ANTIRAID

Инна еще раз прошу не нужно так эмоционально называть людей мошенниками. Альфа-банк сам кому хочешь даст фору в мошенничестве. Разве учрежденный вашими сотрудниками Половко и Грачевым третейский суд не мошенничество? Или Вы тут видите, а тут не видите?А взыскание по потребкредитам суммы равной 1000% выданного кредита не мошенничество? А игры банка со своей страховой компанией и завышение страховых платежей на 2% - 3% от существующих расценок и угрозы о досрочном взыскании кредита не мошенничество? Таких примеров можно приводить не то что десятки, а тысячи. Альфа-банк сам создал такое отношение к себе. Вот интересно через пару лет в этом банке, кто-нибудь будет вообще оформлять кредиты или его постигнет участь "честной" Надры? Инна поймите, люди в десятки раз платят меньше антиколлекторам нежели банку по кредиту. И в конце концов заемщики остаются в выигрыше. Кредит не возвращается, забрать у заемщика нечего, исполнители возвращают документы и заемщик начинает жизнь с нового листа, а банк вместо получения своих средств обратно вообще ничего не получает. Вы же своим поведением и поступками сами толкаете заемщиков к этому. Как Вы этого не понимаете, просто удивительно.

Поделитесь опытом, я думаю посетителям сайта будет интересно.

ОТП банк в последнее время совсем оторвался от ситуации. Но ничего, по количеству проигранных дел этим банком, скоро все у них станет на место. А не станет, так поставят заемщики. К сожалению, у этого банка, как и у 99% остальных нет выгодной программы реструктуризации для заемщиков. Все программы скрывают повышение процентов и увеличение суммы которую заемщику придется вернуть.

То и значит - момент предъявления требования.

Не совсем понял Ваш вопрос, уточните пожалуйста.

Может потребовать.

Необходимо видеть Ваш договор и кто его расторг. Взыскать нанесенный ущерб можно всегда, но в любом случае, необходимо увидеть договор.

Напишите просто заяву в СБУ, это их подследственность. Деканат быстро все прекратит требовать.

Подавайте в генеральную, все равно спустят до района. Но все будет на контроле. Пусть ПФ понервничает.

Справа № 22ц-8077/2009 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Головуючий по 1-й інстанції: Категорія-27 суддя - Стратейчук Л.З. Доповідач: суддя - Стратіло В.І. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2009 року м. Донецьк Апеляційний суд Донецької області у складі головуючого: судді Новікової Г.В., суддів: Стратіло В.І., Хейло Я.В., при секретарі Яменко А.Г. з участю представника позивача Круликовської І.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Кредитпромбанк» в особі Донбаської філії ВАТ «Кредитпромбанк» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 04 серпня 2009 року у справі за позовом ВАТ «Кредитпромбанк» в особі Донбаської філії ВАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИВ: У лютому 2009 року позивач ВАТ «Кредитпромбанк» в особі Донбаської філії ВАТ «Кредитпромбанк» звернувся до суду з цим позовом до відповідачки ОСОБА_1., вказуючи, що відповідно до кредитного договору № 35ДС/00186/К09/2006-А від 15.09.2006 р. з додатковими умовами до нього банк надав відповідачці кредит в сумі 31 874,20 доларів США на купівлю автомобіля із сплатою процентів за користування кредитом 12,88 % з кінцевою датою погашення кредиту 14.09.2011 р. 15.09.2006 р. у забезпечення виконання зобов’язання між позивачем та відповідачкою укладено договір застави, згідно з яким у заставу переданий придбаний за кредитні кошти автомобіль «TOYOTA RAY4». Пунктом 3.2.2. договору передбачено, що позивач у разі порушення відповідачем умов договору має право вимагати, незалежно від строку виконання зобов’язання, погашення заборгованості в повному обсязі. Відповідно до п.1.8. договору при кожному випадку невиконання позивачем своїх зобов’язань розмір процентної ставки збільшується на 1%. На підставі прострочення платежів та порушення строків встановлених у графіку погашення кредиту процентна ставка була збільшена до розміру 30,88%, про що відповідачка була повідомлена письмово. Крім того, відповідно до п.3.6. договору відповідач зобов’язується надавати позивачу копії договору страхування автомобіля, укладеного відповідачем самостійно на наступний рік, дані про свій фінансовий стан. За ненадання копії договору страхування та копії документів, що свідчать про сплату страхового платежу за договором страхування та свідчень про фінансовий стан відповідачці нарахований штраф у розмірі 3% від загальної суми отриманих кредитних коштів, що передбачено п. 3.13 договору. Відповідачка продовжувала порушувати свої обов’язки за договором і сума заборгованості зростала, тому позивач прийняв рішення про повернення всієї суми кредиту та процентів шляхом звернення стягнення на заставлене майно на підставі здійснення виконавчого напису нотаріуса. 28.10.2008 р. позивач звернув стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса, зареєстрованого у реєстрі за №16769 у сумі 143633,55 грн. і 27.01.2009 р. в рахунок погашення заборгованості позивач отримав вказану суму, яка у доларовому еквіваленті становила 12189, 21 доларів США з розрахунку 7, 7 грн. за 1 долар США станом на 27.01.2009 р. Однак за кредитним договором існує залишок заборгованості у зв’язку з порушенням термінів виконання зобов’язання за договором в частині погашення заборгованості, тому прийнято рішення про дострокове розірвання кредитного договору та дострокове повернення одержаного кредиту відповідно до п.5.2 договору. 22.09.2008 р. позивач листом повідомив відповідачку про свій намір і встановив строк погашення заборгованості - 30 днів з дня отримання вимоги. Однак відповідачка не відреагувала на цю вимогу і залишок заборгованості залишається несплачений. Так, станом на 29.01.2009 р. загальна сума заборгованості становить: - основний борг - 9955,9 доларів США., що дорівнює 76660, 43 грн. - заборгованість по нарахованим процентам-562,20 доларів або 4328,94 грн. - заборгованість по пені-9467,71 грн. - заборгованість по пені за використання кредитної лінії-1241,91 грн.; - штраф за виконання умов кредитного договору-4704,75 грн.; Всього заборгованість становить 96807, 35 грн. Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути з відповідачки на його користь вказану суму заборгованості, витрати по сплаті судового збору - 968,07 грн., та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи -30 грн., а також просив звернути стягнення на заставлене майно, яке є предметом застави згідно з договором застави, передбачивши право позивача на продаж предмета застави будь-якій особі - покупцеві, а саме автомобіля «TOYOTA RAY4», реєстраційний номер НОМЕР_1 та вважати кредитний договір від 15.09.2006 р. з дати винесення рішення розірваним. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 4.08.2009 року у задоволенні позову відмовлено. На вказане рішення подана апеляційна скарга позивачем, де апелянт не заперечує проти отримання коштів від реалізації заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса. Однак посилався на те, що виконавчий напис нотаріуса вчинено 28.10.2008 р. відповідно до повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором станом на 22 вересня 2008 року. Вимога про наявність заборгованості викладена відповідно до валюти, у якій було отримано кредит, тобто у доларах США. 27 січня 2009 року за виконавчим написом в рахунок заборгованості надійшли кошти у розмірі 143633, 55 грн. та були розподілені по рахунках відповідача згідно до розпорядження позивача від 27.01.2009 р. Розподілення гривні було здійснене у доларах США згідно до умов кредиту станом на день повернення платежу, однак заборгованість склала 12572, 38 доларів США. Апелянт вважає, що суд безпідставно не врахував цих обставин, порушив норми Закону України «Про заставу», норми ЦК України. Посилаючись на вказане, апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення по суті позовних вимог. У судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2. підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити. Відповідачка ОСОБА_1. в судове засідання не з’явилась, про час та місце судового засідання вона повідомлена належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у її відсутності. Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, згідно з виконавчого напису нотаріуса від 28.10.2008 р., вчиненого за зверненням позивача, було звернуто стягнення на вказаний автомобіль з відшкодуванням позивачу суми боргу за кредитним договором а також відсотків і штрафних санкцій у розмірі 143633, 55 грн. На підставі виконавчого напису було відкрите виконавче провадження, за яким була винесена постанова про його закінчення у зв’язку зі сплатою боржником всієї суми боргу за кредитним договором. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що пред’явлення вимоги та її реалізація у встановленому порядку ( виконавчий напис нотаріуса) є моментом виконання зобов’язання і при цьому не має значення, чи отримана заінтересованою особою стягнута сума, оскільки після прийняття рішення відповідною посадовою особою наступні правовідносини між цими сторонами регулюються Законом України «Про виконавче провадження», п.7 ч.1 ст.3 якого визначає виконавчий напис нотаріуса виконавчим документом, а виконавчий документ є остаточним завершення конкретних правовідносин. Позивач, на підставі вимоги якого було вчинено виконавчий напис, виразив свої наміри і вжив відповідних заходів для повернення суми боргу у повному обсязі, ця сума дорівнювала фактично повідомленій нотаріусу сумі заборгованості за кредитним договором. Оскільки на підставі виконавчого напису нотаріуса від 28.10.2008 р. зобов’язання виконане у повному обсязі, суд дійшов висновку про те, що дія кредитного договору припинена саме з цього дня і підстав для розірвання вже неіснуючого договору немає. Розглядаючи спір, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі та надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що між сторонами укладено кредитний договір № 35ДС/00186/К09/2006-А від 15.09.2006 р. та додаткова угода до нього, відповідно з якими позивач надав відповідачці кредит в сумі 31 874,20 доларів США на купівлю автомобіля із сплатою процентів за користування кредитом 12,88 % з кінцевою датою погашення кредиту 14.09.2011 р.(а.с.5-9). 15.09.2006 р. в забезпечення виконання цього зобов’язання між позивачем та відповідачкою укладено договір застави, згідно з яким в заставу переданий придбаний відповідачкою за кредитні кошти автомобіль «TOYOTA RAY4», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.10-12). У зв’язку з порушенням відповідачкою зобов’язання щодо своєчасного погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом позивач виявив бажання дострокового повернення отриманого відповідачкою кредиту, сплати нарахованих процентів, а також штрафних санкцій, що передбачено умовами договорів кредиту та застави. Так, відповідно до умов, зазначених у розділі 4 укладеного між сторонами договору застави, за рахунок майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, які визначаються на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, відсотків, штрафними санкціями, відшкодуванням збитків, які виникли у зв’язку із про строчкою виконання зобов’язань заставодавця за кредитним договором, витратами, пов’язаними із зверненням стягнення на майно, витратами, пов’язаними з утриманням збереженого майна, витратами на страхування майна, та інші витрати, обумовлені виконанням умов цього договору. Заставодержатель набуває права звернення стягнення на майно у випадку порушення заставодавцем умов кредитного договору, або умов цього договору. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється відповідно до приписів норм чинного законодавства України або на підставі виконавчого напису нотаріуса та умов цього договору. Вказані умови договору повністю узгоджуються з положеннями, викладеними у ч.6 ст.20 Закону України « Про заставу», де вказується, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Згідно виконавчого напису приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Хмельницького О.О. від 28.10.2008 року було задоволено вимогу позивача і звернуто стягнення на придбаний відповідачкою у кредит автомобіль «TOYOTA RAY4», реєстраційний номер НОМЕР_1 для задоволення вимог позивача, а саме щодо дострокового повернення всієї суми кредиту, яка залишилась у розмірі 117902,35 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 15292,24 грн., заборгованості по пені у розмірі 3712, 12 грн., штрафних санкцій за невиконання умов кредитного договору у розмірі 4704, 65 грн., а також витрат за вчинення виконавчого напису у розмірі 2018, 99 грн., а всього на загальну суму 143633, 55 грн. Таким чином, станом на момент звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису позивачем пред’явлена вимога про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, процентів, а також штрафних санкцій та інших витрат за рахунок заставленого майна. Відповідно до ч. 7 ст.20 Закону України « Про заставу» реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого напису нотаріуса. На підставі виконавчого напису нотаріуса було відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, результатом якого стала сплата всієї суми, зазначеної у виконавчому напису нотаріуса та перерахування її на рахунок позивача. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася до та сплати процентів, належних йому відповідно умов договору та ст.1048 цього Кодексу. Відповідно до ст.19 Закону України « Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодавець має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання ( а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Таким чином, вимога позивача щодо дострокового отримання всієї суми кредиту та інших виплат, передбачених договором, була реалізована шляхом здійснення виконавчого напису нотаріуса та його реалізація державним виконавцем під час проведення виконавчого провадження. За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 2 Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом (частина друга статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу"). До терміну "рішення", у зазначеному Законі використовується термін "виконавчі написи нотаріуса ". Аналіз законодавства свідчить, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі відповідного рішення за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону. До таких рішень відповідно до пункту 7 статті 3 Закону відносяться і виконавчі написи нотаріусів. З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки мало місце повне виконання зобов’язання за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса від 28.10.2008 року, дія кредитного договору була припинена з моменту вчинення виконавчого напису нотаріуса, відповідно до якого було відкрито виконавче провадження. Тому суд правильно зазначив, що позивач не має правових підстав вимагати стягнення додаткових сум та звернення стягнення на заставлене майно, яке вже реалізоване на задоволення раніше заявленої вимоги про повернення всієї суми за кредитним договором. Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст.303-305, п.1 ст.307, ст.ст.308, 313 п.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Донбаської філії ВАТ «Кредитпромбанк» відхилити. Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 04 серпня 2009 року залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий: Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6945654

