НБ Украины

ПРАВИЛА надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту … 3. Вимоги щодо детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача під час укладення кредитного договору … 3.4. Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: … про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; … Відповідно до п. 4.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України операції з готівкою оформляються касовими документами відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України. Таким нормативно-правовим актом Національного банку є Інструкція про касові операції в банках України, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 року за № 768/8089 (далі - Інструкція), в редакції від 26 грудня 2004 року (чинною на час виникнення спірних правовідносин). … Банки-конвертационные центры получили право вклады не возвращать, а кредиты - взыскивать? http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=296#entry119031 Як банк залишив бабусю без спадщини 15-09-2011, 13:33 Як правило, сторінку «Фінанси» редакція «Вісника» присвячує ринковим оглядам. Ми хочемо, щоб читачі мали можливість порівнювати послуги банківського та страхового сектору, щоб кременчужани знали, як найкраще зберегти чи примножити свої гроші з нашою допомогою. Ця історія, навпаки, про те, як несумлінні банківські клерки можуть позбавити вас вашого банківського вкладу. Передісторія У 2007 році Валентина Поцелуєва продала свою квартиру в Москві і переїхала до своєї матері в Кременчук. Гроші, отримані від продажу квартири, пенсіонерка Поцелуєва поклала в 2009 році на депозитний рахунок в «Автокразбанк» у Кременчуці. Всі 148 тисяч доларів. На відсотки, які вони отримували разом з мамою щомісяця, можна було непогано жити. У класичному європейському розумінні їх сім’я могла вважатись рантьє. Річна ставка – 15,8%. Втім, на жаль, жили вони так недовго, оскільки 4 квітня 2010 році пані Поцелуєва померла. Одного разу, повернувшись ввечері від гостей, вона не прокинулась зранку. Їй було лише 60 років. Так у її мами, 84-річної пенсіонерки Грачової, взагалі не залишилось жодного родича. Тож через півроку, в листопаді, літня бабуся вступила у спадщину і була визнана спадкоємцем депозитного рахунку та нарахованих, але не сплачених відсотків за час з моменту смерті своєї доньки. … Банкіри не налаштовані добровільно вирішувати конфлікт? Ця історія, на думку редакції, кидає дуже неприємну тінь на репутацію банківської установи. На наш погляд, банк повинен діяти винятково в інтересах людей, які довіряють збереження в ньому своїх статків. І кременчужанам, напевно, варто знати про те, як саме в цій банківській установі можуть ставитись до їхніх грошей. Навряд чи можна знайти людину, яка захоче, щоб після її смерті банківський вклад через підроблене рішення суду отримав якийсь невідомий громадянин Дудка. Та і навряд чи можна повірити в те, що в схемі незаконного списання брав участь лише один несумлінний банківський працівник. Пам’ятаєте, як співробітники банку відмовляли довіреним особам бабусі в переоформленні вкладу, відправляючи справжні документи на перевірку міліції. Чому ж вони так легко повірили у дійсність підроблених рішень суду? http://vestnik.in.ua/specproject/finansy/1534-yak-bank-zalishiv-babusyu-bez-spadschini.html http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30627521 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27461884 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25616592 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/20078016 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12719163

Хорошо выйдем с другой стороны… Frau, Вы работаете в банке-конвертационном центре или в банке? Вы правы, для банка-конвертационного центра достаточно любой бумажки с подписюь клиента. т.н. расписка (ст.1047 ГК Украины). В данном случае форма и содержание не важны. Главное сумма и подпись клиента. Банк-конвертационный центр выдает денежные средства по договору займа (из «черной кассы», т.н. деньги руководства банка), а банк выдает денежные средства по кредитному договору. В некоторых банках Вы наверное видели, как менеджеры за столами в зале принимали денежные средства от клиентов в то время, как официально все кассы в отделении были закрыты. Договор займа – реальный договор. Кредитный договор – консенсуальный договор. Frau, Вы не знаете чем отличается реальный договор от консенсуального? Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Каузою (ціллю) кредитного договору є отримання позичальником грошових коштів кредитодавця із зобов'язанням їх повернення та сплати процентів за кредитом. На відміну від договору позики кредитний договір є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами домовленості за всіма істотними умовами цього договору. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36742035 ЗАТВЕРДЖЕНО Постанова Правління Національного банку України 20.10.2004 N 495 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2004 р. за N 1425/10024 ІНСТРУКЦІЯ з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України 1. Загальні положення 1.1. Ця Інструкція розроблена відповідно до Законів України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ), "Про Національний банк України" ( 679-14 ), "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ), нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк), ґрунтується на основних принципах міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. 1.2. Ця Інструкція визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України (далі - банки) типових операцій з готівкою в національній та іноземній валютах під час здійснення касових операцій з приймання та видачі готівки клієнтам, у тому числі із застосуванням платіжних карток, операцій з інкасації готівки, підкріплення банків готівкою національної валюти територіальними управліннями Національного банку, під час передавання готівки між банками, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет) та надсилання їх на дослідження, здійснення валютно-обмінних операцій банку, операцій з ювілейними монетами та банківськими металами в касах банків. … 2. Облік касових операцій з клієнтами банку 2.1. Порядок здійснення банками касових операцій з клієнтами визначається законодавством України з питань регулювання готівкових розрахунків в Україні та валютного регулювання. … 2.3. Операції з видачі клієнтам готівки в національній та іноземній валютах з кас банків відображаються в бухгалтерському обліку на підставі відповідних видаткових документів, визначених Інструкцією про касові операції, такими бухгалтерськими проводками: видача готівки юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям з їх поточних та інших рахунків: Дебет - 2520, 2530, 2600, 2650; Кредит - 1001, 1002; видача готівки фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків: Дебет - 2620, 2630, 2635; Кредит - 1001, 1002. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1425-04 Если Вам повезет истребовать мемориальные ордера, то увидите их отличие от записей в выписках на счетах. Назначение платежа “… LOAN TO …” будет отсутствовать. … Стаття 18. Запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом Фінансовим установам під час здійснення (надання) фінансових послуг забороняється вступати в договірні відносини з анонімними особами, відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. … Не задумывались ли Вы над тем, что выдача клиенту недействительного заявления на выдачу налички или недействительного заявления на перевод налички (второй экземпляр - квитанция, которая остается у заемщика) является предикатным преступлением, т.е. преступлением предшествующим отмыванию денег в соответствии со статьей 209 УК Украины? Не является ли это фактом сокрытия и маскирования незаконного происхождения наличной иностранной валюты под видом выдачи "валютного" кредита и уплаты процентов за "валютный" кредит.　　 Вы хотите в этом участвовать? Вы соучастник или потерпевший? …. Пирамида - выплата процентов по валютным вкладам, которые не были учтены в кассе, за счет неучтенных платежей по псевдовалютным кредитам. Не являются ли данные платежи аналогичными вкладами, если реально валютный кредит не выдавался? … Когда Вы поймете, что все недобросовестные банки по валютным кредитам до сих пор остаются должниками в обязательстве по выдаче кредита наличной иностранной валютой, то с легкостью выйдете из "финансовой пирамиды" (вклады в иностранной валюте) и увидите ее. Вы не сможете увидеть реальные масштабы данной "финансовой пирамиды" до тех пор, пока находитесь в ней (заметьте, добровольно). Кто внимательно рассматривал обязательство в кредитном договоре по выдаче кредита в иностранной валюте: банк - должник, а заемщик - кредитор? И почему Вы до сих пор кредитор, а не должник по кредиту в иностранной валюте? http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=285#entry114447 Противоположный пример того, как сотрудница банка раздала расписки в получении денег … Трудно переоценить степень подлости банков … Обманутые на 40 миллионов гривен вкладчики "Экспобанка" напрасно надеялись получить свои деньги Махинация на 40 миллионов гривен. Вкладчики "Экспобанка" потеряли сбережения. Их деньги не дошли до официальных счетов. Как оказалось, в банке действовала теневая касса - вкладчикам она выдавала недействительные документы на депозиты. Мало того, за деньги отвечала кассирша, которая вообще официально не работала в учреждении, говорится в сюжете http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=10#entry112325 А что делать с черно-белой пирамидкой, которую Вы несколько лет держите в руках и боитесь ее разобрать? http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=14#entry117200 Заява про виявлення кримінальної події в діяльності ПАТ «_____ Банк» та ТОВ «_____» за ознаками ст.212 Кримінального кодексу України … Безгрошовим документом буде такий документ, як касовий видатковий ордер з розпискою про одержання грошей, але одержувач гроші не отримував. Виявлення оперативними працівниками міліції, слідчими та ревізорами недоброякісних документів необхідно розцінювати як ознаку скоєння корисливих правопорушень. … Кожний безтоварний чи безгрошовий документ є підробленим документом, але не кожний підроблений документ є безтоварним чи безгрошовим. Ці обставини мають велике практичне значення в правоохоронній діяльності. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=12#entry115848 Frau, учите и применяйте, пожалуйста, нормативно-правовые акты НБУ. Иначе сидеть будете вместо руководства банка, как кассир «Экспобанка».

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/paran4239#n4239 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у справі за конституційним зверненням громадянина Трояна Антона Павловича щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) м. Київ 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 Справа № 1-10/2 … Виходячи з наведеного та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 51, 62, 66, 67, 69, 95 Закону України „Про Конституційний Суд України“, Конституційний Суд України вирішив: 1. В аспекті конституційного звернення положення статті 24 Конституції України стосовно рівності громадян у конституційних правах, свободах та перед законом у взаємозв’язку з положеннями частини першої статті 55, пункту 2 частини третьої статті 129 Основного Закону України щодо захисту судом прав і свобод людини і громадянина та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом треба розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантовані державою рівні права на захист прав і свобод у судовому порядку та на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку у судах усіх юрисдикцій, спеціалізацій та інстанцій, у тому числі й особа, яка засуджена і відбуває кримінальне покарання в установах виконання покарань. 2. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у „Віснику Конституційного Суду України“ та в інших офіційних виданнях України. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v009p710-12/paran2#n2 ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А 10.05.2007 N 168 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 р. за N 541/13808 Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту { Додатково див. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва N 1/72 ( v1_72805-07 ) від 12.11.2007 } Відповідно до пункту 4 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), статей 47, 49 та 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ), з метою захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів та забезпечення надання банками споживачам повної інформації про сукупну вартість кредиту Правління Національного банку України П О С Т А Н О В Л Я Є: 1. Затвердити Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (далі - Правила), що додаються. 2. Департаменту методології банківського регулювання та нагляду (Н.В.Іваненко) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома структурних підрозділів центрального апарату, територіальних управлінь Національного банку України, а також банків України для використання в роботі. 3. Департаменту банківського регулювання і нагляду (В.О.Зінченко) і територіальним управлінням Національного банку України під час здійснення інспекційних перевірок банків та їх філій, відділень перевіряти виконання вимог Правил. … В.о.Голови А.В.Шаповалов ПОГОДЖЕНО: Заступник Голови Держспоживстандарту України О.Ю.Пічугін ЗАТВЕРДЖЕНО Постанова Правління Національного банку України 10.05.2007 N 168 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 р. за N 541/13808 ПРАВИЛА надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту … 3. Вимоги щодо детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача під час укладення кредитного договору … 3.4. Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: … про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; … http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0541-07 Чем отличается заемщик при возврате кредита (оплате процентов) от вкладчика при внесении вклада? У вкладчиков (банковский вклад) больше прав применять постановления НБУ, чем у заемщиков (кредитный договор)? РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 липня 2013 рокум. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Горелкіної Н.А., суддів: Євтушенко О.І., Журавель В.І., за участю: представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Кураш Н.П., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання права та стягнення коштів за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 6 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 8 квітня 2013 року, в с т а н о в и л а : У серпні 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 24 квітня 2010 року між ним та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») укладено договір банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США № 2630/40/3531, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 122 995 доларів США на строк до 5 травня 2010 року з процентною ставкою 9% річних. Крім того, 21 травня 2010 року між сторонами укладено договори банківського вкладу у доларах США «Зростаючий» № 2630/40/5409 на суму 71 842 доларів США, № 2630/40/5416 на суму 13 750 доларів США з процентною ставкою 9% строком до 28 травня 2010 року та № 2630/40/5472 на суму 134 120 доларів США з процентною ставкою 9% строком до 2 червня 2010 року. 7 липня 2011 року позивач звернувся до ПАТ «Дельта Банк» із заявою про виплату коштів та нарахованих відсотків згідно договорів банківського вкладу № 2630/40/3531, № 2630/40/5409, № 2630/40/5416 та № 2630/40/5472. На вказану заяву банк повідомив позивачу, що станом на 13 липня 2011 року між ними не існує взаємовідносин з приводу вищевказаних договорів. Посилаючись на викладене, позивач, збільшивши позовні вимоги, просив суд зобов'язати ПАТ «Дельта Банк» визнати права вкладника за договорами банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США № 2630/40/3531, № 2630/40/5409, № 2630/40/5416 та № 2630/40/5472, стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на свою користь суму вкладу за вказаними договорами у розмірі 342 707 доларів США, суму нарахованих процентів (відсотків) у розмірі 9 267 доларів США 15 центів, пеню у розмірі 28 133 гривень 29 копійок, а також 3% річних у розмірі 96 655 гривень 21 копійку. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 6 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 8 квітня 2013 року, позов задоволено. Ухвалено визнати за ОСОБА_6 права вкладника за договорами банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США за № 2630/40/3531 від 28 квітня 2010 року; № 2630/40/5409 від 21 травня 2010 року; № 2630/40/5416 від 21 травня 2010 року; № 2630/40/5472 від 26 травня 2010 року. Стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_6 заборгованість за договорами банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США за № 2630/40/3531 від 28 квітня 2010 року; № 2630/40/5409 від 21 травня 2010 року; № 2630/40/5416 від 21 травня 2010 року; № 2630/40/5472 від 26 травня 2010 року у сумі 351974 доларів США 15 центів, пеню у розмірі 28 133 гривень 29 копійок та три відсотки річних у розмірі 96 655 гривень 21 копійку. Стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на користь держави 3 219 гривень. У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позов на підставі ст.ст. 1058, 1059 ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини за договорами банківського вкладу та дійшов висновку, що дані договори та банківські виписки відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки мають просту письмову форму й містять всі умови, необхідні для договору даного виду, а саме: розмір вкладу, розмір відсотків за користування вкладом, порядок їх нарахування, термін дії договору. Проте з такими висновками судів погодитись не можна. Згідно пунктів 1.1-1.4 договорів № 2630/40/3531, № 2630/40/5409, № 2630/40/5416 та № 2630/40/5472 вкладник передає банку грошові кошти в розмірі та на строк, що визначені цими договорами, а банк приймає вклад, сплачує за ними проценти та повертає вклад у встановленому цими договорами порядку. Судами встановлено, що на підтвердження внесення позивачем коштів банком видано банківські виписки № 10001007, № 28017449, № 28017476 та № 28061017 відповідно. Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України, договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Аналогічна вимога закріплена у Положенні про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577. Пунктом 1.4 даного Положення передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Таке ж положення передбачено у п. 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (із змінами та доповненнями станом на 12 лютого 2010 року, діючої на час виникнення спірних правовідносин). Вирішуючи спір, суди виходили з того, що відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 254 від 18 червня 2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 року за № 559/7880, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Згідно п.1.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (діючої на час виникнення спірних правовідносин), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, а за договором банківського вкладу вкладні (депозитні рахунки). Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору. Враховуючи викладене, порядок та форма надання виписок (внутрішнього документу банку) передбачена при укладенні договору банківського рахунку, а не договору банківського вкладу. При укладенні договору банківського вкладу та на підтвердження додержання його письмової форми видається касовий документ, який відповідає вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 року за № 768/8089. Відповідно до п. 4.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України операції з готівкою оформляються касовими документами відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України. Таким нормативно-правовим актом Національного банку є Інструкція про касові операції в банках України, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 року за № 768/8089 (далі - Інструкція), в редакції від 26 грудня 2004 року (чинною на час виникнення спірних правовідносин). Пунктом 8 глави 2 розділу ІІІ даної Інструкції установлено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. Матеріали справи не містять квитанцій або інших документів, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, які б відповідали вимогам п. 8 глави 2 розділу ІІІ вказаної Інструкції. Таким чином, в порушення вимог ст. 1059 ЦК України суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про додержання письмової форми договору банківського вкладу. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, на вказані порушення уваги не звернув, помилково залишив вказане рішення без змін. Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносин, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню. На підставі викладеного та враховуючи, що судами встановлено фактичні обставини справи, однак застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в и р і ш и л а: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 6 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 8 квітня скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання права та стягнення грошових коштів відмовити. Рішення оскарженню не підлягає. Головуючий Н.А. Горелкіна Судді: О.І. Євтушенко В.І. Журавель І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32701896 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2013 рокум. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: … Таке ж положення передбачено у п. 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (із змінами та доповненнями станом на 17 червня 2011 року, діючої на час виникнення спірних правовідносин). Вирішуючи спір, суди виходили з того, що відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 254 від 18 червня 2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 року за № 559/7880, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Згідно п.1.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (діючої на час виникнення спірних правовідносин), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, а за договором банківського вкладу вкладні (депозитні рахунки). Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору. Враховуючи викладене, порядок та форма надання виписок (внутрішнього документу банку) передбачена при укладенні договору банківського рахунку, а не договору банківського вкладу. При укладенні договору банківського вкладу та на підтвердження додержання його письмової форми видається касовий документ, який відповідає вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 року за № 768/8089. Дійшовши висновку, що банківські виписки № 73504, № 73508 та № 73510 містять всі реквізити, які перелічені у п. 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, суди вважали їх належними і допустимими доказами у справі на підтвердження внесення позивачем коштів відповідно до умов договорів банківських вкладів № 2630/40/30164, № 2630/40/30166 та № 2630/40/30167. Однак суди не звернули увагу на те, що відповідно до п. 4.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України операції з готівкою оформляються касовими документами відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України. Таким нормативно-правовим актом Національного банку є Інструкція про касові операції в банках України, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 року за № 768/8089 (далі - Інструкція), в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин (станом на 23 червня 2011 року). Пунктом 8 глави 2 розділу ІІІ даної Інструкції установлено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. Матеріали справи не містять квитанцій або інших документів, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, які б відповідали вимогам п. 8 глави 2 розділу ІІІ вказаної Інструкції. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31898898 У х в а л а іменем україни 01 червня 2011 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: … Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність грошових коштів на депозитних рахунках внаслідок їх зняття вкладником з рахунків. Однак, належного дослідження наявних в матеріалах справи видаткового ордеру від 23 листопада 2005 року № 1914393 та чеків від 08 вересня 2005 року та 15 листопада 2005 року не здійснив та не надав їм відповідної правової оцінки з урахуванням вимог Глави 3 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Національний банк України № 337 від 14 серпня 2003 року, зокрема не звернув увагу на те, що з каси банку готівка національної валюти видається за видатковим касовим ордером лише працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями, а фізичним особам з вкладних (депозитних) рахунків - за заявою на видачу готівки. Отже, не надавши належної оцінки всім обставинам справи апеляційний суд відмовив у задоволенні позову, чим фактично порушив вимоги статті 214 ЦПК України. З огляду на наведене, ухвалені у справі рішення не можуть вважатись законними та обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16152159 Frau, Вы еще не видели мемориальные ордера на "банковские операцию" 2203 - 1001 и 1001 - 2203. Это готовые приговоры по ст.200 УК Украины. Банк-конвертационный центр – это недобросовестный банк, который не соблюдает кассовую дисциплину. Банки-конвертационные центры получили право вклады не возвращать, а кредиты - взыскивать? Какие доказательства банки-конвертационные центры предоставляют в суды для подтверждения возврата кредита и оплаты процентов? И предоставляют ли? Какой документ оформляется для внесения банковского вклада и для возврата кредита (оплаты процентов)? Кредитный договор является заключенным, если в нем не указан банковский (текущий) счет? Банк-конвертационный центр имеет право взыскивать задолженность по незаключенному кредитному договору? Если банк-конвертационный центр не открывал банковский счет, как учитывалась наличная иностранная валюта в бухгалтерском учете банка? А была она оприходована в операционной кассе банка?

