Постановление БП-ВС об административной юрисдикции спора по взысканию НКЦБФР штрафа за невыплату процентного дохода по именным процентным облигациям

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року

м. Київ

Справа N 826/5635/17

Провадження N 11-1376апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О.С.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" (далі - ТОВ "ЕСУ") на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року (суддя Келеберда В.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року (судді Кобаль М.І., Карпушова О.В., Степанюк А.Г.) у справі N 826/5635/17 за позовом Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (правонаступник - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку; далі - НКЦПФР, Комісія) до ТОВ "ЕСУ" про стягнення заборгованості та

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року Центральний територіальний департамент НКЦПФР звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ТОВ "ЕСУ" про стягнення з відповідача до Державного бюджету України штрафу в розмірі 102 тис. грн. який слід перерахувати на рахунок, відкритий в управлінні Державного казначейства України за балансовим рахунком 3111 "Надходження до загального фонду державного бюджету", за кодом бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції", символ звітності 106.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 листопада 2016 року Комісія прийняла постанову N 2198-ЦД-1-Е про накладення на ТОВ "ЕСУ" штрафу за правопорушення на ринку цінних паперів у зв'язку з невиконанням розпорядження від 10 серпня 2016 року N 103 про усунення порушень законодавства про цінні папери. Зокрема, відповідач не здійснив Публічному акціонерному товариству "Дельта банк" (далі - АТ "Дельта банк") виплату відсоткового доходу за іменними відсотковими облігаціями серії "С" за 9-й відсотковий період (з 22 квітня по 21 липня 2015 року) та за 10-й відсотковий період (з 22 липня по 20 жовтня 2015 року), чим порушив вимоги пункту 2 частини п'ятої розділу I Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій та їх обігу, затвердженого рішенням НКЦПФР від 27 грудня 2013 року N 2998 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2014 року за N 171/24948 (далі - Положення N 2998). Однак у добровільному порядку ТОВ "ЕСУ" штрафу в розмірі 102 тис. грн не сплатило.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 14 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року, позов задовольнив.

Не погодившись із указаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закрити провадження у справі.

На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог ТОВ "ЕСУ" зазначило, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а стосується захисту майнових прав позивача в частині стягнення штрафної санкції. Отже, спір у цій справі є приватноправовим, а тому на нього не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Крім указаного, скаржник зазначив, що на відповідача накладено штраф за відсутності інформації та встановленого факту про те, чи було АТ "Дельта банк" власником облігацій на день виплати відсоткового доходу за відсотковими облігаціями серії "С" (емітент ТОВ "ЕСУ") за 9-й і 10-й відсоткові періоди, та, як наслідок, неправомірно визнано відповідача винним у вчиненні правопорушення на ринку фінансових послуг.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження за скаргою ТОВ "ЕСУ", а ухвалою від 23 листопада 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), мотивувавши це тим, що відповідач оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 грудня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини щодо доцільності розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява N 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява N 64336/01).

11 лютого 2019 року від НКЦПФР до Великої Палати Верховного Суду надійшли пояснення, в яких позивач зазначає про те, що, застосовуючи санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, Комісія здійснює публічно-владні управлінські функції, і спір про стягнення штрафу виникає у зв'язку зі здійсненням цих функцій, а тому цей спір є публічно-правовим у розумінні статті 4 КАС України. Комісія вказує, що відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звертатися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України, а частиною третьою статті 11 Закону України від 30 жовтня 1996 року N 448/96-ВР "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (далі - Закон N 448/96-ВР) передбачено право Комісії на звернення до суду з позовом про стягнення несплаченого штрафу. Отже, на думку позивача, при розгляді цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій не порушили правил предметної юрисдикції.

Стосовно підстав накладення штрафу на відповідача НКЦПФР зазначила, що судовими рішеннями у справі N 826/17784/16 установлено законність та обґрунтованість постанови Комісії від 02 листопада 2016 року N 2198-ЦД-1-Е про накладення на ТОВ "ЕСУ" штрафу в розмірі 102 тис. грн. За таких обставин позивач просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що 12 квітня 2013 року НКЦПФР зареєструвала проспект емісії облігацій ТОВ "ЕСУ" та видала свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій за реєстраційним N 55/2/2013.

Відповідно до пункту 3.8 проспекту емісії облігацій ТОВ "ЕСУ" виплати відсоткового доходу за облігаціями здійснюються в національній валюті України (гривні) самостійно емітентом на підставі зведеного облікового реєстру власників облігацій, складеного депозитарієм на кінець операційного дня, що передує даті виплати відсоткового доходу за облігаціями, та наданого на день виплати відсоткового доходу за адресою: Україна, 02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4.

10 серпня 2016 року уповноваженою особою Комісії винесено розпорядження N 1036-ЦД-1-Е, яким установлено порушення ТОВ "ЕСУ" вимог законодавства про цінні папери, а саме пункту 2 частини п'ятої розділу I Положення N 2998 щодо нездійснення виплати АТ "Дельта банк" відсоткового доходу за іменними відсотковими облігаціями серії "С" за 9-й період (з 22 квітня по 21 липня 2015 року) та 10-й період (з 22 липня по 20 жовтня 2015 року) та зобов'язано відповідача в термін до 19 вересня 2016 року усунути порушення законодавства про цінні папери з наданням підтверджуючих документів.

У зв'язку з невиконанням ТОВ "ЕСУ" вказаного розпорядження уповноваженою особою Комісії складено акт від 18 жовтня 2016 року N 2148-ЦД-1-Е про правопорушення на ринку цінних паперів і за результатами розгляду справи винесено постанову від 02 листопада 2016 року N 2198-ЦД-1-Е про накладення на відповідача штрафу в розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (за ті самі дії, вчинені повторно протягом року), що становить 102 тис. грн.

