Постановление ВСУ об юрисдикции споров связанных с возмещением ядерного ущерба, причиненного здоровью в работах по ликвидации последствий ядерной аварии на ЧАЭС

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

23 серпня 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., 
суддів: Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., 
Романюка Я.М., Сімоненко В.М., 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради про відшкодування ядерної шкоди заподіяну здоров'ю при виконанні трудових обов'язків на роботах з ліквідації наслідків ядерної аварії на Чорнобильській атомній електростанції, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а:
 
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області (далі – Управління) про відшкодування шкоди.

Позивачка зазначала, що у зв'язку з виконанням нею службових обов’язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 1986 по 1991 рік на роботах у зоні іонізуючого випромінювання її здоров’ю завдано шкоди, внаслідок чого вона отримала ІІ групу інвалідності (довічно), що підтверджується висновком МСЕК від 28 червня 1994 року. 

ОСОБА_1 вказувала, що відповідно до статті 1189 Цивільного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 25 травня 1963 року, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона має цивільне право на відшкодування ядерної шкоди, заподіяної здоров’ю на роботах з ліквідації наслідків ядерної аварії на ЧАЕС. 

Станом на квітень 2016 року Управління не виплатило їй, як інваліду ІІ групи, одноразову грошову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю при виконанні трудових обов'язків на роботах з ліквідації наслідків ядерної аварії на ЧАЕС у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, що передбачено частиною другою статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь 62 тис. 10 грн на відшкодування шкоди, пов'язаної з невиплатою їй, як інваліду ІІ групи, відповідачем одноразової грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю при виконанні трудових обов'язків на роботах з ліквідації наслідків ядерної аварії на ЧАЕС, у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, що передбачено частиною другою статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 

Славутицький міський суд Київської області ухвалою від 27 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 8 серпня 2016 року, у відкритті провадження у даній справі відмовив на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 16 вересня 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження у вказаній справі з підстав, передбачених статтею 328 ЦПК України.

У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2016 року ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції у порядку цивільного судочинства з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 1 частини другої статті 122 та пункту 5 частини четвертої статті 328 цього Кодексу при оскарженні судового рішення, яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надала копію ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положенням пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Відмовляючи у відкритті провадження в справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що ОСОБА_1, звертаючись до суду з даним позовом, оскаржувала бездіяльність Управління, яка полягала у невиплаті їй, як інваліду ІІ групи, одноразової грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю при виконанні трудових обов'язків на роботах з ліквідації наслідків ядерної аварії на ЧАЕС, у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, що передбачено частиною другою статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, такий спір є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, у наданій для порівняння ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2017 року суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, керувався тим, що, пред'являючи позов, ОСОБА_1 просила стягнути з управління соцзахисту на свою користь 6 тис. 770 грн як шкоду, пов'язану з невиплатою щорічної допомоги на оздоровлення, а з урахуванням положень статті 1 ЦПК України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та фізичною особою як суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що у ньому бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 1, 15 ЦПК України, статей 2, 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Усуваючи розбіжності в застосуванні касаційним судом зазначених норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

У справі, яка переглядається, суд установив, що у своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з Управління на свою користь 62 тис. 10 грн шкоди, пов'язаної з невиплатою їй, як інваліду ІІ групи, одноразової грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю при виконанні трудових обов'язків на роботах з ліквідації наслідків ядерної аварії на ЧАЕС, у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, що передбачено частиною другою статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктами 1, 5 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З огляду на положення статей 1 та 15 ЦПК України, статті 2 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування як суб'єктом публічного права та фізичною особою як суб'єктом приватного права, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом не публічного, а цивільного права, зокрема права на відшкодування завданої шкоди. У такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що у ньому бере участь суб'єкт публічного права.

Оскільки, як зазначає ОСОБА_1, невиплатою Управлінням одноразової грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю при виконанні трудових обов'язків на роботах з ліквідації наслідків ядерної аварії на ЧАЕС, як інваліду ІІ групи їй завдано шкоди, тобто порушено її цивільне право, то такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій дійшли передчасного висновку про непоширення цивільної юрисдикції на цей спір, тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. 

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 355, статтями 3603, 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2016 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий: В.І. Гуменюк 
Судді:
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
В.М. Сімоненко 

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
у справі за № 6-1093цс17

Відповідно до статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктами 1, 5 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З огляду на положення статей 1 та 15 ЦПК України, статті 2 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування як суб'єктом публічного права та фізичною особою як суб'єктом приватного права, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом не публічного, а цивільного права, зокрема права на відшкодування завданої шкоди. У такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що у ньому бере участь суб'єкт публічного права.

Суддя Верховного Суду України В.І. Гуменюк

Постанова від 23 серпня 2017 року № 6-1093цс17

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/978B8E42C453FA78C225819B0043F0F9

[ANTIRAID]

ВСУ указал, что учитывая положения статей 1 и 15 ГПК Украины, статьи 2 КАС Украины не считается публично-правовым и рассматривается в порядке гражданского судопроизводства спор между органом государственной власти и / или органом местного самоуправления как субъектом публичного права и физическим лицом как субъектом частного права, в котором физическое лицо обратилось в суд за защитой не публичного, а гражданского права, в частности права на возмещение причиненного ущерба. В таком случае это спор о гражданском праве, несмотря на то, что в нем участвует субъект публичного права.