Marina-NET

Здравствуйте! После заключения договора уступки требования между первоначальным кредитором (банком) и новым кредитором (родственником): новый кредитор должен : 1) нотариально заверить несколько копий договора уступки требования чтобы прилагать их к заявлениям; 2) обратиться к нотариусу, который регистрировал ипотеку и накладывал запрет с заявлением, что он новый кредитор к которому перешли все требования к должнику и он просит нотариуса такой запрет снять; 3) обратиться с суд, который выдал исполнительный документ с заявлением (приложить копию договора о уступке права требования и копии документов, удостоверяющие личность, место жительства, идентификационный код нового кредитора) о замене стороны исполнительного производства, по выданным исполнительным документам, ее правоприемником (новым кредитором-родственником), и получить ухвалу суда; 4) дождавшись вступления в силу ухвалы суда о замене стороны исполнительного производства, это + 15 дней от дня ее вынесения - просить суд выдать копию (можно сразу доплатить судебный сбор и получить несколько экземпляров) ухвалы с обязательной отметкой что она вступила в законную силу; 5) ухвалу суда о замене стороны исполнительного производства + копию договора о уступке требования + копии документов удостоверяющие личность, место жительства, идентификационный код нового кредитора нести в исполнительную службу в которой исполняется исполнительный документ (виконавчий лист) и прилагать эти документы к своему заявлению о возврате исполнительного документа новой стороне исполнительного производства (лучше лично в руки) по собственному желанию стороны кредитора-стягувача без права повторной подачи; 6) получить исполнительный документ лично, расписаться, что претензий к исполнительному производству не имеет и Главное : 7) подарить исполнительный документ родственнику-должнику на голубом блюдечке с золотой кайомочкой . Относительно документов, которые составил-подписал-выдал банк новому кредитору : необходимо обязательно показать их грамотному юристу для изучения на предмет возможных хитростей, свиней и подвохов вечно святого банка.

Здравствуйте! Я по своему опыту заметила, что на сегодняшний день вопрос возможности : допускать к участию в судебном заседании/ ознакомлении с делом/ подачи в канцелярию суда документов, от имени и за подписью доверителя/ демонстрировать суду оригиналы доказательств доверенного представителя стороны, без статуса адвоката, решает судья первой инстанции, который рассматривает спор. Двое судей мне объяснили такую позицию следующим образом : 1) изменения в Конституцию принимались не с целью поддержки профессии адвоката, а с целью гарантирования качества защиты прав стороны в судебном процессе, 2) если суд, которой рассматривает спор, считает, что представитель надлежащим образом защищает интересы стороны спора, то нет причин отказывать ему в представительстве, 3) все документы подаваемые в материалы дела должны быть подписаны самой стороной спора, а подать их в суд можно и почтой и через своего доверенного представителя (который их подаст вовремя, не испортит и не потеряет), 4) жестких рекомендаций судов высшей инстанции, относительно необходимости не допустить/выгнать из процесса представителя-не адвоката, на сегодняшний день нет. Вот как-то так

Здравствуйте! На мой взгляд, в случае если ПАТ реорганизовано в АТ без изменения идентификационного кода, то это то же самое юрлицо и нормы статьи 51 ЦПКУ в данном случае не применяются. При желании, можно просить суд ухвалой заменить сторону ее правонаступником, но я бы учитывала тактическую полезность, т.е. : если банк истец, то это его проблема, а если ответчик, то с правильным названием ответчика легче исполнить судебное решение в свою пользу.

Нас следует поздравить - у нас есть самый независимый суд в мире, он ни от чего не зависит! Уникальная технология обоснования решения : из положений статьи : "Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях" совершенно естественным образом следует, что "Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить" + 3% в валюте - и можно почувствовать себя гражданами иностранного государства.