Но хоть на кусочки можно порвать, и то польза Что уже сделано: 1. В спорах с банками по кредитным договорам уже применяется п.6 ч.1 ст.4 Закону Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании финансовых услуг». Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовою послугою вважається надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Пояснение: Закон Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании финансовых услуг» не указан в постановлении пленума ВССУ №5 от 30.03.12 ПЛЕНУМ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ПОСТАНОВА 30.03.2012 № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=11#entry112591 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 серпня 2014 року м. Чернівці Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі: головуючого Лисака І. Н. суддів: Винту Ю.М., Перепелюк Л.М., секретар Ковальчук Н.О. за участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення коштів, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 14 липня 2014 року,- В С Т А Н О В И Л А: В липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення коштів. Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 14 липня 2014 року було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання. В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить вищезазначену ухвалу скасувати та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про підсудність спору. Посилається на те, що судом першої інстанції при відкритті провадження були порушені норми процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що судом було порушено правила підсудності щодо подання позову до юридичної особи. Оскільки відповідачем по справі є юридична особа та позов мав бути пред'явлений за місцезнаходженням відповідача, а саме в суді першої інстанції м. Дніпропетровська. Вважає, що застосування до даних правовідносин Закону України «Про захист прав споживачів» є недоречним, оскільки така послуга як банківський вклад не підпадає під дію цього закону, так як умовою банківського вкладу є виплата вкладнику відсотків, тобто отримання прибутку. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Вирішуючи питання територіальної підсудності, суди повинні керуватися нормами розд. III гл. 1 ЦПК (статті 107 - 117) і враховувати, що відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК позивачу в справах про захист прав споживачів надано право на свій розсуд пред'являти позов: за місцезнаходженням відповідача, за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (за винятком виключної підсудності). Сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Законі України «Про захист прав споживачів» та Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» терміни "споживчий кредит", "фінансова установа", "фінансова послуга" дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають із кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» Згідно з преамбулою Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у ньому встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг. Його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності та розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні. Відповідно до ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. У ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовими послугами вважаються, зокрема: залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та ін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Вижницького районного суду Чернівецької області від 14 липня 2014 року постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування. На підставі вищевикладеного, керуюсь ст. 312 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити. Ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 14 липня 2014 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40269317 Справа № 711/4575/14-ц Провадження №2\711\1652\14 Р І Ш Е Н Н Я \ заочне \ І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 липня 2014 року Придніпровський районний суд м . Черкаи в складі : - головуючого - Клочко О.В. - при секретарі - Туз Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання кредитного договору, змін та доповнень до нього , а також договору іпотеки недійсними – В С Т А Н О В И В : … Станом на час підписання договору - 14.12.2007 року АКТ «ТАС - Комерцбанк» відповідно до умов кредитного договору № 2301/1207/88-945 не мав право надавати кредит готівкою іноземною валютою фізичній особі відповідно до п.6 ч.1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в кредитному договорі не зазначив, що має банківську ліцензію та генеральну ліцензію на вчинення валютних операцій. Видача готівки іноземної валюти фізичним особам проводиться з їх поточних або депозитних (вкладних) рахунків, а тому, видача позивачу кредиту у готівковій іноземній валюті не відповідає вказаним вимогам Закону. Згідно позовної заяви ОСОБА_1, вбачається , що сторони не підписували договір на розміщення коштів на депозитному рахунку , у позивача ОСОБА_1 не був відкритий поточний рахунок, а тому , він не був суб'єктом валютного ринку України та являвся лише клієнтом банку. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=14#entry117200 За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВГСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюванним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування. Отже, оспорюванні кредитний договір відповідно до ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6956#entry118334 1. ПАТ «_____ банк» згідно генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № ____ від __ .11.11 року мав право виконати кредитний договір № _______ від _____ лише протягом ___ днів, тобто з __ жовтня 2011 року по 16 жовтня 2011 року (нечесна підприємницька практика банку) Відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року N 15-93 “уповноважений банк” - будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів. В кредитному договорі №________ від _______ не зазначене, що відповідач є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій відповідно до статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». ___________ року інформація не була надана позивачу про те, що відповідач є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій. Норми ЦК України, які регулюють відносини, пов’язані з укладенням та виконанням кредитного договору, слід розглядати в сукупності з положеннями Закону України “Про захист прав споживачів” та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Закон України “Про захист прав споживачів” регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг“ від 12 липня 2001 року. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері надання фінансових послуг і відповідно до положень преамбули встановлює загальні правові засади у цій сфері та здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. Однією з фінансових послуг згідно з пунктом 6 частини першої статті 4 Закону є надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону учасниками ринку фінансових послуг є особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України. При цьому частиною третьою статті 2 Закону встановлено вичерпний перелік суб’єктів фінансових послуг, на діяльність яких не поширюється положення цього Закону: фінансові установи, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державне казначейство України та державні цільові фонди. Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 цього Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент є фінансовим кредитом. Фінансовий кредит відповідно до пункту 6 частини першої статті 4 Закону, вважається фінансовою послугою. Суб’єкти, які мають право на здійснення операцій з надання фінансових послуг визначені статтею 5 Закону. До них віднесені фінансові установи, а також фізичні особи – підприємці. Останні можуть надавити такі послуги лише у випадках, прямо передбачених законом. Відповідно частини 3 статті 91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідно до ст.5 приведеного вище Декрету Кабінету Міністрів України операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ і операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій і валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету. 15 серпня 2011 року вперше відповідно до вимог Закону України від 15.02.2011 N 3024-VI ( 3024-17 ) "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків", а також згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ), статтями 7, 44 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ( 2664-14 ), статтями 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 (15-93) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та законодавством України Правління Національного банку України постановою №281 затвердило «Положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2011 р. за N 1054/19792). Відповідно до ч.3 ст.91 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ПАТ «______ Банк» є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій з надання коштів в іноземній валюті у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, лише з __ жовтня 2011 року на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № ___ від __.10.11 та додатку до даної генеральної ліцензії: - валютні операції на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не зазначені в абзацах другому - сімнадцятому розділу II «Операції, що може здійснювати банк на підставі генеральної ліцензії» Положенням про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.08.2011 № 281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.09.2011 за № 1054/19792. У зв'язку з внесенням Законом України від 22.09.2011 N 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (Закон N 3795-VI) змін до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" після 16.10.2011 надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється. Таким чином, ПАТ «_______ Банк» відповідно до генеральної ліцензії (з додатком) на здійснення валютних операцій, ст.1054 (“Кредитний договір”) та п.6 ч.1 ст.4, ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мав право надавати споживчий фінансовий кредит іноземною валютою протягом ___ діб, тобто виконати кредитний договір № _____ від ________, лише з __ жовтня 2011 року по 16 жовтня 2011 року. Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1–3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Частиною першою статті 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. До фінансових послуг, зокрема, належить діяльність з надання фінансового кредиту (пункт 3 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (Закон від 2 червня 2011 року № 3462-VII). За змістом статті 9 Закону України від 1 червня 2000 року № 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та статті 34 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню. У статтях 18 і 19 Закону України “Про захист прав споживачів” передбачено підстави для визнання договору недійсним: укладення договору на умовах, що обмежують права споживача та вчинення правочину з використанням нечесної підприємницької практики. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами наведений у ч. 3 ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів”. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті цей перелік не є вичерпним. Поняття «нечесна підприємницька практика» включає в себе будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим чи іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 19 Закону України “Про захист прав споживачів” нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика може бути такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Станом на дату підписання кредитного договору ПАТ «_______ банк» не був уповноваженим банком з надавання кредиту (фінансового кредиту) фізичній особі іноземною валютою відповідно до ч.3 ст.91, ст.227 ЦК України, п.3 ч.1 ст.1, п.6 ч.1 ст.4, ст.34, п.5 розділу VIII Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п.3 ст.1, ч.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=294#entry117757 Ледник начнет таять только тогда, когда "заемщики" по псевдовалютным кредитам поймут, что они не заемщики по кредитам в иностранной валюте, а вкладчики по валютным вкладам. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=11#entry112569 Какие доказательства предоставил банк для обоснования платежей Вами по кредитному договору? Что с ними делать? Вариант I Банковский (текущий) счет есть. … Вариант II Банковского (текущего) счета нет http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=292#entry117446

Почему не говорите, что , оказывается, у нас есть соглашение с ЕС вот вам http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/998_012 и цирк устроили из-за Европы. Стаття 108 ... Після набуття нею чинності у тому, що стосується відносин між Україною та Співтовариством, ця Угода замінює Угоду між Європейським економічним співтовариством, Європейським співтовариством по атомній енергії та Союзом Радянських Соціалістичних Республік про торгівлю та економічне і комерційне співробітництво, підписану в Брюсселі 18 грудня 1989 року. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/998_012/page3 "Слышал звон, да не знаешь, где он." http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6952&page=7#entry118044 Alexx, Вы до сих поддерживаете Януковича и Чуркина? «Заявление президента Украины. Как законно избранный президент Украины заявляю: события на Майдане, незаконный захват власти в Киеве привели к тому, что Украина оказалась на пороге гражданской войны. В стране царят хаос и анархия. Жизнь и безопасность людей, особенно на юго-востоке и в Крыму, под угрозой. Под воздействием западных стран осуществляются открытый террор и насилие. Люди преследуются по политическому и языковому признакам. В этой связи обращаюсь к президенту России Владимиру Владимировичу Путину с просьбой использовать вооруженные силы Российской Федерации для восстановления законности, мира, правопорядка, стабильности, защиты населения Украины. Виктор Янукович, 1 марта 2014 года" http://ria.ru/politics/20140304/997988750.html#14097250096284&message=resize&relto=login&action=removeClass&value=registration А если Вы еще находитесь в галактике Кин-дза-дза, пожалуйста, прекращайте играться визатором и каппой. В Украине не работает данная команда: “Так что ты цак надень и в пепелаце сиди. Ясно?” Каждый сам решает когда ему покорно надеть колокольчик, а когда его снять, если он уже его носит. Кольцо в носу. Тащил повозку бык упрямый. Повсюду он искал свой путь. Где надлежало ехать прямо, там бык всегда хотел свернуть. Но только он с пути сбивался, Погонщик быстро с ним справлялся. Сквозь нос рабочего быка кольцо стальное продевают, к нему поводья прикрепляют и, если нужно, то слегка поводья тянут без угроз, кольцо, продетое сквозь нос, быку страданье доставляет, и он, смиряя гордый нрав, все приказанья исполняет, осознавая: "Я не прав". Закон природы очень прост. Есть в мире боль. И слава Богу! "Кольцо, продетое сквозь нос" всегда рождает в нас вопрос: "Как встать на верную дорогу?" Ната дас (Ярослав Климанов) http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6124&page=41#entry86363 Янукович себе уже надел цак и с марта этого года сидит в пепелаце. А Вы готовы добровольно сами себе надеть цак? И или ждете, когда Вас насильно заберут в пепелацу (Крымнаш, ДНР, ЛНР, Новороссия) и там наденут цак («самое безопасное поведение»)? Аlexx, для Вас цак – это российское гражданство и не больше. Вы думаете, что поменяете украинское гражданство на российское и у Вас исчезнут проблемы, которые были как у гражданина Украины? Обращение к жителям Крыма 20.06.2014 \ Новости АРБ … Самое безопасное поведение – производить погашение долга, точно соблюдая условия договора. Некоторые из Вас так и поступают: либо сами ездят на Украину и там платят в соответствующий банк, либо делают это через родственников или знакомых. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6846&page=2#entry117179 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6846&page=2#entry117187 Российские банки будут защищать русскоязычных граждан?

"Слышал звон, да не знаешь, где он." “Право народов на самоопределение” или “Право народов распоряжаться своей судьбой”? Декларация о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом Организации Объединенных Наций Принята резолюцией 2625 (XXV) Генеральной Ассамблеи ООН от 24 октября 1970 года … Принцип равноправия и самоопределения народов В силу принципа равноправия и самоопределения народов, закрепленного в Уставе Организации Объединенных Наций, все народы имеют право свободно определять без вмешательства извне свой политический статус и осуществлять свое экономическое, социальное и культурное развитие, и каждое государство обязано уважать это право в соответствии с положениями Устава. Каждое государство обязано содействовать с помощью совместных и индивидуальных действий осуществлению принципа равноправия и самоопределения народов в соответствии с положениями Устава и оказывать помощь Организации Объединенных Наций в выполнении обязанностей, возложенных на нее Уставом, в отношении осуществления данного принципа, с тем чтобы: a ) способствовать дружественным отношениям и сотрудничеству между государствами и b ) незамедлительно положить конец колониализму, проявляя должное уважение к свободно выраженной воле заинтересованных народов, а также имея в виду, что подчинение народов иностранному игу, господству и эксплуатации является нарушением настоящего принципа, равно как и отрицанием основных прав человека, и противоречит Уставу Организации Объединенных Наций. Каждое государство обязано содействовать путем совместных и самостоятельных действий всеобщему уважению и соблюдению прав человека и основных свобод в соответствии с Уставом. Создание суверенного и независимого государства, свободное присоединение к независимому государству или объединение с ним, или установление любого другого политического статуса, свободно определенного народом, являются формами осуществления этим народом права на самоопределение. Каждое государство обязано воздерживаться от каких-либо насильственных действий, лишающих народы, о которых говорится выше, в изложении настоящего принципа, их права на самоопределение, свободу и независимость. В своих мерах против таких насильственных действий и в оказании им сопротивления эти народы, в порядке осуществления своего права на самоопределение, вправе добиваться поддержки и получать ее в соответствии с целями и принципами Устава. Территория колонии или другой несамоуправляющейся территории имеет, согласно Уставу, статус, отдельный и отличный от статуса территории государства, управляющего ею; такой отдельный и отличный, согласно Уставу, статус существует до тех пор, пока народ данной колонии или несамоуправляющейся территории не осуществит своего права на самоопределение в соответствии с Уставом, и в особенности в соответствии с его целями и принципами. Ничто в приведенных выше пунктах не должно истолковываться как санкционирующее или поощряющее любые действия, которые вели бы к расчленению или к частичному или полному нарушению территориальной целостности или политического единства суверенных и независимых государств, соблюдающих в своих действиях принцип равноправия и самоопределения народов, как этот принцип изложен выше, и, вследствие этого, имеющих правительства, представляющие без различия расы, вероисповедания или цвета кожи весь народ, проживающий на данной территории. Каждое государство должно воздерживаться от любых действий, направленных на частичное или полное нарушение национального единства и территориальной целостности любого другого государства или страны. http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/intlaw_principles.shtml Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе (Хельсинки, 1 августа 1975 года) … VIII. Равноправие и право народов распоряжаться своей судьбой http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_055 Журнал "ДИПЛОМАТИЧЕСКИЙ ВЕСТНИК" сентябрь 2000 год ПРАВО И МЕЖДУНАРОДНЫЕ ОТНОШЕНИЯ __________________________________________________________________________ ПРАВО И МЕЖДУНАРОДНЫЕ ОТНОШЕНИЯ ПРИНЦИП САМООПРЕДЕЛЕНИЯ И ТЕРРИТОРИАЛЬНАЯ ЦЕЛОСТНОСТЬ ГОСУДАРСТВ … Тогда, в середине 70-х годов, в стремлении минимизировать последствия западногерманской позиции отечественная дипломатия пошла на не совсем обычный шаг: в русском тексте хельсинкского документа вместо “право народов на самоопределение” стало фигурировать “право народов распоряжаться своей судьбой”. Внешне, применительно к русскому тексту, это устраняло термин “самоопределение”, хотя в других языковых версиях, в частности в английской, концепция “самоопределения” осталась выраженной и терминологически. Однако подобная замена термина создала только иллюзию устранения самоопределения из общеевропейского политического лексикона, иллюзию тем более коварную, что глагол “распоряжаться” имеет слишком широкое значение, ибо самоопределяющийся субъект “распоряжается” не только своей судьбой, но также и судьбой той страны и остальной части ее населения, от которых он отделяется или иным образом обособляется. Хотя в Уставе ООН принцип самоопределения трактуется как единое целое с равноправием, в ситуации, охарактеризованной выше, нет не только каких-либо признаков равноправия, но скорее просматривается бесправие того политического организма, от которого происходит отделение. В этом один из коренных пороков — политических и правовых — принципа самоопределения в том виде как он абсолютизировался, а то и деформировался на протяжении последних 50 лет. … В необходимых случаях следует проявлять не только сдержанность, но и настороженность, давая понять, что иного невозможно и ожидать от государства, уникального своим многонациональным составом и хрупкостью федерализма. В случаях, когда на нужную результативность такой общей позиции рассчитывать не приходится, необходимо переводить проблему самоопределения в ту плоскость, в которой она выражена в цитированном выше положении российско-бразильской Декларации, подчеркивая приоритетность сохранения территориальной целостности и государственного единства страны и необходимость соблюдения прав и интересов также той части населения, от которой намеревается отделиться или иначе обособиться претендующий на самоопределение субъект. Лозунг самоопределения все больше становится питательной средой сепаратизма — явления, имеющего многомерную опасность, что было подчеркнуто министром иностранных дел Российской Федерации И.С. Ивановым в выступлении на 53-й сессии Генеральной Ассамблеи ООН: “Еще одним дестабилизирующим международные отношения фактором становится воинствующий сепаратизм. Ориентируясь исключительно на экстремистские методы борьбы за национальные права народов, являющихся меньшинствами в составе многонациональных государств, сепаратизм нередко смыкается с терроризмом и религиозным фанатизмом. Сепаратизм неизбежно провоцирует внутригосударственные конфликты, в которые зачастую вовлекаются соседние страны, что создает почву для разжигания региональных кризисов”. Год спустя, на 54-й сессии Генеральной Ассамблеи ООН, российский министр вновь обращал внимание мирового сообщества на “опасность угроз и вызовов, с которыми сталкивается сегодня мир, — воинствующий национализм, сепаратизм, терроризм, экстремизм в любом проявлении не имеют границ. Это общий вызов, приносящий неисчислимые жертвы и разрушения в различных точках планеты”. Министр подчеркивал, что агрессивный сепаратизм, ставший потенциальной средой различных экстремистских сил превратился “в один из главных источников внутригосударственных конфликтов и региональной нестабильности. От него никто не застрахован”. Исходя из положений известной Московской декларации о защите интересов многонациональных государств, которую Россия и Индия подписали “как одни из крупнейших, многонациональных, многоязыких и поликонфессиональных государств” и в которой обе стороны, выразив убежденность в том, что “на крупных многонациональных государствах лежит особая ответственность за судьбы сотен миллионов людей”, выступили “за безусловное соблюдение принципов уважения территориальной целостности и государственного единства как одного из ключевых факторов жизнедеятельности многонациональных государств”, заинтересованные страны могли бы вести дело к постановке на многосторонней основе вопроса о мерах по защите интересов многонациональных государств, к включению этого положения в Концепцию мира в XXI веке. Не ограничиваясь постановкой вопроса на международных форумах в концептуальном плане, следует стремиться к тому, чтобы выдвинуть, предпочтительно совместно с Индией и, возможно, с другими государствами, вопрос о защите интересов многонациональных государств, имея в виду, чтобы по этому вопросу был принят достаточно развернутый международный акт. Принятие многостороннего документа, направленного на защиту интересов многонациональных государств, которых в мире немало, подкрепляло бы антисепаратистский компонент принципа самоопределения. В этом же аспекте следует подходить и к проблеме “предотвращения дезинтеграции государств путем насилия”, к рассмотрению которой начиная с 1996 года приступила ООН. В принятой тогда же резолюции по этому вопросу заявлено “о необходимости принятия Организацией Объединенных Наций мер, способствующих предотвращению насильственной дезинтеграции государств”, подтверждена “необходимость строгого соблюдения принципа территориальной целостности государств”, а также “принципа неприкосновенности международных границ между государствами”. Масштабность требуемых усилий для решения проблемы видна уже из того, что Генеральная Ассамблея сочла необходимым подчеркнуть важное значение деятельности, осуществляемой ОАЕ, ОБСЕ, ОАГ, АСЕАН, СЕ, ЛАГ, ОИК “во имя предотвращения насильственной дезинтеграции государств”, пойдя, таким образом, на беспрецедентное вовлечение по существу всех имеющихся в мире региональных структур в достижение поставленной цели. Эта линия продолжена и в последующих резолюциях ООН, включая резолюцию 53/71, в которой вопрос о предотвращении насильственной дезинтеграции государств трактуется как один из аспектов поддержания международной безопасности и констатируется, что такая дезинтеграция “может представлять собой угрозу международному миру и безопасности”. Отметив, что большинство насильственных конфликтов в настоящее время являются внутригосударственными, резолюция 53/71 подтверждает необходимость принятия со стороны ООН “мер, которые помогут предотвратить насильственную дезинтеграцию государств”. В.А. РОМАНОВ, проф. кафедры международного права Российского университета дружбы народов, Чрезвычайный и Полномочный Посланник 2-го класса http://www.mid.ru/bdomp/dip_vest.nsf/19c2fdee616f12e54325688e00486a45/7c1d3fb52c86ffdfc32569840051164b!OpenDocument Alexx, в международном праве принцип самопределения народов соотносится к принципу территориальной целостности государств, точно также, как в гражданском праве принцип свободы договора соотносится к принципам справедливости, добросовестности, разумности. Слід зазначити, що свобода договору не є безмежною. Вона існує в певних природних межах, визначених критеріями справедливості, добросовісності та розумності. … У громадянскому суспільстві свобода договору, як і будь-які інші свободи, не може мати абсолютного характеру. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=63#entry38571

