Marina-NET

Позволю себе привести, не правовую аналогию: столкнулась с случаями, когда отделы социальной защиты назначают субсидию, затем через три года обнаруживают, что они сделали это ошибочно и сторнируют суммы субсидии обратно, а в платежке у потребителя получается значительная задолженность по коммунальным платежам. И это считается нормальной практикой: нет оснований - верни обратно.

В моем понимании, нарушение порядка выдачи исполнительного документа - само по себе достаточное основание для его отмены. Но интересно как суд расценит тот факт что ни банк ни нотариус не знали еще, что п. 2 незаконный ? Не могу сообразить - есть ли презумпция ранее выданных исполнительных документов ? Презумпция договора - да есть, есть презумпция добросовестного приобретателя. Всегда хочется, чтобы закон мог изменить жизнь людей к лучшему, именно сегодняшних людей, а не только их внуков и правнуков .

Я когда пыталась искать в реестре подобные дела (как Bolt правильно заметил там поиск очень чуткий), то нашла кучу решений первой инстанции, где оспаривалась исполнительная надпись на каких-то бестолковых основаниях (п.2. на момент исполнительной надписи еще не был признан незаконным) и им отказывали. Вот теперь думаю: а могут ли эти же стороны подать иск на новых основаниях? Я почему-то думаю что у банка, например, в случае новых оснований иск бы приняли, по принципу Д. Луспеника, так как право осталось незащищенным.

Добрый вечер! Я озадачилась нововыявленными потому, что из ЦПКУ и разъяснений следует, что не нововыявленные обстоятельства - именно решение суда в аналогичных/подобных делах, в нашем случае Вышка подтвердила незаконность, которая была с самого начала. Но, конечно беспокоит обоснование восстановления срока, отталкиваясь от момента/времени когда новые обстоятельства стали известны, это конечно получается на усмотрение суда.

Добрый день ! Уважаемые форумчане, прошу высказать Ваше мнение относительно такого вопроса : Вот - постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі N 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. N 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині..." (определенных пунктов). Затем - ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р. у справі N 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. залишено без змін Предполагается, что указанная Постанова КМУ №662, в определенной ее части, была незаконна с самого начала ее принятия КМУ. За время существования Постановы КМУ №662 было сделано нотариусами некоторое количество исполнительных надписей на кредитных договорах, которые стали исполнительными документами. Некоторое количество таких "исполнительных документов" было оспорено по другим мотивам, а некоторое просто исполнено. Вопрос : может ли Боржнык, на сегодняшний день, повторно или впервые оспорить такой исполнительный документ - "ИНН на кредитном договоре", именно по мотивам использования нотариусом незаконного пункта Перелику и вернуть или возместить как ущерб все взысканное с него принудительно на основании такого исполнительного документа? Возможные варианты такого оспаривания : 1) "перегляд судового рішення за нововиявленними обставинами" - с учетом ограничительного срока 1 месяц на подачу такого заявления с момента выявления этого нового обстоятельства ; 2) подать новый иск, обоснованный именно незаконностью п. 2 Перелику, который стал основанием для ИНН на кредитном договоре. Прошу Вашего мнения.

А их как-то регулирует Минюст, и что по этому поводу говорит-пишет регулятор?

Думаю, что они все считают в пользу своих доходов и возможно при этом действительно нарушают закон

Добрый вечер! Возможно предполагалась такая ситуация, что : госисполнитель, в случае нахождения имущества должника не по месту его проживания - должен передать исполнительное производство в другой соответствующий отдел ГИС, а частный исполнитель - может ездить в командировки, за свой счет или за счет авансового финансирования Стягувача

Кабинет Министров установил вознаграждение для частных исполнителей в размере 10% от суммы взысканной задолженности по алиментам. Соответствующее постановление №909 от 31 октября опубликовано на сайте правительства. Документ изменяет порядок выплаты вознаграждения государственным и частным исполнителям: теперь они получили право начислять себе 10% от суммы задолженности по алиментам, если размер задолженности превышает платежи за 12 месяцев и больше Частный исполнитель, который обеспечил фактическое выполнение судебного решения неимущественного характера, получит вознаграждение в размере 4 прожиточных минимумов (около 7400 гривен).

