Олег1964

Ого. "Уважаемые" судьи подсуетились?

Изучите: ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 05 листопада 2014 року N 705 Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів

Очередной бред луспеника. Неполучение заемщиком кредитных денег по заключенному договору - это невыполнение договора со стороны кредитора. Заемщик может обратиться в суд с требованием разорвать договор. Ст. 651 ЦКУ. Не путайте кредитный договор с договором позыки.

Не засоряйте тему.

И никто не обращает внимание на : Урегулювання сторонами договірних відносин на власний розсуд за наявності в законі імперативних приписів є протиправним. Постанова ВСУ 6-52цс13 від 11 вересня 2013 року. Это касается свободы договора. Что касается - Згідно ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Відповідно до положень ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. То специальной нормой права, а именно п.6 ч.1 ст.6 ЗУ "Про фінансові послуги..." установлено, что долговое обязательство в кредитном договоре должно быть обозначено в ДЕНЕЖНОМ ВЫРАЖЕНИИ. Это значит, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то это противоречит указанному закону со всеми вытекающими последствиями ст. 203, 215 ЦК Украины. Сделайте это ЕДИНСТВЕННЫМ обстоятельством (юридическим фактом) иска. И посмотрите что будет.

Повторю, что нужно бить Порше не только по ЗоЗПП, а и по ЗУ "Про фінансові послуги..." . Фінансове зобов'язання може бути визначено виключно у ГРОШОВОМУ виразі. Это может быть единственным основаением иска.

В наданих письмових запереченнях зазначив......А заперечення на позов это что?

Ну и что?...

Наоборот. Порш был уверен в своем выигрыше.

Так.

Супер.

Вариант - аппеляция признает недействительной часть договора.

При новом рассмотрении в апелляции нужно не забыть спросить у Порше: "Чи відбувся б правочин без включення у договір недійсної частини?"

С моим Еврокапиталом собираемся и в ЕСПЧ.

Урегулювання сторонами договірних відносин на власний розсуд за наявності в законі імперативних приписів є протиправним. Постанова ВСУ 6-52цс13 від 11 вересня 2013 року. Это касается свободы договора. Что касается - Згідно ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Відповідно до положень ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. То специальной нормой права, а именно п.6 ч.1 ст.6 ЗУ "Про фінансові послуги..." установлено, что долговое обязательство в кредитном договоре должно быть обозначено в ДЕНЕЖНОМ ВЫРАЖЕНИИ. Это значит, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то это противоречит указанному закону со всеми вытекающими последствиями ст. 203, 215 ЦК Украины. Что касается ЗУ "Про захист прав споживачів". Пунктом 16 Постанови № 5 від 30.03.2012 р. визначено, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті. При цьому суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач. В кредитном договоре Порш валютный риск по кредиту в гривне переложен на потребителя, а это есть нечестная предпринимательская практика. Кредитный договор Порш есть НИЧТОЖНЫЙ. Вот Вам в помощь решение, прошедшее и апелляцию и кассацию: Судом встановлено, що фактично кредитодавець переклав ризик знецінення гривні відностно інших валют по гривневевому кредиту на позичальника, що є ознакою нечесної підприємницької практики за п.14 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», а відповідно до ч.6 ст.19 зазначеного Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької діяльності, є недійсними. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Враховуючи викладене вище суд прийшов до висновку, що кредитний договір №747 від 19.08.2008 року здійснений з використанням нечесної підприємницької діяльності, а отже є недійсним (нікчесний правочин), і в частині позовних вимог про визнання його недійсним позивачу слід відмовити. http://www.reyestr.c...Review/31034891