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А 18.02.2004 N 54 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 березня 2004 р. за N 296/8895 Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Правління Національного банку України … Відповідно до статті 15 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ) та у зв'язку з прийняттям Законів України "Про іпотеку" ( 898-15 ), "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" ( 1255-15 ), "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" ( 978-15 ), "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" ( 979-15 ), "Про внесення змін до Закону України "Про лізинг" ( 1381-15 ), набранням чинності Цивільним кодексом України ( 435-15 ), Господарським кодексом України ( 436-15 ), якими врегульовано правовідносини щодо кредитних операцій та забезпечення виконання кредитних зобов'язань, Правління Національного банку України П О С Т А Н О В Л Я Є: 1. Визнати такими, що втратили чинність: постанову Правління Національного банку України від 28.09.95 N 246 ( va299500-95 ) "Про затвердження Положення "Про кредитування" та Тимчасового положення "Про порядок рефінансування Національним банком України комерційних банків під заставу державних цінних паперів"; … 2. Генеральному департаменту банківського нагляду (Пушкарьов В.В.), департаментам юридичному (Пасічник В.В.), валютного регулювання (Яременко С.О.), платіжних систем (Кравець В.М.), монетарної політики (Гребеник Н.І.), готівково-грошового обігу (Дорофєєва Н.В.) розглянути чинні нормативно-правові акти Національного банку України, які регламентують кредитні відносини між банком і позичальником, і за потреби внести до них відповідні зміни. 3. Рекомендувати банкам України привести свої внутрішні положення з питань кредитування у відповідність до вимог законодавства України. … 6. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника Голови А.П.Яценюка. Голова С.Л.Тігіпко http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0296-04 Заява про виявлення кримінальної події в діяльності ПАТ «_____ Банк» та ТОВ «_____» за ознаками ст.212 Кримінального кодексу України … 1. На момент виникнення правовідносин між фізичною особою (позичальником) та ПАТ «______ Банк» (кредитодавцем) Законом України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та нормативно-правовим актами Національного банку України не встановлено спеціальних правил оподаткування операцій з надання фінансових кредитів. Згідно з пп.1.11.1 п.1.11 ст.1 Закону України «Про податок на прибуток підприємств», фінансовий кредит – кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства. 15 березня 2004 року втратила чинність постанова Правління Національного банку України від 28.09.95 N 246 "Про затвердження Положення "Про кредитування". Таким чином, з 15 березня 2004 року в Україні відсутні були правила надання фінансових кредитів, які повинен був встановлювати Національний банк України (стосовно банківських кредитів) відповідно до пп.1.11.1 п.1.11 ст.1 Закону України «Про податок на прибуток підприємств». http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=12#entry115848

Россия может стать сильнее Украины, если она уже ведет бесконтактную войну с Украиной, которая находится на высоком технологическом уровне? Alexx, а Вы влияние России не видите? Или Вы до сих пор смотрите диафильмы про НАТО, с которым до определенного момента успешно сотрудничала Россия? Для Вас Россия «белая и пушистая пирамидка», как для парня в эксперименте? http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6872&page=79#entry116388 Сергей Глазьев: федерализация — уже не идея, а очевидная необходимость Советник президента РФ изложил "Ъ" свое видение пути выхода Украины из кризиса 06.02.2014, 00:00 … — А как вы относитесь к идее федерализации Украины? — Думаю, это уже не идея, а очевидная необходимость. В рамках жесткого унитарного государства будет идти постоянное противостояние. Чтобы его прекратить, нужна федерализация. Нужно дать регионам достаточно прав, возможность самостоятельно формировать свои бюджеты и даже возможность частичного внешнеполитического самоопределения. В мировой практике есть такие примеры, хотя они и выглядят странно с точки зрения международного права, когда в рамках одной страны действуют разные торгово-экономические режимы. Например, в составе Дании есть Гренландия, при этом Дания является частью Евросоюза, а Гренландия — нет. Так что это — здравое предложение для Украины. http://www.kommersant.ru/doc/2400532 01.07.2014 00:01:00 Из Донбасса сделают Гренландию Москве предлагают признать евроинтеграцию против воли жителей востока Украины … http://www.ng.ru/economics/2014-07-01/1_donbass.html Аlexx, пример Шпицбергена и Баренцбурга. Посмотрите и задумайтесь. Давайте будем вместе с Путиным распускать сопли по поводу НАТО, распада Союза и проигрыша Российской империи в Первой мировой войне ... Открытие памятника героям Первой мировой войны 1 августа 2014 года, 14:45 Москва Однако эта победа была украдена у страны. Украдена теми, кто призывал к поражению своего Отечества, своей армии, сеял распри внутри России, рвался к власти, предавая национальные интересы. http://www.kremlin.ru/news/46385 Как говорят в народе: "Без сопливых гололед". Какое будущее нам предлагает Россия? В виде военных баз на безлюдных островах (полуостровах, анклавах)? Полный закат солнца вручную ... На Южном Урале проведут "закат солнца" вручную … В заповеднике Аркаим пройдет фольклорно-этнографический фестиваль евразийских народов "На Ивана, на Купалу. Молодецкие забавы". Одним из пунктов программы станут соревнования по "солнцекатанию" на точность: участники закатят колеса-солнца в гору, а затем спустят их к ее подножию. http://www.rg.ru/2014/07/03/reg-urfo/arkaim-anons.html Сколько раз будем катать колесо-солнце?

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ Л И С Т N 01-8/241 від 01.07.96 м.Київ vd960701 vn01-8/241 Арбітражним судам України Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів … 10. Чи підлягає задоволенню вимога особи, якій кредитор уступив своє право стягти з боржника суму, присуджену кредиторові за рішенням арбітражного суду? У статті 197 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) йдеться про уступку вимоги кредитора іншій особі, а не про уступку цій особі права стягнення за рішенням суду. Чинне законодавство не надає стягувачеві права уступити виконання судового рішення іншій особі. Отже кредитор може уступити право вимоги тільки до прийняття рішення судом. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v_241800-96 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ 18.03.2008 N 01-8/164 Господарські суди України Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році … 39. Чи можлива у виконавчому провадженні заміна кредитора згідно з договором відступлення права вимоги? Заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, в той час як відносини, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, не мають характеру цивільно-правових у розумінні частини першої статті 1 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), а управненою стороною в цих відносинах виступає не кредитор, а стягувач. Тому зазначена заміна не є можливою. Що ж до заміни сторони на стадії виконання судового рішення, то така заміна можлива не інакше як на підставах та в порядку, визначених ГПК ( 1798-12 ) та Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ). http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v_164600-08/page2

21.10.2011 | Рубрика: Россия в эпоху Путина: политика и религия 12 лет назад чиновник В.Путин начал войну с Чечнёй и проиграл её Путин не воин. Россия платит (народ платит) дань Чечне за проигранную войну … Как сообщил собеседник «Кавказского узла», каждый год в два-три раза увеличивалась сумма дотаций федерального центра Чечне. То есть реализуется концепция «вывернутой на изнанку империи», когда центр спонсирует колонии, получая взамен символическую преданность. Однако рано или поздно это приведет к катастрофе, когда у центра иссякнут финансовые возможности «кормить» региональные элиты, или когда у этих элит вырастут запросы. «А начнут расти запросы очень быстро, потому что эти территории считают себя не колониями, а равными субъектами. Уже в течение нескольких лет центр не сможет удовлетворять потребности Чечни», - говорит Орешкин. http://apocalypse-2012.com/miscellaneous/official-putin.html Путин уже платит дань Чечне территорией Украины. В Крыму не так ли все происходит? И Вы говорите , что это война между Украиной и Россией? Или уже началась III мировая война?

Alexx, Вы всегда цитируете аналогичное чужое мнения из информационного портала «Правый взгляд». http://www.rusimperia.info/news/id20827.html ДОЛГ УКРАИНЕ Знаете ли вы украинскую ночь? Нет, вы не знаете украинской ночи! Здесь небо от дыма становится черно́, и герб звездой пятиконечной вточен. Где горилкой, удалью и кровью Запорожская бурлила Сечь, проводов уздой смирив Днепровье, Днепр заставят на турбины течь. И Днипро́ по проволокам-усам электричеством течет по корпусам. Небось, рафинада и Гоголю надо! ——— Мы знаем, курит ли, пьет ли Чаплин; мы знаем Италии безрукие руины; мы знаем, как Ду́гласа галстух краплен... А что мы знаем о лице Украины? Знаний груз у русского тощ — тем, кто рядом, почета мало. Знают вот украинский борщ, знают вот украинское сало. И с культуры поснимали пенку: кроме двух прославленных Тарасов — Бульбы и известного Шевченка, — ничего не выжмешь, сколько ни старайся. А если прижмут — зардеется розой и выдвинет аргумент новый: возьмет и расскажет пару курьезов — анекдотов украинской мовы. Говорю себе: товарищ москаль, на Украину шуток не скаль. Разучите эту мову на знаменах — лексиконах алых, — эта мова величава и проста: «Чуешь, сурмы заграли, час расплаты настав...» Разве может быть затрепанней да тише слова поистасканного «Слышишь»?! Я немало слов придумал вам, взвешивая их, одно хочу лишь, — чтобы стали всех моих стихов слова полновесными, как слово «чуешь». ——— Трудно людей в одно истолочь, собой кичись не очень. Знаем ли мы украинскую ночь? Нет, мы не знаем украинской ночи. [1926] http://feb-web.ru/feb/mayakovsky/texts/ms0/ms7/ms7-229-.htm Alexx Отправлено 18 April 2014 - 10:30 Здравствуйте. Скажите у меня на Украине висит кредит уже суды были и ОГИС сидит и ждёт когда и что у меня забрать, если что оформлю на себя ) Если я оформлю на себя недвижимость в Крыму у меня местный Российский ОГИС как-то конфискует ? Или я перед Россией буду чист ? Если гражданство сделаю российское ? http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6636#entry103442 Alexx, Вы уже гражданин Российской Федерации? Какое денежное довольствие получаете в в/ч 64829?

Из песни слова не выкинешь, а из места гостя не высадишь ... Идет война несуществующих врагов. Горят в церквях по убиенным свечи. Молитесь, и, быть может, дураков В России нашей станет чуть поменьше, Ну а пока покрыты сотни женщин В знамена черных, траурных платков. ... Почему в России постоянно дополняется и меняется текст этой песни? Вы до сих пор не задумались? Может «цветные революции» (по версии Путина) начались еще в 1993 году в Москве с расстрела Дома советов России («Белый Дом России»)? http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6872&page=62#entry115942 Валентина Мельникова, Комитет солдатских матерей: «Подписывайте контракт, мы вас отправим в Луганск. Не подпишете – я сам за вас подпишу» 23:21 27 августа 2014 Некоторых солдат насильно отправляют на территорию Украины воевать. Об этом сегодня, 27 августа, Дождю рассказала глава союза Комитетов солдатских матерей России Валентина Мельникова. По её словам на украинскую территорию сейчас отправляют не только контрактников, но и тех, кто проходит службу на срочной основе. И, по словам Валентины Мельниковой, все это напоминает войну в Афганистане. http://tvrain.ru/articles/valentina_melnikova_komitet_soldatskih_materej_podpisyvajte_kontrakt_my_vas_otpravim_v_lugansk_ne_podpishite_ja_sam_za_vas_podpishu-374646/?autoplay=false

