядовали бы?
 

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

В 01.12.2016 в 08:30, y.voronizhskiy сказал:

Это то решение, которое идет вразрез с общей политикой в судах.

и не только оно)....  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62610238

Державний герб України

 

Дата документу 04.10.2016

                                                                                      Справа № 334/4780/15-ц

                                                                                    Провадження № 2/334/153/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого          судді Ісакова Д.О.

при секретарі         Гопка Л.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «ОСОБА_1 розвитку» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив :

Представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «ОСОБА_1 розвитку» звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з нього 28266,66 гривень заборгованості за кредитним договором. В ході розгляду справи позивач збільшив свої позовні вимоги збільшив суму заборгованості до 48151,97 гривні, яку просить стягнути з відповідача у судовому пордку.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 03 червня 2013 року між ПАТ «ОСОБА_1 банк розвитку» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № IKCASHSHG.131223.001, згідно якого ОСОБА_1 надає ОСОБА_2 тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти в розмірі 13200,00 грн. Термін користування кредитом до 02 червня 2016 року. Процентна ставка за кредитом 0,001 % річних. Також позичальник сплачує Банку щомісячно комісію за надання кредитних ресурсів у розмірі 4,00% від суми кредиту, що зазначена в п. 1.2 Кредитного договору. Період сплати з 01 по 05 число кожного місяця, та погашення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту. Відповідно до графіку погашення кредиту ОСОБА_2 зобов'язався сплачувати кредит у період оплати з 1-го по 10-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання Кредитного договору.

Банк виконав свої зобов'язання у повному обсязі та надав кредит у сумі 13200 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання по своєчасному та повному погашенню кредиту не виконує.

Згідно уточненого розрахунку заборгованості, станом на 18.03.2016 року заборгованість відповідача становить 52418,47 грн., а саме: поточна заборгованість по тілу кредиту 904,57 грн.; прострочена заборгованість по кредиту 9174,88 грн.; прострочена заборгованість за процентами 3 394,95 грн.; прострочена заборгованість за комісією по кредиту12219,71 грн.; сума штрафів та пені 26733,36 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що позивач не надав йому кредиту у сумі 13200 гривень. Крім того, відповідач вважає, що представник позивача, при зверненні до суду з відповідними вимогами порушив ОСОБА_4 «Про захист прав споживачів». Так, він вважає, що пункти 1.5 та 1.6 кредитного договору є такі, що не відповідають закону та принципу справедливості умов договору, та є нікчемними з моменту підписання договору. Також, позивач в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не передав оригінал договору кредиту з додатками ОСОБА_2, на підставі чого просить з задоволені позову відмовити.

Вислухавши доводи та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідност.10 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною другоюстатті 16 ЦК Українипередбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, у тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідност.57 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1ст.60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихст.61 цього Кодексу. Згідно ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ч.2ст.59 ЦПК Українита ч.4ст.60 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповіднодо п.1.1, 3.2.2 Кредитний договір № IKCASHSHG.131223.001 Позивач зобовязався надати Відповідачу кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу або у безготівковій формі на рахунок Позичальника зазначений у відповідній заяві,у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти в розмірі 13200,00 грн. Термін користування кредитом до 02 червня 2016 року. Процентна ставка за кредитом 0,001 % річних. Також позичальник сплачує Банку щомісячно комісію за надання кредитних ресурсів у розмірі 4,00% від суми кредиту, що зазначена в п. 1.2 Кредитного договору. Період сплати з 01 по 05 число кожного місяця, та погашення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту. Відповідно до графіку погашення кредиту ОСОБА_2 зобов'язався сплачувати кредит у період оплати з 1-го по 10-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання Кредитного договору. Згідно пункту 1.7 цього договору кредит надається на споживчі потреби.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Отже, з умов кредитного договору вбачається, що кошти були наданні в споживчих цілях. Таким чином, кредитний договір є договором споживчого кредиту.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2016 року було задоволене клопотання представника Відповідача про витребуванням певних доказів, а саме: оригінал кредитного договору № IKCASHSHG.131223.001 від 03.06.2013 року; оригінал меморіального ордеру, оригінал заяви на видачу готівки, оригінал розпорядження Позивача про надання кредиту Відповідачу від 03.06.2015 року; кредитну справу (кредитне досьє) на імя ОСОБА_2, оригінал договору на відкриття поточного рахунку імя ОСОБА_2, витяг з Книги реєстрації відкритих рахунків (по рахункам, що належать ОСОБА_2), опис загальної вартості кредиту для споживача згідно з ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», за формою затвердженою Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007г.; прибуткові та видаткові касові документи, що підтверджують проведені операції по кредитному Договору № IKCASHSHG.131223.001 від 03.06.2013 року.

