НБ Украины

У судовому засіданні 14.05.2015 р. представник позивачки адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів, яке мотивував тим, що існують підстави сумніватись у добросовісності дій ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», оскільки надані представником відповідача документи, а саме виписка з рахунку 22330055701667; меморіальний ордер №102 та заява на видачу готівки №102 від 06.04.2007 року протирічать один одному, з жодного не вбачається видача кредиту ОСОБА_3 згідно вимог чинного законодавства, при цьому вони є фальшивими та недійсними не можуть обліковуватись в бухгалтерському обліку. На підставі вищевикладеного просить суд витребувати у відповідача документи, які мають значення для правильного вирішення спору та за необхідності призначити судово-економічну експертизу. … Керуючись ст. 137, 208-210, 293 ЦПК України, суддя У Х В А Л И В : Клопотання представника позивача про витребування доказів задовольнити. Витребувати з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» наступні документи: 1.Оригінал документу первинної бухгалтерської документації перерахунку кредиту в безготівковій формі в сумі 39200 доларів США на поточний рахунок позичальника з поясненням, якому нормативно-правовому акту НБУ документ відповідає та з яким пунктом кредитного договору узгоджений - доказ виконання пункту 1.1 кредитного Договору №ZPAAG100000020 від 06.04.2007 року; 2.Оригінал документу первинної бухгалтерської документації, що підтверджує факт видачі кредитних коштів в сумі 39200 доларів США готівкою через касу, згідно пункту 7.1 кредитного Договору №ZPAAG100000020 від 06.04.2007 року; 3.Форму щоденної статистичної звітності Олександрівського відділення філії ЗРУ ЗАТ «ПриватБанк» за 06.04.2007 року, яка містить інформацію про всі банківські операції за названу дату; 4.Щоденну оборотно-сальдову відомість Олександрівського відділення філії ЗРУ ЗАТ «ПриватБанк» за 06.04.2007 року; 5.Витяг з книги обліку іноземної валюти каси Олександрівського відділення філії ЗРУ ЗАТ «ПриватБанк» за 06.04.2007 року; 6.Щоденний Звіт (довідка) касира Олександрівського відділення філії ЗРУ ЗАТ «ПриватБанк» за 06.04.2007 року; 7.Витяг з щоденної оборотної відомості касових документів Олександрівського відділення філії ЗРУ ЗАТ «ПриватБанк» за 06.04.2007 року; 8.Зведену довідку про касові обороти Олександрівського відділення філії ЗРУ ЗАТ «ПриватБанк» за 06.04.2007 року; 9.Положення про облікову політику ЗАТ «ПриватБанк», а також методологію та процедури з бухгалтерського обліку в іноземній валюті, які цю політику регламентують, відповідно до Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від З0 грудня 1998 року №566, на 06.04.2007 року; 10.Витяг з Книги реєстрації відкритих рахунків (по рахунку, що належать ОСОБА_3І.) передбаченої Постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання від 8 грудня 2004 року №601; 11. Оригінал договору на відкриття поточного рахунку на імя ОСОБА_3; 12.Кредитну справу (кредитне досьє) на імя ОСОБА_3. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53145371 Суд може визнати дії банку неправомірними та визнати транзакцію нечинною ... http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7497&page=26#entry147530 Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачів, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково. Визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) з вимагання від ОСОБА_1 сплати заборгованості за договором № DNH4KS11800456 від 27.04.2006. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) припинити дії, які порушують права ОСОБА_1, а саме: надсилати листи, смс-повідомлення, повідомлення, здійснені із використанням інших засобів зв'язку, здійснювати телефонні дзвінки до ОСОБА_1 з вимогою про сплату заборгованості. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) вилучити з усіх баз даних Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» інформацію щодо заборгованості ОСОБА_1 за договором № DNH4KS11800456 від 27.04.2006. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) припинити поширення (розповсюдження) в будь-якій спосіб, в тому числі, шляхом відступлення права вимоги, будь-яким третім особам неправдивої інформації щодо заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" за договором № DNH4KS11800456 від 27.04.2006. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 16331,12 (шістнадцять тисяч триста тридцять одну гривню дванадцять копійок) грн. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54156637 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47434072 "4. Проблемні питання судової практики щодо кредитних договорів. Аналіз судової практики зазначеної категорії справ свідчить про те, що найпоширенішими в 2010 - 2011 рр. були спори щодо укладення, виконання та розірвання кредитних договорів. … Розглядаючи позови про стягнення заборгованості за кредитними договорами суди першої інстанції повинні виходити із того що, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті …" http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=4107&view=findpost&p=50789 сообщение #1 5.04.12 13:05 "14. У разі, якщо кредит правомірно наданий у іноземній валюті … " http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3219&view=findpost&p=40184 сообщение #19 17.10.2011 13:23 ПЛЕНУМ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ПОСТАНОВА 30.03.2012 № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин … 12. У разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті … http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-12 Навчально-методичний центр Держфінмоніторингу України Навчально-методичні матеріали http://nmc-finmon.in.ua/navchalno-metodichni_materiali_2.html Науково-практичний коментар до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» http://finmonitoring.in.ua/aml_law_spc.pdf Згідно зі статтею 14 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 28 листопада 2002 року N 249-IV (надалі - Закон N 249-IV) Національний банк України здійснює державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму щодо банків, платіжних організацій та членів платіжних систем, що є банківськими установами. На підставі ч. 2 ст. 14 Закону N 249-IV Національний банк України, зокрема, зобов'язаний: 1) здійснювати нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму за діяльністю відповідних суб'єктів первинного фінансового моніторингу, зокрема шляхом проведення планових та позапланових перевірок, у тому числі виїзних; … 4) вимагати від суб'єктів первинного фінансового моніторингу виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а в разі виявлення порушень вимог законодавства вживати заходів, передбачених законом. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2060&page=39#entry120909

Справа № 445/2323/14 Головуючий у 1 інстанції: Постигач Б.А. Провадження № 22-ц/783/5248/15 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І. Категорія:27 У Х В А Л А судового засідання про застосування заходів процесуального примусу 23 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого - судді Монастирецького Д.І., суддів: Кабаля І.І., Копняк С.М., секретаря Юзефович Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 25 червня 2015 року у справі за позовом Кредитної спілки «Галіція Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту, - в с т а н о в и л а: 27 жовтня 2014 року КС «Галіція Кредит» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 29 433,96 грн. боргу за договором кредиту в користь кредитної спілки «Галіція Кредит» і 294 грн. судового збору в дохід держави. В задоволенні решти позову відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_2, вважає його необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що позивач не повідомив його про своє місцезнаходження та про виключення кредитної спілки з Державного реєстру фінансових установ. Також судом не враховано, що з 12 серпня 2010 року позивач не мав права займатися своєю діяльністю, зокрема видавати кредити, нараховувати відсотки за користування кредитами та інфляційні. Крім цього, ним було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, оскільки позивач такі пропустив. Однак судом першої інстанції цю заяву безпідставно не було взято до уваги. Зазначає також, що копії прибуткових касових ордерів оформлені з порушенням вимог Інструкції «Про касові операції в банках України», судом не з'ясовано ким і коли здійснювався перерахунок грошових коштів та не встановлено джерело походження зазначених касових ордерів. Просить скасувати рішення Золочівського районного суду Львівської області від 25 червня 2015 рокута ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В ході розгляду даної справи виникла необхідність огляду в судовому засіданні оригіналу касової книги Кредитної спілки «Галіція Кредит», яка охоплює період 2011 - 2012 років. В судовому засіданні 05.10.2015 року представник КС «Галіція Кредит» Максим Д.Я. зобов'язалась представити таку суду для огляду, однак не представила, у зв'язку з чим 03.11.2015 року Апеляційним судом було надіслано на адресу КС «Галіція Кредит» вимогу з проханням надати книгу в п'ятиденний термін з дня отримання вимоги. Незважаючи на це, вимога суду залишилась невиконаною без поважних причин. Згідно ч. 1 ст. 90, п. 3 ч. 1 ст. 91 ЦПК України заходами процесуального примусу є встановлені цим Кодексом процесуальні дії, що застосовуються судом для осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства. Одним із заходів процесуального примусу є - тимчасове вилучення доказів для дослідження судом. Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦПК України у разі неподання без поважних причин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання, суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів для дослідження судом. Таким чином, для підтвердження чи спростування мотивів апеляційної скарги ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що зазначений оригінал касової книги Кредитної спілки «Галіція Кредит», яка охоплює період 2011 - 2012 років, підлягає тимчасовому вилученню для огляду, після чого буде повернута КС «Галіція Кредит». Згідно пункту 2 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом є виконавчим документом за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 90, 91, 93, 304 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів, - у х в а л и л а: Застосувати до Кредитної спілки «Галіція Кредит» заходи процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення з Кредитної спілки «Галіція Кредит» (юридична адреса: м. Львів, вул. Київська, 21), фактична адреса: 79018, м. Львів, вул. Шараневича, 9/1, - оригіналу касової книги Кредитної спілки «Галіція Кредит», яка охоплює період 2011 - 2012 років, - для огляду та дослідження судом. Виконання заходів процесуального примусу доручити державному виконавцю Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299). Вилучений оригінал касової книги Кредитної спілки «Галіція Кредит» направити до Апеляційного суду Львівської області, який розташований за адресою: 79008, м. Львів, пл. Соборна, 7 - до 15 грудня 2015 року. Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарженню не підлягає. Головуючий: Монастирецький Д.І. Судді: Кабаль І.І. Копняк С.М. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53797092 http://reyestr.court.gov.ua/Review/54893022

А ЭТО УЖЕ ПОСЛЕ ТОГО КАК ВЕКТОР ПЕРЕПИСАЛ: Дата, час формування: 05.11.2015 10:56:47 ВІДОМОСТІ з ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО Актуальна інформація про об’єкт нерухомого майна Реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна:728735471101 Актуальна інформація про право власності Номер запису про право власності: 11236980 Дата, час державної реєстрації:18.09.2015 14:51:03 Державний реєстратор: приватний нотаріус Кобелєва Алла Михайлівна, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ Підстава виникнення права власності: договір іпотеки, серія та номер: 2..., виданий 02.10.2006, видавник:приватний нотаріус …..кого МНО Зуєва Н.В. Підстава внесення запису:Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттямрозділу), індексний номер: 24558223 від 18.09.2015 14:56:43, приватний нотаріус Кобелєва Алла Михайлівна, Київський міськийнотаріальний округ, м.Київ Форма власності: приватна Розмір частки: 1 Власники: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ "ВЕКТОР ПЛЮС", код ЄДРПОУ: 38004195, адреса: Україна, м.Київ, проспект Московський, будинок 28А Відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні Відомості про державну реєстрацію іпотеки відсутні RRP-4HGQMRQ0S Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень Номер запису про обтяження: 11237038 Дата, час державної реєстрації:14.07.2010 12:26:41 Державний реєстратор: приватний нотаріус Кобелєва Алла Михайлівна, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ Підстава виникнення обтяження: постанова, серія та номер: …......30, виданий 14.07.2010, видавник:Центральний відділ ДВС ….го міського управління юстиції ДВ Кос..... В. І. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24558223 від 18.09.2015 14:56:43, приватний нотаріус Кобелєва Алла Михайлівна, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ Вид обтяження: арешт нерухомого майна Відомості про суб’єктів обтяження: Обтяжувач: Центральний відділ державної виконавчої служби….ого міського управління юстиції, код ЄДРПОУ: 36157425,адреса: Україна, 1..., ….ка обл., м. …....., пр. Особа, майно/права якої обтяжуються: Я.............................. Відомості про реєстрацію до 01.01.2013р.: Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 10.........., 14.07.2010 12:26:41, реєстратор: ….а філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України Зміст, характеристика обтяження: в межах суми 930,00 грн. Номер запису про обтяження: 11237010 Дата, час державної реєстрації: 02.10.2006 15:32:13 Державний реєстратор: приватний нотаріус Кобелєва Алла Михайлівна, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ Підстава виникнення обтяження: договір іпотеки, серія та номер: 22...... виданий 02.10.2006, видавник:Приватний нотаріус Зуєва Н.В. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24558223 від 18.09.2015 14:56:43, приватний нотаріус Кобелєва Алла Михайлівна, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ Вид обтяження: заборона на нерухоме майно Відомості про суб’єктів обтяження: Особа, майно/права якої обтяжуються: Я.......... Відомості про реєстрацію до 01.01.2013р.: Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3817752, 02.10.2006 15:32:13, реєстратор: Черкаський міський нотаріальний округ http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7732&page=70#entry155796 МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ Н А К А З N 7/5 від 07.02.2002 Зареєстровано в Міністерстві м.Київ юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445 { Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції N 1844/5 ( z2102-12 ) від 14.12.2012 } Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0157-02 Вы единственный собственник квартиры, у которого есть: 1) правоустананавливающий документ на квартиру; 2) документ о государственной регистрации недвижимости. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5058&page=165#entry155674

Геращенко оценил инцидент с титушками-коллекторами в Броварах 07 декабря 2015, 15:595.0т … Антон Геращенко с Вадимом Трояном и Pavlo Rizanenko. · Народный депутат Украины в Верховная рада Украины ·151 054 подписчика · 3 ч · отредактировано · На днях в Броварах группа лиц, нанятая одной из коллекторских компаний, проводила брутальное выселение должников из жилого дома по ул. Дорошенко, 45. Да, никто не отменял со времён Древнего Рима правила "должен-плати". На нем основаны принципы гражданского права. Однако, взыскание долга должно проходить в строгом соответствии с Законом и процедурой! http://obozrevatel.com/crime/86459-geraschenko-otsenil-intsident-s-titushkami-kollektorami-v-brovarah.htm Вы единственный собственник квартиры, у которого есть: 1) правоустананавливающий документ на квартиру; 2) документ о государственной регистрации недвижимости. Берите данные документы и осуществляйте повторно регистрацию места проживания себя и ребенка. Вам не имеют право отказать. Проверено. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7732&page=64#entry155222

Вы единственный собственник квартиры, у которого есть: 1) правоустананавливающий документ на квартиру; 2) документ о государственной регистрации недвижимости. Берите данные документы и осуществляйте повторно регистрацию места проживания себя и ребенка. Вам не имеют право отказать. Проверено. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні … Стаття 6. Реєстрація місця проживання особи Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання. Для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). … Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1382-15

03.12.2014№ 1-кп/760/969/2014 року Справа № 760/24007/14-к У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.12.2014 року Солом'янський районний суд м. Києва В складі: головуючого- судді: Захарової А.С. при секретарі: Борух А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч.3 ст. 212 КК України,- за участю прокурора : Андрусишиної С.Я. обвинуваченого : ОСОБА_1 В С Т А Н О В И В : До Солом'янського районного суду м. Києва 06 листопада 2014 року надійшло клопотання старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення Генеральної прокуратури України, Андрусишиної С.Я. про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, у зв'язку із застосуванням положень ч.4 ст.212 КК України та враховуючи подану ним письмову заяву про згоду на таке звільнення. Вислухавши думку прокурора та обвинуваченого ОСОБА_1, які підтримали даного клопотання, дослідивши представлені суду матеріали, суд приходить до думки про те, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Органами досудового слідства встановлено, що ОСОБА_1 призначений згідно наказу від 15.07.2011 №1609\11-01К на посаду виконуючого обов'язки головного бухгалтера Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та виконував зазначені обов'язки до 17.06.2013 (наказ від 17.06.2013 №2649\13-01К). ОСОБА_1 виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, був службовою особою підприємства, на яку покладені обов'язки, що передбачені: - ст.67 Конституції України - сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом; - п.16.1.4 ст.16 Податкового кодексу України №2755-VІ від 2.12.2010 - сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. - п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України - нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. - ст. ст.8 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» №996-ХІV від 16.07.1999 - ведення бухгалтерського та фінансового обліку на підприємстві безперервно та у відповідності до єдиних методологічних засад; - п.п. 2.1, п.п. 2.3 п.2 Посадової інструкції №і-1446 - дотримання єдиних методологічних засад ведення бухгалтерського обліку та забезпечення достовірності ведення податкового обліку. Так, ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, вчинив злочин проти встановленого порядку оподаткування при обставинах зазначених нижче зокрема, перебуваючи на посаді виконуючого обов'язки головного бухгалтера ПАТ «ОТП Банк» (далі по тексту - Банк), знаходячись в своєму робочому кабінеті за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 43, за звітний період ІІ квартал 2011 - півріччя 2012 всупереч вимогам п.138.1ст.138 Податкового кодексу України з урахуванням вимог п.п. 153.2.6 п.153.2, п.153.5, ст.153 Податкового кодексу України, умисно, будучи обізнаним з зазначеними нормами податкового законодавства, а також знаючи про те, що ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є пов'язаними особами, а отже на операції між ними відповідно до вимог Податкового кодексу Українивстановлено обмеження для формування витрат продавцем товарів (робіт, послуг) завищив суму валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в частині операцій продажу ПАТ «ОТП Банк» кредитного портфелю на ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Так, між ПАТ «ОТП Банк» (Продавець) та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (Покупець) в період 2011-2012 укладено договори купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.03.2011 №б\н, від 27.05.2011 №б\н, від 26.06.2011 №01\06\11, від 26.06.2011 №б\н, від 30.06.2011 №б\н, від 20.07.2011 №б\н, від 20.07.2011 №02\07\11, від 21.09.2011 №б\н, від 23.09.2011 №б\н, від 23.09.2011 №03\09\11, від 28.10.2011 №б\н, від 28.10.2011 №04\10\11, від 04.11.2011 №б\н, від 25.11.2011 №б\н, від 25.11.2011 №05\10\11, від 30.11.2011 №б\н, від 18.03.2011 №б\н, від 27.01.2012 №б\н, від 27.01.2012 №06\01\12, від 27.01.2012 №27\01\12, від 24.02.2012 №б\н, від 24.02.2012 №07\01\12, від 24.02.2012 №24\02\12, від 27.04.2012 №08\04\12, від 27.04.2012 №27\04\12, від 27.04.2012 №б\н, від 05.03.2012 №б\н, від 27.06.2012 №б\н, від 27.06.2012 №27\06\12, від 27.06.2012 №27\06\12_2, від 27.06.2012 №27\07\12, від 27.06.2012 №27\07\12-1, від 27.07.2012 №б\н, від 07.09.2012 №б\н, від 07.09.2012 №07\09\12, від 27.09.2012 №б\н, від 27.09.2012 №27\09\12, від 27.09.2012 №27\09\12-1, від 22.10.2012 №б\н, від 26.10.2012 №б\н, від 29.11.2012 №б\н, від 21.12.2012 №б\н, від 21.12.2012 №21\12\12, від 24.12.2012 №б\н, відповідно до умов яких ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (фактор) передає грошові кошти в розпорядження ПАТ «ОТП Банк» (клієнта) за плату, а ПАТ «ОТП Банк» відступає/зобов'язується відступити ТОВ «ОТП Факторинг Україна» своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За результатами виконання зазначених договорів, між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» складено акти приймання-передачі від від 18.03.2011, від 27.05.2011, від 25.06.2011, від 30.06.2011, від 20.07.2011, від 21.09.2011, від 23.09.2011, від 28.10.2011, від 04.11.2011, від 25.11.2011, від 01.12.2011, від 27.12.2011, від 27.01.2012, від 24.02.2012, від 27.04.2012, від 26.06.2012, від 27.06.2012, від 04.07.2012, від 27.07.2012, від 07.09.2012, від 27.09.2012, від 25.10.2012, від 26.10.2012, від 29.11.2012, від 21.12.2012, від 26.12.2012, від 31.12.2012, які в подальшому було передано виконуючому обов'язки головного бухгалтера Банку ОСОБА_1 для відображення зазначених операцій в податковому обліку банківської установи. Всього за вказаними правочинами ПАТ «ОТП Банк» продано ТОВ «ОТП Факторинг Україна» кредитний портфель на загальну суму 902 960 824 грн. за ціною 329 729 588 грн. Слідством встановлено, що ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в розумінні п.п.14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент правовідносин) є пов'язаними особами, оскільки мають спільного засновника з істотною часткою більше 20% статутного капіталу та спільних посадових осіб уповноважених на здійснення від імені підприємства юридичних дій направлених на встановлення, зміну або припинення правових відносин. В той же час, за змістом законодавчих положень, а саме відповідно до п.п.153.2.6. п.153.2, ст. 153 Податкового кодексу України (в редакції цієї норми, чинній на час вчиненння вказаних правовідносин) витрати, понесені у зв'язку з продажем/обміном товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу/обміну. Тобто в даних фінансово-господарських операціях витрати ПАТ «ОТП Банк» повинні бути спів розмірними доходам отриманим відТОВ «ОТП Факторинг Україна», а саме в сумі 329 729 588 грн. Наявність вказаних порушень вимог податкового законодавства у діях ОСОБА_1, що призвели до фактичного ненадходження до бюджету коштів у сумі 127 266 585 грн. підтверджено висновками Вищого адміністративного суду України від 23.09.2014., рішення № К/800/32942/14. Таким чином ОСОБА_1, переслідуючи мету ухилення від сплати податків, всупереч вимогам пп. 153.2.6. п.153.2, ст. 153 Податкового Кодексу України безпідставно відобразив в декларації ПАТ «ОТП Банк» зі сплати податку на прибуток за період 2011-2012 всю суму витрат з продажу кредитного портфелю ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в розмірі 902 960 824 грн., чим завищив витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на суму 573 231 235 грн. (902 960 824 грн. - 329 729 588 грн. = 573 231 235 грн.). Отже, ОСОБА_1 своїми умисними діями в порушення вимог пп. 153.2.6. п.153.2, ст. 153 Податкового Кодексу Українибезпідставно завищив витрати ПАТ «ОТП Банк» на суму 573 231 235 грн., що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету податку на прибуток в сумі 127 266 585 грн., що у 5000 і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто у особливо великих розмірах. Таким чином, ОСОБА_1, вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.212 КК України, а саме, умисно ухилився від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів, в особливо великих розмірах. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 3 ст. 212 КК України визнав повністю. Згідно п. 4 ст. 212 КК України яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня). Під час виконання вимог ст.ст.285, 286 КПК України підозрюваний ОСОБА_1 24.10.2014 року подано заяву про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.212 КПК України. Завдані державі збитки, а саме податки у сумі 127 266 585 грн., а також шкода, завдана їх несвоєчасною сплатою, відшкодовані у повному обсязі до повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, що підтверджено платіжними документами. Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на наявність передбачених ч. 4 ст. 212 КК України підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності. Відповідно до ч. 2 ст. 44 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Згідно ст. 44 КК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», визначено, що суди повинні враховувати, що в ряді норм Особливої частиниКК передбачено спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності. У всіх зазначених випадках за наявності обставин, передбачених конкретною нормою закону, суд зобов'язаний звільнити відповідних осіб від кримінальної відповідальності. Отже, враховуючи вищенаведене та те, що у даному кримінальному провадженні наявні всі обов'язкові елементи, перелічені у ч. 4 ст. 212 КК України, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має вищу освіту, працює, має постійне місце проживання та реєстрації, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України та закрити кримінальне провадження. На підставі зазначеного та керуючись ст. 212 КК України, ч. 2 ст. 284, ст.ст. 288, 314, 395 КПК України, суд,- У Х В А Л И В : Звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого ат проживаючого з а адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України на підставі ч.4 ст. 212 Кримінального кодексу України і кримінальне провадження відносно нього закрити. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення. Суддя: http://reyestr.court.gov.ua/Review/41887530 Суд може визнати дії банку неправомірними та визнати транзакцію нечинною ... http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5916&page=2#entry150206