Как работал «ландромат» … Когда приходило время платить по фиктивным, существующим только на бумаге долгам, британская компания обращалась в молдавский суд с иском к своему должнику, российским однодневкам и гражданину Молдовы. Ответчики полностью признавали исковые требования на 500–800 млн долларов. … И вот в какой-то момент кому-то на рынке теневых финансовых услуг, видимо, и пришла в голову идея: нет более надежного и законного прикрытия для вывода денег за рубеж, чем решение суда о взыскании задолженности. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=293#entry117659 Требование оплатить несуществующий долг по незаключенному кредитному договору (безденежное обязательство) - это обычное вымогательство сотрудниками ПАТ «_____ банк», предусмотренное ст.189 УК Украины. ____________ районний суд м.________ ______, м.______, вул.________________ Позивач _______________________________ _______________________________, Відповідач ПАТ «________ Банк» ________________________________________ ________________________________________ Позов про захист прав споживачів від нечесної підприємницької практики банка та про визнання права не виконувати неіснуючі зобов’язання за неукладеним кредитним договором №_____ від ___________ (безгрошове зобов’язання) _______ року між ВАТ «_______ банк» (правонаступник ПАТ «_______ банк») та ____________ був підписаний кредитний договір №_________ від ____ в якому відсутні істотні умови кредитного договору щодо умов виконання зобов’язання кредитодавця надати грошові кошти (кредит) позичальникові. Також, ______ року сторони кредитного договору №_________ не визначили та не узгодили у письмовій формі порядок надання кредиту відповідно до норм цивільного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України. Кредитний договір №_________ від ____ є та залишається до цього часу безгрошовим зобов’язанням. В рішенні Конституційного Суду України від 10.11.11 № 15-рп/2011 зазначене, що межі дії принципу свободи договору визначаються принципами справедливості, добросовісності та розумності: «3.2. Регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі – Кодекс). Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою – межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності. Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об’єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.» За положеннями ч.1, п.5 ч.2 та ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Відповідачі зловживають цивільними правами та здійснюють нечесну підприємницьку діяльність з метою приховати кримінальні правопорушення посадових осіб ТОВ «______» та ПАТ «_____ банк», передбачених ст.189 «Вимагання» (п.8 та п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності»), ст.212 «Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)» (п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004 N 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів») та ст.209 «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» (п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 N 5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом») Кримінального кодексу України 1. ПАТ «_____ банк» згідно генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № ____ від __ .11.11 року мав право виконати кредитний договір № _______ від _____ лише протягом ___ днів, тобто з __ жовтня 2011 року по 16 жовтня 2011 року (нечесна підприємницька практика банку) Відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року N 15-93 “уповноважений банк” - будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів. В кредитному договорі №________ від _______ не зазначене, що відповідач є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій відповідно до статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». ___________ року інформація не була надана позивачу про те, що відповідач є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій. Норми ЦК України, які регулюють відносини, пов’язані з укладенням та виконанням кредитного договору, слід розглядати в сукупності з положеннями Закону України “Про захист прав споживачів” та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Закон України “Про захист прав споживачів” регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг“ від 12 липня 2001 року. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері надання фінансових послуг і відповідно до положень преамбули встановлює загальні правові засади у цій сфері та здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. Однією з фінансових послуг згідно з пунктом 6 частини першої статті 4 Закону є надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону учасниками ринку фінансових послуг є особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України. При цьому частиною третьою статті 2 Закону встановлено вичерпний перелік суб’єктів фінансових послуг, на діяльність яких не поширюється положення цього Закону: фінансові установи, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державне казначейство України та державні цільові фонди. Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 цього Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент є фінансовим кредитом. Фінансовий кредит відповідно до пункту 6 частини першої статті 4 Закону, вважається фінансовою послугою. Суб’єкти, які мають право на здійснення операцій з надання фінансових послуг визначені статтею 5 Закону. До них віднесені фінансові установи, а також фізичні особи – підприємці. Останні можуть надавити такі послуги лише у випадках, прямо передбачених законом. Відповідно частини 3 статті 91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідно до ст.5 приведеного вище Декрету Кабінету Міністрів України операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ і операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій і валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету. 15 серпня 2011 року вперше відповідно до вимог Закону України від 15.02.2011 N 3024-VI ( 3024-17 ) "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків", а також згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ), статтями 7, 44 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ( 2664-14 ), статтями 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 (15-93) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та законодавством України Правління Національного банку України постановою №281 затвердило «Положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2011 р. за N 1054/19792). Відповідно до ч.3 ст.91 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ПАТ «______ Банк» є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій з надання коштів в іноземній валюті у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, лише з __ жовтня 2011 року на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № ___ від __.10.11 та додатку до даної генеральної ліцензії: - валютні операції на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не зазначені в абзацах другому - сімнадцятому розділу II «Операції, що може здійснювати банк на підставі генеральної ліцензії» Положенням про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.08.2011 № 281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.09.2011 за № 1054/19792. У зв'язку з внесенням Законом України від 22.09.2011 N 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (Закон N 3795-VI) змін до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" після 16.10.2011 надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється. Таким чином, ПАТ «_______ Банк» відповідно до генеральної ліцензії (з додатком) на здійснення валютних операцій, ст.1054 (“Кредитний договір”) та п.6 ч.1 ст.4, ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мав право надавати споживчий фінансовий кредит іноземною валютою протягом ___ діб, тобто виконати кредитний договір № _____ від ________, лише з __ жовтня 2011 року по 16 жовтня 2011 року. Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1–3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Частиною першою статті 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. До фінансових послуг, зокрема, належить діяльність з надання фінансового кредиту (пункт 3 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (Закон від 2 червня 2011 року № 3462-VII). За змістом статті 9 Закону України від 1 червня 2000 року № 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та статті 34 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню. У статтях 18 і 19 Закону України “Про захист прав споживачів” передбачено підстави для визнання договору недійсним: укладення договору на умовах, що обмежують права споживача та вчинення правочину з використанням нечесної підприємницької практики. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами наведений у ч. 3 ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів”. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті цей перелік не є вичерпним. Поняття «нечесна підприємницька практика» включає в себе будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим чи іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 19 Закону України “Про захист прав споживачів” нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика може бути такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Станом на дату підписання кредитного договору ПАТ «_______ банк» не був уповноваженим банком з надавання кредиту (фінансового кредиту) фізичній особі іноземною валютою відповідно до ч.3 ст.91, ст.227 ЦК України, п.3 ч.1 ст.1, п.6 ч.1 ст.4, ст.34, п.5 розділу VIII Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п.3 ст.1, ч.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. 2. Готівкова іноземна валюта не була видана з операційної каси ПАТ «__________ Банк» з поточного рахунку фізичної особи за кредитним договором № _____ від ______, у зв’язку з тим, що банківський (поточний) рахунок позичальнику взагалі не був відкритий Згідно до ст.51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівкових формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документу. Згідно до ст.55 вказаного закону відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між банком і клієнтом. Відповідно до ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Відповідно до ст. 1068 ч 3. ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Я кредит в сумі _______ доларів США з операційної каси банку з банківського (поточного) _______ року не отримав за кредитним договором №_________ від ____ . Банківський (поточний) рахунок на моє ім’я не був відкритий в ПАТ «_______Банк» до цього часу, що унеможливлює надання кредиту готівковою іноземною валютою з операційної каси з банківського (поточного) рахунку відповідно до імперативних норм цивільного законодавства. Номер банківського (поточного) рахунку для надання кредиту позивач та відповідач не узгодили у письмовій формі в кредитному договорі №_______ від _______, тобто договір банківського рахунку між позивачем та відповідачем є неукладеним до цього часу. В кредитному договорі №_______ від ______ не встановлена істотня умова – банківський (поточний) рахунок позивача, з якого надаються грошові кошти з операційної каси банку. Видача готівкової іноземної валюти відповідно до актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів НБУ можлива лише з банківського рахунку клієнта банку (інші назви в банківській практиці – «клієнтського рахунку», «поточного рахунку», «балансового рахунку 2620»): - ст.1066 ч.3.ст.1068 гл.72 ЦК України; - п.1.37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»,); - пунктів 1.8, 1.9, 6, 7.1, 7.8, 7.12, 7.13“Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах”, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003р. №492; - п.4 гл.3 розділу III “Інструкції про касові операції в банках України», затвердженої постановою Правління НБУ №337 від 14.08.04; - п.2.1.1 «Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітністі в банках України», яка затвердженого постановою Правління НБУ №566 від 30.12.98; - п.2.3 "Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України", затвердженої постановою Правління НБУ від 20.10.2004 року №495. Статтею 192 “Гроші (грошові кошти)” встановлено, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до статті 3 “Кошти в Україні” кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Дії, які належать до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом визначені в ст.4 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму”: “1. До легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов'язані з коштами (власністю), одержаними (здобутими) внаслідок вчинення злочину, спрямовані на приховування джерел походження зазначених коштів (власності) чи сприяння особі, яка є співучасником у вчиненні злочину, що є джерелом походження зазначених коштів (власності).” Статтею 18 “Запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовим установам під час здійснення (надання) фінансових послуг забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Відкриття банківського (поточного) рахунку є обов’язковою умою для видачи кредиту готівковою іноземною валютою з операційної каси банку. Кредитний договір №_______ від _______ року є змішаним договором, який регулюється положеннями гл.71 ЦК України та гл.72 ЦК України. Таким чином, за неукладеним кредитним договором №_________ від ____ неможливо було ______ року надати мені кредит в сумі __________ доларів США з операційної каси банку. Кредитний договір №_________ від ____ слід вважати неукладеним, тому відсутні підстави для стягнення боргу за будь-яким договором про уступку права вимоги або договором факторингу за неукладеним договором. 3. Право споживача фінансових послуг на судовий захист за позовом про визнання права не виконувати неіснуючі зобов’язання перед ПАТ «_________ банк» у зв’язку з тим, що кредитний договір №_____ від ___________ є неукладеним та є безгрошовим зобов’язанням Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України). Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 - 5, 11, 15, 31 ЦПК України), слід дійти висновку про те, що у випадку невизнання кредитором права боржника невиконувати неіснуюче зобов’язання за неукладеним договором, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. ЦК України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору. Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦКУ, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами. Пункт 6 ч.1 ст.3 ЦК України передбачає загальні принципи цивільного законодавства. До них відносяться справедливість, добросовісність та розумність. Принцип справедливості означає визначення нормою права обсягу, межі здійснення захисту цивільних прав та обов'язків особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу). Також, ст. 7 ЦК України визначає, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема, звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеними у певній сфері цивільних відносин. Стаття 13 ЦК України визначає, свої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. У загальному вигляді вимога до здійснення суб'єктивних прав виражена у ст. 68 Конституції України, яка передбачає, що кожний зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Частина 3 ст. 1З ЦК України передбачає, що не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Зазначені два види зловживання правом: 1) зловживання правом шляхом навмисного завдання шкоди іншій особі; 2) зловживання правом пов'язане з використанням недозволених форм його реалізації, але у рамках загального дозволеного типу поведінки щодо даного права. Частина 3 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» закріплює, що інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав'язування її придбання. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», останній має право на достовірну і доступну інформацію. Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55). Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак зазначена норма визначає об’єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов’язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб’єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов’язків. Вимога виконати (не виконати) зобов'язання, що виникло на підставах, не передбачених чинним законодавством, або неіснуюче зобов'язання, або зобов'язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов'язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, належить кваліфікувати як вимагання (ст.189 КК України). З огляду на наведене вище, керуючись ст.55, 124 Конституції України, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.3, 12-15, п. 1 ч. 2 ст. 16, 20 ЦК України, статтями 3-5, 11, 15, 31 123, 124 Цивільного процесуального Кодексу України, ПРОШУ: 1. Визнати право _____________ не виконувати неіснуючі зобов’язання перед ПАТ «________ банк» за неукладеним кредитним договором № _______ від _______ . Додатки: 1. Копія кредитного договору № _____ від _____ . 2. Витяг з Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» 3. Витяг з Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004 N 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» 4. Витяг з Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 N 5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Держфінмоніторингу 25 грудня 2009 р. № 182 Типології легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом "Властивості та ознаки операцій, пов'язаних з відмиванням коштів шляхом зняття готівки. Тактичне дослідження та практичне розслідування" … ІІІ. Виявлення схем легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, які реалізуються через зняття готівки … Компетентні органи в цьому випадку повинні спочатку встановити факт вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а потім на підставі цього, шукати в діях злочинців ознаки злочину з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Або в інший спосіб, який полягає у дослідженні фінансових операцій та в результаті цього дослідження виявити осіб, пов'язаних із вчиненим суспільно-небезпечним протиправним діянням, що передує легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=156#entry53629 Остается клиенту недобросовестного банка применять IV вариант. ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А 15.04.2005 N 5 Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом ... 2. Кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 209 КК ( 2341-14 ) настає у разі вчинення хоча б однієї з таких дій, що передували легалізації (відмиванню) доходів: 1) фінансової операції з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння чи укладення угоди щодо них; 2) дій, спрямованих на приховання чи маскування: а) незаконного походження таких коштів або іншого майна; б) володіння ними; в) прав на такі кошти або майно; г) джерела їх походження; д) місцезнаходження; е) переміщення; 3) набуття, володіння або використання таких коштів чи іншого майна. Відповідальність за зазначені дії настає лише у разі, коли кошти або інше майно, що є предметом легалізації, були одержані внаслідок вчинення предикатного діяння (передбаченого п. 1 примітки до ст. 209 КК ( 2341-14 ), яке передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом) і ці дії були вчинені умисно з метою надання правомірного вигляду володінню, використанню, розпорядженню такими коштами або майном, їх набуттю чи для приховання джерел їх походження. ... ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А 08.10.2004 N 15 Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів З метою однакового і правильного застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів Пленум Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є: … 3. За змістом ст. 212 КК ( 2341-14 ) відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять у систему оподаткування, введені в установленому законом порядку і зараховуються до бюджетів чи державних цільових фондів, настає лише в разі, коли це діяння вчинено умисно. Мотив для кваліфікації останнього значення не має. Зазначеною статтею передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. У зв'язку з цим суд має встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори, інші обов'язкові платежі в повному обсязі чи певну їх частину. Про наявність умислу на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів можуть свідчити, наприклад: відсутність податкового обліку чи ведення його з порушенням установленого порядку; перекручування в обліковій або звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг; ведення подвійного (офіційного та неофіційного) обліку; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; завищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо. … http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=139#entry49958 ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А 06.11.2009 N 10 Про судову практику у справах про злочини проти власності … 8. Відповідно до статті 189 КК ( 2341-14 ) вимагання полягає у незаконній вимозі передати чуже майно чи право на майно або вчинити будь-які дії майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмежити права, свободи або законні інтереси цих осіб, пошкодити чи знищити їхнє майно або майно, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголосити відомості, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці. Погроза при вимаганні може стосуватись як самого потерпілого, так і його близьких родичів. Близькими родичами відповідно до пункту 11 статті 32 римінально-процесуального кодексу України ( 1001-05 ) (далі - КПК) є батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки. Вимагання є закінченим злочином з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна незалежно від досягнення поставленої винною особою мети. …. 15. При розмежуванні вимагання і злочину, передбаченого статтею 206 КК ( 2341-14 ) (протидія законній господарській діяльності), чи злочину, передбаченого статтею 355 КК ( 2341-14 ) (примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань), треба виходити з того, що при вимаганні винна особа керується корисливим умислом на заволодіння не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру. … Вимога виконати (не виконати) зобов'язання, що виникло на підставах, не передбачених чинним законодавством, або неіснуюче зобов'язання, або зобов'язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов'язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, належить кваліфікувати як вимагання. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Справа № 1-09\10 ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2010 року Сумський районний суд в складі головуючого судді Клочко Б.М. при секретарі Скрипка О.О. з участю прокурора Кононенко К.М., адвоката ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Суми, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого спеціалістом ЗАТ «Агробанк», військовозобовязаного, мешканця АДРЕСА_5 раніше не судимого у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 355 ч.3, 189 ч.3 КК України, - ВСТАНОВИВ : Підсудний ОСОБА_4 вчинив умисний злочин за наступних обставин. Навесні 2004 року ОСОБА_4 надав своєму знайомому ОСОБА_5 у борг грошові кошти у загальній сумі 8500 доларів США частинами під відсотки 10% щомісячно. Зокрема ОСОБА_4 надав ОСОБА_5 12 березня 2004 року у борг 2000 доларів США, 26 березня 2004 року 1000 доларів США, 13 квітня 2004 року 2000 доларів США, 15 квітня 2004 року 1500 доларів США, 27 квітня 2004 року 2000 доларів США. З них 1500 доларів США ОСОБА_1 повернув ОСОБА_4 частинами упродовж двох місяців після березня 2004 року, в якості погашення боргу, без виплати відсотків. У подальшому у невстановлений слідством день у листопаді 2004 року ОСОБА_4 поставив ОСОБА_5 вимогу терміново повернути йому борг у сумі 7000 доларів США, але ОСОБА_5 грошових коштів не мав, про що повідомив ОСОБА_4 і пообіцяв повернути гроші пізніше. У звязку з тим, що ОСОБА_5 грошових коштів для повернення боргу ОСОБА_4 не мав, у невстановлений слідством день листопада місяця 2004 року у останнього виник умисел на вчинення примушування ОСОБА_5 до виконання цивільно-правового зобовязання повернення боргу, з застосуванням до останнього насильства і погроз спричинення тяжких тілесних ушкоджень. Так, в листопаді 2004 року у невстановлені слідством дні підсудний з метою примусити ОСОБА_5 повернути борг, діючи систематично і повторно, реалізовуючи свій злочинний умисел, застосовував у квартирі АДРЕСА_1, де мешкав ОСОБА_5 та поблизу будинку АДРЕСА_6, де мешкав сам підсудний, насильство до ОСОБА_5, яке не є небезпечне для життя та здоровя останнього. Зокрема ОСОБА_4 наносив удари руками і ногами по тулубу та обличчю ОСОБА_5, морально принижуючи його нецензурною лайкою, образами, висловлюючи погрози вбивством та погрози спричинення тяжких тілесних ушкоджень йому та його близьким родичам. Вказаними протиправними діями ОСОБА_4 примушував ОСОБА_5 до виконання цивільно-правового зобовязання повернення боргу у сумі 7000 доларів США \ що за офіційним курсом Національного банку України станом на 31.01.05. складає 37127,3 грн. У звязку з зазначеними незаконними і злочинними діями підсудного ОСОБА_5 повернув останньому частину боргу. Проте, отримавши від ОСОБА_5 частково борг та відсотки, знаючи, що останній пригнічений морально побиттями і погрозами, продовжував примушувати ОСОБА_5 до виконання цивільно-правового зобовязання по поверненню боргу. Так, ОСОБА_4, діючи умисно і протиправно, з метою примушування повернення грошей, у невстановлені слідством дні лютого травня 2005 року у квартирі АДРЕСА_2, де мешкав ОСОБА_5, поблизу будинку АДРЕСА_5 де мешкав сам ОСОБА_4, та поблизу ринку на вул. Інтернаціоналістів у м. Суми, застосовував до ОСОБА_5 насильство, яке не є небезпечне для життя та здоровя, зокрема наносив удари по тулубу, в обличчя останнього, принижував його нецензурною лайкою, образами, погрозами насильства до нього та родичів, при цьому висловлював вимоги повернення йому грошей боргу та нараховані ним відсотки. При цьому ОСОБА_4 примушував ОСОБА_5 писати розписки про отримані ним влітку і восени 2004 року від нього кошти у борг. Так, ОСОБА_4 примусив ОСОБА_5 написати боргові розписки, датовані 10 червня 2004 року на суму 700 доларів США, 26 червня 2004 року на суму 1000 доларів США, 12 липня 2004 року на суму 1500 доларів США, 12 липня 2004 року на суму 1000 доларів США, 26 липня 2004 року на суму 1500 доларів США, 12 серпня 2004 року на суму 1000 доларів США, 26 серпня 2004 року на суму 3000 доларів США, 12 вересня 2004 року на суму 800 доларів США, 8 жовтня 2004 року на суму 1000 доларів США, 20 жовтня 2004 року на суму 2000 доларів США, а всього на загальну суму 13500 доларів США. Таким чином, у подальшому з урахуванням відсотків, нарахованих самим ОСОБА_4, на суму заборгованості 13500 доларів США і на непогашену ОСОБА_5 суму основного боргу 8500 доларів США, станом на квітень-травень 2005 року ОСОБА_4 став вимагати від ОСОБА_5 повернення нарахованого ним боргу \тіло займу та відсотки за користування/ у сумі 40000 доларів США ( що за офіційним курсом Національного банку України станом на квітень 2005 року складає 202000,00 гривень ) примусив останнього написати розписку на вказану суму. Погрози ОСОБА_6 ОСОБА_5 сприймав як реальні. У подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на примушування виконання цивільно-правової угоди по поверненню боргу, у невстановлені слідством дні на початку квітня місяця 2005 року, постійно застосовуючи до ОСОБА_5 фізичні та моральні знущання, які виражалися у висловлюванні погроз спричинення тяжких тілесних ушкоджень йому та його близьким родичам, у застосуванні до ОСОБА_5 насильства, яке не є небезпечним для життя та здоровя, зокрема наносячи удари по тулубу та обличчю останнього, морально принижуючи його нецензурною лайкою, образами, ОСОБА_4 виказав умову ОСОБА_5 про те, що у разі неповернення йому нарахованого ним по позиці і відсоткам боргу в сумі 40000 доларів США, останній повинен відрізати сам собі пальця, інакше він відрубає йому кисть руки. У звязку з вказаними злочинними насильницькими діями ОСОБА_4, повязаними з вимогами передачі йому грошей, 12 квітня 2005 року ОСОБА_5, будучи пригніченим морально, а також постійними побоями з боку ОСОБА_4, реально сприймаючи погрози підсудного, побоюючись за своє життя та життя своїх близьких родичів матері ОСОБА_3 та сестри ОСОБА_7, відрізав сам собі ножем нігтьову фалангу мізинця лівої руки. Згодом, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на повернення боргу, у невстановлені слідством дні на початку травня місяця 2005 року, постійно застосовуючи до ОСОБА_5 фізичні та моральні знущання які виражалися у висловлюванні погроз спричинення тяжких тілесних ушкоджень йому та його близьким родичам, у застосуванні насильства, яке не є небезпечним для життя та здоровя, морально принижуючи його, ображаючи, ОСОБА_6 виказав умову ОСОБА_5 про те, що у разі неповернення йому існуючого боргу у сумі 40000 доларів США, останній повинен відрізати сам собі ще один палець, інакше ОСОБА_4 відрубає йому кисть руки. У звязку з такими погрозами ОСОБА_4, повязаними з вимогами погашення боргу у такий спосіб, 6 травня 2005 року, будучи пригніченим морально, а також постійними побоями з боку ОСОБА_4, реально сприймаючи погрози останнього, побоюючись за своє життя, а також за життя своїх близьких родичів, ОСОБА_5 відрізав сам собі частину безіменного пальця лівої руки. 18 травня 2006 року ОСОБА_5 за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми був засуджений до арешту строком на 6 місяців та відбував покарання у Сумському СІЗО № 25 до 17 листопада 2007 року. Після звільнення з СІЗО № 25 ОСОБА_5, знаючи, що ОСОБА_4 буде продовжувати примушувати його до виконання цивільно правового зобовязання, боячись останнього, його погроз і насильства, став від нього скриватися. У звязку з цим ОСОБА_4 упродовж травня 2006 року квітня 2007 року, розуміючи, що свої вимоги до ОСОБА_5 щодо погашення боргу в сумі 40000 доларів США він предявити не зможе, у невстановлені слідством дні, діючи неодноразово і систематично, в ході телефонних розмов, які він здійснював з телефону № 64-08-62, встановленого у квартирі АДРЕСА_3, де проживав ОСОБА_4, та під час особистих зустрічей біля квартири АДРЕСА_4, де проживає сестра ОСОБА_5 ОСОБА_7, став вимагати повернення існуючого боргу ОСОБА_5 від його родичів, зокрема матері ОСОБА_3 та його сестри ОСОБА_7, при цьому висловлюючи їм погрози вбивством, спричинення тяжких тілесних ушкоджень їм та їх близькому родичу ОСОБА_5 ОСОБА_3 і ОСОБА_7 сприймали погрози ОСОБА_4 як реальні. Тому побоювалися за власне життя і здоровя, та життя і здоровя їх близького родича ОСОБА_5, оскільки, знали про застосування ОСОБА_4 погроз вбивством і погроз спричинення тяжких тілесних ушкоджень до ОСОБА_5, нанесення останньому тілесних ушкоджень і примушування відрізати пальці з метою виконання останнім цивільно-правової угоди по поверненню боргу. Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 189 ч.3 та 355 ч.3 КК України визнав частково, пояснивши, що раніше він працював у податковій міліції разом з ОСОБА_5, потім вони обоє звільнилися з цієї структури. В подальшому він займався продажем автомобілів, потім працював в банку, тобто, гроші у нього були. ОСОБА_5 також займався підприємницькою діяльністю. Весною 2004 року до нього по рекомендації Тарасенка звернувся ОСОБА_5 з проханням дати в борг грошей, щоб відкрити приватну поліклініку. Він погодився і періодично давав йому в борг гроші під 10% річних, при цьому ОСОБА_5 писав йому розписки. Всього він взяв у нього 22000 доларів, а повернув лише 700 доларів і більше не віддавав, оскільки у нього виникли проблеми з неіснуючою фірмою «Полтава-Дім» з якою він втратив 50000 доларів, потім у нього виникали проблеми з УБОЗом. В цей час у ОСОБА_5 виникла ідея займатися випалюванням деревного вугілля, а тому він та ОСОБА_8 цю ідею підтримали, документацію всю оформили на ОСОБА_8, директором призначили ОСОБА_5, якому передавали гроші на організацію виробництва деревного вугілля в С-Будському районі. Потім вияснилося, що ОСОБА_5 нічого не зробив, випалювання вугілля не наладив, вкладені гроші пропали. У цій справі ОСОБА_5 допомагала його мати і коли ОСОБА_5 засудили за неповернення кредиту банку, його мати просила його не звертатися в правоохоронні органи, обіцяючи частинами повернути борги сина, але невдовзі стала лякати його правоохоронними органами, а тому він, зрозумівши, що ОСОБА_5 боргу йому не віддасть, сам звернувся в правоохоронні органи, але йому розяснили, що це цивільно-правові відносини, рекомендувавши звернутися до суду. Оскільки ОСОБА_5 після відбуття покарання зник то він по телефону спілкувався з його матірю яка обіцяла погасити за сина борги до зими 2007 року, а тому він до суду не звернувся, а невдовзі його заарештували. Ні ОСОБА_5, ні його рідним він, з метою повернення боргу, не погрожував, самого ОСОБА_5 він не бив, не примушував до відрізання пальців з метою повернення боргу, він вважає, що ОСОБА_5 та його рідні його обмовляють, щоб не повертати борг, який перед ним має ОСОБА_5. Він допускає, що вимагав від ОСОБА_5 повернення боргу, можливо в грубій, некоректній формі, але фізичного насильства він до нього не застосовував, також він не погрожував матері та сестрі ОСОБА_5, хоча з ними спілкувався і пропонував їм заплатити йому гроші, які йому винен ОСОБА_5. Не дивлячись на часткове визнання своєї вини підсудним, суд вважає, що його вина в описаних вище діяннях доказана добутими і вивченими в судовому засіданні доказами. Потерпілого ОСОБА_5 не було можливості допитати в судовому засіданні Сумського районного суду по причині його відсутності, хоча для цього вживалися всі можливі заходи, а тому в суді були досліджені його пояснення в судовому засіданні Зарічного районного суду м. Суми від 11.12.2007. і в послідуючих судових засіданнях. Так, потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що раніше він працював разом з підсудним в податковій міліції, а після звільнення став приватним підприємцем, займався як легальним так і нелегальним бізнесом, у 2004 році він вкладав гроші в фірму «Полтава-Дім» і , як пайщик отримував за це відсотки, також був співвласником стоматологічного кабінету. Грошей у нього не вистачало і тоді за порадою спільних знайомих він звернувся до ОСОБА_4 про отримання грошей в борг в сумі 10000 доларів США, той згодився, але дав лише 8500 доларів частинами на протязі березня-квітня 2004 року на умовах під 10% щомісячно, при цьому він написав ОСОБА_4 5 боргових розписок на отриману суму. В липні місяці 2004 року він віддав ОСОБА_4 1500 доларів, той розписки про це не писав, а пообіцяв викреслити його борг на цю суму. В послідуючому бізнес у нього не пішов, фірма у яку він вклав 40000 доларів, виявилася фіктивною і він ці гроші втратив, потім виникли проблеми з УБОЗом, а тут і ОСОБА_4 у грудні місяці 2004 року став вимагати у нього повернення грошей, для цього він кожен вечір повинен був приїжджати до нього, або телефонувати з приводу повернення боргу, коли приїжджав то ОСОБА_4 його бив за те, що не він не може повернути йому борг. В середині січня 2005 року він заробив небагато грошей і повернув ОСОБА_4 1000 доларів, і на цей раз той розписки про це йому не написав, а сказав що буде знищувати написані ним розписки. У нього вибору не було, а тому, де тільки можливо, він став позичати гроші, брав кредит у банку, позичав у ОСОБА_9, Єрмака, продавав свої речі і в кінці лютого 2005 року він повністю розрахувався з ОСОБА_4, віддавши йому всю отриману суму кредиту. ОСОБА_10 сказав йому, що це він платить не тіло боргу, а відсотки і відсотки на відсотки, що борг він йому залишається винен. В березні місяці 2005 року від нього пішла дружина і в цей час ОСОБА_10 пригрозив, що за борги його слід конкретно побити, призначив зустріч на якій сказав, щоб він повністю віддав йому гроші, а якщо ні, то відрубає йому руку. На запитання, що ж йому тепер робити, ОСОБА_10 сказав, тоді сам відріж собі палець. На другий день ОСОБА_10 приїхав до нього додому, побив і запитав, чому палець на місці, а тому він змушений був ножем відрізати собі палець. Коли вийшов з лікарні ОСОБА_10 дав йому відстрочку сплати боргу на один місяць. На початку травня 2005 року ОСОБА_10 приїхав до нього додому і він просив у нього зняти хоча б відсотки, тоді він заставив написати боргову розписку на 40000 доларів, що він і зробив. 02 травня 2005 року ОСОБА_10 приїхав до нього і наказав відрізати другий палець, а тому він 07 травня дійсно відрізав собі і другий палець, потрапив в лікарню, а коли вийшов з лікарні то заховався від ОСОБА_10 в психіатричну лікарню. ОСОБА_10 його і там знайшов, сказав, щоб їхав в село і займався деревним вугіллям і віддавав борги, а тому мати в травні місяці забрала його в село, але до грудня місяця 2005 року вони вугіллям не займалися, а взимку 2006 року придбали печі, але налагодити виробництво деревного вугілля він не встиг, так як його засудили до позбавлення волі за неповернення кредиту . В послідуючому печі, за вказівкою ОСОБА_10 порізали на металобрухт, а виручені від цього гроші мати віддала ОСОБА_10. Після повернення з тюрми йому було соромно повертатися додому, а тому він поїхав в Росію. Коли в лютому 2007 року він повернувся в село, приїхали працівники УБОЗ, яким він все розповів. Раніше він в міліцію не звертався, так як у ОСОБА_10 були кругом звязки, в тому числі і в міліції, а тому він не став ризикувати, тим більше, що ОСОБА_10 йому пригрозив, що не дай Бог він розповість в органах як і чому були відрізані ним пальці, а тому він, боячись ОСОБА_10, сказав в травмпункті, що відрізав палець болгаркою випадково, хоча на той час у нього болгарки уже не було, до того ж він боявся, що за умисне членоушкодження його можуть помістити до психлікарні. Потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що ОСОБА_5 це її син, який проживав і працював у м. Суми, коли у квітні місяці 2005 року вона їхала в м. Харків то в Сумах її зустрів син з перебинтованою рукою, при цьому він сказав їй, що робив ремонт і болгаркою відрізав собі палець. Потім в травні місяці 2005 року їй зателефонувала невістка і просила терміново приїхати в м. Суми, так як син побитий. Коли вона приїхала до доньки в м. Суми то від неї дізналася що син відрубав собі і другий палець, у сина дійсно не було двох пальців і рука була перебинтована. Син плакав і говорив, що ОСОБА_10 поставив його на лічильник за те, що він несвоєчасно повернув йому борг і сказав, якщо немає грошей то щоб рубав собі пальці. Син не хотів йти з заявою в міліцію так як йому пригрозили, що убють його або її бандити. Потім вона забрала сина до себе в село, а ОСОБА_10 поручив йому, щоб він займався випалюванням деревного вугілля і віддавав борги. Син почав займатися цим питанням, приїжджав ОСОБА_10, надавав для цього кошти, але в грудні місяці син поламав собі ногу і до березня місяця 2006 року не міг займатися питанням налагодження виробництва деревного вугілля. У березні місяці 2006 року в село до них приїхали ОСОБА_10 і ОСОБА_8 і при цьому ОСОБА_10 палкою на її очах побив її сина за те, що той не налагодив виробництво вугілля, після цього він майже кожний день телефонував і вимагав вугілля, але син не міг налагодити його виробництво. Потім десь о 12 годині ночі до них приїхали ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з приводу вугілля і ОСОБА_10 знову бив її сина, ставив на коліна і заставляв його гавкати. Потім вночі поїхали до печей по виробництву вугілля, але там вугілля не було, а тому ОСОБА_10 знову став бити сина, ОСОБА_8 намагався захистити сина, відтягував його від сина. Потім вони поїхали, а ОСОБА_10 наказав їй, щоб вона взяла кредит і закуповувала дрова за борги сина. Вона отримала зарплату і закупила три машини дров. Сина в цей час засудили до позбавлення волі за неповернення кредиту в банк. Потім ОСОБА_10 став у неї вимагати повернення боргів за сина, заявивши, що син винен йому 40 тисяч доларів США. Як могла вона займалася виготовленням вугілля, за два місяці вона виробила 110 мішків вугілля, вимоталася і в кінці липня 2006 року зателефонувала ОСОБА_10 і сказала, що більше займатися вугіллям вона не може, продала вироблене вугілля і гроші передала ОСОБА_10. У вересні місяці 2006 року ОСОБА_10 телефонував їй і вимагав гроші за сина, вона ж йому сказала, щоб він з боргами розбирався з сином, а не з нею, на це ОСОБА_10 сказав, що якщо вони не будуть віддавати йому борги то він їх с сином убє, а внутрішні органи продасть, що біля тюрми сина чекають бандити і що йому все рівно хто буде віддавати борги вона чи син, бандити цього питати не будуть. Коли син вийшов з тюрми він поїхав у Росію, а вона в січні місяці 2007 року звернулася в правоохоронні органи, зробила заяву і просила поставити її телефон на прослуховування. Після цього ОСОБА_10 декілька разів приходив і до її доньки і приносив боргові розписки сина, погрожував і їй, вона памятає, що одна із розписок була на 40 тисяч доларів. Син їй говорив, що брав у борг гроші у ОСОБА_10, борг він йому повернув, але той його поставив на лічильник, при цьому він умовляв її, щоб вона не зверталася в міліцію, так як у ОСОБА_10 там всі знайомі. ОСОБА_10 вимагав у неї 40 тисяч доларів боргу сина, хоча вона йому нічого не була винна, погрожував, що за неповернення боргу її доньці голову відрубають. Потерпіла ОСОБА_11 суду показала, що ОСОБА_5 являється її рідним братом, він працював приватним підприємцем і вона з ним мало спілкувалася, так у як у неї були свої проблеми. У 2005 році їй зателефонувала її мама і сказала, що у ОСОБА_5 якісь неприємності і що у нього немає пальця, після цього вона зателефонувала дружині брата і та сказала, що ОСОБА_5 дійсно заборгував бандитам гроші і ті його шукають, що у нього вже немає і другого пальця. Невдовзі брата покинула дружина, а тому він частіше став приходити до них додому. Він їй розповів, що він дійсно винен гроші ОСОБА_10, що він ходить до ОСОБА_10 і він за борги б*є його і що можливо у нього не буде і третього пальця, що той вимагає у нього повернути борг. Через деякий час мати забрала брата в село і вони стали займатися випалюванням вугілля, з тим, щоб брат повернув йому борг. Коли ОСОБА_5 засудили за неповернення кредиту, мама продала печі для випалювання вугілля і гроші віддала ОСОБА_10, а сама поїхала в санаторій. В цей час ОСОБА_10 неодноразово телефонував їй і цікавився де мама, після того як ОСОБА_5 випустили з вязниці він покинув м. Суми, ОСОБА_10 продовжував телефонувати їй і вимагав повернути борги ОСОБА_5, грозив, що в разі неповернення боргу ОСОБА_5 вони будуть бити їх обох з мамою і ніхто не буде розбиратися хто з них винен йому гроші. Влітку 2005 року брат від ОСОБА_10 ховався в психлікарню, але він просив не заявляти в міліцію на ОСОБА_10, так у нього там всюди звязки. Декілька разів ОСОБА_10 приходив і до них додому, шукав ОСОБА_5 і говорив, що якщо того немає то борги за нього повинні платити його найближчі родичі, тобто вони з матірю. Вони змушені були звернутися в правоохоронні органи і коли ОСОБА_10 заарештували, погрози скінчилися. Погрози ОСОБА_10 вона сприймала як реальні і турбувалася за своє життя. Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що один час вони знімали квартиру і по сусідству з ними проживало подружжя ОСОБА_5, але вони майже не спілкувалися, а після того як ОСОБА_5 покинула дружина він став частіше заходити до них, користувався їхнім телефоном, у нього були якісь проблеми, він став зловживати спиртними напоями. Їм він розповідав, що він заборгував гроші, йому потрібно віддавати проценти, але коштів на це у нього не було, взагалі він був винен багатьом. До них на квартиру неодноразово телефонував ОСОБА_10, він вітався, представлявся і доброзичливо запрошував до телефону ОСОБА_5, який розмовляв з ОСОБА_10. Нерідко ОСОБА_5 боявся підходити до телефону, не хотів спілкуватися з ОСОБА_10, таку його поведінку вона пояснює тим, що у ОСОБА_5 не було грошей, щоб віддати борг. Їм він говорив, що змушений був відрубати собі пальця, так як нічим платити борги. Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що ОСОБА_5 оселився на квартирі на одній площадці поряд з їхньою квартирою, спочатку все було нормально, а коли розлучився з дружиною то змінив спосіб життя, став зловживати спиртним, звільнився з роботи, завжди говорив, що позичив гроші, тепер треба віддавати. Він приходив до них на квартиру, користувався телефоном, інколи вони запрошували його до телефону, так як йому телефонували якісь чоловіки, ОСОБА_5 говорив йому про борг в 30000 доларів США, казав, що повинен їх віддавати. Один раз він прийшов до них і сказав, що змушений був відрубати собі пальця, при цьому він говорив, що у разі коли він не відрубає собі пальця, то йому відрубають руку. Свідок пояснив, що не може повязати події з відрубуванням пальця саме з ОСОБА_10, так як у ОСОБА_5 були і інші проблеми та багато боргів. Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що раніше вони разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_10 працювали у податковій інспекції, а потім змінили місця роботи, кожен займався своєю справою, він неодноразово позичав гроші у ОСОБА_10 під відсотки, писав розписки і повертав борги, забираючи розписки, при зустрічах з ОСОБА_5 говорив йому, що позичає гроші у ОСОБА_4, навіть порекомендував його. Через деякий час він зустрів ОСОБА_4 і той в розмові сказав, що давав у борг велику суму грошей ОСОБА_5 і той не віддає боргу. При зустрічі з ОСОБА_5 той скаржився, що не повернув борг ОСОБА_4, так як у нього щось з обладнанням не склалося. Свідок ОСОБА_15 показав суду, що в травні місяці він чергував у центральній міській лікарні, коли з травмпункту доставили пацієнта з раною пальця, він сказав їм, що порізав собі палець болгаркою, але підійшов якийсь чоловік, який сказав, що пацієнт отримав дану рану, так як намагався відрізати собі пальця. Рана на руці у пацієнта явно відрізнялася від поранення болгаркою. Свідок ОСОБА_16 пояснив в суді, що він працює у відділі боротьби з корупцією ДПА у Сумській області, у грудні місяці 2006 року йому по роду своєї діяльності довелося займатися перевіркою звернення матері ОСОБА_5 щодо її сина. В ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_5 познайомився з якимись комерсантами, що займаються будівництвом у м. Полтава, вирішив вкласти кошти, щоб отримати прибуток, а щоб прибуток був більшим, вирішив взяти гроші в борг у ОСОБА_4, але комерсанти «кинули» ОСОБА_5, він став збирати гроші, щоб віддати ОСОБА_4, але ці кошти не влаштували ОСОБА_4, а тому він поставив ОСОБА_5 на «лічильник», потім були його побиття та історії з пальцями. Вони пропонували ОСОБА_5 в грудні місяці 2006 року написати заяву в правоохоронні органи, але він відмовлявся це зробити, складалося враження, що він був дуже зляканий, з кредиторів називав лише ОСОБА_4. Заява від нього надійшли лише в лютому місяці 2007 року. Свідок ОСОБА_17 показав в суді, що у грудні місяці 2006 року оперативні працівники виїжджали в м. Білопілля де зустрічалися з ОСОБА_5 з приводу погроз на її адресу з боку ОСОБА_4 та Тарасенка, вони вислухали її і залишили їй свій номер телефону. Через деякий час вона зателефонувала їм і сказала, що телефонні дзвінки з погрозами продовжуються, а тому вони виїжджали в м. Шостку, для розмови з ОСОБА_5. Вона повідомила їм, що її син ОСОБА_18 працював в ДПА, потім став приватним підприємцем, а через деякий час вона побачила його без пальця, на що він відповів їй, що відрізав його болгаркою. Потім їй хтось подзвонив, вона приїхала в м. Суми, де від сина дізналася про те, що він брав кошти в борг, прогорів і не міг віддати борг, а ОСОБА_4 вимагав повернення коштів, говорив про розписки написані ним на 30-40 тисяч доларів США. Вона говорила про погрози з боку ОСОБА_4, про інциденти з пальцями, в той же час вона ОСОБА_5 не хотіла писати заяву, так як не вірила, що їй зможуть допомогти. Свідок ОСОБА_19 показав, що раніше він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 працював у податковій міліції, а потім у різний час кожний перейшли на іншу роботу. Йому відомо, що ОСОБА_4 позичав гроші ОСОБА_5 на стоматологічний кабінет і зі слів ОСОБА_4 він знає, що той повернув йому лише частину боргу. Свідок ОСОБА_8 пояснив, що вини з ОСОБА_4 сусіди, через нього він познайомився і з ОСОБА_5, вони вирішили займатися випалюванням деревного вугілля, на місці за його виробництво повинен був відповідати ОСОБА_5, поставили печі, але виробництво не запустили, так як підвів ОСОБА_5, вони по телефону спілкувалися з ним, він говорив, що справи йдуть добре, що виробництво налагоджено, що вже виготовлено 10 тонн вугілля, яке вже можна забирати, але коли вони з ОСОБА_4 приїхали виявилося, що вугілля немає взагалі, а тому виник серйозний скандал. Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що раніше він працював у податковій міліції разом з ОСОБА_5, після звільнення з міліції він займався якоюсь своєю справою, йому потрібні були гроші, а тому вони з цього приводу звели його з ОСОБА_4 у якого раніше брали гроші під відсотки. ОСОБА_5 він також позичав гроші під відсотки, як йому відомо сума займу становила понад 20 тисяч доларів і наскільки йому відомо ОСОБА_5 не розрахувався з ОСОБА_4 за отриманий займ. Свідок ОСОБА_21 пояснив в суді, що він являється чоловіком сестри ОСОБА_5, йому відомо, що у ОСОБА_5 були проблеми з приводу грошей, з його слів він винен був комусь гроші і їх у нього вимагали повернути. Одного дня до них приходив ОСОБА_4 і запитав чи вдома його дружина ОСОБА_11, він покликав її і вона в коридорі стала розмовляти з ОСОБА_4. Коли вона повернулася в квартиру то розповіла, що приходив ОСОБА_4, запитував де знаходиться ОСОБА_5, говорив, що він повинен йому гроші, а сам ховається, при цьому він показував боргові розписки написані ОСОБА_5. Він говорив, що нічого поганого він ОСОБА_5 на бажає, лише хоче зустрітися і поговорити з ним. Про погрози з боку ОСОБА_4 він спочатку чув від дружини, потім, коли приходив до них ОСОБА_4, він чув їхню розмову з дружиною. Хоча конкретних дій з боку ОСОБА_4 не було, але при тих обставинах, що склалися, була не пряма погроза, вони боялися, що щось може статися з їхньою родиною. Коли приходив ОСОБА_4, то ОСОБА_4 в цей час знаходився у їхній квартирі, ховався, так як боявся ОСОБА_4. Свідок ОСОБА_22 пояснив суду, що він декілька років підряд їздив до Великобританії і заробляв там гроші. Частину грошей він позичав ОСОБА_4, а той у свою чергу давав гроші людям під проценти, в тому числі Саю та ОСОБА_5. У 2005 році постало питання про купівлю житла і зайшла розмова про повернення грошей, але виявилося, що ОСОБА_17 не повернув ОСОБА_4 11 тисяч, а ОСОБА_5 22 тисячі доларів США, які ухилялися від повернення боргу. Свідок ОСОБА_9, пояснення якого були досліджені в судовому засіданні, на досудовому слідстві пояснив, що в лютому місяці 2005 року він позичав ОСОБА_5 гроші в сумі 300 доларів США, потім 500, 100, а всього, з урахуванням попередніх займів той був йому винен 2050 доларів США, з урахуванням відсотків, про що були відповідні розписки. Так як ОСОБА_5 не повертав йому боргу то він звернувся до його матері, представився, пояснив їй ситуацію, показав розписки. В грудні місяці 2006 року вони зустрілися і мати віддала йому 5000 грн. у погашення боргу сина ОСОБА_18, а 1050 доларів ОСОБА_5 залишився йому винен. При зустрічі мати ОСОБА_5 говорила, що їй також дзвонить ОСОБА_4 і також вимагає погашення боргу сина, погрожує їй. Одного разу ОСОБА_4 йому сказав, що бити ОСОБА_5 «безполєзно», а тому його необхідно влаштувати на роботу \т.1 а.с.229-233\ Згідно висновку судово-медичної експертизи під час обстеження ОСОБА_5 у нього були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: на 5-му пальці лівої кисті відсутня нігтьова фаланга до рівня суглобу основної фаланги, на 4-му пальці лівої кисті-нігтьова фаланга деформована. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії гострого предмета, яким могло бути вістря ножа, локалізація цих тілесних ушкоджень є доступною для нанесення власною рукою, дані ушкодження відносяться до категорії середньої тяжкості \т.2 а.с.184-185\ Відповідно до висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 на період часу, до якого відноситься скоєння відносно нього злочину він не страждав на хронічне душевне захворювання, недоумство, чи тимчасовий розлад душевної діяльності, він не має індивідуально-психологічних особливостей, що суттєво могли б вплинути на характер його показань у справі \ т.2 а.с.237-243 \ Крім того, вина ОСОБА_4 у примушуванні до виконання цивільно-правового зобовязання підтверджується роздруківками вхідних і вихідних міжміських і міських розмов, згідно яких він у період часу з 05.02.05. по 13.07.05. здійснював телефонні розмови на номер телефону, встановлений в квартирі ОСОБА_13 сусіда ОСОБА_5, також у період з 28.09.06. по 17.01.07. він здійснював міські розмови на телефон, встановлений за місцем проживання сестри ОСОБА_5 ОСОБА_7, а також у період з 18.01.06. по 17.12.06. він здійснював міжміські розмови на телефони, встановлені за місцем проживання і роботи матері ОСОБА_5 ОСОБА_3 \ т.3 а.с.55-59 \ Згідно розписок, що містяться у матеріалах справи, ОСОБА_4 у 2004 році надав ОСОБА_3 у борг грошові кошти на загальну суму 22.000 доларів США і судячи по відміткам на них йому повернуто 500 і 200 доларів США \ т.2 а.с.247-249 \ Аналізуючи в сукупності добуті і вивчені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_4 у примушуванні до виконання цивільно-правових зобовязань, поєднаних з насильством доказана повністю. В той же час, суд вважає недоведеним в судовому засіданні обвинувачення ОСОБА_4 у вимаганні передачі чужого майна, тобто, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 189 ч.3 КК України. Так, обєктивна сторона даного злочину полягає у незаконній вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства чи застосування насильства до особи або її близьких родичів. Предявляючи обвинувачення ОСОБА_4 у цьому злочині органи слідства і обвинувач в судовому засіданні виходили з того, що він вимагав передачі чужого, не належного йому майна, зокрема, 40000 доларів США з погрозою вбивством та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, поєднаних з насильством, небезпечним для життя і здоровя. Суд на може погодитися з такою позицією обвинувачення, виходячи з наступного. Сам потерпілий ОСОБА_5, будучи допитаним в судовому засіданні Зарічного районного суду м. Суми., неодноразово підтверджував факт наявності у нього боргу перед ОСОБА_4. Так, в судовому засіданні 11.12.07. він пояснив : « … на початку травня ОСОБА_4 приїхав до мене додому, я просив зняти з мене хоча б відсотки…». «…Ситник сказав мені, щоб я їхав в село і віддавав борги…» \ т.7 а.с.19 \ У судовому засіданні 12.12.07. він на запитання прокурора відповів: «…Я повернув 1500 доларів ОСОБА_4 як суму боргу, а не відсотки, а відсотки я повинен був повернути в вересні, коли мені привезуть другу суму полтавчани …» \т.7 а.с.20\ 25.12.07 року ОСОБА_5 в судовому засіданні сказав: «…коли я писав розписки, то на той час я погоджувався, що повинен був і ці гроші повернути …» ; «…я повинен був відсотки віддавати щомісячно, а тіло кредиту залишалося …» \ т.7 а.с.51 \ В цей же день він в суді пояснив: «…коли ОСОБА_4 і ОСОБА_8 прийшли в психдиспансер, то там вже тиску не було. Він сказав, що я буду працювати і віддавати борг…» ; «…мати знала, що я заборгував, але я не ставив її у свої проблеми…» ; «… коли він мене поставив на коліна і сказав говори скільки должен, то я матері сказав, що 40000 доларів по розписці…» \ т.7 а.с. 52 \ У цьому ж судовому засіданні 25.12.07 року ОСОБА_5 на запитання адвоката прямо заявив : «…я винен ОСОБА_4 гроші, але моя сімя тут ні при чому. Це мої проблеми, я й зараз живу в Росії, так як мені стидно перед родичами і я у них не можу брати гроші …» ; «.. в травні 2005 р. я написав розписку на 40000 доларів…»\т.7 а.с.56\ В судовому засіданні 19.03.08. ОСОБА_5 заявив: «…коли я не зміг вчасно віддати борг то почалися відсотки, потім відсотки на відсотки на суму 7000 доларів…» ; « …це набігло з 2004 до травня 2005 року…» \т.7 а.с.112\ 01.04.08. ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив : «…якщо суд так вважає, то я доплачу, але там получається не 20000 і не 40000…» ; « …спочатку були відносини довірительними, а після того як я не повернув борг то стали не довірительними …» ; « ..борг я вчасно не повернув, так як фірма розпалася…» ; « …тепер я розумію, що якщо б була цивільна справа, то з мене б ці гроші стягнули …» ; «…там були перші розписки чотири на 8500, сюди входить і 1500 грн…» ; « …по цим я не віддавав відсотки …» ; «…якщо суд присудить то я віддам відсотки…» \т.7 а.с.122-123\ В судовому засіданні 19.05.08. ОСОБА_5 на запитання головуючого заявив : «…я писав розписки в звязку з тим що я не повернув основну суму боргу і відсотки на них …» ; « ..навіщо на розписці я ставив печатку не знаю, не памятаю. Тобто я поставив печатку, що дійсно я взяв ці гроші…» \ т.7 а.с. 129 \ У цьому ж судовому засіданні він говорив : «… ОСОБА_4 пояснив, що наросли відсотки на відсотки і тому, щоб я писав розписки..» ; «…ні я не задавав питання навіщо писати розписки, якщо я брав гроші під 10%. Я так розумів що йшли відсотки на відсотки…» З аналізу таких показів ОСОБА_5 суд без сумніву приходить до висновку, що на час подій, які інкримінуються ОСОБА_4, потерпілий ОСОБА_5 дійсно мав борг перед ОСОБА_4, а тому його дії щодо 40000 доларів не можна вважати як вимагання, до того ж, про цю суму говорить лише ОСОБА_5, а ОСОБА_4 цього не визнає. Крім того, якщо підсумувати суму основного боргу та відсотки за користування грошима то загальна сума боргу становитиме в межах цієї суми. Таким чином, суд ставить під сумнів пояснення потерпілого ОСОБА_5 і відноситься до них критично в тій частині, що він повністю розрахувався з ОСОБА_4 і що борг у нього перед ОСОБА_4 відсутній, оскільки, це спростовується його ж власними поясненнями, та поясненнями свідків по справі. Суд вважає за необхідне виключити із обвинувачення епізод примушування ОСОБА_5 та його рідних працювати на цього безкоштовно. Так у обвинуваченні зазначено: « У подальшому ОСОБА_4, продовжуючи свої злочинні дії на вимагання грошей, обмежуючи ОСОБА_5 в праві на свободу пересування, вільного вибору місця проживання, в праві на працю, примусив останнього та його родичів матір ОСОБА_3 і батька ОСОБА_23 у період з липня 2005 року по травень 2006 року безкоштовно працювати на нього, а саме займатися облаштуванням для нього печей та виготовлення на них деревного вугілля з метою відпрацювання нібито існуючого боргу.» Судом встановлено, що дійсно була спроба ОСОБА_4, ОСОБА_23 та ОСОБА_8 облаштування печей і виготовлення деревного вугілля, але це робилося не з метою вимагання у ОСОБА_23 грошей, а з метою забезпечення ОСОБА_23 роботою, яка до того ж переслідувала і мету погашення боргу який мав ОСОБА_23 перед ОСОБА_4. Дії підсудного суд кваліфікує за ст. 355 ч.2 КК України, так як він примушував до виконання цивільно-правових зобовязань з погрозою насильства над потерпілим та його родичами, вчинене повторно, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя та здоровя. При цьому суд не може погодитися з кваліфікацією дій підсудного ОСОБА_4 за частиною 3 ст. 355 КК України за ознакою «погроза вбивством та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоровя особи», оскільки, таких дій ОСОБА_4 не вчиняв, тілесні ушкодження ОСОБА_23 у вигляді порізів пальців підсудний безпосередньо не спричиняв, їх спричинив собі сам ОСОБА_23 після погроз ОСОБА_4 заподіяти йому тілесні ушкодження у разі неповернення боргу. При визначенні виду і міри покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу підсудного, позитивні характеристики на нього, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, те що до кримінальної відповідальності він притягується вперше. За наявності таких даних про особу підсудного суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства і до нього можливо застосувати положення ст. 75 КК України. Цивільний позов по справі не заявлений, судові витрати відсутні, питання речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд ЗАСУДИВ : ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 355 ч.2 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 ( три ) роки. Відповідно до ст. 75 КК України засудженого від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 2 роки. За ст. 189 ч.3 КК України ОСОБА_4 виправдати. Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишити ту ж підписку про невиїзд. Арешт накладений на майно ОСОБА_4, що знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_24 зняти. Речові докази: боргові розписки залишити в матеріалах кримінальної справи. Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд на протязі 15 діб з дня його проголошення. Суддя Б.М.Клочко. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9895664