Позивач частково виконав Ухвалу суду про витребування доказів, надавши суду лише оригінал кредитного договору та кредитне досьє Відповідача.

При дослідженні оригіналу кредитного договору було встановлено, що в ньому відсутні будь-які посилання на передання ОСОБА_2 другого примірнику оригіналу кредитного Договору № IKCASHSHG.131223.001 від 03.06.2013 року, що є порушенням ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», при цьому Позивач у судовому засіданні не довів факт передання одного з оригіналів кредитного договору споживачеві Відповідачу ОСОБА_2, хоча такий обовязок покладається на кредитодавця, тобто Позивача по справі. Крім того, при досліджені кредитної справи було встановлено відсутність в ній зазначення номеру позичкового та поточного рахунку, також відсутність в ній будь-яких бухгалтерських документів щодо погашення та видачі кредиту.

Представником Позивача у судовому засіданні було повідомлено суду, про неможливість виконання ухвали суду у повному обсязі, а саме з надання суду:оригіналу меморіального ордеру, оригіналу заяви на видачу готівки, оригіналу розпорядження Позивача про надання кредиту Відповідачу від 03.06.2015 року, оригінал договору на відкриття поточного рахунку, витяг з Книги реєстрації відкритих рахунків, прибуткові та видаткові касові документи, по кредитному Договору № IKCASHSHG.131223.001 від 03.06.2013 року, у звязку з тим, що оригінали первинних бухгалтерських документів підтверджуючих надання кредиту меморіальний ордер та заява на видачу готівки №195074 відсутні у Банку.

Крім того представником Позивача зазначено, що у Банку відсутні прибуткові первинні бухгалтерські документи за підписом Відповідача про погашення кредиту. Також було зазначено, що поточний рахунок на імя ОСОБА_2В не відкривався, у звязку з чим немає можливості надати договір на його відкриття та витяг з книги відкритих рахунків.

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи міститься завірена ксерокопія з копії «Заяви на видачу готівки №195074 від 03.06.2013 року», однак зазначена ксерокопія з копії «Заяви на видачу готівки №195074 від 03.06.2013 року» не містить усіх необхідних реквізитів згідно додатку №14 «Інструкції про касові операції в банках України» затвердженої Постановою Правління НБУ №337від 14.08.2003 року, а саме: на ньому відсутній номер поточного рахунку, відсутня графа «платник», невідома належність рахунку №22036027875803 (в жодному пункті кредитного договору його не зазначено), відсутня кругла печатка та ПІБ посадових осіб Банку відповідальних за проведення операцій, крім того в ній зазначена сума 12000 гривень, а не 13200 гривень згідно умов кредитного договору.

У відповідності до Наказу Міністерства фінансів України № 88 «Про затвердженняПоложення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (в редакціїчинній станом на 2013рік) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо післяїї завершення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис моє бути скріплений печаткою.

У відповідності до Постанови правління НБУ «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України» (Яка була чинна станом на 2013рік), загальні вимоги до оформлення касових документів Форми документів, які застосовуються під час приймання переказу готівки та витати її суми отримувачу у готівковій формі, визначаються відповідною платіжною системою і мають містити обов'язкові реквізити: дата здійснення операції, зазначення платника та отримувача, дані паспорта особи - отримувача або документа, що його замінює, сума касової операції, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію. До обовязкових реквізитів касових документів, які оформлюються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім перелічених вище), також належать: номер рахунку отримувача та назва банку отримувача.

Таким чином, згідно з вищенаведеними нормами, факти здійснення господарських операцій доказуються виключно первинними бухгалтерськими документами. Відтак факт надання грошових коштів в кредит доказується виключно первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з вищенаведеними нормами, первинний бухгалтерський документ повинен бути складений безпосередньо під час здійснення господарської операції. Тобто усі реквізи типовинні бути внесені і заповнені безпосередньо в момент видачі кредитних коштів.

Долучена до матеріалів справи заява на видачу готівки не є оригіналом бухгалтерського документу, та не є первинним бухгалтерським документом в силу відсутності усіх обовязкових реквізитів. Внаслідок чого, в силу ст. 59 ЦПК України, вони не є засобам доказування факту надання кредитних коштів.

Окрім того, у відповідності до ухвали суду про витребування доказів, вимагалось надання сааме оригінали документів.