Суд може визнати дії банку неправомірними та визнати транзакцію нечинною ... http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7497&page=26#entry147530 Досудовим розслідуванням встановлено, що при проведенні Національним банком України діяльності ПАТ «Прайм-Банк» за період з 01.07.2014 по 16.09.2014 було встановлено, що в зазначений період юридичними особами ТОВ «КРОН-ТЕКС», ТОВ «АНКОТЕКС», ТОВ «ФЕРАЛ ОПТТРЕЙД», ТОВ «ПРІМ-ФІНКОМ КС», ТОВ «КБ «МОНОФОРМАТ» здійснено перерахування на користь широкого кола фізичних осіб кошти на загальну суму 2 052 349 175 грн., що були отримані останніми готівкою через касу банку. При цьому отримання готівкових коштів в банківській установі без відкриття останніми поточних рахунків, що надходили як «надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору» та «надання кредиту згідно договору». http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7397&page=5#entry149804 Таким образом в заявлении появляется уже ст.209 УК Украины. В Украине работа только начинается в этом направлении … http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=24#entry123508

Так, кредит був наданий відповідно до умов додаткового договору від 25 вересня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», а саме, видача кредиту було здійснено згідно кредитної заявки ОСОБА_1 від 25.09.2007 року шляхом перерахування кредитних коштів в сумі 190 000,00 швейцарських франків з кредитного рахунку на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1, відкритий у ЗАТ «ОТП Банк» ???. Для подальшого отримання кредиту готівкою, ОСОБА_1 продала кредит за національну валюту на міжбанківському валютному ринку України, про що свідчить її заява про продаж іноземної валюти №1 від 25.09.2007 року та меморіальний ордер №2 від 25.09.2007 року. Після чого кредитні кошти в сумі 815 100 гривень були зараховані на поточний рахунок ОСОБА_1, про що свідчить меморіальний ордер №3 від 25.09.2007 року. Висновки судової економічної експертизи № 1/14 від 07.07.2014 року, викладені у відповідях на 3 та 6 питання, про те, що «документальне оформлення операцій з видачі банком кредиту ОСОБА_1 у швейцарських франках на її поточний рахунок чи/або видачу з каси ЗАТ «ОТП Банк» документально та нормативно не підтверджується» колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони суперечать описовій частині цього ж висновку, що не вдається за можливе підтвердити чи спростувати, яка є фактично видана банком ОСОБА_1 валюта ( а.с.46, 67,68, т.5). http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43166378 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7687#entry144443 ПАТ «ОТП Банк» є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій з надання коштів в іноземній валюті у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, з 05.10.2011 року на підставі генеральної ліцензії. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2060&page=39#entry120909 Генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=17175451 Список банків (з переліком валютних операцій), які отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій з 01.01.2011 до 21.07.2015 (всі стани) … 113 Публічне акцiонерне товариство "ОТП Банк" вул. Жилянська, 43, м. Київ, 01033 191 05.10.2011 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 15, 17, 18 … Додаток 1 До відома користувачів! Для зручності користування списком банків та переліком валютних операцій, на здійснення яких банки отримали генеральну ліцензію Національного банку України, інформація надана за такою нумерацією валютних операцій: … 17 валютні операції на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не зазначені в абзацах 2-17 розділу 2 Положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.08.2011 № 281 http://www.bank.gov.ua/files/genlicbank.pdf ЗАКОН УКРАЇНИ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 1, ст. 1) … Розділ II УМОВИ НАДАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ Стаття 4. Фінансові послуги 1. Фінансовими вважаються такі послуги: … 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2664-14 В частном случае банк с Вами сыграл в наперстки: 1-й наперсток - зачисление валюты, якобы по валютному кредитному договору (ст.1054 ГК); 2-й наперсток - списание валюты, якобы для конвертации (или продажи на межбанке), которой не было. 3-й наперсток - зачисление гривны (ч.2 ст.1069 ГК). В каком наперстке реальный кредитный договор? Банк говорит - в первом (валюта), и Вы соглашаетесь. А реальный кредитный договор в третьем наперстке (гривна). Вот и весь банковский фокус – сокрытие под видом валютного кредита ошибочной записи на счете и сторно данной записи. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=14#entry117203 … Добросовестный банк - белая пирамидка. Недобросовестный банк (банк-конвертационный центр) - черная пирамидка. «Валютный» кредит – белая пирамидка. Гривневый кредит – черная пирамидка. Какого цвета пирамидки? Обе белые? Если они обе белые, почему Вы взяли черную пирамидку? А что делать с черно-белой пирамидкой, которую Вы несколько лет держите в руках и боитесь ее разобрать? http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=13#entry117200 СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ У Х В А Л А від 08.05.96 (Витяг) У березні 1995 р. Г. звернувся з позовом до авіакомпанії "Одеса" про стягнення 150 тис. доларів США в рахунок неповернутого боргу за договором позики. Позивач зазначав, що 16 грудня 1994 р. був укладений у письмовій формі договір позики, за яким він передав віце-президенту авіакомпанії "Одеса" К. 150 тис. доларів США, а той прийняв їх і зобов'язався повернути до 20 січня 1995 р. Оскільки К. свого зобов'язання не виконав, Г. просив задовольнити позов. Рішенням Іллічівського районного суду м. Одеси від 25 травня 1995 р. позов було задоволено. Постановлено визнати належним відповідачем К. і стягнути з нього на користь позивача суму, еквівалентну 150 тис. доларів США, - 24 млрд. 150 млн. крб. У касаційному порядку справа не розглядалася. Постановою президії Одеського обласного суду від 1 лютого 1996 р. протест заступника прокурора Одеської області про скасування зазначеного рішення у зв'язку з порушенням процесуального законодавства залишено без задоволення. Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування постановлених у справі судових рішень і направлення її на новий розгляд. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що укладений договір позики відповідає вимогам ст. 375 ЦК ( 1540-06 ), що доказів, які б підтверджували його безгрошовість, не надано, а наявних матеріалів достатньо для розгляду справи за відсутності відповідача К. З цим погодилася президія обласного суду. Проте такі висновки зроблено без достатньо повного і всебічного з'ясування дійсних обставин справи. Як видно з письмового пояснення К., він фактично заперечував договір позики у зв'язку з його безгрошовістю і при цьому посилався на те, що замість одержаної від Г. довіреності на право розпорядження його майном та документів на нерухомість видав останньому письмове боргове зобов'язання на суму, яка приблизно становила вартість цього майна. За таких обставин районний суд був зобов'язаний не обмежуватись розглядом поданої боргової розписки, а відповідно до ст. 15 ЦПК ( 1501-06 ) вжити всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного й об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, зокрема ретельно перевірити заперечення К. З урахуванням суми, зазначеної в борговій розписці, суду передусім необхідно було з'ясувати джерело надходження валюти, оскільки Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. N 15-93 ( 15-93 ) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" встановлено певний порядок здійснення операцій з валютою і регламентовано її надходження та придбання. Крім того, якщо зазначена в розписці сума одержувалася позивачем не за місцем основної роботи, то відповідно до ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 13-92 ( 13-92 ) "Про прибутковий податок з громадян" вона мала бути занесена в декларацію про сукупний річний дохід Г. і зареєстрована в державній податковій інспекції. З матеріалів справи також видно, що законність дій Г. напередодні й у період появи боргової розписки перевірялась відділом внутрішніх справ Іллічівського району м. Одеси. Проте матеріали цієї перевірки залишились поза увагою суду. З'ясування всіх зазначених обставин вимагало участі в судовому засіданні відповідача К. Проте судова повістка в передбаченому ст. 94 ЦПК ( 1501-06 ) порядку (під розписку) йому не вручалась, а причини його неявки в суд належним чином не перевірялись. На порушення правил підсудності справу було прийнято й розглянуто Іллічівським районним судом м. Одеси, хоча відповідно до ст. 125 ЦПК ( 1502-06 ) вона повинна була розглядатись за місцем проживання (а не роботи) відповідача, оскільки розписка видавалась ним як фізичною особою. За наявності таких недоліків рішення суду не можна визнати законним і обгрунтованим, тому в президії обласного суду не було достатніх підстав залишати його без зміни. Враховуючи наведене, судова колегія Верховного Суду України скасувала судові рішення, а справу направила на новий розгляд. "Рішення Верховного Суду України", 1997 р. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/n0034700-96 «Доказательства» получения физическим лицом наличной иностранной валюты по валютному кредитному договору – это аналогия «дружеских» и «бронзовых» векселя. Существуют так называемые дружеские и бронзовые векселя. Дружеский вексель — это вексель, выписываемый «по дружбе». В его основе не лежит реальная операция по коммерческому кредиту или привлечению денежных средств. Бронзовый вексель — это вексель, выписанный от имени вымышленного или неплатежеспособного лица. Цель появления таких векселей состоит в попытке получить денежные средства, продав их другому лицу. http://www.courier.com.ru/books/burenin/sushchestvuyut-tak-nazyvaemye-druzheskie-i-bronzovye-vekselya.html Преступления, совершаемые по предварительному сговору векселедателя и одного из векселедержателей Выдача дружеского или встречного векселя. Дружеские векселя передаются платежеспособным предприятием в качестве "дружеской услуги" другому предприятию, испытывающему финансовые затруднения и нуждающемуся в кредите (либо акцептуются векселя последнего), с тем, чтобы векселедержатель рассчитался со своими кредиторами либо учел его в банке. Криминальный аспект использования дружеских векселей состоит в том, что последние могут быть использованы для искусственного увеличения суммы долга векселедателя при признании его несостоятельным. Суммы, выплаченные по таким векселям, возвращаются затем векселедержателем векселедателю. Дружеские векселя выписываются обычно в случае наличия доверия к контрагенту. Однако в качестве гарантии от убытков, которые векселедатель может понести в случае неоплаты дружеского векселя, векселедержатель вручает своему контрагенту вексель на ту же сумму - встречный вексель. Выдача встречных векселей практикуется и в тех случаях, когда две нуждающиеся в деньгах фирмы обмениваются безденежными векселями. Результатом обращения дружеских векселей может быть обман лиц, получивших вексель по индоссаменту либо авалировавших его и нанесение им ущерба. В случае с выдачей нормального дружеского или встречного векселя стороны не стремятся к хищению чьего-либо имущества. Их цель - получить необеспеченный кредит с последующим возвратом. Даже при наличии умысла для того, чтобы хищение было осуществлено дружеский или встречный вексель должны быть проданы либо заложены. Выдачу дружеского или встречного векселя в литературе предлагают квалифицировать как приготовление к хищению имущества третьего лица (путем мошенничества), которому удастся продать эти векселя. Выпуск и передача векселя, отвечающего всем формальным требованиям, однако заведомо не обеспеченного. Его составителям и векселедателям заведомо известно, что оплачен он не будет потому, что у плательщика отсутствуют необходимые активы и их появление не предвидится. Особую опасность представляют преступные операции с использованием необеспеченных векселей, осуществляемые организованными преступными группами под прикрытием законной банковской деятельности. Преступная деятельность маскируется под проведение сложных видов финансовых операций, направленных на погашение задолженности по налогам перед федеральным бюджетом. Часто при этом ущерб наносится не только хозяйствующим субъектам, но и государству. Выпуск необеспеченных векселей может достигнуть значительных масштабов, если используется принцип финансовой пирамиды Понци. Финансовые пирамиды Понци в сфере вексельного обращения. Для иллюстрации конкретных моделей создания финансовых пирамид рассмотрим следующие примеры. Выпуск бронзовых векселей. Бронзовым, или дутым называется вексель, не имеющие реального обеспечения и выписываемые от имени несуществующей фирмы. В легальном бизнесе они используются с целью получения наличных денег в банке либо для осуществления платежа по сделке. Преступное их использование имеет целью мошенническое присвоение имущества посредством передачи по индоссаменту добросовестному приобретателю, авалирования и т.п. В результате наносится ущерб векселедержателям либо другим обязанным по нему лицам (4). Использование подобного рода векселей достигает значительных масштабов, о чем свидетельствует следующий пример. Криминогенный потенциал оборота безденежных векселей достаточно велик. По данным Ассоциации участников вексельного рынка (АУВЕР) до 80% сделок производится с "дружескими" или "бронзовыми" векселями. Выявление преступлений, связанных с необеспеченными векселями достаточно сложно. Для подтверждения того факта, что подобные векселя оплачиваться не будут, необходимо дождаться, как минимум, указанного в них срока платежа и документально оформить процедуру предъявления их к оплате. http://polbu.ru/shadow_economy/ch78_all.html Пирамида - выплата процентов по валютным вкладам, которые не были учтены в кассе, за счет неучтенных платежей по псевдовалютным кредитам. Не являются ли данные платежи аналогичными вкладами, если реально валютный кредит не выдавался? http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=285#entry111998 Класифікація облікових документів та методи їх дослідження … Первинні документи, облікові реєстри, бухгалтерські звіти та баланси до передачі їх в архів повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або шафах під відповідальністю особи, уповноваженої на це головним бухгалтером. Відповідальність за збереження первинних документів, облікових реєстрів, бухгалтерських звітів та балансів, оформлення та передачу їх у встановленому порядку до архіву несе головний бухгалтер, або особа, уповноважена власником. Бухгалтерські документи класифікуються за кількома ознаками: - призначення, - джерела виникнення, - походження, якісні ознаки тощо. Групування документів полегшує використання їх не лише у бухгалтерському обліку, але й під час перевірки відповідної інформації про ознаки вчинення корисливих зловживань: … 6) За якісними ознаками документи поділяються на доброякісні та недоброякісні Доброякісним може бути визнаний будь-який документ, що відповідає всім вимогам, викладеним у чинному Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Недоброякісні документи у свою чергу поділяють на фіктивні, підроблені і безтоварні. Документ, якого не існує і який видається з певною метою за дійсний, кваліфікується як фіктивний. У практиці облікової діяльності поняття фіктивного документа тісно пов'язане з поняттям зведеного документу, якщо у зведеному документі відображена господарська операція на підставі неіснуючого первинного документа, такий запис у зведеному документі вважається фіктивним. Підроблений документ подає господарську операцію у перекрученому вигляді. Характер фальсифікації може бути різний: підробка реквізитів, наприклад: підписів, зміна назви товару, підробка кількісних та якісних показників. Наприклад, для фальсифікації нестачі грошових коштів, прибуткування грошових коштів першого числа місяця оприбутковують по касі 9-го числа місяця; у відомості на видачу заробітної плати фактично працюючих на підприємстві осіб збільшений загальний підсумок у графі "Сума до видачі" Безтоварний документ відображає неіснуючу господарську операцію. За формою найчастіше він буває доброякісним, а за змістом - фіктивним, формальна доброякісність безтоварного документа забезпечується матеріально відповідальною особою з тією метою, щоб безтоварна операція в ході проведення ревізії не була викрита. Здійснення безтоварних операцій на практиці може супроводжуватися скоєнням таких корисливих злочинів, як розкрадання матеріальних та грошових коштів, порушення правил торгівлі і навіть хабарництво. Безгрошовим документом буде такий документ, як касовий видатковий ордер з розпискою про одержання грошей, але одержувач гроші не отримував. Виявлення оперативними працівниками міліції, слідчими та ревізорами недоброякісних документів необхідно розцінювати як ознаку скоєння корисливих правопорушень. … Кожний безтоварний чи безгрошовий документ є підробленим документом, але не кожний підроблений документ є безтоварним чи безгрошовим. Ці обставини мають велике практичне значення в правоохоронній діяльності. При аналізі обліково-звітної бухгалтерської документації оперативні працівники правоохоронних органів та слідчі повинні встановити: - чи своєчасно складалися бухгалтерські документи; - чи достовірно відображалися господарсько-фінансові операції; - механізми скоєння злочинів з допомогою бухгалтерських документів; - коли і ким був здійснений фінансово-господарський контроль; - який розмір матеріальної шкоди; - хто із посадових та матеріально відповідальних осіб повинен нести персональну відповідальність за привласнення, розтрату товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів. До формальних ознак, згідно яких оперативні працівники відділів по боротьбі з економічною злочинністю, слідчі, ревізори, експерти можуть вирізняти підробки в бухгалтерських документах, відносять: - складання обліково-звітних бухгалтерських документів з порушенням встановленої форми; - незаповнення, недооформлення первинних облікових документів та документів звітності; - взаємна невідповідність окремих реквізитів в одному або в кількох взаємопов'язаних бухгалтерських документах; - відсутність біля бухгалтерського документа необхідних додатків або їх невідповідність; - підпис бухгалтерських документів посадовими, матеріально відповідальними особами, які не мають права підпису; - відсутність в бухгалтерських документах необхідних печаток, штампів. http://vuzlib.com/content/view/2784/108/ Что делать? Посчитайте сумму внесенной иностранной валюты на счет и предоставьте в банк платежное поручение в иностранной валюте о перечислении этой суммы на Ваш счет в другом банке. Что должен будет сделать банк? Ваше право владельца банковского счета нарушено? Каковы Ваши действия? … А если есть «ножки» и в квитанции указано: «Поповнення поточного рахунку»? Почему же Вы отказываетесь «подарочек» забирать? … А что делать банку? И какое отношение Вы к этому имеете? … И Вы до сих пор хотите в этом участвовать (соучастие) или прикрывать их деятельность? … Если банк не выполнил Ваше платежное поручение в иностранной валюте, Вы вкладчик или кредитор банка? http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=12#entry115848 У відповідності до положень п. п. 5.6, 5.8 «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління Національного банку України 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. За станом на 1 січня банки надають клієнтам виписки за їх особовими рахунками. Після вивіряння даних цих виписок клієнти складають у письмовій формі підтвердження про залишки на їх особових рахунках за станом на 1 січня. Якщо підтвердження про залишки на особових рахунках клієнтів не отримані банком протягом місяця, то ці залишки вважаються підтвердженими. 26.09.2014 року платіжним дорученням в іноземній валюті №1 позивач ініціював переказ грошових коштів в сумі 1287,00 доларів США з поточного рахунку № НОМЕР_1, відкритому у ПАТ «УкрСиббанк», на свій поточний рахунок НОМЕР_3, відкритий в ПАТ „Укрексімбанк» (а.с. 5-6). Суду не надано будь-яких доказів того, що позивачем у встановленому вказаним Положенням порядку оспорювалися суми залишків на зазначеному рахунку. З урахуванням того, що документи первинного обліку вказаних операцій знищені за терміном зберігання (а.с. 138-145), колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що на 26.09.2014 року, на зазначеному ОСОБА_1 рахунку, коштів не було, а тому приходить до висновку, що не було підстав для здійснення вказаної касової операції. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46662943 У відповідності до пункту 2.12 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 р. № 254, з метою забезпечення здійснення операцій відповідно до розподілу обов'язків, своєчасного формування (одержання) первинних документів, відображення інформації про операції в облікових регістрах та виконання процедур контролю банк самостійно встановлює правила документообороту за операціями з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку та умов договорів між банком і клієнтом. Виходячи з того, що згідно пункту 2.14 вищевказаної постанови НБУ зазначене положення також поширюється на порядок подання та оформлення електронних розрахункових документів, вбачається, що Банк при здійсненні операційної діяльності, яка пов'язана з розрахунково-касовим обслуговуванням та обігом грошових коштів по рахункам клієнта, зобов'язаний, з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку, діяти виключно на підставі договору, який укладено між банком та клієнтом про відкриття та обслуговування розрахункових рахунків. Дане твердження також кореспондує положенням пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", відповідно до якого відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України. В даному випадку, положеннями пункту 3.1 Кредитного договору сторони чітко передбачили відкриття для ВАТ "Хутро" позичкового рахунку № 20635352266091, при цьому відкриття Банком будь-якого іншого рахунку, зокрема № 20629302266091, Кредитним договором не передбачено, у зв'язку з чим твердження Банку щодо надання позичальникові кредиту у сумі 1500000,00 грн. відповідно до умов Кредитного договору шляхом оплати платіжного доручення ВАТ "Хутро" № 18 від 03.04.2006 р. з рахунку №20629302266091 на рахунок магазину "Іва-Хутро" є безпідставними. Крім того, з урахуванням правового статусу магазину "Іва-Хутро", який згідно положень Статуту є структурним підрозділом ВАТ "Хутро", та враховуючи встановлені у пункті 3.1 Кредитного договору шляхи надання Банком кредиту, перерахування грошових коштів на підставі вищевказаного платіжного доручення № 18 від 03.04.2006 р. на рахунок магазину, який не є контрагентом ВАТ "Хутро", не підтверджує надання Банком кредитних коштів відповідно до умов Кредитного договору № 109 від 03.04.2006 р., оскільки виходить за межі погодженого сторонами цільового призначення кредиту. Також судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 3.8 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 р. № 254, у разі порушення банківської процедури під час виконання укладених договорів, банк зобов'язаний скласти акт або протокол з зазначенням того, що призвело до вказаного порушення. Позивач в обґрунтування своїх вимог, вказуючи на те, що рахунок №20629302266091 був помилково відкритий працівником банку замість зазначеного у Кредитному договорі рахунку № 20635352266091, тим самим підтверджує порушення банківської процедури під час виконання Кредитного договору, що в свою чергу зумовлює необхідність виконання Банком вимог пункту 3.8 Положення про організацію операційної діяльності в банках України щодо складення відповідних документів внаслідок виявлення порушення банківської процедури, а саме помилкового відкриття рахунку, втім, зазначеного виконано не було, натомість, Банком вчинена операція з перенесення суми 1500000,00 грн. з рахунку № 20629302266091 на рахунок № 20635352266091. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29999773 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18765138 Что это за финансовая операция "______ LOAN TO _______" и каким первичным бухгалтерским документом она подтверждается? … Что это за финансовая операция "______ LOAN REPAY _______" и каким первичным бухгалтерским документом она подтверждается? Что это за финансовая операция "______ INT DUE _______" и каким первичным бухгалтерским документом она подтверждается? Вы отправляли иностранную валюту нерезиденту по SWIFT MT103 с такими назначениями платежей? … Какими первичными документами подтверждается запись в выписке – “… LOAN TO …”? http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2060&page=39#entry122196 Если Вам повезет истребовать мемориальные ордера, то увидите их отличие от записей в выписках на счетах. Назначение платежа “… LOAN TO …” будет отсутствовать. Вы не только заемщик в банке. А самое главное, Вы владелец банковского счета, который имеет право сверить остатки по счетам, с ними не согласиться и истребовать все первичные документы. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6272#entry89742 Ищите обман в операции “… LOAN TO …” и фальшивом мемориальном ордере №1 от 25.09.2007 на данную операцию: “ … шляхом перерахування кредитних коштів в сумі 190 000,00 швейцарських франків з кредитного рахунку на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1, відкритий у ЗАТ «ОТП Банк» …”

