Лев

Возможно и до сих пор не знает, что за его спиной куралесят

Но бывает и наоборот: за 300 грн. кредита по бездоговору без номера от 27.01.2015 г. взыскано за 3 года 4 месяца 36 179 грн. 55 коп. РЕКОРД !!! http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76417058 Категорія справи № 159/3093/18 : Цивільні справи; Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу. Надіслано судом: 13.09.2018. Зареєстровано: 14.09.2018. Оприлюднено: 18.09.2018. Справа № 159/3093/18 Провадження № 2/159/948/18 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2018 року м. Ковель Ковельський міськрайонний суд під головуванням судді Панасюка С.Л. розглянувши у спрощеному провадженні в місті Ковелі справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : Вимоги обґрунтовані тим, що згідно укладеного кредитного договору б/н від 27.01.2015 року відповідач отримав кредит у розмірі 300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків у розмірі встановленому договором. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач, порушивши умови договору, допустив заборгованість по платежах за кредит. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом станом на 14.05.2018 року в сумі 36182,55 грн. та судові витрати. Позов слід задовольнити повністю. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач подав докази, які підтверджують існування між сторонами договірних відносин, докази невиконання умов кредитного договору відповідачем. Згідно вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Заборгованість за кредитом станом на 14.05.2018 року становить 36182,55 грн. Відповідач не подав заперечень та доказів, в той час як позивач довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279, 280-289 ЦПК України, на підставі ст.1054, ст.526, ч.1 ст.530 ЦК України, суд В И Р І Ш И В : Позов задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії АС № 689330 виданий Ковельським МРВ УМВС України в Волинській області 14.08.2000 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1), в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111) заборгованість за кредитним договором б/н від 27.01.2015 року станом на 14.05.2018 року у сумі 36182 (тридцять шість тисяч сто вісімдесят дві) грн. 55 коп. Стягнути з відповідача ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії АС № 689330 виданий Ковельським МРВ УМВС України в Волинській області 14.08.2000 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1), в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111) понесені судові витрати у сумі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. ГОЛОВУЮЧИЙ С.Л.ПАНАСЮК

1. И также на основании повторного взыскания долга. 2. Непризнание факта существования долга вследствие его взыскания по ИНН.

Договор прекращен досрочно подачей иска. Так что после этого 3% и не больше! И с момента подачи иска - никаких штрафов, никакой пени по условиям договора.