Прошу прощение, два дня был с утра до вечера в судах. Зато нашел несколько интересных решений, которые можно увидеть в разделе - судебные решения. Одно из них уже наделало шуму среди банкиров и буквально сегодня: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=911Очень мне понравился его номер, получившийся на сайте - 911. И поверьте тут никто и ничего не подстраивал, я только вечером заметил. За два дня его просмотрело больше 1000 человек. Относительно отдельной ветки ОБРАЩЕНИЕ ее создавать еще рано. А вот создать тему пожалуйста. Создать может любой, лучше в разделе "Антиколлеторские услуги, помощь заемщикам, возврат депозитов" - http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showforum=4 Относительно просвещения народа, прокуроров и судей, так этим мы и занимаемся не покладая рук. И поверьте результат есть и довольно ощутимый. Главное люди поверили в себя и свои возможности. Не у всех же кредит в 20 000 000 долларов. Просто просвещением должны заниматься все. Я специально завел раздел судебные решения http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showforum=8 и теперь многие могут почерпнуть о туда много полезной информации и передать в суды, прокуратуры, банки и друзьям по несчастью. Так, что если объединятся не получается, так давайте не терять время и нести знание в массы. Я думаю это у нас получится не хуже проведенной банками рекламной компании о законности валютных кредитов. На мой взгляд только таким образом нам может удастся заставить государство обратить внимание на проблемы миллионов заемщиков и заставить банки и НБУ перевести валютные кредиты в гривну на момент выдачи кредитов.

Отвечу по порядку:1. На 3% в день Вы можете претендовать. ч.5 ст.10 ЗУ "О защите прав потребителей" установлено: 5. У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі. А на сколько мне известно другого законодательством не предусмотрено. 2. Требовать выдачу можно. 3. Относительно пени, не путайте гражданский и хозяйственный кодекс. В гражданских правоотношениях срок начисления пени не ограничен. А срок исковой давности установлен в три года.