Чи був Ваш банк уповноваженим банком на здійснення валютних операцій з надання коштів в іноземній валюті у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, на валютному ринку України згідно зі статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"? И кто был прав по поводу ПАТ «ОТП банк»: Апелляционный суд г.Киева 27 октября 2010 года или Верховный Суд Украины 21 марта 2011 года? http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2451&page=4#entry120903 Заява про виявлення кримінальної події в діяльності ПАТ «_____ Банк» та ТОВ «_____» за ознаками ст.212 та ст.209 Кримінального кодексу України … http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5170&page=155#entry141591 2. ПАТ “_______” отримало право надавати фінансовий кредит в іноземній валюті лише __ жовтня 2011 року Станом на ___________ року ПАТ “__________” не був уповноваженим банком з надання кредиту готівковою іноземною валютою фізичній особі відповідно до ч.3 ст.91 ЦК України, п.6 ч.1 ст.4, ст.34, п.5 розділу VIII Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п.3 ст.1, ч.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. ПАТ «____________ Банк» отримало генеральну банківську ліцензію № __________ на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 ч.2 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідно до ст.5 приведеного вище Декрету Кабінету Міністрів України операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ і операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій і валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету. Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача (п.3.3 Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.11 у справі за конституційним зверненням громадянина Степаненка Андрія Миколайовичащодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг). У Рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначено, що у справі про захист прав споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Законодавством України, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів» поняття «послуга» визначена як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного, визначеного договором, матеріального чи нематеріального блага. Це здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. За положеннями ч.1, п.5 ч.2 та ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Згідно ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Ст.3 п.6 ЦК України передбачає загальні принципи цивільного законодавства. До них відносяться справедливість, добросовісність та розумність. Принцип справедливості означає визначення нормою права обсягу, межі здійснення захисту цивільних прав та обов'язків особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу). Також, ст. 7 ЦК України визначає, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема, звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеними у певній сфері цивільних відносин. Стаття 13 ЦК України визначає, свої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. У загальному вигляді вимога до здійснення суб'єктивних прав виражена у ст. 68 Конституції України, яка передбачає, що кожний зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Частина 3 ст. 1З ЦК України передбачає, що не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Зазначені два види зловживання правом: 1) зловживання правом шляхом навмисного завдання шкоди іншій особі; 2) зловживання правом пов'язане з використанням недозволених форм його реалізації, але у рамках загального дозволеного типу поведінки щодо даного права. Частина 3 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» закріплює, що інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав'язування її придбання. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», останній має право на достовірну і доступну інформацію. Пунктом першим статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа – це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки. Пунктом третім даної статті визначено поняття фінансового кредиту, тобто це кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, тобто надання коштів у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент, вважається фінансовою послугою та підлягає обов'язковому ліцензуванню. Здійснення діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії (п.3 ч.1 ст.1, п.6 ч.1 ст.4, ч.3 ст.5, ч.2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»). Водночас, відповідно до ч.3 ст.91 ЦК України та ч.3 ст.5 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа. Згідно ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року N 15-93 “уповноважений банк” - будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів. Уповноважений банк має право виконувати лише ті операції, які зазначені в переліку в додатку до генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. Генеральна ліцензія не дійсна без додатку. Чим відрізняеться кредитний договір про надання кредиту національною валютою від кредитного договору про надання кредиту іноземною валютою? Дуже просто. Кредит національною валютою надає банк, а кредит іноземною валютою надає уповноважений банк. В кредитному договорі №_____________ від __________ банк не зазначив, що він є уповноваженим банком або має генеральну ліцензію на здійснення валютних операції. Відповідно до ч.3 ст.91 ЦК України не мав цивільну правоздатність фінансової (кредитної) установи та є уповноваженим банком щодо надання наступних фінансових послуг (операцій) (п.3 ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року N 15-93): - валютні операції на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а саме надання коштів у позику, і на умовах фінансового кредиту. Відповідно до ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів” споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Банком було допущене істотне порушення моїх прав, як споживача фінансових послуг, через невиконання банком вимог закону щодо надання споживачу повної, своєчасної та достовірної інформації про послугу, що є предметом договору, у зв’язку з чим я був позбавлен можливості належним чином оцінити властивості такої фінансової послуги (операції) та можливі негативні для мене наслідки, що можуть настати внаслідок її отримання. За положеннями ч.1, п.5 ч.2 та ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Закон України “Про захист прав споживачів” регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг“ від 12 липня 2001 року. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» регулює відносини лише за участю учасників ринків фінансових послуг, а відносини між фізичними особами, зокрема щодо договорів позики, поруки, регулюються нормами ЦК України (статті 553 – 559, 1046 – 1053). Таким чином, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб’єктів – учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб – суб’єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046 – 1048 ЦК України (постанови від 30 травня 2012 р. № 6-48 цс 12, від 18 липня 2012 р. № 6-79 цс 12). Пунктом п’ятим розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено: “5. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.” 15 серпня 2011 року вперше відповідно до вимог Закону України від 15.02.2011 N 3024-VI ( 3024-17 ) "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків", а також згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ), статтями 7, 44 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ( 2664-14 ), статтями 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 (15-93) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та законодавством України Правління Національного банку України постановою №281 затвердило «Положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2011 р. за N 1054/19792). Згідно із частиною 3 статті 91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Відповідно до ч.3 ст.91 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ПАТ «______ Банк» є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій з надання коштів в іноземній валюті у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, лише з __ жовтня 2011 року на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № _____ та переліку операцій в додатку до даної генеральної ліцензії: - валютні операції на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не зазначені в абзацах другому - сімнадцятому розділу II «Операції, що може здійснювати банк на підставі генеральної ліцензії» Положенням про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.08.2011 № 281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.09.2011 за № 1054/19792. Таким чином, право надавати фінансові кредити готівковою іноземною валютою ПАТ «_____________» отримав лише __ жовтня 2011 року відповідно до генеральної ліцензії (з додатком) на здійснення валютних операцій, ст.1054 та п.6 ч.1 ст.4, ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»: “6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту” А чи існує колізія між п.6 ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (фінансовий кредит) та ст.47 Законом України "Про банки і банківську діяльність" (розміщення)? Неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права. Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту). У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" прийнятий пізніше, ніж Закон України “Про банки та банківську діяльність”. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом, перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч.3 ст.1054 ЦК України та п.6 ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"). Також, 10 жовтня 2013 року прийнятий Закон України “Про внесення змін до статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 643-VII щодо видів фінансових послуг, та набирає чинності лише 8 лютого 2014 року. Таким чином, послуги, що надаються банками відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", визначені в доповненні пункту 14 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є чинними лише з 8 лютого 2014 року. Даний проект закону про внесення змін до статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" був наданий за законодавчою ініціативою Кабінета Міністрів України. Проект зазначеного вище Закону було розроблено на виконання підпункту 4.5.2 пункту 4.5 Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік, затвердженої Законом України від 20.05.2010 № 2278-VІ, а саме: розроблення проекту Закон України про внесення змін до Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (щодо заборони провадження діяльності з надання фінансових послуг, види яких не визначені законом по суті). Предмет регулювання проекту Закону належить до сфери фінансових послуг як пріоритетної сфери адаптації законодавства України до законодавства ЄС, визначеної в статті 51 Угоди про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною. Лише з 8 лютого 2014 року в спеціальному Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" в новому пункті 14 статті 4 діє норма про порядок надання споживачам фінансових послуг, пепредбачених п.3 ч.3 ст.47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", а саме розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=12#entry115848 В п.1 постанови ВССУ № 5 від 30.03.12 не вказаний Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7250#entry125937 Правда в п.6 ч.1 ст.4 Закона Украины "О финансовых услугах и государственном регулировании рынков финансовых услуг". Почему эта правда отсутствует в постановлении Пленума Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел №5 от 30.03.12? http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2060&page=40#entry123164 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7250#entry125963 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" червня 2015 р. Справа№ 910/3612/15-г Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Куксова В.В. Ільєнок Т.В. секретар судового засідання - Пугачова А.С., за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 09.06.2015 року по справі № 910/3612/15-г (в матеріалах справи) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" на рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 30.03.2015 року) по справі № 910/3612/15-г (суддя - Нечай О.В.) За позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця", державного підприємства "Південна залізниця", державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" державного підприємства "Одеська залізниця" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Державна адміністрація залізничного транспорту України про визнання недійсними кредитних договорів … Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Пунктом п'ятим частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими вважаються такі послуги, як надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Відповідно до абзацу вісімнадцятого частини першої статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. Таким чином, надання банком фінансового кредиту є фактично наданням фінансової послуги, а тому дія Закону України "Про здійснення державних закупівель" в редакції, чинній станом на дату укладення оспорюваних Кредитних договорів, не поширювалась на правовідносини відповідачів. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44796300 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43412054 ЄУН № 331/1194/15-ц Провадження № 2/331/621/15 У Х В А Л А Про витребування доказів «30» березня 2015 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі: Головуючого судді Смолки І.О., при секретарі Жовнерчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, - В С Т А Н О В И В: В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя знаходиться вище зазначена цивільна справа. 27.03.2015 року представник відповідача по справі ОСОБА_1 ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про витребування доказів, у якій просить суд витребувати у ПАТ «УкрСиббанк» для огляду: - копії ліцензій (дозволів) АКІБ «УкрСиббанк» ПАТ «УкрСиббанк» на здійснення валютних операцій, як уповноваженого банку, у відповідності до статей 5,11,13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 та п.6.ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» станом на 10 липня 2007 року, 30 січня 2009 року, 01.01.2010 року 05.10.2011 року; - розрахунок загальної вартості суми кредиту; - розрахунок щомісячного платежу; - графік погашення кредиту; - рух коштів за поточним рахунком № 26204125334100 - видатковий касовий документ щодо видачі грошових коштів позичальнику. В обґрунтування необхідності витребування зазначених доказів, ОСОБА_3 зазначив, що позовна заява ґрунтується на підставі матеріалів кредитної справи за вказаним кредитним договором. Обставини, на які посилається позивач підлягають доведенню. Додатки, які додані позивачем до позовної заяви за кредитним договором не містять доказів, які б свідчили про наявність необхідних (вищезазначених) документів на момент укладення кредитного договору. Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Відповідно до ч. 1. ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобовязаний витребувати такі докази. Відповідно до ч. 3. ст. 137 ЦПК України докази, які вимагає суд, направляються до суду безпосередньо. Приймаючи до уваги, що зазначені відомості необхідні для всебічного та обєктивного розгляду цивільної справи суд, вважає за необхідне заяву про витребування доказів задовольнити. Керуючись ст. ст. 133-135, 137 ЦПК України, У Х В А Л И В: Заяву про витребування доказів - задовольнити. Зобовязати Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» надати суду, для огляду: - копії ліцензій (дозволів) АКІБ «УкрСиббанк» ПАТ «УкрСиббанк» на здійснення валютних операцій, як уповноваженого банку, у відповідності до статей 5,11,13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 та п.6.ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» станом на 10 липня 2007 року, 30 січня 2009 року, 01.01.2010 року 05.10.2011 року; - розрахунок загальної вартості суми кредиту; - розрахунок щомісячного платежу; - графік погашення кредиту; - рух коштів за поточним рахунком № 26204125334100 - видатковий касовий документ щодо видачі грошових коштів позичальнику. Ухвала підлягає негайному виконанню. Зазначені відомості направити безпосередньо до суду протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання в 5-дневний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги. Суддя І.О. Смолка http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43495600

И это верно. Справа № 161/4271/15-ц Провадження № 2/161/1959/15 О К Р Е М А У Х В А Л А 05 червня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого судді Рудської С.М. при секретарі Мартинюк О.Г. за участю: представника позивача ОСОБА_1 представник відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів кредитної лінії та договору іпотеки В С Т А Н О В И В: В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 ОСОБА_1 заявив клопотання про винесення по справі окремої ухвали у звязку з неповним виконанням представником відповідача ухвали суду від 23.04.2015 року про забезпечення доказів. Представник відповідача проти задоволення клопотання заперечував, зазначив, що надати документи, вказані в ухвалі суду від 23.04.2015 року відповідач не має можливості. Вислухавши думку учасників процесу суд приходить до наступного. Відповідно до ст. 211 ЦПК України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. 23.04.2015 року судом за клопотанням представника позивача було винесено ухвалу про забезпечення доказів шляхом витребування у ПАТ КБ «Надра» документів, перелік яких був приведений в тексті вищевказаної ухвали суду. Проте вказана ухвала про забезпечення доказів в повному обсязі виконана не була, суду була надана лише кредитна справа та імя ОСОБА_3 Причини невиконання ухвали про забезпечення доказів в іншій частині відповідач відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України суду не повідомив. Вважаю, що в даному випадку в діях посадових осіб ПАТ КБ «Надра» вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України «Невиконання судового рішення». Суд вважає за необхідне направити дану окрему ухвалу Прокурору м. Луцька для здійснення за даної окремою ухвалою всебічної перевірки та прийняття рішення щодо наявності в діях посадових осіб ПАТ КБ «Надра» ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України та порушення кримінального провадження. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 168, 211 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В: Довести про викладене до відома прокурора м. Луцька для вирішення питання про порушення щодо посадових осіб ПАТ КБ «Надра» кримінального провадження за ст. 382 КК України. Про вжиті заходи повідомити Луцький міськрайонний суд Волинської області у місячний строк. Ухвала оскарженню не підлягає. Судья Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_4 http://reyestr.court.gov.ua/Review/44599728 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=311#entry142241