последнее

Пример неудавшийся попытки тройного взыскания http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76352208 Категорія справи № 159/2316/18 : Цивільні справи; Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу. Надіслано судом: 11.09.2018. Зареєстровано: 12.09.2018. Оприлюднено: 14.09.2018. Справа № 159/2316/18 Провадження № 2/159/780/18 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2018 року м. Ковель Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням судді Восковської О.А. за участю секретаря Канашкової О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню і скасування виконавчого напису, з участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - Ковельського відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області, - в с т а н о в и в : 15 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню і скасування виконавчого напису, з участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - Ковельського відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області. Як підставупозову позивачзазначає,що оскаржуванийвиконавчий написбув вчиненийз порушеннямстроків позовноїдавності щодозаявлених вимог,а самівимоги неє безспірними.Окрім цього,позивач вказує,що відповідачПАТКБ "ПриватБанк" знав, що по кредитному договору №278/К було раніше постановлено два судових рішення про стягнення боргу за якими було видано виконавчі листи та відкрито виконавче провадження, а тому в силу ст.61 Конституції України Банк не мав права звертатись до відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про вчинення оспорюваного виконавчого напису, який у свою чергу, не перевірив наявність судових рішень та відкритих виконавчих проваджень, чим грубо порушив приписи ст.88 ЗУ «Про нотаріат», що є самостійною безумовною підставою для визнання оспорюваного виконавчого напису таких що не підлягає виконанню. З наведених вище мотивів та підстав просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 18 грудня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований у реєстрі за номером 24211 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 19842,33 доларів США (що за курсом НБУ складає 518678,51 гривень) та витрат повязаних з вчиненням виконавчого напису в сумі 1800 гривень. Ухвалою судді від 18 травня 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду у порядку загального позовного провадження і відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 15.06.2018 року, яке було відкладено на 09.08.2018 року. Одночасно, відповідачам було надано строк для подачі відзиву на позовну заяву. Ухвалою суду від 09 серпня 2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.08.2018 року. 13 червня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 15 червня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк». 09 липня 2018 року від позивача ОСОБА_1 надійшли відповіді на відзиви обох відповідачів. Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, попередньо подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити. З доводами відповідачів, наведеними і відзивах на позов не погоджується з підстав зазначених у його відповідях на відзиви. Відповідач приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуОСОБА_2у судовезасідання незявився, у письмовому відзиві від 13.06.2018 року не погоджується з позовними вимогами та зазначає, що на момент вчинення виконавчого напису сума заборгованості була безспірна і у нотаріуса були всі законні підстави видати виконавчий напис. Просить відмовити в позові та розгляд справи проводити у його відсутності. Представник відповідача ПАТ КБ "ПриватБанк" у судове засідання не зявився, подав до суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із неможливістю прибути у судове засідання по причині зайнятості у розгляді іншої справи. Заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у письмовому відзиві. Представник третьої особина сторонівідповідача,яка незаявляє самостійнихвимог -Ковельського відділуДВС ГТУЮу Волинськійобласті у судове засідання не зявився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, при вирішенні питання покладається на розсуд суду. У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з наступних підстав. Судом установлено, що відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» 07 серпня 2017 року звернувся до третьої особи - приватного нотаріусаКиївського міськогонотаріального округуОСОБА_2 із заявою про вчинення виконавчого напису по стягненню заборгованості із позивача ОСОБА_1 у загальному розмірі 19842,33 долари США (що за курсом НБУ складає 518678,51 гривень). Вказана заява була зареєстрована нотаріусом 18 грудня 2017 року. До заяви були додані: 1) оригінал і копія договору про надання банківських послуг (анкета-заява позичальника); 2) виписка з рахунку боржника про заборгованість; 3) копія письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором; 4) підтвердження надсилання вимоги про усунення порушень кредитного договору. Будь-яких інших документів нотаріусу банком не надавалося. За результатом розгляду вказаних документів, нотаріус видав банку виконавчий напис від 18 грудня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №24211, яким постановлено стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 19842,33 долари США (що за курсом НБУ складає 518678,51 гривень) з урахуванням: 1) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3231,04 доларів США; 2) заборгованість за відсоткамиу розмірі 7985,74 доларів США; 3) заборгованість з пені у розмірі 7671,57 доларів США; 4) заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 9,56 доларів США; 5) заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 944,42 долари США. Зазначив, що строк за який проводиться стягнення3740 днів, а саме з 14.03.2007 року по 09.06.2017 року. Надаючи правову оцінку вказаному виконавчому напису нотаріуса, суд зазначає наступне. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. У розглядуваному випадку судом встановлено, що вимоги банку, за яким був виданий виконавчий напис, ґрунтуються на заборгованості, яка виникла з 14 березня 2007 року, що підтверджується наданим банком розрахунком, і що слідує із змісту самого виконавчого напису. Натомість виконавчий напис був виданий 18 грудня 2017 року, тобто поза межами трьохрічного строку, який встановлений у ст.88 Закону України «Про нотаріат». Банк та позичальник встановили у п.6.8 підписаного кредитного договору збільшений строк позовної давності до основної суми боргу, відсотків, винагороди, неустойки- пені, штрафів строком на 5 років. При цьому до заяви про видачу виконавчого напису не було додано письмових доказів переривання строку позовної давності, наприклад за фактом звернення до суду, чи вчинення відповідачем особистих дій які підтверджують визнання боргу, а тому у нотаріуса були відсутні правові підстави на власний розсуд обчислювати строк позовної давності поза загальних правил його обчислення. З оспорюваного виконавчого напису та відзиву відповідача ОСОБА_2 на позов не зрозуміло, чи зясовував нотаріус питання щодо переривання строку позовної давності, а відтак, не встановивши цих обставин у нотаріуса були відсутні правові підстави для висновку про переривання строку позовної давності. Крім того,судом установлено,що рішеннямКовельського міськрайонногосуду від18.11.2009року посправі №2-1417-09 задоволено позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1В про звернення стягнення на предмет застави за кредитним договором №278/К від 14.03.2007 року та у звязку із зміною позивачем позовних вимог судом було стягнуто із відповідача на користь позивача заборгованість за вищезгаданим кредитним договором в сумі 30801,56 грн та судового збору в сумі 576,02 грн. Зазначене рішення набрало законної сили та на його виконання видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження. Окрім цього, рішенням Ковельського міськрайонного суду від 14.05.2013 року по справі №159/1746/13-ц задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1В, ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №278/К від 14.03.2007 року в сумі 75145,50 грн та судового збору в сумі 751,45 грн в рівних долях. Зазначене рішення набрало законної сили та на його виконання видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження. За таких обставин, суд зазначає, що станом на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису 18.12.2017 року існувало таке, що набрало законної сили рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18.11.2009 року та від 14.05.2013 року, якими вже було стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №278/К від 14.03.2007 року, а тому вимоги банку щодо повторного стягнення зазначених сум були неправомірними. Враховуючи викладене, суд вважає, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 18.12.2017 року з ОСОБА_1 фактично стягнуто удруге заборгованість за кредитом, відсоткамита пенею, а тому суд приходить до висновку про відсутність безспірності та неправомірність вимог стягувача що повторного стягнення заборгованості. У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 зроблено висновок, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Ураховуючи викладене, суд зазначає, що оскільки судом встановлено, що вимоги за якими був виданий виконавчий напис ґрунтуються на заборгованості, яка виникла більше ніж протягом пяти років до дня видачі виконавчого напису, враховуючи, що банком не було надано нотаріусу беззаперечних доказів переривання строку позовної давності, суд вважає, що спірний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає до виконання з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, крім того, судом встановлена також неправомірність вимог стягувачавідповідача щодо повторного стягнення заборгованості, яка вже була стягнена з позивача рішеннями Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18.11.2009 року та від 14.05.2013 року. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що виконавчий напис був виданий неправомірно, а тому позовні вимоги слід задовольнити повністю. На підставі положень ст.141 ЦПК Україниу звязку із задоволенням позову з відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути на користь позивача судові витрати повязані із сплатою судового збору у розмірі 704,80 грн. На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 89, 102, 110, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України,суд, - У Х В А Л И В: Позов задовольнити повністю. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 18 грудня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований у реєстрі за номером 24211 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 19842,33 доларів США (що за курсом НБУ складає 518678,51 гривень) та витрат повязаних з вчиненням виконавчого напису в сумі 1800 гривень. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. ГоловуючаОСОБА_4