Справа № 2-248/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2010 року м.Мукачево Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді Куропятник О.М. при секретарі Стойка В.І. з участю відповідача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 представник ВАТ "ВТБ" ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Мукачево цивільну справу за зміненою позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк", третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Мукачівского міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсними договорів кредиту, іпотеки, поруки та зобов'язання вчинення певних дій, - ВСТАНОВИВ: 03 листопада 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк", третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Мукачівского міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання права спільної сумісної власності на домоволодіння та земельну ділянку, визнання недійсним договору іпотеки, зняття заборони на відчуження будинковолодіння та виключення запису з реєстру іпотек, зняття заборони на відчуження земельної ділянки, виключення домоволодіння та земельної ділянки з-під опису та звільнення з під-арешту. 25 листопада 2009 року ОСОБА_4 змінила позовні вимоги: просила визнати недійсним кредитний договір № 1329-І від 15.02.2008 року, укладений між ОСОБА_1В, та ВАТ "ВТБ Банк"; визнати недійсним договір іпотеки № 1329-З від 15.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_5В, та зареєстрований в реєстрі під № 664, укладений між ОСОБА_1В, та ВАТ "ВТБ Банк"; визнати недійсним договір поруки № 1329-П від 15.02.2008 року, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ВАТ "ВТБ Банк"; зобов'язати органи нотаріату зняти заборону на відчуження, накладену на домоволодіння за адресою: м.Мукачево, вул.Митрака, 50 Закарпатської області, та виключити запис з реєстру іпотек щодо вищевказаного домоволодіння; зобов'язати органи нотаріату зняти заборону на відчуження, накладену на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Мукачево, вул. Митрака,50 Закарпатської області, та виключити запис з реєстру іпотек щодо вищевказаної земельної ділянки. Свої змінені вимоги позивач мотивує тим, що кредитний договір № 1329-1 від 15.02.2008 р та договори щодо його забезпечення є недійсними. Зокрема, підставою визнання кредитного договору № 1329-1 від 15.02.2008 р недійсним вважає укладення останнього в валюті, відмінній від гривні України, та використання іноземної валюти за спірним кредитним договором як засобу платежу, що суперечить вимогам законодавства. Підставою недійсності договорів щодо забезпечення зобов'язань є положення ст.548 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Договір іпотеки укладений з порушенням вимог ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", ч.6 ст. 203 ЦК України. В судове засідання позивач ОСОБА_4 не з'явилася, подала до суду заяву згідно якої позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задоволити, а справу розглянути у її відсутності. В судовому засіданні представник відповідача змінені позовні вимоги та їх мотиви визнав частково в частині визнання недійсним договору іпотеки, а в задоволенні решти позовних вимог просив відмовити на підставі того, що відсутні правові підстави для визнання кредитного договору та договору поруки недійсними. В судовому засіданні відповідач змінені позовні вимоги та їх мотиви визнав повністю, не заперечив проти їх задоволення. В судовому засіданні представник відповідача ВАТ "ВТБ Банк" позовні вимоги не визнала повністю, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов та у доповненні до відзиву, просила відмовити в задоволенні позову, так як кредитні кошти надавалися для купівлі будинку, який одразу був переданий в іпотеку. Неповнолітня донька позивачки майнових прав щодо забезпеченого договором іпотеки будинку не мала, а відтак для укладення договору іпотеки дозвіл органу опіки та піклування законом не вимагається. Позивачем при укладенні договору купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки та укладенні договору іпотеки була надана письмова згода, посвідчена нотаріально. Неповнолітня дитина проживає за місцем реєстрації позивача, а не в переданому в іпотеку будинку. Надання кредиту в іноземній валюті відповідає вимогам чинного законодавства. Уклавши кредитний договір в іноземній валюті, сторони погодили всі істотні умови договору, в тому числі і валюту договору, а тому у позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти у тій самій валюті, у якій був отриманий кредит. Операції з кредитування в іноземній валюті здійснюються відповідно до ст. 1054 ЦК України та норм Закону України "Про банки і банківську діяльність". Банк володіє відповідними ліцензіями та дозволами на здійснення валютних операцій Листом НБУ № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 року підтверджено, що операції з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. Представник відповідача в судовому засіданні не заперечила факт, що на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки банку було відомо, що в сім'ї ОСОБА_4 є малолітня дитина. В судове засіданні треті особи не з'явилися повторно, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причину неявки суд не повідомили. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку. В судовому засіданні належними доказами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 одружилися 07.05.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії І-ФМ № 085858 від 07.05.2005 року. Відповідно до свідоцтва про народження серії І-ФМ № 084846 від 21.12.2007 року, від даного шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 30.11.2007 року народилася донька ОСОБА_6. Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно виданого КП "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" № 20464492 від 04.10.2008 року підтверджується право власності ОСОБА_1 на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: м.Мукачево, вул. Митрака, 50 Закарпатської області. 15 лютого 2008 року між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1329-1. За даним договором ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 104000,00 доларів США до 15.02.2028 року із сплатою 12,5 відсотків річних на придбання житлового будинку, розташованого за адресою: м.Мукачево, вул. Митрака, 50. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 15.02.2008 року між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 1329-З. Відповідно до п. 1.3 іпотекодавець передає іпотеко держателю в іпотеку домоволодіння та земельну ділянку № 50, по вул. Митрака, в м.Мукачево. 15.02.2008 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 у зв'язку з посвідченням цього договору іпотеки накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі домоволодіння та земельної ділянки за адресою: м.Мукачево, вул.Митрака, 50 Закарпатської області, яке належить ОСОБА_1. Листом служби у справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 1596-с від 29.10.2009 року підтверджується відсутність дозволу органу опіки та піклування Мукачівського міськвиконкому в 2007-2008 роках на заставу від імені дітей будинку № 50, по вул. Митрака, в м.Мукачево. Таким чином під час укладення спірного договору іпотеки згода органу опіки та піклування не надавалася, що суперечить вимогам ст.18 Закону України "Про охорону дитинства" і є підставою для визнання його недійсним. Крім того, 15 лютого 2008 року між Мукачівським відділенням № 2 Ужгородської філії ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_4, ОСОБА_1 укладено договір поруки № 1329-П, згідно якого поручитель ОСОБА_4 поручилася перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов'язань щодо повернення кредиту: сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 1329-1 від 15.02.2008 року та будь-якими додатковими угодами до нього. На підставі договору купівлі-продажу домоволодіння з розстрочкою платежу від 15.02.2008 року, ОСОБА_1 купив у власність нерухоме майно, а саме домоволодіння, що знаходиться в м.Мукачево, вул. Митрака, 50. ОСОБА_1 купив у власність земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, розташованого в м.Мукачево, вул.Митрака, 50 Закарпатської області, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 15.02.2008 року. ОСОБА_4 15.02.2008 року дала нотаріально завірену згоду на укладення договорів про купівлю її чоловіком ОСОБА_1 домоволодіння та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: м.Мукачево, вул. Митрака, 50 Закарпатської області, а такої їх передачу в іпотеку. На підставі банківської ліцензії № 79 від 20.04.2007 року, ВАТ "ВТБ Банк" має право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п. 5-11 ч.2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Дозвіл № 79-2 від 26.03.2009 року виданий ВАТ "ВТБ Банк" на право здійснення операцій, визначених п.1-4 ч.2 та ч.4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", згідно з додатком до цього дозволу. Дозвіл № 79-3 від 21.09.2009 року виданий ВАТ "ВТБ Банк" на право здійснення операцій, визначених п.1-4 ч.2 та ч.4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", згідно з додатком до цього дозволу. Відповідно до ст. З Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року №789-ХП, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері, є Закон України "Про охорону дитинства", норми якого узгоджуються із вищеназваними положеннями Конвенції "Про права дитини" та не можуть тлумачитися звужено. У випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правові відносини, що стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог ст.8 ЦПК України та ст.З Конвенції "Про права дитини" повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У т.ч. це стосується й положень такого підзаконного нормативно-правового акту, як Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки і піклування, відповідно до статті 177 СК України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування жилим приміщенням Адже відповідно до частини другої та третьої ст.18 Закону України "Про охорону дитинства" діти члена сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчужені жилих приміщень та купівлі нового житла. Наведені положення узгоджується із вимогами частини другої ст.64 та частини першої ст.156 ЖК України та ст.405 ЦК України. Таким чином, батьки управляють майном, майновими правами, які належать дитині, з обов'язковим врахуванням потреб та інтересів дитини, зокрема, з додержанням відповідних правил про опіку та піклування (з дозволу органу опіки та піклування), а тому отримання батьками дозволу органів опіки та піклування на укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, є необхідним не тільки тоді, коли ці договори стосуються майна дитини, але й тоді, коли вони стосуються її майнових прав, зокрема, права на користування жилим приміщенням. Отримання такого дозволу є необхідною умовою законності відповідного правочину. Наведене тлумачення цілком узгоджується з правовими позиціями, викладеними Міністерством праці та соціальної політики України в листі від 22.05,2006 року за №3411/0/14-06/042 та Міністерством юстиції України від 25.07,2006 року за №19-50-556 "Щодо отримання згоди органів опіки та піклування". Договір купівлі-продажу будинку, земельної ділянки кредитний договір та договір іпотеки укладалися одночасно в один день, відтак покупець будинку та його сім'я не були та не могли бути зареєстровані в ньому в той же день з об'єктивних причин. Сторонам було відомо те, що ОСОБА_1 брав кредит саме для купівлі житлового будинку для поліпшення житлових умов своєї сім'ї. Тобто мала місце єдина операція, спрямована на зміну житлових умов сім'ї, а віддтак і його неповнолітньої доньки. Ці обставини в судовому засіданні сторонами не оспорювалися. Стаття 17 ч.1 п.4 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що підстави припинення іпотеки є визнання іпотечного договору недійсним. На підставі ст. 216 ч.1 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Визнання недійсним договору іпотеки тягнена за собою як наслідок відсутність правової підстави для заборони на відчуження об'єкту нерухомості та земельної ділянки, на якій він розташований. Таким чином вимоги позивача в частині визнання недійсним договору іпотеки № 1329-З від 15.02.2008 року, зобов'язання органу нотаріату зняти заборону на відчуження, накладену на домоволодіння за адресою: м.Мукачево, вул.Митрака, 50 Закарпатської області, та виключити запис з реєстру іпотек щодо вищевказаного домоволодіння, а також зобов'язати органи нотаріату зняти заборону на відчуження, накладену на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Мукачево, вул. Митрака,50 Закарпатської області, та виключити запис з реєстру іпотек щодо вищевказаної земельної ділянки є підставними та такими, що підлягають задоволенню. Виходячи з вищенаведеного, суд не приймає до уваги доводи представники ВАТ "ВТБ Банк" в частині правомірності укладення іпотечного договору № 1329-З від 15.02.2008 року та не зняття заборони на відчуження домоволодіння та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: м.Мукачево, вул. Митрака, 50 Закарпатської області. Разом з тим, позивачем на виконання вимог ст. 60 ЦПК України не доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог щодо визнання недійсними кредитного договору № 1329-І від 15.02.2008 року та договору поруки № 1329-П від 15.02.2008 року, а тому в задоволенні позовних вимог в даній частині слід відмовити. На підставі вищевказаного, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. Керуючись ст.ст.10, 15, 60, 208, 209, 212, 218 ЦПК України, ст.ст. 203, 216, 236 ЦК України, ст.18 Закону України "Про охорону дитинства", ст. ст.6, 17 ч.1 п. 4 Закону України "Про іпотеку", суд, - РІШИВ: Змінену позовну заяву задоволити частково. Визнати недійсним договір іпотеки № 1329-З від 15.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі під № 664, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ "ВТБ Банк". Зобов'язати органи нотаріату зняти заборону на відчуження, накладену на домоволодіння за адресою: м.Мукачево, вул. Митрака, 50 Закарпатської області, та виключити запис з реєстру іпотек щодо вищевказаного домоволодіння. Зобов'язати органи нотаріату зняти заборону на відчуження, накладену на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Мукачево, вул. Митрака, 50 Закарпатської області, та виключити запис з реєстру іпотек щодо вищевказаної земельної ділянки. В решті позовних вимог відмовити. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. ГОЛОВУЮЧИЙ О.М. Куропятник http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7764169