… счет бенефициара … … счет 2620 … http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=292#entry117476

Какие доказательства предоставил банк для обоснования платежей Вами по кредитному договору? Что с ними делать? Вариант I Банковский (текущий) счет есть. Что делать? Посчитайте сумму внесенной иностранной валюты на счет и предоставьте в банк платежное поручение в иностранной валюте о перечислении этой суммы на Ваш счет в другом банке. Что должен будет сделать банк? Ваше право владельца банковского счета нарушено? Каковы Ваши действия? … А если есть «ножки» и в квитанции указано: «Поповнення поточного рахунку»? Почему же Вы отказываетесь «подарочек» забирать? … А что делать банку? И какое отношение Вы к этому имеете? … И Вы до сих пор хотите в этом участвовать (соучастие) или прикрывать их деятельность? … Если банк не выполнил Ваше платежное поручение в иностранной валюте, Вы вкладчик или кредитор банка? http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=291#entry117324 Вариант II Банковского (текущего) счета нет Прежде, давайте разберемся с порядком принятия кассой банка наличной иностраннй валюты от клиента банка ...... … А что делать с Вашими квитанциями? … Может быть банки не выдавали валютные кредиты, а всего лишь выдавали кредит в национальной валюте и покупали иностранную валюту на валютном рынке (валютно-обменная операция, конвертация)? Но мы же платили по кредитным договорам? Неужели? http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6651&page=2#entry104917

Да ни чего. Просто 180 000 долларов США 22 февраля 2008 года не были выданы из операционной кассы банка. Их там просто не было. То есть, этого кредита вообще в банке нет. Доказательства получения кредита отсутствуют. А откуда им взяться? Доказательства по валютному кредиту физическому лицу – это как обертки от конфет. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=280#entry92508 Уважаемый katod, Вы еще не видели как некоторые недобросовестные банки «оформляли» выдачу и принятие наличной иностранной валюты в операционную кассу мемориальными ордерами? Да, ст.200 УК Украины. И суммы достигали 600 000 долларов США в одном мемориальном ордере. Но уже в первом заседании суда юрист банка признал фальшивость данного доказательста, т.к. судья еще и рассматривает уголовные дела. На следующее заседание данный юрист банка не пришел, а остальные три представителя приходили только раз. В таком случае "заемщику" и "поручителю", тоже необходимо было «погашать» кредит и быть соучастником в деятельности банка-конвертационного центра? Судья был удивлен такой наглости от представителей банка-"финансовых туристов". А Вы не удивляетесь? Наличная иностранная валюта выдавалась и выдается клиенту банк, если он подписал кредитный договор, только с банковского (текущего) счета клиента. Валютные кредиты в Украине – это безденежные операции. Легче поверить в выдачу кредита гривной и покупку валюты (если была в этом необходимость), чем в существование валютного кредита без надлежащих подтверждающих документов. Каждый недобросовестный банк пытался по-своему имитировать выдачу валютного кредита. Или в ином случае, в недобросовестном банке были и есть неучтенные вклады и соответственно - неучтенные кредиты. У Вас иное мнение?

Справа № 6-79 цс 12 ОКРЕМА ДУМКА судді Верховного Суду України Романюка Я.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики Вирішуючи питання про стягнення процентів за договором позики, укладеним між фізичними особами, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України (далі – Суд) дійшла висновку, що така вимога позивача підлягає задоволенню. Обґрунтовуючи таку позицію, Суд виходив із того, що відносини, які виникли між фізичними особами на підставі договору позики, регулюються статтями 1046 – 1053 ЦК України і на них не поширюються положення Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Не можу погодитися з висновком Суду стосовно того, що норми Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі – Закон) не поширюються на правовідносини, які виникли у зв’язку з укладенням договору позики грошових коштів між фізичними особами. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері надання фінансових послуг і відповідно до положень преамбули встановлює загальні правові засади у цій сфері та здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. Однією з фінансових послуг згідно з пунктом 6 частини першої статті 4 Закону є надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону учасниками ринку фінансових послуг є особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України. При цьому частиною третьою статті 2 Закону встановлено вичерпний перелік суб’єктів фінансових послуг, на діяльність яких не поширюється положення цього Закону: фінансові установи, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державне казначейство України та державні цільові фонди. У пунктах 16, 18 частини першої статті 1, пункті 3 частини першої статті 6, статтях 9, 12, 16-1, 18, 31 та 34 Закону врегульовані відносини, пов’язані з участю фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, у сфері надання фінансових послуг, що, на мою думку, спростовує висновок Суду стосовно того, що сфера дії закону за суб’єктним складом учасників є обмеженою і не поширюється на цих фізичних осіб. З урахуванням зазначеного доходжу висновку, що норми ЦК України, які регулюють відносини, пов’язані з укладенням та виконанням договору позики грошових коштів, слід розглядати в сукупності з положеннями Закону. Аналіз положень Закону дає підстави вважати, що право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики грошових коштів не поширюється на позикодавців – фізичних осіб. Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 цього Закону кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент є фінансовим кредитом. Фінансовий кредит відповідно до пункту 6 частини першої статті 4 Закону, вважається фінансовою послугою. Суб’єкти, які мають право на здійснення операцій з надання фінансових послуг визначені статтею 5 Закону. До них віднесені фінансові установи, а також фізичні особи – підприємці. Останні можуть надавити такі послуги лише у випадках, прямо передбачених законом. Вирішуючи спір щодо відносин, які виникли між фізичними особами у зв’язку з укладенням ними договору позики, також слід враховувати положення пункту 5 частини першої статті 1 Закону, згідно з яким метою надання фінансової послуги є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Надання коштів під процент є отриманням прибутку, що, в свою чергу, є головною ознакою підприємницької діяльності. Здійснення фізичною особою права на підприємницьку діяльність відповідно до частини другої статті 50 ЦК України можливо за умови її державної реєстрації, тобто набуття статусу фізичної особи – підприємця. Отже, Закон, встановлюючи суб’єктний склад здійснення операцій з надання фінансових послуг, обмежив фізичних осіб, які не є підприємцями, у здійсненні діяльності, яка за своїми ознаками є підприємницькою. За таких обставин доходжу висновку, що фізична особа не може надавати фінансову послугу, метою якої є отримання прибутку у вигляді процентів від суми позики. При вирішенні зазначеного питання вважаю доцільним також врахувати позицію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні, яка у своїх листах від 14.06.206 р. № 5543/11-5, від 26.07.2006 р. № 644/11-3 та від 18.05.2007 р. № 5600/11-11 зазначила, що надання у позику коштів на визначений строк та під проценти є фінансовим кредитом, який можуть надавати тільки банки або інші фінансові установи. Суддя Верховного Суду України Я.М. Романюк http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=11#entry112772 ПАТ “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК” вулиця Пушкінська, 42/4, м. Київ, Україна, 01004, _______________________________, ______________________________ ___________________________ паспорт ______________ РНОКПП _____________________ Заява про відмову від одержання кредиту за кредитним договором № 47/703047 від 22.02.08 року Пунктом першим статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа – це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки. Пунктом третім даної статті визначено поняття фінансового кредиту, тобто це кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент. Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених грошей (національна валюта України визначена ч.1 ст.192 ЦК України) від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг». Лише 18 вересня 2012 року Верховна Рада України у першому читанні прийняла Закон про внесення змін до статті 4 Закону України "«Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» щодо видів фінансових послуг, де є посилання на норми Закону України «Про банки і банківську діяльність». У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій (ч.2 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»). Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених грошей (національна валюта України визначена ч.1 ст.192 ЦК України) від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії. Відповідно до ч.2 ст. 192 та ст.193 ЦК України іноземна валюта (валютні цінності) може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти (валютних цінностей) обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет). Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету. Порядок надання Національним банком України: - банківських ліцензій встановлюється «Положенням Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів» затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.09.2011 № 306, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.10.2011 за № 1203/19941, додаток №8 до даної постанови; - генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій встановлюється «Положенням про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.08.2011 № 281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.09.2011 за № 1054/19792. Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк у данному випадку як фінансова (кредитна) установа, отримавши в установленому законом порядку: - банківську ліцензію - має право здійснювати операції з надання кредитів національною валютою на підставі статті 4 Закону України "«Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» ; - генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій - має право здійснювати операції з надання кредитів іноземною валютою (валютними цінностями) на підставі статті 4 Закону України "«Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг».. У даному кредитному договорі № 47/703047 від 22.02.08 банк не зазначив що він має банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій. Відповідно до ч.3 ст.91 ЦК України не надав інформацію що він мав цивільну правоздатність фінансової (кредитної) установи та є уповноваженим банком щодо надання наступних фінансових послуг (операцій) (п.3 ст.1 Декрету): - валютні операції на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а саме надання коштів у позику, і в тому числі на умовах фінансового кредиту. Частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та абзацом шістнадцятим частини першої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлені обов’язкові відомостей, які кредитодавець має письмово повідомити споживачеві до укладення договору споживчого кредиту, а статтею 56 Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року № 2121–III (далі – Закон про банки) – щодо відомостей, які банк має надавати споживачеві як власному клієнту на його вимогу (Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011). Всупереч вимогам п.1 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.80, 91, 92 ЦК України, ст.11 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" мені при підписанні кредитного договору № 47/703047 від 22.02.08 року банком не було надано інформацію про особу кредитодавця, його спеціальну правоздатність та дієздатність. Відповідно до ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів” споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Банком було допущене істотне порушення моїх прав, як споживача фінансових послуг, через невиконання банком вимог закону щодо надання споживачу повної, своєчасної та достовірної інформації про послугу, що є предметом договору, у зв’язку з чим я був позбавлен можливості належним чином оцінити властивості такої фінансової послуги (операції) та можливі негативні для мене наслідки, що можуть настати внаслідок її отримання. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Банк не мав наміру виконувати Кредитний договір № 47/703047 від 22.02.08 року, який також не був спрямований на реальне настання правових наслідків шляхом надання мені кредиту іноземною валютою, що є порушенням ч.5 ст.203 ЦК України. Відповідно до кредитного договору № 47/703047 від 22.02.08 року та ст. 509, 510, 1046, 1054 ЦК України АТ “ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК”, (ПАТ “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК” – його правонаступник), як боржник, зобов’язався надати мені кредит у сумі 180 000,00 доларів США. Банк до цього часу відповідно до норм актів цивільного законодавства, в тому числі нормативно-правових актів НБУ, з операційної каси банку не надав мені кредитні кошти у сумі 180 000,00 доларів США за кредитним договором № 47/70304 від 22.02.08. Банком з 22 лютого 2008 року по 18 серпня 2014 року не був виконаний належним чином п.1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 кредитного договору № 47/703047 від 22.02.08 у сумі 180 000,00 доларів США: 1) 22 лютого 2008 року я не підписував будь-яку заяву про відкриття позичкового рахунку в іноземній валюті на моє ім’я, та не був повідомлен про відкриття даного рахунку; 2) 22 лютого 2008 року я не підписував будь-яку заяву про відкриття поточного рахунку в іноземній валюті для отримання кредитної готівкової іноземної валюти, та поточний рахунок не був відкритий на моє ім’я; 3) 22 лютого 2008 року дебетування позичкового рахунку у сумі 180 000,00 доларів США не було здійснено тому, що позичковий рахунок на моє ім’я не був відкритий; 4) кредитування поточного рахунку у сумі 180 000,00 доларів США не було здійснено банком до цього часу; 5) 22 лютого 2008 року перерахування на поточний рахунок 180 000,00 доларів США з позичкового рахунку не було здійснено, тому що поточний рахунок для кредитної готівкової іноземної валюти на моє ім’я не був відкритий; 6) з 22 лютого 2008 року я не надавав банку будь-які платіжні документи для перерахування безготівкової іноземної валюти у сумі 180 000,00 доларів США з поточного та будь яких інших рахунків; 7) 22 лютого 2008 року я не отримував готівкову іноземну валюту у сумі 180 000,00 доларів США з каси банку (каси відділень банку) з поточного рахунку (банківського рахунку згідно ст.1066 ЦК України) за кредитним договором № № 47/703047 від 22.02.08; 8) відповідно до п.2.1, 2.2 кредитного договору № 47/703047 від 22.02.08 з 22 лютого 2008 року банк не надав кредит згідно п.1.1 даного договору та не здійснив видачу готівкових 180 000,00 доларів США з поточного рахунку (банківського рахунку). Згідно зі статтями 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", статею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", України та Положенням про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.08.2011 № 281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.09.2011 за № 1054/19792, лише 12 жовтня 2011 року ПАТ “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК” (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14361575), що є правонаступником АТ “ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК” (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14361575), була надана генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій № 99. В переліку операцій, які мав право здійснювати станом на 20 червня 2008 року АТ “ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК”, відповідно до додатку до дозволу № 99-3 від 16.01.2003, відсутні: - операції з готівковою іноземною валютою, в тому числі із доларами США; - операції з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, в тому числі доларами США. На підставі частини третьої статті 91 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» 22 лютого 2008 року, при підписанні кредитного договору № 47/703047 від 22.02.08, АТ “ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК” не мав права: - надавати фінансовий кредит іноземною валютою, та здійснювати будь-які валютні операції на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"; - надавати кредит готівковою іноземною валютою; - здійснювати будь-які операції з готівковою іноземною валютою. Я до цього часу не отримав від банку позику або фінансовий кредит іноземною валютою у сумі 180 000,00 доларів США за кредитним договором № 47/703047 від 22.02.08 року. Відповідно до вимог ст.901, ст.1054 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» я не спожив послугу – фінансовий кредит у сумі 180 000,00 доларів США. Всі документи які надає банк в підтвердження надання кредиту у сумі 180 000,00 доларів США – є недійсним та фальшивими. Працівники банку 22 лютого 2008 року навмисно ввели мене в оману щодо необхідності підписання кредитного договору про надання доларів США та вчинили це умисно з метою: - надання правомірного вигляду набуттю доходів банком нібито від сплати кредиту та процентів за кредитним договором в доларах США; - надання правомірного вигляду сплати кредиту та процентів за кредитним договором в доларах США для приховання джерел походження реальних безпроцентних вкладів від мене в доларах США; - ведення подвійної бухгалтерії, приховування готівкової іноземної валюти та приховування реального прибутку в АТ “ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК”. Дані дії працівників ПАТ “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК”(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14361575), що є правонаступником АТ “ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК”, суб’єкту первинного фінансового моніторінгу, кваліфікуються як злочини, передбачені ст.209 Кримінального кодексу України та відповідного предикатного злочину щодо ухилення від сплати податків згідно оновлених Міжнародних стандартів боротьби з відмиванням доходів та фінансуванням тероризму і розповсюдженням зброї масового знищення (Рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) 2012) від 16.02.2012 року і Директив Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу у сфері фінансового моніторингу (рішення Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією від 25.04.12 №100, Стратегія розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму на період до 2015 року, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України №190-р від 09.03.11), або інших предикатних злочинів (постанова Пленуму Верховного Суду України №5 від 15.04.05 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом»). Прошу не залучати мене до співучасті у злочинних діях окремих працівників ПАТ “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК” щодо ухилення від сплати податків банком та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст.31 Кримінального кодексу України). Керуючись ст.177, частиною першою статті 901, частиною другою статті 1056, частиною другою статті 1054, статтею 1046 Цивільного кодексу України, я відмовляюсь від одержання кредиту в сумі 180 000 доларів США, який ПАТ “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК” зобов’язався надати мені відповідно до вимог кредитного договору № 47/703047 від 22.02.08, але до цього часу не надав. З моменту отримання банком даної заяви вважаю розірваним кредитний договір № № 47/703047 від 22.02.08. Інформую про те, що відповідно до ч.2 п.4.8 Положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.08.2011 № 281, копія кредитного договору № 47/703047 від 22.02.08., та копія даної заяви буде відправлена на адресу: - Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України - 04107, м.Київ, вул Багговутівська, 2б; - Департаменту фінансових розслідувань Державної служби фінансового моніторінгу - 04655, м.Київ,вул.Білоруська, 24. ____ серпня 2014 року _______________ Заслухавши думку представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, який категорично заперечував проти закінчення розгляду справи у відсутності представника ПАТ „Креді Агріколь Банк" та наполягав на залишенні без розгляду заявлених позивачем вимог, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що оскільки представник позивача повторно не з'явився у судове засідання і станом на 11.08.2014 року не надіслав на адресу суду заяву з проханням проводити розгляд справи у їх відсутності, а заява від 13.12.2013 року про розгляд справи у відсутності представника позивача не може бути розцінена судом, як належна, оскільки представник повідомлявся про обов'язковість явки для надання роз'яснень з урахуванням витребуваних судом письмових доказів, а тому позов ПАТ „Креді Агріколь Банк" підлягає залишенню без розгляду. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40088340 Требуйте в суде пояснений согласно заявления об отказе в получении кредита. И дополнительно спросите: 1. Где Ваши подписи на данных документах? 2. Какой правовой статус этих документов? 3. Какими нормами гражданского законодательства установлен порядок их составления? 4. Какими нормативно-правовыми актами НБУ установлена форма и содержание данных документов? 5. "Выписка из истории операций" - что это такое? 6. Кредит или вклад в "выписке из истории операций"? 7. Вы заемщик или вкладчик по "выписке из истории операций"? Вы выявили конвертационный центр в банке. Перед Вами банк-конвертационный центр. Какие Ваши действия?