Подайте заявление об обеспечении доказательств путем истребования у банка оригиналов всех заявлений на перевод налички на клиентский (текущий) счет через операционную кассу банка с Вашей подписью (единственные доказательства возврата кредита и оплаты кредита). http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=263#entry72744 Справа № 161/4271/15-ц Провадження № 2/161/1959/15 У Х В А Л А 23 квітня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого судді Рудської С.М. при секретарі Мартинюк О.Г. за участю: представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів кредитної лінії та договору іпотеки В С Т А Н О В И В: В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 ОСОБА_1 заявив клопотання про забезпечення доказів шляхом витребування у відповідача оригіналів документів або належним чином завірені копії цих документів, перелік яких приведений у письмовому клопотанні про забезпечення доказів. Вислухавши представника позивачки суд приходить до наступного. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи; роз»яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов»язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Згідно із ст. 133 ЦПК України особи, які беруть учать у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів. Відповідно до ст. 137 ЦПК України у випадках коли в отриманні доказів у сторін та інших осіб, які приймають участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням повинний витребувати такі докази. Оскільки докази зазначені в клопотанні представника позивача, не може бути наданий позивачу та його представнику за їхньою вимогою, тобто існують складнощі в їх отриманні, і докази на які посилається представник позивачки в своєму клопотанні можуть слугувати для доведення обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені нею вимоги, то суд вважає за необхідне клопотання представника заявника про витребування доказів задовольнити. Керуючись ст.ст. 10, 11, 137, 168, 293 ЦПК України, - У Х В А Л И В: Клопотання представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 задовольнити. Витребувати у відповідача ОСОБА_3 ПАТ КБ «Надра» Луцьке РУ належним чином завірені копії наступних доказів: кредитної справи на ім»я ОСОБА_2 за договором про відкриття кредитної лінії № 6М/2008/840-МКЛ/735 від 18.01.2008 року; договіру про відкриття банківського поточного рахунку в іноземній валюті на ім.»я ОСОБА_2 станом на 18.01.2008 року; виписки з поточного рахунку (2620) позичальника ОСОБА_2 з відображенням операції з видачі кредиту в сумі 49500 доларів США та касових операцій зі сплати кредиту та відсотків за договором про відкриття кредитної лінії № 6М/2008/840-МКЛ/735 від 18.01.2008 року; меморіального ордеру (зареєстрований у відповідному журналі реєстрації меморіальних ордерів) про перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на банківський (поточний) рахунок ОСОБА_2 в сумі 49500 доларів США за договором про відкриття кредитної лінії № 6М/2008/840-МКЛ/735 від 18.01.2008 року; звіту касиру (або витягу з нього) з відображенням операції з видачі кредиту в сумі 49500 доларів США та касових операцій зі сплати кредиту і відсотків за договором про відкриття кредитної лінії № 6М/2008/840-МКЛ/735 від 18.01.2008 року; книги обліку готівкових та інших цінностей операційної каси банку (або витяг) з відображенням операції з видачі кредиту в сумі 49500 доларів США та касових операцій зі сплати кредиту та відсотків за договором про відкриття кредитної лінії № 6М/2008/840-МКЛ/735 від 18.01.2008 року; щоденних оборотних відомостей (або витяги) з відображенням операції з видачі кредиту в сумі 49500 доларів США та касових операцій зі сплати кредиту та відсотків за договором про відкриття кредитної лінії № 6М/2008/840-МКЛ/735 від 18.01.2008 року, починаючи з 2008 року до цього часу; оригінали квитанцій та належним чином засвідчені копії квитанцій щодо здійснення розрахунково-касових операцій зі сплати тіла кредиту та відсотків ОСОБА_2 за договором про відкриття кредитної лінії № 6М/2008/840-МКЛ/735 від 18.01.2008 року; внутрішньобанківське положення про порядок проведення касових операцій банку в іноземній валюті в редакції дійсній на 2008 рік; внутрішньобанківського положення про касові операції банку в іноземній валюті в редакціях дійсних з 2008 року по теперішній час. Зобов»язати начальника ОСОБА_3 ПАТ КБ «Надра» Луцьке РУ надати докази, зазначені в даній ухвалі в строк до 12 травня 2015 року. Попередити начальника ОСОБА_3 ПАТ КБ «Надра» Луцьке РУ про наслідки ненадання доказів, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_4 http://reyestr.court.gov.ua/Review/43746921 Справа № 161/4271/15-ц Провадження № 2/161/1959/15 О К Р Е М А У Х В А Л А 05 червня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого судді Рудської С.М. при секретарі Мартинюк О.Г. за участю: представника позивача ОСОБА_1 представник відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів кредитної лінії та договору іпотеки В С Т А Н О В И В: В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 ОСОБА_1 заявив клопотання про винесення по справі окремої ухвали у звязку з неповним виконанням представником відповідача ухвали суду від 23.04.2015 року про забезпечення доказів. Представник відповідача проти задоволення клопотання заперечував, зазначив, що надати документи, вказані в ухвалі суду від 23.04.2015 року відповідач не має можливості. Вислухавши думку учасників процесу суд приходить до наступного. Відповідно до ст. 211 ЦПК України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. 23.04.2015 року судом за клопотанням представника позивача було винесено ухвалу про забезпечення доказів шляхом витребування у ПАТ КБ «Надра» документів, перелік яких був приведений в тексті вищевказаної ухвали суду. Проте вказана ухвала про забезпечення доказів в повному обсязі виконана не була, суду була надана лише кредитна справа та імя ОСОБА_3 Причини невиконання ухвали про забезпечення доказів в іншій частині відповідач відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України суду не повідомив. Вважаю, що в даному випадку в діях посадових осіб ПАТ КБ «Надра» вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України «Невиконання судового рішення». Суд вважає за необхідне направити дану окрему ухвалу Прокурору м. Луцька для здійснення за даної окремою ухвалою всебічної перевірки та прийняття рішення щодо наявності в діях посадових осіб ПАТ КБ «Надра» ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України та порушення кримінального провадження. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 168, 211 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В: Довести про викладене до відома прокурора м. Луцька для вирішення питання про порушення щодо посадових осіб ПАТ КБ «Надра» кримінального провадження за ст. 382 КК України. Про вжиті заходи повідомити Луцький міськрайонний суд Волинської області у місячний строк. Ухвала оскарженню не підлягає. Судья Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_4 http://reyestr.court.gov.ua/Review/44599728

Заява про виявлення кримінальної події в діяльності ПАТ «_____ Банк» та ТОВ «_____» за ознаками ст.212 та ст.209 Кримінального кодексу України … ПРОШУ Перевірити діяльність ПАТ «________ Банк» та ТОВ «______» щодо оподаткування фінансового кредиту за кредитним договором № _____ від _____ та оподаткування операцій з відступлення права вимоги за договором відступлення права вимоги (факторингу) № ______ від _______ у зв’язку з тим, що зазначені вище обставини, можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст.212 та ст.209 КК України. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=24#entry123508 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА Справа № 11-cc/796/569/2015 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Малинников О.Ф. Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Лашевич В.М. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2015 року місто Київ Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі: головуючого судді - Лашевича В.М., суддів - Сокуренка Д.М., Глиняного В.П., при секретарі судового засідання - Саєнко Д.О., з участю: прокурора - Левчук В.В., представника - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги представника ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» ОСОБА_1 та власників майна ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року, - ВСТАНОВИЛА: Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3-го відділу 1-го управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Дячука Ю.В., яке погоджене із старшим прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Генеральної прокуратури України Пересадою О.С., та накладено арешт на майно, іпотекодержателем та заставодержателем якого є ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» (код ЄДРПОУ 38985197). Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» ОСОБА_1 та власники майна ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали апеляційні скарги. Представник ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі порушує питання про поновлення їй строку на оскарження ухвали слідчого судді, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого про накладення заходів забезпечення у кримінальному провадженні № 22014000000000515. В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження представник ОСОБА_1 зазначає, що ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» не було повідомлено про дату та час розгляду клопотання старшого слідчого, а про ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року товариству стало відомо з неофіційних джерел, причому, копію ухвали слідчого судді на даний час товариство так і не отримало. Стосовно ухвали слідчого судді, то представник вважає її необґрунтованою та незаконною, постановленою з порушенням норм кримінального процесуального законодавства, оскільки накладено арешт на майно, яке знаходиться в заставі або іпотеці ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс». Також апелянт стверджує, що посадові особи товариства, як іпотекодержатель, а також інші фізичні та юридичні особи, як власники арештованого майна, не мають жодного з процесуальних статусів, передбачених ст. 170 КПК України. Крім того, автор апеляції не погоджується з висновками слідчого судді про обставини щодо належності у приватній спільній частковій власності підозрюваного ОСОБА_6 об'єкту нерухомого майна - 1/2 житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 197,9 кв. м., по АДРЕСА_2, та запевняє, що в оскаржуваній ухвалі жодним чином не наведено підстав безпосереднього впливу такої обставини щодо ОСОБА_6 на арешт майна у кримінальному провадженні. При цьому представник стверджує, що ОСОБА_6 не є робітником, боржником чи майновим поручителем ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс», а майно, що перебуває в іпотеці або заставі товариства, знаходиться лише в місті Одесі або в Одеській області, а не в Київській області.Разом з тим, апелянт зауважує, що в ухвалі слідчого судді зазначено, що ОСОБА_6 є підозрюваним, хоча в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості щодо процесуального статусу ОСОБА_6, як підозрюваного. Також автор апеляції вказує на те, що мотивувальна та резолютивна частини оскаржуваної ухвали суперечать одна одній. Далі в апеляційній скарзі представник стверджує, що на даний час договори факторингу, нотаріально посвідчені договори про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами є дійсними та мають юридичну силу, оскільки визнати їх недійсними має право лише суд. Крім того, апелянт запевняє, що накладений арешт наносить значні збитки ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» у зв'язку з тим, що унеможливлює виконання взятих на себе зобов'язань товариством, як іпотекодержателем, які випливають із договірних правовідносин за договорами забезпечення, укладеними з фізичними та юридичними особами, перешкоджає виконанню рішень судів, що набрали законної сили та є чинними, зокрема, таких, де вирішені судом питання щодо заміни сторони виконавчого провадження на підставі ст. 378 ЦПК України, а також перешкоджає господарській діяльності підприємства. В апеляційній сказі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною, просять її скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого про арешт майна. Зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стверджують, що не мають жодного відношення до кримінального провадження та в будь-якому разі не можуть нести цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, оскільки майно (майнові права), на яке накладено арешт, є їх законною власністю та не є і не було ані активом АБ «Порто-Франко», ані активом ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс». Разом з тим, апелянти вказують, що майнові права на житло, що будується за адресою: АДРЕСА_1, дійсно виступають в якості предмета забезпечення за кредитним договором, укладеним з АБ «Порто-Франко», однак звернення стягнення на це майно з боку кредитодавця можливе лише за наявності істотного порушення умов кредитного договору та на підставі судового рішення. Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запевняють, що активами АБ «Порто-Франко» були саме зобов'язання за кредитними договорами, а не речі позичальників банку, якими забезпечуються ці кредитні угоди. На думку апелянтів, під час розгляду клопотання слідчий суддя не перевірив жодний об'єкт нерухомості, на який старший слідчий просив накласти арешт, на відповідність критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 167 КПК України, та взагалі не дослідив, який статус мають ці об'єкти і хто їх законні власники, а також, всупереч ч. 3 ст. 172 КПК України, не повернув клопотання старшому слідчому, як подане, на їх думку, без додержання вимог ст. 171 КПК України. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_1, яка підтримала апеляційні скарги та просила їх задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді представник ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» ОСОБА_1 не пропустила, але її апеляційна скарга, як і апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Як вбачається з матеріалів судового провадження, клопотання старшого слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею 04 лютого 2015 року без виклику представників ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс», а копію даної ухвалипредставники підприємства на даний час так і не отримали. Таким чином,представник ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» ОСОБА_1, як і ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не пропустили строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. Що стосується безпосередньо апеляційної скаргипредставника ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» ОСОБА_1 та апеляційної скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3, то колегія суддів звертає увагу на наступні обставини. Як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22014000000000515 від 19 листопада 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України. Під час досудового розслідування встановлено, що 10 квітня 2014 року між Національним банком України та ПАТ АБ «Порто-Франко» (код ЄДРПОУ 13881479, м. Одеса, вул. Пушкінська, 10 (Банк)) укладено кредитний договір № 47, відповідно до якого НБУ надав Банку кредит для збереження ліквідності у сумі 57500000 гривень під забезпечення застави майнових прав за кредитними договорами, укладеними між Банком та фізичними і юридичними особами. Відповідно до рішення Управління НБУ в Одеській області № 30 від 11 серпня 2014 року «Про застосування заходу впливу до ПАТ АБ «Порто-Франко», Банку заборонено передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам Банку, третім особам майно та активи Банку без погодження з НБУ. 13 серпня 2014 року на виконання рішення Наглядової ради Банку № 84/1 від 12 серпня 2014 року в.о. Голови правління ПАТ АБ «Порто-Франко» ОСОБА_8 надано ОСОБА_9 довіреність з переліком необхідних повноважень, в тому числі з правом укладення/внесення змін до діючих кредитних договорів та договорів іпотеки. В подальшому службові особи Банку за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» (код ЄДРПОУ 38985197, м. Київ, вул. Гайцана, 6), зловживаючи своїм службовим становищем та діючи всупереч ч. ч. 1, 2 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» та Статуту ПАТ АБ «Порто-Франко», якими визначено порядок відчуження активів товариства, без відповідного рішення Загальних зборів Банку та без погодження НБУ уклали від імені ОСОБА_9 (діючого на підставі довіреності Банку) та ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» договори факторингу № 1 від 16 серпня 2014 року, № 2 від 22 серпня 2014 року, № 3, № 4 та № 5 від 26 серпня 2014 року, внаслідок яких заволоділи активами ПАТ АБ «Порто-Франко» (в тому числі майновими правами за 12 кредитними договорами, які, в свою чергу, за кредитним договором № 47 від 10 квітня 2014 року виступали майновим забезпеченням за кредитом в розмірі 57500000 гривень, отриманим від НБУ для збереження ліквідності Банку) на загальну суму понад 510000000 гривень. Надалі службові особи ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс», діючи за попередньою змовою із службовими особами Банку, у серпні 2014 року легалізували (відмили) вказані активи Банку в особливо великому розмірі шляхом вчинення правочинів - нотаріально посвідчених договорів про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, укладеними Банком з фізичними та юридичними особами. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта № 30137586 від 27 листопада 2014 року, майнові права на предмети застави за кредитними та іпотечними договорами, укладеними між ПАТ АБ «Порто-Франко» з фізичними та юридичними особами, які було відчужено на користь ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» згідно з договорами факторингу № 1 від 16 серпня 2014 року, № 2 від 22 серпня 2014 року, № 3, № 4та № 5 від 26 серпня 2014 року, зареєстровано за ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс». 02 лютого 2015 року старший слідчий в ОВС 3-го відділу 1-го управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Дячук Ю.В., за погодженням із старшим прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Генеральної прокуратури України Пересадою О.С., звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням, в якому просив накласти арешт та зобов'язати службових осіб Державної реєстраційної служби України і ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України внести відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо заборони відчуження майна, іпотекодержателем та заставодержателем в яких зазначено ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» (код ЄДРПОУ 38985197). 04 лютого 2014 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва клопотання старшого слідчого було частково задоволено, а саме накладено арешт на майно, іпотекодержателем та заставодержателем якого є ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» (код ЄДРПОУ 38985197). В задоволенні іншої частини цього клопотання старшого слідчого було відмовлено. Задовольняючи частково дане клопотання старшого слідчого, внесене в межах кримінального провадження № 22014000000000515, про накладення арешту намайно, іпотекодержателем та заставодержателем якого є ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» (код ЄДРПОУ 38985197), слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення старшого слідчого Дячука Ю.В. та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накласти арешт на майно, але помилково визначив правові підстави для накладення арешту на майно, а саме визначені ч. 3 ст. 170 КПК України. Зокрема, дане кримінальне провадження є фактовим і в ньому на теперішній час жодній особі не повідомлено про підозру, а тому накладення арешту на майно для забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову в цьому випадку бути не може. Разом з тим, колегією суддів встановлено, що майно, іпотекодержателем та заставодержателем якого є ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» (код ЄДРПОУ 38985197), виступає предметом кримінального правопорушення і арешт на нього має бути накладений саме з цієї підстави. З урахуванням викладеного існують правові підстави, передбачені ч. 2 ст. 170, ч. 2 ст. 167 КПК України, для накладення арешту намайно, іпотекодержателем та заставодержателем якого є ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» (код ЄДРПОУ 38985197). Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб на даному етапі досудового розслідування колегією суддів не встановлено. Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що арешт на майно, іпотекодержателем та заставодержателем якого є ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» (код ЄДРПОУ 38985197), накладено на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянтів стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими. Істотних порушень норм КПК України, які б могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається. З урахуванням викладеного колегія судді вважає, що ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційні скарги представника ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - без задоволення. Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів - УХВАЛИЛА: Ухвалу слідчого суддіШевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3-го відділу 1-го управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Дячука Ю.В., погоджене із старшим прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Генеральної прокуратури України Пересадою О.С., та накладено арешт на майно, іпотекодержателем та заставодержателем якого є ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» (код ЄДРПОУ 38985197), - залишити без змін, а апеляційні скарги представника ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» ОСОБА_1 та власників майна ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає. СУДДІ: _________________ _______________________ ____________________ Лашевич В.М. Сокуренко Д.М. Глиняний В.П. http://reyestr.court.gov.ua/Review/43157789

