Постановление БП-ВС об отсутствии права у третьих лиц обращаться по ХПК со встречным иском

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

м. Київ

Справа N 904/9129/17

Провадження N 12-145гс18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,

судді-доповідачаРогач Л.І.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Салівонського С.П.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2018 року (судді Пархоменко Н.В., Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2018 року у справі N 904/9129/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхоп компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Спецлит'є", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове об'єднання "Армада груп", на стороні відповідача -ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості,

учасники справи:

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача - не з'явився,

представник третьої особи ОСОБА_3- адвокат ОСОБА_5,

УСТАНОВИЛА:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. 23 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдхоп компані" (далі - ТОВ "Трейдхоп компані") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Спецлит'є" (далі - ТОВ "Спецлит'є"), у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки товару від 29 квітня 2016 року N 29/04-1 у розмірі: 2 млн 693 тис. 628 грн 12 коп. основного боргу; 206 тис. 634 грн 40 коп. пені; 206 тис. 634 грн 40 коп. - 25 % річних; 103 тис. 415 грн 49 коп. інфляційних витрат.

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що 29 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове об'єднання "Армада груп" (далі - ТОВ "ТПО "Армада груп") та відповідач уклали договір поставки N 29/04-1, однак на порушення умов указаного договору відповідач не здійснював своєчасно та повно оплати поставленого товару, у наслідок чого утворилася заборгованість, яка з урахуванням договору про відступлення права вимоги від 30 червня 2017 року, укладеного ТОВ "ТПО "Армада груп" та ТОВ "Трейдхоп компані", підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ "Трейдхоп компані".

1.3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року до участі у справі на стороні відповідача залучено ОСОБА_3 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, за його заявою.

1.4.13 березня 2018 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Трейдхоп компані", ТОВ "ТПО "Армада груп", треті особи: ТОВ "Спецлит'є", ОСОБА_4, про визнання недійсним договору поставки від 29 квітня 2016 року N 29/04-1, посилаючись на приписи частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

1.5.Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначив, що договір поставки є недійсним на підставі частини першої статі 203, частини першої статі 215 та частини першої статі 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки фактично не виконувався. Крім того, підписуючи вказаний договір, директор ТОВ "Спецлит'є" перевищив свої повноваження.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2018 року, відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_3 на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України, оскільки заява фізичної особи, яка не є стороною спірного правочину та не може бути визнана заінтересованою стороною відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

2.2.Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, зазначив, що за змістом пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України виключається можливість розгляду господарським судом категорії справ, зазначених у цьому пункті, за позовними заявами, у тому числі, третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору, які не є юридичним особами чи фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. ОСОБА_3 не є фізично особою - підприємцем, а спір, що розглядається у цій справі, не є корпоративним, і це унеможливлює розгляд позову фізичної особи як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_3 не позбавлений права звернутися в загальному порядку з відповідним позовом до господарського суду з обґрунтуванням порушення корпоративних прав, а також про те, що ОСОБА_3 у своїй позовній заяві неправильно визначив суб'єктний склад сторін та третіх осіб.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. 14 травня 2018 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2018 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2018 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

3.2. Касаційну скаргу обґрунтовано доводами про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статті 175 ГПК України. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у відкритті провадження з підстав, не передбачених статтею 175 ГПК України. Також скаржник указав, що частина друга статті 4 ГПК України установлює право звернення до господарського суду осіб, які не є підприємцями, а склад сторін спірного правочину відповідає суб'єктному складу учасників справи у судах господарської юрисдикції. Позовні вимоги ОСОБА_3 були пред'явлені ним як третьою особою у порядку статті 49 ГПК України, при цьому, третя особа із самостійним вимогами на предмет спору має самостійний статус у господарському процесі та до неї не можуть бути застосовані вимоги, які встановлені для сторін.

4. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3; справу N 904/9129/17 разом з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2018 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України, згідно з якою справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

4.2. Ухвалою від 31 травня 2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу N 904/9129/17 (провадження N 12-145гс18) та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 19 червня 2018 року; надала учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 11 червня 2018 року.