Понятно, что хотели в 1001-й раз сказать... А вдруг кого-то удастся припугнуть. Работодатель приказал - тролль выполнил приказ...

Значит, этими мультивзысканиями занимается не Киев, а оставшиеся в Днепровском РУ подельники Бени

Открывая производство по исковыму заявлению с неправильно указанным адресом истца, судья нарушает нормы процессуального права (ст.ст. 175, 185 ГПКУ)

Все бы ничего, если бы не извращенная интерпретация (фактически собственная редакция) ВС части 4 ст. 559 ГКУ. В "оригинальной редакции" нет никакого частичного поручительства, никакого дробления преклюзионного срока. ВС фактически присвоил себе функции законодателя, увы...

Почему? По ушам проехал, на форум заглянул...

Сейчас в Днепре осталось региональное управление, которое не имеет отношения к другим областям. И бригада аферистов в нем, для которых, конечно же, нет границ...

За что платить? За отправку запроса?

Человек он, безусловно, влиятельный (на Вас), да только методички составлять не научился

Это в связи с нехваткой судей? Сам будет процесс вести или еще секретаршу с собой везет?

Опять 300 гривен кредита, неукротимый аппетит и... опять облом: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76261864 Категорія справи № 159/2864/17 : не визначено. Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.09.2018. Оприлюднено: 06.09.2018. Постанова Іменем України 29 серпня 2018 року м. Київ справа № 159/2864/17 провадження № 61-7263св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_4, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ? ОСОБА_5 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року у складі судді Восковської О. А. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 02 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Грушицького А. І., Данилюк В. А., ВСТАНОВИВ: У серпні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 16 липня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_9 укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_9 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором станом на 31 травня 2017 року утворилася заборгованість в розмірі 27 823,18 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 300,00 грн, заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 21 437,58 грн, заборгованості по пені та комісії за користування кредитом в розмірі 4 284,50 грн, штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн, штрафу (процентна складова) в розмірі 1 301,10 грн. ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість у розмірі 27 823,18грн, яка утворилась у зв?язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов?язань за кредитним договором від 16 липня 2011 року № б/н. Стягнути з ОСОБА_4 на свою користь судові витрати у розмірі 1 600,00 грн. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договоромвідмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду за захистом своїх порушених прав, про застосування якого заявлено відповідачем. Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 02 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року залишено без змін. Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк», суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування кого заявлено відповідачем по справі. 17 листопада 2017 року представником ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій заявник просить скасувати рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 02 листопада 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що кредитні правовідносини між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_9 є дійсними. Відповідно до умов договору розмір щомісячних платежів (включає плату за користування кредитними коштами у звітному періоді) 7 % від заборгованості, але не менше 50,00грн і не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Висновки судів першої та апеляційної інстанції висловлені у оскаржуваних рішеннях не відповідають правовій позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-160цс14. Відповідно до розділу 6 «Прикінцеві положення» Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», цей Закон набирає чинності з дня початку роботи Верховного Суду, визначеного рішенням його Пленуму відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2016 року, № 31, стаття 545), опублікованим у газеті «Голос України». Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 30 листопада 2017 року «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду», визначено днем початку роботи Верховного Суду 15 грудня 2017 року. Відповідно до підпунктів 4 і 14 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано з Ковельського міськрайонного суду Волинської області цивільну справу № 159/2864/17-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 27 лютого 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. 01 березня 2018 року справу передано судді-доповідачу. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2018 року зупинено касаційне провадження у справі № 159/2864/17 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 02 листопада 2017 року, до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 444/9519/12-ц. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц у задоволенні касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2016 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Повний текст зазначеної постанови підписано 20 червня 2018 року. Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року поновлено касаційне провадження у справі № 159/2864/17 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 02 листопада 2017 року. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору. Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання. У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України). Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті). Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Така позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 14-10цс18. У цій справі сторони погодили, що строк дії договору відповідає строку дії картки. З позовом до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося 01 серпня 2017 року. Остання проплата відповідачем була здійснена 12 червня 2014 року. Доказів про те, що відповідач отримав нову картку на новий строк позивачем не надано. Відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності (а. с. 49). Тому висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог у зв?язку з пропуску строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, є обґрунтованим та відповідає нормам матеріального права. Інші доводи касаційної скарги є безпідставними та не спростовують висновок судів попередніх інстанцій, який відповідає позиції викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 14-10цс18. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист пав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - ОСОБА_5 залишити без задоволення. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 02 листопада 2017 року залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Судді: В. П. Курило В. М.Коротун М. Є.Червинська Никак не пойму, по какому алгоритму произведены начисления? Пробовал-моделировал разные варианты - столько много не выходит!

Вряд ли апелляшки снесут решение первой инстанции и откажут в иске

ГПК отсылает к первой инстанции: Стаття 431. Звернення судових рішень до виконання 1. Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У нас петухи сверху. Они кур не убивают, а только топчут и выдаивают из них "птичье молоко"...

Статья прямо запрещает обратный выкуп. У судей пока не хватает смелости ее применять. Видимо (как обычно), ждут ЦУ с ВС...

...кроме- создания очередной темы (чтобы работодатели на 7000 не оштрафовали)...

Да поменяйте же методичку в конце концов! Слишком уж примитивно выглядит ваши сеансы запугивания.

Зато там есть "коллекторы в законе", в ипостаси ОПГ лихих 90-х...

Значит надо им мед с дегтем смешать...

Не только в России, есть во многих странах. Только не у нас...