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1] У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого-судді Слюсар Т.А. суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г. при секретарі: Круглику В.В. за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору недійсним. Колегія суддів, - В С Т А Н О В И Л А : У червні 2014 р. ОСОБА_3 звернулася у суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (надалі - ПАТ «Альфа-Банк») про визнання кредитного договору недійсним. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що укладаючи оспорюваний кредитний договір, сторонами не було погоджено його істотних умов - щодо відкриття банківського (поточного) рахунку, що, на її думку, є обов'язковою умовою для видачі готівкою грошових кредитних коштів в іноземній валюті з операційної каси банку. Посилаючись на зазначене, просила суд визнати недійсним укладений між сторонами кредитний договір від 14 серпня 2008 р. за №490084387. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2014 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивачки, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі та визнати недійсним кредитний договір. Колегія суддів, заслухавши представників позивачки, які підтримали апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відмовляючи у задоволенні заявленого по справі ОСОБА_3 позові, суд першої інстанції виходив з підстав його недоведеності. Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі доказів. Як убачається з матеріалів справи, 14 серпня 2008р. між ЗАТ «Альфа банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 490084387, відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати відповідачці кредит, в сумі 21 225,31 дол. США, зі строком дії договору до 14 серпня 2015р. та процентною ставкою, в розмірі 18,5% річних та цільовим використанням кредиту - придбання транспортного засобу згідно з договором купівлі-продажу, укладеним між позичальником та ТОВ «Віннер Мотор Спорт» № 08-188 від 07 серпня 2008р. -Форд С-МАХ,2007р.в. Пунктом 2.6 договору передбачено відкриття на ім'я ОСОБА_3 рахунку для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості - мультивалютний рахунок № НОМЕР_1, МФО 300346. Згідно п.2.7 договору, у день видачі кредитних коштів та не пізніше наступного банківського дня /для кредитів у іноземній валюті/, перераховує кредитні кошти або виручені від продажу валюти кошти за наступними реквізитами: у сумі 95030грн. - на рахунок продавця ТОВ «Віннер Мотор Спорт» з метою оплати за транспортний засіб за договором купівлі-продажу № 08-188від 07 серпня 2008р.; у сумі 4526грн.72 коп. - на рахунок страховика ЗАТ СК «Веста» з метою оплати страхової суми за перший рік страхування транспортного засобу /а.с.7-12/. З долученого до справи договору купівлі-продажу автомобіля № 08-188 від 07 серпня 2008р. убачається, що між ОСОБА_3 та ТОВ «Віннер Мотор Спорт» укладено договір купівлі-продажу автомобіля Форд С МАХ, загальною вартістю 111800грн. за схемою кредитування банку з передачею автомобіля покупцю після надходження повної суми грошових коштів. Матеріали справи свідчать, що ПАТ «Альфа Банк» виконав своє зобов'язання за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_3 й 14 серпня 2008р. перерахував грошові кошти, в сумі 95 030, 00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Віннер Мотор Спорт» з зазначенням призначення платежу: оплата частини вартості ГЗ за договором купівлі-продажу № 08-188 від 07.08.2008р., про що свідчать дані долученої до справи копії квитанції № 14778 від 14 серпня 2008р. /а.с.160/. За таких обставин, колегія суддів визнає незаконними й необгрунтованими твердження апеляційної скарги про те, що фактично кредитний договір №490084387 між позивачкою та банком не укладався, відповідач належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_3 кредитних коштів не надав. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, отримуючи кредит, позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, а також сплатити проценти в розмірі та на умовах, передбаченими кредитним договором. Відповідно до ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості. Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно- правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім, і вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всіх істотних умовах договору. Відповідно до розділу 1. оспорюваного договору «Базові умови кредитування» договір вважається укладеним за умови підписання сторонами Розділу №1, включаючи усі додатки до нього. Як убачається з матеріалів справи, сторони досягли згоди по усіх істотних умовах кредитного договору № 490084387 від 14 серпня 2008 року, про що свідчать підписи представника кредитора - ЗАТ «Альфа-Банку» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк») та позичальника - ОСОБА_3 /а.с. 7-12/. Відповідно п.2.7. договору кредитні кошти у сумі 95 030 грн. повинно бути перераховано банком на рахунок продавця - ТОВ «Віннер Мотор Спорт» з метою оплати за транспортний засіб за договором купівлі-продажу № 08-188 від 07.08.2008р., укладеним між ОСОБА_3 та ТОВ «Віннер Мотор Спорт» /а.с.7/. Матеріали справи свідчать про виконання банком зобов'язань згідно умов договору й перерахування визначених у договорі кредитних коштів на рахунок товариства. Згідно долученої до справи копії квитанції №14771 від 14 серпня 2008р. про здійснення валютообмінної операції вбачається здійснення банком в інтересах ОСОБА_3 обміну 21 225,31 дол. США й перерахування того ж дня на рахунок продавця транспортного засобу частини вартості автомобіля Форд - С МАХ 2007року випуску, в сумі 95030грн., договір про придбання якого позивачкою було укладено 07 серпня 2008р. /а.с.161-163/. Відкрито було на ім'я ОСОБА_3 й мультивалютний рахунок № НОМЕР_1 МФО 300346 для зарахування коштів, спрямованих нею на погашення заборгованості за договором /а.с.171-177/. Окрім цього, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 після укладення кредитного договору й придбання на отримані у кредит грошові кошти транспортного засобу, виконувалися передбачені умовами кредитного договору зобов'язання й періодично вносилися щомісячні платежі на його виконання саме на рахунок № НОМЕР_1 МФО 300346 /а.с. 171-177/ . З огляду на викладене, колегія суддів визнає безпідставними посилання апеляційної скарги про невідкриття фінансовою установою на ім'я ОСОБА_3 рахунку й відсутність у договорі його істотних умов. Враховуючи викладене, конкретні обставини справи, а також матеріали справи, у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав до визнання укладеного між сторонами договору недійсним. Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та долученим до справи доказам, й доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. При цьому, колегія суддів враховує й вимоги ч.2 ст.308 ЦПК України, у відповідності до яких не може бути скасовано правильне по суті й справедливе рішення з одних лише формальних міркувань. Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 відхилити. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2014 року залишити без змін. Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ. Головуючий: Судді: Справа № 761/16795/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/2613/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Сіромашенко Н.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44214945 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1] У Х В А Л А 31 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого-судді Слюсар Т.А. суддів: Котули Л.Г., Немировської О.В. при секретарі: Круглику В.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення доказів в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору недійсним. Колегія суддів, - В С Т А Н О В И Л А : У червні 2014 р. ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (надалі - ПАТ «Альфа-Банк») про визнання кредитного договору недійсним. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2014 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено. 28 листопад 2014 р. представником позивачки подано апеляційну скаргу. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником ОСОБА_2 з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, заявлено клопотання про винесення письмової ухвали про забезпечення доказів шляхом витребування з ПАТ «Альфа-Банк» наступних доказів: - кредитну справу позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором від 14 серпня 2008 року №490084387; - довідку про наявність відкритих поточних рахунків на ім'я ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), із зазначенням дати їх відкриття та суми залишку; - оригінал меморіального валютного ордеру та оригінал заяви на видачу готівки, на загальну суми 21 225, 31 дол.США; - затверджені банком Положення про кредитування та Положення (інструкцію) про ведення касових операцій, що діяли станом на 01 серпня 2008 року, - оригінали прибуткових касових ордерів або платіжних доручень, що свідчать про внесення ОСОБА_2 грошових коштів з метою погашення кредиту та відсотків за договором від 14 серпня 2008 року №490084387, - генеральну ліцензію банку на здійснення валютних операцій. При цьому, представник ОСОБА_2 своє клопотання обґрунтував тим, що раніше винесена колегією суддів протокольна ухвала з цього приводу відповідачем залишена без реагування. Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши заяви, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. Положеннями ч.1 ст.137 ЦПК України встановлено, що у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Обґрунтовуючи подану по справі заяву, представник позивачки належним чином мотивував неможливість отримання зазначених доказів та необхідність їх витребування з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи. При цьому, колегія суддів враховує, що протокольною ухвалою суду від 18 березня 2015 р. ПАТ «Альфа - Банк» було зобов'язано надати суду зазначені документи, проте ухвала суду залишилася без реагування, відповідні документи на адресу суду надані не були, незважаючи на те, що посадова особа банку 20 березня 2015 р. отримала письмовий запит-вимогу за реєстровим №30928-26. Враховуючи викладене, подана по справі заява підлягає задоволенню, з наступним вжиттям заходів реагування у випадку невиконання судового рішення. Керуючись ст.ст. 130, 135, 304 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А : Заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити. Витребувати з публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» наступні докази: - кредитну справу позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором від 14 серпня 2008 року №490084387; - довідку про наявність відкритих поточних рахунків на ім'я ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), із зазначенням дати їх відкриття та суми залишку; - оригінал меморіального валютного ордеру та оригінал заяви на видачу готівки, на загальну суми 21 225, 31 дол.США; - затверджені банком Положення про кредитування та Положення (інструкцію) про ведення касових операцій, що діяли станом на 01 серпня 2008 року, - оригінали прибуткових касових ордерів або платіжних доручень, що свідчать про внесення ОСОБА_2 грошових коштів з метою погашення кредиту та відсотків за договором від 14 серпня 2008 року №490084387, - генеральну ліцензію банку на здійснення валютних операцій. Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ. Головуючий: Судді: Справа № 761/16795/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/2613/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Сіромашенко Н.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43438950

И кто был прав по поводу ПАТ «ОТП банк»: Апелляционный суд г.Киева 27 октября 2010 года или Верховный Суд Украины 21 марта 2011 года? ... Заяву про витребування доказів - задовольнити. Зобовязати Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» надати суду, для огляду: - копії ліцензій (дозволів) АКІБ «УкрСиббанк» ПАТ «УкрСиббанк» на здійснення валютних операцій, як уповноваженого банку, у відповідності до статей 5,11,13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 та п.6.ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» станом на 10 липня 2007 року, 30 січня 2009 року, 01.01.2010 року 05.10.2011 року; http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=52#entry137327 КЛОПОТАННЯ ПРО ЗУПИНЕННЯ ВИКОНАННЯ заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року по справі №361/10453/13-ц у зв’язку з тим, що існують підстави сумніватись у добросовісності дій ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7469#entry136146 Апеляційна скарга на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7499&view=findpost&p=137058

Заперечення проти позовної заяви ТОВ «Факторинговая компанія «Вектор плюс» до _______ http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5058&page=91#entry110400 Продолжение истории … http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42863650 У Х В А Л А іменем україни 04 лютого 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: … у х в а л и л а: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42686290 … и окончание. ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА 02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14 справа № 753/4486/15-ц провадження № 2/753/3272/15 УХВАЛА "10" квітня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі: головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А. при секретарі ДЯДЕЙКО К.О. за участю позивача не з'явився; відповідача не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ВСТАНОВИВ: В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В судове засідання сторони не з'явилися, хоча були повідомлені про розгляд справи належним чином. Однак, представником позивача подано заяву від 09.04.2015 року, в якій він просить суд залишити позовну заяву без розгляду та повернути суму судового збору сплаченого за подання даної позовної заяви. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду. Враховуючи наведене та надіслану представником позивача заяву, суд залишає позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором без розгляду. Водночас, відповідно ч. 2 ст. 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі залишення заяви або скарги без розгляду, крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням. Виходячи з наведеного заява в частині повернення судового збору не підлягає задоволенню, оскільки судовий збір в разі залишення позову без розгляду за клопотанням позивача не повертається. На підставі викладеного та керуючись ст. 79, п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України та п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд УХВАЛИВ: Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без розгляду. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" в частині повернення суми сплаченого судового збору. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення або протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43697970

И кто был прав по поводу ПАТ «ОТП банк»: Апелляционный суд г.Киева 27 октября 2010 года или Верховный Суд Украины 21 марта 2011 года? http://antiraid.com....e=4#entry120903 Правда в п.6 ч.1 ст.4 Закона Украины "О финансовых услугах и государственном регулировании рынков финансовых услуг". Почему эта правда отсутствует в постановлении Пленума Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел №5 от 30.03.12? … http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7250#entry125963 Відповідач ОСОБА_2 оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку. Вважає його таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мали значення для правильного вирішення справи. Зі слів апелянта, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ПАТ «Альфа-банк» підписали договір відступлення права вимоги з метою приховати кримінальні правопорушення посадових осіб. На думку ОСОБА_2, суд першої інстанції не застосував положення Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Так, всупереч вимогам ст. 11 згаданого закону, а також п. 1 ст. 11, ч. 1 п. 5 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», як зазначає апелянт, в 2007 році банк мав право надавати кредит готівкою лише в національній валюті та здійснювати валютно-обмінну операцію, однак в укладеному між сторонами договорі позивач зазначив суму в доларах США. Таким чином, відповідач вважає, що станом на 10.05.2007 ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не мав право надавати кредити готівковою іноземною валютою з операційної каси банку. Таке право банк отримав, зі слів ОСОБА_2, лише з жовтня 2011 року відповідно до генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій та п. 6 ч.1 ст. 4, ст. 34 України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Крім того, як вказує апелянт, в укладеному кредитному договорі відсутня істотна умова - не зазначено про відкриття банківського (поточного) рахунку, який повинен був відкритися з метою зарахування на нього суми наданого кредиту. Вказаний рахунок з 10.05.2007 до цього часу не відкритий та не надано кредит в сумі 39 600 доларів США, а тому, на думку відповідача, суд першої інстанції стягнув заборгованість за неукладеним кредитним договором, оскільки відсутня істотна умова договору. Таким чином, ОСОБА_2 вважає, що без відкриття банківського (поточного) рахунку укладений між сторонами кредитний договір є безгрошовим зобов'язанням, тому ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» ухиляється від сплати податків та приховує джерела походження іноземної валюти в банку з метою легалізації (відмивання) доходів у вигляді необлікованих та прихованих вкладів в іноземній валюті. … Відповідно до копії Договору про внесення зміни № 1 до Кредитного договору № 344 від 10.05.2007 збільшено ліміт кредитної лінії до 59 400 доларів США (т. 1, а.с. 22). На а.с. 1-14 в т. 2 містяться копії Видаткових касових ордерів щодо надання кредиту відповідачу на ремонт та облаштування житла за Кредитним договором на загальну суму 335 319,50 грн. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7499#entry137000 30.03.2015 ЄУН № 331/1194/15-ц Провадження № 2/331/621/15 У Х В А Л А Про витребування доказів «30» березня 2015 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі: Головуючого судді Смолки І.О., при секретарі Жовнерчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, - В С Т А Н О В И В: В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя знаходиться вище зазначена цивільна справа. 27.03.2015 року представник відповідача по справі ОСОБА_1 ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про витребування доказів, у якій просить суд витребувати у ПАТ «УкрСиббанк» для огляду: - копії ліцензій (дозволів) АКІБ «УкрСиббанк» ПАТ «УкрСиббанк» на здійснення валютних операцій, як уповноваженого банку, у відповідності до статей 5,11,13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 та п.6.ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» станом на 10 липня 2007 року, 30 січня 2009 року, 01.01.2010 року 05.10.2011 року; - розрахунок загальної вартості суми кредиту; - розрахунок щомісячного платежу; - графік погашення кредиту; - рух коштів за поточним рахунком № 26204125334100 - видатковий касовий документ щодо видачі грошових коштів позичальнику. В обґрунтування необхідності витребування зазначених доказів, ОСОБА_3 зазначив, що позовна заява ґрунтується на підставі матеріалів кредитної справи за вказаним кредитним договором. Обставини, на які посилається позивач підлягають доведенню. Додатки, які додані позивачем до позовної заяви за кредитним договором не містять доказів, які б свідчили про наявність необхідних (вищезазначених) документів на момент укладення кредитного договору. Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Відповідно до ч. 1. ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобовязаний витребувати такі докази. Відповідно до ч. 3. ст. 137 ЦПК України докази, які вимагає суд, направляються до суду безпосередньо. Приймаючи до уваги, що зазначені відомості необхідні для всебічного та обєктивного розгляду цивільної справи суд, вважає за необхідне заяву про витребування доказів задовольнити. Керуючись ст. ст. 133-135, 137 ЦПК України, У Х В А Л И В: Заяву про витребування доказів - задовольнити. Зобовязати Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» надати суду, для огляду: - копії ліцензій (дозволів) АКІБ «УкрСиббанк» ПАТ «УкрСиббанк» на здійснення валютних операцій, як уповноваженого банку, у відповідності до статей 5,11,13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 та п.6.ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» станом на 10 липня 2007 року, 30 січня 2009 року, 01.01.2010 року 05.10.2011 року; - розрахунок загальної вартості суми кредиту; - розрахунок щомісячного платежу; - графік погашення кредиту; - рух коштів за поточним рахунком № 26204125334100 - видатковий касовий документ щодо видачі грошових коштів позичальнику. Ухвала підлягає негайному виконанню. Зазначені відомості направити безпосередньо до суду протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання в 5-дневний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги. Суддя І.О. Смолка http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43495600 Данный форум, благодаря Ростиславу, - очень правильный, старый горный хребет "Справедливость и Истина". И самое главное, Вы уже стоите на вершине одной из гор в окружении таких же Гераклов. А теперь посмотрите вниз. Река пошла по измененному руслу, но ледник еще только начал таять. Не правда ли? А сколько в нем льда? … Ледник начнет таять только тогда, когда "заемщики" по псевдовалютным кредитам поймут, что они не заемщики по кредитам в иностранной валюте, а вкладчики по валютным вкладам. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=11#entry112569

