Постановление ВСУ по пересмотру о выплате страхового возмещение в порядке регресса по ОСАГО с учетом коэффициента износа и франшизы


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

2 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року

м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., 
суддів: Берднік І.С., Ємця А.А., –
 
за участю представника:

приватного акціонерного товариства «Українська
страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» – Стеценка Т.М.,
 
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі – ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 910/3650/16 за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі – ПрАТ «СК «Українська страхова група») до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди в порядку регресу,

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» звернулося до суду з позовом до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування в порядку регресу шкоди в розмірі 10 263,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів від 05 вересня 2013 року № 28-1309-13-00238 у зв’язку з настанням страхового випадку (дорожньо-транспортна пригода, далі – ДТП) виплатив власнику застрахованого транспортного засобу, який було пошкоджено, страхове відшкодування в розмірі 17 952,77 грн. 

Цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи застраховано ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/1641110, франшиза становить 500,00 грн.

13 жовтня 2014 року позивач направив на адресу ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 17 952,77 грн, однак відповідачем було сплачено лише 7 189,33 грн.

ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», заперечуючи проти позову, послалося на те, що виплачену позивачем суму страхового відшкодування було визначено із вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахування коефіцієнта фізичного зносу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29 березня 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 червня 2016 року, позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ПрАТ «СК «Українська страхова група» 10 263,44 грн страхового відшкодування, а також 1 378,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 вересня 2016 року постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі № 910/3650/16, з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 22, 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 27 Закону України «Про страхування», статті 993 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 14 вересня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 09 лютого 2016 року у справі № 922/4955/15, від 21 червня 2016 року у справі № 910/29270/15, від 19 липня 2016 року у справі № 910/30981/15, від 20 вересня 2016 року у справі № 910/3772/16, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права при вирішення спорів у подібних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши наведені ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 05 вересня 2013 року між ПрАТ «СК «Українська страхова група» (страховик) і товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортні системи» (далі – ТОВ «Транспортні системи») (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-1309-13-00238, предметом якого є страхування транспортного засобу – автомобіля Renault Premium, 2007 р.в., державний номерний знак ІНФОРМАЦІЯ_1.

21 травня 2014 року на 213 км автодороги Київ-Чоп сталася ДТП за участю автомобіля Renault Premium, державний номерний знак ІНФОРМАЦІЯ_1, що належить ТОВ «Транспортні системи», під керуванням водія, закріпленого за цим транспортним засобом згідно з наказом від 01 січня 2014 року – ОСОБА_1, та автомобіля Iveko, державний номерний знак ІНФОРМАЦІЯ_2, під керуванням ОСОБА_2.

Згідно з постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 липня 2014 року у справі № 297/1383/14-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Iveko, державний номерний знак ІНФОРМАЦІЯ_2, перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу, застраховано у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом № АІ/1641110. Ліміт за шкоду майну за цим полісом становить 50 000,00 грн, франшиза 500,00 грн.

Згідно з рахунком-фактурою від 09 липня 2014 року № 7 вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Premium становить 26 840,00 грн.

Відповідно до складеного ПрАТ «СК «Українська страхова група» страхового акта від 15 серпня 2014 року № ЗСКА-3493 і розрахунку до нього розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 17 952,77 грн (без урахування коефіцієнту зносу деталей). 

Згідно з платіжним дорученням від 19 серпня 2014 року № 18983 позивач виплатив зазначену суму страхового відшкодування.

ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з урахуванням суми франшизи – 500,00 грн відшкодувало позивачеві 7 189,33 грн.

Судові рішення щодо розміру страхового відшкодування та підстав його визначення з посиланням на положення статей 9, 27 Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов’язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 993 ЦК мотивовано тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, набув права зворотної вимоги до відповідача у розмірі страхового відшкодування у межах фактичних затрат за вирахуванням франшизи.

Разом із тим у справах, копії постанов у яких надано для порівняння, Вищий господарський суд України при вирішенні спорів у подібних правовідносинах висловив правову позицію про те, що обсяг відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено законом таким, що розраховується з урахуванням коефіцієнту зносу деталей.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд України виходить із такого. 

У справі, яка розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо порядку і розміру відшкодування витрат, понесених у зв’язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

За змістом статті 980 ЦК, статті 4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Згідно з положеннями статті 999 ЦК і статей 6, 7 Закону України «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов’язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, у справі, що розглядається, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як установлено судами попередніх інстанції, на час настання страхового випадку (ДТП) цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, було застраховано відповідачем ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом № АІ/1641110 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 

Згідно з частиною другою статті 999 ЦК до відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас як передбачено частиною третьою статті 985 ЦК, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом. 

Відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. 

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак спеціальні норми Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов’язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов’язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов’язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Ураховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача у зв’язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов’язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (50 000,00 грн) і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв’язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи. 

За таких обставин суди всіх інстанцій у справі, яка розглядається, неправильно застосували норми матеріального права, не врахували обсягу відповідальності страховика за полісом обов’язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страхувальником шкоди цим третім особам і дійшли помилкового висновку про обов’язок відповідача відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності, виходячи із розміру фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування.

У зв’язку з наведеним судові рішення, постановлені у справі, підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог статті 11123 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи, зокрема щодо правильності здійснення розрахунків грошових вимог, які заявлені до стягнення, перешкоджає ухваленню нового рішення, тому справа підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції. 

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 11116, 11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 14 вересня 2016 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 червня 2016 року та рішення Господарського суду м. Києва від 29 березня 2016 року у справі № 910/3650/16 скасувати, а справу передати на розгляд до Господарського суду м. Києва.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 ГПК. 

Головуючий Т.Є. Жайворонок 
Судді:
І.С. Берднік
А.А. Ємець

Постанова від 22 березня 2017 року № 3-1304гс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/6EDB01251125E5EDC225810D004B4222

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

ВСУ в еще одном своем постановлении сделал вывод, что выплата страховщику в порядке регресса происходит исходя из стоимости восстановительного ремонта застрахованного автомобиля, с учетом коэффициента износа деталей, и за минусом франшизы.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...