+ гастрит и язвенная болезнь Иногда кажется, что "нервы" разрушают нас быстрее чем курение

Ну не обязательно связывать с заседанием суда, думаю можно и с получением исполнительного документа - увидел такие безосновательные требования в столь сложный жизненный период и все: дистония, аритмия, давление, аллергия, токсикоз, и еще куча аутоимунных болячек, действительно, от нервов обостряются/развиваются (не даром говорят, что все болезни от нервов ...) и т.п. ИМХО

По моему (древнему) опыту - суд, при определении ущерба/затрат больше руководствовался фактическим материальным положением ответчика, т.е. с высокодоходного предприятия ущерб взыскивался в большем объеме чем с "начудившего" пенсионера-инвалида. Конкретно по нотариусам, полагаю следует изучить условия обязательного страхования их профессиональной ответственности, возможно они также определяют методику определения ущерба.

Вот уж действительно "идиотизм" - получается, что для того чтобы доказать, что ты не нарушал закон/договор, ты должен перейти на "минимальную зарплату" и сесть на диету. Наши законодатели совсем от жизни оторвались.

По моему мнению, Вы правы в случае, если Вы сторона, которая истребует эти 50 т. с ответчика, но если Вы ответчик, то закон не обязывает Вас тратить кучу времени и сил для того, чтобы "отбиваться" даже от 10 т. Получается, что Вас вынуждают к излишним, внеплановым и необязательным затратам именно Ваши оппоненты. ИМХО

"Борясь" со злоупотреблениями - "выплескивают с водой дитя". Думаю "исчисление по методике" это ПОКА устоявшаяся практика, меняется жизнь - меняется и практика жить

Из выше приведенного комментария, я понимаю, что искусственных ограничений суммы уже нет, но свои требования о компенсации затрат необходимо мотивированно доказать и подтвердить (ну что делать, мы ведь того же хотим от оппонента). Я сталкивалась с возмещением ущерба до принятия ограничительного закона, и тогда суд с пониманием относился также к потери рабочего времени, связанного с необходимостью защитить свои законные интересы, и с затратами на дорогу, и с необходимостью оставить с няней ребенка, и разумеется затраты на восстановление пошатнувшегося здоровья - помню суд раньше был "добрее" к физлицу в этом вопросе, понимал, что судья и сам физлицо, в нерабочее время

