AntiBank

Пользователи
  • Число публикаций

    8483
  • Регистрация

  • Последнее посещение

  • Days Won

    100

Весь контент пользователя AntiBank

  1. Совет.Воспользуйтесь расширением, блокировщиком рекламы.... У меня Adblock Plus 1.3 и проблем нет. Чистенький сайт. Думаю, для каждого браузера эту проблему можно решить техническими средствами. (полезный офтоп)
  2. Думаю, в нашей стране, понятие "правильно" означает дать "на лапу" судье.Потому что можно быть хоть трижды супер правильным юристом, но для судьи - свиньи этот бисер не нужен.
  3. Стаття 264. Переривання перебігу позовної давності 1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. 2. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. 3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Поэтому я не понимаю, как может быть долг признан, но в то же время отказано в удовлетворении иска. Какая дата признания долга? Какая дата обращения в суд после этого? Или и правда Вы "прошляпили" момент от признания долга до обращения в суд?
  4. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?s=&...ost&p=49502В цитате мы сошлись в аналогиях. Но я не думаю, что такую тактику используют банки. Эта ссылка на Евангелие, думаю, больше касается нашей с Вами упертости и напористости в части правосудия, пусть даже к неправедному судье, коих у нас предостаточно. И живут себе тихонько, и/или ездят на своих джипах, и/или получают денежки за свои решения и т.п.. Но наша напористость все равно позволит достичь цели даже перед таким неправедным судьей. Так если нас услышит продажный судья рано или поздно, то не тем более ли нас услышит Бог?! И поэтому надежда Seatы здесь куда важнее всех продажных судей... А что касается флуда, так эта тема давно уже стала флудом. Впрочем это совсем не вредит этой теме.
  5. Вот Вы любите создавать себе трудности... Вас постоянно гложет сомнение (помню даже по подаче иска от имени жены)... Вы делайте, если сделаете неправильно, сделаете потом правильно. Не проканает одна заява, подадите новую по другому сформулированную. Если Вас отфутболивают в дверь, Вы пролазьте в окно. Если из окна, Вы - в дымоход. Надо было сделать одну заяву об обеспечения иска и впихнуть в нее все возможное и невозможное. Какое- то требование, глядишь, и удовлетворили бы. А сейчас, даже не знаю... Наверное, ждать результата суда по ИНН. А затем новый иск... И надеяться, что машина еще не тю-тю.
  6. Так такого абсурдного обращения, наверное, и не было.Этот срок касается прекращения поруки, никак не срока исковой давности. Поэтому применять положения о прерывании срока исковой давности здесь тоже нельзя. Нет перечня по которому можно этот срок прервать, а потом возобновить. Это тоже самое, если 3 годичный срок исковой давности применить на срок действия акта оценки имущества. И таким образом, прерывать срок действия оценки имущества.
  7. Виходячи із того, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування (дії) самого зобов'язання поруки (преклюзивність строку), варто зазначити, що і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
  8. Кроме того, прекращение поруки это не исковая давность. Это вообще не процессуальные сроки. Поэтому поновлювання процессуальных сроков (сроков исковой давности) и поновлювання сроков прекращения поруки это разные понятия. Причем здесь пропуск срока по поруке, к пропуску срока исковой давности? 6 месяцев это не процессуальный срок.
  9. ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2011 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі: головуючого: Луспеника Д. Д., суддів: Гулька Б. І., Лесько А. О., Хопти С. Ф., Червинської М. Є., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства "Михайлівський сількомунгосп" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 червня 2011 року ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2010 року комунальне підприємство "Михайлівський сількомунгосп" (далі - КП "Михайлівський сількомунгосп") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 мешкає в квартирі АДРЕСА_1. Їй надаються послуги з водопостачання та водовідведення, проте вона їх своєчасно та в повному розмірі не оплачує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка за період з квітня 2003 року до жовтня 2006 року склала 608 грн. 54 коп., а за період з травня 2010 року до лютого 2011 року склала 256 грн. 42 коп. Позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з ОСОБА_3 зазначену суму заборгованості та судові витрати. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 червня 2011 року, позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь комунального підприємства "Михайлівський сількомунгосп" заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за період з квітня 2003 року до жовтня 2006 року в розмірі 608 грн. 54 коп., за період з травня 2010 року до лютого 2011 року в розмірі 160 грн. 03 коп.; розподілено судові витрати; у решті позову відмовлено. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відмовляючи в застосуванні положень закону про сплив строку позовної давності та частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що під час звернення до суду позивачем не був пропущений строк позовної давності, оскільки з першим позовом КП "Михайлівський сількомунгосп" звернулось до ОСОБА_3 30 листопада 2009 року, тому відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново, а вимоги щодо стягнення з відповідачки заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення є законними та обґрунтованими. Проте погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають; суди не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому порушили норми як процесуального, так і матеріального права; не визначились із положеннями цивільного законодавства про позовну давність та підстави її спливу. Судами попередніх інстанцій установлено, що між сторонами був укладений договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 26 грудня 2007 року. ОСОБА_3 надаються комунальні послуги, проте вона їх своєчасно та в повному розмірі не оплачує, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка за період з квітня 2003 року до жовтня 2006 року склала 608 грн. 54 коп., за період з травня 2010 року до лютого 2011 року склала 160 грн. 03 коп., у зв'язку зі сплатою відповідачкою під час розгляду справи в суді 96 грн. 39 коп. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до положень чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Представником відповідачки було заявлено в суді про застосування судом строку позовної давності відповідно до вимог ст. 267 ЦК України. Відповідно до п. 14 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року N 572 наймач повинен вносити плату за використання централізованого водопостачання та водовідведення. Згідно з п. п. 17, 35 зазначених Правил власники квартир повинні оплачувати вказані послуги щомісяця. У зв'язку з цим, позивач мав дізнатися про невнесення відповідачем плати за обслуговування будинку та прибудинкової території за квітень 2003 року наступного місяця після невнесення такої плати за попередній місяць. Матеріали справи не містять даних про визнання відповідачкою позову чи вчинення дій, які були б підставою для переривання позовної давності. Звернення 30 листопада 2009 року з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості, за яким 10 вересня 2010 року ухвалено рішення, не є підставою для переривання позовної давності, оскільки, по-перше, це рішення суду стосується іншої справи, по-друге, в ньому йдеться про заборгованість з листопада 2006 року до квітня 2010 року, а в цій справі нарахована заборгованість з квітня 2003 року. У порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України суди зазначених вимог закону не врахували, не встановили фактичних обставин, не застосували до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню та дійшли передчасного висновку про стягнення заборгованості за період з квітня 2003 року до жовтня 2006 року, оскільки позов пред'явлено у листопаді 2010 року. За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ УХВАЛИЛА: Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 червня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий: Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько А. О. Лесько С. Ф. Хопта М. Є. Червинська __________________________ ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1 листопада 2011 р. Справа N 2-66-1/07(2-23-1/08,2-13-1/09)-32/378 Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді: Малетича М. М., суддів: Мамонтової О. М., Круглікової К. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 р. та рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р. у справі N 2-66-1/07 (2-23-1/08, 2-13-1/09)-32/378 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, та за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 до Закритого акціонерного товариства "Управління механізації "Київзеленбуд", ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймінг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелвекс Реєстратор", ОСОБА_2, ОСОБА_44, Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений світ України", ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47 про визнання правочинів недійсними та переведення прав та обов'язків покупців акцій, за участю представників: Позивачів: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_48, дов. [...]; ОСОБА_49, дов. [...]; Відповідачів: ОСОБА_47, дов. [...]; Третіх осіб: ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_47 ВСТАНОВИВ: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 (далі - Позивачі) у серпні 2005 року звернулися до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Управління механізації "Київзеленбуд" (далі - ЗАТ "Київзеленбуд", Відповідач), ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43 (далі -Відповідачі), з урахуванням уточнень до позовних вимог, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій ЗАТ "Київзеленбуд", укладених: 25.08.2004 р. - між ОСОБА_33 та ОСОБА_34, 25.08.2004 р. - між ОСОБА_33 та ОСОБА_35, 25.08.2004 р. - між ОСОБА_33 та ОСОБА_36, 25.08.2004 р. - між ОСОБА_33 та ОСОБА_37, 25.08.2004 р. - між ОСОБА_33 та ОСОБА_38, 08.02.2005 р. - між ОСОБА_33 та ОСОБА_39, 24.01.2005 р. - між ОСОБА_41 та ОСОБА_39, 11.02.2005 р. - між ОСОБА_42 та ОСОБА_39, 15.03.2005 р. - між ОСОБА_39 та ОСОБА_38, 15.03.2005 р. - між ОСОБА_39 та ОСОБА_37, 15.03.2005 р. - між ОСОБА_39 та ОСОБА_50, 15.03.2005 р. - між ОСОБА_39 та ОСОБА_35, 15.03.2005 р. - між ОСОБА_39 та ОСОБА_34 і 02.12.2004 р. - між ОСОБА_43 та ОСОБА_51, а також про визнання незаконними дій державного реєстратора в частині здійснення реєстрації спірних правочинів. В наступному, у лютому 2009 року Позивачі доповнили свої позовні вимоги та остаточно просили суд, крім визнання недійсними вказаних правочинів, ще й позбавити Відповідачів права власності на придбані акції, перевівши права та обов'язки покупців акцій на Позивачів, відповідно до кількості акцій за цими угодами. Крім того, у жовтні 2009 року, під час розгляду даної справи, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 та ОСОБА_32 подали до Святошинського районного суду міста Києва суду заяву про вступ у справу в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору - про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій ЗАТ "Київзеленбуд", укладених: 25.08.2004 р. - між ОСОБА_33 та ОСОБА_34, 25.08.2004 р. - між ОСОБА_33 та ОСОБА_35, 25.08.2004 р. - між ОСОБА_33 та ОСОБА_36, 25.08.2004 р. - між ОСОБА_33 та ОСОБА_37, 25.08.2004 р. - між ОСОБА_33 та ОСОБА_38, 02.12.2004 р. - між ОСОБА_43 та ОСОБА_41, 24.01.2005 р. - між ОСОБА_41 та ОСОБА_39, 08.02.2005 р. - між ОСОБА_33 та ОСОБА_39, 11.02.2005 р. - між ОСОБА_42 та ОСОБА_39, 15.03.2005 р. - між ОСОБА_39 та ОСОБА_38, 15.03.2005 р. - між ОСОБА_39 та ОСОБА_37, 15.03.2005 р. -між ОСОБА_39 та ОСОБА_36, 15.03.2005 р. - між ОСОБА_39 та ОСОБА_34 і 15.03.2005 р. - між ОСОБА_39 та ОСОБА_35, позбавивши Відповідачів права власності на придбані ними акції, та про переведення прав і обов'язків покупців акцій на Позивачів, відповідно до кількості акцій за цими угодами. Справа розглядалась судами неодноразово. Після скасування прийнятих у справі судових рішень постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2010 р., справу було передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Під час, нового розгляду справи, у жовтні 2010 року Позивачі та Треті особи із самостійними вимогами на предмет спору, повторно доповнили свої позовні вимоги та просили суд визнати недійсними з моменту укладення, крім договорів купівлі-продажу