Служба безпеки України 16 березня 2015 У столиці співробітники служби безпеки України ліквідували потужний конвертаційний центр, через який "обслуговувалася" низка підприємств з тимчасово окупованих територій. Встановлено, що конвертаційний центр з щомісячним незаконним обігом коштів у 600 мільйонів гривень організували власники та керівники одного з українських комерційних банків. Зокрема, через нього розкрадалися бюджетні гроші призначені на відновлення інфраструктури Донецької та Луганської областей. Під час обшуків у приміщеннях банку та "конвертцентру", який знаходиться безпосередньо у фінустанові, співробітники СБУ виявили фінансову документацію та печатки підприємств, задіяних у протиправній схемі. З депозитних ячейок, орендованих учасниками оборудки, вилучили понад 1 мільйон доларів США. В офісних приміщеннях банку співробітники спецслужби також виявили печатки двох районних судів Донецька, документи та чисті бланки з відтисками печатки т.зв. "банку ДНР". Документи містять злочинні схеми фінансових взаємовідносин з луганськими та донецькими підприємствами, зокрема, щодо постачання газу з тимчасово окупованих територій. СБУ вилучила свідоцтва реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності у т.зв. "ДНР", керівники яких отримували кредити у банку як фізичні особи. Слідчі СБ України відкрили кримінальне провадження за ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Тривають слідчі дії. Прес-центр СБ України http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=51#entry135403 В НБУ заявляют о ликвидации основных банков-"прачечных" 23.03.2015 | 19:03 Нацбанк активно борется отмыванием денег, подчеркнул первый заместитель Гонтаревой. Видимый эффект борьбы Национального банка Украины с банками-«мойками» снизился в силу того, что основные платформы для отмывания денег выведены с рынка. Об этом сообщил первый заместитель главы Национального банка Украины Александр Писарук в эксклюзивном интервью УНИАН. По словам чиновника, мелких банков, которые специализируются на отмывании денег, практически не осталось. «Решительность Нацбанка бороться с «мойками» не снизилась. Может быть, видимый эффект этой борьбы снизился в силу того, что основные платформы мы вывели. Из профессиональных банков-«моек», которые мы вывели с рынка, никто не вернулся из Фонда гарантирования. Хотя именно на эту группу было достаточно много покупателей», - сказал Писарук. В то же время он отметил, что при снижении объемов операций, которые могут быть связаны с отмыванием денег, по банкам третьей-четвертой групп, эта деятельность отчасти переместилась в более крупные банки, где ее сложно выявить. «Сейчас мы работаем с крупными банками, помогаем усилить службы финансового мониторинга, чтобы отслеживать такие случаи. Отслеживаем миграцию конверт-центров между банками, иногда это отлавливает Фискальная служба. Мы все над этим работаем, стараемся выявлять конверт-центры и препятствовать открытию новых. Это непростой процесс», - добавил Писарук. Как сообщал УНИАН, с 6 февраля в Украине действует закон, позволяющий ликвидировать банки за отмывание денег по ускоренной процедуре в рамках мер по противодействию легализации доходов, полученных преступным путем. Нацбанк в 2014 году признал неплатежеспособными 33 банка, в которые Фонд гарантирования вкладов физлиц ввел временные администрации. В том числе 7 банков под прикрытием банковского бизнеса проводили операции, которые могут быть связаны с отмыванием денег. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7462#entry135874 Ухвала 02 березня 2015 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Фаловська І.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2015 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в с т а н о в и в : Касаційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам ст. 326 ЦПК України. Наведені в касаційній скарзі доводи дають підстави для висновку про відкриття касаційного провадження. Крім того, в касаційній скарзі представник скаржника заявив клопотання про зупинення виконання заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року до закінчення касаційного провадження у справі. Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала скаргу, суддя-доповідач у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду. Враховуючи обставини справи та наведені у клопотанні доводи, наявні підстави для висновку про необхідність задоволення вказаного клопотання та зупинення виконання заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року до закінчення касаційного провадження. Керуючись статтями 327, 328 ЦПК України, у х в а л и в : Відкрити касаційне провадження у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2015 року. Витребувати з Броварського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 361/10453/13-ц (провадження № 2/361/157/14). Зупинити виконання заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року до закінчення касаційного провадження у справі. Копії касаційної скарги та додані до неї матеріали надіслати особам, які беруть участь у справі, роз'яснити їх право подати заперечення на касаційну скаргу до 13 квітня 2015 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ І.М. Фаловська http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43226651 КЛОПОТАННЯ ПРО ЗУПИНЕННЯ ВИКОНАННЯ заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року по справі №361/10453/13-ц у зв’язку з тим, що існують підстави сумніватись у добросовісності дій ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» Відповідно до ст.211 ЦПК України суду заборонено своїм рішенням приховувати кримінальні правопорушення посадових осіб банків та інших фінансових установ, передбачених ст.212 та ст.209 Кримінального кодексу України. Суд повинен виявити під час розгляду справи порушення закону і встановити причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Прикладом цього є окрема ухвала Апеляційного суду Львівської області від 28 травня 2014 у справі № 22-ц/783/1400/14 в аналогічній справі (витяг з реєстру в додатку). ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і 29.12.2010 року по всіх кредитах списав заборгованість як безнадійну за рахунок страхового резерву. Страховий резерв, за рахунок якого відбулось списання 29.12.2010 року безнадійних кредитів, у тому числі і вищеперелічених, в повній сумі віднесено на збільшення валових витрат банку, що призвело до несплати банком податків, а відтак і зменшення поступлень до бюджету по податку на прибуток. Окрім цього встановлено, що після подання банком річної декларації кошти по списанню безнадійних кредитів відшкодовано банку державою в повному об’ємі. Таким чином, банк діяв всупереч законодавства, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке регламентує спочатку погашення заборгованості за рахунок заставного майна, а потім списання безнадійної заборгованості на суму непокритих збитків від продажу заставного майна, що, призвело до спричинення матеріальної шкоди державі, як у вигляді безпідставного отримання банком відшкодування від держави, так і у вигляді ненадходження коштів до бюджету з податку на прибуток. 17 грудня 2012 року, тобто після звернення банку в суди з позовами про стягнення заборгованості за вищевказаними кредитними договорами і до завершення розгляду цих справ судами, між ПАТ ««Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договори про відступлення права вимоги за кредитними договорами. В процесі розгляду справи виникли сумніви щодо легітимності діяльності ТзОВ «Кредитні ініціативи». Зокрема, копією свідоцтва серії ФК № 214 від 22.09.2008 року, виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг стверджується, що ТзОВ «Кредитні ініціативи» є фінансовою установою. За умовами статей 4, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові установи надають фінансові послуги, якими, зокрема, є факторинг. Послуги з факторингу фінансові установи мають право надавати з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону. Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають, зокрема, такий вид господарської діяльності як із надання фінансових послуг. Статтею ж 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено обов’язковість ліцензування з надання фінансових послуг, тобто ліцензуванню підлягає діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Фінансовими активами є кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів (ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»). Виходячи з системного аналізу норм права, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність отримання позивачем ліцензії, оскільки в даному випадку під час надання фінансової послуги - факторингу, він залучає фінансові активи від фізичної особи. Така відсутня в матеріалах справи і не надано позивачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції. ТОВ «Кредитні ініціативи» також не надані суду та в матеріалах справи відсутні належні докази сплати позивачем ціни продажу та підписання і оформлення Реєстру позичальників, а відтак і переходу до нього права вимоги. Відповідно до інформації, що міститься на офіційному сайті банку, у звіті за 2010 р ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зазначено: «..На виконання постанови Правління Національного банку України від 13.09.2010 р. №424 «Про затвердження Порядку формування банками резервів по кредитах та нарахованих відсотках, а також списання безнадійної заборгованості» та на підставі рішення Правління Промінвестбанку від 24.12.2010 р. №493, банком у грудні 2010 року проведене списання безнадійної заборгованості по кредитних операціях на загальну суму 4 569 108 тис. грн. за рахунок сформованих резервів.» У матеріалах справви міститься виписка, завірена ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» по внутрішньобанківському позичковому рахунку №2233, яка закінчується груднем 2010 року. У матеріалах справи міститься інформація «Списання за рахунок сформованої безнадійної заборгованості». Аналогічна інформація міститься і у документі від 29.12.2010 р. «Списання за рахунок сформованої безнадійної заборгованості» та «Списання за рахунок сформованого резерву безнадійної заборгованості за кредитом позичальника фізичної особи згідно протоколу №493 від 24.12.2010. Відповідно рахунки класу 2 (2233, 2238), призначені для обліку заборгованості були закриті. Тобто згідно одних документів ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» БЕЗПІДСТАВНО отримав компенсацію за рахунок сформованого резерву, у той час, як за іншими документами, виданими тим же ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» банк продовжував зараховувати кошти у 2011р., але вже не на рахунки класу 2, призначені для обліку заборгованості клієнтів, а на транзитний рахунок, який взагалі не зазначений у Кредитному договорі № 10982/1-к від 14 березня 2007 року, таким чином приховуючи прибутки. Невідомо, яким чином, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» розприділяв кошти, отримані у 2011 р., так як виписки руху коштів за 2011 р. відсутні. 3739| АП |Транзитний рахунок за іншими розрахунками. Призначення рахунку: облік сум за іншими розрахунками|для подальшого зарахування на рахунки банку або рахунки клієнтів. За дебетом і кредитом рахунку проводяться суми, що надалі шляхом розподілу зараховуються на відповідні рахунки за призначенням. Так, у рішенні Бориславського міського суду Львівської області від 14.11.2013 р. у справі № 438/1010/13-ц зазначено: «Таким чином, у позивача, який самостійно, на свій власний розсуд, без повідомлення про це позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2, прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і 29.12.2011 року списав безнадійну заборгованість за кредитним договором та відніс її на збільшення валових витрат банку, - отримав відшкодування від держави, втратив право вимоги за спірним кредитним договором.». Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2014 року у справі № 22-ц/783/1325/14 рішення Бориславського міського суду Львівської області від 14 листопада 2013 року скасовано та ухвалено нове про відмову у позові з інших підстав. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 26 червня 2014 у справі № 6-20446ск14 відмовив у відкритті касаційного провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 14 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2014 року. З огляду на системність дій ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» щодо надання кредитів та списання їх в 2010 році як безнадійних, подальше укладення 17 грудня 2012 року між ПАТ ««Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» договору відступлення прав вимоги, дають підстави сумніватись у добросовісності таких дій ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму». Дії, які належать до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом визначені в ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму»: «1. До легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов’язані з коштами (власністю), одержаними (здобутими) внаслідок вчинення злочину, спрямовані на приховування джерел походження зазначених коштів (власності) чи сприяння особі, яка є співучасником у вчиненні злочину, що є джерелом походження зазначених коштів (власності).» Статтею 18 «Запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовим установам під час здійснення (надання) фінансових послуг забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Статтею другою закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Закон України «Про статус суддів», Кодекс професійної етики судді, норми статей 1, 2, 4 ЦПК України, передбачають, що суддя повинен бути прикладом законослухняності неухильно додержувати присяги й завжди поводиться так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні, виконувати свої обов’язки і враховувати гідність суду та всіх інших осіб, повинен гарантувати права сторін в процесі з дотриманням процесуальних норм. Вони повинні сприяти тому, що права людини будуть захищені в чесному і відкритому процесі в незалежному безсторонньому та законному суді впродовж розумного строку. У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 р. «Про незалежність судової влади» зазначається, що «суддям забезпечуються свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону. Рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, в тому числу прокурорів, захисників, представників юридичних чи фізичних осіб». Відповідно до роз’яснень, які містяться у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Суд повинен був оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. 10 листопада 2014 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 15-рп/2011 у справі № 1-26/2011 про захист прав споживачів кредитних послуг та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 45, 51, 62, 66, 67, 69, 94, 95 Закону України „Про Конституційний Суд України“, пунктом 1 § 51 Регламенту Конституційного Суду України, Конституційний Суд України вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023–XII з наступними змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. У п.3.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначено: «3.2. Регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі – Кодекс). Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою – межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності. Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об’єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.” Захист цивільних прав та інтересів судом відповідно до приписів ст. 16 ЦК України передбачено наступним чином: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Для судового захисту цивільного права та інтересу особи, в процесі розгляду справи, має бути встановлено порушення права та інтересу. Приписами ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність. Принцип справедливості означає визначення нормою права обсягу, межі здійснення захисту цивільних прав та обов’язків особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним з загальнолюдських вимірів права. Принцип добросовісності означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Добросовісність є наміром належним чином захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Принцип розумності - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу). Стаття 13 ЦК України визначає, свої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. У загальному вигляді вимога до здійснення суб’єктивних прав виражена у ст. 68 Конституції України, яка передбачає, що кожний зобов’язаний неухильно дотримуватись Конституції України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Частина 3 ст. 1З ЦК України передбачає, що не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Зазначені два види зловживання правом: 1) зловживання правом шляхом навмисного завдання шкоди іншій особі; 2) зловживання правом пов’язане з використанням недозволених форм його реалізації, але у рамках загального дозволеного типу поведінки щодо даного права. Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача (п.3.3 Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.11 у справі за конституційним зверненням громадянина Степаненка Андрія Миколайовичащодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг). В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 8, стаття 21, частина перша статті 24 Конституції України). Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Основного Закону України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010). У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року передбачено, що усі люди є рівними перед законом і мають право без будь-якої дискримінації на рівний захист законом (абзац перший статті 26). Здійснення судочинства на засадах, визначених в Основному Законі України, – це конституційна гарантія права кожного на судовий захист. Однією з таких засад є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України). У Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 Конституційний Суд України зазначив, що можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою права особи на судовий захист; перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться в статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх „цивільних прав та обов’язків» (пункт 65 Рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року та пункт 122 Рішення у справі «Кудла проти Польщі» від 26 жовтня 2000 року). Прошу зупинити виконання рішення заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року по справі №361/10453/13-ц про стягнення на предмет іпотеки, у зв’язку з тим, що існують підстави сумніватись у добросовісності дій ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Заявление на выдачу наличных – это первичный бухгалтерский документ на вторую операцию. Вы должны и можете получить в банке дополнительную информацию о первой операции – безналичное перечисление швейцарских франков на банковский (текущий, № 2620) счет заемщика. 1. Справка о движении денежных средств по банковскому (текущему, № 2620) счету заемщика. 2. Выписка по банковскому (текущему, № 2620) заемщика. 3. Мемориальные ордера по «телу кредита». Вы уверены в том, что была первая операция? Чем неграмотные украинцы-потребители финансовых услуг отличаются от таких же украинцев, которые проголосовали в Крыму, в Луганской и Донецкой области на референдумах за федерализацию Украины? Каждый, кто подписал недействительный кассовый документ, проголосовал и предоставил право недобросовестным банкам: - не учитывать в бухгалтерском учете наличную иностранную валюту; - уклоняться от уплаты налогов; - совершать легализацию (отмывание) доходов, полученных преступным путем; - финансировать терроризм. Вам при подписании недействительных кассовых документов говорили, что Вы таким образом голосуете за «федерализацию» недобросовестных банков, т.н. «автономию» от украинской банковской системы? Недействительный кассовый документ не является первичным бухгалтерским документом и бухгалтерскому учету не подлежит. Данный документ как фальшивый бюллетень на фальшивом референдуме. … Запис про здійснення вказаної банківської операції у виписці від 22 грудня 2006 року є необґрунтованим і безпідставним, оскільки здійснений з порушенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1.1 вказаного вище Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України та п. 5.1. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, а саме: за відсутності первинного документу - меморіального ордеру від 22 грудня 2006 року про зарахування грошових коштів у сумі 410.000 швейцарських франків на поточний рахунок ОСОБА_1 за НОМЕР_3, складення якого відповідно до перелічених вище положень законодавства України є обов'язковою умовою для подальшого внесення відповідного запису до банківської виписки. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=4#entry108651 Отправлено 05 June 2014 - 11:31 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6753&page=2#entry109901 Отправлено 24 July 2014 - 10:39 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=285#entry114447 01 August 2014 - 10:40 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=12#entry115740 Судьи, которые принимают решение и не обращают внимание на деятельность «банков»-конвертационных центров, таким образом голосуют за «федерализацию» недобросовестных банков от банковской системы Украины, т.е. содействует легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, и финансированию терроризма." http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=51#entry135403 В НБУ заявляют о ликвидации основных банков-"прачечных" 23.03.2015 | 19:03 Нацбанк активно борется отмыванием денег, подчеркнул первый заместитель Гонтаревой. Видимый эффект борьбы Национального банка Украины с банками-«мойками» снизился в силу того, что основные платформы для отмывания денег выведены с рынка. Об этом сообщил первый заместитель главы Национального банка Украины Александр Писарук в эксклюзивном интервью УНИАН. По словам чиновника, мелких банков, которые специализируются на отмывании денег, практически не осталось. «Решительность Нацбанка бороться с «мойками» не снизилась. Может быть, видимый эффект этой борьбы снизился в силу того, что основные платформы мы вывели. Из профессиональных банков-«моек», которые мы вывели с рынка, никто не вернулся из Фонда гарантирования. Хотя именно на эту группу было достаточно много покупателей», - сказал Писарук. В то же время он отметил, что при снижении объемов операций, которые могут быть связаны с отмыванием денег, по банкам третьей-четвертой групп, эта деятельность отчасти переместилась в более крупные банки, где ее сложно выявить. «Сейчас мы работаем с крупными банками, помогаем усилить службы финансового мониторинга, чтобы отслеживать такие случаи. Отслеживаем миграцию конверт-центров между банками, иногда это отлавливает Фискальная служба. Мы все над этим работаем, стараемся выявлять конверт-центры и препятствовать открытию новых. Это непростой процесс», - добавил Писарук. Как сообщал УНИАН, с 6 февраля в Украине действует закон, позволяющий ликвидировать банки за отмывание денег по ускоренной процедуре в рамках мер по противодействию легализации доходов, полученных преступным путем. Нацбанк в 2014 году признал неплатежеспособными 33 банка, в которые Фонд гарантирования вкладов физлиц ввел временные администрации. В том числе 7 банков под прикрытием банковского бизнеса проводили операции, которые могут быть связаны с отмыванием денег. http://economics.unian.net/finance/1058964-v-nbu-zayavlyayut-o-likvidatsii-osnovnyih-bankov-prachechnyih.html

Ваша реплика представителю «банка»-конвертационного центра: «"Ваша честь, вы подумайте, какие последствия для банковской системы Украины будет иметь ваше решение, если в данном банке находится конвертационный центр, и судьи обнаружили факты деятельность такого конвертационного центра по материалам данного дела. Председатель НБУ Кубив сказал: «Оборот конвертцентров — 142 млрд грн, при том что вся денежная масса составляет около 300 млрд грн. То есть половина суммы была конвертирована, что впоследствии повлияло на курс доллара и обесценивание гривны. Если мы не выведем теневую экономику «на свет», поднять общий экономический уровень будет достаточно сложно». Суд обязан принять отдельное определение по данному делу и уведомить НБУ, Генеральную прокуратуру Украины и СБУ о лишении данного банка банковской и генеральной лицензии. Судьи, которые принимают решение и не обращают внимание на деятельность «банков»-конвертационных центров, таким образом голосуют за «федерализацию» недобросовестных банков от банковской системы Украины, т.е. содействует легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, и финансированию терроризма." http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=284#entry109797 Державна служба фінансового моніторингу України Типології : : Рекомендації по виявленню схем відмивання коштів Типологічне дослідження «Актуальні методи, способи та фінансові інструменти фінансування тероризму та сепаратизму» 29.12.2014 http://www.sdfm.gov.ua/articles.php?cat_id=114〈=uk Служба безпеки України 16 березня 2015 У столиці співробітники служби безпеки України ліквідували потужний конвертаційний центр, через який "обслуговувалася" низка підприємств з тимчасово окупованих територій. Встановлено, що конвертаційний центр з щомісячним незаконним обігом коштів у 600 мільйонів гривень організували власники та керівники одного з українських комерційних банків. Зокрема, через нього розкрадалися бюджетні гроші призначені на відновлення інфраструктури Донецької та Луганської областей. Під час обшуків у приміщеннях банку та "конвертцентру", який знаходиться безпосередньо у фінустанові, співробітники СБУ виявили фінансову документацію та печатки підприємств, задіяних у протиправній схемі. З депозитних ячейок, орендованих учасниками оборудки, вилучили понад 1 мільйон доларів США. В офісних приміщеннях банку співробітники спецслужби також виявили печатки двох районних судів Донецька, документи та чисті бланки з відтисками печатки т.зв. "банку ДНР". Документи містять злочинні схеми фінансових взаємовідносин з луганськими та донецькими підприємствами, зокрема, щодо постачання газу з тимчасово окупованих територій. СБУ вилучила свідоцтва реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності у т.зв. "ДНР", керівники яких отримували кредити у банку як фізичні особи. Слідчі СБ України відкрили кримінальне провадження за ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Тривають слідчі дії. Прес-центр СБ України http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=139047&cat_id=39574

