Marina-NET

Кроме того, Вам еще необходимо вернуть себе право собственности фактически, а именно: самостоятельно обратиться в орган регистрации имущественных прав (по месту нахождения недвижимого имущества) с заявлением "про скасування запису про право власності (речове право) на підставі відповідного рішення суду" и получить Витяг з реєстру в котором уже собственник будет первоначальный. Иначе данные Реестра и дальше будут не соответствовать Вашим право-устанавливающим документам.

Нет не указывает, но свидетельствует об обстоятельствах, что спор между Сторонами не прекращен и не закончен, а потому не получится качественного решения в споре о выселении, т.е. в судебном решении не получится однозначно отразить основания для вынесения решения : либо отсутствие правовых оснований для иска и законных прав собственника у истца, либо невозможность удовлетворения требования истца без предоставления ответчику надлежащего места для постоянного проживания. Что может вызвать дальнейшие оспаривания такого решения о выселении и пересмотр его по новым обстоятельствам. Думаю, что и судье по делу этого бы не хотелось. Кроме того, согласно новой редакции ЦПКУ стороны должны правдиво сообщать суду о всех имеющихся обстоятельствах между сторонами, в том числе о других имеющихся между ними спорах, которые могут повлиять на вынесение судебного решения. При желании, Вы можете не просить суд остановить рассмотрение дела, но уведомить суд о имеющихся спорах и обстоятельствах Вас ЦПКУ ненавязчиво обязывает (статья обязанности сторон дела). Стаття 43. Права та обов’язки учасників справи 1. Учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. 2. Учасники справи зобов’язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом. 3. У випадку невиконання учасником справи його обов’язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. 4. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Здравствуйте! Мучает меня Ваш вопрос. Все-таки, я считаю правильным и необходимым подавать заявление о признании исполнительного документа таким что не подлежит исполнению. Я выше писала ссылочку на Пленум. В заявлении так и писать : ИД (ВЛ) №дата должен был быть подан Стороной истца в орган ДВС для принудительного исполнения судебного решения №дата, вступившего в законную силу на основании постанови/ухвали апелляционной инстанции №дата, в соответствии со сроком его подачи, указанным в ИД (ВЛ), а именно - дата. В установленный законом и ИД (ВЛ) срок такой документ не был подан для принудительного исполнения судебного решения, а следовательно утратил силу исполнительного документа, начиная от даты (дата вступления реш.суда в силу + 366 дней) - согласно ЦПКУ (в редакции на дату возникновения и прекращения подачи ВД в ДВС или просто напишите номер старой редакции ЦПКУ) ЗУ О исполнительном производстве (в редакции на дату возникновения и прекращения подачи ВД в ДВС или просто напишите номер старой редакции ЗУ) и правовых заключений Пленума №дата, которым установлено, что... Стягувач по ИД не обращался в суд о продлении срока подачи ИД с целью принудительного исполнения решения. Потому, прошу суд признать ИД №дата таким, что не подлежит исполнению от даты. Можно параллельно оспаривать Постанову об открытии исполнительного производства - просто не указывать в заявлении какой именно должен быть на Ваш взгляд срок для предъявления данного ИД (такие цифры суд и сам должен знать после переаттестации), а просто писать что установленный законом срок очевидно и без сомнений пропущен, а значит исполнитель нарушил/не исполнил закон, регламентирующий его профессиональную деятельность, принял незаконную Постанову, которая подлежит скасуванню Вот

Я посмотрела последнюю редакцию Налогового кодекса, в нем действительно есть такая база для налогообложения дохода физических лиц, полученного как "дополнительное благо" в случае (важно) : самостоятельного прощения кредитором основной суммы долга, по которому не истек срок исковой давности, с обязательным надлежащим уведомлением должника о таком своем решении и, разумеется, подтвержденным обоснованием прощаемого долга (т.е. простить можно только действительный долг). Учитывая, что банк сначала удовлетворил свои требования за счет предмета ипотеки и на большее претендовать не может по закону ( ЗУ О ипотеке) - то нет никаких оснований считать прощение, каких-либо сумм, ни самостоятельным ни законным. 164.2.17. дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов’язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобов’язання, нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов’язання. Для розстрочення такої суми податкового зобов’язання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов’язання. {Підпункт "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016} Суми розстрочених податкових зобов’язань розраховуються платником податку самостійно згідно з документами щодо суми прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків) та погашаються рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня) починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов’язання;