акцій ЗАТ "Київзеленбуд", укладених між Відповідачами в період з 25.08.2004 р. по 15.03.2005 р., ще й такі ж угоди, укладені після 15.03.2005 р. по 28.08.2007 р., а також передавальне розпорядження N кзб2/2008 від 21.02.2008 р., позбавивши Відповідачів права власності на придбані ними акції, та про переведення прав і обов'язків покупців акцій на Позивачів, відповідно до кількості акцій за цими угодами, визнавши за ними право власності на вказані цінні папери. За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 р., вимоги Позивачів і Третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору було задоволено частково -в частині визнання недійсними з моменту укладення спірних договорів купівлі-продажу акцій та передавального розпорядження, укладених між Відповідачами, переведення на Позивачів прав та обов'язків покупців акцій та визнання за ними права власності на ці акції, відповідно до їх кількості за спірними правочинами. В іншій частині позовних вимог, відмовлено. У поданій касаційній скарзі, ОСОБА_2 (далі -Заявник), посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст. ст. 257, 258, 261, 330, 362, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 81 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 22, 58, 63, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати прийняті у справі судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Позивачів та Третіх осіб відмовити повністю. У письмовому відзиві на касаційну скаргу, представник Позивачів, посилаючись на безпідставність доводів та вимог Заявника, викладених у цій скарзі, просив залишити таку без задоволення, а судові рішення у даній справі - без змін. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку ОСОБА_10, ОСОБА_26, ОСОБА_31, ОСОБА_52 та ОСОБА_49 було заявлено відвід колегії суддів, за наслідками розгляду якого, ухвалою суду касаційної інстанції від 01.11.2011 р. в задоволенні заяви про відвід суддів, відмовлено. Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій і, зокрема, Статуту ЗАТ "Київзеленбуд" (п. 1.1.), дане товариство є закритим акціонерним товариством, створеним згідно з договором від 29.12.98 р., шляхом об'єднання майна громадян України, набутого під час оренди членами Організації орендарів Орендного спеціалізованого підрядного управління механізації ремонтно-будівельних робіт "Київзеленбуд" та під час приватизації відповідно до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу та додаткової угоди до нього. При цьому, у пункті 4.2. Статуту ЗАТ "Київзеленбуд" в редакції, затвердженій 29.12.98 р., було встановлено, що акціонери мають право відчужувати акції товариства у будь-який спосіб (продавати, дарувати, передавати у спадщину тощо), при цьому товариство має першочергове право на придбання цих акцій для розповсюдження їх серед акціонерів товариства. Акція не може бути відчужена іншим чином на користь будь-яких юридичних чи фізичних осіб, якщо інше не буде передбачене чинним законодавством. Згідно пункту 8.2.1 Статуту ЗАТ "Київзеленбуд", його вищим органом є загальні збори, до компетенції яких (п. 8.2.4) відноситься, зокрема: порядок розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків, а також інші питання діяльності товариства. Разом з тим, як видно з матеріалів справи, в період з 25.08.2004 р. по 28.08.2007 р. було укладено наступні договори купівлі-продажу цінних паперів -простих іменних акцій ЗАТ "Київзеленбуд": 25.08.2004 р. - між ОСОБА_33 та ОСОБА_34 стосовно 34230 шт. акцій, 25.08.2004 р. - між ОСОБА_33 та ОСОБА_35 стосовно 34231 шт. акцій, 25.08.2004 р. - між ОСОБА_33 та ОСОБА_36 стосовно 68461 шт. акцій, 25.08.2004 р. - між ОСОБА_33 та ОСОБА_37 стосовно 68461 шт. акцій, 25.08.2004 р. - між ОСОБА_33 та ОСОБА_38 стосовно 68461 шт. акцій, 02.12.2004 р. - між ОСОБА_43 та ОСОБА_51 стосовно 2132 шт. акцій, 24.01.2005 р. - між ОСОБА_51 та ОСОБА_39 стосовно 2132 шт. акцій, 08.02.2005 р. -між ОСОБА_33 та ОСОБА_39 стосовно 7323 шт. акцій, 11.02.2005 р. - між ОСОБА_42 та ОСОБА_39 стосовно 1115 шт. акцій, 15.03.2005 р. - між ОСОБА_39 та ОСОБА_38 стосовно 2642 шт. акцій, 15.03.2005 р. - між ОСОБА_39 та ОСОБА_37 стосовно 2642 шт. акцій, 15.03.2005 р. - між ОСОБА_39 та ОСОБА_36 стосовно 2642 шт. акцій, 15.03.2005 р. - між ОСОБА_39 та ОСОБА_35 стосовно 1322 шт. акцій, 15.03.2005 р. - між ОСОБА_39 та ОСОБА_34 стосовно 1322 шт. акцій, 15.08.2005 р. - між ОСОБА_37 та ОСОБА_2 стосовно 68461 шт. акцій, 26.08.2005 р. - між ОСОБА_36 та ОСОБА_2 стосовно 68461 шт. акцій, 06.09.2005 р. - між ОСОБА_38 та ОСОБА_44 стосовно 68461 шт. акцій, 06.09.2005 р. -між ОСОБА_35 та ОСОБА_44 стосовно 35553 шт. акцій, 06.09.2005 р. - між ОСОБА_34 та ОСОБА_44 стосовно 35552 шт. акцій, 31.07.2007 р. - між ОСОБА_44 та ТОВ "Зелений світ України" стосовно 130000 шт. акцій, 31.07.2007 р. - між ОСОБА_2 та ТОВ "Зелений світ України" стосовно 130000 шт. акцій, 28.08.2007 р. - між ТОВ "Зелений світ України" та ОСОБА_45 стосовно 130000 шт. акцій і 28.08.2007 р. - між ТОВ "Зелений світ України" та ОСОБА_46 стосовно 130000 шт. акцій. Крім того, 21.02.2008 р. було укладено передавальне розпорядження N кзб2/2008 щодо перереєстрації з ОСОБА_38 на ОСОБА_47 2642 шт. простих іменних акцій ЗАТ "Київзеленбуд". Предметом спору у даній справі є вимоги Позивачів і Третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору про визнання недійсними вказаних вище правочинів з моменту їх укладення, позбавлення Відповідачів права власності на придбані ними акції, та про переведення прав і обов'язків покупців акцій на Позивачів, відповідно до кількості акцій за спірними угодами, а також про визнання за Позивачами права власності на вказані цінні папери, з посиланням на порушення під час укладення вищезазначених договорів купівлі-продажу вимог чинного законодавства і, зокрема, щодо переважного права на купівлю акцій закритого акціонерного товариства акціонерами цього ж товариства. Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, задовольняючи частково позовні вимоги, посилався на те, що Позивачі і Треті особи із самостійними вимогами на предмет спору на момент укладення спірних договорів були власниками акцій ЗАТ "Київзеленбуд", а Відповідачі: ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_41, ОСОБА_44, ТОВ "Зелений світ України", ОСОБА_2, ОСОБА_45, ОСОБА_46 і ОСОБА_47 такого статусу не мали, то укладення продавцями акцій з останніми відповідних договорів купівлі-продажу, без повідомлення належним чином про продаж акцій товариства Позивачів і Третіх осіб, які, у свою чергу, як акціонери цього ж товариства, мали переважне право на їх придбання, є порушенням законних прав та інтересів вказаних осіб, закріплених в установчих документах товариства, які підлягають захисту. Крім того, приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з посиланням на ст. ст. 203, 215 ЦК України, зазначив про те, що оскільки ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 та ОСОБА_41 не було набуто прав покупців за договорами купівлі-продажу акцій в загальній кількості 284414 шт., тому у останніх були відсутні права на продаж таких іншим особам. Також, суд першої інстанції з яким погодився і апеляційний господарський суд, відхилив і доводи ЗАТ "Київзеленбуд" щодо пропуску строку Позивачами і Третіми особами строку позовної давності, зазначивши про те, що за захистом свого порушеного права на придбання акцій Позивачі фактично звернулися 11.08.2005 р. Разом з тим, на думку колегії суддів, в порушення ст. 43 ГПК України, вказані висновки судів апеляційної та першої інстанцій не відповідають у повній мірі обставинам справи та були зроблені з порушенням норм матеріального права, з огляду на наступне. Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні. Разом з тим, оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам у повній мірі не відповідають. Так, згідно вимог ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. В той же час, згідно частин 1, 3 ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦК України акціонерним товариством є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Згідно частин 1, 3 ст. 81 ГК України акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими. Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства. Також, згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про господарські товариства", закрите акціонерне товариство це акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Частина 2 ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" встановлюють, що учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки учасника, пропорційно до розмірів своїх часток. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасник товариства не скористався своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати свою частку, частка учасника може бути відчужена третій особі. За аналогією, ч. 4 ст. 362 ЦК України встановлює, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік. Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від 24.10.2008 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" норма частини третьої статті 81 ГК, яка встановлює переважне право акціонерів ЗАТ на придбання акцій, є імперативною, у зв'язку з чим це право не може бути обмежено установчими документами ЗАТ. Продаж акціонером ЗАТ акцій з порушенням переважного права не зумовлює недійсність відповідного правочину. Наслідком такого порушення є право будь-якого акціонера вимагати в судовому порядку переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК України. Отже, продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за умови внесення на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець, а також з дотриманням встановленого законом строку позовної давності в один рік. В той же час, як зазначалось вище, Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 у серпні 2005 року звернулися до Святошинського районного суду міста Києва з первісними позовними вимогами до ЗАТ "Київзеленбуд", ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43), з урахуванням уточнень до позовних вимог, саме про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій ЗАТ "Київзеленбуд", укладених в період з 25.08.2004 р. по 15.03.2005 р. В наступному, тільки у лютому 2009 року, під час розгляду даної справи загальним судом, Позивачі доповнили свої позовні вимоги та остаточно просили суд, крім визнання недійсними вказаних правочинів, ще й позбавити Відповідачів права власності на придбані акції, та перевести права і обов'язки покупців акцій на Позивачів, відповідно до кількості акцій за цими угодами. Також, у жовтні 2009 року, під час розгляду даної справи загальним судом, до прийняття відповідного судового рішення, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 подали також до районного суду заяву про вступ у справу в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору -про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій ЗАТ "Київзеленбуд", укладених в період з 25.08.2004 р. по 15.03.2005 р. та про переведення на них прав та обов'язків покупців акцій, відповідно до їх кількості за цими угодами. Крім того, під час нового розгляду справи в господарському суді міста Києва, у жовтні 2010 року Позивачі і Треті особи із самостійними вимогами на предмет спору, знову доповнили свої позовні вимоги та просили суд визнати недійсними з моменту укладення, крім договорів купівлі-продажу акцій ЗАТ "Київзеленбуд", укладених між Відповідачами в період з 25.08.2004 р. по 15.03.2005 р., ще й такі ж угоди, укладені після 15.03.2005 р. по 28.08.2007 р., а також передавальне розпорядження N кзб2/2008 від 21.02.2008 р., позбавивши Відповідачів права власності на придбані ними акції, та про переведення прав і обов'язків покупців акцій на Позивачів, відповідно до кількості акцій за цими угодами, визнавши за ними право власності на вказані цінні папери. Разом з цим, згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 цього ж Кодексу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Водночас, згідно ч. 1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, відповідно до п. 3 ч. 2 цієї ж статті Закону, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу). Відповідно до частин 2 -4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, згідно ч. 2 ст. 264 цього ж Кодексу, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ "Київзеленбуд", до винесення судового рішення у справі, звернулося до господарського суду з відзивом на позов про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій та переведення прав та обов'язків покупців акцій за вказаними угодами, у якому вказувало на пропуск Позивачами і Третіми особами