Постановление ВСУ по пересмотру о возможности возобновления пропущенного срока для регрессного иска МТСБУ

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., 
суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,
 
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 2 грудня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2016 року, 

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі – МТСБУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу. 

МТСБУ зазначало, що 20 серпня 2011 року приблизно о 18 год. 45 хв. За АДРЕСА_1 ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «BMW-525», державний номерний знак НОМЕР_1, порушив пункт 2.3 Правил дорожнього руху (далі – ПДР), у зв’язку із чим здійснив зіткнення з автомобілем марки «Suzuki Grand Vitara», державний номерний знак НОМЕР_2, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів. Вина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) підтверджується постановою Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 22 серпня 2011 року. Унаслідок цієї ДТП був пошкоджений зазначений автомобіль марки «Suzuki Grand Vitara», власником якого є ОСОБА_2. Розмір завданих збитків згідно з висновком експерта складає 27 тис. 297 грн 59 коп. Власник пошкодженого автомобіля з метою отримання страхового відшкодування звернувся до страхового бюро з відповідною заявою. 17 лютого 2012 року МТСБУ здійснило потерпілому виплату страхового відшкодування в розмірі 22 тис. 747 грн 99 коп. Таким чином, позивач виконав покладений на нього обов’язок з відшкодування шкоди, заподіяної з вини відповідача, який не мав договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та просив стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу витрати, пов’язані з виплатою страхового відшкодування.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2015 року, у задоволенні позову МТСБУ відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 2 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким поновлено строк МТСБУ на звернення до суду з указаним позовом, задоволено позовні вимоги: стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ 22 тис. 747 грн. 99 коп. страхового відшкодування. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 2 грудня 2015 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі рішення суду касаційної та апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 264, 267 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_1 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 липня, 22 жовтня 2014 року, 16 травня 2016 року та постанову Верховного Суду України 2 грудня 2015 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 20 серпня 2011 року приблизно о 18 год. 45 хв. за АДРЕСА_1 ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «BMW-525», державний номерний знак НОМЕР_1, порушив вимоги пункту 2.3 ПДР, та допустив зіткнення з автомобілем марки «Suzuki Grand Vitara», державний номерний знак НОМЕР_2, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів.

Постановою Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 22 серпня 2011 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн в доход держави.

Відповідно до висновку експерта від 2 листопада 2011 року НОМЕР_3, вартість матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження транспортного засобу «Suzuki Grand Vitara», державний номерний знак НОМЕР_2, становить 27 тис. 297 грн 59 коп.

17 лютого 2012 року МТСБУ здійснило виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 22 тис. 747 грн 99 коп. згідно з наказом НОМЕР_4 від 10 лютого 2012 року, що підтверджується копією платіжного доручення НОМЕР_5. 

13 лютого 2015 року МТСБУ звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат у порядку регресу до Ставищенського районного суду Київської області.

Ухвалою цього суду від 25 лютого 2015 року позовну заяву повернуто позивачу у зв’язку з тим, що справа не підсудна цьому суду, та роз’яснено право на звернення з позовом за місцем реєстрації відповідача.

4 березня 2015 року МТСБУ звернулось до Оболонського районного суду м. Києва з вищезазначеною позовною заявою.

Відповідач, заперечуючи проти даного позову, просив застосувати до спірних правовідносин наслідки пропуску позивачем строків позовної давності.

Відповідно до частин четвертої, п᾿ятої статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, дійшов висновку про те, строк позовної давності підлягає поновленню, оскільки пропущений з поважних причин. 

Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року та в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2016 року, які надані заявником для порівняння, міститься висновок про те, що подача позову з недодержанням правил підсудності не перериває перебігу позовної давності.

Отже, у справі, про перегляд якої подано заяву, та у справах, судові рішення в яких надано заявником для порівняння, встановлено різні фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Надані заявником ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 липня та 22 жовтня 2014 року не вказують на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував судові рішення та передав справи на новий розгляд з, передбаченої статтею 338 ЦПК України підстави порушення норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин вважати заяву обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися. 

Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, частиною першою статті 3602, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 2 грудня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2016 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Лященко
Судді:
В.І. Гуменюк
Я.М. Романюк
Л.І. Охрімчук 
 
Постанова від 22 березня 2017 року № 6-2755цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/3339C7A22152E5DEC22580F100433A7D

[ANTIRAID]

Довольно странное решение ВСУ проигнорировавшее свои предыдущие позиции относительно пропуска сроков и отсутствии уважительности причин при нарушении подсудности. ВСУ вносит очередную сумятицу в установившуюся судебную практику.