Здравствуйте! На мой взгляд, необходимо в установленный срок подать в суд свои возражения на иск (в порядке норм ЦПКУ), исходя из положений Жилищного кодекса УССР и судебной практики (ее уже достаточно по этому вопросу), о том, что выселение заемщика не допускается без предоставления другого жилья, надлежащего качества и размера, а после подачи отзыва подать обоснованную Заяву (клопотання) о том, что суд на основании п. 6 части 1 ст. 251 ЦПКУ обязан остановить рассмотрение дела о выселении до вступления в законную силу решения суда о отмене того решения регистратора, которое и стало основанием для вступления в права собственности заявителя иска о выселении + заверенную копию решения, как доказательство существующих обстоятельств.

Здравствуйте! Спасибо за вопрос . Дайджест писала из анализа ЦПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 и личной практики. Смотрим : Глава 1. Письмові заяви учасників справи § 1. Заяви по суті справи Стаття 174. Види та зміст заяв по суті справи 1. При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. 2. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Стаття 178. Відзив 1. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. 4. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. 5. До відзиву додаються: 1) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Стаття 179. Відповідь на відзив 1. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. 3. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п’ятоюстатті 178 цього Кодексу. Стаття 180. Заперечення 1. У запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. 3. До заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п’ятою статті 178 цього Кодексу. Стаття 181. Пояснення третьої особи щодо позову або відзиву 1. У поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. 3. До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 178 цього Кодексу. § 2. Заяви з процесуальних питань Стаття 182. Заяви, клопотання і заперечення 1. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. 2. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. 3. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом. Требования ЦПКУ к "Заявам з процесуальних питань" - смотрим отдельно, в соответствии с тем о чем просим суд или выражаем ему недоверие Как видим, суд устанавливает позицию всех участников дела по заявленным вопросам и отмечает это в протоколе, а затем в ухвале и решении. Стаття 43. Права та обов’язки учасників справи 1. Учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; Вот.

Да, иногда очень хочется "возмездия", но европейские ценности говорят, что политическая позиция уголовно не наказуема, а именно под нее и "закосят" все эти лоббисты корпоративных интересов. Когда приняли эту новую редакцию ЗУ О исполнительном производстве, меня тоже удивило : а почему 3 года, а не 5, 10 лет, бессрочно ; как возникла такая идея присекательного срока? Ранее, в предыдущих законах, когда срок был 3 года - он не возобновлялся, а исчерпывался ; затем поменяли на 1 год - есть какая-то логика : период за который точно можно все успеть подать ; теперь наступил период алогизма. ИМХО

Думаю, что необходимо тщательно изучить материалы исполнительного дела при ознакомлении (право предусмотрено ЗУ), и в случае отсутствия "конверта": просить у ДВС выписку из журнала входящей корреспонденции + запрос Стягувачу о предоставлении копии Поштового опису об отправке заявления в ДВС. Если никто ничего упорно не дает, значит есть "нюансы" и можно обращаться в суд о признании Постанови об открытии исполнительного производства незаконной. Что касается даты или исходящего номера на заявлении Стягувача, то он может нарисовать себе любые цифры, даже поставить дату выдачи ИД. ИМХО

Увы, этими Переходными положениями (на мой взгляд неправомерно) новой редакции ЗУ был автоматически увеличен срок подачи ранее выданных исполнительных документов к исполнению - до 3 лет (по аналогии с незаконными Переходными положениями ЗУ "о улучшении кредитования") - таких добрых и умных депутатов мы выбираем. Однако, следует учитывать, что начало этого срока подачи ИД к исполнению отсчитывается не со дня выдачи ИД, а - 2. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили По общему правилу, в нашей стране, если закон разрешает подачу любого документа почтовой службой, то днем его подачи считается передача документа почтовой службе для отправки организации адресату. У меня были случаи, когда суд считал не пропущенным срок подачи ИД в ДВС даже когда Стягувач направлял почтой ИД в неправильный орган ДВС. Такие дела