Доброе утро! Вы правы. Я, возможно, "завуалированно" хотела сказать, что если смешивать вопросы которые касаются оценки имеющихся доказательств, например "подтверждается ли" и вопросы относительно просто математических расчетов (=/-/*/%), которые можно произвести на основании любых данных (таблички, выписки и т.п.), то в результате может получиться высновок-каламбур, как в выше обсуждаемом практическом примере. Потому, я хотела предположить, что вопрос должен быть сформулирован так, чтобы (хотя-бы отчасти) программировать ответ. На мой взгляд, чтобы использовать диковинный инструмент, необходимо найти друзей-друзей любого эксперта, вытянуть его в ресторан/на шашлыки и чисто теоретически расспросить "как у них там все устроенно, как формируются ответы на вопросы". Я думаю, что у экспертов есть общепринятая практика, как и у оценщиков. У меня был случай, когда я хотела экспертизой оценить точный смысл "согласия данного совладельцем общего недвижимого имущества" ибо на мой взгляд оно было написано неопределенно-мутно (я бы такое не подписала) и эта "мутность" очевидно ущемляла права лица давшего такое согласие. В результате, 5 экспертных организаций мне отказали оценить такое "согласие" как "неопределенное", 3-и из них ответили, что ключевое слово в согласии есть "даю згоду", а дальше уже читать ни кем не принято (ни нотариусом, ни судом, ни экспертом) - ибо такая у нас в стране практика. Вот как-то так.

На мой взгляд, с вопросами к эксперту нужно быть "осторожным", с пониманием какой может быть ответ. За пределы поставленного вопроса эксперты, как правило, не выходят. Ставя вопрос эксперту, также следует учитывать чтобы он не выходил за пределы его профессиональной компетенции и ему не приходилось "мудрить" на свое усмотрение. Думаю, что нецелесообразно в вопросах к эксперту объединять вопросы правового и экономического характера. Как говорят ученые: правильно поставленная задача, уже на половину решена. ИМХО

Добрый вечер! На мой взгляд, если есть возможность использовать инструмент экономической экспертизы в гражданском судебном процессе, то наиболее органичным он будет в том случае, если исковые требования в основном обосновываются сложными расчетами процентов, пени и штрафных санкций. Тогда можно ходатайствовать, что без специалиста в этих не очевидных расчетах не разобраться и просить у суда задать эксперту всего несколько вопросов, например: какова сумма процентов, пени и штрафных санкций подлежит уплате истцу по договору №__ на Дату, на основании первичных кассовых документов, собранных в материалах судебного дела. В условиях, когда ответчик просто заявляет "Я у истца никаких денег не брал", ходатайство именно о экономической экспертизе, на мой взгляд, противоречит самому способу возражения. Суд всегда вправе спросить ответчика "Какую именно на его взгляд сумму денежных средств он взял по договору у истца", и, на мой взгляд, наиболее нейтральным будет ответ "Сожалею, но я не помню. В жизни был сложный для меня период и голова была очень занята другими неотложными проблемами". Лично я сталкивалась с экономической экспертизой только в налоговых и хозяйственных спорах: подряд, строительство, ремонт, встречные поставки, перевозки, производство продукции одной стороны на оборудовании другой стороны и подобные многогранные взаимоотношения.

Здравствуйте! На мой взгляд, для того чтобы эксперт мог подтвердить факт "недоказанности" исковых требований (экономического характера), по новому ЦПКУ его следует сначала привлечь к делу ходатайством (с учетом всех особенностей статьи 72), чтобы он мог ознакомиться с материалами судебного дела. В ходатайстве придется указать все вопросы на которые должен ответить эксперт. Однако, суд может всегда отказать стороне дела в удовлетворении такого ходатайства в привлечении эксперта, как нецелесообразном, с учетом особенностей п. статьи 80: "2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання." А значит, изначальное мнение судьи о правоотношениях сторон дела имеет большое значение. ИМХО

Здравствуйте! Каждый раз когда я читаю такое судебное решение, в котором резолютивная часть "за уши притянута" путем "ля-ля-ля", я не могу окончательно выбрать причину его принятия (из двух) : то-ли это прямой заказ правительства - поддержать нерадивого поставщика (который еще и бюджету должен) + напугать остальных потребителей некачественных услуг по завышенным ценам ; то-ли это внутреннее убеждение украинского суда - мол "что можно Цезарю, того нельзя быку" . Такие сомнения ИМХО

