Постановление ВСУ по пересмотру об отказе Приватбанку в выселении при обращении взыскания на ипотеку

[у.zaporozhskiy]

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

24 червня 2015 року м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Сімоненко В.М. 

суддів: Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Яреми А.Г.,

Лященко Н.П., 

 

за участю представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» – ОСОБА_1,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення за заявою ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області із зазначеним позовом.

 

На обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» зазначало, що 18 серпня 2005 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 15 тис. 633 долари США, з них 15 тис. доларів США на споживчі цілі та 633 долари США на оплату страхових платежів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 15,96 % річних на суму залишку заборгованості.

 

23 серпня 2015 року між банком і відповідачами з метою забезпечення виконання кредитних зобов’язань за договором від 18 серпня 2005 року укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку передано належний відповідачам на праві спільної часткової власності житловий будинок 81,70 кв.м за АДРЕСА_1.

 

Свої зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконав.

 

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 липня 2013 року в рахунок погашення суми боргу за кредитним договором від 18 серпня 2005 року в розмірі 22 тис. 583 долари США 99 центів, а саме: заборгованості за кредитом – 9 тис. 204 долари США 23 центи, заборгованості за відсотками – 8 тис. 763 долари США 97 центів, заборгованості по комісії за користування кредитом – 911 доларів США 36 центів та пені за прострочення кредиту – 3 тис. 704 долари США 43 центи, звернуто стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок (літ. А) 81,7 кв. м та житловий будинок (літ. Б) 108 кв. м, розташовані за АДРЕСА_1, за укладеним 23 серпня 2005 року договором іпотеки шляхом продажу.

 

Посилаючись на те, що 19 березня 2014 року іпотекодержатель надіслав відповідачам письмову вимогу про добровільне звільнення в місячний строк житлового будинку (літ. А) 81,7 кв. м АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки, однак відповідачі її не виконали, ПАТ КБ «Приватбанк» просило суд виселити всіх мешканців зазначеного житлового будинку зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

 

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 3 грудня 2014 року, позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено: виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку АДРЕСА_1; вирішено питання про розподіл судових витрат.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 3 грудня 2014 року залишено без змін.

 

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року ОСОБА_3 порушує питання про скасування ухваленого у справі рішення суду касаційної інстанції та направлення справи на новий касаційний розгляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), – неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини другої статті 109 Житлового кодексу Української РСР (далі – ЖК УРСР) у поєднанні з нормами Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі – Закон № 898-IV), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_3 посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2014 року.

 

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

 

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

У справі, рішення в якій переглядається, суди встановили, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 серпня 2005 року НОМЕР_1 в розмірі 22 тис. 583 долари США 99 центів рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 липня 2013 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок (літ. А) 81,70 кв. м та житловий будинок (літ. Б) 108 кв. м, розташовані за АДРЕСА_1, шляхом укладення в будь-який спосіб від імені відповідачів договору купівлі-продажу з іншою особою – покупцем.

 

Предмет іпотеки належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 28 травня 2002 року НОМЕР_2 (а.с. 127).

 

19 березня 2014 року відповідачам було надіслано вимогу про добровільне звільнення житлового будинку (літ. А) 81,7 кв. м за вказаною адресою. Вимогу було отримано ОСОБА_3 24 березня 2014 року.

 

Ухвалюючи рішення про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших осіб із житлового будинку, який було придбано відповідачами не за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього приміщення, без надання їм іншого постійного жилого приміщення, суди керувались тим, що відповідачі не виконали передбачене статтею 109 ЖК УРСР та частиною другою статті 40 Закону № 898-IV зобов’язання та не вчинили жодних дій, спрямованих на звільнення спірного житлового будинку.

 

Разом з тим в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2014 року, наданій заявницею як приклад неоднакового правозастосування, суд, розглядаючи позовні вимоги про виселення осіб з будинку, який є предметом договору іпотеки, але не був придбаний за рахунок забезпечуваного іпотекою кредиту, застосував до спірних правовідносин положення статті 109 ЖК УРСР та статті 40 Закону № 898-IV і дійшов висновку про відсутність правових підстав для виселення осіб без надання іншого житлового приміщення.

 

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини другої статті 109 ЖК УРСР у поєднанні з нормами Закону № 898-IV при вирішенні спорів про виселення мешканців з будинку, який є предметом іпотеки й був придбаний не за рахунок кредитних коштів.

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

 

За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 1 Закону № 898-IV іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, – це вид забезпечення виконання зобов’язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

 

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

 

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом № 898-IV.

 

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

 

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону № 898-IV.

 

Так, згідно з частиною другою статті 39 цього Закону одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

 

Частиною першою статті 40 Закону № 898-IV передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

 

Ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки без винесення рішення про виселення мешканців, не позбавляє іпотекодержателя права звернутись з таким позовом окремо.

 

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

 

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

 

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.

 

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

 

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке не придбане за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону № 898-IV, так і частини другої статті 109 ЖК УРСР.

 

Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду.

 

При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

 

Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК УРСР).

 

Саме до цього зводяться правові висновки, зроблені Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 18 березня 2015 року (справа № 6-39цс15), яка згідно зі статтею 3607 ЦПК України є обов’язковою для судів, що зобов’язані узгодити свою судову практику з рішеннями Верховного Суду України.

 

Оскільки у справі, що розглядається, житловий будинок, який є предметом договору іпотеки, придбаний відповідачами не за рахунок отриманого кредиту (свідоцтво про право спільної часткової власності на будинок видане на підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради 28 травня 2002 року НОМЕР_2), суд касаційної інстанції помилково залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» та виселення осіб без надання їм іншого постійного жилого приміщення, а тому на підставі підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 3604 ЦПК України Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України доходить висновку про задоволення заяви ОСОБА_3 щодо скасування рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про виселення без надання іншого постійного жилого приміщення.

 

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а:

 

Заяву ОСОБА_3 задовольнити.

 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 3 грудня 2014 року та рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2014 року скасувати.

 

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відмовити.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

В.М. Сімоненко

 

Судді:

Л.І. Григор’єва

Я.М. Романюк

В.І. Гуменюк

Ю.Л. Сенін

Н.П. Лященко

А.Г. Ярема

Л.І. Охрімчук

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

(у справі № 6-447цс15)

 

За змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

 

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).

 

Суддя Верховного Суду України В.М. Сімоненко

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/%28documents%29/4B7E8B6FAE7FC694C2257E7A0023B55C

[Vladimir AB]

Рівно через тидень після ухвали ВССУ у даній справі, ВСУ прийняв постанову у справі 6-39цс15

[ANTIRAID]

Постановление ВСУ в деле №6-39цс15 можно прочитать здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7466

[у.zaporozhskiy]

У меня есть дело в ВСУ по аналогичным основаниям, производство открыто.

Так что ждем.

[Bolt]

У меня есть дело в ВСУ по аналогичным основаниям, производство открыто.

Так что ждем.

 

А у Вас не на кредитные покупалось или на кредитные...

[у.zaporozhskiy]

А у Вас не на кредитные покупалось или на кредитные...

не на кредитные.

[Bolt]

не на кредитные.

 

А ну если не на кредитные, то у Вас есть все шансы...