Почему одним можно, а другим нельзя ? Шашки - в ножны! Прокурор Ростовской области не допустил создания незаконной казачьей республики Текст: Марина Бровкина 21.02.2011, 00:30 В ходе прокурорской проверки было установлено, что "Донская казачья республика" действует на территории Ростовской области с 2008 года. Члены этой организации активно пропагандируют идею создания антиконституционного территориального образования в составе РФ. Глава несостоявшейся республики атаман Юдин выступает за осуществление державного самоуправления. Казаками создан так называемый Высший круг, на котором уже рассматриваются самые важные вопросы из жизни казаков, в том числе разрешаются судебные тяжбы. Александр Юдин не первый раз обращает на себя внимание правоохранительных органов. Он уже привлекался к административной ответственности за нарушение установленного порядка организации публичных мероприятий. Так, в 2009 году на территории станицы Старочеркасская был проведен съезд казаков. На съезде атаман публично заявлял о своих планах следующее: "В ближайшее время мы определим границы государства, подготовим правовую базу и будем добиваться признания в ООН". Тогда же был сформирован и бюджет будущей республики. Казаки пустили шапку по кругу и собрали 20 тысяч целковых. Пошел активный процесс законотворчества. Был разработан проект "Конституции майдана ДКР", не соответствующей существующему законодательству... … … По данным прокуратуры области, распространяемая литература содержит угрозу восстания, а также заявления о намерении нарушить территориальную целостность РФ путем образования самостоятельной административно-территориальной единицы. В целом тексты формируют в сознании людей конфликтную картину мира, что может явиться причиной экстремистских действий. По результатам проведенной проверки прокурор Ростовской области Валерий Кузнецов вынес предупреждение организации о недопустимости осуществления экстремистской деятельности. В предупреждении указано, что в случае невыполнения требований прокурора виновные могут быть привлечены к ответственности, а деятельность этой организации будет запрещена. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6952&page=73#entry122693 Р О С С И Я РУССКАЯ РЕСПУБЛИКА – РУСЬ Крым есть, а Русские где? Заявление ГОССОВЕТа от 21.03.2014 г. http://www.rr-rus.ru/sobitiya_69.php Журнал "ДИПЛОМАТИЧЕСКИЙ ВЕСТНИК" октябрь 1998 год ОРГАНИЗАЦИЯ ОБЪЕДИНЕННЫХ НАЦИЙ __________________________________________________________________________ 53-я СЕССИЯ ГЕНЕРАЛЬНОЙ АССАМБЛЕИ ООН ВЫСТУПЛЕНИЕ МИНИСТРА ИНОСТРАННЫХ ДЕЛ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ И.С. ИВАНОВА НА 53-й СЕССИИ ГЕНЕРАЛЬНОЙ АССАМБЛЕИ ООН 22 сентября … Политическая логика должна возобладать над силовой в ходе поисков урегулирования взрывоопасного конфликта в Косово. Задействование силовых рычагов для разрешения косовского конфликта чревато войной с непредсказуемыми последствиями для Балканского региона и всей Европы. По нашему глубокому убеждению, политическое решение является единственным путем урегулирования проблемы Косово с предоставлением широкой автономии этому краю при строгом уважении территориальной целостности СРЮ. … Россия на самом высоком уровне не раз заявляла, что решительно выступает против терроризма в любых его формах и проявлениях. Международный терроризм — один из самых опасных глобальных вызовов международной стабильности, справиться с которыми можно лишь опять-таки объединив усилия всех государств. Именно сообща, а не путем односторонних силовых акций мы сможем добиться успеха в борьбе с этим опаснейшим злом. Еще одним дестабилизирующим международные отношения фактором становится воинствующий сепаратизм. Ориентируясь исключительно на экстремистские методы борьбы за национальные права народов, являющихся меньшинствами в составе многонациональных государств, сепаратизм нередко смыкается с терроризмом и религиозным фанатизмом. Сепаратизм неизбежно провоцирует внутригосударственные конфликты, в которые зачастую вовлекаются соседние страны, что создает почву для разжигания региональных кризисов. В 150 странах мира насчитывается более 2,5 тыс. национальных меньшинств. Если бы все они стали добиваться создания своих государственных образований, то нетрудно себе представить, к каким губительным катастрофическим последствиям это могло бы привести. Тем, кто “подкармливает” сепаратизм, не мешало бы помнить об этом. http://www.mid.ru/bdomp/dip_vest.nsf/99b2ddc4f717c733c32567370042ee43/714077db74ae4e70c32568890028b0eb!OpenDocument Журнал "ДИПЛОМАТИЧЕСКИЙ ВЕСТНИК" октябрь 1999 год ОРГАНИЗАЦИЯ ОБЪЕДИНЕННЫХ НАЦИЙ __________________________________________________________________________ 54-я СЕССИЯ ГЕНЕРАЛЬНОЙ АССАМБЛЕИ ООН 14 сентября начала работу 54-я сессия Генеральной Ассамблеи ООН. Для участия в политической дискуссии и проведения многосторонних и двусторонних встреч на этом форуме в Нью-Йорке собрались руководители государств или дипломатических ведомств всех стран мира. Российскую делегацию возглавил министр иностранных дел И.С. Иванов. ВЫСТУПЛЕНИЕ И.С. ИВАНОВА 21 сентября … Мы полностью осознаем опасность угроз и вызовов, с которыми сталкивается сегодня мир — воинствующий национализм, сепаратизм, терроризм, экстремизм в любом проявлении не имеют границ. Это общий вызов, приносящий неисчислимые жертвы и разрушения в различных точках планеты. В один из главных источников внутригосударственных конфликтов и региональной нестабильно-сти превратился агрессивный сепаратизм, ставший питательной средой различных экстремистских сил. От него никто не застрахован. Мировое сообщество, и прежде всего ООН, должно решительно пресекать любые сепаратистские проявления, жестко и последовательно защищать принципы суверенитета, территориальной целостности государств и нерушимости их границ. Надо полностью искоренить случаи поощрения и поддержки сепаратистских сил извне. … Общеизвестно изречение: “Гораздо легче выиграть войну, чем мир”. Создатели Организации Объединенных Наций выиграли войну и заложили основу для мира. Наш долг — выиграть мир, сделать его всеобъемлющим и необратимым. http://www.mid.ru/bdomp/dip_vest.nsf/19c2fdee616f12e54325688e00486a45/628d1ab22dcc7c4fc325688600519694!OpenDocument Лозунг самоопределения все больше становится питательной средой сепаратизма — явления, имеющего многомерную опасность, что было подчеркнуто министром иностранных дел Российской Федерации И.С. Ивановым в выступлении на 53-й сессии Генеральной Ассамблеи ООН: “Еще одним дестабилизирующим международные отношения фактором становится воинствующий сепаратизм. Ориентируясь исключительно на экстремистские методы борьбы за национальные права народов, являющихся меньшинствами в составе многонациональных государств, сепаратизм нередко смыкается с терроризмом и религиозным фанатизмом. Сепаратизм неизбежно провоцирует внутригосударственные конфликты, в которые зачастую вовлекаются соседние страны, что создает почву для разжигания региональных кризисов”. Год спустя, на 54-й сессии Генеральной Ассамблеи ООН, российский министр вновь обращал внимание мирового сообщества на “опасность угроз и вызовов, с которыми сталкивается сегодня мир, — воинствующий национализм, сепаратизм, терроризм, экстремизм в любом проявлении не имеют границ. Это общий вызов, приносящий неисчислимые жертвы и разрушения в различных точках планеты”. Министр подчеркивал, что агрессивный сепаратизм, ставший потенциальной средой различных экстремистских сил превратился “в один из главных источников внутригосударственных конфликтов и региональной нестабильности. От него никто не застрахован”. … Демаркация границы между Украиной и Россией и есть основной реальной причиной конфликта двух сопредельных государствами, т.е. обычный приграничный конфликт, но с использование агрессивного сепаратизма. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6952&page=68#entry122257

Так Кобыжча еще и документы подделывает? http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5058&page=91#entry110686 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5058&page=91#entry110400 а откуда тогда доп договора по изменению % ставки, курса доллара и т.д.? векторенок припер в зал суда мое кредитное дело, чего я немного не ожидала?? В дополнительном договоре и кредитном деле указан Ваш банковский счет? Вы согласовали в кредитном договоре и дополнительном договоре обязательное существенное условие кредитного договора - Ваш банковский счет? В данном случае Ваш кредитный договор является заключенным без указания банковского счета? Можно ли выдать кредит в иностранной валюте без открытия Вам банковского счета? Ваше кредитное дело (рабочие документы) сформировано, если в нем не указан банковский счет? Кредитный комитет мог принять решение об осуществлении кредитной операции в иностранной валюте, если рабочие документы (кредитное дело) не оформлено надлежащим образом? Была ли осуществлена кредитная операция в иностранной валюте если кредитный комитет не рассматривал Ваше кредитное дело (рабочие документы) в связи с тем, что оно не было полностью оформлено? Вам выдали кредит если Ваш кредитный договор до сих пор незаключенный без банковского счета, кредитное дело (рабочие документы) не оформлены надлежащим образом без банковского счета, и кредитный комитет не принимал решение об осуществлении кредитной операции без рабочих документов (кредитного дела)? Згідно ст.1066 ЦК України та пункту 1.8 «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», яка затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. №492, визначене поняття поточного рахунку: “1.8. Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.” Частиною другою статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів” та абзацом шістнадцятим частини першої статті 6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг” врегульовуються питання щодо відомостей, які кредитодавець має повідомити споживачеві до укладення кредитного договору, а статтею 56 Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року № 2121–III (далі – Закон про банки) – щодо відомостей, які банк має надавати споживачеві як власному клієнту на його вимогу (Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011). Згідно з п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної доступної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (кредитування на поточні потреби, кредиту в інвестиційну діяльність, іпотечного кредитування) з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту. Аналогічні вимоги про обов’язкову наявність банківського (поточного, карткового) рахунку в кредитному договорі встановленні Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за № 541/13808, пунктом 3.4 вказаної постанови Національного банку України визначено, що: “3.4. Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням.” У пункті 9.4. глави 9 “Вимоги щодо кредитної документації та звітності” Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, що затверджене постановою НБУ № 279 від 06.07.2000р. зазначений перелік документів, що мають зберігатися у кредитних документах (справі), а саме номер поточного рахунку: “9.4. Робочі документи (кредитна справа) за кожним позичальником (контрагентом) в обов'язковому порядку мають містити: назву клієнта, його місцезнаходження (місцепроживання); номер основного поточного, додаткового поточного та позичкового рахунків; письмове клопотання (заявка) про надання кредиту та техніко-економічне обґрунтування потреби в кредиті на відповідні цілі; кредитну угоду та зміни до неї; угоду про заставу (забезпечення) та зміни до неї; … Робочі документи заповнюються після подання потенційним позичальником (контрагентом) заявки на одержання кредиту та є обов'язковими для розгляду кредитним комітетом для прийняття рішення про здійснення кредитної операції. Надалі, якщо відбуваються зміни щодо фінансового стану позичальника чи забезпечення кредиту, кредитний інспектор заповнює нові бланки робочих документів, на підставі яких класифікується кредитна операція та розраховується резерв. Робочі документи зберігаються у кредитних справах позичальників (контрагентів).” Відповідно до ст.211 ЦПК України суду заборонено своїм рішенням приховувати кримінальні правопорушення посадових осіб банків та інших фінансових установ, передбачених ст.212 та ст.209 Кримінального кодексу України. Суд повинен виявити під час розгляду справи порушення закону і встановити причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Прикладом цього є окрема ухвала Апеляційного суду Львівської області від 28 травня 2014 у справі № 438/1288/13 (провадження №22-ц/783/1400/14) в аналогічній справі. Дії, які належать до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом визначені в ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму»: «1. До легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов’язані з коштами (власністю), одержаними (здобутими) внаслідок вчинення злочину, спрямовані на приховування джерел походження зазначених коштів (власності) чи сприяння особі, яка є співучасником у вчиненні злочину, що є джерелом походження зазначених коштів (власності).» Статтею 18 «Запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовим установам під час здійснення (надання) фінансових послуг забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39232720 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39671399 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39232570 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36349532 Почему Сведбанк использовал анонимные (номерные) счета?

Новини НАБУ 09/12 НАБУ заявляє про нову схему ухиляння від виконання кредитних зобов’язань за рішенням господарського суду Незалежна асоціація банків України (НАБУ) заявляє про намагання недобросовісного позичальника впровадити нову схему ухилення від виконання кредитних зобов’язань перед банком за рішенням господарського суду першої ланки. Це вносить нові чинники для дестабілізації ситуації у банківському секторі України. Так, 26 листопада 2014 року судя Господарського суду Харківської області Аюпова своїм рішенням у справі №922/3899/14 припинила зобов’язання за кредитним договором між банком та позичальником фізичною особою - підприємцем (сума зобов'язань понад 2,5 млн. доларів США). «Суддя мотивувала своє рішення тим, що після надходження на поточний рахунок Позичальника чергового траншу в доларах США, він їх не отримував з рахунку готівкою, а надавав доручення банку продавати долари США на міжбанківській валютній біржі та зараховувати гривню на інший свій рахунок», - повідомили в Харківському банківському союзі, який є регіональним представництвом Незалежної асоціації банків України. Тому, суддя вважає, що сторонами був укладений кредитний договір, за яким позивач отримував кредитні кошти у національній валюті, отже, і погашати він повинен суму заборгованості, яка виникла після конвертації перерахованої банком валюти в гривню. Однак, Банк у Апеляційній скарзі вказує, що за бажанням позивача та за умовами кредитного договору, кредитні кошти позичальнику надавалися шляхом перерахування (переказу) грошових коштів на його поточний валютний рахунок. При цьому, банківські операції з надання кредитних коштів вважаються завершеними з моменту зарахування суми переказу – кредитних коштів на поточний валютний рахунок (ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). За таких обставин очевидно, що банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав належним чином в повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти безпосередньо в іноземній валюті (доларах США) позичальнику шляхом переказу цих коштів на його поточний валютний рахунок у доларах США в межах відновлювальної кредитної лінії. Банк наголошує, що усі наступні операції позичальника щодо зарахованих на його поточний рахунок кредитних коштів в доларах США не регулюються кредитним договором. Оскільки зазначені кредитні кошти з цього моменту стали власністю клієнта-позичальника, то, відповідно, право розпоряджатися ними належало виключно йому на умовах Договору банківського рахунку. Банк, в рамках обслуговування цього клієнта та на виконання його доручень, здійснював продаж доларів США на міжбанківській валютній біржі та зараховував отриману нацвалюту на рахунок цього клієнта. НАБУ наголошує, що до неправильних судових висновків призвело неврахування низки доводів банку. Однак такий підхід може мати катастрофічні наслідки, адже кредити в іноземній валюті в цілому по банківській системі України на 1 листопада 2014 року складають 33,3 млрд. дол. США, тобто майже 500,0 млрд. грн. На даний час слово за Харківським апеляційним господарським судом. http://www.nabu.com.ua/ukr/press_centr/news/106989/ Оскільки зазначені кредитні кошти з цього моменту стали власністю клієнта-позичальника, то, відповідно, право розпоряджатися ними належало виключно йому на умовах Договору банківського рахунку та Договору комісії, який оформлений заявою про продаж іноземної валюти. Чи має право клієнт банку (фізична особа-підприємець) стягнути збитки за невиконаними договорами комісії, оформленими заявами про продаж іноземної валюти №2 від 05.07.2010р., №3 від 19.07.2010р., №4 від 09.08.2010р., №5 від 19.08.2010р., №6 від 02.11.2010 року, №7 від 08.06.2011 року, №8 від 04.07.2011р., №9 від 12.10.2012р., №10 від 26.11.2012р., №1 від 22.02.2013р., № 12 від 03.07.2013р., № 13 від 08.07.2013р., № 14 від 30 вересня 2013р., № 15 від 31.10.2013р.? Наприклад … Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 320 000,00 Євро. Обґрунтована дана вимога тим, що відповідач взяв на себе обов'язок виконати договір комісії (заява позивача від 10.10.2008) з продажу іноземної валюти на міжбанківському ринку на вигідних для позивача умовах. Водночас, вказаний договір комісії було виконано відповідачем на невигідних для позивача умовах, адже продаж іноземної валюти було здійснено за курсом, набагато нижчим ніж було встановлено Національним банком України на день продажу. Даний факт встановлений рішенням господарського суду Закарпатської області від 28.01.2010 у справі №16/83; до того ж, вказаним рішенням також встановлено, що 10.10.2008 відповідач не укладав з третіми особами договорів щодо продажу іноземної валюти (Євро), оскільки у той день на міжбанківському валютному ринку продаж Євро за курсом 6,785 грн. (курс, за яким начебто відповідач продав Євро позивача) не здійснювався. Дані обставини спричинили відмову позивача від договору комісії в порядку ст. 1025 ЦК України, про що відповідач був повідомлений заявою від 22.12.2010, однак грошові кошти не повернув, що спричинило звернення з даним позовом. Частиною 1 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", преамбула якого визначає, що цей декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, установлено, що торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Відповідно до п. а) ч. 2 вказаного декрету уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів. Згідно з п. 1 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 10.08.2005 (в редакції чинній на момент укладення договору комісії), порядок та умови торгівлі на валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках визначаються виключно відповідно до даного положення; п. 6 вказаного положення унормовано, що суб'єкти ринку мають право здійснювати купівлю, продаж іноземної валюти виключно на міжбанківському валютному ринку України. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок клієнта (ст. 1011 ЦК України). У відповідності до ч 1. ст.1014 ЦК України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Стаття 1025 ЦК України встановлює, що комітент має право відмовитися від договору комісії. Згідно ч.3 ст.1025 ЦК України у разі відмови комітента від договору комісії він повинен у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений, - негайно розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера. У відповідності до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. При прийнятті судових рішень у даній справі, суди попередніх інстанцій, керуючись вищенаведеними нормами, встановивши, що: ? 24.10.2007 між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського рахунку №03/РЛЩ-5610-322, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати за дорученням клієнта (позивача) купівлю/продаж безготівкової іноземної валюти за національну валюту; ? 10.10.2008 позивач звернувся до відповідача із заявою №01 про обмін іноземної валюти (договір комісії), якою доручив від свого імені та за його рахунок здійснити обмін 320 000,00 Євро на зазначених у заяві умовах, при цьому графи вказаної заяви "мінімальний курс продажу" та "за курсом уповноваженого банку" не заповнені; ? листом Національного банку України від 26.11.2009 (наявний в матеріалах справи) підтверджується, що станом на 10.10.2008 мінімальний курс Євро на міжбанківському рівні становив 6,9146, максимальний -7,7500 грн. за 1 Євро; ? водночас, відповідачем виконано заявку позивача від 10.10.2008 про обмін Євро за курсом 6,77 грн. за 1 Євро, що є значно нижчим за визначений Національним банком України курс продажу Євро на 10.10.2008; ? рішенням господарського суду Закарпатської області від 28.01.2010 у справі №16/83 за позовом позивача у даній справі до відповідача у даній справі встановлено, що станом на 10.10.2008 були відсутні будь-які правовідносини відповідача з третіми особами щодо продажу/купівлі/ іноземної валюти -Євро (даний факт в силу статті 35 ГПК України є преюдиційним фактом для даної справи); ? тобто, відповідачем було проведено внутрішньобанковий обмін валюти -Євро, чим було порушено умови договору комісії (заяви від 10.102.2008), так і Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №281, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.08.2005 №950/11230; ? стаття 1025 ЦК України надає право комітенту на відмову від договору комісії, чим і скористався позивач, направивши відповідачу заяву про відмову від договору комісії (заяви від 10.10.2008) та про повернення грошових коштів у сумі 320 000,00 Євро, яка (заява) з боку відповідача залишилась невиконаною; ? в силу статті 1212 ЦК України (що унормовує загальні положення про зобов'язання, які виникають з набуттям права, збереженням майна без достатньої правової підстави /що й має місце у даному випадку у зв'язку з відмовою позивача від договору комісії від 10.10.2008/) відповідач зобов'язаний повернути позивачеві грошові кошти, надані позивачем відповідачу для продажу (320 000,00 Євро), так само, як і позивач -повернути відповідачу, перераховані останнім позивачу внаслідок здійснення обміну валюти грошові кошти у сумі 1 922 975,00 грн., у зв'язку з припиненням договору комісії, прийшли до правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача грошових коштів у заявленому позивачем до стягнення з відповідача розмірі. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=190#entry60078