Справа № 2- 341/09 р. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.09.2009 р. Звенигородський районний суд Черкаської області в складі : головуючої-судді Кащук А.М. при секретарі Матвієнко А.А. з участю представника позивача ОСОБА_1. відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Звенигородка цивільну справу за позовом ЗАТ КБ « ПриватБанк» м.Дніпропетровськ до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення , встановив: позивач просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 в погашення заборгованості за кредитним договором № CSO0GA0000000105 від 23.06.2008 р. – 11215.74 доларів США, яка станом на 21.04.2009 р. була еквівалентна 86361.20 грн., з них : 10307.69 доларів США – заборгованість за кредитом ; 740.77 доларів США – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 63.36 доларів США – пеня за несвоєчасність виконаня зобов»язань за договором ; 103.92 долара США – заборгованість по комісії за користування кредитом та звернути стягнення на предмет іпотеки – будинок та земельну ділянку, загальною площею 0,15 га, які розташовані в АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки ЗАТ КБ « ПриватБанк»з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселити відповідачаОСОБА_4. , яка зареєстрована і проживає в будинку зі зняттям з реєстраційного обліку у ВСГІРФО Звенигородського РВ УМВС та стягнути з відповідачів судові витрати. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та мотивує їх тим, що відповідачі не приймають мір до погашення заборгованості по кредиту, не виконують умови кредитного договору і тому відповідно до п. 2.3.7 кредитного договору № CSO0GA0000000105 від 23.06.2008 р. банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п.8.1, 8.1.1, 8.1.2 даного договору, у т.ч. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п. 2.3.3 Договору. Відповідачі ОСОБА_2.,ОСОБА_3 позов визнали частково та пояснили, що в зв»язку з кризою мають заборгованість по кредитному договору, однак заперечують проти стягнення всієї суми боргу достроково без дострокового розірвання договору та заперечують проти звернення стягнення на будинок, поскільки ОСОБА_3 11.04.2009 р. добровільна видала довіреність на керуючого Ватутінським відділенням ЧГРУ ЗАТ КБ « ПриватБанк» на продаж предмету іпотеки, однак Банк не займався зверненням стягнення на предмет іпотеки, а звернувся з позовом до суду. На даний час відповідачі проживають в цьому будинку і заперечують проти звернення стягнення на нього без дострокового розірвання договору. Вони згодні погасити заборгованість, яка виникла згідно до графіка погашення по кредитному договору, а надалі будуть погашати кредит до закінчення строку його дії. Вислухавши сторони, представника органу опіки і піклування, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з слідуючих підстав. Судом встановлено, що між ЗАТ КБ « ПриватБанк» м. Дніпропетровськ в особі Ватутінського відділення ЧГРУ «ПриватБанк» та ОСОБА_2. було укладено кредитний договір № CSO0GA0000000105 від 23.06.2008 р. , відповідно до якого він отримав кредит в сумі 11721.75 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.02.2018 р. Також в забезпечення виконання умов кредитного договору було укладено банком з ОСОБА_3 договір іпотеки від 23.06.2008 р. відповідно до якого в разі невиконання зобов»язань по кредитному договору № CSO0GA0000000105 від 23.06.2008 р., забезпечених іпотекою, іпотекодержатель, яким є Банк має право одержати задоволення за рахунок предмета іпотеки - будинку та земельної ділянки, загальною площею 0,15 га, які розташовані в АДРЕСА_1, Відповідно до п. 2.3.7 кредитного договору № CSO0GA0000000105 від 23.06.2008 р. банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п. п.8.1, 8.1.1, 8.1.2 даного договору, у т.ч. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п. 2.3.3 Договору. Пункт 2.3.3 кредитного договору передбачає, що Банк має право достроково розірвати договір за згодою сторін, або в в судовому порядку за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Таким чином, з кредитного договору випливає, що банк має право вимагати стягнення всієї суми заборгованості по кредиту до настання кінцевого терміну дії договору за умови дострокового розірвання договору. За таких обставин у суда немає підстав для задоволення позову про стягнення коштів в рахунок погашення кредиту термін сплату яких не наступив на час розгляду справи, якщо позивачем не ставиться питання про дострокове розірвання договору. Позивач вимоги про дострокове розірвання договору не заявляє, а суд не може виходити за межі позовних вимог. За таких обюставин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково і з відповідачів на користь позивача слід стягнути солідарно заборованість по кредитному договору, яка існує згідно до графіка погашення заборгованості по кредитному договору на час розгляду справи і згідно до довідки позивача станом на 14.09.2009 р. така заборгованість становить 2270.80 доларів США , що відповідно до курсу Нацбанку України грівні до долара США, який становить 7.99 еквівалентна 18143.69 грн. і складається з заборгованості : 427.14 доларів США – по кредиту; 1244.73 доларів США – про відсотках; 355.97 доларів США – по пені; 242.98 доларів США – по комісії. Враховуючи , що предмет іпотеки забезпечує виконання всього кредитного договору і на нього може бути звернене стягнення при достроковому розірванні договору - п. 18.9 Договору іпотеки, розмір заборгованості значно менший за вартість предмету іпотеки, в будинку проживає на даний час і ОСОБА_2. позовні вимоги , щодо виселення якого не заявлялись, в задоволенні вимог , щодо звернення стягнення на предмет іпотеки – слід відмовити. Стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача судові витрати в сумі: судовий збір – 51 грн. , витрати на ІТЗ - 250 грн. На підставі ст.ст. 526,527,530,651,653,1048,1050,1052,1054 ЦК України , п.п. 2.3.7, 2.3.3 Кредитного договору № CSO0GA0000000105 від 23.06.2008 р. та керуючись ст.ст. 10,11, 60,61, 208,209, 212-215,218 ЦПК України суд ,- вирішив: позов ЗАТ КБ « ПриватБанк» м.Дніпропетровськ до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору № CSO0GA0000000105 від 23.06.2006 р. в сумі 11215.74 доларів США , звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення – задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ЗАТ КБ « ПриватБанк» м.Дніпропетровськ заборгованість по кредитному договору № CSO0GA0000000105 віл 23.06.2006 р. станом на 14.09.2009 р. суму еквівалентну 2270.80 доларів США, що за курсом 1 гривні до долара 7,7 становить 18143.69 грн. та судові витрати по оплаті ІТЗ в сумі 250 грн. та витрати за судовий збір в сумі 51 грн. В іншій частині позовних вимог – відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Черкаської області через Звенигородський районний суд. Суддя http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6068998

Справа № 2-20/2010р. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 3 лютого 2010 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі: головуючого – судді БОБРОВСЬКОГО І.М. при секретарі ЗАЦЕПІНІЙ І.О. розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Южноукраїнську цивільну справу за позовом ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на квартиру, виселення відповідача ВСТАНОВИВ: ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» (в подальшому ПАТ комерційний банк «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на квартиру відповідача в зв’язку з наявністю боргу за кредитним договором. Мотивує свої вимоги тим, що 24 травня 2007 року сторони уклали між собою договір номер NKUCGА00000073, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 27500 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11.04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 23.05.2017 року. На 10.04.2009 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором 23845.65 доларів США, а саме 22774.13 доларів США – заборгованість за кредитом; 931.98 – заборгованість по процентам за користування кредитом; 100 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 39.54 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. В зв’язку з порушенням відповідачем умов договору іпотеки від 24.05.2007 року позивач просить звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу квартири з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності. А також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселити відповідача. Який зареєстрований і проживає у квартирі, розташованій за адресою АДРЕСА_2, зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Пояснив, що відповідач порушив умови договору, відсотки за користування кредитом, проценти та пеню, на момент подачі позову не сплатив. На день розгляду справи відповідач також має заборгованість по поточним платежам і ПриватБанк наполягає на задоволенні позовних вимог. Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що відповідач не мав можливості погашення кредиту в зв’язку з відсутністю коштів. Проте банк не заявляв письмової вимоги про виконання зобов’язань відповідачем, не попереджав про можливість звернення стягнення на майно. Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного. В судовому засіданні встановлено, що 24 травня 2007 року сторони уклали між собою договір номер NKUCGА00000073, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 27500 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11.04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 23.05.2017 року (а.с. 7-9). 24 травня 2007 року між сторонами було укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_3 (п.п. 33.1-33.3 іпотечного договору) (а.с. 10-14). Згідно до п. 22 іпотечного договору у випадку порушення Кредитного договору ОСОБА_1 ПриватБанк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, тобто на квартиру АДРЕСА_3. Мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив умови кредитного договору № NKUCGА00000073 від 24.05. 2007 року позивач просить про задоволення позову. Проте позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав. Згідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року з подальшими змінами та доповненнями «У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону». Таким чином, законодавець зазначив необхідною умовою початку звернення стягнення на предмет іпотеки, надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення. Як встановлено в судовому засіданні позивач вимоги Закону про необхідність направлення відповідачу письмової вимоги не виконав, що унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки. За таких обставин вимоги позивача про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, в якій постійно проживає і є зареєстрованим відповідач, задоволенню не підлягають. З цих же підстав не підлягають задоволенню вимоги позивача про виселення відповідача з квартири АДРЕСА_1 та стягнення на користь позивача судових витрат. Керуючись ст.ст. 8,10,11,60, 212-215, 218 ЦПК України, суд ВИРІШИВ: Відмовити в позові Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу квартири з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Відмовити в позові Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про його виселення з квартири АДРЕСА_1. Відмовити в позові Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення судових витрат. На рішення можуть бути подані, протягом десяти днів, заяви про апеляційне оскарження в Южноукраїнський міський суд. Апеляційна скарга на рішення суду в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області, подається в Южноукраїнський міський суд, протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Суддя: І.М. Бобровський http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7740781