Здравствуйте! Я негодую потому, что не готова смириться с тем, чтобы "дух и букву закона", понятную логику его применения заменять конъюктурной судебной практикой, особенно такой, которая не улучшает реальную защиту прав граждан. Учитывая несовершенство национального законодательства, у меня были большие надежды на мудрость и взвешенность коллегиальных решений института Большой Палаты, но такие надежды, увы, тают как дым. Сначала БП забыла, что ее основная задача - защита законных прав и интересов граждан, затем решила отнести обжалование незаконной перерегистрации имущественных прав к сфере исключительно гражданской/хозяйственной юрисдикции (хотя законом это прямо не предусмотрено), теперь считает что регистратор/нотариус ненадлежащий ответчик в споре (как будто от него ничего не зависело и его там и не было совсем), а завтра напишет, что новый собственник также не отвечает за незаконность регистрационных действий, что перерегистрация не может быть обжалована ипотекодателем (в принципе) и нет предмета спора. Ипотекодателя будут годами водить по кругу : предлагая истребовать свое имущество из чужого незаконного владения, а затем отказывать на основании того, что договор ипотеки с оговоркой не признан недействительным ... Столько всего можно придумать для того чтобы отказать в иске ипотекодателю, особенно если руководствоваться не законом, а внутренним убеждением суда. И мы опять возвращаемся к традициям тоталитарных режимов - закон и судебная практика существуют отдельно друг от друга. ИМХО

Требовать соблюдения закона от представителей исполнительной власти - не месть, а процесс построения правового государства для себя и своих потомков, на мой взгляд.

На мой взгляд, ответчик наверняка заявит о необходимости применения судом исковой давности к имущественным требованиям истца, так как - если ты уже знал о нарушении своих прав, но неправильно пытался их защитить, то это обстоятельство не может считаться уважительным. Будучи такими уверенными в своей позиции относительно правильности применения закона, члены БП-ВС должны были хотя-бы отправить дело на новое рассмотрение. Но им, похоже, нет дела к проблемам, правам и нуждам граждан этой страны. ИМХО

Многолетнее наблюдение за "правосудием" в нашей стране позволяет мне сделать вывод, что представление о сути, задачах и применении закона у нас меняется еще чаще чем сам закон. ИМХО

Такова нынешняя позиция ВС. Но как быть с тем, что нотариус-регистратор не соблюдает закон, а напротив - нарушает его? Коллектор просто обратился к нотариусу с просьбой-заявлением о специализированной услуге, а оказал ее "специалист". К сожалению, закон у нас пока не запрещает "просить" все что вздумается, и нет возможности судебной защиты от незаконного требования (просьбы). Вы правы, что тенденция, якобы, "неправомерности обжалования незаконных действий регистраторов" у нас длится уже почти 2 года, но истец обращался в суд первой инстанции 3 года назад. Я вполне представляю, что спустя еще пару-тройку лет ВС может изменить свое понимание правомерности обжалования регистрационных действий (например, на основании выводов ЕСПЧ), и какова будет судьба споров, которые рассматриваются в сегодняшнее время - я такой логики не понимаю.

Здравствуйте! Да-да - "ипотекодателя", нужно как-то исправить, разнервничалась ... от такой деградации "правосудия"

Нет цензурных слов, совсем нет... Зачем вообще нужны все эти нотариусы и госрегистраторы ?! Просто оборудуйте кабинки с компостером для коллекторов или предоставьте неограниченный доступ к госреестрам всем желающим. И надо же так просто и технично "послать" ипотекодателя, чтобы он даже не смог восстановить срок исковой давности для защиты своих законных прав и интересов.

