Лев

Сначала пишет нужную им сумму, а потом все остальное...

Действительно, кредитный договор кто-то подписал и прицепил к зарплатной карточке. "Заемщик" узнал о нем только в 2017 году. Ходатайство о назначении почерковедческой экспертизы апелляшки отклонили без какой-либо мотивации. Однако, в данном случае отказное решение ВС нам выгоднее с любой мотивацией, чем направление на повторное рассмотрение.

которые намерены взять и забыть...

Доказательная база - манивеевская макулатура. А с выбором субъекта - это проблема, согласен, мошенники на чистуху не идут.

Ст. 190 УКУ. Манивеи же не растолковывают, чего они в действительности хотят от заемщиков. Только выдают себя спасителями недотянувших до получения минималки, что их условия кредитования - самые лучшие. Все заборы обвешаны обманрекламными бумажками.

За какой период?

А вот здесь харя получила по харе: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77037080 (оказывается, что не все малозначки малозначные) Категорія справи № 159/4164/14-ц : не визначено. Надіслано судом: не визначено. Зареєестровано: 11.10.2018. Оприлюднено: 12.10.2018. Номер судового провадження: 61-34691ск18 Постанова Іменем України 26 вересня 2018 року м. Київ справа № 159/4164/14-ц провадження № 61-34691св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого: Стрільчука В. А., суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_4, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 вересня 2014 року, у складі головуючого-судді Василюк О. С., та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 вересня 2017 року, у складі колегії суддів: Русинчука М. М., Матвійчук Л. В., Осіпчука В. В., ВСТАНОВИВ: У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 21 червня 2004 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № SAMDN03000000941506, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 8500,00 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_4 належним чином не виконував зобов'язань за кредитним договором, унаслідок чого станом на 31 березня 2014 року виникла заборгованість в розмірі 19762,83 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 4419,42 грн та відсотками в сумі 15343,41 грн. Оскільки тіло кредиту було повністю стягнуто з відповідача за раніше виданим судовим наказом, до стягнення підлягають лише відсотки, які нараховані після 29 березня 2008 року. Виключивши з цієї суми стягнуті за згаданим судовим наказом відсотки в розмірі 1466,91 грн, просило позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі - 13431,38 грн. Заочним рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 вересня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 21 червня 2004 року станом на 31 березня 2014 року в сумі 13431,31 грн та судові витрати - 243,60 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань у строки, встановлені договором не виконав, доказів про погашення заборгованості за кредитним договором та про причини несвоєчасного погашення такої заборгованості суду не надав. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 26 вересня 2017 року заочне рішення Ковельського міськрайонного суду від 24 вересня 2014 року залишено без змін. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення у справі на ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Касаційна скарга мотивована тим, що судами безпідставно задоволено позов, оскільки банком пропущено строк позовної давності. Крім того, він не укладав з банком кредитний договір, оскільки не підписував його, у зв'язку з чим в апеляційному суді подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, однак суд апеляційної інстанції відхилив клопотання. Також банк не надав доказів наявності та розміру боргу за кредитним договором та не зазначив в позовній заяві номер карткового (позичкового) рахунку. 27 жовтня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі. Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 05 червня 2018 року справу № 159/4164/14-ц та матеріали касаційного провадження Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду. Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надходило. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахованої станом на 31 березня 2014 року не відповідають. Колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню з таких підстав. Судами встановлено, що 21 червня 2004 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № SAMDN03000000941506, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 8500,00грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. 08 травня 2008 року у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором судовим наказом Ковельського міськрайонного суду Волинської області у справі № 2н-476/2008 з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 6331,45 грн кредитної заборгованості, яка складалася із заборгованості за кредитом у сумі 4864,54 грн та заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1466,91 грн, нарахованої станом на 29 березня 2008 року. Звертаючись з новою позовною заявою у липні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що за період часу з дня ухвалення рішення суду, сума кредитної заборгованості, стягнута з відповідача судовим наказом Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2008 рокуне була сплачена і станом на 31 березня 2014 року склала суму заборгованості в розмірі 19762,83 грн, в яку включено раніше стягнуту заборгованість. Оскільки тіло кредиту та відсотки було повністю стягнуто з відповідача за раніше виданим судовим наказом, просило стягнути з відповідача лише відсотки, які нараховані після 29 березня 2008 року в сумі 13431,38 грн. ОСОБА_4 заперечуючи проти позову, заявив клопотання про застосування наслідків пропущення позивачем строку позовної давності в суді апеляційної інстанції. Відповідно пункту 1.1 кредитного договору погашення заборгованості по кредитному ліміту та відсотках проводиться щомісячними платежами в розмірі 7 % від залишку заборгованості по кредитному ліміту на кінець звітного місяця. Період здійснення платежу - місяць, наступний за звітнім. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. У спірних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18. Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором судом першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції зроблено висновки про те, що відповідач належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, кредитну заборгованість не сплатив, у зв'язку з цим підлягають стягненню з нього відсотки, які нараховані після 29 березня 2008 року. З такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна, оскільки вони зроблені судами без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з огляду на таке. Згідно з вимогами статті 214 ЦПК України 2004 року, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Вказаним нормам судові рішення не відповідають. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок про те, що ОСОБА_4 належним чином не виконував умови кредитного договору в частині повернення грошових коштів, в результаті чого допустив заборгованість за цим кредитним договором, оскільки раніше банк скористався своїм правом дострокового стягнення кредиту звернувшись до суду з вимогою про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором в розмірі 6331,45 грн, чим змінив строк виконання основного зобов'язання. Суди першої та апеляційної інстанцій, у порушення вищевказаних положень закону, не звернули увагу на те, що позивачем обраний неправильний спосіб захисту своїх порушених прав відповідно до статті 16 ЦК України, оскільки судовим наказом Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2008 рокуз відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 6331,45 грн кредитної заборгованості, яка складалася із заборгованості за кредитом у сумі 4864,54 грн та заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1466,91 грн, нарахованої станом на 29 березня 2008 року. Наявність судового наказу не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України. З урахуванням вищенаведеного доводи ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що банк мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом є необґрунтованими. З вимогами в порядку статті 625 ЦК України банк не звертався. Доводи касаційної скарги про те, що банком пропущено строк позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки згідно частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, однак під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_4 із такою заявою не звертався, хоча був повідомлений судом про розгляд справи належним чином. Доводи касаційної скарги про те, що він не укладав з банком кредитний договір, не підписував його є безпідставними, оскільки факт укладення договору не спростований належними та допустимими доказами, підтверджується частковим виконанням умов договору, а саме сплатою коштів на погашення кредитної заборгованості. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статями 400, 402, 409, 412, 415, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду П О С Т А Н О В И В : Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити. Заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 вересня 2017 року скасувати. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. А. Стрільчук Судді:В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76934838 Кредит 500 грн. за 2 года и несколько месяцев распух до 14077,41 - в 28,15 раза! Догнали манивеев с их 1200%...