Справа № 18/115/09 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ======================================================================= РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" січня 2010 р. м. Миколаїв Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М., при секретарі Ковальжи А.І., за участю представників: представник позивача – ОСОБА_1, дов. № 6558 від 30.07.2009р. , представник відповідача - Репченко Д.В., дов. № 1387 від 02.09.2009р. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, 54001, АДРЕСА_1, до відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції, 54030, м. Миколаїв, вул.Артилерійська, 19-а, предмет спору: визнання недійсним кредитного договору № 010/01-02/08-043 від 15.04.2008р., ВСТАНОВИВ: Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 (далі – позивач) звернулася до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції (далі – відповідач) про визнання недійсним кредитного договору № 010/01-02/08-043 від 15.04.2008р. та стягнення судових витрат. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, вважав, що кредитний договір № 010/01-02/08-043 «Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія»від 15.04.2008р., укладений між позивачем та відповідачем слід визнати недійсним, оскільки зобов’язання банку щодо надання грошових коштів позичальникові, тобто невідновлювальна кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 15.04.08 повинна була бути виражена тільки у валюті України - гривні, тому банк не мав права надавати кредит в доларах США, а зобов'язаний був надати лише у гривні, і відповідно, позичальник –виконати зобов’язання лише у гривні. Крім того, позивач вважає, що відповідно до ст. 533 ЦК України, якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, однак банком в п. 6.3 договору було зазначено, що у разі відсутності або недостатності у позичальника коштів в необхідній валюті кредиту для повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів кредитор має право з метою отримання необхідної валюти здійснювати продаж, обмін списаних коштів на міжбанківському валютному ринку України з врахуванням витрат пов’язаних з купівлею/обміном/продажем іноземної валюти. Проведення договірного списання за курсом, що склався на міжбанківському валютному ринку України є порушенням вимог ст. 533 ЦК України, оскільки офіційний курс Національного Банку України по відношенню гривні до долару США та курс міжбанківського валютного ринку України завжди різні і це призводить до сплати грошових курсів в більшій сумі від тієї якби банк проводив списання за офіційним курсом НБУ. Також, у своїх доповненнях до позовної заяви від 29.10.2009р., позивач вважає, що кредитний договір від 15.04.08 не містить істотних умов, обов'язковість яких передбачена ст. 345 Господарського кодексу України, а саме, відсутні істотні умови, що передбачають відповідальність банку щодо видачі кредиту, а також те, що про недійсність кредитного договору від 15.04.08 свідчить відсутність скріплення такого договору печаткою юридичної особи - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль". Представник відповідача позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що, згідно договору від 15.04.2008р., сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті та ні Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ні жоден з інших нормативно-правових актів не передбачають прямих обмежень щодо видачі кредитів в іноземній валюті, а також не містить заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті. Крім того, відповідач вважає, що він виконав всі умови того, що правочин підписано належними і уповноваженими особами, а також скріплено належною печаткою юридичної особи. Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову. Висновок суду ґрунтується на такому: Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 та відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції 15.04.2008р. уклали кредитний договір № 010/01-02/08-043 «Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія»(далі –Договір), відповідно до якого банк зобов’язався надати позивачу кредит у сумі 5 500 000.00 доларів США строком до 10.04.2018р. Відповідно до п. 1.1 Договору кредитор зобов’язався надати позичальнику кредит в формі мультивалютної не відновлюваної кредитної лінії з лімітом еквівалентним 5 500 000,00 доларів США, а позичальник зобов’язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов’язки, визначені Договором. Відповідно до п. 2.1 Договору плата за користування кредитом в строк по 14.04.2009р. розраховується на основі процентної ставки в розмірі 11,5% річних при кредитуванні в доларах США. Відповідно до п. 6.1 Договору заборгованість за кредитом погашається позичальником у відповідності до графіка погашення заборгованості (додаток № 1 до Договору). Відповідно до ст.524 Цивільного кодексу України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Згідно зі ст.533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Відповідно до ст.198 Господарського кодексу України грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Згідно зі ст.192 ЦК України та ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»єдиним законним платіжним засобом в Україні є грошова одиниця України –гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Вказане свідчить, що грошові зобов’язання повинні бути виражені та виконуватися лише в національній валюті України – гривні, крім випадків, передбачених законами. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банківський кредит – це будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей. Вказане свідчить, що на підставі кредитного договору між сторонами виникають грошові зобов’язання, а саме: у банку – надати позичальнику кредит, у позичальника – повернути банку кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Згідно зі ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено перелік операцій, які мають право здійснювати банки. Відповідно до п.3, ч.1 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. При цьому, п.3, ч.1 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»не надає банкам права здійснювати розміщення залучених коштів в іноземній валюті. Вказаний висновок підтверджується також ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої операції з валютними цінностями відокремлюються від операцій, зазначених в ч.1 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». В свою чергу, відповідно до ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»резиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Відповідно, резиденти України, в тому числі і банківські установи, при здійсненні валютних операцій повинні керуватися вимогами та обмеженнями, встановленими Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Тобто, при здійсненні валютних операцій ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»підлягає застосуванню з урахуванням обмежень, встановлених Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»та іншими актами валютного законодавства України. Згідно з п.г, ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»індивідуальної ліцензії Національного банку України потребує така операція як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Відповідно, резиденти України, в тому числі і банківські установи, при здійсненні валютних операцій повинні керуватися вимогами та обмеженнями, встановленими Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», в тому числі і вимогами щодо отримання індивідуальних ліцензій для здійснення операцій, які потребують таких індивідуальних ліцензій. Згідно з ч.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. В свою чергу, згідно з п.г, ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»індивідуальної ліцензії потребує така операція як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Згідно з п.1.4. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 483 від 14.10.2004р., використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) –це використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов’язань або оплати товарів, що придбаваються. Отже, вказане свідчить, що будь-які грошові зобов’язання на території України, в тому числі і грошові зобов’язання, які виникають між сторонами на підставі кредитного договору, повинні бути виражені та виконуватися лише в національній валюті України –гривні. У разі ж використання в таких грошових зобов’язаннях іноземної валюти, така операція потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Відповідно до ст.1054 ЦК України кредитування як банківська операція складається з двох частин: 1) надання банком грошових коштів позичальникові та, відповідно, одержання позичальником грошових коштів; 2) повернення позичальником кредиту та сплата позичальником процентів за користування кредитом. Друга частина операції кредитування, а саме, повернення позичальником кредиту та сплата позичальником процентів за користування кредитом, якщо таке повернення кредиту та сплата процентів здійснюється в іноземній валюті, є операцією з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, що згідно зі ст.533 ЦК України повинно здійснюватися у гривнях за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. У разі ж здійснення використання при поверненні кредиту та сплаті процентів за користування кредитом іноземної валюти, така операція є операцією з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу та згідно з п.г, ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» потребує індивідуальної ліцензії. Відповідно до п.п.6.1., 6.7. кредитного договору № 010/01-02/08-043 від 15.04.2008р. і графіку погашення всі платежі позичальника щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за кредитом повинні здійснюватися у валюті, що відповідає валюті кредиту, а саме в доларах США. Вказане свідчить, що при здійсненні платежів по поверненню суми кредиту та сплаті процентів за кредитом в доларах США мало місце використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, що згідно з п.г, ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»потребує індивідуальної ліцензії. Однак, жодна зі сторін кредитного договору № 010/01-02/08-043 від 15.04.2008р., а саме відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»та фізична особа –підприємець ОСОБА_3 не надали доказів наявності в однієї зі сторін кредитного договору індивідуальної ліцензії на здійснення такої операції як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, що свідчить про неможливість використання в розрахунках між сторонами кредитного договору № 010/01-02/08-043 від 15.04.2008р. доларів США в якості засобу платежу. Вказане свідчить про суперечність змісту кредитного договору № 010/01-02/08-043 від 15.04.2008р. Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України та ч.1 ст.215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним. Також необхідно зазначити, що відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 275 від 17.07.2001р., операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку. В обґрунтування можливості здійснювати кредитування в іноземній валюті відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»посилається на дозвіл Національного банку України № 10-4 від 11.10.2006р., зокрема, на зазначену в додатку до дозволу № 10-4 від 11.10.2006р. операцію залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Відповідно до Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 281 від 10.08.2005р., визначено поняття валютного ринку та суб’єктів валютного ринку. Згідно з п.4 Положення по порядок та умови торгівлі іноземною валютою суб’єктами ринку є уповноважені банки, уповноважені фінансові установи. В свою чергу, фізична особа –підприємець ОСОБА_3 не є ні банком, ні фінансовою установою, що свідчить про те, що фізична особа –підприємець ОСОБА_3 не є суб’єктом валютного ринку та, відповідно, не може приймати участь в здійсненні операцій залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Також необхідно зазначити, що вказаний пункт додатку до дозволу № 10-4 від 11.10.2006р. передбачає операцію розміщення залученої іноземної валюти. Однак, відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»не надані докази того, що грошові кошти в іноземній валюті, надані відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» фізичній особі – підприємцю ОСОБА_3 є залученими. Вказане також свідчить про безпідставність і необгрунтовність заперечень банку. Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Як свідчить вищевикладене, умови кредитного договору № 010/01-02/08-043 від 15.04.2008р. суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства України, що згідно зі ст.215 ЦК України є підставою недійсності такого договору. За таких обставин, вимоги позивача законні, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані, отже, підлягають задоволенню. Оскільки недійсність договору обумовлена виною обох сторін, тому судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 ГПК України. На підставі викладеного, керуючись ст. ст.22, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, - ВИРІШИВ: Позов задовольнити повністю. 1. Визнати кредитний договір № 010/01-02/08-043 від 15.04.2008р. «Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія», укладений між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (54030, м. Миколаїв, вул.Артилерійська, 19-А) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 (АДРЕСА_1), недійсним. 2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (54030, м. Миколаїв, вул.Артилерійська, 19-А, код ЄДРПОУ - 14305909) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 42 грн. 50 коп. держмита; 59 грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Суддя http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8254357