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про банки і банківську діяльність Стаття 2. Визначення термінів У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: … розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи; … Стаття 51. Розрахункові банківські операції Для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці. Платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції. При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа. Під час оплати за договорами, укладеними підприємствами, утвореними у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі державними, казенними, комунальними підприємствами, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірніми підприємствами, а також підприємствами, господарськими товариствами, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднаннями таких підприємств (господарських товариств), банки перевіряють наявність звіту про результати здійснення процедури закупівлі та інших документів, що підтверджують виконання такими підприємствами та господарськими товариствами вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" ( 2289-17 ). { Статтю 51 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2289-VI ( 2289-17 ) від 01.06.2010 } http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Відповідно до ст. 341 Господарського кодексу України розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках. Частиною 5 вказаної статті передбачено, що установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Відповідно до ст. 1089 Цивільного кодексу України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту. Пунктом 3.3.5 договору №26006300219478 від 07.03.2012 р. передбачено, що відповідач зобов'язується своєчасно здійснювати обслуговування клієнта відповідно до законодавства в операційний час, дата якого співпадає з датою валютування. Якщо дата валютування припадає на неробочий( святковий ) день, банк зараховує кошти в перший робочий ( операційний ) день за днем, який визначений датою валютування. Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові ( володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 1066 зазначеного кодексу України, банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. ( ст. 1068 Цивільного кодексу України ). Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. ( ст. 1074 Цивільного кодексу України ). Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України " Про платіжні системи та переказ коштів в Україні " поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40086869

Если хочешь понять Наталья Головатюк "Если хочешь понять людей, не слушай, что они говорят." Антуан де Сент-Экзюпери. Цитадель Если хочешь понять человека, То не слушай, что он говорит. Притворись дождем или снегом И послушай, как он молчит. Как вздыхает и смотрит мимо? Что улыбку рождает в нем? Посмотри, каков он без грима, С которым мы все живем. Наблюдай, как он входит к детям, К людям страждущим, старикам... И хотя бы на миг на свете Попытайся и стань им сам! Не старайся быть хуже, лучше, Без оценки смотри сейчас: Прямо в сердце его, прямо в душу, Прямо в бездну далеких глаз! Если хочешь понять другого, В глубь иди тогда, не вовне. Не всегда стоит верить слову, Часто истина - в тишине. http://www.stihi.ru/2010/04/21/6825 http://kinostok.tv/video/44186/poymay-menya-esli-smozhesh2003HDRip ! 2:05:03 – 2:06:39 ! 2:13:28 – 2:15:52 Вы аналогично должны научиться выявлять фальшивые кассовые документы банков и надлежащим образом применять свои знания.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 ________________________________________________________________________ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" травня 2014 р.Справа № 922/4160/13 Господарський суд Харківської області у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М. судді: Бринцев О.В. , Шатерніков М.І. при секретарі судового засідання Лобові Р.М. розглянувши справу за позовом Публічне АТ КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків, Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", м. Харків про про стягнення 24805,07 грн. за участю представників сторін: Представник позивача - Жегулін Ю.М., дов. № 2946-О від 13.09.2012р. Представник відповідача - ОСОБА_2 (особисто). Третя особа - Юрченко С.О., дов. від 12.09.2013р. ВСТАНОВИВ: Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором банківського обслуговування, укладеного між позивачем та відповідачем 11.03.2011 р. у розмірі 24805,07 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 15400,00 грн., заборгованості за процентами - 5930,00 грн., заборгованості по комісії 14,00 грн., пені в розмірі 2759,52 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору банківського обслуговування та ст.ст. 526, 611, 629, 1054 ЦК України. Судові витрати просить суд покласти на відповідача. Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2013р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/4258/13 та розгляд справи призначено на 22.10.2013 р. об 11:00 год. (суддя Шатерніков М.І.). Ухвалою господарського суду від 26.11.2013р. продовжено строк вирішення даного спору за межами, визначеними ч. 1 ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять днів до 15 грудня 2013 року. Провадження у справі 922/4160/13 зупинено та Повідомлення з копіями матеріалів справи направити до органів прокуратури в особі прокуратури Харківської області для проведення перевірки, щодо викладеної у відзиві на позов інформації про викрадення картки-ключа прямого доступу до рахунку НОМЕР_1, який належить відповідачеві, в зв"язку з чим неналежним отримувачем здійснено переказ двома сумами: 8000,00 грн. та 6500,00 грн. шляхом зняття вказаних коштів з банкомату, тобто були вкрадені кошти власника (ПАТ КБ «Приватбанк»), до яких той надав доступ, не маючи на це законних підстав. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2014р. скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 26.11.2013 р. у справі № 922/4160/13 в частині зупинення провадження у справі та направлення повідомлення до прокуратури Харківської області для проведення перевірки, а справу № 922/4160/13 передано на розгляд господарського суду Харківської області, в зв"язку з чим, ухвалою господарського суду від 27.01.2014р. провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 05.02.2014р. о 10:30 год. Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду від 12.02.2014р., у зв'язку із хворобою судді Шатернікова М.І., призначено повторний автоматичний розподіл справи. Згідно з витягом від 12.02.2014р., автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області, справу призначено до розгляду судді Аюповій Р.М. Ухвалою господарського суду від 13.02.2014р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк". Ухвалою господарського суду від 07.04.2014р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду даного спору за межами двохмісячного строку, в порядку ст. 69 ГПК України. Ухвалою господарського суду від 22.04.2014р. для розгляду справи призначено судову колегію. Розпорядженням заступника голови господарського суду від 22.04.2014р. призначено склад колегії для розгляду справи № 922/4160/13: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Бринцев О.В., Погорелова О.В. Розпорядженням заступника голови господарського суду від 19.05.2014р., в зв"язку з закінченням повноважень судді Погорелової О.В., змінено склад судової колегії та призначено склад судової колегії: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Бринцев О.В., Шатерніков М.І. У призначеному судовому засіданні 19.05.2014р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Відповідач проти позову заперечував, з підстав, викладених у запереченнях на позов та заперечуючи проти задоволення позову, зазначив про винесення прокурором Комінтернівського району постанови від 26.12.2012р. про порушення кримінальної справи №62121140 за фактом викрадення грошових коштів позивача, що стали предметом даного спору. Представник присутньої третьої осби, через канцелярію суду надав додаткові докази по справі, які судом досліджені та долучені до матеріалів справи. Присутні в судовому засіданні представники сторін наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи письмові докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами. Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, колегією суддів встановлено наступне: 11.03.2011р. між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (позивач по справі, банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач по справі) було укладено Договір банківського обслуговування б/н, згідно якого позивач відкрив відповідачу поточний рахунок НОМЕР_1. Відповідно до заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки, банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, о розмірах якого банк оповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, змінення ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується умовами та правилами надання банківських послуг та тарифів банка, розміщених в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування. У заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки зазначено, що клієнт підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам (розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua), тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах ПриватБанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до Договору, так і шляхом обміну інформацією відносно банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua чи інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений банком, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Згідно розділу 1 Умов, розміщених на web-сайті банку http://www.privatbank.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг ПриватБанку. Розділом 3.18. Умов, передбачено надання послуги щодо встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок корпоративного клієнта. Згідно п. 3.18.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Згідно п. 3.18.1.8. Умов, проведення платежів клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком на протязі одного року с моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку і картки зі зразками підписів та відтисків печатки", або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або в формі обміну інформацією, або в будь-якій іншій формі. При порушенні клієнтом будь-якого із обов'язків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", банк на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановити інший строк повернення кредиту. При належному використанні клієнтом обов'язків, передбачених "Умов і правил надання банківських послуг", проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той же строк. Відповідно до п. 3.18.1.11. Умов, встановлено період безперервного користування кредитним лімітом - не більше 35 днів (Періодом безперервного користування кредитним лімітом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку). Відповідно до п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.2.2.3. та 3.18.2.2.5. Умов, клієнт зобов'язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Умовами. Згідно п.п. 3.18.4.1.1., 3.18.4.1.2. та 3.18.4.1.3. Умов, нарахування відсотків проводиться наступним чином: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуління. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Згідно п. 3.18.4.4. Умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту (щомісячна комісія) відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати. Відповідно до п. 3.18.5.1. Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди (комісії) клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3., від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У разі якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати. Згідно п. 3.18.5.4. Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом. Відповідно до п. 3.18.5.7. Умов, строки позовної давності на вимогу про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років. Згідно заявки відповідача, йому було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок в розмірі 15400,00 грн. Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 15400.00 грн. (виписка по рахунку відповідача наявна в матеріалах справи). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прострочив виконання своїх зобов"язань за даним договором, у зв'язку із чим у нього перед позивачем виникла заборгованість. За розрахунком позивача, загальна заборгованість відповідача за Договором банківського обслуговування від 11.03.2011р., станом на 29.07.2013р., складає 24805,07 грн., з яких: 15400,00 грн. - заборгованість за кредитом; 5930,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2000,47 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 1474,60 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Із цим положенням Цивільного кодексу України кореспондуються положення ч.2 ст.180 Господарського кодексу України. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст.628 ЦК України). Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). У ст. 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. З матеріалів справи, вбачається, що 11.03.2011 року згідно заявки про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки (далі - заява), банком (ПАТ КБ «Приватбанк») відповідачу (ФОП ОСОБА_2) для здійснення підприємницької діяльності - оптової торгівлі, були відкриті поточний рахунок НОМЕР_1 в національній валюті та картковий рахунок НОМЕР_2 також в національній валюті, а також видана корпоративна платіжна картка НОМЕР_3. Зі змісту заяви вбачається можливість банку за наявності вільних грошових ресурсів здійснювати обслуговування кредитного ліміту клієнта (відповідача у справі) за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк сповіщає клієнту на свій розсуд, або у письмовій формі, або через встановлені засоби банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користуванням кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами банку, розміщених в сеті Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з анкетою (заявою) складають договір банківського рахунку. При цьому в заяві зазначена дата відкриття рахунку та прийняття зразків підписів - 21.10.2008 року. При цьому, слід зазначити, що відкриття поточного рахунку НОМЕР_1 відповідачем також підтверджено договором № 809-СУ-КП про прийом платежів від 23.02.201_ року. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України) У ч. 1 ст. 1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. На відміну від ознак публічного договору, ця норма виключає обов'язок банка встановлювати однакові умови для всіх клієнтів. Інші положення Цивільного кодексу України про банківський рахунок додатково вказують на можливість узгодження сторонами умов договору (ч. 1, 2, 4 ст. 1068, ч. 1 ст. 1069 Цивільного кодексу України). Певні обмеження щодо укладення договору банківського рахунка будуть діяти незалежно від того, чи є договір банківського рахунка публічним. Відповідно до ч. 2 ст. 1067 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. У абз. 2 ч. 2 ст. 1067 Цивільного кодексу України встановлено, що банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом чи банківськими правилами. Одночасно конкретні умови договору банківського рахунка мають бути погоджені сторонами (ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України). З зазначеного вбачається, що договір банківського рахунка не відноситься до публічних договорів, оскільки не містить усіх необхідних ознак такого договору. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку щодо правової природи договору, укладеного між позивачем та відповідачем шляхом приєднання, а саме, що він є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору. Ч 1 ст. 1068 ЦК України встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. При цьому слід зазначити, що ст. 1069 ЦК України визначені умови кредитування рахунку, зокрема, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України. Дана стаття регулює кредитування рахунка клієнта банком, тобто здійснення банком платежів з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність або недостатність на ньому грошових ресурсів. З матеріалів справи вбачається, що відповідачеві, відповідно до Постанови НБУ № 137, на підставі заяви було відкрито картковий рахунок та надано для здійснення розрахунків при оплаті товарів, що купуються, (робіт, послуг), а також одержання готівкові кошти з рахунку (в банкоматі, в касі банку) для здійснення господарської діяльності фізичної особи-підприємця корпоративну платіжну картку. При цьому слід зазначити, що дебетово-кредитна схема передбачає здійснення клієнтом банку операцій з використанням платіжної картки в межах залишку коштів, які враховуються на його картковому рахунку, а у випадку їхньої відсутності (недоліку) - за рахунок наданого банком кредиту (овердрафту). Відповідно до п. 1.5 Постанови НБУ № 137, кредит "овердрафт" - це короткостроковий кредит, що надається банком клієнтові у випадку перевищення суми операції за платіжною карткою над залишком коштів на картковому рахунку. Банк може надати клієнту кредитування рахунка клієнта у випадках, передбачених у договорі. Умова про овердрафт включається не до усіх договорів банківського рахунка. Вона повинна супроводжуватися відкриттям рахунків, правовий режим яких допускає можливість овердрафта. За відсутності коштів на рахунку надання кредиту у вигляді овердрафту здійснюється негайно шляхом оплати розрахункових документів за рахунок коштів банку в межах встановленого договором ліміту. Договором може бути узгоджений період кредитування, розмір відсоткової ставки за користування кредитом та допустима кількість овердрафтів протягом певного періоду часу. Слід зазначити, що кредитна платіжна схема передбачає здійснення клієнтом банку операцій з використанням платіжної картки за рахунок коштів, які поміщаються зазначеним банком на картковий рахунок. Мова йде про кошти, надані банком клієнту в кредит (у межах кредитної лінії). Відносини, пов'язані з кредитуванням, регулюються договором банківського рахунка. До питань, що не врегульовані договором застосовуються положення глави 71 цього Кодексу про позику та кредит. Частина 1 ст. 1054 Цивільного Кодексу України зазначає, що за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Пунктом 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк в порядку, що встановлені договором. Відповідно до положень ст. 1055 ЦК України договір кредиту укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Позивач в позовній заяві вважає, що підписавши Заяви 01.03.2011р. відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 11.03.2011р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Отже, для укладення договору банківського обслуговування, який є змішаним за своєю правовою природою і має елементи кредитного договору, сторони повинні були обмінятися всіма документами, в яких зафіксований зміст правочину, щоб договір був вчинений у письмовій формі. Посилання у Заяві на Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банка, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування, не є дотриманням письмової форми правочину, оскільки позивач і відповідач не обмінялися зазначеними документами в момент укладення договору і на цих документах відсутні власноручні підписи сторін. Так, Банком не надано суду належних та допустимих доказів укладення між сторонами договору кредиту в письмовій формі. Позивачем не надано суду Договору банківського обслуговування у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками у відповідності до вимог діючого законодавства, не надано позивачем і доказів підписання відповідачем окремо Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банка, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування. Позивачем не надано суду листів, факсограм, телеграм, телефонограм, які свідчили б про ознайомлення, погодження відповідача з умовами надання банківських послуг та тарифів банку та підписання їх як Договору банківського обслуговування з позивачем. Не підтверджується також підписання договору між сторонами або прийняття банківських умов та тарифів в електронний спосіб у відповідності до умов ЗУ "Про електронний цифровий підпис". Це унеможливлює встановлення автентичності текстів вказаних документів, які існували на момент укладення договору, із тими, котрі розміщені на відповідному сайті станом на сьогоднішній день. Крім того, Заява про відкриття поточного рахунку і картки зі зразками підписів і відтиском печатки від 11.03.2011 року не містить відтиску мокрої печатки банку та підпису Голови правління ПАТ КБ "Приватбанк". В графі "М.П.", "Підпис" містяться поліграфічні зображення печатки та підпису, а не сама печатка і підпис, що є очевидним при зовнішньому огляді документа. Це також не відповідає вимогам ст.181, 207 ГК України щодо особистого підписання договору повноважними представниками сторін та вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" згідно яких первинні документи повинні мати такий обов'язковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Так нанесення підпису та печатки на бланк документу у поліграфічний спосіб виключає можливість ідентифікації особи, котра виготовила документ і нанесла підпис. Відтак це унеможливлює з'ясування питання про наявність чи відсутність дійсної згоди особи, від чийого імені нанесений підпис, на укладення договору, на визначення його умов у певний спосіб. За таких обставин з урахуванням положень ст. 1055 ЦК України (Договір кредиту укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним) та ч.2 ст. 115 ЦК України (Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається) суд приходить до висновку про нікчемність укладеного між сторонами змішаного договору банківського рахунку в частині, що відноситься до кредитного договору. Нікчемність договору означає відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі та необхідність відмови у позові у повному обсязі. При цьому колегія суддів зауважує, що в разі доведення позивачем за допомогою належних та допустимих доказів (платіжних доручень, меморіальних ордерів, касових видаткових ордерів тощо) факту передачі відповідачеві грошових коштів, такі кошти передані на виконання нікчемного договору, можуть бути повернуті як безпідставно одержані в порядку ст.1212 ЦК України. Втім, в даному разі таких доказів позивачем не надано. Матеріали справи не містять первинних розрахункових документів (платіжних доручень, меморіальних ордерів, касових видаткових ордерів тощо), котрі підтверджували б передачу позивачем відповідачеві відповідних грошових коштів. Надані позивачем в обґрунтування позову щодо надання відповідачу кредиту (овердрафту) виписку з карткового рахунку, де у графі опис транзакції від 01.08.2012 року зазначений АТМ 7690 UKRSIB 00-32, GAGARINA, 173-V, видача готівки у сумі 8000,00 грн. та 6500,00 грн., не є належним та допустимим доказом в розумінні статті 34 ГПК України з огляду на наступне. По-перше, як свідчать матеріали справи, 01.08.2012 року відповідачем було втрачено гаманець, де знаходились картки, емітовані ПАТ КБ «Приватбанком», про що було повідомлено правоохоронні органи та подано відповідну заяву про скоєння злочину. По даному факту була відкрита кримінальна справа № 62121140. При цьому, факт крадіжки відповідачем було встановлено наступного дня 02.08.2012 року, про що ним було одразу повідомлено банк. Даний факт не спростований сторонами у судових засіданнях та підтверджений у поясненнях, які містяться в матеріалах справи. При цьому, сторонами у судових засіданнях підтверджено, що відповідачу було надано на підставі договору до банківського рахунку № НАЗД4F від 21.10.2008 року іншу корпоративну платіжну картку, з правилами користування якою був ознайомлений відповідач, про що сторонами було підписано додаток 6 до договору. Натомість, як зазначає, позивач, дану корпоративну картку було замінено іншою 11.03.2011 році, натомість доказів надання її відповідачу, зокрема, акту прийому-передачі або інших доказів, у нього не має. По-друге, у наданої позивачем виписки з карткового рахунку, не вбачається, що залишок коштів, які враховуються на картковому рахунку клієнта, відсутні, а тому банк надає йому кредит (овердрафт) на умовах договору. Відмовляючи в позові суд також враховує, що навіть у разі невизнання відповідного правочину нікчемним в даному разі все одно відсутні підстави для задоволення позовних вимог, адже цей правочин в цьому разі слід було б визнати неукладеним. Так сторони, всупереч зазначеним вище вимогам Закону, котрі регулюють порядок укладення договору та істотні умови кредитного договору, не погодили між собою усіх істотних умов договору кредиту, а саме умов надання кредиту, розміру грошової суми, яка надається кредитодавцем, умови, на яких позичальник зобов'язується повернути отриману суму кредиту. Надані банком Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банка не відображують зміст домовленостей між банком та конкретним клієнтом, а розмір грошової суми який передається банком клієнту взагалі відсутній. Встановлення кредитного ліміту по рахунку ФОП ОСОБА_2 не є погодженням між позивачем та відповідачем розміру грошової суми, яка передається за договором кредиту (сумою кредиту). Кредитний ліміт є граничною сумою у межах якої банк може здійснювати кредитування, а не визначенням конкретної суми, яка передається за договором, і носить інформаційний характер для певного клієнта. Водночас, щодо визначення істотних умов кредитного договору відповідно до глави 71 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Отже, істотними умовами договору, як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії. Структурно-системний аналіз положень Господарського кодексу України свідчить, що законодавець прямо зазначає перелік істотних умов того чи іншого господарського договору, наприклад, ч. 3 ст. 272, ч. 1 ст. 284, ч. 2, 3 ст. 297, ч. 5 ст. 318 Господарського кодексу України. Аналогічний підхід застосовується і в положеннях Цивільного кодексу України, зокрема, перелік істотних умов договорів прямо визначається, наприклад, у ст. ст. 695, 982, 1035 Цивільного кодексу України. Враховуючи вищевикладене, можна вважати, що істотними умовами договору як господарського договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди. У другому реченні ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України зазначається, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Відсутність у спірному Договорі названих вище істотних умов, визначених цивільним законодавством означає, що цей договір є неукладеним. Наслідки не укладення договору визначені чинним законодавством України. Відповідно до ч.8 ст.181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). З аналізу заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки, вбачається, що вона не містить істотних умов, які необхідні для укладання кредитного договору. Втім, в будь-якому разі факт не укладення кредитного договору означає, що цей договір не створює жодних правових наслідків. В тому числі цей факт унеможливлює стягнення заборгованості за договором, на чому наполягає позивач. За таких обставин правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором б/н від 01.03.2011р. відсутні. Колегія суддів враховує, що аналогічної правової позиції дотримується ВСУ у Постанові від 11.03.2008р. у справі № 3-695к8. Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України). Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За таких підстав, приймаючи до уваги викладені обставини, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 24805,07 грн. заборгованості за Договором б/н від 11.03.2011р. необґрунтованою, непідтвердженою наявними матеріалами справи та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в разі відмови в задоволенні позову, покладаються на позивача. Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 115, 207, 627, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055, 1067, 1068, 1069, 1212 Цивільного кодексу України , ст.ст. 180, 181, 318, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 27, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ВИРІШИВ: В задоволенні позову відмовити повністю. Повне рішення складено 26.05.2014 р. Головуючий суддя Суддя Суддя Р.М. Аюпова О.В. Бринцев М.І. Шатерніков справа № 922/4160/13 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38949424