строку позовної давності у даній справі. Разом з цим, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, не врахував у повній мірі вимог норм матеріального права та припустився при цьому неправильних висновків при їх застосуванні до конкретних спірних правовідносин, з урахуванням обставин справи. Так, у своєму рішенні, місцевий господарський суд, з посиланням на положення ст. 264 ЦК України, яка передбачає випадки переривання перебігу позовної давності та його правові наслідки, дійшов висновку про те, що Позивачами не був пропущений строк звернення до суду, передбачений частиною 4 ст. 362 ЦК України, оскільки вони звернулись за захистом свого порушеного права на придбання акцій ще 11.08.2005 р. Водночас, суд першої інстанції, з посиланням на ст. ст. 258, 267 та 362 ЦК України, дійшов висновку про те, що Третіми особами із самостійними вимогами на предмет спору, з огляду на представлені ними документи, а саме: копії трудових книжок і свідоцтв, а також довідки, строк позовної давності було пропущено з поважних причин. Однак, як зазначалось вище, з первісними вимогами саме про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій ЗАТ "Київзеленбуд", укладених в період з 25.08.2004 р. по 15.03.2005 р., у задоволенні яких відмовив суд першої інстанції через те, що такий спосіб захисту порушених прав не відповідає приписам ст. 362 ЦК України, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, Позивачі звернулися до суду ще у серпні 2005 року. У зв'язку з цим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про невірно обраний Позивачами спосіб захисту їх прав при пред'явленні первісних позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій, укладених з серпня 2004 року по лютий 2005 року, та вважає, що таке порушення закону мало місце і при пред'явленні нових позовних вимог, викладених у відповідних доповненнях, щодо визнання недійсними угод, укладених після лютого 2005 року стосовно відчуження акціонерами ЗАТ "Київзеленбуд" своїх акцій не акціонерам цього товариства, оскільки порушення переважного права на придбання акцій не зумовлює недійсність таких правочинів, що тягне за собою відмову в задоволенні і цієї частини позовних вимог. Крім того, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками, які були зроблені судами попередніх інстанцій в частині задоволення вимог Позивачів про переведення прав і обов'язків покупців акцій, відповідно до їх кількості за оспорюваними угодами і, у зв'язку з цим - про визнання права власності на вказані цінні папери, при дотриманні стороною строків, передбачених ч. 4 ст. 362 ЦК України, з огляду на те, що такі висновки суперечать згаданим вище положенням ст. 264 ЦК України, оскільки зазначені позовні вимоги не можна вважати частиною вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій, яке має наслідком переривання перебігу позовної давності, тоді як із вказаними позовними вимогами Позивачі звернулися до суду тільки у лютому 2009 року, тобто - зі спливом строку позовної давності, встановленого п. 3 ч. 2 ст. 258 та ст. 362 ЦК України, без відповідних заяв про відновлення такого строку. Враховуючи, що первісними вимогами Позивачів, в період з серпня 2005 року по лютий 2009 року, було визнання недійсними договорів купівлі-продажу, які не підлягали задоволенню, а переривання перебігу позовної давності в даному випадку не мало місця, колегія суддів вважає, що решта частина вимог Позивачів, пред'явлених у лютому 2009 року, з урахуванням вказаних вимог норм матеріального права, та обставин справи, є пропущеною, що згідно приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України, у зв'язку із заявою сторони, є підставою для відмови в такому позові. Також, колегія суддів не може погодитися і з висновками суддів попередніх інстанцій, що порушене право Третіх осіб із самостійними вимогами щодо предмету спору підлягає захисту, оскільки причини пропущення ними позовної давності є поважними, що підтверджується наданими документами: копіями трудових книжок, довідками сільських рад, копіями свідоцтв про право на спадщину. Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Колегія суддів зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду за захистом права, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Треті особи обґрунтовували поважність пропуску строку тривалою відсутністю трудових відносин між ними та ЗАТ "Київзеленбуд" та проживанням за межами міста Києва. Проте, колегія суддів зазначає, що акціонер (учасник) господарського товариства, маючи процесуальну можливість подати позовну заяву до закінчення передбаченого законом строку, зобов'язаний вжити всіх заходів для вчинення цієї процесуальної дії. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що Треті особи із самостійними вимогами, як акціонери товариства, мали процесуальну можливість заявити вимоги до закінчення передбаченого законом строку, оскільки останні не вказали, які дії ними були проведені для захисту порушеного права, а відсутність трудових відносин із ЗАТ "Київзеленбуд" та проживання за межами міста Києва не є підставами для відновлення пропущеного строку позовної давності. Водночас, суди попередніх інстанцій також не обґрунтували належним чином своє рішення щодо поважності причин пропущення Третіми особами позовної давності, яке мало місце у даному випадку, обмежившись тільки переліком наданих суду документів. Враховуючи, що порушене право Позивачів і Третіх осіб із самостійними вимогами не може бути відновлено шляхом переведення на них прав та обов'язків покупців через сплив позовної давності та за відсутності причин для його поновлення, колегія суддів вважає неможливим, у такому разі, і визнання недійсними наступних договорів купівлі-продажу акцій, укладених після правочинів, що вчинені з порушенням переважного права, та про визнання права власності, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 -3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. У зв'язку з цим, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд має встановити наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а також настання відповідних наслідків і, зокрема: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою (ст. 203 ЦК України). Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Оскільки Позивачі і Треті особи із самостійними вимогами не є сторонами (учасниками) спірних договорів купівлі-продажу акцій, укладених уже після їх відчуження акціонерами, обраний ними спосіб захисту порушеного права (визнання договорів купівлі-продажу акцій недійсними) не призведе до захисту їх інтересів, оскільки застосування наслідків недійсності угоди не поширюється на права цих осіб. Непоширення наслідків недійсності угод на права Позивачів та Третіх осіб з самостійними вимогами пояснюється неможливістю задоволення їхніх вимог про переведення прав покупця у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, що фактично свідчить про не виникнення (відсутність) у Позивачів та Третіх осіб із самостійними вимогами будь-яких прав на відповідну пропорційну кількість акцій. Тому, колегія суддів вважає, що визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій, укладених після правочинів, що були вчинені з порушенням переважного права, можливо лише при задоволенні вимоги про переведення прав та обов'язків покупців акцій, а відмова у задоволенні такої вимоги з будь-яких підстав, в тому числі -у зв'язку із пропуском строку позовної давності, унеможливлює визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цінних паперів. З тих самих підстав, вимоги про визнання права власності на акції, що були предметом договорів купівлі-продажу, не можуть бути задоволені, оскільки переведення прав та обов'язків покупців акцій не відбулося, а, отже право власності на відповідну кількість акцій у Позивачів і Третіх осіб із самостійними вимогами -не виникло. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Позивачі та Треті особи з самостійними вимогами не є (не стали) власниками відповідних акцій, що робить висновки суддів попередніх інстанцій про можливість застосування в даному випадку положень ст. 392 ЦК України безпідставними та помилковими. Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення. Згідно частини 1 ст. 111-10 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким була дана неправильна юридична оцінка, із неправильним застосуванням норм матеріального права, які необхідно було застосувати до спірних правовідносин, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволені позовних вимог Позивачів та Третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору, відмовити повністю. Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ: 1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. 2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 р. та рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р. у справі N 2-66-1/07 (2-23-1/08, 2-13-1/09)-32/378 скасувати повністю. Прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Головуючий суддя: М. М. Малетич Судді: О. М. Мамонтова К. С. Круглікова В общем , нужно знать основания для первого обращения в суд и основания скасування. Если суд разрешил спор, то повторное обращение не допускается. Если они прошляпили по каким-то своим причинам, то это их проблемы, что они неправильно выбрали способ защиты своих прав. Я здесь накидал более менее похожие обстоятельства, но даже при малейшем отклонении эти решения уже могут и не проканать. Уточните, если не совсем подходят.
  10. Сослаться то можно. но на этот счет пока практики нет. Есть только противоречивые мнения: Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України Із змінами та доповненнями станом на 1 січня 2007 р. за загальною редакцією заслуженого діяча науки і техніки України, д.ю.н., професора, завідувача кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії Харитонова Є.О.; д.ю.н., професора, завідувача кафедри підприємницького та комерційного права ОНЮА Харитонової О.І., к.ю.н., доц. кафедри цивільного права ОНЮА Голубєвої Н.Ю. Слід зазначити, що у порівнянні з законодавством до 2003 р. у новому ЦК збільшений строк для пред'явлення вимог до поручителя. Так, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку зобов'язання не пред'явить позов до поручителя. У випадках, коли строк виконання зобов'язання не зазначено і не може бути за­значено або визначено моментом витребування, порука припиняється, якщо кредитор не вчинить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. _____ Як випливає із ч. 4 ст. 559 ЦКУ в межах зазначеного строку кредитор повинен звернутися до поручителя з вимогою про примусове виконання взятого ним зобов'язання. Питання про характер такої вимоги є дискусійним. Існує думка, що вимога кредитора може бути заявлена на протязі законодавчо встановленого строку, а позов до суду можна заявляти і пізніше на протязі строку позовної давності. Судова практика, ґрунтуючись на нормах ч. 2 ст. 194 ЦК УРСР, виходила з того, що в межах вказаного строку кредитор повинен заявити позов до поручителя. Така позиція закріплена у інформаційному листі Вищого арбітражного суду України від 07.03.96 N 01-8/106 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів", а також у роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 06.10.94 N 02-5/706 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладенням та виконанням кредитних договорів" та оглядовому листі Вищого арбітражного суду України від 30.05.2001 N 01-8/637 "Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних із забезпеченням виконання зобов'язань". Виходячи із того, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування (дії) самого зобов'язання поруки (преклюзивність строку), варто зазначити, що і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. З огляду на вказане, доцільно тлумачити використовуваний в ч. 4 ст. 559 ЦК України термін "вимога" в широкому значенні - маючи на увазі будь-яку вимогу кредитора до поручителя, в тому числі і позовну. Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія, і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право. Но есть мнение, что вымога вымогой, но иск можно предъявить и в течение исковой давности. Я считаю, что должен быть подан и иск. Об этом указывает и п.24 Постанови ВССУ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» Пред’явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред’явлення до нього позову. При цьому в разі пред’явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов’язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов’язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Дерзайте. Удачи.