Ну, да... Тех, которые "кредитуют" под 1200% годовых...

Нахожу. Что-то позорное.

А Вы их куратор?

Дай Бог, вместе с их разовыми троллями

Это вы под разными никнеймами и фейковыми "историями" решили запугать форум...

Кто не должен обращать внимание на комментарии?

Неоправимый удар по журбасам и их подельникам-ликвидаторам банков

1. Ваша проФФесия - филолог? 2. Вы круглосуточно не спите? 3. Пока еще "по немножку", обтатитесь в Спортлото...

Они не думают. Они пугают по просьбе дядек.

Два в одном. Обновленная тактика...

плюс все имущество родственников до седьмого колена...

Что-то в последнее время размножаются тролли на манивеевских темах, как опарыши в сортире. Похоже, у манивеев недетский кризис навозвратов. Думали, наивные, что выстроятся очереди по возврату им 1200% годовых...

...причем рефлекторно.И приклеят к отписке соплями Закон об обращеннии граждан, который не регламентирует процедуру рассмотрения подобных заявлений. Правда, через жалобу следственному судье можно заставить открыть уголовное производство. А дальше (если живете в небольшом населенном аункте) - ищите (иногородного) адвоката...

Комиссия за возврат кредита (зачисление суммы)... Умом банкира не понять...

Верится с огромным трудом, что кто-то куда-то к кому-то ездил. Скорее, проехались по ушам форумчан - очередная банальная страшилка. Тем более, что, судя по содержанию попавшего мне недавно кретитного договора, этот Идея банк соревнуется с Приватом - кто более жадный и лучший мошенник И, похоже, столкнулся с ответкой в виде нарастания невозвратов кредитов. Тогда ему страшилка как раз кстати...

Да, но апелляшки любят банки покруче первой инстанции. А кассация плотно прикрылась малозначкой.

Хуже всего, если уехал на заработки, а родственники распишутся в получении копии заочного решения...