Постановление БП-ВС об административной юрисдикции споров по взысканию с ликвидируемого банка морального ущерба

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа N 757/2216/15-ц
провадження N 14-107 цс18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаТкачука О.С.,
суддів: Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Терра Банк", уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Терра Банк" Ірклієнка Юрія Петровича про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов'язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року у складі судді Остапчук Т.В. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2016 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д.Р., Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Терра Банк" (далі - ПАТ "Терра Банк"), уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Терра Банк" Ірклієнка Ю.П. (далі - уповноважена особа Фонду, Фонд) про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов'язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що за умовами договорів банківських строкових вкладів, укладених ОСОБА_3 з ПАТ "Терра Банк", протягом 2013 - 2014 років на його картковий рахунок щомісяця повинні були нараховуватися проценти за вкладами. Постановою Правління Національного банку України від 21 серпня 2014 року N 518 ПАТ "Терра Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних та рішенням від того ж числа Фонд запровадив у ПАТ "Терра Банк" тимчасову адміністрацію строком на три місяці до 22 листопада 2014 року, призначив уповноважену особу Фонду, та з цього моменту банк припинив нарахування процентів за депозитами. У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до уповноваженої особи Фонду за отриманням нарахованих процентів за вкладами та сум, передбачених ст. ст. 625, 1061 ЦК України, проте кошти йому виплачені не були.

Враховуючи викладене та з урахуванням уточнень позовних вимог, ОСОБА_3 просив визнати незаконними дії та бездіяльність ПАТ "Терра Банк", які полягали у порушенні умов договору банківського вкладу, неналежному нарахуванні процентів по вкладам, що завдало йому збитків; визнати незаконними дії та бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо неналежного виконання функцій та обов'язків під час здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Терра Банк", порушенні уповноваженою особою Фонду вимог чинного законодавства, а саме: ЦК України, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про інформацію"; стягнути з ПАТ "Терра Банк" на його користь завдану матеріальну шкоду за період управління банком уповноваженою особою Фонду (дії тимчасової адміністрації) у сумах: 4 066 грн 33 коп. - відсотки по вкладам за час до закінчення терміну дії договорів банківського вкладу; 7 483 грн 46 коп. - відсотки по вкладам за період від закінчення терміну дії договорів до позбавлення банку ліцензії; 874 грн 69 коп. - 3 % річних за прострочення грошового зобов'язання; 11 209 грн 58 коп. - інфляційні втрати; 855 грн 46 коп. - невиплачені кошти по картковому рахунку, а також стягнути солідарно з відповідачів 15 тис. грн в рівних частинах на відшкодування моральної шкоди та зобов'язати уповноважену особу Фонду надати позивачу виписки по депозитам з зазначенням руху коштів по ним, інформацію по нарахованим та сплаченим до бюджету сумам податку на відсотки.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 21 квітня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Терра Банк", серед яких відсутній позивач, який в установлений ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тридцятиденний термін з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Терра Банк", не заявив уповноваженій особі Фонду своїх вимог до ПАТ "Терра Банк". Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог ОСОБА_3, які надійшли після закінчення цього строку. Вирішуючи спір в частині заявлених вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходив із недоведеності таких вимог, оскільки позивач не надав доказів того, що діями відповідачів йому була завдана моральна шкода.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 25 травня 2016 року про виправлення описки, рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди скасовано, провадження у цій частині закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України у зв'язку з тим, що спір у цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, після початку процедури ліквідації ПАТ "Терра Банк", стягнення коштів можливо лише у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", стягнення коштів з самого банку, що ліквідується, поза межами цієї процедури неможливе. Крім того, ураховуючи те, що Фонд є державною установою, спірні правовідносини як публічно-правові, підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що банк не видав належні позивачеві кошти, у результаті чого останній має право не лише на нараховані за договором відсотки, а й на суми, передбачені ст. 625 ЦК України. Крім того, заявник посилається на неправомірність закриття апеляційним судом провадження у справі в частині вимог до уповноваженої особи Фонду, оскільки заявлена ним шкода виникла із цивільно-правової угоди, тому спір має розглядатися у порядку цивільного судочинства. Заявник також вказує на те, що, оскільки договір банківського вкладу є фінансовою послугою, то на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України "Про захист прав споживачів", яким споживачеві надано право на відшкодування моральної шкоди.

05 жовтня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ "Терра Банк", уповноваженої особи Фонду про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов'язання вчинити дії, відшкодування збитків та моральної шкоди призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року, яким ЦПК України викладений у новій редакції.

05 лютого 2018 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду отримав справу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2016 року.

06 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України N 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Враховуючи те, що заявник оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій у тому числі й з підстав порушення судами правил предметної юрисдикції, справа підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що протягом 2013-2014 років між ПАТ "Терра Банк" та ОСОБА_3 було укладено три договори банківського вкладу (депозиту), за умовами яких останній вніс 151 тис. грн.

В подальшому, ОСОБА_3 було виплачено вклади та нараховані на них відсотки на загальну суму 153 319 грн 37 коп.

