Решение Хозяйственного суда Винницкой области о признании недействительным пункта договора и поднятия процентной ставки с банком Надра

[ANTIRAID]

Справа 12/194-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

Іменем України
РІШЕННЯ

01 березня 2010 р.

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Спайк" ( вул.Пархоменка, 22, м.Бершадь Вінницької області, 24400, код ЄДРПОУ 20102046)

до : Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку "Надра" (вул.Артема, 15, м.Київ, 04053) в особі Філії ВАТ КБ "Надра" Віницьке регіональне управління (площа Жовтнева, 1, м.Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 25962332)

про визнання недійсними п.2.7.3 кредитного договору № 01/10/2007/980-КЛ/11 від 01.10.2007р. та п.1 додаткової угоди до кредитного договору від 15.07.2008р.

Головуючий суддя Кожухар М.С.
Cекретар судового засідання Семенько Д.А.

Представники
позивача : Сологуб М.Ф. – за дорученням
відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов, в якому позивач просить визнати недійсними пункт 2.7.3 Кредитного договору про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 01/10/2007/980-КЛ/11 від 01.10.2007р. та п.1 додаткової угоди до кредитного договору від 15.07.2008р.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

01 жовтня 2007 року Відкритим акціонерним товариством Комерційним Банком „Надра" в особі Філії ВАТ КБ „Надра" Вінницьке регіональне управління» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма Спайк" був підписаний „Кредитний договір про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування №ЮШ0/2007/980-КЛ/11.

Як випливає із змісту Кредитного договору КЛ/11 в цілому, так і змісту його окремих розділів та пунктів, зокрема п.п.2.7.2 та 2.7.3, Кредитний договір КЛ/11 за своєю правовою природою є Договором приєднання, оскільки Позивач - ТОВ „ВКФ Спайк" був позбавлений можливості приймати участь у розробці умов договору та їх формулюванні, що робилося виключно Відповідачем, і лише приєднався до попередньо (завчасно) встановлених Відповідачем стандартизованих умов, підписавши заготовлений та наданий Відповідачем бланк кредитного договору.

15 липня 2008 року Позивач під тиском умови, викладеної у п.2.7.3 Кредитного договору, був вимушений підписати „Додаткову угоду до Кредитної №01/10/2007/980-КЛ/11 від 01 жовтня 2007 року", пунктом 1 якої збільшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами до 25 (двадцять п'ять) відсотків річних".

Позивач вважає, що п.2.7.3 Кредитного договору КЛ/11 та п.1 вищезазначеної Додаткової угоди від 15 липня 2008 року до цього ж Кредитного договору є такими, що суперечать чинному законодавству України, порушують права Позивача, а саме:

- ч.2 ст.55 ЗУ „Про банки і банківську діяльність", згідно із, якою Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку;

- ч.4 ст.55 ЗУ „Про банки і банківську діяльність", згідно із якою Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтом договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами;

- абзацу 2 ст. 1 ЗУ „Про банки і банківську діяльність", згідно із яким метою зазначеного Закону має бути захист законних інтересів клієнтів банків;

- п.2.1 „Правил кредитування", затверджених постановою Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168, відповідно до якого банки зобов'язані перед укладанням кредитного договору надати клієнту в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зокрема зазначивши при цьому фінансові зобов'язання клієнта, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту;

- п.3.4 „Правил кредитування", відповідно до якого у кредитному договорі має бути зазначено правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом, а саме: залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках;

- п.3.5 „Правил кредитування", згідно з яким Банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив па вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку);

- на час укладення Додаткової угоди від 15 липня 2008 року, змін облікової ставки НБУ не відбувалося.

Посилаючись на наведене, а також ч. 1, ч.2 ст.207 ГК України, позивач просить визнати недійсними пункт 2.7.3 Кредитного договору та пункт 1 Додаткової угоди від 15.07.2008 р. до Кредитного договору.

Провадження у справі порушено 07.12.2009 р. з призначенням розгляду на 21.01.2010 р.

Ухвалою суду від 21.01.2010 р. розгляд справи відкладено на 02.02.2010 р., у зв’язку з неявкою представників сторін та ненаданням сторонами усіх витребуваних судом документів.

Ухвалою суду від 21.01.2010 р. розгляд справи за клопотанням позивача відкладено на 01.03.2010 р., у зв’язку з неявкою представників сторін та ненаданням сторонами усіх витребуваних судом документів.

В дане судове засідання з’явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав.

Відповідач правом участі в розгляді справи не скористався, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відсутність його представника в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на це, розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.

З пояснень представника позивача та матеріалів справи суд вбачає таке.

01 жовтня 2007 року Відкритим акціонерним товариством Комерційним Банком „Надра" (ВАТ КБ „Надра") в особі Філії ВАТ КБ „Надра" Вінницьке регіональне управління (Філія ВАТ КБ „Надра" Вінницьке РУ) - в подальшому Відповідач та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма Спайк" (ТОВ „ВКФ Спайк") - в подальшому Позивач, підписано „Кредитний договір про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 01/10/2007/980-КЛ/11 (надалі - Кредитний договір).

Предметом Кредитного договору є надання Позивачу кредитних коштів в межах відкритої кредитної лінії, сума якої не може перевищувати 1 100 000,00 гривень, на строк з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2009 року (підпункт 1.1.2 Кредитного договору).