Здравствуйте! На основании положений новой (текущей) редакции ЦПКУ: 1) заяви та клопотання по суті справи, в тому числі відзив, відповідь на відзив, письмові пояснення і т.п. разом із доданими документами завчасно направляються всім (визначеним судом) сторонам справи, а Суду надаються докази такого направлення; 2) заяви та клопотання із процесуальних питань не направляються завчасно сторонам справи - лише до суду, разом із письмовими додатками (якщо на них грунтується вимога заяви), однак суд при розгляді такої заяви у судовому засіданні встановлює думку сторін, що-до вимог поданої заяви/клопотання, тому ці сторони можуть усно просити суд надати їм час на ознайомлення із змістом заяви, вивченням додатків та підготовки вмотивованої думки із поставленного питання. Такие дела.

Относительно продолжения текста статьи 7: "інших документів, які свідчать про припинення: підстав на право користування житловим приміщенням" , то закон не определяет "витяг з реєстру" належною підставою про припенення права користування житловим приміщенням. Так начальнику районного ЦНАПа что-то померещится и он всех на-фиг поснимает с регистрации. На мой взгляд, в приведенном пункте речь идет именно о "користуваче", а не о бывшем собственнике, т.е. например о арендаторе у которого закончился срок аренды по договору и т.п., когда речь идет о временном использовании помещения для проживания.

Добрый вечер! Вы привели текст части статьи 7 ЗУ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні. Прочтите ее еще раз и обратите внимание, что: в приведенном Вами первом пункте речь идет о снятии с регистрации лица по заявлению самого лица - т.е. самостоятельное снятие с регистрации (СЕБЯ). Ниже привожу ссылки на найденные на этом форуме несколько решений о оспаривании снятия с регистрации бывших собственников, в них изложена правовая позиция. Учитывайте, что на сегодняшний день этот спор рассматривается гражданской юрисдикцией :

Здравствуйте! Считаю целесообразным признавать исполнительный документ таким, что не подлежит исполнению, особенно после легализации армии голодных частных исполнителей. Судебной практики по этому основанию не много, но правовая позиция обоснована. Згідно приписів Інформаційного листа за Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 8 від 25 вересня 2015 року «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» (сторінка 10-11) - до інших причин визнання судом виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню судам слід відносити і таку, як «– пред’явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред’явлення цього листа до виконання» Однако, вопреки здравому смыслу и теории права, некоторые судьи Верховного Суда упорно стоят на позиции, что судебное решение должно-обязано быть выполнено не зависимо от срока и причин невыполнения, "иначе зачем тогда решение принималось". "Внутреннее убеждение" этих судей настолько сильно, что они не только перестают воспринимать закон как данную им свыше "инструкцию", но и начинают путать Гражданский процессуальный кодекс с Криминальным кодексом, игнорируя, что ГПК не несет функции "наказания виновных", а разрешает споры между равными сторонами, т.е. устанавливает - как должно быть правильно и помогает сторонам следовать этим правилам, не более того. ИМХО