Постановою Правління Національного банку України від 23 грудня 2014 року відкликано банківську ліцензію ПАТ "Терра Банк", а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від того ж числа розпочато процедуру ліквідації цього банку.

Пред'являючи позов до ПАТ "Терра Банк", ОСОБА_3 посилався на те, що банк не виплатив йому відсотки за вкладами за час до закінчення строку дії договорів, а також за час після закінчення строку їх дії та до введення тимчасової адміністрації.

У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Частинами 1-3 ст. 27 Закону передбачено, що уповноважена особа фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Згідно з ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

З аналізу наведених норм матеріального права слід дійти висновку, що після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації стягнення коштів за зобов'язаннями цього банку можливе лише у спосіб, передбачений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому банк, який перебуває на стадії ліквідації, діє через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або уповноважену особу Фонду та не може поза процедурою, визначеною Законом, відповідати за зобов'язаннями по договорам банківського вкладу.

Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ "Терра Банк" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки ці вимоги заявлено поза процедурою, визначеною Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та до неналежного відповідача.

Щодо вимог ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду колегія суддів Великої Палати Верховного Суду виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 15 ЦПК України (у редакції на час спірних правовідносин) суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішень) справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішень) суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Частинами 1 та 2 ст. 17 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішень) передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, і цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

За змістом ст. 3 цього Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону, серед яких, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

За змістом п. 17 ч. 1 ст. 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Частиною 2 ст. 37 цього Закону визначено повноваження Фонду безпосередньо або уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень, до яких належать, зокрема, право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (ч. ч. 3 та 4 ст. 37 Закону, у редакції, чинній на час розгляду справи судами).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду, у разі делегування їй повноважень, після запровадження тимчасової адміністрації в банку, фактично набуває всіх повноваження органів управління та контролю банку та діє в тому числі як представник останнього, зокрема в договірних правовідносинах з клієнтами банку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі N 820/11591/15 (провадження N 11-239апп18), від 24 квітня 2018 року у справі N 755/1700/16-ц (провадження 14-89цс18).

Разом з тим відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" саме Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами та відсотків на день початку процедури ліквідації банку, але не більше 200 тис. грн. З матеріалів справи вбачається, що позивачу сплачено Фондом 153 319 грн 37 коп. Вимоги до Фонду заявлено у розмірі 4 066 грн 33 коп. та 7 483 грн 46 коп. відсотків річних за різні періоди, 874 грн 69 коп. - 3 % річних, 11 209 грн 58 коп. - інфляційні втрати та 855 грн 46 коп. - невиплачені кошти по картковому рахунку, тобто вимоги у межах гарантованої Фондом виплати.

Оскільки моральна шкода стосується, на думку позивача, протиправних дій Фонду з несплати гарантованих виплат, то відповідно до ст. 21 КАС України ці вимоги мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та обґрунтовано закрив провадження у справі в цій частині.

Тому, доводи касаційної скарги про те, що моральна шкода заявлена на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" спростовуються матеріалами справи.

Так само відхиляються доводи касаційної скарги про неправомірність застосування до спірних правовідносин Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з огляду на те, що під час виникнення спірних правовідносин банк не перебував на стадії ліквідації, відхиляються, оскільки після початку процедури ліквідації банку останній діє через уповноважену особу Фонду, яка призначається і реалізує повноваження на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За правилами ч. 1 ст. 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин рішення районного суду у незміненій апеляційним судом частині та рішення апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року, у незміненій апеляційним судом частині, та рішення Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Ткачук
Судді: С.В. Бакуліна Н.П. Лященко
В.В. Британчук О.Б. Прокопенко
Д.А. Гудима Л.І. Рогач
О.С. Золотніков І.В. Саприкіна
О.Р. Кібенко О.М. Ситнік
В.С. Князєв В.Ю. Уркевич
Л.М. Лобойко О.Г. Яновська

[0720]

ДБЬ

возмещение ущерба это чисто гражданский иск

[ANTIRAID]

Большая палата пришла к довольно спорному выводу и указала, что поскольку моральный вред касается, по мнению истца, противоправных действий Фонда по неуплате гарантированных выплат, то в соответствии со ст. 21 КАС Украины эти требования должны рассматриваться в порядке административного судопроизводства.

Таким образом, апелляционный суд пришел к правильному выводу об отмене решения суда первой инстанции в части исковых требований к Фонду гарантирования вкладов физических лиц и обоснованно закрыл производство по делу в этой части.

В части же взыскания суммы вкладчиком пропустившим срок на подачу заявления об акцептировании требований указал, что после начала процедуры ликвидации банка и введения временной администрации взыскания средств по обязательствам этого банка возможно только способом, предусмотренным Законом Украины "О системе гарантирования вкладов физических лиц". При этом банк, находящийся на стадии ликвидации, действует через Фонд гарантирования вкладов физических лиц или уполномоченное лицо Фонда и не может вне процедуры, определенной законом, отвечать по обязательствам по договорам банковского вклада.

[0720]

и я говорю — ДБЬ