Никто не видел инопланетян, чупакабру, но все видели и до сих пор видят «валютный» кредит. А если его изначально не было и нет до сих пор. На безобидный и простой вопрос: «Вы расчитались иностранной валютой за квартиру (земельный участок, автомобиль)?». Абсолютное большинство клиентов банков врут и отвечают: «Да!». Почему врут? Потому, что в договорах купли-продажи данное абсолютное большинство клиентов банков указало оплату национальной валютой. А может слова «Я получил валютный кредит» данного абсолютного большинства клиентов банка тоже вранье? http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=14#entry117291 Вывод Практика применения ст.77 ХК Украины к госзакупкам услуг и работ аналогично используется сейчас в практике применения иных норм, а именно: - п.6 ч.1 ст.4 Закона Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании рынка финансовых услуг» и ст.5 Декрета КМУ «О системе валютного регулирования и валютного контроля; - п.6 ч.1 ст.4 Закона Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании рынка финансовых услуг» и ст.1054 ГК Украины; - ст.1066 ГК Украины и ст.1054 ГК Украины (выдача кредита банком осуществляется только с использование банковского счета). http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=14#entry117208 Что делать? Посчитайте сумму внесенной иностранной валюты на счет и предоставьте в банк платежное поручение в иностранной валюте о перечислении этой суммы на Ваш счет в другом банке. Что должен будет сделать банк? Ваше право владельца банковского счета нарушено? Каковы Ваши действия? … А если есть «ножки» и в квитанции указано: «Поповнення поточного рахунку»? Почему же Вы отказываетесь «подарочек» забирать? … А что делать банку? И какое отношение Вы к этому имеете? … И Вы до сих пор хотите в этом участвовать (соучастие) или прикрывать их деятельность? … Если банк не выполнил Ваше платежное поручение в иностранной валюте, Вы вкладчик или кредитор банка? http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=12#entry115848 Відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк" про захист прав споживачів та про зобовязання виконати платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 30 липня 2014 року. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40136486

Николай Тимофеев Две мыши (басня) Две мыши в кринку с молоком упали И, вспомнив басню о сметане, Сперва пытались масло сбить И так, опору обретя, спастись. Но понимая, что старания напрасны: Из молока не сбить им масла, По-разному себя вели. Мышь первая звала подруг: "Спасите! - им кричала, - я тону! И бегали подруги по столу, Не зная в панике, как ей помочь... "Быстрее опустите хвост!" - Захлёбываясь Мышь пищала. Но кто полезет на горшок: Легко свалиться в молоко Со страха?! Героя надо бы искать!.. А тут и писк стал затихать - Мышь первая, короче, утонула. Вторая - тоже молока хлебнула, Но подавляя панику, душевную тревогу, И уповая на себя и Бога, Искала трещинки, наплывы и канавки, И по одной подсушивая лапки, Чуть медленней, чем раньше лезла на горшок, Теперь вот выбиралась из него; Дрожа всем тельцем, доползла до края! -------- Да, автор басней намекает, Что помощь первую в беде Ищи в себе. Притча про мышку или Все в мире взаимосвязано Однажды мышь заметила, что хозяин фермы поставил мышеловку. Она рассказала об этом курице, овце и корове. Но все они отвечали: "Мышеловка - это твои проблемы, к нам она никакого отношения не имеет!" Чуть позже в мышеловку попалась змея - и укусила жену фермера. Пытаясь ее излечить, жене приготовили суп из курицы. Потом зарезали овцу, чтобы накормить всех, кто приехал навестить больную. И, наконец, закололи корову, чтобы достойно накормить гостей на похоронах. И все это время, мышь наблюдала за происходящим через дырочку в стене и думала о вещах, которые ни к кому никакого отношения не имеют! Мораль: Если Вас что-то не касается напрямую, не думайте, что это что-то не ударит Вас по голове.

А шо ж так? Боязно спорить? В вопросах религии ("верить - не верить") я очень атеистична, и верю либо в свои силы, либо в других людей (тех, кого знаю). Хотите поспорить? Генеральная прокуратура Украины в свое время проспорила спор о применении ст.77 ХК Украины к услугам. Коротко суть спора об ошибке "товарный кредит" в постановлении Кабинета Министров Украины ... Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 77 Господарського кодексу України (в редакції, яка діяла на час укладення оспорюваних додаткових угод) для закупівель матеріально-технічних ресурсів казенне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Абзац 2 частини 2 статті 77 Господарського кодексу України, в редакції Закону України від 12.03.2007р., передбачав, що для закупівель товарів, робіт чи послуг казенне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти". http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/23887412 Згідно ч.2 ст.2 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" умови здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів можуть встановлюватися або змінюватися виключно цим Законом. Суд вважає, що при розгляді справи судами попередніх судових інстанцій правильно був встановлений той факт, що нормою ст.77 Господарського кодексу України, чинній на час укладення спірних Додаткових угод, було передбачено обов'язковим проведення спеціальної процедури саме до процедури закупівлі матеріально-технічних ресурсів, визначеної Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", яка не включає до свого поняття надання чи отримання будь-яких послуг. Для закупівлі послуг спеціальної процедури законодавчими актами не встановлено. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24379308 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39698370 Відповідно до протоколу наради було розглянуто питання щодо прийняття результатів послуг, наданих ТОВ «СНН» на виконання Договорів про надання юридичних послуг, погодження розміру гонорару та підписання Акту виконаних робіт. Зокрема, в протоколі запропоновано підписати Акти приймання виконаних робіт за договорами від №51, №52 без зауважень. ТОВ «СНН» надані послуги у відповідності до умов, передбачених договорами №№51,52, з дотриманням інтересів КП «ЗТМК», наслідком мають збереження активів, надання послуг засвідчується наданими документами, вартість послуг обґрунтована виконаними юридичними діями, досягнутим результатом та відповідає домовленості, узгодженої в зазначених договорах. Акти приймання виконаних робіт підписані без зауважень. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29727410 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13484070 Після підписання всіх додаткових угод, перший розділ договору про надання юридичних послуг № 52 від 10.01.2005 має наступну редакцію Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець зобовязується здійснити усі необхідні юридичні дії для визнання постанови Кабінету Міністрів України № 229-12 від 27.02.1998 у частині незаконною та скасування її. А саме у частині: «на договірних засадах», «відпуск зазначених цінностей здійснити як товарний кредит на період до одного року зі сплатою 25 відсотків облікової ставки Національного банку від вартості запозичених матеріалів за цінами, що діятимуть на час відпуску», «та своєчасне проведення розрахунків з Державним комітетом по матеріальних резервах». Замовник доручає виконавцю здійснити всі дії, направлені на підписання акту звірки між КП «ЗТМК»та Держкомрезервом України станом на 01.12.2006 за договором № 2-10/8-98 від 23.04.1998 узгодження всіх розбіжностей між КП «ЗТМК»та Держкомрезервом з метою зменшення заборгованості КП «ЗТМК»відповідно до законодавства України. Згідно п. 1.2. договору замовник доручає, а виконавець зобовязується здійснити усі необхідні юридичні дії для визнання договору № 2-10/8-98 від 23.04.1998 року недійсним у частині, або для підписання мирової угоди з метою зменшення заборгованості КП «ЗТМК»відповідно до законодавства України, або для підписання графіку відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 538-р. … Матеріалами справи підтверджується та не спростовується сторонами про здійснення позивачем юридичних дій результатами яких стало : Держкомрезерв України та КП «ЗМТК»підписали акт звірки від 01.12.2006; Держкомрезерв України та КП «ЗМТК»відповідно до п. 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 538-р підписали графік погашення заборгованості за договором № 2-10/8-98 від 23.04.1998; Держкомрезерв України та КП «ЗМТК» підписали мирову угоду від 14.06.2007 у справі № 42/547Т, яка була затверджена судом ухвалою № 42/547Т від 25.07.2007. … Таким чином, після надання юридичних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «СНН»заборгованість КП «ЗТМК»перед Держкомрезервом України за договором № 2-10/8-98 від 28.04.1998 зменшилась на 63 657 873,80 грн. (133 982 680,44 грн. - 70 324 806,64 грн.). http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17847573 Вывод Практика применения ст.77 ХК Украины к госзакупкам услуг и работ аналогично используется сейчас в практике применения иных норм, а именно: - п.6 ч.1 ст.4 Закона Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании рынка финансовых услуг» и ст.5 Декрета КМУ «О системе валютного регулирования и валютного контроля; - п.6 ч.1 ст.4 Закона Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании рынка финансовых услуг» и ст.1054 ГК Украины; - ст.1066 ГК Украины и ст.1054 ГК Украины (выдача кредита банком осуществляется только с использование банковского счета). Необходимо просто работать как в притче про мышь, которая из сметаны масло сбила. Просто работать и верить, а не спорить по мелочам и терять время драгоценное. Кстати, в ноябре 2014 заканчивается три года, как заемщики узнали или могли знать о генеральных лицензиях банков 2011 года (п.6 ч.1 ст.4 Закона Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании рынка финансовых услуг» и ст.5 Декрета КМУ «О системе валютного регулирования и валютного контроля). Что Вы сделали в этом направлении? "Иначе, по умолчанию - сожрут."

1. Сложно держать в руке черно-белую пирамидку и одновременно «сдвигать» точку сбора. В этом случае точка сбора не сдвинется или уйдет в никуда (в тупик). В басне Крылова воз и ныне там, а по законам физики воз уходит в реку по вектору между раком и щукой. Такова реальность. 2. Спорить бесполезно и ставки ставить, если Вы до сих пор верите в то, что вносить наличную иностранную валюту (якобы возвращать кредит) можно было без открытия в банковского (текущего) счета. Ваши квитанции являются допустимы и надлежащими доказательствами возврата кредита? Вы готовы сейчас по каждой квитанции подать иск о признании недействительным договора на оказание финансовых услуг по переводу денежных средств в виде заявления на перевод наличных? Видача готівки іноземної валюти фізичним особам проводиться з їх поточних або депозитних (вкладних) рахунків, а тому, видача позивачу кредиту у готівковій іноземній валюті не відповідає вказаним вимогам Закону. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6883#entry116004 3. И шо с этим делать? Работать и работать, даже если иные потеряли надежду после решения ВСУ по ОТП. Работа только начинается. Станом на час підписання договору - 14.12.2007 року АКТ «ТАС - Комерцбанк» відповідно до умов кредитного договору № 2301/1207/88-945 не мав право надавати кредит готівкою іноземною валютою фізичній особі відповідно до п.6 ч.1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в кредитному договорі не зазначив, що має банківську ліцензію та генеральну ліцензію на вчинення валютних операцій. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6883#entry116004 Позовна заява про захист прав споживачів та визнання недійсним недійсним п.2 “Розмір та Валюта Кредиту” кредитного договору _____________ від ____________ року http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=290#entry115978

Чем отличается продажа валюты на межбанковской валютной бирже от внутрибанковского обмена валюты банком? Чем отличается кредит в иностранной валюте от кредита в национальной валюте с последующей покупкой иностранной валюте (если реально была покупка)? Вы вышли из банка с наличной иностранной валютой, полученной по валютному кредиту или по гривневому кредиту, а банк гривну потом обменял на валюту и Вам ее отдал со словами: «Вот Вам валютный кредит»? Так валютный кредит или гривневый кредит? И Вы до сих пор верите в существование валютного кредита? А те, кто валюту в руках не держал, значит они получили только гривневый кредит? Но почему и Вы и они приносят добровольно валюту по платежам «псевдовалютных» кредитов? Кто виноват? Недобросовестный банк или ленивый и неграмотный «заемщик»? http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6831&page=2#entry112577 Ais, Вы не путайте ошибочную запись банком на текущем счете о зачислении иностранной валюты и последующее сторнирование банком данной записи, от реальной выдачи кредита иностранной валюты и конвертации (или продажи на межбанке). Конвертации и продажи на межбанке не было. Вы еще не проверяли это, но убедитесь сами в этом позже. В частном случае банк с Вами сыграл в наперстки: 1-й наперсток - зачисление валюты, якобы по валютному кредитному договору (ст.1054 ГК); 2-й наперсток - списание валюты, якобы для конвертации (или продажи на межбанке), которой не было. 3-й наперсток - зачисление гривны (ч.2 ст.1069 ГК). В каком наперстке реальный кредитный договор? Банк говорит - в первом (валюта), и Вы соглашаетесь. А реальный кредитный договор в третьем наперстке (гривна). Вот и весь банковский фокус – сокрытие под видом валютного кредита ошибочной записи на счете и сторно данной записи.