У відповідності до ст. 64 ЦПК України, письмовідокази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копіюписьмовогодоказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.Ксерокопія з копії заяви на видачу готівки невідомого походження не є належними та допустимим доказом у справі. Копіями невідомого походження є будь-які копії документів, справжність яких неможливо перевірити шляхом співставленням з оригіналом.

Вищезазначене підтверджується правовими позиціями Верховного суду України у справах № 6-57743св10, № 6-29420св10, Вищого спеціалізованого суду України у справах 6- 42756св14, 6-47120св14.

Проаналізувавши наведене, суд дійшов до висновку, що одним із документів, що підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника і який є обов'язковим для пред'явлення під час

примусового стягнення заборгованості боржника за кредитом в судовому порядку, є оригінал заяви на видачу готівки та відкриття відповідного рахунку.

Наявна в матеріалах справи ксерокопія з копії меморіального ордеру №18290828 від 03.06.2013 року, не є належним та допустимим доказом у справі, з вищевказаних підстав, так як її справжність неможливо перевірити шляхом співставленням із оригіналом. При цьому при досліджені реквізитів зазначених у меморіальному ордері встановлено, що платником і одержувачем «комісії за надання фінансового інструменту» зазначено ОСОБА_2, за дебетом зазначено рахунок 220336027875803 та за кредитом рахунок 220630227876068, які не є поточними рахунками Відповідача, та їх належність ОСОБА_2 представником Позивача у судовому засіданні не доведена. Крім того, зміст цього меморіального ордеру протирічіть пункту 1.9 кредитного договору, де зазначено сплату 1200 гривень як винагороду Банку за надання фінансового інструменту, тобто одержувачем цієї суми повинен бути ОСОБА_1, а не ОСОБА_2

На підставі пункту 1.6 кредитного договору Відповідача зобовязано щомісячно сплачувати комісію за надання кредитних ресурсів у розмірі 4% від суми кредиту, що дорівнює 528 гривень щомісячно. А у відповідності до пункту 1.5 кредитного договору Відповідача зобовязано одноразово сплатити 1200 гривень комісії за надання фінансового інструменту. Тобто, за одну дію повязану з виконанням Банком своїх зобовязань за цим договором, а не наданою послугою, Відповідача зобовязано сплачувати дві комісії одноразову та щомісячну, всупереч вимогам діючого законодавства.

У розумінні ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга означає діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Не вважається пропонуванням споживчого кредиту застереження про можливість надання його під час придбання продукції.

Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Тобто, пункти 1.5 та 1.6 кредитного договору № IKCASHSHG.131223.001 від 03.06.2013 року є нікчемними.

На підставі чого, розрахунок суми заборгованості, протирічить умовам кредитного договору, при тому що його зроблено на підставі нікчемних пунктів договору, та є неналежним доказом по справі, при тому що Позивач не надав жодного належного доказу як про видачу кредиту, так і належних доказів про його погашення, а цифрові дані зазначені у розрахунку заборгованості не підтверджені жодним первинним бухгалтерським документом, тобто, в обємі наявних в матеріалах цивільної справи документів, обєктивно в повному обсязі не можливо перевірити розрахунок заборгованості, документально обєктивно розрахувати її та встановити її наявність.

Відповідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" належними доказами, що підтверджують наявність або відсутність заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку цієї статті, які встановлюють розмір заборгованості.

Відтак, обовязок доведення наявності та розмірів можливої заборгованості за кредитом, лежить

виключно на Позивачі, так як згідно ст.60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд взяв до уваги надані докази Позивачем, пояснення представника Позивача та представника Відповідача, у сукупності з іншими доказами, що містяться у справі, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором у зв'язку з недоведеністю факту надання та погашення кредиту, а також з неможливістю достовірно визначити наявність заборгованості, на підставі чого неможливо достовірно документально визначити суму, яка підлягає до стягнення. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову у звязку з його необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

  

Керуючисьст.ст. 257,261,267 ЦК України, ст.ст. 3,15, 60, 79, 88, 212-215, 223, 294 ЦПК України, ст..11 Закону України «Про захист прав споживачів», суд -

                                                                      в и р і ш и в:

У задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «ОСОБА_1 розвитку» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № IKCASHSHG.131223.001 від 03.06.2013 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 

 

               Суддя:                                                                               Ісаков Д. О.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

4 часа назад, maggain сказал:

и не только оно)....  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62610238

Теперь надо ждать апелляции...)

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...