Справа № 2-3653/09 РІШЕННЯ іменем України 02.11.2009 року Дніпровський районний суд м. Херсона у складі: Головуючого судді ОСОБА_1, при секретарі ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк»), ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання іпотечного договору недійсним, - встановив: Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 31.10.2007р. між ОСОБА_6 та АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») був укладений кредитний договір №ML-0AD/415/2007 на суму 120000 доларів США. Крім того, 31.10.2007р. між ОСОБА_5 та АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») був укладений договір поруки №SR-OAD/415/2007. Крім того, 31.10.2007р. між АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 був укладений ОСОБА_8 договір (майнова порука) № PML-OAD 415/2007, на підставі якого Іпотекодавець, тобто ОСОБА_3 передав в іпотеку нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Херсон вул. 7 Текстильна. 22. Вважає, що при укладенні 31.10.2007р. між АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») та Миронюк ОСОБА_8 договору (майнова порука) № PML-OAD 415/2007 на підставі якого Іпотекодавець, тобто ОСОБА_3 передав в іпотеку нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Херсон вул. 7 Текстильна 22, були допущені суттєві порушення діючого законодавства, а саме було надано недостовірну довідку про склад осіб зареєстрованих в будинку, про що позивачі не знали. Крім того при підписанні спірного договору нотаріус, який його посвідчував, перевіривши паспорти в яких містяться записи про наявність неповнолітніх дітей, до уваги вказаний факт не взяв. Таким чином були порушенні права та законні інтереси неповнолітніх ОСОБА_9 27.04.2005р. та ОСОБА_10 17.08.1990р.н., які є дітьми позивачів. Крім того в зв'язку з тим, що ОСОБА_6 не виконувала умови договору і не повертала у визначені кредитним договором строки кредит, проценти та ін. ОСОБА_3 фактично почав сплачувати АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») за ОСОБА_6 грошові кошти по кредитному договору з березня 2008 року і по квітень 2009 р. Загальна сума, яка була перерахована АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») становить 17 331 дол. США (сімнадцять тисяч триста тридцять один долар). На даний час ОСОБА_6 гроші сплачені ОСОБА_3 на користь АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») не повернула. Просять суд визнати д оговір іпотеки (майнова порука) № PML-OAD 415/2007, укладений між АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 31.10.2007р. – недійсним. В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник, а також представник позивача ОСОБА_4 позов доповнили просили суд визнати договір іпотеки (майнова порука) № PML-OAD 415/2007, укладений між АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 31.10.2007р. – недійсним та стягнути АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») грошові кошти у сумі 17331 долар США, безпідставно сплачені згідно іпотечного договору № PML-OAD 415/2007. Просили задовольнити позовні вимоги на підставах зазначених у позовній заяві. Від ОСОБА_4 у судове засідання надійшли пояснення в яких остання позов підтримала просила його задовольнити. Представник відповідача АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») позовні вимоги не визнала та просила у задоволенні їх відмовити за необгрунтованістю. Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судове засідання не з’явилися про причини неявки суд не повідомили. Третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_7 у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що при посвідченні договору іпотеки з наданих йому документів не вбачалось порушення прав неповнолітніх дітей. Просив у задоволенні позову відмовити. Представник Органу опіки та піклування позов підтримала, проти його задоволення не заперечувала, пояснивши, що позовні вимоги законні та обгрунтовані, оскільки при укладенні іпотечного договору, попередньої згоди Органу опіки та піклування сторони не отримували, внаслідок чого були порушені права та законні інтереси малолітньої ОСОБА_9 27.04.2005р. та неповнолітнього ОСОБА_10 17.08.1990р.н., які є дітьми позивачів. Вислухавши сторони, третю особу, представника Органа опіки та піклування, вивчивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з нижченаведених підстав. Судом встановлено, що 31.10.2007р. між ОСОБА_6 та АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») був укладений кредитний договір №ML-OAD/415/2007 на суму 120000 доларів США. Крім того, 31.10.2007р. між ОСОБА_5 та АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») був укладений договір поруки №SR-OAD/415/2007. Крім того, 31.10.2007р. між АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 був укладений ОСОБА_8 договір (майнова порука) № PML-OAD 415/2007, на підставі якого Іпотекодавець, тобто ОСОБА_3 передав в іпотеку нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Херсон вул. 7 Текстильна 22. Згідно довідки Квартального комітету №15 Дніпровського району м. Херсона від 10.04.2007р. у м. Херсоні, по вул. 7 Текстильна 22 зареєстровані: власник ОСОБА_3, дружина ОСОБА_4, донька ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2, які в силу ст. 156 ЖК України та 405 ЦК України, мають право на користування житловим приміщенням вказаного будинку. Малолітня донька позивачів – ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 з моменту народження та на даний час постійно проживала і проживає за адресою м, Херсон сел. Текстильників, вул. 7 Текстильна, 22 разом із її батьками – позивачами по справі, які за вказаною адресою також прописані. Наявність та постійне місце проживання малолітньої ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою м. Херсон сел. Текстильників, вул. 7 з моменту народження підтверджується показаннями голови квартального комітету ОСОБА_11, яка була допитана у судовому засіданні у якості свідка. Крім того, відповідно до ч.4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків. Неповнолітній син ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 з моменту народження також проживав і проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4. З 01.09.2009 р. він навчається в Одеській національній юридичній академії на 3-му курсі денного відділення. У зв'язку з навчанням у даному учбовому закладі, на час навчання він був тимчасово виписаний 13.10.2007 р. та тимчасово прописаний на час навчання до 30.06.2012 року за адресою м. Одеса вул. С. Варламова. 8 у гуртожитку даного навчального закладу, що підтверджується довідками ОНЮА б/н від 14.10.2009р. та №633 від 15.10.2009р., дослідженими у судовому засіданні. Таким чином на час укладення спірної угоди, будинком №22 по вул. 7 Текстильна у м. Херсоні, який став предметом іпотеки, мали право користування малолітня ОСОБА_9 27.04.2005р. та неповнолітній ОСОБА_10 17.08.1990р.н., які є дітьми позивачів, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження. Факту наявності у власності ОСОБА_3 або ОСОБА_9 іншого нерухомого майна, судом не встановлено. Згідно ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей ", для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Таким чином незважаючи на те, що будинком №22 по вул. 7 Текстильна у м. Херсоні, який став предметом іпотеки, мали право користування малолітня ОСОБА_9 27.04.2005р. та неповнолітній ОСОБА_10 17.08.1990р.н., які є дітьми позивачів – угода була укладена без надання дозволу органів опіки та піклування. Ст. 224 ЦК України передбачає, що угода укладена без дозволу органів опіки та піклування є нікчемною. Відповідно до ст. 203 ч. 6 ЦК України, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. У відповідності до ст. 215 ЦК України, правовим наслідком недотримання сторонами при укладанні угоди вимог закону є недійсність такої угоди. Таким чином, суд вважає, що при укладенні 31.10.2007р. між АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») та Миронюк ОСОБА_8 договору (майнова порука) № PML-OAD 415/2007 на підставі якого Іпотекодавець, тобто ОСОБА_3 передав в іпотеку нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Херсон вул. 7 Текстильна. 22, були допущені суттєві порушення діючого законодавства, а саме порушення прав дітей на житло, тому договір іпотеки (майнова порука) № PML-OAD 415/2007, укладений між АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 31.10.2007р. – є недійсним . Ст. 236 ЦК України, встановлює, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Зігдно зі ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Судом встановлено, що на вимогу АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») про погашення заборгованості за кредитним договором №ML-0AD/415/2007 від 31.10.2007р. ОСОБА_3 сплатив 13739,99 доларів США, та 2918,52 грн., що підтверджується наданими у судовому засіданні позивачем відповідними квитанціями та наданого представником АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») розрахунком. Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_3 сплатив на користь АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») суму у розмірі 13739,99 доларів США, та 2918,52 грн. на підставі договору іпотеки (майнова порука) № PML-OAD 415/2007, який у встановленому порядку визнаний недійсним, суд вважає, що в силу ст. 216 ЦК України, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, необхідним стягнути з АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») на користь ОСОБА_3 вказану суму. Оскільки позивачами документально підтверджені судові витрати у сумі 265 грн, суд вважає, що вони підлягають стягненню солідарно з відповідачів. Керуючись ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей ", ст.ст. 203, 215, 224, 216,236 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, суд, - вирішив: Позов задовольнити частково. ОСОБА_8 Договір (майнова порука) № PML-0AD 415/2007, укладений 31.10.2007р. між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_3 – визнати недійсним. Стягнути з Акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 13739,99 доларів США, сплачені згідно іпотечного договору № PML-OAD 415/2007. Стягнути з Акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 2918,32 грн., сплачені згідно іпотечного договору № PML-OAD 415/2007. Стягнути солідарно з Акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 265 грн. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Херсона шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України. Суддя В.В. Решетов http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7367993

