Постановление БП-ВС о юрисдикции споров касающихся регистрации права собственности на квартиру по договору купли-продажи ценных бумаг

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 804/20798/14
Провадження N 11-355апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І.В.,
суддів Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року (суддя Сидоренко Д.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року (у складі колегії суддів Шлай А.В., Іванова С.М., Чабаненко С.В.) у справі N 804/20798/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд" (далі - ТОВ "Добробуд") до реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - реєстраційна служба Дніпропетровського МУЮ), державного реєстратора реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ Лісоволенка РоманаМихайловича (далі - державний реєстратор), третя особа - ОСОБА_3, про визнання протиправними дій і скасування рішення та свідоцтва про право власності та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ТОВ "Добробуд" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ, державного реєстратора, третя особа - ОСОБА_3, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора від 31 жовтня 2014 року N 16882812 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- скасувати свідоцтво про право власності від 31 жовтня 2014 року N 28867785, видане реєстраційною службою Дніпропетровського МУЮ;

- зобов'язати реєстраційну службу Дніпропетровського МУЮ внести відомості про скасування запису від 14 жовтня 2014 року N 7531102 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 28, секція 2, кв. 72;

- зобов'язати реєстраційну службу Дніпропетровського МУЮ внести запис про скасування рішення державного реєстратора від 31 жовтня 2014 року N 16882812 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

На обґрунтування своїх вимог ТОВ "Добробуд" зазначало, що державний реєстратор без необхідних документів протиправно здійснив державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_3

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 02 квітня 2015 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора від 31 жовтня 2014 року N 16882812 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Скасував свідоцтво про право власності від 31 жовтня 2014 року N 28867785, видане реєстраційною службою Дніпропетровського МУЮ. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 січня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про скасування свідоцтва про право власності від 31 жовтня 2014 року N 28867785 скасував та закрив провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час прийняття судового рішення, оскільки ці вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. В іншій частині судове рішення залишено без змін.

У березні 2016 року третя особа - ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ "Добробуд" у повному обсязі. Вважає, що за своїм характером цей спір є цивільно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 березня 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27 березня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судові рішення у зв'язку з порушенням правил предметної юрисдикції.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, у 2007 році ТОВ "Добробуд" прийняло рішення про будівництво житлового комплексу (рішенням Дніпропетровської міської ради від 30 вересня 2008 року N 1616-р присвоєно адресу житловому будинку в м. Дніпропетровську на вул. Рогальова, 28).

16 лютого 2009 року між ТОВ "Міжрегіональне фінансове об'єднання" (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів N Б-52 за умови укладення покупцем договору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомості із забудовником - ТОВ "Добробуд", який є емітентом цінних паперів.

16 лютого 2009 року ТОВ "Добробуд" (забудовник) і ОСОБА_3 (пайовик) уклали договір про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомості N Р-2-31-4, згідно з умовами якого пайовик бере участь в інвестуванні об'єкта будівництва шляхом придбання пакету цільових облігацій, а забудовник приймає на себе обов'язки щодо організації його будівництва та введення в експлуатацію. Забудовник передає, а пайовик приймає об'єкт нерухомості за базовим рівнем обробки після введення його в експлуатацію за актом приймання-передачі. Пайовик набуває майнових прав на об'єкт нерухомості на підставі придбання паю за договором купівлі-продажу цінних паперів N Б-52 від 16 вересня 2009 року.

14 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру N 72 на вул. Рогальова, 28, секція 2 в м. Дніпропетровську.

31 жовтня 2014 року державним реєстратором прийнято рішення N 16882812 про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 28, секція 2, кв. 72, та видано свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно від 31 жовтня 2014 року N 28867785.

Вважаючи вказане рішення протиправним, ТОВ "Добробуд" звернулося до суду із цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів. Позивач вважає, що таке рішення державного реєстратора прийнято з порушенням вимог п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України від 01 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки за умовами договорів купівлі-продажу цінних паперів від 16 лютого 2009 року N Б-52 та про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомості N Р-2-31-4 набуття у власність ОСОБА_3 об'єкта нерухомості не відбулося.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України (в цьому випадку й далі- у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав вважати спір публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Порушуючи питання про скасування рішення державного реєстратора від 31 жовтня 2014 року N 16882812, ТОВ "Добробуд" у позовній заяві обґрунтовує свої вимоги тим, що на виконання умов договорів від 16 лютого 2009 року купівлі-продажу цінних паперів N Б-52 та про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомості N Р-2-31-4 ОСОБА_3 не здійснив процедури погашення цільових облігацій, а отже, не набув майнових прав на об'єкт нерухомості, тому реєстраційні дії вчинені за відсутності підстав для оформлення на нього права власності.

Тобто у справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем і третьою особою) на підставі невиконання третьою особою умов договору купівлі-продажу цінних паперів та договору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомості, а отже, існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства.Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Суди належним чином не визначили характеру спору, суб'єктного складу правовідносин, предмета й підстав заявлених вимог, унаслідок чого дійшли помилкового висновку щодо належності спору до адміністративної юрисдикції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 354 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених ст. 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 1 ст. 239 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 238, 239, 341, 345, 349, 351, 354 - 356, 359 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд" про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції - скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року - залишити без змін.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна Судді: С.В. Бакуліна В.В. Британчук Д.А. Гудима О.С. Золотніков О.Р. Кібенко В.С. Князєв Л.М. Лобойко Н.П. Лященко О.Б. Прокопенко Л.І. Рогач О.М. Ситнік О.С. Ткачук В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что в рассматриваемом деле, спорные правоотношения возникли между участниками дела (в основном между истцом и третьим лицом) на основании невыполнения третьим лицом условий договора купли-продажи ценных бумаг и договора о долевом участии в строительстве объекта недвижимости, а значит, существует спор о праве, что делает невозможным рассмотрение этого дела по правилам административного судопроизводства. Такой спор должен решаться судами по правилам Гражданского процессуального кодекса Украины.