Ухвала ВССУ про скасування рішень попередніх інстанцій в звязку з непроведенням судово-економічної експертизи

[sirota88]

Категорія справи  Начало формы №6-12547св13 Конец формы : не визначено.

---

 

У Х В А Л А

іменем  україни

26 червня 2013  року                                                    м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого                         Луспеника Д.Д.,

суддів:                                              Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_3, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Елітком», ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 23 квітня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», товариством з обмеженою відповідальністю «Елітком» (далі - ТОВ «Елітком») та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за яким їм було відкрито кредитну лінію з лімітом у розмірі 450 тис. доларів США терміном до 22 квітня 2015 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % річних. У цей же день на забезпечення виконання зобовґязань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, за яким вона передала в іпотеку банку належну їй чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Позичальники зобовґязання за кредитним договором належним чином не виконували, унаслідок чого у них виникла заборгованість, яка станом на 15 лютого 2011 року складала 4 958 119 грн 19 коп. Незважаючи на вимоги банку щодо погашення заборгованості за кредитним договором та попередження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, позичальники та майновий поручитель у добровільному порядку її не погасили. У звґязку з цим позивач просив звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження для задоволення вимог банку.  

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2013 року, позов ПАТ «Сведбанк» задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 23 квітня 2008 року на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 134,7 кв. м, жилою площею 77 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 28 травня 2004 року, право власності зареєстровано у реєстровій книзі № 375-232 за реєстровим № 43666 від 04 червня 2004 року. Встановлено спосіб реалізації вказаного предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження. Встановлено початкову ціну для реалізації предмету іпотеки на рівні ціни, не нижчої за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної субґєктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження. За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеної вище квартири, вирішено задовольнити вимоги ПАТ «Сведбанк» за кредитним договором від 23 квітня 2008 року в розмірі 4 958 119 грн 19 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позичальники не виконують зобов’язання за кредитним договором про щомісячне погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом, а іпотекодавцем отримана вимога про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання боржниками зобов’язань за кредитним договором, відтак банк має право не лише на стягнення заборгованості, а і на дострокове стягнення всієї суми кредиту.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом встановлено, що 23 квітня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», ТОВ «Елітком» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за яким їм було відкрито кредитну лінію з лімітом у розмірі 450 тис. доларів США терміном до 22 квітня 2015 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % річних.

У цей же день на забезпечення виконання зобовґязань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, за яким вона передала в іпотеку банку належну їй чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Унаслідок неналежного виконання умов договору ТОВ «Елітком» та ОСОБА_4 мають заборгованість за кредитним договором, яка згідно розрахунку банку станом на 15 лютого 2011 року складала 4 958 119 грн.  19 коп. Про наявність вказаної заборгованості за кредитним договором,  необхідність її погашення банк повідомив ОСОБА_3 та попередив її про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку непогашення заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Апеляційний суд, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України, залишаючи без змін рішення районного суду, належним чином не перевірив доводів представника відповідача стосовно визначення розміру заборгованості за кредитним договором, його посилань на рішення господарського суду м. Києва від 20 лютого 2012 року, яким заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 25 січня 2012 року встановлена в сумі 1 337 493 грн. 17 коп., тоді як за рішенням суду розмір заборгованості за кредитним договором визначено в сумі 4 958 119 грн 19 коп.

При цьому, відхиливши як доказ надану незавірену копію рішення господарського суду м. Києва, апеляційний суд не виконав вимоги ст. 303 ЦПК України, фактично усунувся від виконання своїх процесуальних повноважень та обов'язків, не усунув недоліків суду першої інстанції, не виконав вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Причини такої значної розбіжності у розмірі кредитної заборгованості суди не усунули.

Крім того, в силу положень ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківської районного суду м. Києва від 26 березня 2012 року за клопотанням представника ОСОБА_5 було призначено судово-економічну експертизу для визначення розміру заборгованості за кредитним договором станом на 26 березня 2012 року, яка не була проведена в зв’язку з ненадходженням коштів за її проведення до експертної установи.

Ухвалюючи рішення про задоволення вимог позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог банку, районний суд на підставі положень ст. 146 ЦПК України визнав, що заборгованість позичальника за кредитним договором станом на 15 лютого 2011 року становить 4 958 119 грн 19 коп., так як сторона відповідача відмовилася здійснити попередню сплату вартості проведення експертизи.

Разом з тим, суд не врахував роз’яснень, наданих в постанові Пленуму Верховного суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» про те, що під час обговорення в попередньому судовому засіданні питання про призначення експертизи, а також в ухвалі про її призначення суд повинен роз'яснити наслідки ухилення від участі в експертизі (стаття 146 ЦПК України). Застосування таких наслідків можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі(ч. 2 п. 17 вказаної постанови). Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту ухилення відповідача від участі в експертизі.

Враховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. ст. 212 - 214 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                       Д.Д. Луспеник                                                

Судді:                                                         Б.І. Гулько

А.О. Лесько

С.Ф. Хопта

В.А. Черненко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32147446