Справа № 18/08/09 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ======================================================================= РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" січня 2010 р. м. Миколаїв Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М., при секретарі Барановій О.В., за участю представників: представник позивача ОСОБА_1, дов. № 92 від 20.02.2009р., представник відповідача Лєбєдев А.С., дов. № Д-859 від 04.04.2007р., представник третьої особи 1) Гусак О.М., дов. № 87 від 20.02.09р., третя особа не з’явилася, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 54008, АДРЕСА_1, до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Миколаївської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк», 54010, м. Миколаїв, пр. Леніна, 11, третя особа на стороні позивача : товариство з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛТД», м. Миколаїв, вул. 7 Слобідська, 70/4, третя особа на стороні позивача: ОСОБА_5, АДРЕСА_2; про визнання недійсним кредитного договору, - ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємця ОСОБА_4 (далі –позивач) звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Миколаївської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (далі –відповідач), третя особа 1) товариство з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛТД» (далі –третя особа 1), третя особа 2) ОСОБА_5 (далі –третя особа 2) про визнання недійсним кредитного договору на відкриття відновлюваної мультивалютної кредитної лінії № 11/МС-1/КВ-08-ПЗУЗ від 10.07.2008р. (далі –Договору), а також стягнення коштів на погашення судових витрат по справі. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, вважав, що кредитний договір № 11/МС-1/КВ-08-ПЗУЗ від 10.07.2008р., укладений між позивачем та відповідачем слід визнати недійсним, оскільки зобов’язання банку щодо надання грошових коштів позичальникові, тобто відновлювальна кредитна лінія повинна була бути виражена тільки у валюті України - гривні, тому банк не мав права надавати кредит в доларах США, а зобов'язаний був надати лише у гривні, і відповідно, позичальник –виконати зобов’язання лише у гривні. Крім того, у своїх доповненнях до позовної заяви від 10.11.2009р. позивач вважає, що в порушення ст. 345 ГК України кредитний договір не містить порядку видачі кредиту, порядку погашення кредиту, опати за кредит, відповідальності банку щодо видачі кредиту. Відповідно до п. 2.3 Договору надання кредиту здійснюється з позичкового рахунку, однак в п. 2.2 Договору не визначено позичковий рахунок з якого буде здійснюватись надання коштів по кредиту. Крім того, в п. 2.5 Договору передбачено, що за підготовку та оформлення кредитного договору позичальник сплачує комісію банку, однак рахунки, на які необхідно сплачувати комісію в договорі не вказані. Відповідно до п. 4.1 Договору повернення кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів із своїх рахунків на відповідні позичкові рахунки, однак вони також не визначені в Договорі. Також, у своїх доповненнях до позовної заяви від 08.09.2009р., позивач вважає, що кредитний договір від 10.07.08р. не містить істотних умов, обов'язковість яких передбачена ст. 345 Господарського кодексу України, а саме, відсутні істотні умови, що передбачають відповідальність банку щодо видачі кредиту, а також те, що про недійсність кредитного договору від 10.07.08 свідчить відсутність скріплення такого договору печаткою юридичної особи - ТОВ «Український промисловий банк» в особі Миколаївської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк». Представник відповідача позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що, згідно договору від 10.07.2008р., сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті та ні Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ні жоден з інших нормативно-правових актів не передбачають прямих обмежень щодо видачі кредитів в іноземній валюті, а також не містить заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно пункту 1.1 Договору позивачу було надано не кредит в розмірі 218 000 доларів США, а еквівалент доларів США за бажанням позивача. Представник третьої особи 1) підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити. Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову. Висновок суду ґрунтується на такому: Фізична особа –підприємець ОСОБА_4 та товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Миколаївської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» 10.07.2008р. уклали кредитний договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 11/МС-1/КВ-08-ПЗУЗ від 10.07.2008р. (далі –Договір), відповідно до якого банк зобов’язався надати позивачу кредит у сумі 218 000.00 доларів США строком до 09.07.2010р. Відповідно до п. 1.1 Договору банк відкриває позивальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти в еквіваленті 218 000.00 доларів США, а позичальник зобов’язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов’язки, визначені Договором. Відповідно до ст.524 Цивільного кодексу України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Згідно зі ст.533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Відповідно до ст.198 Господарського кодексу України грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Згідно зі ст.192 ЦК України та ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»єдиним законним платіжним засобом в Україні є грошова одиниця України –гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Вказане свідчить, що грошові зобов’язання повинні бути виражені та виконуватися лише в національній валюті України –гривні, крім випадків, передбачених законами. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банківський кредит – це будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей. Вказане свідчить, що на підставі кредитного договору між сторонами виникають грошові зобов’язання, а саме: у банку – надати позичальнику кредит, у позичальника – повернути банку кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Згідно зі ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено перелік операцій, які мають право здійснювати банки. Відповідно до п.3, ч.1 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. При цьому, п.3, ч.1 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»не надає банкам права здійснювати розміщення залучених коштів в іноземній валюті. Вказаний висновок підтверджується також ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої операції з валютними цінностями відокремлюються від операцій, зазначених в ч.1 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». В свою чергу, відповідно до ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»резиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Відповідно, резиденти України, в тому числі і банківські установи, при здійсненні валютних операцій повинні керуватися вимогами та обмеженнями, встановленими Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Тобто, при здійсненні валютних операцій ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»підлягає застосуванню з урахуванням обмежень, встановлених Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»та іншими актами валютного законодавства України. Згідно з п.г, ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»індивідуальної ліцензії Національного банку України потребує така операція як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Відповідно, резиденти України, в тому числі і банківські установи, при здійсненні валютних операцій повинні керуватися вимогами та обмеженнями, встановленими Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», в тому числі і вимогами щодо отримання індивідуальних ліцензій для здійснення операцій, які потребують таких індивідуальних ліцензій. Згідно з ч.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. В свою чергу, згідно з п.г, ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребує така операція як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Згідно з п.1.4. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 483 від 14.10.2004р., використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) – це використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов’язань або оплати товарів, що придбаваються. Отже, вказане свідчить, що будь-які грошові зобов’язання на території України, в тому числі і грошові зобов’язання, які виникають між сторонами на підставі кредитного договору, повинні бути виражені та виконуватися лише в національній валюті України –гривні. У разі ж використання в таких грошових зобов’язаннях іноземної валюти, така операція потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Відповідно до ст.1054 ЦК України кредитування як банківська операція складається з двох частин: 1) надання банком грошових коштів позичальникові та, відповідно, одержання позичальником грошових коштів; 2) повернення позичальником кредиту та сплата позичальником процентів за користування кредитом. Друга частина операції кредитування, а саме, повернення позичальником кредиту та сплата позичальником процентів за користування кредитом, якщо таке повернення кредиту та сплата процентів здійснюється в іноземній валюті, є операцією з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, що згідно зі ст.533 ЦК України повинно здійснюватися у гривнях за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. У разі ж здійснення використання при поверненні кредиту та сплаті процентів за користування кредитом іноземної валюти, така операція є операцією з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу та згідно з п.г, ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» потребує індивідуальної ліцензії. Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Договору і графіку погашення всі платежі позичальника щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за кредитом повинні здійснюватися у валюті, що відповідає валюті кредиту, а саме в доларах США. Вказане свідчить, що при здійсненні платежів по поверненню суми кредиту та сплаті процентів за кредитом в доларах США мало місце використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, що згідно з п.г, ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»потребує індивідуальної ліцензії. Однак, жодна зі сторін Договору, а саме товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Миколаївської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» та фізична особа –підприємець ОСОБА_4 не надали доказів наявності в однієї зі сторін кредитного договору індивідуальної ліцензії на здійснення такої операції як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, що свідчить про неможливість використання в розрахунках між сторонами Договору доларів США в якості засобу платежу. Вказане свідчить про суперечність змісту Договору Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України та ч.1 ст.215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним. Також необхідно зазначити, що відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 275 від 17.07.2001р., операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку. В обґрунтування можливості здійснювати кредитування в іноземній валюті товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Миколаївської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» посилається на дозвіл Національного банку України № 10-4 від 11.10.2006р., зокрема, на зазначену в додатку до дозволу № 10-4 від 11.10.2006р. операцію залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Відповідно до Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 281 від 10.08.2005р., визначено поняття валютного ринку та суб’єктів валютного ринку. Згідно з п.4 Положення по порядок та умови торгівлі іноземною валютою суб’єктами ринку є уповноважені банки, уповноважені фінансові установи. В свою чергу, фізична особа –підприємець ОСОБА_4 не є ні банком, ні фінансовою установою, що свідчить про те, що фізична особа –підприємець ОСОБА_4 не є суб’єктом валютного ринку та, відповідно, не може приймати участь в здійсненні операцій залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Також необхідно зазначити, що вказаний пункт додатку до дозволу № 10-4 від 11.10.2006р. передбачає операцію розміщення залученої іноземної валюти. Однак, не надані докази того, що грошові кошти в іноземній валюті, надані товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Миколаївської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» фізичній особі–підприємцю ОСОБА_4 є залученими. Вказане також свідчить про безпідставність і необгрунтовність заперечень банку. Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Як свідчить вищевикладене, умови Договору суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства України, що згідно зі ст.215 ЦК України є підставою недійсності такого договору. За таких обставин, вимоги позивача законні, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані, отже, підлягають задоволенню. Оскільки недійсність договору обумовлена виною обох сторін, тому судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 ГПК України. На підставі викладеного, керуючись ст. ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, - ВИРІШИВ: Позов задовольнити повністю. Визнати кредитний договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 11/МС-1/КВ-08-ПЗУЗ від 10.07.2008р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Миколаївської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (54008, АДРЕСА_1) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4 (54008, АДРЕСА_1), недійсним. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Миколаївської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (54008, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 232, кв. 52) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 (54008, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 42 грн. 50 коп. держмита; 59 грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Суддя: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8254762