  11. Просто очень часто непорядочные судьи, нотариусы, двс сники и другая государственная шваль считает, что только специальный закон регламентирует ту или иную деятельность, а на другие можно забить. Вот здесь такой же судья написал: Частиною 2 статті 19 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Однак не здійснення державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою не є підставою для припинення дії Іпотечного договору. Но судья , наверное, специально забыл, что помимо ЗУ Про ипотеку есть еще и ЦК. Он просто не применил положение о поруке из гражданского кодекса, ошибочно считая, что только ЗУ Про ипотеку в данном случае есть единственным верным для применения. Таких историй масса. Нотариусы считают, что только ЗУ Про нотариат им следует соблюдать, а остальные не так важны. Даже когда накладывают нотариальную надпись на квартиру, где живет малолетний ребенок, или когда банк уже взыскал сумму долга. Забывая о том, что есть еще положения о защите прав детей и о недопущении двойной ответственности, т.е. они забывают о других законах и даже о Конституции. Тоже самое и по исполнительной... Они видят только ЗУ Об исполнительном производстве и потому имеют наглость взыскивать жилье без отдельного решения суда. Ведь в законе про исполнительное производство об этом ничего не сказано. Это сказано в Конституции, но то для них не проблема. Тоже случилось и здесь с этим нерадивым судьей. Он забыл что: Законодавство України про іпотеку базується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з Цивільного кодексу України ( 435-15 ), Господарського кодексу України ( 436-15 ), Земельного кодексу України ( 2768-14 ), цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України. ЗУ Про ипотеку регламентирует ипотечные договора, он есть как бы специальным в этой части. НО не только он регламентирует их. И суд об этом забыл.
  12. Какой то бред. Как может один закон противоречить другому? А куда смотрят комитеты и оппозиция? Згідно зі ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Стаття 546. Види забезпечення виконання зобов'язання 1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Стаття 548. Загальні умови забезпечення виконання зобов'язання 1. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. 2. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. 3. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання. Как может недействительный правочин создавать такое юридическое последствие как арест предмета залога?! Тем более когда данное обеспечение обязательства (залог) при недействительности правочина уже не является таковым, т.е. уже не является залогом (становится недействительным залогом). Как может быть арестован недействительный залог, который является обеспечением недействительного правочина?! Кто - нибудь может объяснить, что происходит в нашей стране? Безграмотные наперсточники у власти!
  13. три основных договора: Страхование предмета ипотеки - это не зависит от желания ипотекодателя, т.к. есть прямая норма закона, которая обязывает страховать предмет ипотеки. Страховка может и нужная и полезная, но в нормальной стране. Учитывая, что потом выбивать деньги со страховой целое дело, то эта страховка скорее формальность. Страхование жизни - возможно полезная страховка, но опять же в другой стране. Учитывая, что в случае наступления страхового случая, заемщику уже будет все равно, а если он же и ипотекодатель то тем более все равно, при этом опять придется кому-то выбивать эти деньги.... то скорее тоже формальная страховка. в случае же имущественного поручительства (ипотека от третьего лица), то порука по идее и так должна прекратиться. В этом случае эта страховка нужна больше банку. Страхование финансовых рисков (например, потеря права собственности предмета ипотеки) - эта страховка нужна больше банку. Т.к. его залог уйдет из под носа. Вывод - следует страховать только предмет ипотеки, т.к. в случае наступления страхового случая, дабы не платить за несуществующую ипотеку, то эта страховка как-то покроет кредит. Правда если удастся ее выбить. Ну и плюс ко всему - она обязательная. Остальные страховки нужны больше банку. По логике пусть он и страхует за свой счет. Поэтому если эти страховки черным по белому не обозначены в договорах, то посылать банк в сад.
  14. Ну вот представьте себе. Вы частник - собственник. Вы работаете с фирмой- подрядчиком, которая целиком и полностью зависит от Вас. Возможно это Ваша же фирма, только под другим названием, какое-нибудь дочернее предприятие. Разве может кто-то диктовать Вам с кем Вам работать? Разве не вольны Вы выбирать себе сотрудников? Вы частник, Ваша деятельность это частная деятельность и никто не может в нее вмешиваться. Вы можете отбирать себе сотрудников даже по росту, весу, полу и цвету глаз. Никто Вас не заставит брать на работу женщину, если Вам нужен мужчина и наоборот. Если даже такие критерии отбора очень даже имеют права на существование, То почему бы не быть такому критерию как кредитная история?
  15. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3331Здесь подробно все изложено, даже с образцами.
