Постановление ВСУ по пересмотру о возможности начисления пени исключительно за последний год

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., 
суддів Лященко Н.П., Романюка Я.М.,
Сімоненко В.М.,

за участю представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі – ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 8 червня 2007 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту, на підставі якого остання отримала кредит у розмірі 210 тис. доларів США зі строком повернення до 8 червня 2017 року. Того ж дня між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого останній поручився нести солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що й боржник.

Позивач, посилаючись на зазначені обставини й неналежне виконання ОСОБА_2 зобов’язань за вказаним договором, унаслідок чого станом на 1 березня 2014 року утворилася заборгованість у сумі 325 тис. 591 долар США 3 центи, що еквівалентно 3 млн 291 тис. 391 грн 86 коп., просив стягнути зазначену суму заборгованості солідарно з відповідачів.

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 2 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2014 року, позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задовольнив частково: стягнув на його користь солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 316 тис. 791 долар США 3 центи заборгованості за кредитним договором, що еквівалентно 3 млн 163 тис. 572 грн 96 коп.; вирішив питання розподілу судових витрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 11 березня 2015 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2014 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про стягнення пені скасував, справу в цій частині передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; в іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2014 року залишив без змін.

Апеляційний суд Київської області 2 червня 2015 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 жовтня 2014 року в частині стягнення пені скасував та ухвалив у цій частині нове рішення, яким стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 385 тис. 733 грн 36 коп. заборгованості зі сплати пені за кредитним договором.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 9 грудня 2015 року рішення Апеляційного суду Київської області від 2 червня 2015 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Апеляційний суд Київської області 24 березня 2016 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 жовтня

2014 року в частині стягнення пені скасував та ухвалив у цій частині нове рішення, яким стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість зі сплати пені за кредитним договором за період з 23 червня 2013 року до 28 лютого 2014 року в сумі 271 тис. 806 грн 6 коп., з яких 197 тис. 511 грн 93 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 74 тис. 294 грн 13 коп. пені за несвоєчасне погашення відсотків.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 13 липня 2016 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 жовтня 2014 року в нескасованій частині та рішення Апеляційного суду Київської області від 24 березня 2016 року залишив без змін.

У жовтні 2016 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_3 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема статей 251, 252, 261, 610, 612, 631, 1050 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_3 надав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року та постанови Верховного Суду України від 30 вересня, 2 грудня 2015 року, 8 й 29 червня 2016 року.

У зв’язку з викладеним ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року, рішення Апеляційного суду Київської області від 24 березня 2016 року й рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 жовтня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Суди під час розгляду справи встановили, що 8 червня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі – АКБ «Укрсоцбанк») (кредитор), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір кредиту НОМЕР_1, за умовами якого банк надав останній у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти в сумі 210 тис. доларів США на придбання нерухомого майна – нежитлового приміщення зі ставкою 12,25 % річних та кінцевим терміном повернення до 8 червня 2017 року (т.1, а. с. 11–18).

З метою забезпечення належного виконання зобов’язання за договором кредиту того ж дня між АКБ «Укрсоцбанк» (кредитор), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 (позичальник) та ОСОБА_3 (поручитель) укладено договір поруки, за умовами якого останній поручився у повному обсязі нести солідарну відповідальність за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих санкцій (пені, штрафу) у розмірі, строки та порядку, передбачених договором кредиту (т.1, а. с. 7–10).

ОСОБА_2 узятих на себе зобов’язань за договором кредиту належним чином не виконувала, у зв’язку із чим виникла заборгованість зі сплати кредиту.

У справі, яка є предметом перегляду, Апеляційний суд Київської області рішенням від 24 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року, вирішив спір у частині стягнення пені.

При цьому апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, стягнув пеню в межах річного строку позовної давності та обчислив її у грошовій одиниці України – гривні із зазначенням відповідного обрахунку.

Надана для порівняння ухвала від 28 жовтня 2015 року не може бути прикладом неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував ухвалене в справі рішення апеляційного суду в частині стягнення 3 % річних та пені, а справу в цій частині передав на новий розгляд з передбачених статтею 338 ЦПК України підстав порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справ.

У постанові від 8 червня 2016 року № 6-3006цс15 Верховний Суд України зазначив, що аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Ухвалені в справі рішення не суперечать викладеному в указаній постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

В інших, наданих для порівняння постановах Верховного Суду України містяться висновки про те, що:

- пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевий строк виконання її умов (від 2 грудня 2015 року 6-1707цс15);

- у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу (від 30 вересня 2015 року 6-154цс15);

- перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (від 2 грудня 2015 року № 6-249цс15 та від 29 червня 2016 року 6-1188цс16).

Підстави для висновку про те, що ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року не відповідає викладеним у вказаних постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, відсутні.

Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року.

Керуючись статтями 355, 3603, 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.І. Гуменюк
Судді: Н.П. Лященко
Я.М. Романюк
В.М. Сімоненко

Постанова від 18 жовтня 2017 року № 6-2541цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/3A4BFF38AE8B5A4FC22581D900487276

[ANTIRAID]

ВСУ не нашел неодинакового применения в деле где суды взыскали пеню в пределах годичного срока исковой давности и исчислили ее в денежной единице Украины - гривне с указанием соответствующего расчета.