Категорія справи № 372/51/16-ц : не визначено. Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.01.2019. Оприлюднено: 24.01.2019. Номер судового провадження: 14-511цс18 Постанова Іменем України 12 грудня 2018 року м. Київ Справа № 372/51/16-ц Провадження № 14-511 цс 18 ВеликаПалата Верховного Суду у складі: судді-доповідача - ГудимиД.А., суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. розглянула матеріали справи за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу СуперфінаБориса Михайловича (далі також - нотаріус), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору,- Товариство з обмеженою відповідальністю (далі також - ТзОВ) «Кей-Колект» (далі також - третя особа), про визнання незаконним і скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав за касаційною скаргою третьої особи на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 3 серпня 2016 року, ухваленого суддею Морею О. М., й ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року, постановлену колегією суддів у складі ОлійникаВ.І., БерезовенкоР.В., МатвієнкоЮ.О. Учасники справи: позивач: ОСОБА_3; відповідач: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу СуперфінБ.М.; третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ТзОВ «Кей-Колект» (представник - адвокат КовалевськийЄ. В (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5050 від 30 травня 2018 року)). ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог 1. 11 січня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 23473899, прийняте нотаріусом 6 серпня 2015 року (далі - оскаржуване рішення). 2. Мотивував позов такими обставинами: 2.1. 8 грудня 2015 року представник позивача отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 49375943, з якої позивачеві стало відомо, що 6 серпня 2015 року нотаріус прийняв рішення оскаржуване рішення та зареєстрував право власності на належну позивачу і його дружині квартиру АДРЕСА_2 (далі - квартира) за третьою особою. 2.2. Підставою виникнення права власності в оскаржуваному рішенні зазначений договір іпотеки № 2953 від 16 травня 2008 року (далі - договір іпотеки). 2.3. Оскаржуване рішення є незаконним і має бути скасоване судом, оскільки: 2.3.1. Третя особа не підтвердила факт невиконання чи неналежного виконання позивачем або його дружиною основного зобов'язання чи порушення ними умов договору іпотеки; 2.3.2. Законодавство не передбачає можливості проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна нотаріусами без вчинення щодо такого майна нотаріальної дії; ні позивач, ні його дружина письмові повідомлення та/чи вимоги від третьої особи як іпотекодержателя не отримували; 2.3.3. На квартиру поширюються вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; 2.3.4. Квартира є єдиним житлом позивача, його дружини та трьох малолітніх дітей. Короткий зміст рішень судів щодо юрисдикції 3. 12 січня 2016 року Обухівський районний суд Київської області постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі. 4. 18 лютого 2016 року Обухівський районний суд Київської області постановив ухвалу, якою провадження у справі закрив, мотивуючи тим, що цей спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. 5. 1 червня 2016 року Апеляційний суд Київської області постановив ухвалу, якою ухвалу суду першої інстанції скасував, а справу передав для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційний суд вказав, що у матеріалах справи відсутня інформація про недотримання заявником процесуальних вимог. Враховуючи ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2015 року про відмову у відкритті провадження за правилами адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції вважав, що має місце перешкоджання позивачеві в ефективній реалізації ним права на доступ до суду. Короткий зміст рішення суду першої інстанції 6. 3 серпня 2016 року Обухівський районний суд Київської області ухвалив заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю. 7. Мотивував рішення так: 7.1. Відсутні належні підтвердження вручення повідомлень позивачу та його дружині про намір звернення стягнення на предмет іпотеки. 7.2. Порушуючи вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку», нотаріус не переконався у тому, чи боржники (позивач і його дружина) отримали повідомлення про намір звернення стягнення на предмет іпотеки, але зареєстрував право власності на квартиру за третьою особою як іпотекодержателем 7.3. Нотаріус провів державну реєстрацію права власності на квартиру всупереч вимогам частини п'ятої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (чинної на момент прийняття оскаржуваного рішення) та пунктів 1 і 2 додатка до Наказу Міністерства юстиції України № 607/5 від 2 квітня 2013 року «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» (чинних на момент прийняття оскаржуваного рішення), якими було передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, які містили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, проводилась державними реєстраторами прав на нерухоме майно Міністерства юстиції України. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 8. 22 грудня 2016 року Апеляційний суд Київською області постановив ухвалу, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін. 9. Ухвалу суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у матеріалах справи відсутні належні підтвердження вручення повідомлень про намір звернення стягнення на предмет іпотеки позивачу та його дружині. Короткий зміст вимог касаційної скарги 10. 10 березня 2017 року третя особа подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. 11. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, закрити провадження у справі, а у разі відмови у такому закритті - ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції 12. 10 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 13. Обґрунтував ухвалу тим, що третя особа оскаржує заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 3 серпня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року, зокрема, з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 14. Третя особа вважає, що спір є публічно-правовим, оскільки спірні правовідносини пов'язанні з діями державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень, а тому справа мала розглядатися за правилами адміністративного судочинства. 15. Стверджує, що висновки судів попередніх інстанцій зроблені з неповним встановленням усіх обставин, оскільки третя особа надсилала боржникам вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у встановленому порядку відповідно до підпунктів 6.5 і 7.2 договору іпотеки та вимог Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207. 16. Вказує, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений у статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та не може припинити ані дії, яка порушує його права, ані відновити становище позивача, яке існувало до порушення. 17. Зазначає, що суди фактично дослідили не спірні договірні відносини позивача з третьою особою, а оскаржуване рішення нотаріуса, який у межах цих правовідносин діяв лише як суб'єкт владних повноважень. 18. 9 жовтня 2018 року третя особа подала клопотання, в якому повідомила, що 19 жовтня 2016 року позивач продав квартиру ОСОБА_9. А тому між позивачем і нотаріусом спірні правовідносини відсутні. Вказує на висновок Великої Палати Верховного Суду щодо розгляду спорів про оскарження рішень державних реєстраторів за правилами адміністративного судочинства, викладений у постановах від 4 квітня 2018 року у справі № 826/9928/15, від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, від 13 червня 2018 року у справах № 803/1125/17 і № 820/2675/17. Зазначає, що саме Міністерство юстиції України є належним відповідачем у цій справі, оскільки нотаріус у списку акредитованих суб'єктів державної реєстрації не значиться. (2) Позиції інших учасників справи 19. Позивач і нотаріус відзиви на касаційну скаргу не надали. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ (1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій (1.1) Щодо юрисдикції суду 20. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі також - КАС) України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанції, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. 21. Пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у зазначеній редакції визначав, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. 22. Згідно з частиною першою статті 3 КАС України у вказаній редакції суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. 23. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. 24. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами першої й апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. 25. Спір виник з приводу порушення права власності позивача на квартиру внаслідок дій ТзОВ «Кей-Колект» щодо реєстрації такого права за нею. 26. Враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності позивача та з належністю виконання договору іпотеки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства. 27. Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 826/14433/16 (К/9901/7474/18), від 11 квітня 2018 року у справі № 826/366/16, від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 826/2691/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 820/4673/16, від 28 серпня 2018 року № 826/7122/15, від 29 серпня 2018 року у справі № 816/1604/17, від 7 листопада 2018 року у справі № 826/9963/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 826/10475/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 814/1017/16. 28. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач згадував в апеляційній скарзі на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 лютого 2016 року про закриття провадження у цій справі та визначення її підсудності адміністративному суду про те, що 18 грудня 2015 року цей же суд постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі № 372/5173/15-а за адміністративним позовом позивача до нотаріуса, третя особа - ТзОВ «Кей-Колект», про визнання дій неправомірними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; роз'яснив позивачеві право на звернення до суду за правилами цивільного судочинства. Ця ухвала в адміністративній справі № 372/5173/15-а набрала законної сили. 29. ВеликаПалата Верховного Суду також звертає увагу на те, що з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 4 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, від 5 червня 2018 року у справі № 804/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, від 13 червня 2018 року у справах № 820/2675/17 та № 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами до державного реєстратора осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, про скасування рішення та запису державного реєстратора у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. (1.2) Щодо належного відповідача у справі 30. Позивач заявив вимогу до нотаріуса, який діяв як державний реєстратор. Суди вважали останнього належним відповідачем. Натомість, третя особа вважає, що оскільки нотаріус у списку акредитованих суб'єктів державної реєстрації не значиться, то належним відповідачем у справі є Міністерство юстиції України. 31. ВеликаПалата Верховного Суду з вказаним висновком судів і з доводами третьої особи про належного відповідача не погоджується з огляду на таке: 31.1. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). 31.2. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). 31.3. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у вказаній редакції). 31.4. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). 31.5. Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). 31.6. Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв. 31.7. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора із залученням іпотекодержателя третьою особою спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та третьою особою через невиконання договірних зобов'язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 6 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18). 31.8. До того ж, за змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. 31.9. Велика Палата Верховного Суду вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи засвідчують, що спір виник саме між позивачем і третьою особою з приводу порушення права позивача на квартиру внаслідок дій третьої особи щодо реєстрації за нею такого права. 31.10. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). 32. З огляду на те, що позивач пред'явив позов до неналежного відповідача, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є помилковими. (1.3) Щодо інших доводів третьої особи 33. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 34. ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що доводи касаційної скарги щодо неповного встановлення обставин справи зводяться до переоцінки доказів і виходять за межі розгляду справи в касаційному порядку. З огляду на припис частини першої статті 400 ЦПК України такі доводи не стосуються перевірки у межах касаційної скарги правильності застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права. 35. Згідно з частиною першою статті 330 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. 36. Відповідно до статті 325 ЦПК України у вказаній редакції строк на подання касаційної скарги становив двадцять днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. 37. Згідно зі статтею 319 ЦПК України у зазначеній редакції ухвала апеляційного суду набирала законної сили з моменту її проголошення. 38. Третя особа подала касаційну скаргу 10 березня 2017 року, а клопотання, в якому викладені додаткові доводи щодо юрисдикції суду та неналежності відповідача - 9 жовтня 2018 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження. 39. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України у редакції, чинній на час подання третьою особою клопотання від 9 жовтня 2018 року). 40. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду залишає вказане клопотання без розгляду. (2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги (2.1) Щодо суті касаційної скарги 41. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. 42. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України). 43. Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. 44. Враховуючи те, що позов у цій справі пред'явлений до неналежного відповідача, а касаційна скарга є частково обґрунтованою, заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 3 серпня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. (2.2) Щодо судових витрат 45. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 46. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 47. Відповідно до частини дванадцятої статті 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. 48. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судовий збір у сумі 1 600 грн, сплачений у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, слід стягнути з позивача. Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 3 частини першої статті 409, статтями 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду П О С Т А Н О В И Л А : 1. Касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» задовольнити частково. 2. Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 3 серпня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року скасувати. 3. Ухвалити нове рішення: 3.1. У задоволенні позову ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору,- Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про визнання незаконним і скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав відмовити. 3.2. Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 69, ідентифікаційний код: 37825968) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн судового збору. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач О.С.ЗолотніковІ.В.Саприкіна О.Р.КібенкоО.М.Ситнік В.С.КнязєвВ.Ю.Уркевич Л.М.ЛобойкоО.Г.Яновська