Здравствуйте! Вот в 2016 году была, ниже приведенная мной, Правовая позиция ВСУ, думаю, что и сегодня она актуальна : П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 січня 2016 року м. Київ Судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Охрімчук Л.І., суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Гуменюка В.І., Панталієнка П.В., Терлецького О.О., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., Яреми А.Г., Кривенка В.В., Романюка Я.М., розглянувши на спільному судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов’язання вчинити дії за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2015 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 4 листопада 2014 року, в с т а н о в и л и : У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (далі – ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов’язання вчинити дії. ОСОБА_1 зазначала, що 28 лютого 2014 року вона отримала постанову ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві від 6 лютого 2014 року, якою відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа від 2 жовтня 2013 року, виданого на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2011 року, про стягнення з неї на користь відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі – ВАТ «КБ «Надра») 1 млн 526 тис. 125 грн 22 коп. заборгованості. Посилаючись на те, що вказане судове рішення набрало законної сили 7 березня 2011 року, а заява про примусове виконання цього рішення подана 3 лютого 2014 року, тому постанова про відкриття виконавчого провадження суперечить вимогам пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», за яким державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред’явлення документів до виконання, ОСОБА_1 просила скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження та зобов’язати державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2014 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 до ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов’язання вчинити дії відмовлено. Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 4 листопада 2014 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2014 року скасував та постановив нову ухвалу, якою в задоволенні зазначеної скарги ОСОБА_1 відмовив з інших підстав. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2015 року поновлено ОСОБА_1 строк для касаційного оскарження ухвал судів першої та апеляційної інстанцій; відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у цій справі з підстави, передбаченої пунктом 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України). У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2015 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 4 листопада 2014 року ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення її скарги з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції частини першої статті 24, пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надала копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2013 року та 12 вересня 2014 року, ухвал Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня 2013 року та 24 квітня 2014 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав. За положенням пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу. У справі, яка переглядається, суди встановили, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2011 року стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ «КБ «Надра» 1 млн 524 тис. 305 грн 22 коп заборгованості, 1 тис. 700 грн судових витрат та 129 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього – 1 млн 526 тис. 125 грн 22 коп. Рішення набрало законної сили 7 березня 2011 року. Станом на 9 березня 2011 року (дату набрання чинності Законом України від 4 листопада 2010 року № 2677-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» (далі – Закон № 2677-VІ)) виконавчий документ за вказаним судовим рішенням не видавався. 2 жовтня 2013 року цим же судом видано виконавчий лист, який пред’явлено до виконання ВАТ «КБ «Надра» 3 лютого 2014 року. Постановою ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві від 6 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом. Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що у стягувача виникла можливість пред’явити виконавчий лист із часу його отримання – 2 жовтня 2013 року, що він здійснив 3 лютого 2014 року, тому підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження немає. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, вважав, що дії державного виконавця вчинені відповідно до вимог статті 18, частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки строк пред’явлення виконавчого документа до виконання зазначається у виконавчому документі, на підставі якого державний виконавець відкриває виконавче провадження. Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2013 року та 12 вересня 2014 року, та в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня 2013 року та 24 квітня 2014 року, наданих заявницею для порівняння, міститься висновок про те, що виконавчі документи, видані до набрання чинності Законом № 2677-VІ, пред’являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі (пункт 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону), тому підстав для відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим судом після набрання чинності вказаним Законом, у державного виконавця не було, оскільки стягувач пропустив річний строк для пред’явлення виконавчого листа до виконання. Отже, існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції пункту 2 частини першої статті 22, частини першої статті 24, пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2677-VІ, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України виходять з такого. Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 2677-VІ) виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, – протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи – протягом року, якщо інше не передбачено законом. Згідно із частиною другою статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень – з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, – з наступного дня після його постановлення. Отже, за загальним правилом, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред’явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. За пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2677-VІ, який набрав чинності з 9 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі. Таким чином, поширення дії норм вказаного Закону на правовідносини щодо пред’явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа. У справі, яка переглядається, виконавчий лист суд видав 2 жовтня 2013 року, тобто після набрання чинності Законом № 2677-VІ, тому строк пред’явлення цього виконавчого листа до виконання повинен визначатися цим Законом і становити один рік з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили (7 березня 2011 року). Зазначення судом у виконавчому листі іншого строку пред’явлення його до виконання не має правового значення, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону й не може бути змінено судом. Суд має право лише поновити пропущений строк пред’явлення виконавчого листа до виконання за наявності відповідного клопотання стягувача та поважності причин пропуску цього строку (стаття 371 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 24, пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред’явлення якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Саме такий правовий висновок міститься в судових рішеннях судів касаційної інстанції, наданих заявницею для порівняння. Таким чином, у справі, яка переглядається, суди неправильно застосували норми пункту 2 частини першої статті 22, частини першої статті 24, пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2677-VІ, що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для часткового скасування судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та прийняття нового рішення про часткове скасування постанови державного виконавця з огляду на те, що виконавчий документ, виданий на підставі рішення суду після набрання чинності Законом України № 2677-VІ (9 березня 2011 року), був пред’явлений до виконання поза межами строків, установлених статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження», питання про поновлення пропущеного строку в установленому статтею 371 ЦПК України порядку не вирішувалося, і відповідно зазначена обставина, виходячи з положень статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», була підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження. Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603, частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 3604 ЦПК України, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л и : Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 4 листопада 2014 року та ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2014 року в частині відмови в задоволенні скарги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження скасувати. Скаргу ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов’язання вчинити дії задовольнити частково. Постанову відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 6 лютого 2014 року про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2011 року за виконавчим листом від 2 жовтня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» 1 млн 526 тис. 125 грн 22 коп. заборгованості скасувати. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий Л.І. Охрімчук Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців В.І. Гуменюк О.В. Кривенда В.В. Кривенко Н.П. Лященко В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко О.О. Терлецький А.Г. Ярема ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ у справі № 6-711цс15 За змістом положень частин першої, другої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)») виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред’явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Зазначення судом у виконавчому листі іншого строку пред’явлення його до виконання не має правового значення, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону й не може бути змінено судом. За пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», який набрав чинності з 9 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі. Таким чином, поширення дії норм вказаного Закону на правовідносини щодо пред’явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа. У справі, яка переглядається, виконавчий документ, виданий на підставі рішення суду після набрання чинності Законом України № 2677-VІ (9 березня 2011 року), був пред’явлений до виконання поза межами строків, установлених статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження», питання про поновлення пропущеного строку в установленому статтею 371 ЦПК України порядку не вирішувалося, і відповідно зазначена обставина, виходячи з положень статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», була підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження. Суддя Верховного Суду України Л.І. Охрімчук