Дело времени ... Следовательно, по порядку применения ч.1 ст.1051 ГК Украины вопросов уже нет? Кому бухгалтерские проводки, а кому ч.1 ст.1051 ГК Украины … http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=27#entry124231 Справа № 2-4336/14 760/12904/14-ц Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 жовтня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Кізюн Л.І., при секретарі: Слепусі О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору, - в с т а н о в и в: Позивач звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», в якому просила визнати недійсним кредитний договір № 11006626000 від 30 травня 2006 року, посилаючись на те, що відповідачем не виконано грошове зобов'язання за кредитним договором. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Суд, заслухавши представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 30 травня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним інноваційним банком «УкрСиббанк», який змінив назву на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», був укладений кредитний договір №11006626000. Зазначений Договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої відповідачем для будь-яких клієнтів-фізичних осіб (договір приєднання). Відповідно до п.1.1 кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) у сумі 80 000 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором. Відповідно до додаткової угоди до кредитного договору №1100662600 від 30 травня 2006 року, укладеної сторонами 17 листопада 2007 року, внесено зміни до кредитного договору, відповідно до яких банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у сумі 115 000 доларів США двома траншами згідно з термінами вказаними в п. 1.2.1, а також у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі. В подальшому між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» 22 червня 2007 року була укладена додаткова угода до кредитного договору №1100662600 від 30 травня 2006 року, відповідно до якої банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у сумі 190 000 тисяч доларів США трьома траншами згідно з термінами вказаними в п. 1.2.1, а також у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі. Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9 роз'яснено, що судам відповідно до статті 215 ЦК (435-15) необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Згідно статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Відповідно до вимоги, викладеної в частині 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором . У відповідності до положення частини 2 статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Частиною 5 ст. 203 ЦК України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства. Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу та необережності), якщо інше не встановлено законом. У ч. 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664-III (із змінами та доповненнями) встановлено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Пунктом 1.5. кредитного договору було визначено, що кошти повинні видаватися готівкою через касу банку. Разом з тим додатковою угодою від 22 червня 2007 року до кредитного договору №1100662600 від 30 травня 2006 року сторони визначили наступну редакцію п. 1.1. розділу 1 «Предмет договору», відповідно до якої банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у сумі 190 000 тисяч доларів США трьома траншами згідно з термінами вказаними в п. 1.2.1, а також у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі. Крім того, пунктом 4 додаткових угод до кредитного договору було викладено в новій редакції, а саме кредит надається шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок клієнта № 26202026533400 в АКІБ «УкрСиббанк». Пунктом 6 додаткових угод до кредитного договору визначено, що додаткові угоди є невід'ємними частинами «договору» та мають однакову юридичну силу для кожної із сторін. Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 16 постанови від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач. Остаточною додатковою угодою до договору споживчого кредиту визначено перерахування кредиту траншами у наступні терміни: перша сума 80 000,00 доларів США з 30 травня 2006 року; друга сума 35 000,00 доларів США з 17 листопада 2006 року; третя сума 75 000,00 доларів США з 22 червня 2007 року. Разом з тим, відповідачем, який заперечував викладені у позовній заяві обставини, не надано суду доказів належності рахунку, на який перераховано кошти, позивачу. Так, заявка на видачу готівки від 30.05.2006 року (а.с. 67), в якій зазначено банк отримувача - АКІБ «УкрСиббанк», містить лише дані про те, що позивач просила видати кошти, однак не містить даних про отримання нею коштів через касу банку, як вказано умовами договору про надання споживчого кредиту № 11006626000 від 30 травня 2006 року. Платіжні доручення від 17 листопада 2006 року та від 22 червня 2007 року (а.с. а.с. 68-69) містять лише дані про перерахування коштів з одного рахунку АТ «УкрСиббанк» на інший рахунок АТ «УкрСиббанк». Надана відповідачем виписка з особового рахунку не свідчить про отримання коштів позивачем. Позивач ОСОБА_1 посилається на те, що вона не отримувала кошти за кредитним договором з каси банку у розмірі 190 000 доларів США. Відповідно до абзацу 3 п. 2 та абзацу 6 п. 5 Інструкції про касові операції в банках України передбачено, що документ, який засвідчує видачу готівки з каси банку фізичним особам за операціями з клієнтами, є заява на видачу готівки, та в даній заяві повинно бути обов'язково підпис отримувача готівки. Законом також визначено, що кошти можуть бути видані уповноваженій особі позивача на підставі довіреності. Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. На спростування доводів позивача, стороною відповідача не надано суду належних доказів виконання умов кредитного договору та отримання ОСОБА_1 грошових коштів за цим договором. Крім того, відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності у зв'язку з пропуском 3 років за зобов'язанням банку надати перший транш. Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності, зокрема, за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Разом з тим, умовами додаткових угод передбачено надання першої суми не до певної дати, а з 30.05.2006 року. Тому підстав для застосування строку позовної давності не вбачається. Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір у розмірі 243,60 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Керуючись статтями 203, 215, 216, 256-261, 526, 548, 614, 626, 627, 629, 1051, 1054 ЦК України, статтями 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, - в и р і ш и в : Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору - задовольнити. Визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №11006626000 від 30 травня 2006 року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Суддя http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41015382 То есть, по порядку применения ч.1 ст.1051 ГК Украины вопросов уже нет?

Кому бухгалтерские проводки, а кому ч.1 ст.1051 ГК Украины … http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=304#entry120133 Справа № 405/10784/13-ц Провадження №2/405/2078/13 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 травня 2014 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі: головуючого судді Іванової Л.А., при секретарі Береді Я.І., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Ленінського відділу ДВС Кіровоградського МУЮ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом до відповідачів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ТОВ «Кредитні ініціативи», в якому просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 23.10.2013 року, зареєстрований в реєстрі за №1724 таким, що не підлягає виконанню. … Так, рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 01 листопада 2012 року, яке залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області 19 листопада 2013 року, в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Сведбанк», яке є правонаступником прав та обов'язків АКБ «ТАС-Комерцбанк», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором 30.06-04/30-КЛ від 27.12.2005 року було відмовлено, з тих підстав, що ОСОБА_2, підписавши кредитний договір, в подальшому, на виконання його умов, кредитних коштів не отримувала, нею не вчинялися будь-які дії щодо підписання заяв на видачу коштів, що має наслідком їх нікчемність, підписи від імені ОСОБА_2 в заявах на видачу коштів виконані не самою ОСОБА_2, а іншою особою, які (підписи) виконані з ретельним наслідуванням підпису (ів) ОСОБА_2 шляхом попереднього тренування з відпрацюванням стереотипу підпису ОСОБА_2, що, в свою чергу, не створює жодних юридичних наслідків та виключає обов'язок ОСОБА_2 нести відповідальність перед Банком за невиконання умов кредитного договору №30.06-04/30-КЛ від 27.12.2005 року, а відтак, відсутні і правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечувалося виконання основного зобов'язання за зазначеним кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису. Крім того, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права як визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не передбачений ст.50 Закону України «Про нотаріат», виходячи з наступного. Так, в п.3 листа від 07.02.2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ зазначив, що особливої уваги потребує дослідження питання, пов'язаного з розглядом справ щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки ст. 50 Закону N 3425-XII (після змін, внесених Законом України від 01 жовтня 2008 року N 614-VI "Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат") не містить такого окремого способу захисту порушеного права. На сьогодні можливість вчинення виконавчого напису прямо передбачена ст.18 Цивільного кодексу України, ст. 110 ЦПК України, главою 14 Закону N 3425-XII, ч. 6 ст. 20 Закону України від 02 жовтня 1992 року N 2654-XII "Про заставу" (Закон N 2654-XII), ч. 3 ст. 33 Закону України від 05 червня 2003 року N 898-IV "Про іпотеку" (Закон N 898-IV), постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (постанова Кабінету Міністрів України N 1172) та іншими законодавчими актами. У зв'язку з цим розгляд судом справи за позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є правомірним, і, крім того, відповідає конституційному положенню про всеосяжність права на звернення до суду та юрисдикцію суду (статті 55, 124 Конституції України). З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, про обгрунтованість позовних вимог та їх задоволення. Судові витрати по справі, понесені позивачем, які складаються з судового збору в розмірі 229 грн. 40 коп. в порядку ст.88 ЦПК України стягнути з відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи». На підставі викладеного вище, відповідно до Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, керуючись ст.ст.3, 4, 10, 11, 59, 60, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд, - В И Р І Ш И В: Позов ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Ленінського відділу ДВС Кіровоградського МУЮ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити. Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, який вчинено 23 жовтня 2013 року, зареєстровано в реєстрі за №1724, та за яким пропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, та було передано в іпотеку на підставі договору іпотеки, посвідченого 27 грудня 2005 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5, в забезпечення зобов'язань по кредитному договору №30.06-04/30-КЛ від 27 грудня 2005 року АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого в подальшому стало ВАТ «Сведбанк» та правонаступником якого на цей час є ПАТ «Сведбанк», яке 28 листопада 2012 року на підставі договору факторингу №15 відступило право вимоги за кредитним договором та 28 листопада 2012 року на підставі договору про відступлення прав за іпотечними договорами, відступило право вимоги за іпотечним договором ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», яке надалі, 28 листопада 2012 року на підставі договору факторингу та на підставі договору про відступлення прав за іпотечними договорами відступило право вимоги за кредитним договором та право вимоги за іпотечним договором ТОВ «Кредитні ініціативи», та за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири АДРЕСА_1, задовольнити вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником ОСОБА_2 умов кредитного договору з 28 листопада 2012 року по 01 серпня 2013 року в загальному розмірі 341 786 грн. 49 коп., таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», код ЄДРПОУ 35326253 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Л.А. Іванова http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41194778 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35389174 У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 червня 2013 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого: Сімоненко В.М., суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П., Карпенко С.О., Олійник А.С., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2013 року, в с т а н о в и л а: У вересні 2011 року ПАТ «Сведбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між сторонами було укладено кредитний договір у вигляді кредитної лінії. Зазначає, що зобов'язання виконав та надав кредитні кошти позивальнику у готівковій формі на підставі заяв про видачу готівки, оскільки відповідачем порушено виконання зобов'язання просить стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 44 313, 13 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено. Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» в розмірі 44 313,1 дол. США. Вирішено питання про судові витрати. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши матеріали справи, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Судами встановлено, що 27 грудня 2005 року між сторонами укладено кредитний договір у вигляді кредитної лінії у розмірі 25 00 грн. строком до 27 грудня 2010 року. В забезпечення виконання зобов'язання укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис на заяві про видачу готівки здійснений не самою ОСОБА_3, а отже підстав для задоволення позову не має. Задовольняючи позовні вимоги апеляційний суд виходив з того, що відповідно до розрахунку наданого банком відповідачка сплатила тіло кредиту в сумі 9 232 грн. Однак, з такими висновками апеляційного суду погодитись повною мірою не можна. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 1051 ЦП України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Заперечуючи проти позову ОСОБА_3 посилалась на те, що кошти за кредитним договором не отримувала. Апеляційний суд ухвалюючи рішення про задоволення позову, належним чином на підставі належних та допустимих доказів наданих банком зазначене не перевірив та передчасно дійшов до висновку, що відповідачкою сплачувались кошти на виконання кредитного договору чим визнавався кредитний договір і наявність заборгованості. Разом з тим відповідно до пункту першого глави першої розділу третього Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою правління Національного банку України 14.08.2003 N 337 до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 6), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 7), заява на видачу готівки (додаток 8), прибутковий касовий ордер (додаток 9), видатковий касовий ордер (додаток 10 ), грошовий чек (додаток 11), а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі. На зазначені положення матеріального законодавства апеляційний суд уваги не звернув та з огляду на заперечення відповідачкою сплати зазначених банком сум, не встановив на підставі допустимих доказів факт оплати ОСОБА_3 9 232 грн. у погашення заборгованості, а також процентів в розмірі 8 862, 59 грн. Отже, судом при розгляді справи було порушено норми матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а тому судове рішення відповідно до положень ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий В.М. Сімоненко Судді: В.І. Амелін В.П. Гончар С.О. Карпенко А.С. Олійник http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32031041 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28779846 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27288894 До матеріалів справи не надано доказів в підтвердження права ПАТ «Сведбанк» на здійснення операцій в іноземній валюті, оскільки, відповідне право на здійснення таких операцій банку було надано Генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій № 38 лише 07.10.11року. Справа № 127/1988/14-ц Провадження № 2/127/5448/14 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.10.2014 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі : головуючого судді Федчишена С.А., при секретарі Підвисоцькій О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - Встановив: ПАТ «Дельта Банк» звернулось в суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 03.09.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0101/0908/02-219, згідно з умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 55900 доларів США, з розрахунку 12,5% річних за користування кредитом на строк з 03.09.2008 року до 02.09.2023 року. 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора ( стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Відповідно до п. 3.1. кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати погашення заборгованості за кредитом в порядку передбаченому цим договором. Згідно п.3.2,3.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої в п.1.4 цього договору з дня виплати готівкою коштів з позичкового рахунку позичальника, зазначеного в п.2.1 цього договору, до моменту фактичного повернення кредиту в банк. При розрахунку процентів кількість днів у місяці приймається рівною фактичній кількості днів у місяці, а кількість днів у році 360 приймається рівною 360 днів. Згідно п.3.4 проценти за користування кредитом повинні сплачуватися позичальником щомісячно, в період з 01 по 10 число кожного місяця, за попередній місяць. Проценти, нараховані за останній календарний місяць фактичного користування кредитом, сплачуються позичальником одночасно з погашенням кредиту. Згідно п. 7.2 договору у випадку порушення умов кредитного договору та/або іпотечного договору, вимога про виконання порушеного зобов'язання направляється банком позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцяти денного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане позичальником особисто у банку. Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечуються порукою відповідно до укладеного договору поруки №0101/0908/02-219-Р-01 від 03.09.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, згідно з ким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 0101/0908/02-219 від 03.09.2008 року. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Однак зобов'язання не виконуються, у зв'язку з чим станом на 13.12.2013 рік наявна заборгованість у сумі 418045,65грн., з яких: 394115,65грн. - сума заборгованості за кредитом, 23930грн. - сума заборгованості за відсотками. В зв'язку з тим, що відповідач не виконує належним чином умов кредитного договору, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 418045,65грн. та судовий збір в розмірі 3654грн. В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, за обставин викладених в позові. Просила позов задовольнити. Представники відповідачів в судовому засідання позов не визнали, заперечили щодо його задоволення. Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав. При розгляді справи судом встановленні наступні факти та відповідні їм правовідносини. Судом встановлено, що 03.09.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0101/0908/02-219, згідно з умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 55900 доларів США, з розрахунку 12,5% річних за користування кредитом на строк з 03.09.2008 року до 02.09.2023 року (а.с. 6-15). Відповідно до п. 3.1. кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати погашення заборгованості за кредитом в порядку передбаченому цим договором. Згідно п.3.2,3.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої в п.1.4 цього договору з дня виплати готівкою коштів з позичкового рахунку позичальника, зазначеного в п.2.1 цього договору, до моменту фактичного повернення кредиту в банк. При розрахунку процентів кількість днів у місяці приймається рівною фактичній кількості днів у місяці, а кількість днів у році 360 приймається рівною 360 днів. Відповідно до п.3.4 проценти за користування кредитом повинні сплачуватися позичальником щомісячно, в період з 01 по 10 число кожного місяця, за попередній місяць. Проценти, нараховані за останній календарний місяць фактичного користування кредитом, сплачуються позичальником одночасно з погашенням кредиту. Згідно п. 7.2 договору у випадку порушення умов кредитного договору та/або іпотечного договору, вимога про виконання порушеного зобов'язання направляється банком позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцяти денного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане позичальником особисто у банку. Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечуються порукою відповідно до укладеного договору поруки №0101/0908/02-219-Р-01 від 03.09.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, згідно з ким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 0101/0908/02-219 від 03.09.2008 року (а.с.34-35), згідно умов якого відповідальність поручителя настає у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Згідно довідки від 13.12.2013року заборгованість по кредитному договору №0101/0908/02-219 від 03.09.2008року станом на 13.12.2013 року складає 52301,47 доларів США, що еквівалентно 418045,65грн., з яких: 49307,6доларів США, що еквівалентно 394115,65 грн. - тіло кредиту, 2993,87доларів США, що еквівалентно 23930грн. - відсотки (а.с.38). 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора ( стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.46-56). Відповідно до преамбули договору купівлі-продажу права вимоги від 25.05.12 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Сведбанк» загальна купівельна ціна даного договору становить 908883404,01грн. При цьому, п.3.1 вказаного вище договору визначено, що 90000000,00грн. покупець - ПАТ «Дельта Банк» сплатив продавцю 08.05.12року, а решту мав сплатити у дату підписання(25.05.12),шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця, зазначений у п.13 вказаного договору. А відтак, договір купівлі-продажу права вимоги від 25.05.12 має ознаки договору факторингу та на нього розповсюджуються норми ст.ст. 1077-1086 ЦК України. Згідно ст. 1077ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Як вбачається з витягу договору, наданого позивачем до матеріалів справи, преамбула даного договору передбачає, що продавець (ПАТ «Сведбанк») бажає продати, а покупець (ПАТ «Дельта Банк») бажає купити права вимоги за винагороду та на умовах, визначених цим договором. Таким чином, даний договір за правилами ст.1077 ЦК України носить ознаки договору факторингу, але всупереч вимогам ст.1077 ЦК України, позивачем до матеріалів справи не було надано доказів проведення оплати за відступлене право вимоги. Наданий позивачем витяг з Додатку №1 до договору купівлі-продажу права вимоги не є належним доказом в розумінні ст.ст.57, 58 ЦПК України, оскільки не відповідає вимогам ст.77 Закону України «Про нотаріат» та п.5.3 ч.5 гл.7 Положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.12року, відповідно яких «…при виготовленні виписки з багатосторінкового документа, обов'язково відтворюється текст першої і останньої сторінок, які надають можливість ідентифікувати документ, вірність виписки з якого засвідчується», а тому, суд прийшов до висновку, що наданий позивачем до матеріалів справи вказаний вище витяг з Додатку №1 до договору купівлі-продажу права вимоги не може бути належним доказом, так як суперечить вимогам, встановлених законом. Згідно ату приймання-передачі кредитних файлів № 26, ПАТ «Сведбанк» передав ПАТ «Дельта Банк» лише кредитний договір, а договір поруки та іпотеки не був предметом передачі, а відтак, у ПАТ «Дельта Банк» відсутнє право вимоги до поручителя ОСОБА_2, яку останній визначив солідарним відповідачем та боржником. Крім того, приймаючи до уваги, що вищезазначений договір носить ознаки договору факторингу, то на дані правовідносини розповсюджується дія ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно якої до фінансових послуг належить операції з факторингу. Згідно ст. 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Відповідно до п.п.1.2 розпорядження №231 від 03.04.09р.Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» до фінансової послуги факторингу віднесено - набуття права грошової вимоги до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення. З викладених норм закону вбачається, що позивач, в порушення вказаних вимог, пред'являє вимоги, як фактор до фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а не суб'єктів господарювання. Аналогічна позиція щодо права вимоги фактора лише до боржників - суб'єктів господарювання також найшла своє відображена в ухвалі ВССУ від 18.12.13року у справі №6-43353св13 та відповідає положенням ст.2 Конвенції України «Про міжнародний факторинг» від 28.05.88року. Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено розмір заборгованості та не доведено характер правовідносин, які склались у останнього з ПАТ «Сведбанк». За правилами ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена сума грошової вимоги, яка підлягає виконанню. З повідомлення про відступлення від 06.06.12року № SDP/25052012-00143/1, вбачається, що позивачем направлене на адресу боржника ОСОБА_1, повідомлення в порушення вимог ст.1082 ЦК України, оскільки дане повідомлення не містить суми грошової вимоги, яка передається. Крім того, всупереч вимогам вказаної вище норми матеріального права та п.4.8 договору купівлі-продажу права вимоги, Банками не було направлено повідомлення про відступлення права вимоги на адресу поручителя - ОСОБА_2, а відтак, суд прийшов до висновку, що до позивача не перейшло право вимоги стягнення боргу з ОСОБА_2 Як вбачається з кредитного договору, останній було укладеного 03.09.08року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, на отримання кредиту в іноземній валюті - доларах США. Згідно ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. За умовами положень Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.93року НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування, згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальних ліцензій на весь період дії режиму валютного регулювання. До матеріалів справи не надано доказів в підтвердження права ПАТ «Сведбанк» на здійснення операцій в іноземній валюті, оскільки, відповідне право на здійснення таких операцій банку було надано Генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій № 38 лише 07.10.11року. З викладеного вбачається, що кредитний договір № 0101/0908/02-219 від 03.09.08року укладений між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений в період відсутності у банку Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, та, як наслідок, кредитний договір №0101/0908/02-219 від 03.09.08 є нікчемним, оскільки не відповідає вимогам ч.3 ст.533 ЦК України, Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання», ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність регулювання ринків фінансових послуг». В силу норм ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. В такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу статей 58,59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 212 ЦПК). Судом встановлено, що представником позивача не надано належних доказів у підтвердження своїх позовних вимог. Враховуючи викладене, зважаючи на положення ст. 212, ст. 60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення в повному обсязі. На підставі викладено, керуючись ст. ст. 215, 533, 1077, 1082 ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», згідно ст. ст. 10, 57, 58, 59, 60, 212, 215-218 ЦПК України, суд - вирішив: В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Суддя: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40968292 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2060&page=40#entry122569