Справа № 2-639, 2010р. РІШЕННЯ ИМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2010 р. м. Саки Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого судді: О.В. Копичинського При секретарі: Є.Ф. Кузьменко розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору, з участю третьої особи – ОСОБА_2, встановив: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору, укладеного між ними 24.04.07р. Позов мотивований тим, що в липні 2007р. він вирішив взяти кредит на покупку квартири у Євпаторійському відділенні КРУ АКБ «ПриватБанк» тому, що цей банк в своїй рекламі зазначав про дання кредиту з виплатою 12,2% кредитної ставки на рік. У зв’язку з цим 24.04.07р. між ними було укладено к редитний договір SIE0GK00000076, за умовами якого він отримав кредит в сумі 42.000 доларів США і був зобов’язаний сплачувати його щомісячно до 24.07.2037р., а також 1% від залишкової суми боргу за користування кредитом, 0,20% від суми отриманого кредиту та річною кредитною ставкою у розмірі 12%. Свої зобов’язання він виконував належним чином, в червні 2009р. отримав на свій запит інформацію банку, з якої дізнався, що договірна процентна ставка за користування кредитом складає 14,51% замість обіцяних 12,2%. У зв’язку з цим і у порушення ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.3.2 і пп.«б» п.3.3 Правил надання банками України інформації про умови кредитування під час укладення договору банк не надав йому письмової інформації про умови кредитування і сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки по ньому, чим допустив обман. У зв’язку з цим такий договір є недійсним. У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, які просили задовольнити. Представники відповідача проти позову заперечували з підстав його необґрунтованості тому, що перед укладенням кредитного договору позивач був належним чином ознайомлений з усіма умовами кредитування, про що свідчить його підпис в анкеті-заяві і саме на цим умовах між ним і банком 24.04.07р. було укладено к редитний договір SIE0GK00000076, умови якого позивач виконував належним чином. ОСОБА_2, яка була залучена судом до участі у справі як 3-я особа на стороні позивача, а.с.21, в судове засідання не з’явилася і направила заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність і задовольнити позов. Вислухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідача, вивчивши і дослідивши матеріали справи і надані документи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог пп. «д» ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91р. – перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовану сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо). З пояснень сторін і наданих документів судом встановлено, що 18.07.07р. позивач звернувся до Головного Євпаторійського відділення КРУ АКБ «ПриватБанк» із заявою про надання споживчого кредиту в сумі 42.000 доларів США на покупку квартири на строк до 24.07.2037р. під процентну ставку 1% від залишкової суми боргу за користування кредитом і 0,20% від суми отриманого кредиту. 24.04.07р. між ними було укладено к редитний договір SIE0GK00000076, за умовами якого позивач отримав кредит в сумі 42.000 доларів США, а.с.9. Так п.6.4 цього договору передбачено розмір річної відсоткової ставки дорівнює дванадцяти місячним відсотковим ставкам. З пояснень представників відповідача і наданої суду довідки про орієнтовану сукупну вартість кредиту судом встановлено, що реальна процентна ставка за користування кредитом складає 14.71%, розрахунок якої робиться за формулою, зазначеною в п.3.3 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування і сукупну вартість кредиту. Так в анкеті-заяві позивач підписав текст про те, що він ознайомлений з умовами кредитування, які надані йому в письмовій формі. Але представники відповідача не надали суду належних доказів на підтвердження факту надання банком позивачу письмової інформації про умови кредитування і сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки по ньому , чим не виконали вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Судом таких доказів не встановлено при розгляді справи, а позивач стверджував, що серед документів, які були надані йому для ознайомлення не було такої довідки-інформації. На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку, що під час укладення кредитного договору банк приховав від позивача повну інформацію щодо сукупної вартості кредиту, який фактично підлягає виплаті щомісячно. В зазначених обставинах суд вбачає ознаки обману. У зв’язку з цим суд вважає за необхідне визнати недійсним к редитний договір SIE0GK00000076 тому, що згідно ч.1 ст.230 ЦК України – якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. На підставі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91р., ч.1 ст. 230 ЦК України і керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212-215 ЦПК України, суд ВИРІШИВ: Позов ОСОБА_1 – задовольнити. Кредитний договір SIE0GK00000076, укладеного 24 липня 2007 року між Закритим Акціонерним Товариством комерційним Банком «ПриватБанк» і ОСОБА_1, - визнати недійсним. Копії судового рішення направити 3-й особі. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі до Сакського міськрайсуду АР Крим заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк з дня проголошення рішення і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України. Суддя: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8468322

Попытаться можно. Ссылайтесь на то, что Вы не разу не были уведомлены банком о неисполнении обязательств должником. Также узнайте увеличивались ли проценты по кредиту. Если да то по ч.1 ст.559 будет значительно проще расторгнуть договор поручительства. Также часто признают поручительство остановленным в связи с досрочным истребованием суммы долга. Пример такого решения: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=787

Вопрос Вы задали хороший. Еще один такой и Вас удалю. Если хотите получить совет, напишите какой кредит, когда брали, куда платили, кто требует, какие документы показывают и т.д.

Если на юриста нет денег, просите суд взыскать с Вас сумму без пени и штрафов в связи с тем, что Вы являетесь единственным кормильцем в семье и временно потеряли работу. Приложите соответствующие справки. Также обязательно просите суд в связи с взысканием с Вас всей суммы кредита, согласно ст.611 расторгунть кредитный договор. И можете попросить суд рассрочить исполнение решения на 3 - 4 года.

Отвечу по порядку. Номер дела 2а-4456/09/2670, апелляция со слов канцелярии была подана 09.11.2009. Нами подготовлен запрос относительно даты рассмотрения данной апелляции. Надеюсь в течении недели получить ответ. Как только получим - сразу разместим на сайте. Теперь для тех кто в танке 1. Постановлением Окружного админсуда Киева установлено обеспечение иска путем приостановления дейсвтия постановления КМУ 366 с момента его принятия до момента вступления постановления суда в законную силу т.е. до решения апелляционного суда. Т.е. постановление КМ 366 не дейстует и не действовало ни в какой период и это по решению суда. Можете его скачать у нас на сайте и подарить сотрудникам ПФ. 2. По поводу истерик в ПФ, купите им валерьянки и подготовьте заявление в прокуратуру. Рецепт следующий, не перепутайте: валерьянка - просьба выдать справку - валерьянка - письменное обращение в ПФ за справкой - копия заявления в прокуратуру показать - валерьянка. Данный рецепт в 99 случаев помогает. В особо неизлечимых: письменное обращение в ПФ с просьбой выдать справку и указать, что в случае отказа Вы будете вынуждены заявить о преступлении, которое совершается сотрудниками ПФ, в прокуратуру. Если в течении 15 дней нет ответа и справки - заявление в прокуратуру о преступлении. Образец есть в этой теме. В совершенно неизлечимых случаях - если выписывают штраф, Вы пишите в ПФ что Вы не согласны с суммой недоимки и: - Вы подаете административный иск. - Просите приостановить производство до принятия решения по иску о незаконности постановления Кабмина согласно ст. 121, ч.3, ст. 156 (неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Первых двух рецептов бывает достаточно для излечения сотрудников ПФ от жадности и глупости.

Из практического опыта скажу, такие изыскания можно преподнести судье и даже может быть Вас выслушают. А на практике у каждого судьи есть свои взгляды на данную проблему и в одном и том же суде одни судьи взыскивают в долларах, а другие в гривне. Аргументация - в чем просят в том и взыскиваем или можно только в гривне. У меня еще не было ни одного решения чтобы судья взыскал в долларе если это не указано в иске и банк на этом не настаивает.

Вариант 1:Подать встречный иск, если у Вас предварительное заседание 13.04.2010 или подать иск по месту нахождения банка о признании договора недействительным. Сумму которую Вы будете просить с Вас взыскать рассчитайте следующим образом: Полученная сумма кредита по курсу на момент получения в гривнах - все уплаченные суммы на момент уплаты в гривнах (проценты, комиссии, тело и т.д.) = сумма в гривнах которую Вы просите с себя взыскать. Вариант 2: Если Вы не подаете иски к банку просите суд взыскать с Вас указанную банком сумму без пени и штрафов в связи с тем, что у Вас на содержании есть малолетний ребенок, доходы малы, нужно лечение и т.д. При этом обязательно приложите соответствующие справки и документы. Также Вы можете просить суд рассрочить исполнение решения на 3 - 4 года. В принципе суды идут без проблем на рассрочку в пределах 6 месяцев, но и это не плохо.