Потребителями мы становимся как только становимся собственниками, насильно, по закону. Предыдущие собственники имеют полное право вообще ничего не платить пока ситуация не разрулится. Другое дело, что когда они опять станут собственниками - за ними начнут бегать все поставщики с воплями "а кто нам заплатит за те услуги, которые Вы не потребляли ?" Имею мнение, что "содержание дома и придомовой территории" - это не "магия", а реальная работа-услуга.

ОСББ предоставляет услуги "посредника", который собирает денежку с каждого собственника, аккумулирует её, учитывает и направляет на "удовлетворение потребностей собственников многоквартирного дома"

Извините меня за мое чувство юмора. Вы задали вопрос, если я правильно Вас поняла, об ответственности бывших собственников - мой ответ, что ответственности никакой. Безусловно, в таких ситуациях (перехода собственности или спорной собственности) остаются недовольные, например ЖЕК/ОСББ, которые больше всего хотят получить реальных денег за свои "услуги" и мучаются этим вопросом, носятся с ним "как курица с яйцом", и негодуют

Требования закона таковы, что обслуживание недвижимого имущества целиком и полностью возлагается на ТЕКУЩЕГО собственника, а не на тех (а их для вторичной недвижимости может быть 10 поколений) с кем когда-то был заключен договор . Такого же мнения и БП, в выше указанной мной ссылочке.

Думаю, что сторона исполняющая нормы закона, несет риски указанные в этом законе или риск "осуждения и негодования" тех, кто на ней не заработал. (ИМХО)

+ за отопление - тоже, оплачивается собственником-банком

Да (ИМХО)

Я Ваш вопрос поняла таким образом - "Как должно быть по закону в таком-то случае" - и выше указанным постом представила своё понимание "как должно быть по закону". Я ни в коем случае не хотела - "дать ценные указания к действию кому-бы то ни было "