Как Вы видите, в случае с не денежным благом таким как мед.страхование, бухгалтер должен определить свои затраты по приобретению блага, прибавить налог, отразить стоимость блага с налогом и, что важно : начисленный налог перечислить в бюджет живыми деньгами с расчетного счета юрлица

Вот как согласно закона в 1-ДФ отражается доход связанного лица от 126 Додаткове благо (учитывая не денежный характер такого блага): Медичне страхування Працівнику нараховано дохід, отриманий ним як додаткове благо у вигляді добровільного медичного страхування, у розмірі 3 000,00 грн. База для розрахунку ПДФО з урахуванням натурального коефіцієнта становить 3 658,54 грн. Яку суму доходу працівника потрібно зазначити у формі № 1ДФ: 3 000,00 чи 3 658,54 грн? Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затверджено наказом Мінфіну України від 13.01.2015 р. № 4 (далі — Порядок № 4). Згідно з пп. 3.2 розділу ІІІ цього Порядку у графі 3а «Сума нарахованого доходу» розділу І форми № 1ДФ відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. В зазначеному випадку дохід, отриманий працівником як додаткове благо у вигляді добровільного медичного страхування, відображається за ознакою доходу «126». При цьому нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, суми податкової соціальної пільги за її наявності та військового збору (у періоді його справляння). Крім того, відповідно до п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс) під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких установлено згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 – Сп), де К — коефіцієнт; Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування. Коефіцієнт, передбачений п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу, застосовується для визначення бази оподаткування у разі надання платнику податку доходів у негрошовій формі. Отже, у формі № 1ДФ відображаються суми доходу з урахуванням цього коефіцієнта: у розділі І у графі 3а «Сума нарахованого доходу» — 3 658,54 грн, графі 3 «Сума виплаченого доходу» — 3 658,54 грн, графі 4а «Сума нарахованого податку» — 658,54 грн, графі 4 «Сума перерахованого податку» — 658,54 грн. У рядку «Військовий збір» розділу II форми № 1ДФ відображається (без коефіцієнта) загальна сума нарахованого доходу — 3 000,0 грн (графа 3a), загальна сума виплаченого доходу — 3 000,0 грн (графа 3). У графі 4а «Сума нарахованого податку» цього рядка — 45,0 грн, графі 4 «Сума перерахованого податку» — 45,0 грн.