Пунктом 1.1.3 Кредитного договору встановлено відсоткову ставку за користування кредитною лінією у розмірі 18,9%.

Згідно з п.2.7 Кредитного договору, відсоткова ставка за кредитною лінією підлягає коригуванню за погодженням сторін у випадку зміни вартості кредитних ресурсів на грошових ринках, а також при зміні облікової ставки НБУ.

Згідно із п. 2.7.1 Кредитного договору, про намір змінити розмір відсоткової ставки за надання кредитної лінії, Банк зобов'язаний повідомити Позичальника не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду.

Пунктом 2.7.2 Кредитного договору визначено, що у разі якщо Позичальник погодиться зі зміненим розміром відсоткової ставки за кредитною лінією, він зобов'язаний протягом п'яти робочих днів підписати надану Кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього Договору та повернути її Банку.

Згідно із п.2.7.3 Кредитного договору, у разі якщо Позивальник не погодиться з запропонованими Кредитором розмірами відсоткової ставки, він зобов'язаний протягом п'яти робочих днів повернути Банку існуючу заборгованість за кредитною лінією, сплатити нараховані відсотки, комісійну винагороду та можливу неустойку в повному обсязі. Після сплати Позичальником зазначених сум дія цього Договору вважається припиненою.

15.07.2008 р. сторонами підписано Додаткову Угоду до Кредитного договору (далі –Додаткова Угода), пункт 1 якої викладено у такій редакції: «Відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 25 відсотків річних».

Позивач вважає пункт 2.7.3 Кредитного договору та пункт 1 Додаткової Угоди такими, що суперечать законодавству та порушують його права Позичальника.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) недійсною може бути визнано нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, частиною 4 ст. 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі зокрема договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб"єктів, коли ці суб"єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до приписів ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Отже, і самі договори, і відносини, що з них виникають, не можуть відокремлюватися від кредитної політики банку і не можуть спрямовуватися на забезпечення лише інтересів банку.

Пункт 2.7.3 Кредитного договору (який містить ознаки договору приєднання) надає Банку право в односторонньому порядку на свій розсуд збільшити процентну ставку за користування кредитом, а у разі заперечень Позичальника проти цього в односторонньому порядку змінити умови кредитного договору щодо строку користування кредитом, а саме вимагати дострокового повернення кредиту та сплати відсотків, комісійних, можливої неустойки, а також в односторонньому порядку розірвати Договір.

З огляду на це, положення п. 2.7.3 Кредитного договору суперечать таким засадам цивільного законодавства як справедливість, розумність та добросовісність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України), які є притаманними для будь-яких зобов'язальних правовідносин, а їх закріплення у ст. 3, ч. 3 ст. 509, ст. 627 Цивільного кодексу України регламентує обов'язковість їх застосування.

Наведене знайшло підтвердження у введених в дію після укладення Кредитного договору та Додаткової Угоди до нього:

- ч. 4 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність, якою встановлено, що Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом;

- статті 1056-1 ЦК України, якою встановлено:

«1. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

2. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

3. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною».

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов щодо визнання цього пункту Кредитного договору недійсним підлягає задоволенню.

15.07.2008 р. сторони підписали Додаткову Угоду до Кредитного договору, пунктом 1-м якої збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 25 відсотків річних».

Відповідно до п.3.5 „Правил кредитування", згідно з яким Банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не надав суду пояснень щодо підстав збільшення процентної ставки за кредитом.

Згідно з п.2.7 Кредитного договору, відсоткова ставка за кредитною лінією підлягає коригуванню за погодженням сторін у випадку зміни вартості кредитних ресурсів на грошових ринках, а також при зміні облікової ставки НБУ.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів у підтвердження незалежної від волі сторін події, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. У той же час облікова ставка НБУ на час підписання Додаткової Угоди не змінювалась.

Отже пункт 1 Додаткової Угоди не відповідає умовам п. 2.7 Кредитного договору, а також суперечить законодавству та, як самостійно, так і в поєднанні з пунктом 2.7.3 Кредитного договору порушує права Позичальника. А відтак позовні вимоги про визнання його недійсним теж підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно зменшеній та задоволеній сумі позову.

Керуючись ст. ст. 4-3,33,43,49, 82,84,115,116 ГПК України,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати недійсними пункт 2.7.3 Кредитного договору про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 01/10/2007/980-КЛ/11 від 01.10.2007 р. та пункт 1 Додаткової Угоди до цього договору від 15.07.2008 р.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку "Надра" (вул.Артема, 15, м.Київ, 04053) в особі Філії ВАТ КБ "Надра" Віницьке регіональне управління (площа Жовтнева, 1, м.Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 25962332, рах. 39017760100001 у ВАТ КБ «Надра», МФО 320003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Спайк" ( вул.Пархоменка, 22, м.Бершадь Вінницької області, 24400, код ЄДРПОУ 20102046, р/р 26009017025001 в філії ВАТ КБ «Надра»Вінницьке РУ, МФО 302355) 85 грн. витрат на сплату держмита та 236 грн. витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Кожухар М.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 02 березня 2010 р.

віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу ( вул.Пархоменка, 22, м.Бершадь Вінницької області, 24400) з поштовим повідомленням.
3,4 - відповідачу (вул.Артема, 15, м.Київ, 04053; площа Жовтнева, 1, м.Вінниця, 21001) з поштовими повідомленнями.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8650031