Пока нашла такое разъяснение: Однак, ситуація може змінитися на краще у зв’язку з набранням 15 грудня 2017 року законної сили новою редакцією Цивільного процесуального кодексу України, в якій значною мірою удосконалено питання компенсації судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу. Чи передбачений за новою редакцією ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу? Чи може суд з власної ініціативи зменшити заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу? Які документи є належними доказами понесених витрат на правничу допомогу? Про ці та інші актуальні питання компенсації витрат на правничу допомогу далі піде мова. 1. Граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу Відповідно до старої редакції ЦПК України (частини 2 статті 84) граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу встановлювався законом. Так, відповідно до статті 1 Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат за правничу допомогу обмежувався 40 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правничу допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Відтак, станом на 2017 рік розмір компенсації витрат за правничу допомогу обмежувався Законом на рівні 640 гривень за годину роботи адвоката. Нова редакція ЦПК України (глава 8) змінює підходи до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. По-перше, у новій редакції відсутня норма щодо обмеження або граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу. По-друге, Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким процесуальні кодекси викладено у новій редакції, Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу у цивільних та адміністративних справах» визнано таким, що втратив чинність. Відтак, на сьогодні закон не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Такий підхід видається цілком обґрунтованим з огляду на те, що вартість професійних послуг адвокатів на юридичному ринку у багатьох судових справах у десятки разів перевищує раніше встановлений законом граничний розмір. 2. Співмірність витрат на правничу допомогу Зміна підходів до питання компенсації витрат на правничу допомогу (відмова від обмеження можливих витрат максимальною сумою) у новій редакції ЦПК, водночас, потребувала запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу. У новій редакції ЦПК (частина 4 статті 137) запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141). Таким чином, у новій редакції ЦПК закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов’язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов’язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не якось іншої справи). Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, що повною мірою відповідає принципу диспозитивності цивільного процесу. Відтак, питання про зменшення неспівмірних витрат на послуги адвоката може бути ініційоване лише іншою стороною процесу. Враховуючи вказані новели процесуального законодавства, зокрема, право процесуального опонента ініціювати питання про зменшення заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, сторонам договору про надання правничої допомоги потрібно правильно оформляти договір про правничу допомогу, а також документи на його виконання. Зокрема, з метою зменшення ризику «урізання» понесених витрат на послуги адвоката з ініціативи процесуального опонента стороні судового процесу та її адвокату необхідно: укласти у письмовій формі договір із адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням; включити до договору умови про порядок визначення вартості наданих послуг за ведення відповідної судової справи (почасова оплата, фіксована сума тощо); включити до договору посилання на реквізити або сторін судової справи, у якій надається правнича допомога; детально фіксувати послуги, які надаються у рамках ведення відповідної судової справи, їх обсяг (витрачений час) та вартість (якщо окремі послуги мають різну вартість); детально фіксувати витрати, які понесені адвокатом у зв’язку із наданням послуг щодо ведення відповідної судової справи (витрати на відрядження, нотаріальні послуги, переклад документів тощо); належно оформляти та зберігати документи, що підтверджують такі витрати; належним чином оформляти платіжні документи під час здійснення оплати послуг адвоката. Також варто пам’ятати, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право повністю або частково покласти витрати на таку сторону, незалежно від результату розгляду справи (задоволення позову або відмови у позові) (частина 9 статті 141). Відтак, непрофесійна поведінка представника, адвоката у суді, зокрема, затягування судового процесу шляхом зловживання процесуальними правами, відтепер може мати негативні майнові наслідки для його клієнта у вигляді покладення на клієнта судових витрат його процесуальних опонентів. 3. Докази, які необхідно подати, на підтвердження витрат на правничу допомогу Новою редакцією ЦПК (частиною 2 статті 137) встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Для вирішення апеляційним та касаційним судом питання про розподіл судових витрат, понесених у зв’язку із переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанції, сторона процесу зобов’язана подавати відповідні докази під час апеляційного та касаційного провадження. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. 4. Попередній розрахунок суми судових витрат (витрат на правничу допомогу) У нової редакції ЦПК України (стаття 134) є вимога до кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи. Наслідком невиконання цього обов’язку є залишення позову заяви без руху (стаття 185), а також право суду відмовити у відшкодуванні судових витрат, крім витрат на сплату судового збору (стаття 134). Попередній розрахунок судових витрат є обов’язковою склад��вою як позовної заяви (стаття 175), так і відзиву (стаття 178). Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. У разі істотного збільшення або зменшення заявленої до відшкодування суми судових витрат порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком, сторона повинна довести неможливість передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку або поважність причин зменшення суми. Іноді на практиці навіть досвідченому юристу (адвокату) досить складно точно спрогнозувати вартість послуг за ведення певної судової справи. Зазвичай, на обсяг юридичних витрат на ведення судової справи впливає не тільки складність справи, правова позиція, обсяг наявних доказів та доказів, які необхідно додатково отримати, а також можлива тривалість процесу, дії процесуальних опонентів, третіх сторін у процесі та, звичайно, дії або бездіяльність суду. За таких умов, враховуючі нові процесуальні вимоги щодо попереднього розрахунку суми судових витрат, позивачу – ще до подання позову (ініціювання справи), а відповідачу – на початковому етапі справи (одразу після відкриття провадження) необхідно зважено підійти до оцінки обсягу витрат на правничу допомогу за ведення справи в суді відповідної інстанції та врахувати, що істотне збільшення або зменшення фактичних витрат відносно запланованих потребуватиме логічного пояснення (обґрунтування) перед судом. У частині витрат на правничу допомогу істотне збільшення запланованої суми витрат може пояснюватися процесуальними діями опонентів (особливо, якщо такі дії мають ознаки зловживання процесуальними правами), неодноразовим відкладенням розгляду справи з причин, що не залежали від певної сторони процесу та ін. Істотне зменшення витрат очевидно може бути пов’язане із «раптовим» закінченням процесу (відмова від позову, залишення позову без розгляду, закриття провадження).