Да, банк своими "гнидными" действиями втягивает Вас в судебные процессы - таковы суровые будни большинства на этом форуме. Насколько я знаю (но я настаиваю на консультации у аудиторов), если Вы подадите свою декларацию о доходах (а это Ваше право, не обязанность), то для того, чтобы с ней не согласиться фискальная служба обязана провести документальную проверку у обоих сторон и учесть подтверждающие документы и правовые основания каждой стороны отдельно.

В форме 1-ДФ за ознакою доходу "126. Додаткове благо" - отражается доход связанного лица, предоставленный ему в не денежной форме, как например предоставление своему работнику полиса добровольного медицинского страхования или право пользования служебным автомобилем и т.п.

Необходимо проконсультироваться в аудиторской компании и писать на начальника фискальной службы свое несогласие с ошибочным отражением в своем отчете Ваших доходов не связанной с Вами организацией, которая Вам такого дохода не выплачивала.

Здравствуйте! Нет, в случае принятия банком как ипотекодержателем предмета ипотеки в собственность по внесудебному удовлетворению требований ипотекодержател, лишить ипотекодателя регистрации по месту предмета ипотеки не законно. При подаче заявления о снятии с регистрации лиц, прописанных в таком помещении, заявитель должен указать причину снятия и место куда выбывает лицо с места предыдущей регистрации. Здесь на форуме есть постановление кассационной судебной инстанции о признании таких действий органом регистрации незаконным - необходимо поискать и идти аналогичным путем, обращаться с иском к органу регистрации места нахождения гражданина. Я тоже постараюсь поискать подобные решения.

Извините меня, пожалуйста, за мою навязчивость. Вы безусловно вправе принимать свое решение в любой ситуации.

Если хотите "добить" госрегистратора-сотрудника - то просите суд истребовать у регистрационного органа его инн + данные о постоянном месте жительства и принудительно доставить в суд, чтобы допросить как свидетеля. Вот

Здравствуйте! Вот Вы уже сами описываете цепочку грубых нарушений закона стороной ответчиков. Закон Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень и соответствующий Порядок (в редакции действующей на момент возникновения спорных правоотношений) четко описывает последовательность обязательных действий совершаемых при госрегистрации прав на недвижимость (в том числе обязательное создание регистрационных дел, их копирование, передачу и хранение). Вот Вы перечисляете нарушения, пишите, что внесение записей в реестр сделаны без достаточных правовых оснований (данные из реестра в виде довидки распечатываете по ссылке выше приведенной, в ней также есть: регистрационный номер объекта, его параметры, основание для регистрации и номер/дата/время/кем принято решение о регистрации, там много полезной для информации) и с нарушением закона (перечисляете нарушенные нормы), а потому должны быть "скасовані судом" как незаконные. Если необходимо поставить в неловкое положение регистрационный орган по месту нахождения объекта недвижимости, просите уважаемый суд истребовать у него "довідку про правовий стан обєкта нерухомого майна та наявність обтяжень і обмежень" - раньше, когда не было электронного реестра мы такое брали в БТИ, и сейчас такие довидки местный регистрационный орган обязан давать. Если ответчики не могут предоставить документы подтверждающие их права и правильность действий, то это уже основание заявлять, что все свидетельствует о факте грубого и незаконного вмешательства в работу государственного реестра и возможно, что они не к регистратору обратились, а хакера наняли. Думаю, что не следует панически боятся статьи 81 ЦПКУ, так как 80 статья ее несколько компенсирует. Вот

Сожалею, что с опозданием. На мой взгляд, если незаконность перерегистрации обосновывается отсутствием достаточных правовых оснований вступить в права собственности у нового собственника - это очень хорошие аргументы, а если только нарушением самой процедуры регистрации - это аргументы послабее, потому, что после "скасування судом реєстраційних записів", ипотекодержатель может учесть свои ошибки и снова подать заявление о регистрации уже более тщательно соблюдая предусмотренную законом процедуру. Вот

Если возможно, намекните, пожалуйста какой такой наглый банк.