  16. Уберите слово "наверное". И уберите слово только "прокуратуру". Пишите везде, т.е. не только им.Настойчивость города берет. Но ждите отказ от прокуратуры и от тех самых "везде". Даже подавая жалобы (что правильно) Вы все равно всем своим поведением должны открывать ногами дверь у судебного исполнителя. Вы - имеющая власть, а не они. Вы их наняли на работу, а не они Вас. Вы им платите зарплату, а не они Вам. Будьте сильными.... Впрочем, есть и другой вариант - это говорить с ними шепотом и бояться их, дабы не обозлить их еще больше и не усугубить ситуацию. Этот вариант тоже присутствует, но он не касается моего совета. Выбор за Вами. Демократия, понимаш... Боритесь со злом все равно, даже если Вы его не можете победить и искоренить из Земли. Боритесь со злом на своем "миниуровне", и наступит время, когда оно будет побеждено и на макроуровне. Хотя это уже будет не зависеть от нас с Вами. Удачи Вам и внутренней силы, бесстрашия и непоколебимости!
  17. в любом случае необходимо настаивать на привлечение органов опеки. не имеет значение какую часть взыскивают, хоть даже взыскивают один туалет, если там проживает ребенок, все равно необходимо разрешение органов опеки. Закон не ограничивает своего действия в зависимости от размера части взыскиваемого жилья. Но удивляться нечему, я тут где-то опубликовывал ссылку на решение, где судья выселяла и взыскивала даже тогда, когда был письменный запрет органа опеки. Но там скорее всего сами заемщики не сильно сопротивлялись. Бороться надо, тем более, что есть судебная практика касационного суда, где изложена позиция о необходимости привлечения органов опеки.
  18. На счет торгов, ну не знаю... По идее они "автоматически" по умолчанию недействительны. Т.к. документ на основании которого они проводились признан не подлежащим исполнением с момента его вчинення. Так можно дойти до абсурда и каждую бумажку в рамках того исполнительного производства признавать недействительной. Т.е. договор со специализированной организацией, договор купли продажи, документ на право собственности, страховку на автомобиль (если новая заключалась) и т.п. Я думаю, что если первоначальный документ без которого невозможны были все остальные документы и все исполнительное производство вместе взятое признан не подлежащим исполнению, то других решений суда для этого не надо. И так понятно. А вот признать бездействия ГИС неправомерными в части исполнения решения суда по не подлежащей исполнению нотариальной надписи это нужно. Если они сами не хотят. Когда я выигрывал нотариальную надпись, там не было в решении суда написано о том, чтобы ГИС сделала то или сделала иное. Там просто сделан вывод: признать неподлежащей исполнению... И все. Этого было достаточно, чтобы остановить и "вернуть назад" все выполненные действия И/ службой. Меня не волновало на какой стадии там было производство. А вот если бы ГИС начали сопротивляться, мол, мы уже исполнили исполнительный лист, остальное нас не колышет. Вот тогда был бы новый иск об обязательстве выполнить действия. Тут ГИС уже не смог бы отмазаться. Поэтому новый иск однозначно, если они сами не желают поновити нарушенное право. А вот о том, какой, - нужно думать. Пока на мысль приходит: Админ против ГИС и третье лицо набувач. В иске давить не на неправомерные действия, а на бездействие со стороны ГИС, которым нарушаются Ваши имущественные права. Хотя как я уже писал, можно два иска подать и гражданский, и административный.
  19. Да если поискать есть массу и других мелких бытовых решений....Например, родственник вышел из тюрьмы, был выписан и как бы не претендовал на имущество, которое продали добросовестному набувачу. А потом заявлял свое право на имущество и таким образом добросовестный набувач лишался его. На счет предъявления досудебного требования.... Думаю, что не стоит предупреждать. А сразу в суд, мол, прошу вернуть как безпидставно отриманное. По-моему нет в этом случае обязательного досудебного требования, отсутствие которого может препятствовать у удовлетворении иска (например, по аналогии с взысканием предмета ипотеки, где такое требование обязательно). Просто если предупредите, набувач может успешно его спихнуть куда-то. И потом ищи ветра в поле.
  20. по поводу добросовестного набувача... Есть масса решений, где добросовестный набувач приобретал имущество. Но потом лишался его, т.к. документ по которому было приобретено признан недействительным или действия лица, которое продало или третьих лиц признаны неправомерными. Даже страховки такие есть именно для таких случаев.
  21. Думаю, продолжать давить на ГИС жалобами.И одновременно подавать админ иск о признании их действий неправомерными и обязательству вчинення действий. Нотариальная надпись ведь признана такой от момента ее вчинення, следовательно все остальные действия по ней после этого незаконны. Значит нарушенное право подлежит поновленню. А отказ ГИС от этих действий,подразумевает отказ от них именно в рамках того производства.Не , думаю, что совсем уж отказ. Но ведь можно открыть новое? Скорее только так возможно будет. По идее ГИС в суде ничего не должен заперечувати , если Вы попросите суд обязать выполнить ГИС такие -то действия. Но, возможно, придется привлекать и то лицо, которому продано имущество, т.к. это касается и его прав и обязанностей. Итого: Новый иск, возможно, админ с привлечением гражданского лица третьим лицом. Или новый гражданский иск с привлечением гражданского лица ответчиком (если откажется добровольно), а ГИС третьим лицом либо тоже ответчиком. Можно и то и то попробывать одновременно. И обязательно в качестве обеспечения иска попросить суд временно приостановить эксплуатацию ТС. Вообще это нужно было раньше просить по иску по нот. надписи. ИМХО