Спасибо, я более внимательно изучу этот вопрос на сегодняшний день, так мой личный практический опыт взыскания ущерба физлица - до 2005 года. Юрлицу доказать объем ущерба значительно проще (для этого у него есть бухгалтерия). Возможно у Вас есть другие предложения - чем "наполнить" объем ущерба физлица, прошу поделиться идеями.

Здравствуйте! С Вашего позволения, вернусь к более ранней теме. По моему мнению, "мстить" должно быть выгодно для потерпевшей стороны, и задача правозащитника : указать на это, показать путь и просто помочь. Практика взыскания ущерба, в нашей стране, пока сложная и противоречивая. Но уже законодательно утвержден и оговорен судами высших инстанций вопрос - что входит в состав ущерба, есть позитивные судебные решения по взысканию ущерба. В состав ущерба могут быть включены затраты на адвоката и правовую помощь, а учитывая, что в большинстве практикующие адвокаты частные предприниматели на едином налоге, размер стоимости такой помощи может быть значительным. ИМХО

Здравствуйте! К огромному сожалению (всех светлых сил), наше национальное законодательство ненадлежащим образом защищает конституционные права своих граждан. В результате, становятся возможными случаи, когда частный заказчик обращается к частному нотариусу с просьбой помочь ему быстро получить сумму денежных средств, намного превышающую ту, которую он мог бы доказать в судебном порядке (обратившись с иском к "должнику"). И некоторые частные нотариусы, за, например, 30-40% от заявленной суммы, готовы не обращать внимания на "неправильные" расчеты. Упомянутым нотариусам не важно, что в таких расчетах заказчик написал, например 2+2=100, главное, чтобы был бумажный "документ", озаглавленный "Расчет задолженности". А вот "Боржнык", как потерпевшая сторона, уже обязан обращаться в суд и доказывать, что расчет неправильный и требования "Стягувача" безосновательны. Что, на мой взгляд, конечно, вопиющая несправедливость, характерная для нецивилизованных обществ (например Сомали и т.п.). Также, считаю крайне важным, не только отменить исполнительный документ, но и взыскать с нотариуса максимально возможную сумму ущерба, нанесенного его действиями. Считаю, что решение об отмене исполнительной надписи, в случаях нарушения нотариальной процедуры, есть прекрасным основанием для обращения с имущественным иском к нотариусу.

Предлагаю насытить ветку положительными решениями, для общего удовольствия

Неудержалась, попыталась быстро посмотреть в реестре судебных решений решения по обсуждаемой теме. Результат, пока, такой: СТАРЫЕ исполнительные надписи на кредитных договорах суд поддерживал (правда там и мотивировка иска была очень слабенькая - цеплялись к неправильным реквизитам и подобное) По "новым" исполнительным надписям, нашла пока только вот такое короткое решение (ниже текст), ждем полного решения. Посмотрим еще, возможно завтра. Категорія справи № 758/5005/18 : Цивільні справи; Позовне провадження; Інші справи позовного провадження. Надіслано судом: 29.10.2018. Зареєстровано: 30.10.2018. Оприлюднено: 31.10.2018. Номер судового провадження: 2/758/4291/18 Справа № 758/5005/18 Категорія 58 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 жовтня 2018 року Подільський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Войтенко Т. В., за участю секретаря судового засідання - Дідук С.В., за участю позивача: ОСОБА_1, розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,- У Х В А Л И В : Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича №11256, виданий 16 листопада 2017 року про стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №К2S4GК00260024 від 27 лютого 2007. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ) на користь ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1) 704,80 гривень судового збору. Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення буде складене 2 листопада 2018 року. Суддя Т. В. Войтенко

Не сегодня, но я попробую посмотреть - были ли вообще подобные иски в аналогичной ситуации. Доброй ночи!

Что, к сожалению, свидетельствует о низкой правовой культуре нашего населения, неумении правильно отстаивать свои законные права. Возможно мы когда-нибудь дорастем до культуры цивилизованного общества, где граждане судятся за каждую мелочь, которая им мешает

Извините, но позвольте еще раз напомнить - пункт не отменили, его признали незаконным - он больше не есть законом и им нельзя руководствоваться в своих действиях. При желании, можно руководствоваться другими, которые тоже есть в Перечне, но их пока, незаконными не признали.