5. Позиції сторін у справі

5.1. Представник третьої особи ОСОБА_3- адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні доводи касаційної скарги підтримав.

5.2.Інші учасники справи не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні своїх представників.

6. Мотиви, якими керується Велика Палата Верховного Суду та застосоване нею законодавство

6.1.Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачем і відповідачем - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

6.2. Позивач у позовній заяві викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина перша статті 162 ГПК України).

6.3.Статтею 46 ГПК України передбачено, що, крім прав та обов'язків, визначених статтею 42 цього Кодексу, позивач вправі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити підстави або предмет позову у визначеному порядку та строки.

6.4. За змістом частини другої статті 46 та частини першої статті 180 ГПК України відповідач, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

6.5. Ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

6.6. Правовий статус третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, визначається статтею 50 ГПК України. За змістом цієї статті, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, процесуальними правами щодо визначення підстав та предмета позову чи їх зміни не наділені.

6.7. За приписами статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або кількох сторін.

6.8.Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

6.9.Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 50 ГПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті.

6.10. У справі, що розглядається, ТОВ "Трейдхоп компані", як новий кредитор за договором уступки права вимоги просить стягнути з ТОВ "Спецлит'є" заборгованість за договором поставки N 29/04-1 від 29 квітня 2016 року та застосувати відповідальність за порушення умов цього договору.

6.11.Натомість ОСОБА_3 звернувся до суду як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, подавши позов про визнання недійсним договору поставки, тобто про недійсність правочину, пов'язаного з предметом спору; відповідачами в такому позові ОСОБА_3 визначив позивача - нового кредитора та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом.

6.12.Позов, який подав ОСОБА_3, заявлено всупереч приписам статей 42, 49 та 50 ГПК України не щодо предмета спору та не до сторін цього спору; цей позов містить вимогу, задоволення якої може унеможливити задоволення первісного позову.

6.13.Тобто позов ОСОБА_3 фактично є зустрічним позовом за обставин, коли зустрічний позов у цій справі відповідач не ініціював і процес розгляду судом спору щодо такого предмета не розпочинався.

6.14.Процесуальним правом самостійно ініціювати зустрічний позов чи змінити сторони існуючого судового провадження треті особи за приписами чинного ГПК України не наділені.

6.15.Таким чином, господарські суди правильно відмовили ОСОБА_3 у відкритті провадження за його позовною заявою, яка подана не у відповідності до положень статті 49 ГПК України, та яка за правилами господарського судочинства не підлягає розгляду як позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

6.16.Господарські суди попередніх інстанцій помилково вдалися до з'ясування питань юрисдикційної належності поданого позову третьої особи, який на час його подання взагалі не міг розглядатися в межах судового процесу, що розпочався, однак, це не спричинило помилкових наслідків розгляду поданої скаржником заяви судами.

7. Висновок Великої Палати Верховного Суду

7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.2. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення.

8. Щодо судового збору

8.1. Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_3 без задоволення, то судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 308, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2018 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2018 року у справі N 904/9129/17 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2018 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2018 року у справі N 904/9129/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Князєв В.С.

Суддя-доповідач Л.І. Рогач Судді: Н.О. Антонюк С.В. Бакуліна В.В. Британчук Д.А. Гудима В.І. Данішевська О.С. Золотніков О.Р. Кібенко Л.М. Лобойко Н.П. Лященко О.Б. Прокопенко І.В. Саприкіна О.М. Ситнік О.С. Ткачук В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что исковые требования третьего лица, подавшего иск в соответствии с предписаниями статьи 50 ГПК Украины, могут быть допущены судом к рассмотрению в процессе, который уже начался, в том случае, когда такая самостоятельная требование заявлено именно относительно предмета спора, уже возник между сторонами. Требование, направленное на то, что находится вне этим предметом, или направлена к третьим лицам, не может быть рассмотрена судом как требование третьего лица в понимании приведенной выше статье.