У добровільному порядку відповідач штрафу не сплатив.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що справа належить до юрисдикції адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим указаний висновок судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами частини четвертої статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцієюта законами України.

Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено несплатою ТОВ "ЕСУ" фінансових санкцій (штрафу), застосованих до нього постановою Комісії від 02 листопада 2016 року N 2198-ЦД-1-Е.

Відповідно до Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року N 1063/2011, Комісія є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.

Основними завданнями НКЦПФР є, серед іншого: формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування ринку цінних паперів та похідних (деривативів) в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів; координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та похідних (деривативів); здійснення державного регулювання та контролю за емісією і обігом цінних паперів та похідних (деривативів) на території України; захист прав інвесторів шляхом здійснення заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів та законодавства про акціонерні товариства, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

Статтею 1 Закону N 448/96-ВР визначено, що державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює НКЦПФР (стаття 5 цього Закону).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 7 Закону N 448/96-ВР одним з основних завдань Комісії є захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

На підставі пункту 14 статті 8 Закону N 448/96-ВР Комісія має право накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Частиною третьою статті 11 Закону N 448/96-ВР передбачено, що в разі несплати штрафу протягом 15 днів примусове стягнення штрафів здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом НКЦПФР.

Виходячи з аналізу наведених правових положень законодавства та беручи до уваги обставини цієї справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у спірних відносинах Комісія діє як суб'єкт владних повноважень, наділений Законом N 448/96-ВР функціями щодо нагляду та контролю за ринком цінних паперів та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері та відповідно правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу.

Таким чином, цей спір не пов'язаний з вирішенням питання щодо майнового права позивача, як зазначає ТОВ "ЕСУ", а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи відповідача про те, що спір про стягнення штрафу не може розглядатися за правилами КАС України, є помилковими.

Перевіряючи наведені в касаційній скарзі доводи в частині порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги НКЦПФР, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що ТОВ "ЕСУ" не надало доказів добровільної сплати суми фінансової санкції, а постанова Комісії від 02 листопада 2016 року N 2198-ЦД-1-Е є чинною.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон N 448/96-ВР.

Відповідно до статті 2 Закону N 448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою: реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних; створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства; одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів; забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів; гарантування прав власності на цінні папери; захисту прав учасників фондового ринку; інтеграції в європейський та світовий фондові ринки; дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства; запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів; контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює НКЦПФР (стаття 5 цього Закону).

Згідно зі статтею 6 указаного ЗаконуНКЦПФР здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи.

Пунктом 10 статті 8 Закону N 448/96-ВРпередбачено, що НКЦПФР має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.

На підставі пункту 8 статті 11 Закону N 448/96-ВР НКЦПФР застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Комісії або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Комісії щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як установили суди першої та апеляційної інстанцій, за невиконання розпорядження уповноваженої особи Комісії від 10 серпня 2016 року N 1036-ЦД-1-Е до ТОВ "ЕСУ" постановою від 02 листопада 2016 року N 2198-ЦД-1-Е застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (за ті самі дії, вчинені повторно протягом року), що становить 102 тис. грн.

Правомірність винесення Комісією постанови від 02 листопада 2016 року N 2198-ЦД-1-Е встановлено судовими рішеннями в адміністративній справі N 826/17784/16 за позовом ТОВ "ЕСУ" до Центрального територіального департаменту НКЦПФР про визнання протиправною та скасування постанови.

За правилами частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У цій справі не є спірним факт несплати відповідачем штрафу.

Таким чином, НКЦПФР на підставі частини третьої статті 11 Закону N 448/96-ВР звернулася до суду з позовом про примусове стягнення з ТОВ "ЕСУ" несплаченого штрафу в розмірі 102 тис. грн.

Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що матеріали справи не містять доказів того, що саме АТ "Дельта банк" є власником облігацій і має право на виплату відсоткового доходу від ТОВ "ЕСУ", оскільки в запереченнях на позов НКЦПФР відповідач сам зазначив про неможливість виконання розпорядження від 10 серпня 2016 року N 1036-ЦД-1-Е з огляду на наявний судовий спір між ТОВ "ЕСУ" та власником облігацій - АТ "Дельта банк".

Крім того в оскаржуваних судових рішеннях суди врахували, що 27 липня 2017 року Господарський суд міста Києва у справі N 910/32157/15 прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ТОВ "ЕСУ" та стягнув з цього товариства на користь банку заборгованість з відсоткового доходу в сумі 19 млн 253 тис. 160 грн 96 коп., 3 % річних у сумі 12 тис. 804 грн 90 коп. і витрати зі сплати судового збору в сумі 182 тис. 647 грн 80 коп.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскільки ТОВ "ЕСУ" не сплатило в добровільному порядку штраф у розмірі 102 тис. грн. то наявні правові підстави для задоволення позовних вимог НКЦПФР.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків судів попередніх інстанцій скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Золотніков

Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко

С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В.В. Британчук Л.І. Рогач

Д.А. Гудима І.В. Саприкіна

В.І. Данішевська О.М. Ситнік

О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

Л.М. Лобойко О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что в спорных отношениях Комиссия действует как субъект властных полномочий, наделенный Законом N 448/96-ВР функциями по надзору и контролю за рынком ценных бумаг и предотвращению злоупотреблений и нарушений в этой сфере и соответственно право на обращение в суд с иском о принудительном взыскания штрафа. Таким образом, этот спор не связан с решением вопроса об имущественном праве истца, а является публично-правовым, поскольку возник при участии субъекта властных полномочий, который реализует в этих правоотношениях предоставленные ему действующим законодательством властные управленческие функции.